Без врожаю: як мінімізувати збитки в сільському господарстві

Наступний рік може бути катастрофічно неурожайним через прогнозовану затяжну зиму з постійними температурними «гойдалками».

Такий прогноз висловив відомий народний синоптик Леонід Горбань виданню Gazeta.ua.

«Краще б я помилився, але по розрахунках будуть сильні морози і постійні відлиги. Це смерть для озимих культур. По-друге, зима буде затяжною. Вона плавно з морозами перейде у березень. А у квітні різко потепліє і почнуть дути сильні вітри, які будуть видувати вологу з ґрунту. Буде мало опадів і стоятиме спека, — повідомив Леонід Горбань.

За його словами, така погода буде і у травні та до середини червня.

«Дощів буде дуже мало. З травня по червень більше 25 днів не буде опадів. А урожай формується у перші 35 днів після сходів. Виходить, на ярих культурах урожаю не буде. Постраждають усі регіони. Найбільше Вінницька, Черкаська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська Херсонська області. Особливо на Півдні, де врожай невеликий, але якісне зерно»,  — зазначив народний синоптик.

Крім того, згідно із синоптичним прогнозом, зима 2018-2019 в Україні буде нестандартною. Прогнозують багато теплих днів. Похолодання прийде наприкінці грудня, морози посиляться перед Водохрещем, а пік холодів — до мінус 30 вночі — припаде на 7-10 лютого.

В умовах зміни клімату саме агрострахування стає реальною допомогою, що дозволяє аграріям зменшити фінансові збитки від втрати врожаю.

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом для агровиробника, який дозволить убезпечити інвестиції. Всі помічають, що змінюється клімат, рухаються кліматичні зони. А останні три-чотири роки ще й падають ціни на сільгосппродукцію. Якщо раніше маржа і прибутковість були на дуже високому рівні, і аграрій міг не хвилюватися, якщо недоодержував врожай по одній культурі — це покривала прибутковість по інший. То зараз, коли знижується рентабельність вирощування сільськогосподарських культур, все більше аграріїв починають замислюватися про страхові програми. До того ж, фермери стають більш економічно грамотними, починають рахувати гроші, адже витрати на ЗЗР, насіння, пальне постійно зростають. А чим більше ти вклав, тим більше ти хвилюєшся за свій врожай. А агрострахування - це своєрідна парасолька, яка захистить від несприятливих погодних умов», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

За його словами, раніше  страхування було для фермера чимось інопланетним, незрозумілим. Тому, страховики, пристосувавшись до специфіки роботи аграріїв, почали працювати над більш ефективним механізмом відшкодування.

Так, згідно даних аналітичного дослідження «Ринок агрострахування України в 2018 андертайтинговому році», проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) і Мінагрополітики, у 2018 році в Україні традиційним агрострахуванням охоплено 973,7 тис. га посівних площ 1,5 тис. агровиробників. Для цього оформлено 1205 полісів на страхову суму $238 млн. За полісами традиційного агрострахування цього року здійснено 26 виплат на суму на $204 тис.

За програмою індексного агрострахування у 2018 році застраховано 420 тис. посівних площ 1 тис. агровиробників. Вони оформили 795 полісів на страхову суму $17 млн. Протягом поточного року за ними здійснено 168 виплат на $1,1 млн.

«Агрострахування  дозоляє не просто компенсувати втрати внаслідок погодних ризиків, таких як заморозки, град, посуха, а й стабілізувати доходи. Якщо будуть сприятливі погодні умови - ви отримаєте хороший урожай. Якщо будуть погані погодні умови, ніяка агротехнологія, нажаль, не врятує. Зате підсолодить гірку пілюлю страхова виплата, за рахунок якої ви зможете покрити свої збитки у випадку повної чи часткової втрати врожаю. Це дає можливість стабілізувати свої доходи та не мати проблем з фінансовою стійкістю. Компенсація збитків завдяки страхуванню дозволяє своєчасно розрахуватися з переробниками, постачальниками матеріально-технічних ресурсів та іншими вашими партнерами», - зауважує Володимир Юдін.

На його думку, агрострахування спонукає до використання сучасних технічних та технологічних досягнень, зокрема, застосування надійних засобів захисту врожаю. Таким чином, воно сприяє підвищенню ефективності виробництва в аграрному секторі.

«Фахівці «Аграрної Агенції АГРОС»  допоможуть аграріям розібратися в досить складних нюансах і послугах страхових компаній, підібрати вигідну страхову пропозицію для фермера, укласти всі договори і супроводити його аж до настання страхового випадку, якщо такий буде мати місце, контролюючи виконання домовленостей. У своїй роботі ми орієнтуємось у першу чергу на потреби клієнта, оскільки знайомі з умовами і ринковими пропозиціями, а найважливіше, працюємо з реальними прецедентами», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

 

 

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як доглядати за насінницькими ділянками озимої пшениці

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

У період вегетації насінницькі посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками – мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, злаковими мухами, попелицею,хлібними жуками та ін.; уражуються хворобами – борошнистою росою, бурою листковою іржею, септоріозом листя, септоріозом та фузаріозом колосу; засмічуються багато- та однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення  їх продуктивності і розпочинати його треба восени, при перевищенні економічних порогів шкодочинності, дозволеними для використання в Україні пестицидами та агрохімікатами в оптимальні строки та рекомендованими нормами внесення.

Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організовують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м.), погода прохолодна (10-12С0), то при наявності на м2  в Степу не менше 250, які почали нормально кущитись, пшеницю на 2-3 етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на м2  в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і проводять старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими маючи загиблу вегетативну масу, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження  ґрунту.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

В технології вирощування насіння озимої пшениці живлення важливе не тільки для отримання стабільних, високих і якісних врожаїв, а й для збереження родючості ґрунтів та, відповідно, рентабельного рослинництва країни в цілому.

Численні експериментальні дослідження провідних селекційних центрів світу свідчать, що потенціал продуктивності озимої пшениці може бути надзвичайно високим. На основі цих даних можна дійти висновку, що внесок сорту в формування рекордного врожаю пшениці за сприятливих погодних умов (вологозабезпечення, температура, ФАР) та оптимальної густоти посіву становить 60–70%, а посилення мінерального живлення (насамперед азотного) – 30–40%. Несприятливі погодні умови можуть суттєво зменшити врожайність залежно від стійкості генотипу.

Отже, для отримання високого врожаю пшениці необхідна оптимізація взаємодії двох головних складників – високого генетичного потенціалу продуктивності та необхідних для його повного розкриття умов вирощування.

Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Важливим компонентом розробки систем живлення рослин є застосування складних комплексних фізіологічно збалансованих препаративних форм. Велику увагу слід приділяти створенню та використанню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин і знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Мінеральне живлення рослин має також бути збалансованим за елементами з обов’язковим урахуванням ґрунтово­кліматичних особливостей конкретного регіону вирощування.

На сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна припадають на добрива. З огляду на постійне зростання цін на них головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів пшениці є підвищення коефіцієнтів засвоєння макро­ та мікроелементів. Основними шляхами вирішення цієї проблеми є поділ дози елемента на кілька внесень; локальне внесення добрив (внесення в зону рядка або на 5–7 см нижче поряд із насіннєвим ложем, в зону розташування кореневої системи); позакореневі підживлення; використання рідких і комплексних добрив; запровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

В останні роки українські виробники зерна вносять, переважно, лише азотні добрива, причому зростає рівень внесення рідких азотних добрив.

В цілому, як для озимої, так і для ярої пшениці, 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду.

Основна кількість азоту вноситься у I та II підживлення. Азотні добрива недоцільно застосовувати у високих дозах до посіву, оскільки підвищені концентрації азоту в ґрунті можуть негативно вплинути на рослини на перших етапах їх розвитку. Водночас не слід допускати й азотного голодування на початку вегетації.

Отже, в осінній період важливо забезпечити помірне азотне живлення шляхом внесення невеликих доз азотних добрив, переважно в амонійній формі. Стартові дози азоту (N20–30), за потреби, можуть бути внесені у вигляді вапняково­аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено, що перспективним є осіннє внесення азоту N80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призведе до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

Необхідне також забезпечення рослин фосфором і калієм, які, на відміну від азотних добрив, застосовують, переважно, восени. Внесення діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Слід звернути увагу на важливість доступних для рослин фосфору (ортофосфату) та сірки (сульфатів) на початку вегетації. Iнгібування поглинання іонів за несприятливих умов вирощування (перезволоження, посуха, високі температури), які блокують функціонування кореневої системи, зумовлює підвищення ефективності позакореневого внесення елементів мінерального живлення. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив.

Ефективність використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами (марганець, мідь, цинк, залізо, бор). Мікроелементи мають велике значення для інтенсифікації росту й розвитку рослин, формування протидії  хворобам і низьким температурам. Для поповнення запасів необхідних елементів у ґрунті потрібно нарощувати обсяги внесення органічних добрив, запроваджувати посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл тощо). Дози добрив визначають відповідно до запланованої врожайності та ґрунтових умов і погодних особливостей вегетаційного сезону.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українська яловичина: нові перспективи

Щоб утілити її в життя, виробникам необхідно консолідувати зусилля та обрати прийнятну модель з виробництва цього виду м’яса.

З чого починати та як стати професіональним виробником яловичини, розповідає Євген Шатохін, міжнародний експерт ФАО з тваринництва.

Кооперативна відправка живця

Жива ВРХ з України традиційно експортується до країн Близького Сходу та Північної Африки, якщо йдеться про вивіз водним транспортом корабельних партій від 1000 голів. Основним покупцем автомобільних партій молодняка залишається Азербайджан.

Які країни найбільше купують живої худоби? Туреччина, Єгипет та Китай (див. таблицю 1). США умовно посідають перше місце, хоча основна торгівля живою худобою відбувається між США, Канадою та Мексикою в рамках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю, яка за ініціативою США переглядається.

Таблиця 1. Рейтинг 10 країн — найбільших імпортерів живої ВРХ у світі

Країна

Обсяги імпорту, тис. голів

США

1750

Туреччина

490

Єгипет

300

Китай

160

Росія

90

Мексика

25

Канада

25

Японія

10

Бразилія

3

Україна

2

Проблема торгівлі живцем ВРХ полягає в обмеженій кількості ринків збуту. Крім того, Україна не має потужних експортних компаній, які б самостійно формували корабельні партії худоби. Українське середнє фермерське господарство продає 45 голів худоби на місяць — одна автомобільна партія вагою 20 т. Така ситуація на руку торговельним компаніям-посередникам, які скуповують невеликі партії худоби в різних господарствах, ставлять їх на карантинні майданчики, догодовують та проводять відповідні карантинні заходи. Як тільки сформовано партію, що відповідає вантажопідйомності судна, компанія відвантажує її на експорт.

Не треба пояснювати, що компанії-посередники пропонують за живець ціни, актуальні для внутрішнього ринку України. Зазвичай про прив’язку до експортної ціни не йдеться, бо різниця між закупівельною та експортною ціною, а також сума відшкодованого ПДВ за мінусом експортного мита, і є заробітком посередницької компанії. В Україні вивізне мито на живу худобу становить 10% від експортної ціни, транспортної логістики, карантинних заходів, вартості кормів на корабель тощо.

Кооперативна модель торгівлі худобою передбачає зовсім інші принципи роботи. Кооперативом управляють менеджери-професіонали, яких члени об'єднання наймають на роботу. Витрати на діяльність кооперативу оплачуються з фіксованої суми у вигляді відсотка від експортної ціни контракту. Вони включають заробітні плати працівників та їхні бонуси за досягнення ключових показників ефективності, видатки на транспорт та відрядження, офісні та витрати на розвиток кооперативу: придбання техніки, автомобілів, обладнання, які є власністю кооперативу й перебувають на його балансі. Додатковий заробіток від експортної діяльності розподіляється пропорційно участі кожного члена кооперативу.

Наведемо приклад. Господарство, А відправило 60 тонн живої ваги, а господарство Б — 20 тонн. При цьому логістичні витрати першого становлять 0,5 грн./кг живої ваги, а другого — 0,2 грн./кг живої ваги, бо відстань до порту від цих господарств була різною. Відповідно остаточна експортна ціна за кілограм живої ваги для господарства, А на 0,3 грн./кг нижча.

Сума ж додаткового заробітку члена кооперативу прив’язана виключно до обсягу реалізованої на засадах кооперації продукції. В цьому й полягає одна з найбільших відмінностей кооперативу від інших юридичних форм господарювання — заробіток залежить не від того, яка у тебе частка в кооперативі, а від обсягу бізнесу, який учасник провів через кооператив. Іншими словами, принципи кооперації передбачають заробіток не на капіталі — частці в кооперативі, а на обсязі проведених бізнес-операцій.

Кооператив не є посередником між покупцем та продавцем. Він сам продавець, який напряму взаємодіє з покупцем, отримуючи за це фіксовану у відсотках плату від контрактної вартості кілограма живця на утримання та розвиток кооперативу. Подальша доля цієї плати є підзвітною членам кооперативу.

Джерело: прес-служба АВМ

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним

Попит на ефірні олії з різних рослин росте на міжнародному ринку на 6-8% щорічно, пише Pro-Consulting. Прогнозується, що в найближчі п'ять років грошовий обсяг цього ринку зросте з сьогоднішніх $8 млрд до $12,1 млрд.

Близько 50% світового обсягу ефірних олій споживається на європейському континенті. На другому місці – Північна Америка (26%), на третьому – Азіатсько-Тихоокеанський регіон (24%).

Україна, перебуваючи в безпосередній близькості від самого ємного ринку збуту ефірних олій і маючи хороші умови для культивування лікарських трав, може скористатися цим для нарощування експорту цього виду продукції. Однак, поки цей потенціал не реалізується повною мірою. Навпаки, за підсумками 11 місяців 2017 року спад виробництва ефірних олій в нашій країні склав майже 30,5%, і сталося це внаслідок різкого подорожчання імпортованої сировини.

Разом з тим, виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним, про що свідчить приклад Бразилії, яка експортує їх щорічно близько 14,4 тис. тонн, або Німеччини – 4,26 тис. тонн. Але при організації такого підприємства на території України необхідно дуже ретельно вибирати вид сировини. Так як від нього буде залежати вихід і собівартість кінцевої продукції. Наприклад, з кілограма висушеної лаванди можна отримати приблизно два грама олії, а квітки меліси дадуть вихід в десять разів менше. Крім того, різні види сировини можуть значно відрізнятися один від одного за ціною. Всі ці моменти враховані в бізнес-плані організації бізнесу з виробництва ефірних олій, розробленому аналітиками Pro-Consulting.

Структура початкових інвестицій у реалізацію проекту показана в діаграмі.

Як видно, закупівля сировини є самою ємною статтею витрат, а вже за нею йде вартість виробничої лінії та іншого обладнання.

У разі чіткого виконання даного бізнес-плану, витрачені на створення підприємства кошти окупляться менше ніж за два роки, а робота на постійно зростаючому ринку дасть необхідні ресурси для подальшого розвитку бізнесу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як отримати всеукраїнські 100 млн тонн зернових

Саме питаннням новітніх технологічних рішень, спрямованих на зростання врожайності та доходності, кращим світовим трендам і практикам у агробизнесі присвячена конференція PRO100 Agro, яку сьогодні в Києві проводить агрохолдинг «Кернел».

Україна – найбільший постачальник аграрної продукції на світові ринки. В соняшниковій олії наша країна номер 1 з експорту, по зернових – у п'ятірці найбільших експортерів. Але на сьогоднішній день через недостатню ефективність вітчизняного сільського господарства аграрії втрачають близько $ 200 на гектарі. Тому аграріям є куди рухатися у бік зростання ефективності та, відповідно, зростання доходів.

Читайте також: Кернел запустив онлайн-платформу Open Agribusiness для аграріїв

«Ми, українські аграрії, не конкуруємо один з одним. Ми і Україна в цілому конкуруємо з усім світом. Наша перевага в тому, що ми можемо видавати на ринок продукцію високої якості і низької собівартості. Все, чого хоче ринок, – споживати, і споживати дешево. Будь-який продукт, який експортує Україна, має бути якісний і недорогий. Світ дивиться сьогодні на те, щоб все здешевлювати. Нові технології, підходи, які використовуються, концентруються саме на цьому», – заявив Євген Осипов, генеральний директор «Кернел».

В якості прикладу він навів приклад найдорожчих у світі компаній Über і Amazon, які перевертають світову індустрію, пропонуючи споживачам продукцію і послуги дешевше, ніж це роблять конкуренти.

«Філософія нашої конференції та проекту Open Agribusiness в цілому – в сільському господарстві повинні розвиватися і бути присутніми всі форми і розміри бізнесів, і всі галузі повинні розвиватися. На ринку повинні бути малі, середні і великі компанії. Тоді країна буде збалансованою, і потенціал її зростання буде абсолютно іншим. Великі агрокорпорації, середній і малий агробізнес – не конкуренти по суті! У кожного гравця ринку своя роль і цінність. І чим раніше ми це зрозуміємо і приймемо це, чим раніше ми усвідомлюємо, що в партнерстві ми досягнемо великих результатів – тим швидше ми отримаємо прорив в аграрній галузі і вийдемо на якісно новий рівень», – заявив Євген Осипов.

Великий бізнес, здатний більше інвестувати в будівництво заводів, елеваторів, логістику, ніж середній та малий, повинен взяти на себе роль інфраструктурного ланцюга від поля до порту, і стати надійним партнером для аграріїв, надаючи якісний сервіс з просування товару по цьому ланцюжку.

Чим більше якісної інфраструктури створюється в країні, тим краще країні і учасникам ринку. Будівництво нових олієекстракційних заводів підвищує конкуренцію серед переробників соняшника. Вони починають конкурувати за сировину і підвищувати його ціну. Аграрій тільки виграє.

«Сільгоспвиробнику недостатньо тільки зробити продукцію, її потрібно перевезти і десь скласти. І коли ці питання вирішуються таким партнером як "Кернел", у аграрія залишається більше грошей для розвитку власного бізнесу, – підкреслив Євген Осипов. – Ми хочемо, щоб українські аграрії вирощували більше продукції, знижуючи її собівартість. Приклад таких країн, як Бразилія та Аргентина, показує, що, коли фермери почали обмінюватися інформацією і знаннями, впроваджувати кращі практики, відбулося зростання врожайності. Саме тому ми запустили багатофункціональний портал для сільгоспвиробників Open Agribusiness. На цьому ресурсі в режимі реального часу можна отримати актуальні закупівельні ціни на зернові та олійні культури, дізнатися умови форвардної програми «Кернел», побачити реальні результати застосування тієї чи іншої технології на полях «Кернел» і прийняти рішення про доцільність її використання на своєму полі, ознайомитися з провідними світовими аграрними практиками».

За словами Євгенія Осипова, компанія «Кернел» готова максимально ділитися досвідом з партнерами-сільгоспвиробниками, розповідати про використання різних технологій та отримані виробничі результати.

«Ми повністю відкриваємо технологічні карти, показуємо, як ми виробляємо ту чи іншу культуру в різних регіонах, надаємо доступ до моніторингу полів з рядом інструментів на базі системи Cropio. Тут акумулюється інформація про культури, структури посівів, історії проведених агрооперацій з повною деталізацією, оцінкою стану вегетації. Ми відкрили в системі 75 тис. га своїх полів. Всі партнери-сільгоспвиробники, які постачають нам продукцію, отримали доступ до цих даних. Тепер вони бачать наше конкретне поле, його історію, гібрид, захист, прогноз врожайності. Сьогодні в систему Cropio, крім наших полів, завантажені ще поля партнерів, а загальний масив даних в системі становить 273 тис. га. В майбутньому ми плануємо нарощувати цифру відкритих даних. Я вірю, що саме через відкриті відносини, взаємний обмін досвідом по використанню технологій і незалежну систему моніторингу, ми прийдемо до всеукраїнських 100 млн тонн зернових. А це не тільки ривок вперед для всього АПК, але і завантаження інфраструктури суміжних бізнесів, валютна виручка для країни та загальне зростання економіки країни», – заявив Євген Осипов.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як заробляти на вирощуванні журавлини

Про це можна з упевненістю сказати навіть незважаючи на те, що наша країна входить в десятку світових лідерів по її виробництву, пише Pro-Consulting.

У 2016 році було зібрано всього 338 тонн цієї цінної на міжнародному ринку ягоди, що приблизно в тисячу разів менше, ніж в США і в п'ятсот разів менше, ніж в Канаді. Навіть маленькі Білорусь і Латвія обігнали Україну по журавлині, хоча ще в 2013 році даної ягоди у нас було зібрано більш ніж в два рази більше - 800 тонн.

Така нестабільність журавлинного врожаю викликана тим, що основну масу ягід в Україні збирають в дикій природі, а в країнах-лідерах її вирощують на сільськогосподарських плантаціях. Лісів у нас стає все менше і, відповідно, скорочується збір дикорослої журавлини, тоді як на відповідних ґрунтах її можна культивувати з використанням високопродуктивних сортів, як це вже почали робити в Білорусі і Латвії. Та й в Україні все більше фермерів розуміють вигідність цього напрямку агробізнесу, про що свідчать площі журавлинних насаджень.

Вельми корисним для розвитку журавлинного бізнесу є те, що для нього можна отримати бюджетну дотацію в рамках держпрограми підтримки аграрних товаровиробників на 2017-2021 роки. Для цього необхідно мати грамотно складений бізнес-план.

Він передбачає організацію вирощування журавлини на площі п'ять гектарів. Одним з найважливіших пунктів цього проекту є правильний вибір місця розташування господарства. Там повинні бути сприятливі для зростання журавлини ґрунтово-кліматичні умови і розвинена транспортна інфраструктура. Цим умовам відповідають Волинська, Житомирська або Тернопільська області.

У бізнес-плані докладно розписані всі етапи створення підприємства і розроблена фінансова модель його діяльності. Основними статтями витрат в порядку зменшення частки в загальному обсязі фінансування є:

- поповнення оборотних коштів підприємства, які спрямовуються на проведення посадкової кампанії, робіт з догляду за плантацією, фінансування життєдіяльності - 36%;
придбання обладнання для переробки ягід і їх фасування - 25%;
- будівельні роботи та закупівля сільгосптехніки - 10%.

Розрахунки по бізнес-плану показують, що рентабельність продажів створеного господарства будуть перебувати на рівні 36,9%, при якому кожен долар доходу буде приносити майже 37 центів чистого прибутку.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview