«Цариця» полів: чого чекати від експорту кукурудзи

Останніми роками в Україні виробництво трималося відмітки 23-28 млн т, що дозволило посісти 6 місце серед світових виробників. Про це повідомляє Аналітичний департамент УАК.

За прогнозами американських аналітиків планується, що виробництво зросте на 1,8%. Так як внутрішнє споживання кукурудзи в Україні, порівняно з виробництвом, відносно невелике, основний обсяг виробленої продукції прямує за кордон.

Основними торговими парнерами для України протягом  останніх років були Китай, Єгипет, Іспанія, Нідерланди, Іран, куди в 2016 році експортували більше 50 %  української кукурудзи.

Таблиця 1. Найбільші імпортери української кукурудзи в 2016 році

На початку 2017 року говорилося про можливе зниження експорту кукурудзи до Китаю. Однією з причин називали відкриття китайського ринку для американської  кукурудзи. Проте основною причиною зниження поставок стало зниження потреби в самому Китаї. Так, за даними USDA, прогноз імпорту кукурудзи в Китай становить 3 млн т. В той час як в самому Китаї говорять про потребу в 2 млн т зерна, і ця цифра дійсно є нижчою за попередній рік на 37,5%. За  даними звіту міністерства сільського господарства КНР, за перші п’ять місяців було імпортовано 351,9 тис. т. кукурудзи, що на 88% менше порівняно з попереднім роком. Та навіть попри таке значне скорочення, Україна залишається лідером на китайському ринку, адже основна частина  імпортованої  кукурудзи була з України (88%), тоді як поставки зі США становили лише 7,6%. Також, спираючись на дані української служби статистики, за січень травень поставки до  Китаю становлять 668,9 тис. т, тобто в червні укрїнська продукція в Китаї має збільшитися як мінімум на 359,9 тис.т. (через те, що тривалість поставки в Китай триває більше місяця).

Таблиця 2. Порівняння експорту кукурдзи за січень-травень 2016 та 2017 років

З даних таблиці видно, що на сьогодні, порівняно з аналогічним періодом, експорт кукурудзи до Китаю вже знизився на 70,7 % .

Чи становить загрозу експорт кукурудзи з США до Китаю для українських зернотрейдерів? За даними USDA, прогноз щодо експорту кукурудзи зі Сполучених Штатів  скоротиться на 13,6 % і становитиме 47,5 млн т. 

За даними американських звітів за 2016/2017 МР, США експортували до Китаю  344,9 тис. т  кукурудзи, що на 53 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте Китай не є основним гравцем для США, остільки найбільшими ринками збуту американської кукурудзи за перші 5 місяців 2017 року стали Японія, Мексика, Південна Корея, Колумбія, Тайвань. Саме в ці країни надходить більше 70% американської кукурудзи.  Крім того, такі країни, як Мексика (+4,73%), Південна Корея (+4,08%), Колумбія (+6,38%) планують збільшити імпорт кукурудзи, можливо, навіть за рахунок поставок США.

Чого ж нам чекати в майбутньому від торгівлі з Китаєм? Перш за все, внутрішня ціна в Китаї на кукурудзу знижується, в той час як через засуху та неоптимальні погодні умови витрати на вирощування для китайських фермерів зростають. Ця ситуація призвела до того, що посівні площі на 2017 рік зменшилися на 10,9%. В  майбутньому це може призвести до зниження виробництва кукурудзи, а отже для того, щоб задовольнити внутрішнє споживання, потреба в імпорті кукурудзи наступного року знову зросте.

Українським виробникам та зернотрейдерам варто думати не лише про те, що імпорт до Китаю в 2017 році знизиться. В загальному це звично, що товарообороти країн кожного року змінюються. Проте варто оцінити перспективи експорту до інших країн. Адже, зниження попиту з боку Китаю можна компенсувати збільшенням поставок до Єгипту (+1 млн т), Ірану(+0,5 млн т), Турції (+0,5  млн т), Саудівської Аравії (+0,8 млн т), потреби яких, за даними світових прогнозів, зростуть.

Варто також враховувати й прогнози майбутнього виробництва кукурудзи в Україні. Адже очікування ФАО свідчать про скорочення виробництва кукурудзи на 1,4 млн т, порівняно з минулим роком, до 26,7 млн т. В той час як американські аналітики прогнозують зростання виробництва до 28,5 млн т (+1,8%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий вектор олійної індустрії

Створення бренду соняшникової олії не тільки підвищить її рівень і дасть адекватну оцінку, але і виведе Україну на абсолютно новий рівень у світовій агропромисловості. Ми хочемо показати світу - який це продукт і з якої він країни.

Індія і Китай - основні покупці української олії. Можливо, необхідна інвестиційна підтримка держави, щоб соняшникова олія постачалася на ринки збуту під національною маркою. Виходячи з наших досліджень, ми все більше приходимо до висновку, що соняшникова олія на світовому ринку значно недооцінена. Ті ціни, які платять за соняшникову олію, не відображають якості і прекрасних показників із багатьох параметрів, які дозволяють розглядати соняшникову олію як харчовий продукт преміум класу. Це проблема, з якою стикається практично весь масложировий комплекс України. Виходить, що Україна є лідером і у виробництві соняшнику та олії, і в експорті цих продуктів, але ніхто чомусь не говорить про них, як про продукти високого рівня. В результаті такої тенденції відбувається зниження маржі виробників масла і зниження маржі експортерів олії. Ми прогнозуємо, що протягом найближчих 2-4 років ця тенденція буде пануючою, на жаль. Багато вітчизняних виробників і експортерів говорить про ці проблеми. В якості одного з інструментів вирішення цієї проблеми - суперечності між високою якістю і низькою ціною - ми пропонуємо організовувати комунікаційну платформу для обговорення ситуації, що склалася. Наступним кроком є ​​просування національного бренду соняшникової олії як продукту преміум якості. Це повинен бути досить великий проект із просування та інформування споживачів про прекрасні якісні характеристики соняшникової олії. І ми впевнені, що здійснення такого проекту призведе до того, що ціни на соняшникову олію стануть відповідними, а також більш стабільними на світовому ринку. Слід орієнтуватися на світові ціни, через те, що Україна експортує практично 80-85% виробленого масла і ціни всередині країни визначаються світовими цінами, цінами експорту. Досягнувши стабільності на світові ціни, ми прогнозуємо високу ймовірність того, що внутрішні ціни на масло будуть скориговані в бік зниження. А це, в свою чергу, дуже важливий соціальний резонанс мало б з точки зору позицій такої високотехнологічної галузі як маслоекстракційна промисловість.
За словами Юлії Гаркавенко - провідного експерта олійного ринку, кожна олія корисна по-своєму: в одній більше вітаміну Д або ліноленової кислоти, в іншій менше. Якщо проаналізувати виробництво всіх рослинних олій у світі (за винятком нішевих олій), то маємо таку картину: пальмова олія становить 39%, соєва - 30% і лише 10% припадає на частку соняшникової олії. Відносно користі соняшникова олія не поступається іншим, але ціна її в десятки разів менша. Крім того, соняшникова олія не може бути ГМО-продуктом, тоді як 90% сої у світі ГМО.
На жаль, ми не можемо говорити, що буде падіння цін на олію всередині ринку. Перешкодою для цього є інфляція. Вартість олії при врожаї, достатній кількості сировини, за відсутності девальвації гривні, подорожчання палива, виросте рівно відповідно до рівня інфляції. За рахунок споживачів світового ринку нам вдасться знизити вартість олії на ринку внутрішньому. А для цього потрібно просувати наш продукт на світовій арені. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Насіннєвий локомотив українського агробізнесу

Поради експерта
Агрономічні дослідження, які здійснюються виробниками гібридів, залежать від географічного розташування виробництва та збуту певних культур. На них слід орієнтуватися при виборі територій вирощування. Якщо говорити про кукурудзу - то це Айова та Іллінойс - кукурудзяний пояс Сполучених Штатів. В Західній Канаді продається більше ріпаку, тому агрогомічні досліди стосуються цього продукту - все залежить від попиту. Орієнтуючись на споживача, компанії-виробники досліджують всі необхідні території. Компанія DuPont Pioneer має дослідницькі центри скрізь, де вирощується продукти компанії.
Основна порада для фермерів і великих підприємств, які займаються кукурудзою: дивитися на процес комплексно: все починається з того, який гібрид ви хочете вирощувати на якій конкретній території; яка система боротьби з бур'янами і шкідниками. Важливо робити наголос на кореневій системі, адже якісний догляд за кореневою системою - основа агрономічного успіху. Всі поживчі речовини, окрім сонячної енергії і вуглекислого газу, майбутній продукт отримує через кореневу систему.

Зміни клімату
Основним шляхом пристосування до зміни клімату є виведення гібридів і тестування їх саме на тих територіях, де відбувається зміна цього клімату - вирощуються гібриди, пристосовані до таких змін. Глобальне потепління для вирощування кукурудзи має позитивний вплив завдяки збільшенню територій для засіву, і відповідно, збільшення об'ємів урожайності.

Що заважає
Серед основних складнощів у вирощуванні кукурудзи експерти одностайно вказують на ущільнення ґрунту. Це проблема не тільки вітчизняних виробників, а й іноземних, зокрема і лідерів цієї галузі - Сполучених Штатів. Наразі зменшуються об'єми традиційної обробки ґрунтів і вводиться мінімальна, поверхнева або взагалі нульова обробка. Але цей підхід також має свої недоліки: він реалізується здебільшого навесні, і, незважаючи на неглибокі оранки, ґрунт вологий - і ущільний шар утворюється на глибині 5-10 см. А якщо навіть уникнути ущільнення навесні, то за великих обсягів осадків восени під час збору врожаю ущільнення виникає знову.

Світова картина
В кожній країні фермерство прогресує в певному напрямку: наприклад, у Бразилії фермери найкраще здійснюють нульову обробку ґрунту. Це зумовлено відносно вузьким шаром родючого ґрунту. В Аргентині фокусуються на ефективному використанні запасів вологи, здійснюючи мінімальну обробку. У Південній Африці також невелика кількість вологи, і виробникам доводиться збільшувати проміжок у міжрядді. Якщо у нас він становить близько 70-ти см, то у Південній Африці цей проміжок становить 2 метри, відповідно, суттєво зменшується густота.

Ситуація в Україні
Що стосується вітчизняних виробників, вони дуже активно переймають досвід іноземних колег в царині точного землеробства, залучаючи gps у широкозахватній техніці та інші досягнення ІT індустрії. Підбиваючи підсумки, Сенді Ендікотт, яка упродовж останніх 3 років подорожує Україною, вказує на очевидний прогрес на терені агротехнологій. Розрив із американськими колегами малопомітний, через те, що американські спеціалісти досліджують технології десятиліттями, а українські виробники мають можливість одразу застосовувати перевірений світовий досвід. А головне, мають наснагу і бажання розвивати агрономічний сектор країни.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що спричинило «стрибок» на 28% ринку солодких вод ?

У 2016 році на ринку солодких вод було відзначено зростання виробництва, що склало 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28%. Про це в коментарі заявили аналітики компанії Pro-Consulting.

«Ринок України характеризується великою пропозицією і вибором як брендів-виробників солодких вод, так і смаків напоїв. У сегменті відзначається досить високий рівень конкуренції, що позитивно впливає на його розвиток в цілому. У той же час варто відзначити, що солодкі напої не є продуктом першої необхідності для українських споживачів. Особливо - на тлі економічної кризи Попит на солодкі води в країні залежить від впливу цілого ряду факторів, до яких відноситься, в першу чергу, падіння купівельної спроможності в зв'язку з різким підвищенням цін на продукти харчування, що призвело до зменшення споживання солодкої води. Також потрібно враховувати сезонність попиту. Влітку продажу товарів в досліджуваному сегменті збільшуються завдяки спекотній погоді. Є також фактор популяризації здорового способу життя.

Мода на здорове харчування сприяє відмові споживачів від солодких і газованих напоїв. Велика пропозиція соків, мінеральної води та інших безалкогольних напоїв скорочує споживання солодких вод. Також потрібно брати до уваги появу мобільних кав'ярень зі свіжоприготовленими солодкими напоями, які успішно конкурують з бутильованої водою. У той же час проведення маркетингових акцій і розіграшів, спрямованих на популяризацію солодкої води як невід'ємного елементу образу і стилю життя, сприяють підвищенню рівня продажів. Також свою роль відіграє збільшення кількості масових заходів (фестивалі, ярмарки, концерти), споживання солодких напоїв під час яких значно зростає », - відзначили в компанії.

Як розповіли аналітики, на ринку солодких вод України переважає продукція національного виробника, частка імпорту становить всього 2%.

«Компанії, що займаються виробництвом цих товарів, орієнтуються на переваги внутрішніх споживачів. Випуск солодкої води в 2012-2017 роках відбувається, виходячи із загальних тенденцій промислового виробництва. Причиною деякого зниження обсягів виробництва солодких вод в 2013-2015 роках стала девальвація національної валюти. Крім того, були втрачені виробничі потужності на території Криму і частини Донбасу. У 2016 році на ринку було відзначено зростання виробництва, що склав 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28% », - резюмували експерти.

За матеріалами ГолосUA

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Понаїхали і працюють

Сучасну українську економічну ситуацію в сільському господарстві складно назвати легкою і привабливою для бізнесменів-початківців. Чи можливо в нашій країні організувати високорентабельне виробництво, якщо доводиться все починати з нуля в новому місці? Особливо, коли бізнесмени - переселенці, вимушені виїхати з рідного дому через війну. На наші питання дав відповідь Іван Куличенко, директор фермерського господарства "Грінфілд”.

AgroReview: Чи складно починати все наново в іншому місті?

Живучи в Донецьку, наша діяльність не була пов'язана з сільським господарством. Чому я обрав сільське господарство замість індустрії або чого-небудь іншого? Бо у мене, відповідно до моїх зацікавленостей і планів на життя, повинна бути робота, яка дасть мені достатній обсяг доходів з одного боку, і не буде віднімати весь вільний час з іншого. Вузькотоварне і вузькоспеціалізоване сільське господарство, яке сконцентровано на 1-2 культурах, здатне дати серйозний дохід поруч із, як мінімум, півроком вільного часу.
 
AgroReview: Скільки часу потрібно витратити фермеру-початківцю для оформлення необхідних документів?

Ми оформлювали документи на землю як ОСГ (Особисте селянське господарство) упродовж року. Але як показує практика наших колег, це могло зайняти 3 роки і не дати ніякого результату, цей шлях не такий простий, а досить тернистий. Потрібно не здаватися, наполягати на своєму і не боятися бюрократичних складнощів, із якими доведеться зіткнутися в будь-якому випадку.
 
AgroReview: Що вплинуло на вибір географічного розташування для організації фермерського господарства і продукту вирощування?

Оскільки ми переселенці з Донбасу, і на даний момент проживаємо в Києві, знову далеко переїжджати не хотілося, ми обрали Правобережну Україну, хоча Полтавщину ми теж розглядали. Я проаналізував декілька карт: ґрунтову, кліматичну і також карту сумарного забруднення навколишнього середовища. Зіставивши інформацію, отриману з цих карт, я вибрав район, в якому мені б хотілося займатися своїм господарством - відносно чистий, з досить родючими землями і необхідною кількістю опадів - Андрушівський район Житомирської області. У планах на майбутнє - розширення площі нашого фермерського господарства. Багато сільських мешканців здають свою землю, зайняту кукурудзою і ячменем, в оренду. Ці культури дають мізерну віддачу з гектара, а такі культури як часник здатні давати в 10 разів більшу віддачу, тому вони цікаві для розвитку господарства. У перспективі ми розглядаємо варіанти оренди землі у селян і готові запропонувати їм більш вигідні умови оренди, ніж вони отримують зараз. Фермери, які вирощують зернові, не зможуть з нами змагатися в цьому відношенні.
 
Часник не входить в топ-10 українського експорту, хоча може і повинен входити, як і будь-які інші культури, які потенційно здатні дати більшу віддачу з площ, відведених на їхнє вирощування. Але тут фермери стикаються з певними проблемами, які легко проілюструвати на власному досвіді. Наше новостворене господарство вже в перший рік своєї роботи стало використовувати систему крапельного поливу. У селі, де знаходиться наше господарство, місцеві жителі дивляться на нас як на інопланетян: там в принципі не використовуються ніякі системи поливу, навіть найпримітивніші. Це свідчить про вкрай низький рівень фермерської культури і рівень загальної освіти, про відсутність грошей на всі ці системи. У населеному пункті в принципі відсутній інтернет - люди темні і забиті. Звичайно, із загальної маси виділяються 3-4 фермери, які тримають це село на плаву, обробляють свою землю і землю односельців. Але ці люди вважають доцільнішим вирощувати зернові та сою, тому що це не вимагає особливих навичок, знань, вивчення чогось нового і застосування нових технологій.


 
AgroReview: Наскільки внутрішній ринок заповнений часником і які перспективи експорту цього продукту в Європу?
Україна виробляє близько 10-15% часнику, який споживає. З цього обсягу приблизно 80-85% вирощується в приватних домогосподарствах. Разом із відносно великими, дрібними і середніми спеціалізованими підприємствами, що займаються часником, вирощується мізерна кількість - не більше 2-3% від загального споживання. Говорити про конкуренцію тут не доводиться, тому що тема виробництва часнику, як і багато інших тем агропромислового сектора, знаходиться в повному запустінні. Крім того, значна частина виробленого в Україні часнику, йде на експорт до Європи, паралельно з чим в Україну імпортується більш дешевий і набагато менш якісний китайський часник. Для того, щоб часник краще ріс, китайські аграрії використовують велику кількість гербіцидів, і в кінцевому рахунку такий продукт позбавляється будь-якої користі, і стає шкідливим. Українські фермери також використовують гербіциди, але в більш розумних кількостях.
 
AgroReview: Що заважає українським фермерам вирощувати стільки часнику, скільки необхідно вітчизняному споживачеві?
Вхід в будь-який бізнес містить певні бар'єри. Часниковий бізнес не є винятком. Це пов'язано, по-перше, з тим, що досить велика кількість коштів іде в посадковий матеріал (він дорогий). Потім, якщо розкладати всю структуру вартості, посадка часнику вимагає використання спеціалізованої техніки, якої мало, потрібен досвід вирощування цієї культури саме в промислових масштабах, потрібні технології і, відповідно, значні фінансові вливання. Це все буде, воно знаходиться в стадії активного розвитку, але поки знаходиться на тому етапі, що Україна виробляє буквально мізерну кількість часнику. І та квота в ЄС, яка нам виділена, взагалі практично не заповнена. У минулому році вона становила близько 600-700 тонн і Україна не змогла надати достатню кількість продукту. Поряд із цим, квота Європи для Китаю становила всього 45 тонн часнику, і Китай її значно перевищив.
 
AgroReview: Чи існують дотації від держави для фермерських господарств?
Про державні дотації я не чув. Формально в Законі "Про фермерське господарство" прописана для новостворених господарств прокладка комунікацій: електрики, газу, доріг. Але це все працює вкрай слабо у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті. Є програми з часткової компенсації нової придбаної техніки, але робота цієї допомоги налагоджена таким чином, що переважній більшості фермерів вона не доступні, а левову частку фінансових вливань отримують окремі структури. Це пов'язано з грошима, хабарами, незрозумілими процедурами - загалом, не так все просто, як виглядає на папері.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Часу в обмаль, поспішай! Чому тваринникам потрібно впроваджувати НАССР

Виробники продукції тваринництва мають 1,5 року на адаптацію до міжнародної системи управління безпечністю продуктів харчування. Про це повідомила заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова, пише AgroPolit.com.

Заступник міністра підкреслила, що перехід на цю систему підніме якість української продукції та спростить вихід виробників на міжнародні ринки.

«Щодо безпечності харчових продуктів, то вже прийнято закон №1602, який декларує, що всі оператори харчового ринку мають запровадити систему HACCP (система управління безпечністю продуктів) у три етапи. Останній "дедлайн" ― до 1 січня 2019 року. Запровадити його мають навіть невеликі виробники продукції тваринництва. Мінагрополітики організовує безкоштовні семінари у всіх регіонах, якщо є необхідність, звертайтеся, будь ласка», ― додала Ковальова.

Вона також уточнила, що наразі експорт саме тваринницької продукції ще незначний.

Так, за 4 місяці 2017 року на зовнішні ринки поставлено агропродукції на суму $6,03 млрд (на 32% більше, ніж за аналогічний період 2016 року). Однак ці рекорди ― заслуга переважно рослинників. Так, вони продали на зовнішні ринки зернових на $3 млрд, що на $2,4 млрд більше, ніж у січні–квітні минулого року. А от продуктів тваринного походження у 10 разів менше ― лише на $304,4 млн. Втім, це все одно більше, ніж за аналогічний період минулого року (154,1%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview