Без врожаю: як мінімізувати збитки в сільському господарстві

Наступний рік може бути катастрофічно неурожайним через прогнозовану затяжну зиму з постійними температурними «гойдалками».

Такий прогноз висловив відомий народний синоптик Леонід Горбань виданню Gazeta.ua.

«Краще б я помилився, але по розрахунках будуть сильні морози і постійні відлиги. Це смерть для озимих культур. По-друге, зима буде затяжною. Вона плавно з морозами перейде у березень. А у квітні різко потепліє і почнуть дути сильні вітри, які будуть видувати вологу з ґрунту. Буде мало опадів і стоятиме спека, — повідомив Леонід Горбань.

За його словами, така погода буде і у травні та до середини червня.

«Дощів буде дуже мало. З травня по червень більше 25 днів не буде опадів. А урожай формується у перші 35 днів після сходів. Виходить, на ярих культурах урожаю не буде. Постраждають усі регіони. Найбільше Вінницька, Черкаська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська Херсонська області. Особливо на Півдні, де врожай невеликий, але якісне зерно»,  — зазначив народний синоптик.

Крім того, згідно із синоптичним прогнозом, зима 2018-2019 в Україні буде нестандартною. Прогнозують багато теплих днів. Похолодання прийде наприкінці грудня, морози посиляться перед Водохрещем, а пік холодів — до мінус 30 вночі — припаде на 7-10 лютого.

В умовах зміни клімату саме агрострахування стає реальною допомогою, що дозволяє аграріям зменшити фінансові збитки від втрати врожаю.

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом для агровиробника, який дозволить убезпечити інвестиції. Всі помічають, що змінюється клімат, рухаються кліматичні зони. А останні три-чотири роки ще й падають ціни на сільгосппродукцію. Якщо раніше маржа і прибутковість були на дуже високому рівні, і аграрій міг не хвилюватися, якщо недоодержував врожай по одній культурі — це покривала прибутковість по інший. То зараз, коли знижується рентабельність вирощування сільськогосподарських культур, все більше аграріїв починають замислюватися про страхові програми. До того ж, фермери стають більш економічно грамотними, починають рахувати гроші, адже витрати на ЗЗР, насіння, пальне постійно зростають. А чим більше ти вклав, тим більше ти хвилюєшся за свій врожай. А агрострахування - це своєрідна парасолька, яка захистить від несприятливих погодних умов», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

За його словами, раніше  страхування було для фермера чимось інопланетним, незрозумілим. Тому, страховики, пристосувавшись до специфіки роботи аграріїв, почали працювати над більш ефективним механізмом відшкодування.

Так, згідно даних аналітичного дослідження «Ринок агрострахування України в 2018 андертайтинговому році», проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) і Мінагрополітики, у 2018 році в Україні традиційним агрострахуванням охоплено 973,7 тис. га посівних площ 1,5 тис. агровиробників. Для цього оформлено 1205 полісів на страхову суму $238 млн. За полісами традиційного агрострахування цього року здійснено 26 виплат на суму на $204 тис.

За програмою індексного агрострахування у 2018 році застраховано 420 тис. посівних площ 1 тис. агровиробників. Вони оформили 795 полісів на страхову суму $17 млн. Протягом поточного року за ними здійснено 168 виплат на $1,1 млн.

«Агрострахування  дозоляє не просто компенсувати втрати внаслідок погодних ризиків, таких як заморозки, град, посуха, а й стабілізувати доходи. Якщо будуть сприятливі погодні умови - ви отримаєте хороший урожай. Якщо будуть погані погодні умови, ніяка агротехнологія, нажаль, не врятує. Зате підсолодить гірку пілюлю страхова виплата, за рахунок якої ви зможете покрити свої збитки у випадку повної чи часткової втрати врожаю. Це дає можливість стабілізувати свої доходи та не мати проблем з фінансовою стійкістю. Компенсація збитків завдяки страхуванню дозволяє своєчасно розрахуватися з переробниками, постачальниками матеріально-технічних ресурсів та іншими вашими партнерами», - зауважує Володимир Юдін.

На його думку, агрострахування спонукає до використання сучасних технічних та технологічних досягнень, зокрема, застосування надійних засобів захисту врожаю. Таким чином, воно сприяє підвищенню ефективності виробництва в аграрному секторі.

«Фахівці «Аграрної Агенції АГРОС»  допоможуть аграріям розібратися в досить складних нюансах і послугах страхових компаній, підібрати вигідну страхову пропозицію для фермера, укласти всі договори і супроводити його аж до настання страхового випадку, якщо такий буде мати місце, контролюючи виконання домовленостей. У своїй роботі ми орієнтуємось у першу чергу на потреби клієнта, оскільки знайомі з умовами і ринковими пропозиціями, а найважливіше, працюємо з реальними прецедентами», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

 

 

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Примхи погоди не дошкулятимуть фермерам

Сільське господарство залишається надзвичайно вразливим від погодних умов.  Саме через погоду аграрії втрачають урожай у всьому світі. Єдиний спосіб захиститися від погоди є агрострахування, яке допоможе компенсувати збитки.

Аграрний сектор на сьогоднішній день є одним з ключових в економіці України, але, незважаючи на це, через низку факторів система страхування урожаю досі не розвинена до належного рівня. У передових країнах, таких як Іспанія та Канада, застраховані 60-80% сільгоспкультур, в Україні ж цей показник коливається у межах 5%.

Як зазначають експерти, страхування серед українських аграріїв поки що мало популярне. Так, за минулий рік в Україні було зафіксовано лише 957 договорів агрострахування на суму 69,5 млн грн, а загальна площа застрахованих територій склала 661 тис. га.

Вартість страхування (страхова премія) знизилась порівняно з минулим роком з 3,4 до 3,1%.

Якщо говорити про розподіл застрахованих сільгоспкультур по регіонах України, у зимовий період 2017-2018 рр. найбільшу кількість договорів було укладено у Черкаській (55), Чернігівській (52), Сумській (52), Вінницькій (45) та Хмельницькій (44) областях. За показником застрахованої площі першість належить Хмельницькій області (99,4 тис.га, або 15,8%), далі йдуть: Харківська (78,8 тис.га, або 12,5%), Полтавська (57,6 тис.га, або 9,1%), Чернігівська (55,6 тис.га, або 8,8%) та Тернопільська (40,3 тис.га, або 6,4%) області.

Лідерами серед застрахованих культур, так само як і в минулі роки, залишаються озима пшениця та озимий ріпак.

На озиму пшеницю припадало 73% застрахованих площ, озимий ріпак — 12,6% і озимий ячмінь — 1%. Також у великих обсягах страхували посіви кукурудзи (6% площ) і соняшнику (5% площ).

В 2018 році  найдешевше було страхувати соняшник ( 1,6%), а найдорожче -  цукровий буряк ( 7,1%).

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом управління ризиками, котрий допоможе українським агровиробникам керувати та протидіяти сільськогосподарським ризикам і тим самим сприяти збільшенню виробництва та розвитку сільського господарства в цілому. Аграріям слід пам’ятати, що Україна знаходиться в зоні ризикованого землеробства, а це означає, що ризик небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов є доволі високим. Вплив цих ризиків на сільгоспвиробництво призводить до значних втрат врожаю», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

За його словами, агрострахування спрямоване на поліпшення фінансового становища сільськогосподарського виробника з точки зору його кредитоспроможності. «Справа в тому, що кредитні організації всіх типів — банки, кредитні спілки, приватні особи — віддають перевагу тому сільськогосподарському виробнику, у якого є гарантії збереження певного рівня доходу при настанні стихійних лих і втрати врожаю. Саме тому, аграріям, щоб компенсувати можливі збитки, необхідно  вже сьогодні подбати про фінансову стабільність свого бізнесу, завчасно застрахувавши свої посіви», - зауважує Володимир Юдін.

Читайте також: Чому банки не поспішають кредитувати фермерів

Сьогодні фермери на ринку страхових послуг можуть обрати для себе найоптимальнішу страхову програму для озимих культур, застрахувавши врожаї озимої пшениці, озимого жита, озимого тритикале, озимого ячменю, озимого ріпаку та озимої гірчиці від будь-яких погодних явищ, які можуть привести до невідновлення вегетації навесні та від весняних заморозків. Страхування посівів від загибелі передбачає відшкодування витрат, понесених на кожен гектар, на якому озимі не відновили вегетацію навесні. Розрізняють договори страхування від повної та часткової загибелі. Страховий період починається з моменту підписання договору страхування і триває до травня. Вартість страхового полісу залежить від культури, регіону, розміру франшизи та інших факторів. Дорожче застрахувати ті культури, які є більш вразливими до негоди, а у тих регіонах, де негода зазвичай трапляється частіше, ціна страхування буде вищою. Також, за погодженням зі страховою компанією, фермери можуть розподілити потерпілі поля навесні на дві частини: для отримання відшкодування згідно однієї частини і для збереження іншої під урожай озимих.

«Аграрна Агенція АГРОС" супроводжує договір страхування сільгоспризиків, надає послуги з оцінки та супроводу вирощування врожаю сільськогосподарських культур. Ми пропонуємо нашим клієнтам широкий вибір страхових продуктів, з урахуванням індивідуальних побажань аграрія. При цьому, ще до укладення договору про страхування, фахівцями компанії проводиться обов’язковий передстраховий огляд врожаю безпосередньо в полі. Це робиться для того, щоб умови укладеного договору надалі максимально відповідали інтересам клієнта. Позиція компанії щодо відшкодування страхових виплат проста: згідно договору з клієнтом відшкодування гарантовано відбувається в тому випадку, коли це має бути», - зазначає Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

«Збитки в сільському господарстві є завжди, незалежно від того, наскільки сприятливими були погодні умови. Посуха в південних регіонах, урагани і шторми в західних, північних і центральних областях, проливні дощі, сніг навесні — все це лягає непередбаченими витратами на плечі аграріїв. З урахуванням посилення впливу кліматичних змін на виробничий процес у сільському господарстві на тлі високої конкуренції на світовому ринку, підвищення потреби агровиробників у фінансових ресурсах, страхування в сільському господарстві, як показує приклад країн, де цей інструмент працює в повній мірі, може стати гарною підмогою для фермера», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як зберігати насіння в зимовий період

Відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби рекомендує дотримуватись певних вимог до збереження насіннєвого матеріалу в зимовий період:

    високі врожаї можна отримати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенціальні властивості. Тому насіння до посіву потрібно зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і спеціального режиму зберігання;
    на зберігання закладають нормально розвинене насіння, здорове, не травмоване, яке вирощено на високому агрофоні та зібране без порушення технології, із вологістю в межах або нижче критичної;
    основну увагу при зберіганні насіння варто звертати на вологість і температуру навколишнього середовища. Необхідно стежити за тим, щоб відносна вологість повітря в насіннєсховищах не перевищувала 60%. Краща температура для зберігання насіння 5-10°С. Насіння при правильному режимі можна берегти тривалий час;
    кожне господарство повинно бути забезпечене спеціальними насіннєсховищами, із засіками, а в деяких зонах з установками активного вентилювання;
    склади необхідно розташовувати на сухих підвищених ділянках. Підлога й стіни повинні бути без щілин. На вентиляційні отвори й вікна встановлюють грати (для захисту від гризунів та птахів);
    технологічне оснащення їх повинне цілком забезпечити механізацію усіх вантажно-розвантажувальних робіт, активне вентилювання й охолодження насіння, автоматизований контроль за температурою, вологістю насіння і повітря в насіннєсховищі, знезаражування насіння й насіннєсховища, передпосівну обробку (обігрівання, протруювання та ін.), упакування в мішки чи контейнери, автоматичне зважування;
    насіннєсховище і вся територія біля нього повинні бути ретельно очищені від сміття та постійно утримуватися у чистоті;
    для ефективного знищення комірних шкідників (дезінсекція, дератизація) використовують препарати, що дозволені для боротьби з шкідниками запасів;
    на зберігання засипають насіння підготовлене і доведене до посівних кондицій. Під час збереження насипом треба прийняти заходи по запобіганню випадкового змішування насіння, для цього засіки залишають незаповненими, до верхнього краю на 15-20 см;
    не можна розміщати в сусідніх засіках насіння яке важко відокремити, таких культур як пшениця і ячмінь, овес і ячмінь, жито і озима пшениця, а також насіння різних сортів, репродукції одної культури;
    кожну підготовлену партію, що підлягає зберіганню, необхідно зважити, пронумерувати й установити штабельний ярлик чи етикетку;
    базове і добазове насіння зернових, зернобобових, ряду олійних культур (соняшнику, сої, льону, рицини, гірчиці, ріпаку), насіння трав, овочевих культур будь яких репродукцій необхідно зберігати у мішках. Мішки повинні бути міцні, сухі, чисті та знезаражені;
    насіння, що засипане на зберігання, на протязі 2-х діб, підлягає перевірці на посівні якості для чого проводиться повний аналіз. Зразки на перевірку відбирають й оформляють актом;
    під час зберігання необхідно систематично спостерігати за станом насіння, вимірювати його температуру, відносну вологість, наявність шкідників.

Отже, важливо знати, що тільки при виконанні цих умов можливе збереження високоякісного насіння сільськогосподарських культур, що забезпечує високий потенціал врожайності, має хороші посівні якості до весняного посіву. Важливим фактором сучасної інтенсивної технології є, оброблене захисностимулюючими речовинами, внаслідок чого придатне для посіву на кінцеву (без додаткового формування) густоту стояння Якісний насіннєвий матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур’янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чи здатні на більше: місце України на світовому ринку ягід

Тому країни, клімат яких дозволяє вирощувати широкий асортимент якісних ягід, мають значний і зростаючий щороку потенціал по їх експорту на міжнародний ринок. Україна якраз є однією з таких країн, однак її можливості з виробництва ягід все ще залишаються в значній мірі нереалізованими. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися на частку нашої країни в світовому зборі різних видів ягід.

Найбільше у нас вирощується полуниці. Її щорічний врожай становить близько 70 тис. тонн і має тенденцію до зростання на 2-5% на рік. Однак, в світовому обсязі наша полуниця займає всього 0,7% (за даними 2016 року), що більш ніж в три рази менше, ніж частка сусідньої Польщі. А лідирують по полуниці Китай і США, що збирають 41,7% і 15,6% загальносвітового врожаю відповідно.

Набагато кращу позицію займає Україна в області вирощування малини. Тут у нас 4% від світового виробництва. Однак і по цій ягоді є куди рости, так як все та ж Польща збирає 16,2%, а лідер - Росія - 20,7%.

Наша країна знаходиться в першій трійці з виробництва смородини з часткою в 3,7% від загальносвітового обсягу. Це хороший результат, але і відставання від лідерів по цій ягоді дуже велике, оскільки займають перше і друге місця - Росія і Польща мають частки в 60,3% і 25,4% відповідно.

Ну а найгірше у нас справи зі збору лохини. Тут в України всього 0,2% світового виробництва. А лідирують по лохині США і Канада з 48,7% і 32,4% відповідно.

У тому, що Україна може вирощувати і продавати на міжнародному ринку значно більше різних ягід свідчить приклад Польщі, яка має налагоджену систему вирощування і збуту продукції. Таким чином, наш західний сусід є одним з лідерів ягодництва в Європі і світі, а ми поки дуже відстаємо від нього.

Головним фактором, який перешкоджає нарощуванню експорту ягід, є переважно дрібнотоварний характер їх виробництва. Невеликі фермерські господарства, що переважають в українському ягодництві, не в змозі забезпечити міжнародний рівень якості та сформувати великі експортні партії.

Тому майбутнє вітчизняної ягідної галузі за великими агропідприємствами, які зможуть не тільки виробляти великі обсяги ягід, а й організувати їх доведення до експортних стандартів і заморозку. Появи подібних господарств слід чекати в недалекій перспективі, так як інвестиційна привабливість галузі постійно зростає. Перешкодами до її розвитку є недостатня державна підтримка і малий потік зарубіжних інвестицій внаслідок нестабільної політико-економічної ситуації в країні.

Джерело: Pro-Consulting

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як отримати дотації за утримання корів

Це є можливим в рамках реалізації положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 107 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва» (далі – Порядок використання коштів).

Дотація за утримання корів надається двічі на рік суб’єктам господарювання, які є юридичними особами, за кожну наявну станом на 1 січня та на 1 липня поточного року ідентифіковану та зареєстровану в установленому порядку корову в розмірі 750 гривень за одну голову. Тобто юридична особа за утримання однієї корови може отримати за рік 1500 гривень.

Для отримання дотації за утримання корів власники тварин – юридичні особи мають подати до 1 квітня (станом на 1 січня) та до 1 жовтня (станом на 1 липня) до Мінагрополітики такі документи:

- заявку;

- довідку від банку про відкриття поточного рахунку;

- копію звіту про стан тваринництва (форма 24-сг) станом на 1 січня поточного року, засвідчену органом державної статистики;

- довідку, чинну на дату подання заявки, про відсутність заборгованості з податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів, - у паперовому вигляді або сформовану в електронному вигляді в електронному кабінеті платника податків на офіційному веб-сайті ДФС.

У разі зменшення поголів’я корів на 1 липня поточного року та 1 січня наступного року порівняно з поголів’ям, на яке було отримано дотацію за утримання корів, бюджетні кошти, отримані суб’єктами господарювання, які є юридичними особами і власниками корів, мають повертатися до державного бюджету в повному обсязі.

З метою уникнення розбіжностей у даних за формою 24-сг, що надаються власником тварин до Мінагрополітики, та за інформацією Єдиного державного реєстру тварин просимо перед подачею відповідного пакету документів звіряти інформацію про наявність корів у господарствах юридичних осіб, що займаються розведенням та утриманням великої рогатої худоби, з даними Реєстру тварин.

Для уникнення непорозумінь при поданні документів на отримання дотації та при проведенні подальших перевірок щодо збереження поголів’я корів власники тварин мають дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі щодо ідентифікації та реєстрації тварин, зокрема:

- своєчасно реєструвати господарства з розведення, утримання, забою, утилізації тварин у Єдиному державному реєстрі тварин;

- своєчасно ідентифікувати усіх тварин у господарстві впродовж визначених законодавством строки (для великої рогатої худоби не пізніше семи днів з дати її народження, але у будь-якому разі до того, як тварина залишить господарство);

- вчасно подавати дані для реєстрації тварин, включаючи відомості про їх матерів;

- у встановлений термін подавати дані щодо переміщення тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин.

При виникненні розбіжностей у даних щодо наявності поголів’я корів, поданих суб’єктом господарювання та наданих Адміністратором реєстру тварин, Мінагрополітики може відмовити у наданні дотації. Для того, аби уникнути даних випадків, юридичні особи зобов’язані щороку здійснювати інвентаризацію поголів’я великої рогатої худоби в господарстві у розрізі статево-вікових і виробничих груп для приведення у відповідність даних Єдиного державного реєстру тварин до фактично наявного поголів’я тварин, що утримується та розводиться у господарстві, за участю спеціаліста державної установи (закладу) ветеринарної медицини. Для перевірки даних власнику/утримувачу необхідно звернутися до відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» у області для отримання роз’яснень, необхідних матеріалів та засобів ідентифікації.

Прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Додана вартість з молока чи із молоковмісних продуктів?

Спираючись на дані Державної служби статистики України, у 2016 році рентабельність виробництва молока становила 5 %, а у 2017 – 7 %. Водночас, очевидним є зменшення поголів’я корів і валового виробництва молока в цілому в Україні та при цьому парадоксальне збільшення виробництва низки продуктів його переробки. Постає запитання: скільки доданої вартості в окремих видах молочної продукції і що у ній є ще, крім молока?

Так, поголів’я корів за роки незалежності України скоротилося на 6,3 млн. голів, налічуючи у 2017 р. 2,1 млн. голів, при цьому темпи скорочення поголів’я у господарствах населення вищі, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Виробництво молока за цей період скоротилося більше, ніж у двічі – з 24,1 млн. тонн у 1991 році до 10,27 млн. тонн у 2017 році. Кількість переробленого молока скоротилася майже у 4,5 рази – з 18,5 млн. тонн до 4,2 млн. тонн, як зменшилася і кількість молокопереробних підприємств.

Виробництво окремих видів молочної продукції в Україні за 2011–2017 рр.

¹ Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Так, у 2017 році, порівняно з 2011 роком, значне зростання виробництва спостерігається за такими видами продукції, як: масло вершкове жирністю не більше 85% – на 42 %, сир плавлений – на 58 %, йогурт рідкий та сквашене молоко ароматизовані (молоко і вершки коагульовані, йогурт, кефір, сметана та інші ферментовані продукти, ароматизовані або з доданням фруктів, горіхів або какао) – на 43 %. Щодо сиру тертого, порошкового, блакитного та іншого неплавленого в цілому за цей період спостерігається спад виробництва, однак у 2017 році було вироблено на 7,8 тис. тонн більше, порівняно з попереднім роком. Цікава динаміка простежується відносно морозива та льоду харчового (включаючи щербет, льодяники; крім сумішей і основ для приготування морозива), пік виробництва яких в аналізованому періоді простежувався у 2012 році. З 2013 року обсяги виробництва цієї продукції незначно спадали, однак у 2017 році, порівняно з 2016 роком, зросли на 3 млн. л.

Маючи усі можливості для повноцінного функціонування і розвитку молоко-продуктового підкомплексу в Україні, українці критично мало споживають молока і молочних продуктів. Низький рівень доходів населення, об’єктивна недовіра до якості продукції призвели до того, що у 2017 році «молочки» середньостатистично споживалося лише 200 кг/особу (у 2011 році – 204,9 кг/особу) при тому, що раціональна науково обґрунтована річна норма споживання – 380 кг/особу, а мінімально допустима – 341 кг/особу. Залишається хитким, з точки зору надходження сировини на переробку, співвідношення виробників молока (сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, господарства населення), що впливає на його гарантоване постачання на переробку. Тож, якщо ми шукаємо доданої вартості (як новоствореної вартості, що додається до вартості сировини, матеріалів, палива в процесі виробництва продукції на кожній стадії її руху від виробника до кінцевого споживача), а також якості у переробленій продукції, маємо подбати про обсяги і якість сировини, у даному випадку – молока. Зважаючи на динаміку виробництва молочної продукції, можна припустити, що найбільшим попитом серед українських молочних продуктів будуть користуватися сири, йогурти, масло та морозиво. Якщо ж говорити про високу додану вартість у «молочці», то найбільше її визначатимуть і формуватимуть такі фактори, як: якість та органічність, науко- й інтелектоємкість, високотехнологічність виробництва, брендованість.

Наталія Зарицька, аналітичний департамент УАК

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview