Сільське господарство підтримує засоби до існування українських родин у зоні війни

Сільське господарство продовжує бути ключовим фактором забезпечення продовольчої безпеки для українських громад, особливо у регіонах, які постраждали від війни. За оцінкою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), навіть попри зниження доходів, дефіцит ресурсів і постійні потрясіння, аграрний сектор відіграє вирішальну роль у захисті сільських родин від нестачі продуктів харчування.

Про це розповідає AgroReview

Вплив війни на сільські родини та агросектор

Згідно з проведеним дослідженням, у якому взяли участь понад 2 800 домогосподарств із дев’яти прифронтових областей, аграрний сектор залишається основною системою підтримки для чотирьох із десяти сімей. Для багатьох родин це не лише джерело доходу, а й засіб захисту від цінових коливань та нестабільності на ринку. Водночас, кожне третє домогосподарство повідомило про зниження доходів за останній рік, що свідчить про посилення економічного тиску на родини, які вже зазнали впливу війни.

Через зростаючий фінансовий тиск більшість сімей змушені вдаватися до короткострокових стратегій, які, однак, знижують їхню довготривалу стійкість. Понад 75% опитаних зазначили, що використовують заощадження, беруть позики або скорочують витрати на найважливіші потреби, зокрема на медичну допомогу та освіту.

Для багатьох сільських родин в Україні сільське господарство є не просто джерелом доходу, а життєвою необхідністю, яка допомагає їм забезпечити свої сім’ї продовольством та зберегти стабільність, попри війну, що триває, – сказала Шахноза Мумінова, керівниця офісу ФАО в Україні. – Тому підтримка фермерів та сільських домогосподарств необхідна не лише для забезпечення продовольчої безпеки сьогодні, а й для збереження стійкості та відновлення сільських громад».

Вразливі групи та ключові результати дослідження

Звіт підкреслює, що найбільше до ризику нестачі продовольства схильні внутрішньо переміщені особи, домогосподарства, очолювані жінками, та родини, які мешкають біля лінії фронту. Вони частіше стикаються з потрясіннями та змушені застосовувати негативні стратегії для подолання труднощів.

Коротко про основні дані дослідження:

• 40% опитаних домогосподарств займаються сільським господарством, а 86% із них виробляють продукти переважно для власного споживання.
• Сім’ї, які займаються аграрною діяльністю, мають нижчий рівень дефіциту продуктів і різноманітніше харчування, ніж ті, які не мають доступу до сільського господарства.
• Кожна третя родина зазнала зниження доходів за останній рік, а 48% тих, хто отримує основний дохід від агросектору, помітили його зменшення.
• У прифронтових районах 42% родин покладаються на пенсії, 36% — на соціальні виплати, а 3% зовсім не мають доходів.
• Скорочення сільськогосподарського виробництва відзначили 30% виробників, а в Херсонській області цей показник сягає 45%. 20% виробників тваринницької продукції втратили худобу через війну.
• Понад 75% домогосподарств змушені боротися з фінансовими труднощами за рахунок заощаджень, позик чи скорочення витрат на базові потреби.
• Серед евакуйованих 70% були змушені залишити тварин під час втечі з домівок.
• Внутрішньо переміщені особи, жінки-голови родин та мешканці прифронтових територій систематично стикаються із вищими рівнями продовольчої нестабільності.

Зібрані результати лягли в основу Плану надзвичайного реагування та раннього відновлення ФАО для України на 2026–2028 роки. Вони також використовуються партнерами Кластера продовольчої безпеки для розробки стратегій підтримки та зміцнення сільських громад і фермерських господарств.

У сучасних умовах, коли Україна продовжує боротися з наслідками війни, ефективна координація між владою, гуманітарними організаціями та міжнародними донорами має вирішальне значення для збереження стабільності агросектору, захисту засобів до існування і запобігання подальшій продовольчій кризі в сільській місцевості.