Agrimatco: досвід міжнародної компанії у вітчизняному агробізнесі

 

Наша компанія заснована в Україні в 2000-му році, вона входить до групи компаній Agrimatco, яка представлена у 54 країнах світу і була заснована у 1936 році. 81 рік Agrimatco відома у світі тим, що будує партнерські відносини з нашими постачальниками, споживачами, клієнтами й агровиробниками; ділиться найновішими знаннями у агровиробництві.

В Україні компанія представляє кілька напрямків продуктів: сільськогосподарська техніка, сервіс, запасні частини, засоби захисту рослин, добрива, капельне зрощення, насіння польових, овочевих кулькур, ветеринарні препарати. Тобто ми виходимо з того, що нашим агровиробникам повинно бути комфортно працювати, вони мають думати не про вибір різних продуктів від різних постачальників, а працювати з мінімальною кількістю партнерів, які забезпечать повний спектр послуг, починаючи від техніки і закінчуючи насінням. Коли клієнт приходить в компанію “Agrimatco-Україна”, він отримує не лише повний спектр продуктів, а в першу чергу, консультації, технології та послуги. З клієнтами ми ділимося найбільш передовими технологіями агросвіту (наприклад, досягненнями техніки JCB), спираючись на досвід 54 країн, в яких представлена компанія “Agrimatco-Україна”.

Ми любимо наших конкурентів - коли є сильний конкурент, з ним цікаво співпрацювати і боротися за клієнта. І коли наша думка в тому чи іншому випадку перважає, це приємно. Коли клієнт обирає нашого конкурента, наприклад техніку KUHN, нам є над чим працювати. Ми вважаємо наших конкурентів колегами і партнерами.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

«Цариця» полів: чого чекати від експорту кукурудзи

Останніми роками в Україні виробництво трималося відмітки 23-28 млн т, що дозволило посісти 6 місце серед світових виробників. Про це повідомляє Аналітичний департамент УАК.

За прогнозами американських аналітиків планується, що виробництво зросте на 1,8%. Так як внутрішнє споживання кукурудзи в Україні, порівняно з виробництвом, відносно невелике, основний обсяг виробленої продукції прямує за кордон.

Основними торговими парнерами для України протягом  останніх років були Китай, Єгипет, Іспанія, Нідерланди, Іран, куди в 2016 році експортували більше 50 %  української кукурудзи.

Таблиця 1. Найбільші імпортери української кукурудзи в 2016 році

На початку 2017 року говорилося про можливе зниження експорту кукурудзи до Китаю. Однією з причин називали відкриття китайського ринку для американської  кукурудзи. Проте основною причиною зниження поставок стало зниження потреби в самому Китаї. Так, за даними USDA, прогноз імпорту кукурудзи в Китай становить 3 млн т. В той час як в самому Китаї говорять про потребу в 2 млн т зерна, і ця цифра дійсно є нижчою за попередній рік на 37,5%. За  даними звіту міністерства сільського господарства КНР, за перші п’ять місяців було імпортовано 351,9 тис. т. кукурудзи, що на 88% менше порівняно з попереднім роком. Та навіть попри таке значне скорочення, Україна залишається лідером на китайському ринку, адже основна частина  імпортованої  кукурудзи була з України (88%), тоді як поставки зі США становили лише 7,6%. Також, спираючись на дані української служби статистики, за січень травень поставки до  Китаю становлять 668,9 тис. т, тобто в червні укрїнська продукція в Китаї має збільшитися як мінімум на 359,9 тис.т. (через те, що тривалість поставки в Китай триває більше місяця).

Таблиця 2. Порівняння експорту кукурдзи за січень-травень 2016 та 2017 років

З даних таблиці видно, що на сьогодні, порівняно з аналогічним періодом, експорт кукурудзи до Китаю вже знизився на 70,7 % .

Чи становить загрозу експорт кукурудзи з США до Китаю для українських зернотрейдерів? За даними USDA, прогноз щодо експорту кукурудзи зі Сполучених Штатів  скоротиться на 13,6 % і становитиме 47,5 млн т. 

За даними американських звітів за 2016/2017 МР, США експортували до Китаю  344,9 тис. т  кукурудзи, що на 53 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте Китай не є основним гравцем для США, остільки найбільшими ринками збуту американської кукурудзи за перші 5 місяців 2017 року стали Японія, Мексика, Південна Корея, Колумбія, Тайвань. Саме в ці країни надходить більше 70% американської кукурудзи.  Крім того, такі країни, як Мексика (+4,73%), Південна Корея (+4,08%), Колумбія (+6,38%) планують збільшити імпорт кукурудзи, можливо, навіть за рахунок поставок США.

Чого ж нам чекати в майбутньому від торгівлі з Китаєм? Перш за все, внутрішня ціна в Китаї на кукурудзу знижується, в той час як через засуху та неоптимальні погодні умови витрати на вирощування для китайських фермерів зростають. Ця ситуація призвела до того, що посівні площі на 2017 рік зменшилися на 10,9%. В  майбутньому це може призвести до зниження виробництва кукурудзи, а отже для того, щоб задовольнити внутрішнє споживання, потреба в імпорті кукурудзи наступного року знову зросте.

Українським виробникам та зернотрейдерам варто думати не лише про те, що імпорт до Китаю в 2017 році знизиться. В загальному це звично, що товарообороти країн кожного року змінюються. Проте варто оцінити перспективи експорту до інших країн. Адже, зниження попиту з боку Китаю можна компенсувати збільшенням поставок до Єгипту (+1 млн т), Ірану(+0,5 млн т), Турції (+0,5  млн т), Саудівської Аравії (+0,8 млн т), потреби яких, за даними світових прогнозів, зростуть.

Варто також враховувати й прогнози майбутнього виробництва кукурудзи в Україні. Адже очікування ФАО свідчать про скорочення виробництва кукурудзи на 1,4 млн т, порівняно з минулим роком, до 26,7 млн т. В той час як американські аналітики прогнозують зростання виробництва до 28,5 млн т (+1,8%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ринок м’яса України – підсумки першого півріччя

  • Поголів’я ВРХ почало відновлюватись;
  • Свинарство швидко втрачає поголів’я;
  • Хвалити експортерів яловичини за успішну диверсифікацію поставок поки ще зарано;
  • Чекаємо на новий рекорд у експорті курятини;
  • Китай рятує українських свинарів як може;
  • Шоковані зростанням цін, українці скоротили споживання м’яса.

 
Виробництво


 

Виробництво яловичини у першому півріччі зросло, за попередніми оцінками, на 2% у порівнянні з відповідним періодом минулого року – зі 104 до 106 тис. тонн.

Зростання цін на молоко, а також безпосередньо на м’ясо повертають інтерес сільських жителів до ідеї утримання корів. Держстат вже декілька місяців показує, що поголів’я ВРХ в категорії господарств населення перевищує торішнє. В комерційному виробництві тенденції до зростання стад поки що не помітно, але не забуваймо, що поголів’я ВРХ в нашій країні більш ніж на 70% знаходиться саме в домогосподарствах. Отже, маємо тенденцію поступового відновлення поголів’я ВРХ, хоча в цілому воно ще менше ніж торік.

Зростання реалізації ВРХ на забій в цьому році також забезпечили господарства населення, тоді як в сільськогосподарських підприємствах – спад. Але як пояснити те, що поголів’я почало відновлюватись тільки кілька місяців тому, а реалізація худоби на забій вже випереджає показники минулого року?

Нажаль, оперативна статистика не дозволяє побачити поточний стан м’ясного бізнесу країни в деталях, але в більш докладній річній статистиці впадає в око збільшення в господарствах населення кількості телят віком до 1 року і бичків станом на 1 січня цього року у порівнянні з початком року минулого. Всі інші статевовікові категорії ВРХ зазнали скорочення. Отже, на фоні загального спаду поголів’я відбувалося нарощування потенціалу саме м’ясного напрямку вітчизняного молочно-м’ясного бізнесу (по факту, 95% поголів’я ВРХ в країні – молочні породи).

Нажаль, таке зростання не буде тривалим, оскільки традиційно в Україні телят тримають не довго. Таким чином, можна було б очікувати уповільнення виробництва яловичини далі, якби не ще один чинник – загроза заразного вузликового дерматиту ВРХ. Ми вже неодноразово вказували на ймовірність короткострокового збільшення реалізації худоби на забій при загрозах епізоотій – так званого «психологічного забою» – і цей фактор ще не «відпрацював» на нашому ринку. Напевно, на щастя. Сподіваємося, що і не відпрацює, але стежимо за ситуацією.

Виробництво свинини за півріччя зменшилося всього на 1% – з 344 до 341 тис. тонн. Ми очікували більшого спаду і збереження виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах на майбутнє, але доводиться констатувати, що активна реалізація свиней на забій відбувається одночасно зі стрімким скороченням поголів’я.

Так, станом на 1 липня 2017 року, поголів’я свиней в сільськогосподарських підприємствах було на 10% меншим ніж торік, а в цілому, разом з господарствами населення – на 8% меншим. Відставання від минулого року збільшується – ще 1 січня різниця була на рівні 4% у сільгосппідприємствах і 6% - в цілому. Тобто, саме підприємства забезпечують активну реалізацію на забій за рахунок зменшення поголів’я. Надії на швидке відновлення перекреслюються фактом меншого на 28% поголів’я свиноматок в сільгосппідприємствах станом на початок року.

Пояснити таке самогубство професійного свинарства не можна тільки «психологічним забоєм» через АЧС на тлі сприятливих поточних цін на м’ясо – схоже на втрату підприємців віри у цей бізнес. І це доволі дивно, оскільки виробникам складно жалітися на відсутність попиту на живець, ціни на який зросли з початку року в 1,5 рази! Сподіваємось, що дійсно професійні виробники, які дбають про біобезпеку і не панікують в умовах розповсюдження АЧС, дивляться в майбутнє з більшим оптимізмом і отримають заслужені ринкові бонуси в цій ситуації.

Виробництво курятини у першому півріччі, як і очікувалося, залишилося приблизно на рівні відповідного показника минулого року – 590 тис. тонн проти 587 тис. тонн. Незмінним було також виробництво субпродуктів і жиру – на рівні 76 тис. тонн і 31 тис. тонн відповідно. В результаті, маємо загальну кількість виробленого за півріччя м’яса – 1 млн. 164 тис. тонн; рік тому було стільки ж, в межах похибки.

Ми також очікуємо що загальне виробництво м’яса залишиться на рівні минулого року і у другому півріччі. Ймовірний спад по свинині буде компенсований зростанням виготовлення курятини.
 

Експорт



Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги

Експорт м’яса в цьому році, на відміну від виробництва, прогресує. Помітне зростання відзначається по всіх категоріях, а загальний обсяг в 1,5 рази перевищує торішній показник.

Яловичини вивезено вже 25 тис. тонн у перерахунку на забійну вагу –  проти 13 тис. тонн у першому півріччі минулого року. Тобто, маємо збільшення майже у 2 рази!

Але, якщо в 2016 році найбільшим пунктом призначення для української яловичини був Казахстан, то в цьому році 40% експорту йде в Білорусь. Цікаво, що Білорусь сама є експортером яловичини, причому експортує її в 5 разів більше ніж Україна. Зрозуміло, що стоїть за цими поставками, а якщо ні, то ось ще два факти: 1) майже 100% імпорту яловичини в Білорусь йде з України; 2) майже 100% експорту яловичини з Білорусі йде в Росію.

Отже, напевно, ще передчасно хвалити українських експортерів за успішне відкриття нових ринків замість втраченого російського, хоча нові напрямки все ж таки є – це В’єтнам, Ірак, Єгипет, куди вже стабільно йдуть десятки і сотні тонн на місяць. Загалом, за півріччя частка експорту яловичини у не-СНД країни склала 18%.

Подальший експорт яловичини в цьому році буде залежати від внутрішнього виробництва, а там можуть бути декілька сценаріїв. Але в останні роки у другій половині року вдавалося експортувати більші обсяги ніж у першій.

Експорт свинини, як і очікувалося, збільшився, причому більше ніж в 2 рази! Однак, така пафосна декларація успіхів – не більше, ніж математичний трюк, оскільки мова йде про незначні обсяги – всього 3,8 тис. тонн за півріччя. У недалекому 2015 році у першому півріччі було експортовано 29 тис. тонн (у еквіваленті забійної ваги), хоча майже все тоді йшло в Росію. Зараз близько 75% експорту йде до Грузії, ще 15% – до країн СНД.

Серед нових напрямків можна виділити Гонконг. Також українська статистика показала в цьому році поставку кількома партіями 40 тонн свинини у мусульманську Туреччину, хоча у турецькій статистиці цього імпорту не зареєстровано. Отже, відкриття нових ринків йде, нажаль, дуже повільно.

Проте, радують експортними досягненнями наші птахівники. Україна закріпилася на п’ятому місці серед світових експортерів м’яса птиці в 2016 році, а точніше – на четвертому, якщо вилучити Гонконг, який є перевалочною базою.

Експорт продовжує прогресувати, незважаючи на тимчасові труднощі з пташиним грипом і посилення конкуренції на світовому ринку. За перше півріччя 2017 року вивезено вже 149 тис. тонн м’яса птиці – на 39% більше ніж за відповідний період минулого року. Географія – найрізноманітніша. Серед лідерів-покупців – Єгипет, ЄС, Азербайджан.

Квота на безмитний імпорт курятини з України в ЄС (цього року вона становить 16,8 тис. тонн) розподіляється Європейською Комісією через ліцензії по кварталах, і зазвичай дуже швидко вибирається. Поза квотою сплачується мито у розмірі від 180 євро на тонну, а по найбільш поширених позиціях – 1024 євро за тонну, що вже доволі суттєво.

Сподіваємось на продовження активного експорту курятини у другому півріччі цього року і чекаємо на новий річний рекорд. Такими темпами попередній рекорд, встановлений в минулому році, може бути перекритий вже у вересні-жовтні. 

Імпорт


 
Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги
 

Імпорт також йде доволі активно і випереджає за загальними темпами показники двох попередніх років. Україна була нетто-імпортером м’яса до 2014 року, але різке падіння курсу гривні на деякий час тоді прибрало іноземну конкуренцію з внутрішнього ринку. Однак, український споживач поступово звикає до нових реалій і ціни на м’ясо на внутрішньому ринку йдуть вгору, відкриваючи дорогу імпорту.

Це, однак, менше за все стосується яловичини, яка залишається малодоступним делікатесом для більшості українців, навіть якщо вона місцевого виробництва. Про імпорт не варто і говорити. В цьому році було завезено всього декілька сотень тонн яловичини, переважно з Литви.

Не набагато більшими є, поки що, обсяги імпорту свинини, але тут інша ситуація. Свинина – більш ходовий продукт, а потенціал його внутрішнього виробництва різко падає через скорочення поголів’я. За таких умов ціни в країні очікувано зростають.

Згідно з моніторингом Держстату, середні роздрібні ціни на свинину зросли з початку року на 35%, тоді як курятини – на 11% і навіть яловичини – на 21%. Курс долара США до гривні в цьому році знизився на 1%, отже у доларах ціна зросла ще більше – на 36%.

Світові і європейські ціни теж зростали під впливом активного попиту з боку Китаю та інших країн Східної Азії і це рятувало українських виробників від імпорту свинини, але з квітня ціни в Європі збільшувались вже помітно повільніше, і в кінці червня був зареєстрований їх невеличкий відкат. Загалом, з початку року свинина в ЄС подорожчала у середньому на 20%. Індекс продовольчих цін ФАО на свинину за той же період піднявся на 14%. Таким чином, українські і світові ціни продовжують зближуватись, а значить, загроза імпорту не тільки не минає, але стає все більш реальною.

Імпорт м’яса птиці в цьому році, який склав станом на кінець червня 48 тис. тонн, перевищив показник першого півріччя минулого року на 44%. Дві третини цього обсягу – це поставки замороженої курятини механічного обвалювання з Польщі. Ціна такого імпорту складає менше 40 центів за кг, або 11,50 грн. вже з ПДВ. Квота на безмитний імпорт в Україну м’яса птиці становить цього року 8 400 тонн, але вона вже повністю вибрана. Це, однак, не зупиняє потік імпорту, оскільки при такій ціні можна сплачувати і мито у розмірі 10% (джерело). Очевидно, що такий імпорт буде продовжуватись, більше того – ми очікуємо його збільшення у другому півріччі.
 
Споживання


 

Загальне споживання м’яса у першому півріччі зменшилось, згідно балансу, на 2% – як реакція на стрімке підвищення цін. Найбільше – на 16% – зменшилося споживання яловичини, на 3% менше спожито свинини, тоді як споживання м’яса птиці зросло на 4%. Ще наприкінці минулого року ми припускали, що у зв’язку з підняттям мінімальної зарплатні в цьому році відбудеться перерозподіл доходів, який, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на дешеве м’ясо. Ми бачимо, що це відбувається: частка курятини у споживанні зростає.

Далі, по мірі того як споживачі будуть звикати до нових цінників, загальний обсяг споживання може збільшитись і вийти на рівень минулого року. У розрахунку на душу населення, яке зменшується, це буде означати навіть невеличке збільшення споживання.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий вектор олійної індустрії

Створення бренду соняшникової олії не тільки підвищить її рівень і дасть адекватну оцінку, але і виведе Україну на абсолютно новий рівень у світовій агропромисловості. Ми хочемо показати світу - який це продукт і з якої він країни.

Індія і Китай - основні покупці української олії. Можливо, необхідна інвестиційна підтримка держави, щоб соняшникова олія постачалася на ринки збуту під національною маркою. Виходячи з наших досліджень, ми все більше приходимо до висновку, що соняшникова олія на світовому ринку значно недооцінена. Ті ціни, які платять за соняшникову олію, не відображають якості і прекрасних показників із багатьох параметрів, які дозволяють розглядати соняшникову олію як харчовий продукт преміум класу. Це проблема, з якою стикається практично весь масложировий комплекс України. Виходить, що Україна є лідером і у виробництві соняшнику та олії, і в експорті цих продуктів, але ніхто чомусь не говорить про них, як про продукти високого рівня. В результаті такої тенденції відбувається зниження маржі виробників масла і зниження маржі експортерів олії. Ми прогнозуємо, що протягом найближчих 2-4 років ця тенденція буде пануючою, на жаль. Багато вітчизняних виробників і експортерів говорить про ці проблеми. В якості одного з інструментів вирішення цієї проблеми - суперечності між високою якістю і низькою ціною - ми пропонуємо організовувати комунікаційну платформу для обговорення ситуації, що склалася. Наступним кроком є ​​просування національного бренду соняшникової олії як продукту преміум якості. Це повинен бути досить великий проект із просування та інформування споживачів про прекрасні якісні характеристики соняшникової олії. І ми впевнені, що здійснення такого проекту призведе до того, що ціни на соняшникову олію стануть відповідними, а також більш стабільними на світовому ринку. Слід орієнтуватися на світові ціни, через те, що Україна експортує практично 80-85% виробленого масла і ціни всередині країни визначаються світовими цінами, цінами експорту. Досягнувши стабільності на світові ціни, ми прогнозуємо високу ймовірність того, що внутрішні ціни на масло будуть скориговані в бік зниження. А це, в свою чергу, дуже важливий соціальний резонанс мало б з точки зору позицій такої високотехнологічної галузі як маслоекстракційна промисловість.
За словами Юлії Гаркавенко - провідного експерта олійного ринку, кожна олія корисна по-своєму: в одній більше вітаміну Д або ліноленової кислоти, в іншій менше. Якщо проаналізувати виробництво всіх рослинних олій у світі (за винятком нішевих олій), то маємо таку картину: пальмова олія становить 39%, соєва - 30% і лише 10% припадає на частку соняшникової олії. Відносно користі соняшникова олія не поступається іншим, але ціна її в десятки разів менша. Крім того, соняшникова олія не може бути ГМО-продуктом, тоді як 90% сої у світі ГМО.
На жаль, ми не можемо говорити, що буде падіння цін на олію всередині ринку. Перешкодою для цього є інфляція. Вартість олії при врожаї, достатній кількості сировини, за відсутності девальвації гривні, подорожчання палива, виросте рівно відповідно до рівня інфляції. За рахунок споживачів світового ринку нам вдасться знизити вартість олії на ринку внутрішньому. А для цього потрібно просувати наш продукт на світовій арені. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Насіннєвий локомотив українського агробізнесу

Поради експерта
Агрономічні дослідження, які здійснюються виробниками гібридів, залежать від географічного розташування виробництва та збуту певних культур. На них слід орієнтуватися при виборі територій вирощування. Якщо говорити про кукурудзу - то це Айова та Іллінойс - кукурудзяний пояс Сполучених Штатів. В Західній Канаді продається більше ріпаку, тому агрогомічні досліди стосуються цього продукту - все залежить від попиту. Орієнтуючись на споживача, компанії-виробники досліджують всі необхідні території. Компанія DuPont Pioneer має дослідницькі центри скрізь, де вирощується продукти компанії.
Основна порада для фермерів і великих підприємств, які займаються кукурудзою: дивитися на процес комплексно: все починається з того, який гібрид ви хочете вирощувати на якій конкретній території; яка система боротьби з бур'янами і шкідниками. Важливо робити наголос на кореневій системі, адже якісний догляд за кореневою системою - основа агрономічного успіху. Всі поживчі речовини, окрім сонячної енергії і вуглекислого газу, майбутній продукт отримує через кореневу систему.

Зміни клімату
Основним шляхом пристосування до зміни клімату є виведення гібридів і тестування їх саме на тих територіях, де відбувається зміна цього клімату - вирощуються гібриди, пристосовані до таких змін. Глобальне потепління для вирощування кукурудзи має позитивний вплив завдяки збільшенню територій для засіву, і відповідно, збільшення об'ємів урожайності.

Що заважає
Серед основних складнощів у вирощуванні кукурудзи експерти одностайно вказують на ущільнення ґрунту. Це проблема не тільки вітчизняних виробників, а й іноземних, зокрема і лідерів цієї галузі - Сполучених Штатів. Наразі зменшуються об'єми традиційної обробки ґрунтів і вводиться мінімальна, поверхнева або взагалі нульова обробка. Але цей підхід також має свої недоліки: він реалізується здебільшого навесні, і, незважаючи на неглибокі оранки, ґрунт вологий - і ущільний шар утворюється на глибині 5-10 см. А якщо навіть уникнути ущільнення навесні, то за великих обсягів осадків восени під час збору врожаю ущільнення виникає знову.

Світова картина
В кожній країні фермерство прогресує в певному напрямку: наприклад, у Бразилії фермери найкраще здійснюють нульову обробку ґрунту. Це зумовлено відносно вузьким шаром родючого ґрунту. В Аргентині фокусуються на ефективному використанні запасів вологи, здійснюючи мінімальну обробку. У Південній Африці також невелика кількість вологи, і виробникам доводиться збільшувати проміжок у міжрядді. Якщо у нас він становить близько 70-ти см, то у Південній Африці цей проміжок становить 2 метри, відповідно, суттєво зменшується густота.

Ситуація в Україні
Що стосується вітчизняних виробників, вони дуже активно переймають досвід іноземних колег в царині точного землеробства, залучаючи gps у широкозахватній техніці та інші досягнення ІT індустрії. Підбиваючи підсумки, Сенді Ендікотт, яка упродовж останніх 3 років подорожує Україною, вказує на очевидний прогрес на терені агротехнологій. Розрив із американськими колегами малопомітний, через те, що американські спеціалісти досліджують технології десятиліттями, а українські виробники мають можливість одразу застосовувати перевірений світовий досвід. А головне, мають наснагу і бажання розвивати агрономічний сектор країни.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що спричинило «стрибок» на 28% ринку солодких вод ?

У 2016 році на ринку солодких вод було відзначено зростання виробництва, що склало 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28%. Про це в коментарі заявили аналітики компанії Pro-Consulting.

«Ринок України характеризується великою пропозицією і вибором як брендів-виробників солодких вод, так і смаків напоїв. У сегменті відзначається досить високий рівень конкуренції, що позитивно впливає на його розвиток в цілому. У той же час варто відзначити, що солодкі напої не є продуктом першої необхідності для українських споживачів. Особливо - на тлі економічної кризи Попит на солодкі води в країні залежить від впливу цілого ряду факторів, до яких відноситься, в першу чергу, падіння купівельної спроможності в зв'язку з різким підвищенням цін на продукти харчування, що призвело до зменшення споживання солодкої води. Також потрібно враховувати сезонність попиту. Влітку продажу товарів в досліджуваному сегменті збільшуються завдяки спекотній погоді. Є також фактор популяризації здорового способу життя.

Мода на здорове харчування сприяє відмові споживачів від солодких і газованих напоїв. Велика пропозиція соків, мінеральної води та інших безалкогольних напоїв скорочує споживання солодких вод. Також потрібно брати до уваги появу мобільних кав'ярень зі свіжоприготовленими солодкими напоями, які успішно конкурують з бутильованої водою. У той же час проведення маркетингових акцій і розіграшів, спрямованих на популяризацію солодкої води як невід'ємного елементу образу і стилю життя, сприяють підвищенню рівня продажів. Також свою роль відіграє збільшення кількості масових заходів (фестивалі, ярмарки, концерти), споживання солодких напоїв під час яких значно зростає », - відзначили в компанії.

Як розповіли аналітики, на ринку солодких вод України переважає продукція національного виробника, частка імпорту становить всього 2%.

«Компанії, що займаються виробництвом цих товарів, орієнтуються на переваги внутрішніх споживачів. Випуск солодкої води в 2012-2017 роках відбувається, виходячи із загальних тенденцій промислового виробництва. Причиною деякого зниження обсягів виробництва солодких вод в 2013-2015 роках стала девальвація національної валюти. Крім того, були втрачені виробничі потужності на території Криму і частини Донбасу. У 2016 році на ринку було відзначено зростання виробництва, що склав 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28% », - резюмували експерти.

За матеріалами ГолосUA

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview