Чи варто ризикувати врожаєм: для чого фермерам потрібне агрострахування

Але ближче до третьої декади останнього місяця зими робочий цикл набирає обертів. У минулому році весняна посівна стартувала пізніше — на початку квітня на полях ще лежав сніг. Через несприятливі погодні умови пшениці зібрали на 2 млн т менше, ніж роком раніше. Але завдяки кукурудзі вітчизняним аграріям вдалося зібрати рекордний врожай — 70 млн тонн зернових.

За прогнозами експертів, у 2019 році рекорд навряд чи повториться: у Мінагрополітики розраховують майбутній урожай, виходячи зі стану посівів озимих "на рівні, середньому за три останні роки", що еквівалентно 65,7 млн тонн.

Проте погодні ризики залишаються ключовими для аграріїв, тим більше, що у зв’язку зі змінами клімату, синоптики прогнозують збільшення посушливості в найбільш родючих районах України. У цих умовах фермеру просто необхідно прорахувати ризики, пов’язані з можливою втратою врожаю і, щоб не зазнати збитків в разі настання форс-мажору, застрахувати свої посіви.

«Для багатьох аграріїв з кожним роком все більш відчутними стають кліматичні зміни. Посухи, заморозки, опади  та інші аномальні погодні умови мають безпосередній вплив на врожай основних культур та негативно відображаються на прибутку фермерів. Агровиробництво — це бізнес, у якому необхідно рахувати гроші та отримувати прибуток. Тому абсолютно природним є бажання фермера убезпечити вкладені кошти. Одним з найбільш показових  та дієвих інструментів для цього є агрострахування. Для агровиробника — це спосіб захиститись від непогоди та низького врожаю. Однак на українському ринку ситуація така, що аграрії все ще не дуже активно страхують свої посіви. Ринок агрострахування в Україні поки що досить незначний. Частка застрахованих площ становить усього 6,5% від загальної їх кількості. У 2018 році було застраховано 1,4 мільйони гектарів посівів», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

На його думку, збереження рентабельності і страховий захист витрат на виробництво повинні бути на першому плані для будь-якого агропідприємства, як для малих, середніх, так і великих виробників.

«З настанням посівної найактуальнішим питанням для фермера стає пошук коштів.  Але отримати фінансування від банку сільгоспвиробнику не так вже й просто, адже потрібні гарантії повернення позики. Саме тому найчастіше даються кредити під заставу майбутнього врожаю, але за умови його обов’язкового страхування. Лише в такому випадку буде стовідсоткова гарантія відшкодування завданих збитків для сільгосппідприємств, а для банку - наявність механізму реалізації заставного права. В Україні певним стимулом  розвитку ринку агрострахування виступає робота «Аграрного фонду» та ДПЗКУ, котрі вимагають страхувати майбутній урожай, який фінансують», - зауважує Володимир Юдін.  

При цьому експерт зазначив, що агрострахування покращує доступ виробників до кредитів та зменшує ймовірність банкрутства аграрних підприємств, забезпечуючи стабільність у сільськогосподарському секторі та розширюючи доступ до фінансування.

Читайте також: Без врожаю: як мінімізувати збитки в сільському господарстві

«Я сподіваюсь, що вітчизняні аграрії страхуватимуть свої посіви не лише на вимогу фінансових установ та кредиторів, але й задля подальшого забезпечення рентабельності свого агробізнесу. Це дозволить фермерам не лише не перейматися через погодні катаклізми, а й у будь-якому випадку мати обігові кошти для подальшої господарської діяльності», - підкреслює Володимир Юдін.

За його словами, сьогодні аграрій може сам обрати оптимальну для свого бюджету вартість страхування, котра, як відомо, тим вища, чим більше ризиків покриває страховий договір, і тим дешевша, чим менше покриття ризиків.
В Україні наразі існують різні програми страхування для рослинних й овочевих культур, садівництва і тваринництва. Для вибору найбільш ефективного варіанту страхування потрібно спочатку визначити, від яких ризиків і на який період аграрій бажає застрахувати своє виробництво. Крім таких погодних катаклізмів як град, весняні заморозки, крижана кірка, посуха, сель, землетрус, буря, ураган, повінь, сільгоспвиробники можуть застрахуватися  і від форс-мажорних обставин, як знищення врожаїв шкідниками або вогнем.

Також можливе врегулювання страхового випадку як по всій застрахованій площі поля, так і за пошкодженою його частиною. Завдяки цьому фермер зможе провести, наприклад, пересів культури тільки на пошкодженій ділянці поля. Для цього знадобиться значно менше фінансових та часових витрат, що є вагомою перевагою в особливо активний для аграріїв весняно-літній період.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

«Найчастіше, не знаючи, які переваги надає агрострахування, фермери просто ігнорують цей вид послуг. Тому сільгоспвиробникам необхідно пам’ятати, що агрострахування, при правильному виборі страховика, є запорукою їх фінансової стабільності в разі настання форс-мажорних обставин, а значить гарантує збереження їх бізнесу. Фермерам, які вперше вирішили застрахувати своє виробництво, необхідно з усією відповідальністю підійти до вибору страхового партнера. Діяльність "Аграрної Агенції АГРОС" спрямована на пошук оптимальних страхових умов для сільгоспвиробників виключно серед перевірених часом страхових компаній. Ми враховуємо побажання аграріїв і їх фінансові можливості, консультуючи щодо умов страхового договору. При цьому ми відповідальні перед клієнтом за умови виконання договору про страхування», – резюмує Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що потрібно пам’ятати про весняні роботи в саду

Якщо на ґрунті тривалий період часу не тане сніг, а роботи на дачній ділянці не терплять зволікання, тоді прискорюємо процес – на сніг насипати тонкий шар торфу. Якщо час дозволяє - чекаємо. Грунт, на якому розтанув сніг, добре зволожений. Якщо залишити сніговий покрив поруч із деревами, процес поступового зволоження продовжується. Так можна утримати істотний обсяг вологи на досить довгий термін.

З таненням снігу роботи в саду навесні можна починати з прибирання торішнього листя (якщо це не робилося восени). Їх можна закласти на компост. Особливу увагу приділяємо ґрунту ділянки відводимо надлишкову вологу і розпушуємо. Після цього верхній шар ґрунту слід мульчувати, тобто посипати органічним або неорганічним матеріалом. Мульчування допомагає зберегти воду і рихлість ґрунту, запобігає ерозії ґрунту, зменшує кількість рослин-бур’янів і сприяє утворенню додаткових коренів.

Обприскування і побілка – не забуваємо про дерева.

Всі роботи в саду необхідно провести до того, як почнуть набухати бруньки. У першу чергу це стосується обрізки чагарників, плодових дерев і винограду. Рання обрізання зменшує негативні наслідки. Також важливо позбутися від сухих і пошкоджених морозами або хворобою гілок і вирізати зайву поросль. При  прийнятті рішення проводити омолоджувальну обрізку, прибирайте не більше третини гілок за один рік.

Якщо осіння побілка дерев з якої-небудь причини не була проведена, тоді це треба обов’язково зробити. Побілка, до складу якої входить крейда і вапно, що добре захищає дерево від нелітаючих комах-шкідників, які зимують у корі або опалому листі. Обов’язково потрібно зробити перше обприскування дерев та винограду-до розпускання бруньок – багато комахи відкладають свої яйця ще в нирки або бутони.

Весняні роботи в саду – березень-травень.

В кінці квітня – початку березня всі плодові дерева необхідно розкрити і по колу перекопати ґрунт, тільки обережно, щоб не пошкодити коріння. Це робиться для знищення можливих шкідників і інфекції, так і для поліпшення якості ґрунту. Також у цей період бажано перекопати ґрунт по всій ділянці і додати в нього мінеральні добрива або золу. Потім за допомогою граблів розрівняти землю. Коли настане тепла і сонячна погода, можна здійснювати посів ранніх сільськогосподарських культур.

Початок травня являє собою час, коли весняні роботи в саду від дачника вимагають особливої уваги і терпіння. У цей період висаджуються різноманітні декоративні та овочеві культури. Наприклад, картопля, насіння моркви, огірків, баштани тощо. З-за того, що в травні іноді мають місце бути заморозки, як на ґрунті, так і в повітрі, необхідно ретельно стежити за перепадами атмосферних температур. У морозні дні, в крайніх випадках, на дачній ділянці можна розпалити димові багаття, щоб не замерзли квіти плодових дерев. У прохолодні ночі розсаду слід накривати поліетиленом або щільним папером.

Прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Равликова ферма: як отримувати гарний прибуток

Більшість з таких вже існуючих ферм експортують свою продукцію переважно на європейський ринок за ціною, вельми привабливою для наших виробників. Останніми роками експорт виноградних равликів зріс у 100 разів. У самій Україні попит на них лише починає рости, а ринок — зароджуватися. Так, їх дедалі частіше почали додавати до свого меню ресторани, пише pro-consulting.ua.

Важливим фактором розвитку і популяризації равликів у нашій країні є реклама і просування цього бізнесу. Актуальним також залишається розвиток споживання равликів як харчового продукту, і організація великих ферм для виходу на міжнародний ринок. Слід врахувати — європейців як потенційних клієнтів цікавить екологічність товару, що є ключовим фактором в успішному експорті равликів на зовнішні ринки.

Для організації ферми з вирощування равликів потужністю 2 тонни на рік необхідне приміщення площею 300 кв. м і земельна ділянка площею 6-7 соток. Проектом заплановано інтенсивний спосіб розведення равликів — у закритому приміщенні. У такому випадку немає необхідності в закупівлі будь-якого спеціального обладнання для їхнього вирощування, окрім наступного переліку.

Загальний обсяг інвестицій у такий проект складе близько €50 тис. Основна частина припадає на спорудження будівлі — 32-33%. Придбання земельної ділянки займає майже 20% у структурі фінансування. Поповнення оборотного капіталу — 15%. Купівля пластмасових кюветів для утримання молодняку — 11-12%. Облаштування внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж — 9-10%. Закупівля огородженого вольєра для вирощування основного стада — 4-5%. Покупка пластмасових боксів для дорослих равликів — 2-3%, а також металевих стелажів — 2-3%. Первісна закупівля маточного стада — 1%.

Щоб ферма потужністю 2 тонни на рік приносила гарний дохід, знадобиться не менше 300 особин. Краще купувати вже дорослих, оскільки цей вид занадто повільно росте і розвивається. Доцільно придбати їх у постачальників з-за кордону (з Чехії, Польщі, Німеччини, Тунісу), які мають усі необхідні сертифікати якості.

Основна перевага розведення равликів — простота у догляді за ними та вирощуванні. Равлик досить невибагливий у харчуванні і стійкий до хвороб. Оптимальна вологість повітря у приміщенні, де вирощуються равлики — 85-90%, температура +20-23 Сº. Якщо температура опуститься нижче 7Сº, тварини можуть впасти у сплячку. Бокси не можна тримати на сонці, особливо під прямими променями. Внутрішню поверхню тераріуму потрібно зволожувати 1-2 рази на день, обприскуючи його водою з пульверизатора зсередини. Раз на кілька днів необхідно проводити прибирання будиночка від слизу звичайною чистою водою без будь-яких хімікатів і засобів для чищення.

Для комплексу передбачається загальний штат персоналу — 4 співробітника. При цьому бухгалтер та менеджер з закупівель/продажів можуть працювати на аутсорсі або за половину ставки, а от спеціаліста з вирощування равликів та охоронця треба взяти на постійну основу.

Перед початком справи слід заздалегідь продумати канали збуту продукції і за можливості укласти договори на поставку равликів.

Основними напрямками реалізації равликів на внутрішньому ринку є:

— ресторани з європейською кухнею;

— елітні супермаркети, які реалізують імпортну і нішеву продукцію;

— компанії, що виробляють заморожені напівфабрикати;

— фармацевтичні компанії, які на основі равликового м’яса виготовляють різні препарати.

Проект може бути цікавий для реалізації завдяки таким сильним сторонам:

Собівартість вирощування равликів складає приблизно €5,2-5,5 за 1 кг, при цьому ціна реалізації стартує від €7,7 (якщо передбачити експорт продукції, ціна може вирости в 2-3 рази). Рентабельність продажів такого бізнесу становить біля 30-35%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Скандал в АПК: як власники елеваторів вкрали зерна на мільйони доларів

Представники агробізнесу звернулися до Національної поліції щодо фактів розкрадання їхнього майна, яке зберігалося на елеваторах, що належать компанії «Агроінвестгруп». Крім того, аграрії не мають можливості потрапити до місць зберігання зерна через те, що охорона компанії не допускає їх на територію елеваторів.

За непідтвердженою інформацією ряду аграрних підприємств, керівництво компанії «Агроінвестгруп», що перебуває на межі банкрутства, вивезло з елеваторів близько 90% продукції. За попередніми даними представників агробізнесу, втрати аграріїв становлять приблизно від $80 до $120 млн. При цьому список постраждалих різноманітний – більше 20 компаній: це й українські, і мультинаціональні компанії, які представлені, практично, в усіх країнах світу, українські підприємства та фермери.

«Скандал навколо  агрохолдингу «Агроінвестгруп» - це екстраординарна подія, після якої можуть істотно знизитися інвестиції в Україну. Вітчизняний аграрний ринок - це титан, великий гравець в світі сільського господарства, Україна входить в трійку найбільших в світі виробників і експортерів соняшникової олії і зерна. Будь-який сектор економіки, в тому числі і аграрний має велику потребу в залученні фінансування, особливо міжнародного, так як вартість міжнародних грошей набагато нижча, ніж українських.

Обмеження фінансових ресурсів в секторі не дозволяє динамічно, системно і ефективно розвивати галузь. Як тільки почнеться посівна, з усіх видів мистецтв для фермера найважливішим є мистецтво дістати гроші. Найчастіше гроші знаходяться десь зовсім поруч (в Європі наприклад), досить руку простягнути, але знову рука дірява.

Виходить цікава ситуація, що гравці аграрного ринку псують своєю поведінкою (обманом, шахрайством) бізнес середовище і на геть ламають перспективи і підводять своїх же. Непід'ємний бруд на репутаційному обличчі України унеможливлює спілкування з міжнародними фондами, банками і приватними інвесторами», - зазначила в ексклюзивному коментарі Аgroreview.com Ганна Вовченко, керівник «Агро Індустрія», асоційований партнер адвокатської фірми legal GORO.

«Перше питання, який задає інвестор, скільки я зароблю і як забезпечити збереження грошей, і якщо на перше питання при правильно розрахованій і талановито представленій фінансовій моделі відповідь обов'язково знайдеться, то з другим питанням про збереження і безпеки грошей - виникає затяжне мовчання. Може вже настав час показати неймовірно багатий економічний потенціал і навчитися думати не тільки про себе? Вкотре згадуються слова Уорена Бафета: «Дбайте про свою репутацію». «Щоб заробити хорошу репутацію потрібно двадцять років, і всього за п'ять хвилин її можна втратити».

Якщо думати з цієї позиції, багато чого можна почати робити по-іншому. Капітали приходять і йдуть, а погана репутація - як пляма, що не виводиться. Всього одного неправильного кроку вистачить, щоб назавжди завдати шкоди країні, в якій живуть ваші діти», - підкреслює Ганна Вовченко.

Ошукані аграрії вже заявили, що вимагатимуть відшкодування збитків за втрачену продукцію у судовому порядку. Чи вдасться притягнути до кримінальної відповідальності керівництво «Агроінвестгруп», покаже час. Зрозуміло лише одне: банкіри, власники елеваторів, контрагенти, міжнародні компанії залишилися з важким серцем і втраченими грошима, а Україна вкотре із заплямованою репутацією на інвестиційному ринку.

Довідка:  Група компаній «Агроінвестгруп» обробляє близько 30 тис. га земель на Одещині. За інформацією ресурсу YouControl, власником холдингу є Микола Кучеренко, директором – Андрій Федянін.

 

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Найбільший та найгірший агрохолдинг: як держава управляє своїми землями

У дискусії довкола того, хто виграє від земельної реформи, як правило, називають агробізнес, рідше — власників паїв. Держава у цьому переліку фігурує рідко. Однак саме вона володіє величезним активом земель, через що її називають найбільшим агрохолдингом країни, у власності якого зосереджено близько 25% земель.

Економічна віддача від цих земель низька, бо використання значної їх частини держава не контролює, а рівень ефективності державних підприємств поступається приватним. Аналіз даних дозволяє стверджувати, що держава — не лише найбільший, а й найгірший агрохолдинг, через який держбюджет втрачає мільярди.

Найбільший агрохолдинг України

10,5 млн га або понад 25% аграрних земель України перебуває в державній та комунальній власності, з них 8 млн га — рілля. Для порівняння: сукупна, тобто разом з приватною, площа ріллі в Німеччині становить 12 млн га, у Швейцарії — 500 тис га.

Порівняння ефективності виростання незначної частки державних земель вже наводилося. Там мова йшла лише про 470 тис га земель, які перебувають у підпорядкуванні Мінагропроду. Однак це питання варто розглянути ширше.

Державні землі включають в себе землі запасу, сформовані під час розпаювання. За офіційними даними, на початку 2019 року 1,4 млн га державних земель були передані в оренду аграрним виробникам. У користуванні державних підприємств перебуває близько 550 тис га, землі Національної академії аграрних наук (НААН) становлять ще близько 450 тис га. Це все, що відомо про використання понад 10 млн га.

Важливий факт: лише менше 20% всіх державних земель зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Встановити площу зареєстрованих державних земель і земель, переданих в оренду, неможливо через брак інформації.

Офіційна інформація є лише про 1,6 млн га державних сільськогосподарських земель, зареєстрованих в Держземкадастрі. Важливий висновок: держава не контролює використання більшості аграрних земель державної власності. Очевидно, що це призводить до втрати значних доходів держави та до корупції.

 

Відсоток площ зареєстрованих державних земель у Державному кадастрі України, грудень 2017 року

Найгірший агрохолдинг України

Оцінити ефективність використання державних земель непросто, але можна сформувати картину з основних складових: ефективність роботи державних підприємств, ефективність використання земель НААН, ефективність використання державних та комунальних земель, які перебувають в оренді приватних виробників.

Ефективність роботи державних підприємств

Неефективність, корупція, монополія, проблеми з корпоративним управлінням, політичний вплив — ось такі асоціації викликало словосполучення "державне підприємство" в учасників конференції ЄБРР, присвяченій державним підприємствам.

Цю ж думку підтверджує дослідження, яке порівнює ефективність державних та приватних підприємств: перші суттєво поступаютьсядругим. Це також пояснює, чому держава давно сприймається у світі як переважно неефективний власник.

 

 

Україна тут не є винятком. За даними ЦЕС, середня прибутковість державних підприємств в країні на три відсоткові пункти менша, ніж приватних. Це означає, що держава як власник не змогла отримати близько 5 млрд грн лише за один рік. Державні підприємства в аграрному секторі виявилися ще більш неефективними.

Власний аналіз виявив таку закономірність: в середньому в розрахунку на 1 га земель державні аграрні підприємства генерують менше від приватних підприємств доданої вартості на 106 дол, чистого прибутку — на 55 дол, виручки — на 218 дол.

 

Показники ефективності діяльності державних та приватних сільгосппідприємств в розрахунку на 1 га земель

 

Кожна з наведених вище цифр ще більше вражає, якщо їх подавати у відносному виразі. Наприклад, 106 дол меншої доданої вартості — це майже на60% менше порівняно з приватним сектором. У масштабах всієї землі, яку обробляють державні підприємства — це майже 60 млн дол або 0,5% втраченої доданої вартості щороку.

Ефективність використання державних земель НААН

НААН підпорядковано 10 наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, біосферний заповідник, 180 дослідних господарств та десять інших організацій. За п'ять років кількість співробітників зменшилася з 20 тис до 5,9 тис. У користуванні академії та її підприємств — 450 тис га аграрних земель, з яких 364 тис га — рілля.

Про роботу установи є багато різної і часто суперечливої інформації, тому для оцінки ефективності краще послуговуватися даними академії. У 2018 році вона відзвітувала, що з 1 га ріллі господарства реалізовують продукції на 12 тис грн. Швидше за все, це дані за 2017 рік, тож у доларовому еквіваленті це близько 430 дол виручки.

Це значно нижче за середні агреговані показники реалізації продукції, про які звітує Держстат. За 2017 рік усі сільськогосподарські підприємства реалізували продукції на 16,4 тис грн в розрахунку на 1 га земель та 18,4 тис грн на 1 га ріллі. Отже, за виручкою продуктивність НААН на 35% менша за середні показники в галузі.

НААН звітує, що валовий прибуток за 2017 рік становив 723 млн грн. На 1 га ріллі це 2 тис грн або 73 дол. Для порівняння: весь сектор у 2017 році дав 7,2 тис грн (270 дол) доданої вартості на 1 га земель або9,5 тис грн (349 дол) на 1 га ріллі.Тобто продуктивність НААН за валовим прибутком на 1 га ріллі майже уп'ятеро нижча.

Ефективність використання державних земель у приватній оренді

В оренді аграрних виробників перебуває 1,4 млн га державних земель. Що отримує з цього держава? Чи з усіх полів надходить орендна плата до бюджету країни? Оскільки у державному земельному кадастрі зареєстровано менше 20% державних земель, то зрозуміло, що з решти полів казна коштів не отримує.

Щодо орендної плати за зареєстровані землі, то тільки з 2016 року продаж прав оренди на державні поля став обов'язковим через аукціони. Наразі продаж таких прав відбувається через платформи СЕТАМ та ProZorro. Не вдаючись в деталі проведення аукціонів, з точки зору ефективності цікавим є такий факт.

За інформацією Держгеокадастру, загальна площа переданих в оренду на земельних торгах ділянок у 2017 році становила 42,5 тис га, у 2018 році — 58,7 тис га.

Середня орендна ставка за результатами аукціонів зросла з 14,73% від нормативної грошової оцінки (НГО) у 2017 році до 19,13% від НГО за неповний 2018 рік. Середня орендна ставка до запровадження земельних аукціонів становила: 4,3% — у 2013 році, 5,3% — у 2014 році, 6,9% — у 2015 році, 10,2% — у 2016 році.

Однак наразі лише близько 0,1 млн га державних земель передано в оренду за справді ринковими ставками і через аукціони. Решта перебуває в оренді за вкрай низькими ставками. З більшості земель держава, швидше за все, не отримує нічого.

Як підвищити ефективність використання державних земель

Висновок очевидний: держава не є ані ефективним власником земель, ані ефективним управлінцем аграрними підприємствами.

Є й хороша новина: це може бути значним джерелом економічного зростання. Наразі на поверхні два основні напрямки підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель.

Перший — реалізація права оренди через аукціони.

Практика земельних торгів через СЕТАМ та ProZorroдає гарні результати, проте наразі обсяг реалізації землі доволі мізерний порівняно з обсягом всього ринку оренди державних земель.

Підвищення наповненості Держгеокадастру державними та комунальними землями пришвидшить цей процес, бо оренда неможлива без їх реєстрації у цьому відомстві.

Значна частина угод з неконкурентною орендною платою була укладена на тривалий термін, тож доведеться чекати, поки він сплине.

Нові землі можуть виставлятися на аукціон в міру їх відображення у кадастрі, і цей процес слід пришвидшити.

Другий приватизація державних підприємств та державних земель.

Це стосується державних підприємств та земель НААН. Цілком очевидно, що ні держава, ні академія не потребують такої значної кількості сільськогосподарської землі.

Цей напрямок потребує запровадження ринку землі. Утім, мова не про те, щоб розпродати державні землі. Йдеться про пошук ефективного власника.

Олег Нів'євський, викладач Київської школи економіки, страший економіст Проекту "Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні"

Джерело: Економічна правда

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Вільна ніша: перспективи вирощування журавлини

Вирощувати на торфовищах традиційні культури проблематично і низькорентабельно, оскільки їх треба довго окультурювати. Але є сільськогосподарська культура, для якої торфовища - рідне середовище існування, і це журавлина, пише Pro-Consulting.

Якщо придбати або взяти в оренду торфовище, а ціна на нього буде нижче, ніж на інші види грунтів, то можна довго культивувати цю цінну ягоду і продавати її як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Журавлинна ніша в Україні ще вільна. Хоч наша країна посідає дев'яте місце в світі по її вирощуванню, але валовий збір поступається навіть таким невеликим країнах, як Латвія і Білорусь.

Тим часом, журавлина користується все більшим попитом на світовому ринку і ціни на неї ростуть.

Виходячи з перспективності ринку журавлини, фахівцями Pro-Consulting підготовлений бізнес-план її вирощування на території України. Для його реалізації, майбутньому інвестору насамперед необхідно набратися терпіння, так як журавлинні плантації починають давати повноцінний урожай через 3-4 роки після посадки. Але зате кущі цих ягід потім плодоносять 50-60, а відомі випадки, що і більш 100, років.

Тому наявність оборотних коштів на функціонування господарства до першого врожаю дуже важливе для успішності проекту і становить саму ємну статтю фінансування.

У виробничому процесі не потрібне якесь занадто спеціалізоване обладнання, підійде і те, яке зазвичай використовується на агропідприємствах: водяні насоси, трактори, причепи для перевезення, стрічкові транспортери і жатки. Переробка ягід полягає в їх стандартному сортуванні, заморожуванні і упаковці. Необхідну техніку для переробки та зберігання можна закупити лише через два роки після посадки - це виключить її простій і зменшить фінансове навантаження на початковому етапі.

За розрахунками, плантація площею п'ять гектарів окупиться, з урахуванням початкового етапу підготовки, через 7 років, а в подальші десятиліття існування, при належному догляді і наявності стійкого ринку збуту, її рентабельність буде не менше 56%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview