178171

Для розвитку села альтернативи фермерству немає, - Максим Мартинюк

Нещодавно уряд схвалив представлену Міністерством аграрної політики і продовольства концепцію держпрограми розвитку фермерства в Україні.

Сама програма спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу в селах, створення нових робочих місць і на загальний розвиток сільських територій. Реалізація програми дасть можливість протягом трьох років збільшити кількість робочих місць в селі вп'ятеро.

Передбачається, що інструменти підтримки будуть розділені на дві групи - фінансові і земельні. При цьому у фінансові будуть включені здешевлення кредитів, агрострахування та введення дотацій для нових фермерських господарств.

Про те що які перспективи відкриваються у фермерів завдяки реалізації цієї програми і яку вигоду від цього отримає держава, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів Максим Мартинюк, перший заступник міністра агрополітики та продовольства України.

– Традиційно загравання з аграріями, які складають третину українського електорату, практикують  політичні партії. Але останні кілька місяців інтереси АПК представляє або намагається представляти Кабмін - прийнято Концепцію розвитку фермерства, в бюджеті закладено рекордні суми підтримки. На який фідбек розраховує уряд?

– Уряд вперше за історію української незалежності чітко сформулював свої пріоритети в підтримці сільгоспвиробників. Це питання не політичної, а економічної та соціальної доцільності, причому питання, яке  через загрозливі тенденції в українському селі, перейшло в статус невідкладних.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій.

Тому ми розраховуємо, підтримавши фермерів, отримати ефект у вигляді відродження села. Фермери традиційно спеціалізуються на нішевих високомаржинальних видах діяльності, які складно піддаються механізації. Садівництво, вирощування ягід, утримання великої рогатої худоби передбачають високий рівень використання ручної праці. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4- 5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім'ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми  врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості.

Тобто розвиток фермерства для уряду дорівнює розвитку сільської місцевості, тому і зроблено акцент на підтримці цієї категорії сільгоспвиробників.

– Але такі програми і концепції підтримки, і розвитку фермерства існували і раніше. 

– Так, це не перший документ в Україні, який декларує, що фермери для нас важливі, але це точно перший документ, який під цю тезу має чітке фінансування. У проекті бюджету на 2018 рік запропоновано виділити на підтримку цієї категорії сільгоспвиробників 1 млрд грн.

– У порівнянні з минулим роком, це багато чи мало?

– Це рівно на один мільярд більше, ніж було.

Цифра в 1 млрд грн сама по собі виглядає переконливо, але наскільки вона значима в масштабах галузі? 

– Навіть якщо просто роздати їх кожному з 33 тис. фермерських господарств в Україні, то вийде по майже $1000 на кожне, що чимало. Але в цьому випадку ця підтримка не буде ефективною.

У нас є пріоритети і бачення, які напрями ми хочемо підтримати. Це бачення буде опрацьовуватися і узгоджуватися з фермерським середовищем, зокрема з Асоціацією фермерів.

У зв'язку з тим, що уряд перейшов до трирічного бюджетного планування, ми точно розуміємо, що на найближчі 3 роки рівень підтримки розвитку фермерства буде зберігатися на рівні не нижче, ніж у 2018 році.

Три роки стабільної і прогнозованої підтримки – це дуже значимий фактор для розвитку галузі і ми розраховуємо, що він дасть позитивний ефект, що вийде за межі АПК. Ключові індикатори ефективності – збільшення робочих місць (до 0,5 млн з нинішніх 0,1 млн) і збільшення питомої ваги продукції, яку виробляють фермерські господарства, в ВВП аграрної галузі (з поточних 6-8% до 12%). Також ми будемо моніторити динаміку технічного переоснащення фермерів, підвищення їх продуктивності, розширення площ під нішевими культурами і органікою, збільшення кількості фермерських господарств, у тому числі шляхом переходу господарств населення в цей статус.

Уряд досить гнучкий в плані трансформацій програм підтримки. Ми зможемо коригувати їх перелік і наповнення, якщо побачимо неефективність, або отримаємо фідбек від фермерів про їх неактуальність.

– Тобто ви вважаєте фермерство єдино правильним форматом для українського сільського господарства?

– Сільське господарство не буде моноформатним. Ми не говоримо про те, що агрохолдинги треба якось розформувати і замінити всіх фермерами. Потенціал індустріалізованого сільськогосподарського виробництва, безумовно, повинен реалізуватися.

Але ми повинні підтримувати фермерство як основу розвитку сільських територій. І тут, дійсно, альтернативи немає.

– Ви задоволені обсягом фінансування для АПК, який запропонований проектом держбюджету на 2018 рік?

– На це питання рідко відповідають позитивно, але насправді – так, задоволений, оскільки  фінансування: а) рекордне; б) концентроване на найбільш проблемних галузях.
Це дуже позитивний відступ від української традиції дати всім потроху, не рахуючись з ефективністю такої підтримки.

– На яких галузях буде зосереджена бюджетна підтримка у 2018 році?

– Третина всієї суми – 2,3 млрд грн – це програми підтримки тваринництва. Відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залученими на будівництво тваринницьких комплексів, або на часткове відшкодування вартості вже побудованих ферм. 0,3 млрд грн передбачено на здешевлення придбання високопродуктивного поголів'я. Також, в контексті АЧС, будуть частково компенсовані витрати на проведення заходів з біобезпеки або підвищення її рівня.

1 млрд грн отримають фермери. Майже стільки ж піде на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки. 2 млрд грн спрямовані на програму бюджетної дотації для сільгоспвиробників.

У бюджеті-2017 на АПК було менше грошей, але більше програм. Не всі вони були достатньо ефективними. На наступний рік уряд свідомо не розпиляє фінансовий ресурс, він концентровано спрямований на підтримку тваринницької галузі. Це дозволить істотно наситити внутрішній ринок і наростити свої експортні можливості.

– Уже визначено, як саме будуть розподілятися ці рекордні суми?

– Планується, що в частині фермерських програм, основним інструментарієм розподілу коштів буде Державний фонд підтримки фермерства. Самі механізми [отримання дотацій] будуть максимально спрощені, автоматизовані і прозорі. Асоціація фермерів буде виступати своєрідним аудитором розподілу цієї допомоги.

Значна частина коштів буде спрямована на підтримку фермерів через підтримку їх кооперації. Це стосується в основному сегментів переробки продукції. Досвід європейських країн показує, що невеликому сільгоспвиробнику без об'єднання з іншими фермерами досягти навіть середньої по галузі ефективності дуже складно.

За програмою бюджетної дотації діє автоматичний режим, що повністю виключає вплив людського фактора. Механізм простий: скільки заплатив [ПДВ], стільки пред'явив до отримання дотацій, розрахунок йде автоматично. Тому я думаю, що цей принцип залишиться в наступному році.

Оскільки проект закону про бюджет внесено вчасно, у нас є 2-3 місяці для того, щоб наповнити програми підтримки конкретними алгоритмами. Але підтримка буде йти туди, де з її допомогою можна створити точки зростання для галузі і економіки. Це органічне виробництво, садівництво, овочівництво, тваринництво.

– Не можу не запитати про врожай. На який результат виходять сільгоспвиробники і який ресурс для експорту буде в України?

– За великим рахунком, загальна картина мало відрізняється від минулорічної. Мінагрополітики неодноразово оприлюднювало прогноз врожаю 61-63 млн тонн. На сьогодні у мене немає підстав цей прогноз коригувати. Але потрібно враховувати, що збирання кукурудзи тільки починається, і тут можливі коливання як в одну, так і в іншу сторону від прогнозу (27 млн тонн), а це значна частина врожаю. Прогноз експорту ми також зберігаємо на торішній позначці, але знову ж із застереженням - «поки».

Що стосується внутрішнього споживання, то Україна повністю забезпечена зерном усіх категорій. Навіть жита – культури, що має низьку врожайність і яку ми традиційно докуповували з-за кордону – в 2017 році вирощено на рівні попиту (490 тис. тонн). Тому за основними продовольчими позиціями я прогнозую стабільність цін.

– Вас не бентежить, що два найбільших державних гравці в агросекторі – ДПЗКУ і Укрспирт вже багато місяців працюють без керівників?

– Ви назвали два найбільш проблемних активи, які є у нас в управлінні. Призначення керівників  у ці компанії, що відносяться до особливо великих, відбувається відповідно до постанови №777 через номінаційний комітет Мінекономіки. Нещодавно була визначена перша хвиля держпідприємств, керівники яких будуть відбиратися за новою процедурою. За пропозицією Мінагрополітики, в цю першу хвилю увійшли і Укрспирт, і ДПЗКУ. Ми сподіваємося, що конкурси будуть проведені до кінця поточного року.

Стратегічно держава зацікавлена в приватизації цих підприємств. Тільки за цієї умови вони перестануть бути джерелом якихось неправомірних доходів для різних груп впливу.

Ваш вибір 'Подобається'.

Трофімцева: Україна - глобальний гравець на аграрних ринках

Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від робочої поїздки в Індію, яка відбулася минулого тижня.

Перш за все, це була торговельна місія. Насправді, Індія дуже цікава країна, дуже велика і дуже перспективна для нас з точки зору відносин в аграрній сфері. На сьогодні ми експортуємо багато с/г продукції до цієї країни, в поточному році товарообіг між нашими країнами вже склав більше ніж $1,6 млрд в аграрній і продуктовій сферах. І основна частина цього товарообігу припадає на наш експорт: ми багато продаємо до Індії і мало поки що імпортуємо звідти. І це не межа, Україна постійно посилює свої позиції. Об’єми товарообігу будуть весь час збільшуватися як з Індією, так і з іншими країнами-партнерами. Індія дуже цікава й специфічна, має свої особливості, які потрібно розуміти і враховувати при співпраці. Торговельна місія спільно з Мінекономрозвитку, Офісом з просування експорту і нашим бізнесом була важливим сигналом для індійських колег, своєрідним сигналом підвищення рівня спілкування з ними. Важливо, щоб по економічному блоку питань був постійний діалог з індійськими колегами на урядовому рівні: з Міністерством с/г та добробуту фермерів, з Міністерством комерції, тому що, фактично, завдяки такому діалогу в робочому ритмі вирішується багато питань, серед яких, наприклад, питання доступу до ринків. Упродовж останнього візиту - вирішено створити окрему робочу групу по аграрним і харчовим продуктам в рамках двосторонньої міжурядової комісії. Індійська сторона підкреслювала важливість саме цього сектору, і для нашої сторони важливий експорт агротоварів до Індії. В торговельній і аграрній політиці такі зустрічі і договори про співпрацю вважаються конкретним імпульсом і ознакою бажання співпрацювати на більш високому рівні, демонструють зацікавленість не тільки з боку бізнесу, а й зацікавленість на державному рівні. Якщо порівнювати аграрний сектор Індії та України, то в індійському агропромисловому секторі набагато більше малих фермерських господарств (small scale production), які розпорошені територіально і, на відміну від України, с/г є в багатьох випадках набагато менш механізованим і розвиненим. З точки зору експортної стратегії України, в фокусі наразі є ринки Азії, середній і близький Схід та Африка. Ці регіони вимагають посиленої уваги нашого міністерства і Мінекономрозвитку, в даних регіонах знаходиться багато так званих "trade underdogs", тобто країн, з якими ми маємо невикористаний потенціал торгівлі, в тому числі, в агропромисловому секторі.


Чи маємо ми конкурентів, також зацікавлених у цих ринках?

Конкурентів у нас багато. В будь-якому регіоні набір конкурентів відрізнятиметься, але ті країни, які є нашими партнерами, з одного боку, на інших ділянках будуть нашими конкурентами. Це стосується і ЄС, який є великим виробником зернових або молочної продукції; відчутним конкурентом на певних ринках є США і Канада. До слова, ринок Індії - типовий приклад, де ми будемо конкурувати і з ЄС, і з Канадою. Або ще один приклад: в рамках робочої поїздки в Китай, я робила вже традиційний supermarket check: наша група відвідала супермаркет середнього класу, де я цікавилася цінами і країнами походження товарів, які ми можемо теж продавати до КНР. В даному випадку я звернула увагу на ягоди та фрукти - черешня, яблука, лохина - продукти, над відкриттям ринку для яких ми працюємо прямо зараз. В супермаркеті ці товари здебільшого були чилійського походження, відповідно, в плані експорту фруктів і ягід до Китаю, а також м’яса, Південна Америка є також нашим конкурентом. На ринку ЄС Україна конкурує по багатьом позиціям в першу чергу з власне європейськими виробниками і експортерами зі Сполучених Штатів. 

Як часто Ви зустрічаєтесь з представниками інших країн? Які завдання ставить перед собою Міністерство аграрної політики та продовольства України?

Питань вирішується величезна кількість. І зустрічі проводяться постійно: кожного дня, якщо я на місці, і кожного дня, якщо я не на місці (тобто мене немає у Міністерстві, а я перебуваю десь у відрядженні). Є певні стратегічні речі, які ми опрацьовуємо, наприклад, національна експортна, вона передбачає певні робочі кроки. І щоб ці робочі кроки здійснювати, потрібна координація з нашими міжнародними партнерами. Узагальнюючи, можна окреслити три великі групи питань, які постійно обговорюються в рамках міжнародних відносин в Мінагро: двосторонні відносини із нашими іноземними партнерами (торговельні, проектні тощо); робота в міжнародних організаціях, починаючи з WTO (світової організації торгівлі), закінчуючи Організацією економічного розвитку та співробітництва; технічне співробітництво і проекти (на сьогодні близько 50 донорських проектів технічної допомоги, коопераційних проектів працює саме в аграрній галузі, вони всі вимагають координації й консолідованої позиції). Окремим  надважливим напрямком сьогодні є євроінтеграція, в рамках якої відбувається адаптація нашого законодавства, приведення його до європейських стандартів і норм. Спектр міжнародних зустрічей включає всі країни, важко назвати держави, з якими ми не зустрічалися. За останній рік особливо відчувається розширення географії наших економічних стосунків в аграрній сфері. Зараз ведемо активний діалог із Аргентиною, попри те, що ця країна є нашим конкурентом, вони мають серйозний досвід в галузі агротехнологій та зрошення, яким є сенс користуватися. Також активізується спілкування з країнами Африки. І головне, що це спілкування дає позитивні результати. Минулого року ми плідно попрацювали в Найробі в рамках торговельної місії до Кенії та Танзанії, і в результаті цієї роботи Україна отримала можливість експорту 400 тис.тон кукурудзи до Кенії без застосування імпортного мита. Нещодавно ми отримали інформацію щодо подовження даного пільгового режиму. На сьогодні Україна експортує свою аграрну продукцію до 190 країн світу, фактично виходить, що з усіма цими 190 країнами світу від Ірану до Канади ми ведемо діалог у різній формі: від послів до міністрів. У планах на другу половину вересня, наприклад: перемовини із Молдовою, Ізраїлем і ЄС, включаючи конференцію щодо торгівлі органічною продукцією. Тому я впевнено можу сказати, що Україна - глобальний гравець на аграрних ринках, а темпи, якими росте український агропромисловий сектор, вимагають від нас, і від мене особисто відповідних зусиль, щоб сприяти цьому зростанню на урядовому рівні. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Ваш вибір 'Подобається'.

Віталій Ільченко: Україна потребує власних брендів

Упродовж цікавої і предметної розмови із власником групи компаній UKRAVIT, Віталієм Ільченком дізналися про потенційні можливості українських виробників, експортні можливості і перспективи цього важливого напрямку аграрного виробництва.

Всім цікаво дізнатися історію успішної компанії UKRAVIT. З чого все починалось і як Вам вдалося побудувати успішний бізнес, що працює?

Все починалося з невеликої групи однодумців, які вирішили об’єднати свої зусилля навколо створення вітчизняної якісної продукції. Починали ми із зовсім маленького: були дистриб'юторами препаратів проти побутових комах і шкідників. Початок нашої діяльності припадає на 1999 рік, і так сталося, що в цей час почало стрімко розвиватися сільське господарство в Україні. Паралельна проблема, але у значно більших масштабах, існувала і в сільському господарстві - ті самі шкідники, які заважають жити вдома у більшій мірі заважають жити на полях. Ми швидко переорієнтувалися і почали розвивати цей напрямок - засоби захисту рослин. Для порівняння, співвідношення шкідників у побуті та шкідників у сільському господарстві становило 1:100. Наприкінці 90-х років аграрії тільки вчилися ефективно вирощувати, захищати врожай, залучати інноваційні технології. Наша компанія починала з невеликої кількості продукції, дистриб'юції препаратів для сільського господарства, ми дивилися, яким є попит, як цей ринок взагалі працює. І закономірно, вирішили спробувати виробляти щось своє. Наприклад, засоби захисту від гризунів - об’ємні, логістика неоптимальна і імпортувати їх до України було просто недоцільно. Це стало поштовхом для створення вітчизняного продукту. У той же час ми почали працювати із дрібною фасовкою, почали продавати засоби для масового споживача. Процес відбувався органічно: збільшувалися об’єми виробництва, зароблені кошти інвестувалися у виробництво і таким чином збільшувалась кількість і асортимент нашої продукції. В компанії зібралася молода команда, всі були зацікавлені, активні і налаштовані на результат. Особливої наснаги додавав успіх, розуміння того, що справа важлива - створюється власне український продукт, тому мотивація була на величезному рівні. Як результат, розширювалася команда, залучалися фахівці із аграрних українських університетів. Коли компанія набирає обертів, вона притягує людей, які люблять свою справу і хочуть у ній розвиватися, саме такі професіонали приходили в нашу команду. Кожного року ми реєстрували нові препарати і зростали разом із ринком сільського господарства України.

 

Ви робите велику справу, створюєте національний бренд, не просто бренд, успішний з економічної точки зору, а робите ім’я українській продукції. Але наразі с/г виробники звикли більше довіряти імпортній продукції, яка доля UKRAVIT на вітчизняному ринку і за рахунок чого ви втримуєте свої позиції?

Ми їх не тільки втримуємо, а постійно збільшуємо. Тогоріч ми оцінювали нашу долю в 7%, цього року вже маємо цифру 8% на даний момент, і плануємо отримати 9% частки ринку до кінця року. На жаль, дійсно, український бренд важко зарекомендувати, донести до споживача, що він якісний. І, що менша ціна не означає меншу якість продукції, а навпаки, відкриває перед споживачами більші можливості. Практично, запрошуємо агрохолдинги і представників підприємств до нас на виробництво, показуємо науково-дослідний центр і всі бачать, що ми активно розвиваємо і науку, і виробництво, і як результат, отримуємо  із кожним роком все більшу і більшу довіру. Окрім того, ми даємо багато препаратів на випробовування с/г підприємствам, рекомендуємо нашу технологію, супроводжуємо використання препаратів фаховим наглядом. Зазвичай, компанії виділяють для тестування нашої продукції певну ділянку, щоб бачити у порівнянні ефективність засобів, якими вони користувалися раніше і ефективність продукції UKRAVIT. Окрім ефективності, вираховуються витрати ЗЗР на один га посівної площі, і замовник має чітку картину роботи засобів захисту. За умови дотримання технологій, які ми рекомендуємо, врожайність краща, а витрати значно менші. На сьогодні агрономи вже відкриті для експериментів, готові пробувати нове. І у зв’язку із зменшенням світових цін на с/г продукцію, аграрії мають зменшувати свої витрати і якісно витрачати ресурси.

 

Стратегія розвитку UKRAVIT орієнтована здебільшого на українського споживача чи компанія готує експанцію на зовнішні ринки?

Ми розвиваємо експорт упродовж декількох років, збільшуємо виробничі потужності підприємства. Але в першу чергу, ми зацікавлені розвивати саме український ринок, тому що тут ми маємо постійний контакт із сільгоспвиробниками, тут ми бачимо потребу, швидко реагуємо на неї і створюємо нові продукти для рішення якоїсь проблеми в полі. В цьому році компанія продовжує збільшення і вдосконалення виробничих потужностей, і в наступному році збільшуватиме експорт продукції. Але вітчизняний ринок є пріоритетним, Україна, на жаль, багато років була 100% імпортером ЗЗР. Ця ситуація потребує виправлення і UKRAVIT активно працює в цьому напрямку.

 

Які країни є найбільш перспективними для компанії UKRAVIT з точки зору співпраці?

На сьогодні ми експортуємо у дві країни - в Грузію та Молдову, але наразі є зацікавленості з боку країн ЄС, країн Африки, Близького Сходу, Азії, і навіть Латинської Америки. Всі намагаються диверсифікувати постачальників. Багато зарубіжних компаній мають гіркий досвід співпраці із китайськими постачальниками, що викликає потребу змінювати географію співпраці. Є країни, в яких сезон не співпадає з українським, тому ми маємо можливість упродовж всього року максимально активно використовувати власні виробничі потужності.

 

Чи є труднощі при реєстрації нових препаратів в Україні?

Насправді, це складний процес, тому що для українських виробників перелік документів ще більший, ніж для іноземних компаній. Великі світові компанії взагалі мають спрощений процес реєстрації. Ми витрачаємо на реєстрацію багато коштів, часу, але всеодно, ці складнощі нас не зупиняють і ми конкуруємо максимально активно. Україна адаптує своє законодавство під європейське, а останнє підтримує європейські компанії. Наші урядовці не прислухаються до потреб вітчизняних виробників, але цей процес зміниться із збільшенням ваги вітчизняного виробника. Тому що вітчизняний виробник засобів захисту рослин є перш за все захисником українського ринку та інтересів вітчизняних аграріїв.

 

 
Ексклюзивно для AgroReview
Ваш вибір 'Цікаво'.

Аграрні розписки стали мільярдерами

Відповідну роботу в співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції та за фінансової підтримки уряду Швейцарської Конфедерації весь цей час здійснює Проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

Про результативність аграрних розписок та їх подальшу перспективу розповідає керівник Проекту IFC Олексій Омеляненко.

- Завдячуючи аграрним розпискам в аграрний сектор вже залучено 1 млрд. гривень. Багато це чи мало?

- З огляду на потреби АПК в інвестиціях, то це не надто багато. За прогнозом Міністерства аграрної політики та продовольства, цьогоріч озимі будуть посіяні на понад 7 млн. гектарах. Виконання лише цієї роботи потребує значних фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Вони обраховуються багатьма мільярдами гривень.
Але з огляду на те, що аграрні розписки в Україні впроваджуються лише 3 роки, то згадана вами сума є доволі суттєвою. Адже ми починали з експерименту. Майданчиком для нього стала Полтавщина. Там відпрацьовувалися механізми роботи з цією кредитною новацією.

Що втішає, так це динаміка поширення аграрних розписок та обсяги залучених за ними коштів. Восени 2015 року пілотний проект розповсюдився на Черкаську, Вінницьку та Харківську області. Торік він вже охопив 8 регіонів: до перелічених також додалися Хмельницька, Тернопільська, Миколаївська та Сумська області. Якщо за підсумками першого року завдяки аграрним розпискам в сільгоспвиробництво вдалося залучити близько 40 млн. гривень, то станом на 6 лютого поточного року ця сума вже сягнула 429,9 млн. гривень, а за лічені місяці вона більше ніж подвоїлася.

Аграрні розписки як інструмент фінансування малих та середніх сільгоспвиробників запозичений в Бразилії. Їх там було запроваджено ще в 1994 році. Нині щороку вони забезпечують потреби місцевих аграріїв в кредитних ресурсах на 25-30 млрд. доларів США. Значною мірою завдячуючи аграрним розпискам Бразилія з країни-імпортера сільськогосподарської продукції змогла перетворитися на її потужного експортера.

Обидві наші країни зіставні за сільськогосподарськими можливостями. Отож можна уявити, скільки додаткових коштів завдячуючи аграрним розпискам зайде у вітчизняне сільське господарство і який поштовх вони здатні надати його подальшому розвитку.

- Скільки наразі виписано аграрних розписок, і як ця статистика виглядає регіонально?

- Станом на 12 вересня оформлено 149 аграрних розписок, з яких 62 – товарні і 87 - фінансові. Загалом успішно виконано та закрито 57 аграрних розписок. Наразі не було жодного повідомлення про невиконання зобов’язань позичальником. Це ще раз засвідчує, що малі та середні сільгоспвиробники залишаються надійними партнерами для банків та надавачів матеріально-технічних ресурсів.
Список регіональних лідерів очолила Вінницька область. Тут загалом вже виписали 40 аграрних розписок. Полтавська область за цим показником посідає друге місце – 36 аграрних розписок, а Черкаська – третє - 33.
Решта областей має скромніші результати, проте серед них є й такі, які (хоч як це парадоксально не пролунає) додають оптимізму. Так, тернопільські сільгоспвиробники виписали 10 аграрних розписок. На перший погляд, ніби й небагато, але зважте на дві вагомі обставини. Перша – з аграрними розписками тернопільські сільгоспвиробники працюють лише рік, а друга – до роботи з ними вони пристали не одразу.

Кожному стартовому року властива така особливість - певний час витрачається на знайомство з новим інструментом фінансування, з особливостями роботи з ним, з можливостями кредиторів та потребами позичальників. З цієї причини тернопільські сільгоспвиробники і їх колеги з Хмельницької, Сумської та Миколаївської областей почали виписувати аграрні розписки лише з початку поточного року. І якби не ця обставина, то вони сьогодні мали б набагато ліпші показники.

- Чимало сільгоспвиробників, які вже скористалися аграрними розписками, виписують їх повторно. Як би ви прокоментували цей факт?

- Подібні випадки ми, зокрема, спостерігаємо на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині. Вони свідчать про те, що малі та середні сільгоспвиробники високо оцінили можливості нового інструменту фінансування і починають активно використовувати його в своїй практиці. Це те, чого ми, зрештою, і прагнули.

Проте я не хочу оцінювати переваги аграрних розписок винятково з позицій сільгоспвиробників. Останнім часом підвищену увагу до них виявляють і кредитори. Йдеться не лише про банки та постачальників матеріально-технічних ресурсів. У липні до роботи з аграрними розписками долучилися кредитні союзи. Великі надії ми покладаємо на співпрацю і з іншими інституціями, зокрема, з сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Але для того, щоб її розгорнути, треба внести певні зміни до чинного законодавства, провести чималу організаційну роботу.

- Практика використання аграрних розписок виявилася успішною. Це доводять наведені вами факти. Що будете робити дали?

- Проект IFC спільно зі своїми партнерами – Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством юстиції одночасно рухається в двох напрямках. Перший – відпрацьовуємо використання аграрних розписок в інших секторах сільського господарства – в тваринництві, овочівництві, садівництві, ягідництві, а також в органічному землеробстві. Річ у тому, що дотепер аграрні розписки використовується винятково в рослинництві. Отож думаємо не про окремий сектор, а про всі провідні напрямки сільського господарства.

Проте головне для нас – поширити аграрні розписки на всю Україну. Це стратегічне завдання було визначено ще в момент запровадження цього інструменту, але нині ми маємо всі можливості його реалізувати.

- Як ви допомагатимете регіонам, які досі не мали справу з аграрними розписками?

- Для них ми проведемо потужну інформаційну кампанію. До участі в ній залучимо експертів Проекту IFC, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, місцевих органів влади, представників банківського сектору, постачальників матеріально-технічних ресурсів.

Проведення інформаційних кампаній для нас є звичною практикою. В попередні роки ми проводили їх в усіх без винятку регіонах, які долучалися до нашого пілотного проекту. Тож маємо вагомі напрацювання в цій справі.
Щоправда, цього разу готуємо й певні новації. Я вже говорив про те, що сільгоспвиробники восьми регіонів набули достатнього досвіду роботи з аграрними розписками. Тому хочемо всіляко його пропагувати, а заразом пропагувати й ідею доцільності впровадження нового інструменту фінансування. Адже загальновідомо, що лише теорія, підкріплена практикою, забезпечує максимально високий результат.

Цільовою аудиторією для нас є сільгоспвиробники, нотаріуси та кредитори. В залежності від їх потреб ми і формуватимемо програми заходів, які відбуватимуться в рамках наших інформаційних кампаній. Для нас важливо, аби всі, хто матиме причетність до аграрних розписок, у найстисліший термін навчилися з ними працювати і отримувати від них максимальний зиск.

- Коли аграрні розписки впроваджуватимуться по всій Україні?

- Сподіваємося, що це станеться вже найближчим часом. Аграрні розписки довели, що вони варті того, аби ними могли користуватися сільгоспвиробники не лише окремих регіонів, а цілої країни. Ми ретельно готуємося до того, аби так і сталося.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Ваш вибір 'Подобається'.

Євгеній Семененко: Ми інвестуємо в професіоналів

- Пане Євгенію, розкажіть про досвід Вашої діяльності в агросфері.

- До аграрного ринку я потрапив у 1996 році, в часи становлення самостійного українського агросектору. Це була компанія ВАТ “Агрохімцентр”, що займалася реалізацією засобів захисту рослин та мінеральних добрив на базі пострадянської сільгоспхімії. Раніше поставки мінеральних добрив та засобів захисту рослин відбувалися централізовано на державному рівні. З часів незалежності кожна компанія почала відбудовувати власні логістичні та виробничі схеми. В ВАТ “Агрохімцентрі” я набув певного досвіду роботи, після чого я був запрошений Я.В.Краснопольским на роботу до компанії ДП “Райз-Агросервіс”. В  ДП “Райз” я працював протягом 5 років роботи і моя діяльність співпала із потужним розвитком компанії. Після цього я працював комерційним директором  компанії “Украгроком”, де розвивав напрямок мінеральних добрив, будував напрямок засобів захисту рослин, та насіння сільскогосподарських культур, та власну систему дистрибуції. Завдяки отриманому досвіду роботи, на сьогодні, я маю знайомих в усіх сільськогосподарскьких регіонах України. До компанії “UKRAVIT”, з якою вже були тривалі партнерскі відносини по співпраці в попередній компанії, мене запросив Віталій Ільченко (власник групи компаній “UKRAVIT”).

- Якими якостями, на Вашу думку, має володіти успішний керівник?

- Перш за все, керівник має володіти лідерськими якостями, бо без цього не сформується команда. По-друге, як на мене, мати аналітичний склад розуму, тому що це бізнес і повсякчас потрібно стикатися із розрахунками. (Євгеній Анатолійович Семененко за освітою інженер - Agroreview). Ситуацію потрібно бачити наперед, прораховувати її, бути на крок попереду, щоб не потрапити в неконтрольовану ситуацію. Чесність, порядність, відвертість, вміння вести переговори - фундамент якісної роботи керівника підприємства. І окремо слід зазначити, що гарний керівник має нести відповідальність за свої слова, і за рішення, які прийняті, бути людиною слова.

- Які цікаві бізнес проекти Ви реалізували з початку роботи в компанії “UKRAVIT”, чого вдалося досягти упродовж роботи в компанії?


- Я разом із командою “UKRAVIT” розпочав багато проектів. Проекти важко завершити, вони розпочинаються, розвиваються, продовжуються, переростають у щось більше. Якщо всі проекти завершити, то компанію можна закривати. Тим не менше, за час моєї роботи ми відбудували чітку планову схему співпраці із дистриб’юторами. На сьогодні жоден із дистриб’юторів, з якими ми працюємо вже понад 10 років, та ті з якими ми розпочали працювати нещодавно, не відмовився від співпраці, а навпаки, наростив обьєми реалізаціі нашої продукції. Окрім того, створено Інститут регіональних представників, цей проект стартував минулоріч, наразі ми його активно розвиваємо. В цьому аспекті стикаємося із проблемою наявності професійних фахівців. Є випадки, коли кадри переходять до нас з інших компаній, також ми залучаємо молодих фахівців, яких виховуємо професійно, надаємо теоретичний і практичний досвід, фактично, поглиблюємо їхню освіту. В самій компанії створена надзвичайно професійна команда, до складу якої входить багато людей, з якими я працював раніше в інших компаніях. Кожен працівник “UKRAVIT” має чітко окреслену сферу відповідальності, що веде до максимально якісної роботи компанії і відкриває можливості для розвитку окремого фахівця і компанії в цілому. Ми інвестуємо в професіоналів, які виводять роботу компанії на найвищий рівень, в результаті чого збільшуються обсяги продажів, інвестуються значні кошти у збільшення потужностей виробництва та реалізуються нові амбітні проекти.

- В яких регіонах “UKRAVIT” має представництва?

- На сьогодні наша компанія представлена у всіх регіонах України. Інститут регіональних представників має відділення у Дніпрі (займається роботою Дніпра і Запоріжжя), Харкові, Сумах, Києві, Чернігові, Житомирі, Хмельницькому, Рівному (Рівне і Волинська область), Тернополі (який контролює сам Тернопіль і Чернівці), Черкасах і Одесі. На черзі відкриття регіональних предтавництв у Херсоні, Вінниці та Полтаві. Кожен регіон має свої кліматичні та геологічні особливості, особливий асортимент сільськогосподарських культур, які, відповідно, потребують різні засоби захисту рослин. Кожен регіональний представник володіє інформацією по своєму регіону, в курсі нагальних питань і потреб цього регіону і може оперативно проаналізувавши інформацію, робити діяльність компанії динамічнішою і гнучкішою. Жодна компанія що працює на аграрному ринку по забезпеченню засобами захисту рослин, не має такого асортименту продукції, який пропонує своїм клієнтам “UKRAVIT”. Ми можемо надати різноманітні системи захисту для будь-якої сільскогосподарської культури.

- Як ви оцінюєте роботу в поточному році? Який він для АПК України і для компанії “UKRAVIT”?

- Осінню посівну кампанію важко оцінювати, оскільки вона зараз триває. Щодо весняної 2017 року, аграрії мали втрати, тому що сільське господарство прямо залежить від погодних умов. А цієї весни ми мали певні катаклізми: травневі заморозки (нонсенс для України) внесли свої корективи. Навіть компанії, які користуються високими технологіями і не економлять на закупівлі товарно-матеріальних цінностях (ЗЗР, добрива, насіння, і тд), мали великі проблеми, у деяких випадках врожайність зменшувалася вдвічі. Щодо продукції компанії “UKRAVIT”, можна говорити про суттєве зростання як обсягу виробництва, так і клієнтської бази. Попри жорстку конкуренцію і зниження цінової політики на ряд продуктів, наша компанія має позитивну динаміку, виробництво збільшено на 20%. І що важливо, розвивається весь асортимент, а не якийсь окремий продукт. Досягнули ми цього завдяки зниженню цін для аграріїв та ряду маркетингових заходів. Також важливим аргументом у виборі саме нашої продукції є практична демонстрація ефективності продукції “UKRAVIT” на демонстраційних ділянках по всій Україні.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Йоахім Хольц: м’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні

Пане Йоахіме, чому на Вашу думку українське індиківництво не має власних інкубаторів?

Це дуже легко пояснити - тому що ринок індички в Україні невеликий. Розвиток індиківництва впродовж останніх років був невеликим, звичайно, це пов’язано із купівельною спроможністю населення: зарплати зменшувалися, а продукти харчування, включаючи м’ясо, ставали тільки дорожчими. М’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні. Через це споживання індичини українцями складає лише 700 грамів на одного мешканця. Для порівняння - один німець споживає близько 6 кг м’яса індичини. Якщо говорити про кількість, то Україна всього виробляє близько 2 млн 300 тис голів птиці індика. Німеччина виробляє 31 мільйон голів і ще 9 мільйонів забиває із сусідніх країн. До питання інкубаторів, така кількість виробленої індичини, яку має Україна -  замала для того, щоб будувати інкубатори. Є ще одне технічне питання: більшість українських клієнтів, які замовляють батьківське поголів’я, у більшості випадків хочуть купати самця, а не самочку. Але проти природи нічого не вдієш, птиця інкубується 50/50. Наприклад, наша компанія з німецьких інкубаторів продає самочку в Польщу, внаслідок чого ми можемо поставляти в Україну 70% самців і 30% самочки. Таке співвідношення по статі дає значні економічні переваги.

 

Який процент індичини серед інших видів м’яса споживається в Європі?

Німці споживають 54 кг свинини на рік, 15 кг яловичини, 18 кг - взагалі м’яса птиці, 3 кг - іншого м’яса (баранини, конини тощо), з цих 90 кг 6 кг - м’ясо індички, або 6-7% від загальної кількості випадає на індичку.

 

 

Якість індичини з України відповідає європейським стандартам?

Індика в Україні виробляти дуже добре. По-перше, це зумовлено сприятливими кліматичними умовами, по-друге, кормова база дешевша, ніж в Європі (кукурудза, пшениця тощо). Внаслідок цього виробництво в Україні є досить конкурентно спроможним. Але є певні речі, які робляться в Україні, і які в Європі вже робити неможливо. Наприклад, використання кормових антибіотиків в комбікормах, взагалі використання антибіотиків, бо державний ветеринарний лікар Німеччини відслідковує, яка кількість антибіотиків використовувалася впродовж циклу відгодівлі стада. Тобто, українські фермери можуть використовувати майже всі види вакцин, внаслідок чого, виробництво простіше. І головною відмінністю між європейським і українським виробничим процесом є оснащення забійних цехів: в німецьких забійних цехах дозволено лише повітряне охолодження. Якщо тушка охолоджується за допомогою повітря, то ця тушка втрачає близько 3% своєї ваги. В Україні є можливість використовувати охолодження водою, це чіллери, в яких тушка охолоджується у ваннах охолодження. Цей процес заборонено в Європі, в першу чергу з гігієнічної точки зору, але виробник має плюс, оскільки, коли тушка проходить крізь цю ванну охолодження, вона не втрачає, а набирає вагу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Ваш вибір 'Подобається'.