АЧС не є головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні

Неточність, недомовленість, двозначність в подачі інформації часто призводять до невірного її тлумачення і укорінення міфів в уяві людей. Останнім часом доводиться спостерігати за розповсюдженням декількох міфів щодо м’ясного ринку України. Сьогодні розберемо один з них, пов’язаний з гарячою темою африканської чуми свиней (АЧС).

МІФ: головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні є АЧС.

Негативний вплив цієї хвороби на поголів’я дійсно є, але він не такий, як інколи доводиться чути з різних аграрних або навколоаграрних медіа, і зовсім не такий, як уявили собі багато читачів цих медіа. По-перше, вплив «фактору АЧС» не був прямим. По-друге, цей вплив не був єдиним і навіть найбільшим по силі.

Всього з 2014 року, коли почалось активне розповсюдження хвороби, загинуло чи було знищено внаслідок АЧС близько 130 тис. свиней – менше 2% середньорічного поголів'я. В той же час, ЩОРІЧНІ втрати поголів’я від всіх причин складають 700-900 тис. голів (це – дані з балансу руху поголів’я, який публікував донедавна Держстат). Протягом кожного року внаслідок тільки сезонності поголів’я змінюється на 300-500 тис. голів! Всього за ці три роки загальне скорочення поголів’я склало 1,1 млн. голів. Тобто, очевидно, що АЧС напряму забрала тільки малу частину цієї кількості.

Так, побоювання втратити все через АЧС призводило в деяких випадках до закриття бізнесу і прискореного збуту поголів’я на забій (непрямий вплив, ми називаємо це «психологічний забій»), але це явище не було і не є всеохоплюючим, крім того, воно розтягнуто у часі по мірі просування хвороби країною з півночі на південь. Виходили з бізнесу, як правило, ті виробники, для яких свинарство не було профільним бізнесом, або ті, хто був у важкому економічному становищі і не бачив можливості збільшення інвестицій для опору хворобі. За нашими оцінками, такий «психологічний забій» дорівнював 1-2% поголів’я в тих регіонах, де виявлялись перші випадки АЧС, що і дозволяло вважати цей забій пов’язаним з АЧС.

Насправді ж, АЧС була не єдиною причиною забою навіть в цих випадках. Найбільш серйозною причиною був суто економічний чинник – низька прибутковість вирощування свиней. Ось така банальність. Співвідношення цін реалізації тварин на забій і їх собівартості досягло найнижчих рівнів в 2016 році і було дійсно надважким випробуванням для галузі. Така ситуація, в свою чергу, була пов’язана з багатьма факторами які зійшлися разом – девальвацією гривні, втратою російського ринку збуту свинини, зниженням купівельної спроможності українського споживача, зменшенням держпідтримки, низькими цінами на світовому ринку, тощо.

Для оцінки динаміки прибутковості в свинарстві ми розраховуємо так званий умовний індекс прибутковості, який є співвідношенням цін на живець свиней і вартості кормового міксу, як головної складової собівартості. Цей індекс показував зменшення прибутковості в 2016 на 32% у порівнянні з 2014 роком і це дуже суттєво.
 


 



Отже, тепер, коли ви будете чути, що АЧС вбила українське свинарство, ви будете розуміти, що це не все правда і не вся правда, а щоб побачити справжній стан справ в галузі краще подивитесь на індекс прибутковості. До речі, індекс прибутковості за сім місяців цього року вже на 26% перевищив відповідний показник минулого року, знаменуючи початок покращення економічної ситуації в свинарському бізнесі. Будемо сподіватись, що вслід за цим піде вгору і поголів’я. Незважаючи на АЧС.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий знак якості: «АВМ рекомендує»

За словами Віталія Ковальчука, голови правління ПрАТ «Тернопільський молокозавод», виробник і переробник — не конкуренти, а дві деталі одного ланцюга, які треба правильно з’єднати. 

Що дає така співпраця? Для виробника — підприємство, яке ґарантовано купить вироблені об’єми молока, а ще — частка від продажу готової продукції. Для переробника — стабільний поставник якісної сировини. Крім того, кооперуючись, розуміємо напрямок розвитку партнерів, а відтак можемо будувати довгострокову стратегію роботи. З отриманої сировини від ТОВ «Дзендзелівське» і ТОВ «Кищенці», а це — понад 40 т молока/доба — готуємо всі йогурти і кефір.

Олена Жупінас, керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» АВМ наголосила на оптимізації роботи проекту.

Асоціація виробників молока наразі розпочинає роботу над ще одним проектом з кооперації. Він розрахований на менших виробників, обсяги яких  2-5 т/добу. Так, щоб зменшити логістичні витрати, планується будівництво накопичувального центру молока. На нього у подальшому теж поширюватиметься рекомендація АВМ. Так, український споживач буде впевнений у якості споживаної продукції.

Унікальність проекту кооперації відзначив і Володимир Лапа, голова Держпродспоживслужби.

Така співпраця виробника і переробника дасть можливість ґарантувати високу якість молока як на внутрішньому, так на зовнішньому ринках. Крім того, якщо молочарі матимуть не лише надійну закупівлю і стабільну ціну, а й певні прибутки (частка від вартості готової продукції), це стане рушієм розвитку, покращення сировинної бази.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

UKRAVIT: висока якість, доступні ціни та індивідуальний підхід до клієнтів

Теґи: 

У той же час, в умовах інтенсивного вирощування, постійно мінливого клімату, появи нових популяцій шкідників, значної забур’яненості та мутації збудників хвороб без них обійтися просто неможливо, пише Аgronews.ua.

Подорожчання вартості імпортних ЗЗР разом з девальвацією гривні і проблемою сезонного надходження грошей на рахунки аграріїв-рослинників підсилює інтерес українських фермерів до вітчизняних виробників агрохімії. Одним з лідерів вітчизняного ринку ЗЗР є Група компаній UKRAVIT, яка пропонує клієнтам широкий спектр продукції для захисту їх врожаїв. При цьому компанія виробляє якісний продукт, який не поступається закордонним аналогам, за цінами доступним українським споживачам.

«Ми приділяємо велику увагу якості нашої продукції. У 2016 році була закінчена сертифікація в системі ISO, що дозволить нам ще більш підвищити конкурентоспроможність на вітчизняному ринку і в інших країнах. Власне, продукція компанії UKRAVIT з року в рік набуває все більшої популярності не лише в Україні, а й за кордоном. Наприклад, в Молдові і Грузії наші препарати займають провідні позиції на агроринку», - зазначив власник Групи Компаній UKRAVIT Віталій Ільченко.

Успіх компанії на ринку, напевно, був би неможливий без індивідуального підходу до кожного клієнта. Будь-який аграрій, який придбає препарати компанії UKRAVIT, може отримати безкоштовні консультації фахівців щодо застосування того чи іншого ЗЗР або мікродобрива, його сумісності та інше.

Крім того, компанія UKRAVIT на постійній основі організовує Дні поля, що проходять по всій території України. В ході таких заходів проходять презентації продукції компанії, фахівці UKRAVIT консультують фермерів щодо її застосування.

«Маючи власне виробництво кукурудзи, соняшнику, ріпаку, пшениці та ячменю ми регулярно стикаємося з питаннями необхідності застосування ЗЗР і мікродобрив. Вся лінійка ЗЗР та добрив з мікроелементами в нашому господарстві - виробництва компанії UKRAVIT, адже їх ціни значно нижче, ніж у зарубіжних аналогів, та не поступаються по ефективності. Саме цей фактор разом з індивідуальним підходом до клієнтів і визначив наш вибір на користь UKRAVIT», - каже агроном ТОВ «Райдуга» Олександр Мекеда.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Французький досвід в українському агробізнесі

AR: Якими здобутками може пишатися компанія “Євраліс-Україна” за 10 років успішного ведення бізнесу?

Свою історію ми розпочали із інвестицій в насіннєвий завод, який знаходиться в Черкаській області. Далі наша компанія продовжила свої інвестиції у два господарства, майже 3,5 тисячі га, на яких ми сьогодні вирощуємо гібриди кукурудзи, соняшника та сої. Якщо говорити про загальні досягнення “Євраліс-Україна”, то на сьогодні можу говорити, що компанія дійсно стала популярною в межах українського фермерства, наша частка на українському ринку вирощування соняшника становить 10%. Кожен 10 га соняшника в Україні засівається насінням компанії “Євраліс”. Стосовно сегменту кукурудзи в Україні, наша компанія є одним із основних лідерів у галузі насінництва і продажу кукурудзи - 7% частки ринку, або кожен 12 гектар.

“Євраліс-Україна” входить до складу групи компаній Євраліс. Ця компанія - кооператив, який був створений у 1936 році, в минулому році ми святкували 80-річчя створення компанії, а цьогоріч святкуємо 10-річчя функціонування “Євраліс-Україна”.

AR: Є якісь особливі французькі технології, які ваша компанія використовує також в Україні?

Індикаторами нашого успіху можна перш за все вважати французьку генетику і якість нашої продукції, яку ми пропонуємо на ринку України. По-друге, “Євраліс-Україна” має вертикально інтегрований цикл виробництва - в Україні ми маємо свій департамент науки, де тестуються всі наші продукти на адаптацію до українського клімату, регіонально. Український фермер вирощує продукцію в континентальному стресовому кліматі. Ті продукти, які найбільш адаптовані для європейського океанічного клімату, не підходять для українського, тому ми виводимо ту генетику, яка найбільш адаптована для українського ринку. Окрім того, повний цикл виробництва знаходиться в Україні, починаючи з польової мультиплікації гібридів. Ми контролюємо весь цикл виробництва, і, відповідно, якість на кожному етапі. І, звичайно, маємо сильну команду комерсалізації, ми не продаємо напряму фермеру, ми створюємо попит нашими регіональними представниками і продаємо насіння через дистриб’юторів, наших партнерів.

AR: Техніку якої компанії використовує “Євраліс-Україна” і чому саме її?

Виробництво ділянок гібридизації трохи відрізняється від товарних посівів, тому ми використовуємо спеціалізовану техніку, яка спеціалізується на виробництві насіннєвих продуктів. Партнерство із KUHN зумовлено тим, що ми хочемо запропонувати нашим клієнтам повний цикл послуг, який використовується і на товарних посівах.

AR: Про плани на майбутнє.

Ми маємо амбіційні плани в Україні, ми хочемо рости, хочемо, щоб насінням компанії “Євраліс-Україна” засівалося ще більше га української землі. Плануємо розширення нашої частки ринку до 20% у сегменті соняшника і до 15% у сегменті кукурудзи. Також сподіваємося, що насіння, вироблене в Україні, експортуватиметься в ЄС. Цьогоріч, порівняно із минулим роком, на 70% ми збільшили продаж соняшника, і на 45% збільшили продаж кукурудзи.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Agrimatco: досвід міжнародної компанії у вітчизняному агробізнесі

 

Наша компанія заснована в Україні в 2000-му році, вона входить до групи компаній Agrimatco, яка представлена у 54 країнах світу і була заснована у 1936 році. 81 рік Agrimatco відома у світі тим, що будує партнерські відносини з нашими постачальниками, споживачами, клієнтами й агровиробниками; ділиться найновішими знаннями у агровиробництві.

В Україні компанія представляє кілька напрямків продуктів: сільськогосподарська техніка, сервіс, запасні частини, засоби захисту рослин, добрива, капельне зрощення, насіння польових, овочевих кулькур, ветеринарні препарати. Тобто ми виходимо з того, що нашим агровиробникам повинно бути комфортно працювати, вони мають думати не про вибір різних продуктів від різних постачальників, а працювати з мінімальною кількістю партнерів, які забезпечать повний спектр послуг, починаючи від техніки і закінчуючи насінням. Коли клієнт приходить в компанію “Agrimatco-Україна”, він отримує не лише повний спектр продуктів, а в першу чергу, консультації, технології та послуги. З клієнтами ми ділимося найбільш передовими технологіями агросвіту (наприклад, досягненнями техніки JCB), спираючись на досвід 54 країн, в яких представлена компанія “Agrimatco-Україна”.

Ми любимо наших конкурентів - коли є сильний конкурент, з ним цікаво співпрацювати і боротися за клієнта. І коли наша думка в тому чи іншому випадку перважає, це приємно. Коли клієнт обирає нашого конкурента, наприклад техніку KUHN, нам є над чим працювати. Ми вважаємо наших конкурентів колегами і партнерами.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ринок землі очима економістів

На думку Мартина Андрія Геннадійовича, зав. каф. землепорядного проектування НУБіП, д.е.н., доцента, існує неабиякий ажіотаж навколо питання мораторію.

По суті, Земельна Реформа в Україні вже давно проведена, вона почалась у 1991 році і дотепер все ніяк не завершиться. Це зумовлено відсутністю чіткої позиції стосовно того, яке сільське господарство країна хоче мати у стратегічній перспективі. Очевидно, що такої ідеалізованої картини сільського господарства, яке є у Європі, Україна не матиме, оскільки в ЕС аграрне виробництво не є класичним бізнесом. Сільське господарство в Європі - це величезний соціальний проект, значні дотації виплачуються в рамках спільної європейської політики на розвиток сільських територій (36% бюджету використовується для підтримання життя 6% населення, яке працює в сільському господарстві і створює 1,5% ВВП ЄС). Наразі у вітчизняному сільському господарстві немає такої кількості робочих місць, яка була ще 10-20 років тому, щорічно Україна втрачає близько 100 тисяч робочих місць у с/г і це цілком об’єктивна тенденція.

Григорій Кукуруза, економіст IMF group Ukraine, так коментує ситуацію:

Може скластися враження, що 450 народних обранців, які сидять у Верховній Раді хочуть взяти національне багатство України, продати його і непогано на цьому заробити. Хоча ситуація насправді протилежна. Україна наразі не є аграрною наддержавою і не може забезпечити достатній рівень продовольчої безпеки. За рейтингом The Economist ми у минулому році опинилися на 63 місці, не дивлячись на рекордні врожаї і потужний експорт. В агросекторі наявна низка економічних диспропорцій, які йому заважають розвиватися. По-перше, будь-яке фермерське господарство, яке хоче розвиватися, змушене брати землю в оренду. 50% земельного фонду, що обробляється, знаходиться в оренді; 60% з цих 50% - у короткостроковій оренді до 10 років. По-друге, з 2000 року у нас впав вміст гумусу в ґрунтах з 3,36% до 3,14%, при цьому землі з вмістом гумусу менше 2,5% чорноземами вже не вважаються. Ігри з продовженням мораторію можуть призвести до того, що за 10-15 років в Україні вже не залишиться чорноземів, про які ми так багато говоримо.

Його думку продовжує Андрій Мартин.

Якщо розглядати питання мораторію з юридичної та економічної точок зору, то, по суті, воно є абсурдним. Якщо поставити питання власнику земельної ділянки: чи хоче він розпоряджатися власним майном, очевидно, що всі власники захочуть мати економічну свободу. Відповідно, мораторій - брутальне обмеження економічних свобод громадян України, він суперечить Конституції, що забороняє звужувати існуючі права і свободи громадян України.

Експерти погоджуються у твердженні, що мораторій надзвичайно зручний для великого агробізнесу, який категорично проти його зняття. Григорій Кукуруза, наголошує на тому, що нагальною проблемою є монополізація: збільшується питома вага агрохолдингів: з 2005 по поточний рік їхня кількість збільшилася з  8 до 17%, а у 1991 році їх взагалі не було. При цьому падають обсяги виробництва малих та середніх фермерів. Причина на думку Андрія Мартина полягає у тому, що за невеликі гроші, які платяться за оренду, можна отримати доступ до найбільшого вітчизняного виробничого активу - землі.

Чому в Україні виросли агрохолдинги - через те, що не потрібно робити шалені інвестиції в придбання землі у власність, ви просто приходите в село, пропонуєте на 100-200 гривень більше орендної плати, ніж платив попередник, і все - це село ваше. І це при тому, що, в середньому, орендна плата за га становить 30-40 доларів, а прибуток з цієї землі сягає 300-500 доларів на рік.

Але різких рухів у зміні на ринку землі на думку Григорія Кукурузи робити не можна.

Мораторій має вводитися поетапно і з певними обмеженнями, якщо ввести його глобально і без обмежень, це дискредитує ринок землі і не захистить малих і середніх фермерів.

Резюмуючи попередні тези, Андрій Мартин акцентує увагу на політизованості питання.

Тема мораторію дуже заполітизована, для опозиції - це електоральний хліб (“земля - душа народу, її продавати не можна”); політики, які при владі, бажають взяти участь у процесі приватизації державної землі. “Якщо на ринок потраплять величезні площі землі, то великої ціни вона не матиме і можна бути недорого приватизувати величезні земельні масиви. Звичайні фермери не матимуть можливості придбати ці землі, купуватимуть їх ті, хто має доступ до фінансових потоків. Обмеження, які пропонуються урядом (200 га в одні руки) також недосконалі. Для Закарпаття це рілля двох сільських рад, а для Луганщини - це кіт наплакав. Наразі складається цікава ситуація, за якої мораторій сам по собі шкідливий і вбив по великому рахунку за останні роки дрібне підприємництво в сільській місцевості, але в силу неформального консенсусу, який склався в країні, знімати цей мораторій ніхто не хоче. Хоча тільки на власності можна побудувати стабільне сільськогосподарське підприємство. Хто буде власником землі в Україні за 10-15 років? Кого б ми хотіли бачити власником? Країна має відповісти на ці питання і під це виписувати законодавство і законодавчі обмеження, які дозволять у перспективі сконцентрувати землю в процесі ринкового обороту саме у тих верств населення, яких би ми хотіли бачити сільгоспвиробниками у середньостроковій перспективі. Власність на землю - потужний фундамент для розбудови сталого сільського господарства, яке має враховувати інтереси усього населення, а не обмеженої кількості суб’єктів господарювання, які фактично використовують одне із найбільших природних багатств нашої країни.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview