7 бізнес-трендів у сільському господарстві
Про це пише propozitsiya.com.
Поряд із залежністю від глобальної кон’юнктури товарних ринків, геополітичної ситуації, економічного регулювання та інших зовнішніх факторів аграрна бізнес-модель базується на роботі з біологічно активними організмами і багато в чому залежить від погоди та інших природних умов. Дані фактори створюють умови підвищеної невизначеності для управління агробізнесом, що тягне додаткове навантаження для керівників і потребує значної дисципліни від моделі управління бізнесом.
Незважаючи на те, що багато українських аграрії намагаються йти в ногу зі світовими технологічними трендами, в цілому агробізнес країни має ряд загальних особливостей і напрямків для поліпшення. Ці та інші висновки вказані в огляді експертів компанії EY в Україні.
1. Створення єдиних принципів роботи (політик, регламентів, процедур) – це необхідна умова ефективного управління компанією і своєчасного реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх факторів ведення бізнесу.
Історично склалося так, що модель управління багатьох українських компаній має авторитарний характер і часто здійснюється в ручному режимі. І коли виникає додаткове навантаження на бізнес-модель, такий управлінський підхід призводить до зниження гнучкості компанії і погіршення здатності виконувати операційні завдання.
2. У сільськогосподарському секторі продовжує переважати вирощування зернових і технічних культур, у той час як переробка сільгосппродукції та виробництво продовольства з високою доданою вартістю для більшості компаній поки мають другорядну пріоритетність, а значить, є ще однією з можливостей для подальшого розвитку.
3. Збільшення продуктивності діяльності аграрних підприємств. Незважаючи на позитивні зрушення, в цілому продуктивність сільського господарства в Україні все ще значно відстає від інших країн. За даними FAOSTAT, середня врожайність зернових культур у нас приблизно в два рази нижче, ніж в США і країнах Західної Європи.
4. Величезний потенціал скорочення витрат і втрат на всіх етапах ланцюжка поставок. Наприклад, в зерновому секторі логістичні витрати на тонну зерна в півтора рази вище, ніж у Франції, Німеччині та США. Тому у вітчизняних аграріїв є всі передумови для збільшення рентабельності своєї діяльності.
5. Однією з важливих проблемних зон українського агробізнесу є підбір кадрів і дисципліна персоналу, що особливо актуально для виробничих кластерів у регіонах. Тому компанії прагнуть розробляти комплексні системи навчання та підвищення кваліфікації своїх співробітників, а також приділяти особливу увагу мотивації і стимулювання персоналу.
6. Одним з найважливіших трендів українського агробізнесу є інтенсифікація взаємодії зі світовим співтовариством, в тому числі вихід на нові ринки і залучення іноземних інвесторів. Успішний вихід на нові ринки вимагає від компаній чіткого розуміння своїх сильних і слабких сторін, особливостей і кон’юнктури цільових ринків збуту і наявності продуманої стратегії позиціонування в нових географіях, відповідність продукції стандартам якості і вимогам харчової безпеки.
7. Для залучення іноземних інвестицій важливий достатній рівень конкурентоспроможності, прозорості та ефективності бізнесу компанії. Для цих цілей українські аграрії прагнуть максимально оптимізувати і структурувати свою бізнес-модель, а також відповідати міжнародним принципам корпоративного управління.
Дані тренди є визначальними для формування майбутньої структури агробізнесу України.