178171

Булигін: кількість органіки в ґрунті з кожним роком стає меншою

Чи є дійсним той факт, що більшу частину органічних добрив до початку військових дій 2014 року ми отримували з Росії? Як зараз перерозподілився цей ринок? Яке місце на ринку займають органічні добрива, вони конкурують з мінеральними?

Я володію абсолютно відмінною інформацією, насправді, з Росії ми отримували більшу частину мінеральних (азотних) добрив. І з моменту початку війни з Росією ринок азотних добрив перерозподілився: в Україні є власне виробництво мінеральних добрив, але його не вистачає, попит вищий, тому певну кількість ми отримуємо з інших країн.
З виробниками мінеральних добрив ми не конкуренти - у нас різна філософія, різні шляхи, хоча клієнт у нас по суті той самий.
Відносно органічних добрив, на мою думку, український ринок ще, на жаль, не сформований. Серед системних виробників органічних добрив з відходів тваринного походження, які займаються виробництвом в промислових масштабах, ми, я вважаю, єдині на вітчизняному ринку.
Технологія, яку ми використовуємо, не нова, ми не придумали велосипед, ми вдосконалили велосипед, зробивши його більш легким, технологічним і зручним у користуванні і застосуванні. Компостні ями в селах, в малих фермерських господарствах - процес схожий, але їхніх обсягів вистачає, щоб отримати продукт для себе і, максимум, для сусідів. Наші амбіції ширші: ми хочемо заповнити український ринок, також в сферу наших інтересів потрапляють інші країни, і ми не обмежуємося лише ближнім зарубіжжям.
На сьогоднішній день ми вже працюємо з низкою клієнтів, які використовують мінеральні добрива, але які готові частково або повністю замінити їх на органічні. Ці компанії розуміють користь нашого продукту. Нещодавно я прочитав фразу, що більшість аграріїв не землероби, а землекористувачі. Землекористувачі використовують землю, не даючи нічого взамін, а землероби піклуються про неї не тільки в поточний момент, а й в довгостроковій перспективі. І ми своєю формулою виробництва хочемо досягти максимально уважного ставлення до біологічних ресурсів.

Ви співпрацюєте з агрохолдингами чи концентруєтесь на невеликих фермерських господарствах?

Наразі ми приділяємо увагу всім клієнтам - від приватних покупців до великих агрохолдингів, але більше відгуків зараз ми отримуємо від фермерських господарств з посівними площами в сотні гектарів, не в тисячі. З ними легше домовитися, вони більш мобільні і думають про майбутнє - дбають про ту землю, на якій працюють. Як правило, вони використовують не пайову землю, а землю, яка знаходиться в довгостроковій оренді або у власності. З агрохолдингами інша історія. У них, як правило, не своя земля, і вони, усвідомлюючи, що кожен рік її виснажують, розуміють, що, ймовірно, землю варто було б підгодувати, але в наступному році цим паєм може скористатися їхній конкурент, і мотивація зникає. Незважаючи на таку практику, є кілька великих агрохолдингів, які відкриті до співпраці і виділили нам великі площі для експериментів.

Наскільки Україна закриває свої потреби в органічних добривах, чи відповідає виробництво українських органічних добрив європейським стандартам?

Стосовно ринку є цікавий факт - дуже великий плюс і дуже великий мінус водночас: на сьогодні в Україні у нас немає промислових конкурентів, тому що, на мій погляд, ринок несформований. Хтось може сказати, що це дуже добре, хтось вважатиме це негативною тенденцією - як завжди, потрібно шукати золоту середину. Коли у тебе є конкуренти, ви разом з ними топчете доріжку до клієнта, а клієнт вже вибирає: у кого краща якість, маркетинг і ціна. Зараз ми одні на цьому шляху, а потенціал в Україні дуже великий, сировина, з якої виробляються органічні добрива, в надлишку, Україна - один зі світових лідерів із виробництва продуктів курячого напрямку (примітка автора: компанія Інтегро виробляє добрива з чистого курячого посліду шляхом його ферментації в анаеробних реакторах в термофільному режимі).
Сировини дуже багато, але вона неправильно використовується, її просто викидають на поля, в результаті чого вона псується сама і псує ту землю, на яку викидається, "спалює" її. Таку практику потрібно виправляти.
У Європі ринок органічних добрив сформований, в ньому є ринкові ціни на аналогічну, схожу продукцію, і вони дуже оптимістичні. Також там є розуміння необхідності внесення органічних добрив (а незабаром це буде зобов'язання, є проект відповідної директиви ЄС): клієнтові не потрібно довго розповідати: що це і навіщо це. Тому реалізація вже залежить від якості товару, маркетингу, ціни та зручності. Якщо проїхати по Європі - в Німеччину або Австрію, там всюди застосовують органічні добрива. Окремо виділено період на транспортування і внесення. В Україні вимоги також повинні чітко дотримуватися, є навіть відповідний Закон ("Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною"), але він, на жаль не працює.

Нас дуже цікавить можливість експорту, ми йдемо до цього. Якщо взяти карту ґрунтів Європи (див. нижче), то Іспанія, Італія, частково, Франція - значно виснажили своґ ґрунти. Візьмемо, хоча б іспанську полуницю, яка славилася своїм смаком і якістю. Зараз виробники переглядають ринки її збуту і продають у північні країни: Скандинавію, ВБ, де звикли до позбавлених смаку продуктів. Виснажені ґрунти - наш потенційний напрямок.

 

Чи достатньо використовувати в господарстві тільки органічні добрива або це має бути комплексне застосування разом із мінеральними?

Тут все залежить від завдань, які ставить перед собою аграрій. У нас є партнери-фермери, які використовують тільки органіку. Але якщо говорити про інтенсивне сільське господарство, провідний тренд останніх 50-60 років ( "чим більше тонн пшениці з гектара ми знімемо, тим крутіше"), то тут без комплексних мінеральних добрив не отримати необхідний результат. Але навіть за такого підхода застосування органічних добрив корисно і може бути монетизованим, як у короткостроковій перспективі, так і довгостроковій, адже, на відміну від мінеральних, органічні добрива мають пролонговану дію упродовж 2-3 років. Згідно зі спостереженнями, кількість органіки в ґрунті стає меншою рік від року. А все через інтенсивне землеробство. Тому ми перед природою в боргу, а повертати борг - це справа честі.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для Agroreview

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Яковчук: малим фермерським господарствам необхідно дати інструмент для роботи

AR: Як вплине можливе зняття мораторію на продаж с/г землі на організацію бізнесу компанії EURALIS? Які негативні або позитивні зміни можуть статися у разі прийняття Земельної реформи в компанії, яка орієнтується на кооперацію невеликих фермерських господарств?

У нас є договори оренди, які укладені на 10-15 років. Тому навіть зміни на ринку землі не означатимуть, що ми втратимо ці землі. Також імовірна тенденція розвитку малих фермерських господарств в Україні. Наша компанія, якщо говорити стратегічно, концентрується не так на покупці/продажу землі, а на генетиці і виробництві насіння на орендованому полі - це бізнес-модель, яку ми використовуємо в Україні. У разі законодавчих змін, нам доведеться або шукати інших партнерів, або кооперуватися з фермерами, але знову-таки в перспективі 15 років. На сьогодні, я думаю, ми будемо так само обробляти землю. І якщо поставити запитання: чи готові ми купити землю чи ні - просто відповісти на нього не можна, у зв'язку з лімітуванням і обмеженнями для іноземних компаній. Ми точно будемо виробляти в Україні наш продукт, ймовірно, зміниться сам фокус: можливо, це будуть фермери, можливо інші компанії, які нам будуть надавати послуги. У будь-якій ситуації, ми контролюємо наше виробництво: фермерські господарства роблять все, відповідно до нашого протоколу виробництва, плюс, приїжджають наші фахівці, які контролюють процес, і в результаті ми отримуємо якість, і нашою метою є зробити цю якість максимально високою.

AR: Об'єктивно, фермерське господарство в Україні дуже перспективне, але знаходиться не на такому високому рівні як в Європі і США. У чому вітчизняні фермери відстають від своїх закордонних колег?

Невеликий розрив можна спостерігати не в технологічному плані, а у зв'язку з недостатньою кількістю досвіду. Я впевнений, що, якщо український фермер побачить певний інтерес для себе і перспективу, цей розрив швидко ліквідується.


AR: Журналісти AgroReview спілкувалися з фермерами Житомирської області, які констатували сильну нестачу обладнання і технологій в невеликих фермерських господарствах. Зокрема, відсутність системи поливу. А в разі складних кліматичних умов (як в цьому році, наприклад) для більшості невеликих господарств це означає втрату врожаю.

Ситуація з поливом дійсно складна. Дозволити собі зрошувальну систему в сучасних українських реаліях можуть середні і великі фермерські господарства (земельні ділянки від 2 тис га і більше). Або ж це агрохолдинги, які вкладають великі інвестиції. Моя особиста думка: Україна ще не повністю готова до скасування мораторію, в першу чергу, через відсутність повного реєстру земель. Крім того, чітко не визначені цілі реформи: якщо це робиться для підтримки малих фермерських господарств, їм необхідно дати інструмент для роботи (фінансову підтримку, дотації, прийнятні кредити). Якщо це все буде надано, то сам фермер зможе робити інвестиції, в тому числі, і в зрошувальну систему.

AR: Ви співпрацюєте з холдингами? Які відмінності у співпраці з холдингами та малими фермерськими господарствами?

Ми працюємо з холдингами за дещо іншою програмою, яку ми називаємо "Автоконсомація" - коли агрохолдинг для нас виробляє, скажімо, ділянки гібридизації, тобто це не прямий продаж, як у випадку з фермерами. Однак основною моделлю бізнесу  Євраліс в Україні залишаються продажі насіння через мережу наших офіційних дистриб'юторів Ерідон, ТДН, Спектор-Агро, УАПК, Техноторг, Седна-Агро, Агріматко. У кожного типу підприємств є своя специфіка, але працювати однаково добре: і з холдингами, і з маленькими фермерськими господарствами.

 

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Відпочинок в стилі "агро"

AR: Що особливого у Кукулабії цьогоріч, як проект виріс порівняно із минулим сезоном?

Цього року ми врахували побажання наших відвідувачів, того, щоб вони хотіли покращити: зробили більше активних локацій, на яких можуть відпочивати як діти, так і дорослі, відпочивати активно, займатися різноманітними майстер-класами і тренінгами. Цього року в парку є два лабіринти і два квести - один великий для дорослих, він більш складний, і  малий лабіринт для діток, де казкові і мультяшні герої зустрічають своїх маленьких шанувальників і ставлять їм питання. На території агропарку розміщено понад 30 різноманітних атракціонів, все це певним чином пов’язано з агро, з темою відпочинку на природі, адже цим проектом ми хочемо показати, що аграрна справа, сільське господарство - це фаново, кльово, показати, що активний, “зелений” відпочинок на природі може бути цікавим і корисним, і варто прищеплювати любов дітей до нього ще змалечку.

AR: В Україні це унікальний проект? Чи є аналоги?

Так, подібних проектів немає, минулого року ми зробили його вперше. Я дуже радий, що українцям сподобалася ця ідея, ми вирішили його продовжувати і щороку будемо нарощувати об’єми. Щоправда, ідея частково запозичена: декілька років тому під час мандрівки я побачив подібний квест в кукурудзяному лабіринті у Сполучених Штатах. Але там все набагато простіше - це звичайна ферма, на якій господарі, перед тим, як викосити кукурудзу, зібрати врожай, роблять лабіринт в полі. І впродовж 2 тижнів американці із навколишніх ферм з’їжджаються на цю подію. Я зрозумів, що такий формат українцям буде не зовсім до смаку, бо наші співвітчизники вже є доволі вибагливими, тому окрім основної родзинки - квесту в дизайнерському лабіринті, додано велику кількість різноманітних активностей із зонами відпочинку, конкурсами і ведучими. В такому форматі українці почуваються комфортно.

AR: На яку кількість відвідувачів організатори розраховують цьогоріч?

Минулого року за сезон нас відвідало 25 тисяч відвідувачів, цього року ми поставили собі планку подвоїти цей результат. Це здійснюватиметься за рахунок цікавих фестивалів - щотижня будуть проводитися різні тематичні заходи; збільшення реклами в соціальних медіа і загалом реклами як засобу піару, щоб ще більша кількість українців дізналася про “Кукулабію”.

 

Корисна інформація: у рамках програми соціальної відповідальності бізнесу організатори співпрацюють із партнерами та надають можливість для безкоштовного відпочинку дітей з дитячих будинків та сімей, які були вимушені переїхати із зони АТО.

Детальніше про парк можна дізнатся тут: https://agroreview.com/news/proinspektuvaly-kukulabiyu---agroreview-rekomenduye-foto

Дар’я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Ваш вибір 'Цікаво'.

Андрущенко: українські гібриди можуть бути експортно успішними

 

AR: Чим відрізняється гібрид від звичайного насіння? Наскільки він є ефективнішим?

Звичайне насіння можна сіяти упродовж декількох сезонів (3-5) і урожайність триматиметься приблизно на одному й тому самому рівні. Гібрид можна сіяти тільки один рік. Він виготовляється шляхом схрещування материнської лінії і батьківської, за рахунок такого схрещування частина генів іде від матері, а частина від батька - і відбувається ефект гетерозесу (явище, коли перше покоління гібридів, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, має підвищену життєздатність, продуктивність, ріст, стійкість проти шкідників, хвороб тощо -  AR), сплеск урожайності у перший рік. Якщо наступного року ми засіємо насіння, отримане з гібриду, утвориться розщеплення (закони Менделя - AR) і спад урожайності. Але урожайність гібридного насіння вдвічі перевищує результати звичайного, що робить використання гібридів значно рентабельнішим.

 

AR: Якою є територіальна карта використання гібридів в Україні?

На сьогодні більшість фермерів, які займаються вирощування кукурудзи, надають перевагу гібридам. Класичні сорти вирощуються у надзвичайно посушливих умовах: Схід України (Донецька, Луганська і частково Запорізька і Дніпропетровська області). Це зумовлено тим, що зазвичай погодні умови на цих територіях більш спекотні, ніж в інших областях України, і фермери не можуть використати весь потенціал гібриду. Рівень урожайності гібриду (як і сортового насіння) сильно залежить від забезпечення вологою. Тому виробники на цих територіях обирають менші інвестиції в насіння, але і отримують менші врожаї. Але навіть в цих регіонах можна зустріти багато гібридної кукурудзи. 

 

AR: Які прогнози можна давати з приводу експортних перспектив?

Експортних можливостей багато, завод DuPont Pioneer (с. Стасі Діканьковскій району Полтавської області - AR) інтегрований в глобальну мережу компанії і потенціально може забезпечити не тільки українські потреби у гібридному насінні, а й потреби країн близького зарубіжжя і європейських. І наразі в першу чергу ми маємо задовольнити попит саме українського споживача. Крім того, в подальшому для активного експорту в Європу є необхідно врегулювати державні митні процедури. Як тільки буде налагоджено механізм, не стане жодних перешкод для експорту. Адже якість вітчизняного насіння іноземної селекції, виробленого зокрема компанією DuPont Pioneer, не поступається зарубіжному. 

 


Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Український часник може здешевшати в цьому сезоні

Теґи: 

Зростання конкуренції з боку Китаю, який є головним постачальником часнику до України, фахівці галузі пов’язують зі збільшенням площ у цій країні. А от перспективи власного врожаю в Україні поки що під питанням ‒ через холодну весну середня врожайність на частині комерційних площ буде нижчою від прогнозованої.



 

Ваш вибір 'Цікаво'.

Диверсифікація національного експорту у форматі 3D - інноваційні плани МінАПК

Про це заявила заступник Міністра з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева під час дискусійній панелі «Український аграрний сектор: європейська інтеграція та глобальний вимір» у рамках ХХІХ Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2017». Учасниками дискусії виступили: Радник із торгово-економічних питань Посольства КНР Лю Цзюнь, президент агрохолдингу «Agrogeneration» Джон Шморгун, керівник проекту ЄС «Підтримка та впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики» Джон Міллнс та керівник проекту «Агроторгівля України» Андре Піллінг.

«Сьогодні Україна вже є глобальним аграрним гравцем у світі. Але задля розвитку аграрного сектору, закріплення вже досягнутих успіхів та формування нової філософії агроекспорту, яка базується на високих технологіях та збільшенню частки переробленої продукції, ми маємо вже зараз у тісній співпраці з бізнесом та наукою започатковувати структурні зрушення»,- наголосила Ольга Трофімцева.

За її словами, формат 3D - це фактично диверсифікація у трьох вимірах: за товарною структурою, за ринками збуту та за учасниками зовнішньо-економічних відносин за рахунок залучення малих та середніх гравців.

«Для розвитку ринків не лише за кордонами України, але й всередині країни ми маємо створювати самодостатні виробничо-збутові ланцюги. При цьому ми маємо звернути увагу на можливості створення кластерів в регіонах і поєднувати всі ключові ланки: виробництво, переробку, використання новітніх технологій та «ноу-хау», інфраструктуру і логістику, науку та дослідництво та інші»,- підкреслила Ольга Трофімцева та додала, що створення таких регіональних кластерів відкриватиме додаткові можливості для малих та середніх гравців не лише виходити на світові ринки за рахунок спільних зусиль, а й створювати спільні проекти з іноземними партнерами та залучати інвестиції до своїх підприємств.

Під час свого виступу пан Лю Цзюнь відмітив, що сьогодні його країна вже стала одним з головних імпортерів української аграрної продукції, наприклад, сої та кукурудзи. Також в цьому році китайська сторона відкрила свій ринок для експорту української яловичини. Але, за словами Лю Цзюня, ринки його країни зацікавлені у збільшенні поставок українських продуктів, а також обидві країни мають багато можливостей для поглиблення двосторонньої співпраці в аграрному секторі. Він розповів, що китайські партнери зацікавлені у створенні спільних проектів у розвитку переробки аграрної продукції, особливо продуктів харчування тваринного походження, а також інфраструктури. Багато перспективних ніш існує для українських продуктів і на європейських ринках, але тут, за словами учасників дискусії, потрібно посилено працювати над створенням позитивного бренду „Made in Ukraine“.

 
Ваш вибір 'Цікаво'.