150670

Азербайджанець відкрив успішну овечу ферму на Київщині

Алім Алескеров живе в Україні вже 7 років. У нього дружина-українка і двоє дітей. Про свій переїзд не шкодує, хоч і не все спочатку складалося добре. пише uatv.ua.

“Я чув, що в Україні є хороші можливості для розвитку тваринницького бізнесу, багато землі… Складно було, коли я приїхав сюди, бо мову не дуже добре знав. Українську мову розумію, а говорити мені складно, в школі вивчав російську. Взагалі всяке бувало. Грошей навіть на проїзд у свій час не було, але я не здався. Просто далі працював”, – згадує фермер.

Спочатку Алім разом із дружиною відкрили перукарський салон, але бізнес не пішов, та й мрія стати фермером все ще жила у серці кавказця.

“Ми вирішили зайнятися коровами. Все почалося з 10 тварин. Але на молоці заробити не виходило, та й самих корів потрібно було відразу багато купувати, а це гроші. Загалом, справа не ладилася. А овець багато закуповувати не потрібно, бо ж вони швидко розмножуються, романовська порода дає потомство по 3-4 ягнят за окіт. Зрештою ми продали корів і купили овець. Почали з 50 штук. За рік їх стало близько 200”, – розповідає Алім Алескеров.

Фермер тримає баранів вже 4 роки, зараз їх 1200 голів. “Взимку стадо стоїть у приміщенні, вранці, як правило, заносимо солому, після чого випускаємо їх на вулицю, після годування гуляють годину-дві, потім насипаємо зерно. Даємо ячмінь, овес – усе натуральне. Годуємо тричі на день: два рази зерном і один раз сіном, люцерною”, – зазначив господар.

Алім тісно співпрацює зі східними країнами і регулярно постачає баранів у рідний Азербайджан і Туреччину.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні виникла мода на розведення волохатих "бараноподібних" свиней

В Україні набувають популярності угорські мангалиці. У цієї породи свиней червоне м’ясо та кремове сало, а ще з них можна робити традиційний іспанський хамон, ідеться в сюжеті ТСН.

Фермер Євгеній Андрієнко показує Льолика – цей веприк одразу привертає увагу своєю кудлатістю. "Якщо проїздити і побачити, як випасається стадо мангалиць, то люди, котрі не знають, що це свині, можуть переплутати їх із баранами", - каже власник. Шерсть свині ніде не використовують, тож чоловік жартує, що можна було б виготовляти лікувальні пояси. Але найцінніше в цієї свині – сало. "Найкращий свинячий пояс – це сало. Мангалиця сама по собі – це сальна свиня. Воно значно відрізняється від сала звичайних промислових свиней. У ньому унікальна кремовість", - пояснив фермер.

Зі свиней цієї породи роблять хамон, який дуже подібний до іспанського, адже мангалиця та іберіка – це споріднені види. Поросята таких порід коштують дорожче, а "породіллю" фермер поїв пивом. "Коли народжують перший раз, не можуть зрозуміти, що відбувається. І в мить пологів вона може бути агресивною до своїх поросят. Ми дали їй темного пива, вона трохи випила, заспокоїлася", - розповів фермер.

У те, що українці можуть перестати купувати свиней та споживати їхнє м'ясо цього року, він не вірить, а для забобонних селян радить заводити парнокопитних тварин уже зараз, ростити 12 місяців і дочекатися, коли рік Свині мине.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У селі на Дніпропетровщині налагодили виробництво одного із найдорожчих делікатесів

Кав'яр червоний, чорний, а тепер іще й равликовий! Один із найдорожчих делікатесів у світі виготовляють у маленькому селі на Дніпропетровщині. «Перлини Афродіти» - так поетично називають яйця середземноморського равлика, йдеться в ТСН.

Вартість такої кашки за сто грамів стартує від ста п'ятдесяти доларів. І майже все, виготовлене в Україні, розкуповують гурмани з Європи та США.

Від сіро-перлистої та сніжно-білої – равликовий кав'яр підкорює гурманів та б’є цінові рекорди. Маленька тридцятиграмова баночка коштує тисячу двісті гривень. За кордоном – іще дорожче! Щонайменше вдвічі.

У теплій та вологій кімнаті в сільській хаті повзуть виробники делікатесу. Тут їх понад три тисячі. Неспішно гуляють по балках свого будиночка.

«Їх дуже багато. Ми не розрізняємо де хто, гарні такі, живі тваринки. Мовчать», - розповідає їхня доглядальниця.

Вона була кухарем у сільському кафе. Та вже рік пильнує равликове царство. Пані Наталя до малих вихованців і їхніх забаганок уже звикла.

Подорож равлика до горщика зі спеціальним ґрунтом – ось чого найбільше пильнує пані Наталя. Це означає, що буде нова порція ікри.

«Коли їй треба відкласти ікру, сама залазить. І сама вилазить. Це може бути дві - три години, може добу бути», - розповідає дівчина.

У глибині горщика обережно шукає скарб. Равлик відкладає ікру в малих дозах – звичайна ложка.

«Тут майже сто ікринок. Чотири грами. Смакує. Добра, смачна ікра», - каже дівчина.

Від ста п’ятдесяти доларів за сто грамів – делікатес недешевий через надто кропіткий видобуток. 99 відсотків українського кав'яру купують люксові ресторани та крамниці Європи і США.

«Від риб’ячої ікри, ікра равлика відрізняється через равликовий білок – муцин. Ікра багата колагеном. Прикраса різних страв – салатів, супів. В Україні її споживають традиційно на бутерброді – вона дуже смачна з чорним хлібом і маслом», - розповідає заступник голови асоціації «Равлик України» Дмитро Недвига.

Доба від горщика до засолювання равликову кашку виготовляють без консервантів. Вона зберігається лише два місяці.

Дощове літо, осінній гриб та морська перлина – так експертам смакує один з найдорожчих кав’ярів світу.

Щоб ікри відклали якомога більше, равликів хіба задобрюють місцевими ласощами. Ніякі пристрасті через пошук пари їх не турбують. Бо равлик – гермафродит.

«Все люблять їсти. Особенно вітаміни. Це спеціальний комбікорм для равликів і гарбуз», - розповідає Наталя.

Морква, трава чи навіть полуниця навесні – їх годують раз на день і з обов’язковими вправами для апетиту.

«Вони вилазять усі в годівницю. Равлик повинен їсти на висоті, у них така природа. Равлик повинен лізти», - додає дівчина.

Ікра не до столу піде лише в лютому. Тоді всі равликові яйця обережно перенесуть до інкубатора. Щоб уже в березні з’явилися крихітні малята – для нового равликового царства в українському селі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер вирощує фазанів і випускає в дику природу

Юрій Співак із Білоцерківського району Київської області почав розводити фазанів для полювання, щоб не їздити з друзями далеко, а прямо у себе в області займатися улюбленим хобі. У процесі вирощування цієї птиці Юрій виявив безліч особливостей, пише uatv.ua.

Чоловік зізнається, що з дитинства доглядав за птахами, адже виріс у приватному секторі, але розводити фазанів став уже в дорослому віці.

“Став мисливцем, їздив на полювання, любив полювання на фазана. А полювання – це Крим, Херсон або Одеса, дуже далеко їздити постійно. Друзі не завжди можуть зібратися, поїхати не завжди виходить. Ось я й вирішив розвести фазана тут, у себе. І випускати його на природу, щоб такі ж, як я, могли частіше та продуктивніше полювати на птахів”, – розповідає він.

Завдяки унікальним земельним ресурсам і хорошому клімату, в підприємців України є всі необхідні умови для вирощування й розведення фазанів, оскільки конкуренція поки практично відсутня.

Цю птицю в основному вирощують для полювання. Як вважає Юрій, це пов’язано з тим, що мало хто знає, як правильно її готувати.

“Абсолютно будь-яку страву можна з нього (фазана) приготувати. У нас немає кухарів, які готують дичину, тож це найперша проблема. Я дуже багато пропонував на пробу ресторанам безкоштовно. Вони куштували – і на цьому все закінчувалося. Раніше на фазана не полювали прості смертні, лише бояри, еліта суспільства. З давніх-давен це вважалося царським полюванням”, – зазначає Співак.
Юрій вважає фазана одним із найкрасивіших птахів.

“А для мисливця це взагалі кайф, кайф і ще раз кайф! Хто був на полюванні на фазана, той знає, що фазан піднімається практично з-під ніг. І видає такий крик, що багато мисливців рушниці гублять. Настільки це сильний шурхіт і крик… Навіть собаки деякі, й то тікають”, – ділиться власним досвідом мисливець.

Зараз у фермера близько тисячі птахів. Юрій вирощує кілька порід – румунський або смарагдовий, звичайний мисливський і французький пісочний або жовтий фазан. Співак стверджує, що фазан не особливо не відрізняється вирощуванням від курки, та є деякі нюанси.

За його словами, в основному мисливське господарство вирощує птахів для випуску в природу.

“Фазан – дика птиця, і я намагаюся його вирощувати в максимально наближених до дикої природи умовах, тому що потім у будь-якому випадку його випускають”, – говорить фермер.

Юрій наголошує, що в Україні є всі умови для розвитку мисливського господарства, треба тільки це зберегти та примножити.

“Всередині у нас є ця любов, прагнення до того, щоб наша земля була не просто словом, а землею квітучою для наших дітей, для посмішок, для всього того, що ми створюємо”, – вважає він.

Співак зізнається, що ця робота приносить йому щастя.

“На пенсії хочу бути на цьому господарстві, вирощувати фазана, випускати на природу, з друзями полювати, пити вино та їсти бульйон із фазана! Більше нічого не хочу”, – підсумував він.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер поділився секретами вирощування кролів за французькими технологіями

Олександр Цюрупа виріс у місті, але щоліта їздив в село до бабусі. Він захоплювався роботою фермерів і тим, як вони створюють свій продукт. В агробізнес Олександр потрапив уже в дорослому віці – у складі команди, яка допомагає вийти з кризи, пише uatv.ua.

“До цього у мене був досвід в торгівлі й будівництві, і мені було цікаво щось створити, відчути виробничий процес. І ось з’явилася можливість зайнятися кролівництвом“, – згадує фермер Олександр Цюрупа.

Історія підприємства починається з 2006 року. Тоді з’явилося перше приміщення з кроликами. Виробник поставив перед собою мету зробити якісний продукт, щоби реалізовувати свій товар в магазинах. Адже до цього кроляче м’ясо вважалося виключно базарним продуктом.

Ферма розташована в екологічно чистому районі Черкаської області. На сьогодні підприємство є найбільшою кролефермою в СНД. Тут є 8 приміщень-крільчатників, а також комбікормовий завод.

“Крім того, недалеко звідси, в 20-ти км від нас, є переробне підприємство, де відбувається забій, пакування і відправка продукції в торговельні мережі. У нас повний виробничий цикл: від вирощування до полиці магазину”, – відзначає Олександр Цюрупа.

Годують кролів комбікормом власного виробництва, для якого купують спеціальну сировину. Під час вирощування використовують французькі технології.

Зараз на фермі росте близько 80 тисяч тварин. 13,5 тисячі з них – маточне поголів’я.

“Кролик не витримує хімічних навантажень, які може витримати свиня або птиця, тому хімії ми не даємо взагалі. Не застосовуються жодні гормональні препарати, антибіотики. Також кролі не піддаються ін’єкційному лікуванню”, – пояснює ветеринар-технолог Володимир Яровий.

За словами дієтолога Світлани Лутенкової, у м’ясі кролика найбільша м’язова щільність, засвоюваність його м’яса в нашому організмі – 90%.

У продажах Олександр Цюрупа не збирається зупинятися тільки на українському ринку. Фермер уже планує експортувати свою продукцію за кордон, наприклад, у мусульманські країни. Для цього навіть зробили спеціальну сертифікацію “Халяль“.

Кролеферма – це дуже вигідний бізнес в Україні, каже Олександр. У 2012 році, відвідуючи Францію, щоб ознайомитися з їх технологією вирощування кроликів, він для себе відзначив, що наша країна нічим не гірша і має дуже великий потенціал.

“Потенціал нашої країни – величезний. Просто потрібно розвивати своє і вкладатися максимально, тоді буде результат. Спочатку він буде на підприємстві, потім – у селі, районі, в країні. Всі пройшли цей шлях. І ми не унікальні – нам теж потрібно його пройти . Я б навіть сказав, що в деяких моментах ми – крутіші. У нас люди дуже працьовиті й високоінтелектуальні”, – наголошує фермер.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Житомирщині фермер розпочав ризикований бізнес

На Житомирщині фермер вирощує каліфорнійських черв’яків, бо вони невибагливі і дуже продуктивні: здатні переробити на біогумус чи не будь-які відходи. А ще підприємець добуває "черв’ячний сік", яким поливає городину задля зростання врожайності, йдеться в сюжеті ТСН.

Каліфорнійські хробаки особливі тим, що здатні будь-які відходи переробити на органічні добрива. "Ось-ось, бачите: як земля – це біогумус. Ним можна підживлювати рослини", - каже Олександр Щербина. Годує своє "господарство" звичайнісіньким картоном та пояснює, що взагалі-то вирощує органічні продукти, а черв’яків купив для того, щоби не витрачатися на органічні добрива. На почин узяв одну коробку хробаків, які тепер розплодилися на десять ящиків. "Ми їх любимо, вони допомагають у рослинництві", - наголосив він.

Безхребетні тварини невибагливі, гарно розмножуються і без проблем переселяються. "Цей ящик ми складали на початку року. Далі ми що робимо – ми ставимо наступний ящик зверху, знизу у нього дірки. Даємо їм новий смаколик, і вони потихеньку перелазять. А цей біогумус залишається без черв’яків", - показує фермер механізм роботи. Поряд з черв'ячною фермою із ящиків стоїть установка з Америки, в таких черв'яків можна вирощувати у квартирах на балконах. Так роблять – у мережі цілі інструкції, як доглядати за хробаками вдома. Ними активно торгують по 350 гривень за тисячу штук, і навіть пересилають у посилках.

Пан Олександр своїх черв’яків до хати не несе, бо біля них все ж збираються мошки. Хробаки живуть біля курей, які їх люблять їсти. Окрім біогумусу, з червяків фермер Олександр отримує ще й сік – так називає продукти життєдіяльності безхребетних тварин. Ця речовина збирається у ємності під ящиками. "Там мікроелементи. Вся таблиця Менделеєва", - пояснює фермер. Отриманий "сік" чоловік розводить із водою в пропорції 1 до 10. Цим розчином поливають рослини – аби дали більший врожай.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview