Без їжі та води: у порту «Чорноморськ» майже два тижні простоює фура з 300 вівцями, половина з яких вже загинули

У поромному терміналі Чорноморського порту від голоду і спраги помирають три сотні овець. Живий вантаж зачинений у фурі – вивезти отару  з порту без дозволів неможливо. Про це йдеться у сюжеті ТСН.

Три сотні овець у тісній фурі у три поверхи опинились у смертельній пастці. Машина не може виїхати за межі порту, натомість господарі не можуть передати  на територію бодай якийсь корм. Тварин неможливо ані нагодувати, ані напоїти. Одна за одною вони конають, а живі стоять на трупах. Сморід довкола - неймовірний.

"Я билася, я зверталася до наших ветеринарів, на що мені відповіли, що нічим допомогти не можуть. Одеса направляє мене на Київ, Київ відправляє мене в Одесу. Я неодноразово стукала в усі двері, на що мені відповідали, що це не їхня проблема і щоб я вирішувала, як хочу. Тварини мучаються, і я страждаю разом з ними", - розповідає власниця овець Олена Севинч.

Власниця овець та добровольці з сусідніх фур намагалися хоч якось підтримати тварин – ламали гілки, збирали довкола суху траву. Але як нагодувати три сотні овець  кількома руками в портовому терміналі?

Вівці експортували поромом до Туреччини. Здорові, оглянуті фахівцями, вони пройшли належний карантин й вирушили через море. Але покупець по свій товар не прийшов, і вантаж повернули  до України. Пором привіз фуру в порт, а далі ситуація зайшла в глухий кут.

Ветеринарна служба заборонила вивозити тварин з території терміналу. Мовляв, хто-зна, яку заразу вони підхопили.  Проте коментувати ситуацію відмовляється.

У департаменті ветмедицини пояснюють - закон забороняє  ввезення тварин з країн, де фіксували спалахи небезпечних хвороб.

"У Туреччині, і в тому числі у 2018-му році, реєструються такі захворювання небезпечні, як ящур, чума дрібних журних, блутан і низка інших. У нас немає підтвердження компетентного органу, що вони не мали там ніякого контакту з іншими тваринами, не вивантажувались і навіть не спускались на територію. Дані тварини підлягають або поверненню назад у Туреччину, або знищенню на території України за кошти власника або перевізника", - каже заступник директора департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Артем Саєнко.

Тобто потенційно небезпечних тварин треба  вбити та спалити. Але для цього їх також необхідно вивезти за межі порту, аж до Вінницької області, а зробити це без дозволу також неможливо.

Поза камерою власниця розповідає: вирішити питання їй пропонували за хабар, але вона відмовилася. Кинути овець, яких сама ростила, напризволяще теж не може. Тож живе у кабіні фури, у  страшному смороді, вдень і вночі слухаючи, як у муках помирають плоди праці її і співробітників та очікувані заробітки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У Гошівському монастирі черниці вирощують шампіньйони

Гошівський монастир сестер Пресвятої родини унікальний. Незважаючи на те, що там проживає всього 10 черниць, свій притулок вони перетворили в центр соціального підприємництва.

Першим стартапом для черниць стали шампіньйони, далі були сонячні колектори та макаронний цех. Третину сестри передають на добрі справи, організовують для дітей табори, приймають на реабілітацію сім’ї учасників АТО та фінансово підтримують малозабезпечені родини.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Волинське село прославилося незвичним бізнесом

У Хворостові, що на Волині, кожна родина вирощує гарбузи. Їх тут висіюють гектарами, навіть більше за зернові та картоплю.

Гарбузовий бізнес селяни ведуть вже 10 років, – йдеться у сюжеті ТСН.

Гори гарбузів у селі є біля кожної хати. Їх висаджують гектарами, а насіння з них вибирають цілими родинами. Розмір гарбуза – це не головне, важливо, щоб всередині було якісне насіння. Саме з нього селяни і мають зиск. Спершу висушують на спеціально облаштованих дошках прямо на городі. Каші з таких гарбузів не звариш, адже то кормові. Вони смакують лише худобі, а решту селяни залишають у полі на перегній.

Гарбузи тут не сіють лише ліниві. Їх більше, ніж картоплі чи зернових, бо менше затрат. Плантації щороку збільшують, а заробляють менше. Якщо торік насіння у селян перекупники брали по 50 грн за кілограм, то зараз дають лише 35. Не на камеру в селі розповідають, що майже все насіння йде на експорт і коштує в рази дорожче. Однак селяни гарбузовий бізнес полишати не збираються. Наступного року обіцяють сіяти ще більше.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Закарпатті почали збирати урожай хурми

Майже дві сотні дерев росте на околиці міста на Чорній горі. Посадила їх Наталія Мартишинець, пише uzhgorod.net.ua.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як змінити цільове призначення земельної ділянки

Міністерство юстиції України разом з Онлайн-будинком юстиції за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» презентувало інформаційно-навчальний відеоролик із серії «Знай своє право на землю» про  порядок зміни цільового призначення та реєстрація прав на земельні ділянки.

Цільове призначення земельної ділянки відіграє важливу роль при реалізації громадянами своїх прав на неї та в дотриманні передбачених законодавством обов’язків. Зокрема, воно окреслює, яким чином допустимо її використовувати. Цільове призначення земельної ділянки зазначалися в державних актах на право власності на земельні ділянки, які видавалися до 01 січня 2013 року.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі в Україні поділені на категорії за основним цільовим призначенням. Всього на сьогодні існує дев’ять категорій земель:

1. сільськогосподарського призначення;

2. житлової та громадської забудови;

3. природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4. оздоровчого призначення;

5. рекреаційного призначення;

6. історико-культурного призначення;

7. лісогосподарського призначення;

8. водного фонду;

9. промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають процедуру зміни цільового призначення земель, є Земельний кодекс України, закони України «Про землеустрій» та «Про Державний земельний кадастр» тощо.

У відеоролику фахівці Мін’юсту роз’яснюють, чим відрізняється процедура зміни цільового призначення земельних ділянок державної і комунальної власності від процедури зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності.

Так, процедура зміни цільового призначення земель державної та комунальної власності поділяється на такі етапи:

1. надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки уповноваженим органом;

2. розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його погодження в порядку, передбаченому статтею 1861 Земельного кодексу України;

3. державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у випадках, передбачених у статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»;

4. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться органами, визначеними статтею 122 цього Кодексу;

5. внесення змін до Державного земельного кадастру стосовно відомостей про земельну ділянку про зміну її цільового призначення;

6. внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на його розроблення.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Корівник з кондиціонером: на Львівщині фермерки навчаються за канадською програмою

На Львівщині, вже четвертий рік жінок фермерок навчають, як покращити життя корів та отримувати більше молока. Навчання проходить в рамках програми “Розвиток молочного бізнесу в Україні”, пише “Агро-Центр”.

Головне чого навчають фермерок, це дбати про комфорт корів. Так, господині встановили в корівниках вентилятори, великі вікна, постелили гумові килимки замість соломи та дали коровам постійний доступ до води. Жінки відзначають, що надої дійсно зросли.

Такі навчання були лише початком, зараз учасниці програми мають змогу їздити на семінари, спілкуватися та обмінюватися досвідом з колегами з Канади.

Христина Максимець, тренерка з гендерної рівності проекту “Розвиток молочного бізнесу в Україні” відзначає, що зараз багато молоді тримає молочні ферми і це гарна тенденція:

“Рекомендую подивитися ферму на Бродівщині, там молодь. Ми звикли, що корову тримають старші люди, а тут якраз ні”.

Даний проект працює з 2014 року, фінансування проекту надає уряд Канади. Підтримати молодих фермерок вирішили через відсутність допомоги малим і середнім виробникам молока. За останні 15 років саме молодь утримувала 70-80% поголів’я корів країни і виробляли понад 80% продукту.
Проект надає гранти жінкам віком до 45 років. За умовами проекту вони повинні мати неорендовану землю у Львівській чи Івано-Франківській області і входити до місцевого кооперативу. На сьогодні, гранти отримали понад 30 сімей.

“У Канаді 99% молока фермери збувають через кооперативи. Все просто: в такій схемі умови диктує не велика корпорація, яка купує продукт, а враховується голос виробника”,– розповіла Христина.

Христина Максимець поділилася, що жінки часто відмовляються керувати фермою. Вони звикли, що дуже часто виконують лише технічну роботу: доять чи годують худобу, в той час як  чоловіки їздять на збори чи в поле.

Проте з сучасними технологіями для фермерів таких проблем не виникає:

“От приклад: нема сенсу пасти корову самій, є електропастухи. Ви один раз вкладаєте в це гроші і можете витратити час на себе, піти до стоматолога чи гінеколога, чи просто відпочити”, – пояснила тренерка з гендерної рівності.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview