Аграрні розписки стали мільярдерами

Відповідну роботу в співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції та за фінансової підтримки уряду Швейцарської Конфедерації весь цей час здійснює Проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

Про результативність аграрних розписок та їх подальшу перспективу розповідає керівник Проекту IFC Олексій Омеляненко.

- Завдячуючи аграрним розпискам в аграрний сектор вже залучено 1 млрд. гривень. Багато це чи мало?

- З огляду на потреби АПК в інвестиціях, то це не надто багато. За прогнозом Міністерства аграрної політики та продовольства, цьогоріч озимі будуть посіяні на понад 7 млн. гектарах. Виконання лише цієї роботи потребує значних фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Вони обраховуються багатьма мільярдами гривень.
Але з огляду на те, що аграрні розписки в Україні впроваджуються лише 3 роки, то згадана вами сума є доволі суттєвою. Адже ми починали з експерименту. Майданчиком для нього стала Полтавщина. Там відпрацьовувалися механізми роботи з цією кредитною новацією.

Що втішає, так це динаміка поширення аграрних розписок та обсяги залучених за ними коштів. Восени 2015 року пілотний проект розповсюдився на Черкаську, Вінницьку та Харківську області. Торік він вже охопив 8 регіонів: до перелічених також додалися Хмельницька, Тернопільська, Миколаївська та Сумська області. Якщо за підсумками першого року завдяки аграрним розпискам в сільгоспвиробництво вдалося залучити близько 40 млн. гривень, то станом на 6 лютого поточного року ця сума вже сягнула 429,9 млн. гривень, а за лічені місяці вона більше ніж подвоїлася.

Аграрні розписки як інструмент фінансування малих та середніх сільгоспвиробників запозичений в Бразилії. Їх там було запроваджено ще в 1994 році. Нині щороку вони забезпечують потреби місцевих аграріїв в кредитних ресурсах на 25-30 млрд. доларів США. Значною мірою завдячуючи аграрним розпискам Бразилія з країни-імпортера сільськогосподарської продукції змогла перетворитися на її потужного експортера.

Обидві наші країни зіставні за сільськогосподарськими можливостями. Отож можна уявити, скільки додаткових коштів завдячуючи аграрним розпискам зайде у вітчизняне сільське господарство і який поштовх вони здатні надати його подальшому розвитку.

- Скільки наразі виписано аграрних розписок, і як ця статистика виглядає регіонально?

- Станом на 12 вересня оформлено 149 аграрних розписок, з яких 62 – товарні і 87 - фінансові. Загалом успішно виконано та закрито 57 аграрних розписок. Наразі не було жодного повідомлення про невиконання зобов’язань позичальником. Це ще раз засвідчує, що малі та середні сільгоспвиробники залишаються надійними партнерами для банків та надавачів матеріально-технічних ресурсів.
Список регіональних лідерів очолила Вінницька область. Тут загалом вже виписали 40 аграрних розписок. Полтавська область за цим показником посідає друге місце – 36 аграрних розписок, а Черкаська – третє - 33.
Решта областей має скромніші результати, проте серед них є й такі, які (хоч як це парадоксально не пролунає) додають оптимізму. Так, тернопільські сільгоспвиробники виписали 10 аграрних розписок. На перший погляд, ніби й небагато, але зважте на дві вагомі обставини. Перша – з аграрними розписками тернопільські сільгоспвиробники працюють лише рік, а друга – до роботи з ними вони пристали не одразу.

Кожному стартовому року властива така особливість - певний час витрачається на знайомство з новим інструментом фінансування, з особливостями роботи з ним, з можливостями кредиторів та потребами позичальників. З цієї причини тернопільські сільгоспвиробники і їх колеги з Хмельницької, Сумської та Миколаївської областей почали виписувати аграрні розписки лише з початку поточного року. І якби не ця обставина, то вони сьогодні мали б набагато ліпші показники.

- Чимало сільгоспвиробників, які вже скористалися аграрними розписками, виписують їх повторно. Як би ви прокоментували цей факт?

- Подібні випадки ми, зокрема, спостерігаємо на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині. Вони свідчать про те, що малі та середні сільгоспвиробники високо оцінили можливості нового інструменту фінансування і починають активно використовувати його в своїй практиці. Це те, чого ми, зрештою, і прагнули.

Проте я не хочу оцінювати переваги аграрних розписок винятково з позицій сільгоспвиробників. Останнім часом підвищену увагу до них виявляють і кредитори. Йдеться не лише про банки та постачальників матеріально-технічних ресурсів. У липні до роботи з аграрними розписками долучилися кредитні союзи. Великі надії ми покладаємо на співпрацю і з іншими інституціями, зокрема, з сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Але для того, щоб її розгорнути, треба внести певні зміни до чинного законодавства, провести чималу організаційну роботу.

- Практика використання аграрних розписок виявилася успішною. Це доводять наведені вами факти. Що будете робити дали?

- Проект IFC спільно зі своїми партнерами – Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством юстиції одночасно рухається в двох напрямках. Перший – відпрацьовуємо використання аграрних розписок в інших секторах сільського господарства – в тваринництві, овочівництві, садівництві, ягідництві, а також в органічному землеробстві. Річ у тому, що дотепер аграрні розписки використовується винятково в рослинництві. Отож думаємо не про окремий сектор, а про всі провідні напрямки сільського господарства.

Проте головне для нас – поширити аграрні розписки на всю Україну. Це стратегічне завдання було визначено ще в момент запровадження цього інструменту, але нині ми маємо всі можливості його реалізувати.

- Як ви допомагатимете регіонам, які досі не мали справу з аграрними розписками?

- Для них ми проведемо потужну інформаційну кампанію. До участі в ній залучимо експертів Проекту IFC, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, місцевих органів влади, представників банківського сектору, постачальників матеріально-технічних ресурсів.

Проведення інформаційних кампаній для нас є звичною практикою. В попередні роки ми проводили їх в усіх без винятку регіонах, які долучалися до нашого пілотного проекту. Тож маємо вагомі напрацювання в цій справі.
Щоправда, цього разу готуємо й певні новації. Я вже говорив про те, що сільгоспвиробники восьми регіонів набули достатнього досвіду роботи з аграрними розписками. Тому хочемо всіляко його пропагувати, а заразом пропагувати й ідею доцільності впровадження нового інструменту фінансування. Адже загальновідомо, що лише теорія, підкріплена практикою, забезпечує максимально високий результат.

Цільовою аудиторією для нас є сільгоспвиробники, нотаріуси та кредитори. В залежності від їх потреб ми і формуватимемо програми заходів, які відбуватимуться в рамках наших інформаційних кампаній. Для нас важливо, аби всі, хто матиме причетність до аграрних розписок, у найстисліший термін навчилися з ними працювати і отримувати від них максимальний зиск.

- Коли аграрні розписки впроваджуватимуться по всій Україні?

- Сподіваємося, що це станеться вже найближчим часом. Аграрні розписки довели, що вони варті того, аби ними могли користуватися сільгоспвиробники не лише окремих регіонів, а цілої країни. Ми ретельно готуємося до того, аби так і сталося.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Йоахім Хольц: м’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні

Пане Йоахіме, чому на Вашу думку українське індиківництво не має власних інкубаторів?

Це дуже легко пояснити - тому що ринок індички в Україні невеликий. Розвиток індиківництва впродовж останніх років був невеликим, звичайно, це пов’язано із купівельною спроможністю населення: зарплати зменшувалися, а продукти харчування, включаючи м’ясо, ставали тільки дорожчими. М’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні. Через це споживання індичини українцями складає лише 700 грамів на одного мешканця. Для порівняння - один німець споживає близько 6 кг м’яса індичини. Якщо говорити про кількість, то Україна всього виробляє близько 2 млн 300 тис голів птиці індика. Німеччина виробляє 31 мільйон голів і ще 9 мільйонів забиває із сусідніх країн. До питання інкубаторів, така кількість виробленої індичини, яку має Україна -  замала для того, щоб будувати інкубатори. Є ще одне технічне питання: більшість українських клієнтів, які замовляють батьківське поголів’я, у більшості випадків хочуть купати самця, а не самочку. Але проти природи нічого не вдієш, птиця інкубується 50/50. Наприклад, наша компанія з німецьких інкубаторів продає самочку в Польщу, внаслідок чого ми можемо поставляти в Україну 70% самців і 30% самочки. Таке співвідношення по статі дає значні економічні переваги.

 

Який процент індичини серед інших видів м’яса споживається в Європі?

Німці споживають 54 кг свинини на рік, 15 кг яловичини, 18 кг - взагалі м’яса птиці, 3 кг - іншого м’яса (баранини, конини тощо), з цих 90 кг 6 кг - м’ясо індички, або 6-7% від загальної кількості випадає на індичку.

 

 

Якість індичини з України відповідає європейським стандартам?

Індика в Україні виробляти дуже добре. По-перше, це зумовлено сприятливими кліматичними умовами, по-друге, кормова база дешевша, ніж в Європі (кукурудза, пшениця тощо). Внаслідок цього виробництво в Україні є досить конкурентно спроможним. Але є певні речі, які робляться в Україні, і які в Європі вже робити неможливо. Наприклад, використання кормових антибіотиків в комбікормах, взагалі використання антибіотиків, бо державний ветеринарний лікар Німеччини відслідковує, яка кількість антибіотиків використовувалася впродовж циклу відгодівлі стада. Тобто, українські фермери можуть використовувати майже всі види вакцин, внаслідок чого, виробництво простіше. І головною відмінністю між європейським і українським виробничим процесом є оснащення забійних цехів: в німецьких забійних цехах дозволено лише повітряне охолодження. Якщо тушка охолоджується за допомогою повітря, то ця тушка втрачає близько 3% своєї ваги. В Україні є можливість використовувати охолодження водою, це чіллери, в яких тушка охолоджується у ваннах охолодження. Цей процес заборонено в Європі, в першу чергу з гігієнічної точки зору, але виробник має плюс, оскільки, коли тушка проходить крізь цю ванну охолодження, вона не втрачає, а набирає вагу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Індичина в авангарді світового ринку м'яса - Костянтин Литвинюк

AgroReview детально познайомився із усією ланкою виробництва індичини і поспілкувався із Литвинюком Костянтином Володимировичем, керівником компанії "Інделіка" про складнощі і особливості бізнесу індиківництва. 

 

Що може запропонувати “Інделіка” українським фермерам та які перспективи експорту склалися в індиківництві?

На сьогодні існує велика кількість малих фермерів, які готові садити від 500 до 3000/5000/10000 індиків, але не можуть собі дозволити побудувати сертифікований забійних цех, придбати інноваційне сучасне обладнання. Наша компанія може допомогти цим фермерам, і таким чином вони будуть піднімати економіку України і розвиток індиківництва України. Насправді зараз індиківництво росте, потреба в цьому м’ясі росте, і що важливо, - це найкорисніше м’ясо, яке на сьогодні вирощується. І Україна має потужності для того, щоб стати експортером цього продукту в інші країни світу. Багато арабських країн зацікавлені в індичині. Маю надії, що цьогоріч, або на початку наступного року ми отримаємо єврономер і зможемо експортувати до стран ЄС. Квота на продаж індичини вже є, по ціні ми конкурентно здатні, тому не бачу перепон для розширення експортних територій. “Інделіка” має можливості для забою, переробки, фасовки цього м’яса у великих об’ємах. Окрім того, має власний комбікормовий завод, професіоналів, що можуть розробити рецепти за європейськими стандартами. Наша компанія отримує сертифікацію Halal (Сертифікат Халяль - це єдиний документ, що дає можливість експортувати продукти харчування в країни арабо-мусульманського світу - AR), адже ми не використовуємо ні білки тваринного походження, ні стимулятори росту, а це принципово для ринку Арабських Еміратів, Катару й інших країн Сходу. Дотримання всіх норм уважно відслідковується нами і закордонними делегаціями, які контролюють відповідність сертифікації. Країни Сходу - основні замовники м’яса індички. Завданням нашою компанії вважаю також: зацікавити фермерів вирощувати не тільки пшеницю і сидіти взимку вдома на печі, а працювати цілий рік, переходити в інші сфери фермерського господарства, отримувати прибутки і зміцнювати імідж України у світі.

 

Як побудована співпраця з фермерами?

Будь-який фермер, який має пташник, старий коровник, чи свинарник може приїхати до нас, а ми у свою чергу, можемо виставити йому циклограму, надати поголів’я, надати професійні корми і професійний супровід у виробництві й вирощуванні індика. Також ми зобов’язуємося стовідсотково викупити все поголів’я у відповідному віці для переробки. Це дозволить людині заробляти кошти цілорічно, а не як сьогодні: наші фермери звикли працювати влітку, а зимою не знають, куди своїх людей направити - відправляють на біржу, економлять. Робота з індиками допоможе тримати їхні фермерські господарства у стабільності, зробити їх більш економічно вигідними та прогресивними.

 

Чи дійсно Україна закуповує з-за кордону генетичний матеріал для вирощування індиків? Чому це відбувається?

На сьогодні весь генетичний матеріал, курчата добового віку, завозяться, здебільшого, із Німеччини. (“Інделіка” купує генетичний матеріал у своїх німецьких партнерів компанії Moorgut Kartzfehn). У майбутньому, якщо Україна виросте до рівня 50 тисяч тонн на рік виробництва індичини, можливо, ми зробимо інкубатор і завеземо батьківське поголів’я, щоб вирощувати власний генетичний матеріал. Наразі український ринок складається із 20-22 тисяч. І тримати батьківське стадо і інкубатор не вигідно. Ми користуємося послугами наших партнерів, якщо робитимемо власний племзавод, візьмемо за основу їхній досвід, через те, що вони є лідерами у Європі - в Україні закривають 80% ринку поставок по курчатах, у Польщі - 60%, в Росії - 80% ринку, в самій Німеччині - до 60% ринку.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Олександр Покришка: держава збільшить фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн.

AR: В чому полягає державна політика щодо підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств?

Фермерським господарствам відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» надається державна підтримка. Щорічно Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Таку державну підтримку можуть отримати новостворені фермерські господарства у період становлення, фермерські господарства з відокремленими фермерськими садибами, фермерські господарства, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років.

AR: На що спрямована діяльність Укрдержфонду?

Український державний фонд підтримки фермерських господарств – це державна бюджетна установа, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо надання фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Щороку Укрдержфонд надає фінансову підтримку українським фермерам на поворотній та безповоротній основі. У 2017 році в Державному бюджеті України передбачено 65 млн. грн. для підтримки фермерських господарств на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

AR: Як часто фермерські господарства звертаються за підтримкою до цієї установи? Який ступінь довіри громадян до Укрдержфонду?

З 1995 по 2016 рік Укрдержфондом було надано близько 600 млн. грн. фінансової допомоги фермерам. З них: 182 млн. грн. – безповоротної фінансової підтримки. Однак, з 2010 року фінансування за цією статтею призупинено. Також було надано понад 400 млн. грн. поворотної фінансової підтримки. Отримати таку допомогу могли всі без винятку фермерські господарства на конкурсних засадах, які не мають заборгованості перед Укрдержфондом. Таким чином, державну фінансову підтримку через Укрдержфонд на безповоротній та поворотній основі отримали тисячі фермерських господарств.

AR: Звертатися до Укрдержфонду мають право тільки зареєстровані фермерські господарства чи приватні особи також можуть отримати допомогу?

Якщо говорити про фінансову підтримку, то за її отриманням до Укрдержфонду може звертатись будь-яке фермерське господарство незалежно від форми державної реєстрації, тобто і юридична особа, і фізична особа-підприємець.

AR: Фінансування Фонду здійснюється державою чи є іноземні інвестиції?

Оскільки Укрдержфонд є державною бюджетною установою, його фінансування здійснюється виключно державою.

AR: Часто невеликі фермерські господарства вказують на відсутність державної підтримки своєї діяльності. В чому Ви вбачаєте причину таких тверджень?

В першу чергу це пов’язано з тим, що до сьогодні приділялася недостатня увага інформаційній політиці УДФ. Саме тому зараз Укрдержфонд розпочав масштабну інформаційну кампанію щодо проведення конкурсу на отримання державної фінансової підтримки. У газеті «Вісник «Фермер України» опубліковане централізоване оголошення про початок прийому документів від фермерських господарств регіональними відділеннями Фонду з 18 липня по 16 серпня 2017 року для участі у конкурсі. Таке оголошення одночасно було розміщено на офіційному сайті Укрдержфонду, на офіційних сторінках Фонду у мережі Facebook, у найтиражніших обласних друкованих ЗМІ, на сайтах обласних державних адміністрацій та всеукраїнських сайтах новин. Ці заходи дозволять більш широкому колу українських фермерів дізнатись про можливість отримання фінансової підтримки від держави. Задля підвищення рівня обізнаності така ж робота проводитиметься і надалі.

AR: Олександре Васильовичу, Ви нещодавно очолили Укрдержфонд. Що Вам би хотілося вдосконалити у його роботі? На чому буде акцентовано Вашу програму із розвитку Укрдержфонду?

На сьогодні пріоритетними напрямками розвитку Фонду, враховуючи й основні напрями діяльності, є: 

  • налагодження співпраці з державними банками щодо можливої співпраці та консорціумного співфінансування фермерів, що сприятиме збільшенню обсягів фінансування, здешевленню вартості банківського кредитування для фермера та розширенню інших фінансових можливостей;
  • продовження роботи зі створення реєстру експортерів та інвестиційних проектів, завдяки якому будь-який фермер зможе налагодити бажану співпрацю з іноземними партнерами щодо експорту своєї продукції за межі України тощо;
  • налагодження співпраці з Всеукраїнськими громадськими та міжнародними галузевими організаціями;
  • створення курсу дистанційного навчання для фермерів спільно з фахівцями Всеукраїнської мережі фахівців і практиків з регіонального та місцевого розвитку «Регіонет».

AR: Якою на Вашу думку є перспектива розвитку фермерських господарств в Україні. Які чинники впливатимуть на їхній розвиток?

Фермерських рух в Україні розвивається дуже швидкими темпами, тому у наступному році держава планує збільшити фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн. з наданням максимального розміру безвідсоткового кредиту – 1 млн. грн.

AR: Які вживатимуться заходи для популяризації роботи Фонду для максимального охоплення і підтримки фермерських господарств України?

У 2017 році Укрдержфондом значна увага приділяється інформаційній політиці як одному з основних інструментів реалізації державної політики в сфері підтримки фермерських господарств. Так, нещодавно у мережі Facebook були створені офіційні сторінки дирекції Укрдержфонду та його регіональних відділень, що є у кожному регіоні України. Завдяки таким крокам українські фермери можуть вчасно довідатись про останні новини щодо політики, яку проводить Мінагро у сфері розбудови фермерського руху, а також дізнатись про події у Фонді, зокрема, й про початок конкурсу на надання державної фінансової підтримки. Запрацював оновлений сайт Укрдержфонду, який оперативно висвітлює останні події в аграрному секторі країни, містить корисну інформацію для фермерів, які бажають отримати фінансову допомогу від держави. Укрдержфонд почав активно долучатись до виставкової діяльності у агропромисловій сфері, зокрема, до ХХІХ Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2017». Під час проведення таких заходів дирекцією Укрдержфонду будуть надаватись всебічні консультації фермерам з детальним роз’ясненням щодо можливість отримання державної фінансової підтримки.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Олександр Марюхніч: «Аграрна біржа робить ринок продажу деревини цивілізованим...»

Проте у сучасному світі тотальної комп'ютеризації безпосередня присутність людей на торгах поступово відступає на другий план. Тим паче, що часто саме той, «старий», формат аукціонів – широкий плацдарм для зловживань…

– Такі аукціони називаються «голосовими», і на біржах, що здійснюють організацію продажу необробленої деревини мають місце і зараз, – пояснює нам директор Аграрної біржі Олександр Марюхніч. – Зазвичай на них вся деревина купується на підставі «договорняку» про розподіл ресурсу, який відбувається перед початком аукціону, де учасники (покупці) розписують, хто саме та що забирає. У результаті – майже вся деревина продавалася за стартовими цінами, які були нижчими за ринкові. І це тільки верхівка айсберга, коли невеличка група людей, шляхом змови, порушує правила ринкових відносин…

Зрозуміло, що приклади неринкових відносин, які активно використовуються, на цьому не закінчуються. Наприклад, певні лісові господарства під час голосових аукціонів мають право (і активно цим користуються. – Авт.) знімати лоти з продажу, якщо ціна підвищується суттєво. Цим вони формують для себе сприятливу середню ціну для подальшого продажу ресурсу за прямими угодами на користь обраних (вибіркових) лісокористувачами контрагентів. Про яку реальну конкуренцію тут можна вести мову? З іншого боку, непоодинокими є випадки, коли учасники-покупці не вибирають та не оплачують куплений на аукціоні товар, у результаті чого лісовим господарствам завдаються збитки.

– Як працює Аграрна біржа? Чи вдалося щось змінити у відповідних негативних тенденціях? – з такими запитаннями ми звернулися до директора підприємства Олександра Марюхніча.

– Звичайно, упродовж тих 12 років, що працює Аграрна біржа, зроблено багато корисного і позитивного. Нині без зайвого пафосу можна стверджувати – перехід з нашими партнерами на електронний продаж необробленої деревини робить ринок прозорим!

Ми ліквідували як клас так звані «договорняки». На електронних аукціонах торг реальний, товар досягає своєї дійсно ринкової ціни, а попит і пропозиція формується вільно – саме так, як того вимагає чинне європейське законодавство. Наразі аукціони проходять на біржі щокварталу, а додаткові – щотижня.

Не хочу бути голослівним, тому наведу деякі цифри на підтвердження. Наприклад, за даними результатів аукціону з продажу необробленої деревини лісових господарств Київської області ресурсу ІІ кварталу 2017 року, спостерігалось незначне зростання ціни на пиловник сосновий 1 – 3 гатунків усіх діаметрів у середньому на рівні 2-3%. Водночас подекуди було відмічено зростання у межах 18 – 23% на сосну 2 – 3 гатунків діаметру 14 – 19 партій обсягом 50 куб. м по ДП «Іванківське ЛГ» та ДП «Клавдіївське ЛГ».

Щодо листвяних порід, то тут середня зміна ціни помітно вища: зростання ціни на дуб склало 38%, ясен – 13,7%. Це означає, що середня ціна породи після виставлення її на продаж змінилася на відповідний відсоток порівняно з початковою (стартовою). Отож державні підприємства отримають за дуб у середньому на 38% більше доходу, а в бюджет пропорційно потрапить більше податків.

Досить жвава конкуренція також відслідковувалася щодо техсировини для ВТП твердих порід – у середньому ціна зросла на 30,6%, а також дров’яної деревини для технологічних потреб – 15,2% зростання.


Максимальну пропозицію було зафіксовано на рівні 109% від стартової ціни. Це означає, що купівельна вартість окремих лотів зросла більш ніж удвічі. Відповідно, вищі прибуток, податки.


Крім того, створивши власний механізм арбітражу, ми дисциплінуємо гравців і спонукаємо їх до чесної гри. На сьогодні вже є випадки, коли учасників за вчинені порушення під час купівлі деревини та виконання угод із лісовими господарствами оштрафовано. Кошти від таких штрафів надходять на рахунки державних підприємств, фінансово покриваючи наслідки відповідної недобросовісності покупців-порушників.

Водночас учасники, які здійснюють порушення систематично, дискваліфікуються на наступні аукціони. Результати торгу за відповідними партіями товару анулюються, а деревина, разом із залишком непроданої, знову потрапляє на електронні аукціони. Від такого підходу виграють усі – держава наповнює свій бюджет, продавці реалізовують ресурс за ринковими цінами, забезпечуючи виплату заробітної платні, податків та підтримуючи життя соціальної сфери, малий і середній бізнес має реальну можливість придбати ресурс самостійно, не домовляючись із великими переробниками. Що говорити, навіть великі деревообробні заводи приймають відповідні правила, оскільки електронні торги – це зручно з точки зору електронного документообігу, закупівлі сировини не виходячи із власного офісу та не витрачаючи час на переміщення до місця проведення аукціону (як у випадку «голосового»).

На сьогодні в електронній формі проходить продаж необробленої деревини ресурсу Київської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Рівненської, Кіровоградської, Тернопільської, Донецької та Луганської областей.

– Олександре Євгеновичу, біржа займається тільки торгівлею деревини, чи є й інші напрями діяльності?

– Слушне запитання. За роки роботи біржа значно розширила ринки власної присутності. Фактично, на сьогодні ми маємо досвід у забезпеченні продажу продукції сільського господарства, необробленої деревини, активів неплатоспроможних банків, проведення земельних торгів, а також аукціонів з відчуження іншого майна.

Підсумовуючи, можна констатувати – Аграрна біржа, перейшовши на електронні механізми продажу майна, робить відповідні ринки цивілізованими і прозорими.                     

Довідка: Аграрна біржа – це єдина державна товарна біржа в Україні. Кабінет Міністрів України створив її 2005 року. Основне завдання – забезпечити проведення Аграрним фондом товарних і фінансових інтервенцій з метою досягнення цінової стабільності на аграрному ринку. Крім того, за результатами торгів Аграрна біржа здійснює формування біржових котирувань та на замовлення клієнтів виконує моніторинг показників ринкового (позабіржового) ціноутворення на окремі групи товарів. Також на біржі команда досвідчених ІТ-фахівців постійно працює над упровадженням інформаційних технологій та створенням нових електронних торгових продуктів.
 

Як стати учасником аукціону?
Для участі в аукціоні треба навчитися працювати в електронній торговій системі, укласти договір з Аграрною біржею, виконати вимоги Регламенту організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі та подати заявки. Аукціони проходять в електронній формі з використанням електронної торгової системи.
 

Реєстрація
Для укладення договору з Аграрною біржею слід подати такі документи:
•    копію виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що містить актуальні відомості, а в разі потреби – нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця;
•    копію установчих документів, а в разі потреби – їх нотаріально засвідчену копію;
•    копію документа про взяття на облік платника податків;
•    копію документа, що підтверджує статус платника податку на додану вартість або єдиного податку;
•    копію довідки за підписом керівника суб’єкта господарювання щодо обсягу фактично переробленої необробленої деревини за попередній квартал, завірену печаткою;
•    копію документа, що підтверджує призначення керівника та його повноваження (наказ, рішення тощо);
•    копію паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (реєстраційний номер облікової картки платника податків) керівника учасника;
•    копію документа, що підтверджує повноваження уповноваженої особи (у разі подання документів іншою, ніж керівник, особою);
•    копію паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (реєстраційний номер облікової картки платника податків) уповноваженої особи (у разі подання документів іншою, ніж керівник, особою);
•    договір з організатором, підписаний учасником у двох примірниках, з відбитком його печатки.
Копії документів на участь в аукціоні повинні бути підписані керівником або уповноваженою особою та засвідчені належним чином.

УВАГА! Відсутність договору з організатором не дає права учаснику брати участь в аукціоні. Відсутність доступу до електронної торгової системи не дає права учаснику брати участь в електронному аукціоні.

За матеріалами: Финансовый контроль

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Блонські: Фермерські сироварні набирають обертів в Україні

AR: Що стало для вас вирішальним критерієм для вибору місця організації господарства: кліматичні особливості, економічні, ментальні? Чому саме Центральна Україна? Чи можливо було створити подібне підприємство на Сході країни?

Вибрали Полтавську область, бо тут живуть наші родичі. На Сході за бажання теж було б реально почати подібний бізнес. Але ми Схід не розглядали, тому що боялися, що з будь-якої областю може статися те, що сталося з Луганськом. Наше підприємство знаходиться в Миргородському районі, селі Вовнянка - сподобався будинок, двір, місце розташування, підійшла ціна. Вибираючи будинок, ми вже знали, чим будемо займатися.

AR: Розкажіть детальніше про ваш проект: як виникла ідея, де шукали ресурси, чи є державна підтримка таких починань, наскільки кліматична і сировинна бази Полтавщини підходять для такого виду виробництва?

Олександр Блонський за професією технолог громадського харчування. У Луганську він працював шеф-кухарем у багатьох ресторанах, був бренд-шефом мережі ресторанів. У Києві на стажуванні один грузин на словах "навчив" варити бринзу і сулугуні. Пізніше в пивоварні "Бірхофф" в Луганську почав варити домашні сири, які користувалися популярністю серед гостей. Минув час. Допоміг відкрити не один ресторан. Почалася війна ... Я на 3 місяці вагітності. Виїхали до моїх батьків "відсидітися" на тиждень, потім на два, на місяць ... Закінчилися гроші. І на останні 300 грн. Саша закупив молоко і вирішив варити сир і продавати на ринку. Було складно з реалізацією, для місцевих жителів - дорого, та до того ж вони звикли до магазинного продукту. Возив сир на ринок за 60 км, виручених коштів вистачало на заправку машини. Народилася донька Злата, пройшов рік і прийшло розуміння, що в найближчому майбутньому ми не повернемося до Луганська. А отже, щось треба вирішувати з власним житлом. Ось так ми і опинилися під Миргородом. І почали все спочатку. Інший будинок, інша місцевість, інші знайомства. Цієї зими отримали грант для переселенців на розвиток бізнесу, що дало нам можливість зробити великий крок - почали будівництво сирного льоху. Від держави ми жодної підтримки не отримуємо. Звернулися щодо земельної ділянки, але поки відповіли, що немає вільних територій в селі. Скрізь паї. Полтавщина завжди славилася молочними ріками, сировинна база є.

AR: Опишіть, будь ласка, весь цикл виробництва: обслуговування тварин, корми, технології виробництва, зберігання, транспортування.

У нас поки 10 дійних кіз, 18 козенят, 2 порося, 3 теляти, кури, качки. Усі корми купуються, через те, що ми не маємо пайових територій. Господарський двір у нас на орендованій території. Додатково козяче і коров'яче молоко закуповуємо у місцевого населення. Регулярно молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників. Є сирна ванна - 300 літрів, де вариться сир. Потім в спеціальних формах створюється сирний згусток. На наступний день сир відправляється в солочную ванну. Потім природним шляхом обсихає. Після всього, в залежності від того, який вид сиру необхідно зробити, він потрапляє в певні умови. Якщо це твердий сир - він обсихає, регулярно перевертається, миється жорсткою щіткою. Якщо це сир з цвіллю - йому необхідна висока вологість. У виробництві сиру, крім молока, молокозгорнувального ферменту і солі, нічого не використовуємо. Консерванти, стартери цвілі, антіплесень, закваски - продукти, які "роблять" сир і "подовжують йому життя", на нашому виробництві немає.

AR: Які види сиру виготовляєте і в якому співвідношенні один до одного?

Зараз я варю сир з козячого та коров'ячого молока, а також їх змішую. Є свіжий сир (2-3 дні), є тверді (витримані до 2-х міс.), з благородною цвіллю і м'який вершковий. Нещодавно почали робити вершкове масло, поки в ручному форматі, але плануємо купити обладнання. Також зараз йде закладка сиру на витримку - для отримання екстратвердих видів сиру.

AR: Як відбувається реалізація? З якими складнощами в логістиці та технічному відношенні ви стикаєтеся?


У нас є постійні покупці в Миргороді, яким ми постачаємо продукт. Часто люди самі до нас заїжджають додому за сиром, щоб подивитися на наше господарство. Основні продажі - через Facebook, відправляємо Новою поштою по всій Україні. Наразі основна складність полягає в тому, що нас всього лише "дві з половиною людини": я, мій чоловік і дочка Злата (2,8 років). Катастрофічно не вистачає робочих рук! Сайт та інтернет магазин з нашою продукцією зараз в процесі розробки. Тому прийом замовлень відбувається в ручну через переписку на Facebook. Ми готові дати офіційну роботу людям (тим більше переселенцям): відповідальним, працьовитим, без шкідливих звичок і тим, що мають бодай якусь мету в житті. Але, на жаль, поки що нам такі ще не зустрілися. З приводу логістики: молоко закуповується в сусідньому селі (60 км), важко контролювати якість приймального молока. Тому є в планах розвиток власної козячої ферми до 50 голів, щоб повністю працювати на своїй сировині.

AR: Щодо контролю якості: які ви проходите процедури? Чи складно отримати сертифікацію?

Молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників: жирність, вода, антибіотики. Козам на нашій фермі ветеринари роблять необхідні щеплення. Отримання сертифікатів на цех і сир - наші найближчі цілі. Зараз виконуємо необхідні вимоги для цього.

AR: Яким бачите розвиток свого бізнесу? Чи хочете експортувати продукцію в ЄС? Можливо, вже є пропозиції? Наскільки український фермерський сир конкурентно здатний у світових масштабах?

Ми ставимо собі за мету - створення сімейного бізнесу. Ми хочемо, щоб наші діти, онуки продовжували цей бізнес, секрети і навички передавалися у спадок. А продукція - щоб не встигала доходити до магазину, а розходилася ще на фермі. Регулярно надходять пропозиції про співпрацю з магазинами, але ми поки відмовляємося: ми хочемо контролювати якість сиру самі. За світовими брендами ми не женемося, не називаємо свої сири відомими брендами "Дор блю", "Камембер", "Пармезан" ... Ми готуємо авторські сири, фермерські, домашні. І ми знайшли свого покупця. Плани дуже амбітні! Ми не збираємося зупинятися тільки на виробництві сиру, є в планах й інші продукти. Через те, що ми в "минулому житті" працівники ресторанного бізнесу, є мрія - свій ресторанчик. Чоловік любить готувати, він професіонал своєї справи. Також хочемо розвивати зелений туризм. Що стосується експорту: наш сир вже побував за кордоном, правда "експортували" його самі покупці, його часто беруть на гостинці друзям і близьким.

AR: Які сорти до смаку українському споживачеві?

Виявляється, наші люди люблять козячий сир із блакитною пліснявою. А також дуже "ароматні" і гострі види сирів.

AR: Які фактори ви враховуєте при постановці ціни?

Ми орієнтуємося на середній сегмент, щоб бути доступними за ціною для більшості людей. Хоча наші колеги говорять, що ми продаємо дешево.

AR: Чи стикалися ви з конкурентами? Наскільки подібний бізнес розвинений в Україні?

Ми нікого конкурентами не вважаємо. Фермерські сироварні набирають обертів в Україні. І це чудово, що нарешті у нас є можливість споживати натуральний продукт. У кожної сироварні своя ідея, свій сир, свій смак, свій споживач. Ми всі різні. У нас є друзі, теж сировари. Ми обмінюємося досвідом, порадами, але все одно у кожного продукт виходить різний. Як у кожної господині борщ. Цим нам і цікавий сирний бізнес.

AR: Можливо, є поради, які Ви можете дати фермерам-початківцям (необов'язково в сироварінні). Чи є лайфхаки, які можуть стати в нагоді вашим колегам?

Ми теж початківці. Можу одне сказати: якщо вибрав справу до душі, бачиш кінцевий результат, віриш у свої сили і готовий попрацювати - ти приречений на успіх.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview