Дотації для фермерів: чи виправдав себе принцип “так не дістанься ж ти нікому”?
Після тогорічної істерії в пресі з приводу начебто “ручного” розподілення дотацій на користь великих фермерів, уряд кардинально змінив систему, нівелювавши принцип “хто більше платить податків, той більше отримує дотацій”, змінивши його фактично на принцип “так не дістанься ж ти нікому”. Про це пише у своєму блозі на УНН Павло Мороз, економічний експерт, кандидат економічних наук
“Так, агрохолдинги суттєво втратили, але й дрібні сільгосповиробники не виграли від цього. Із семи державних програм підтримки галузі АПК сьогодні працюють лише три”, – зазначає Павло Мороз.
На його думку, катастрофічне не освоєння коштів призведе до того, що через декілька місяців вони повернуться назад в бюджет, а наслідки будуть непрогнозовані, зокрема ціни на продукти знов поповзуть в гору, а стабілізувати їх буде нічим. Чому так сталося, що дотації цього року фактично ніхто не отримав, і хто в цьому винен, кксперт розповідає детально.
Провал інформаційної кампанії МінАПК. По-перше, треба почати з того, що зміна системи дотування у 2018 році взагалі була нелогічною і неправильною. Коли уряд від імені держави встановив в 2017 році правила для виробників, то вони мали діяти постійно, а не під впливом окремих думок, хаотично змінюватися. Тим паче, що правило було одне, і прозоріше вже було нікуди – платиш податки у бюджет, забирай назад з цією суми 60%-70% в залежності від ділового циклу й місячного фінанасування.
По-друге, як і минулого року, Міністерство аграрної політики та продовольства мало провести роз’яснювальну роботу серед населення та забезпечити належною інформацією в оформленні усіх необхідних документів для отримання державної допомоги, чого зроблено не було. Натомість аграрні підрозділи в місцевих адміністраціях, які мали на місцях бути “руками” фермерів, перетворилися на статистів, які всього на всього фіксують цифри.
“Тіньові” фермери. Принципи державної підтримки є такими, які застосовуються в усьому світі. Чесно працюємо, подаємо публічну фінансову звітність, сплачуємо податки, підтримуємо інфраструктуру, офіційно працевлаштовуємо робітників – питань немає. Якщо господарство працює прозоро, всі документи в порядку, їх не потрібно збирати чи перероблювати. Але у нас на сьогодні, на жаль, деяким суб’єктам господарювання легше і простіше найняти другого бухгалтера для ведення подвійної бухгалтерії, аніж найняти за ті ж самі гроші професійного і фахового юриста, який буде готувати відповідні документи і подаватися на ті ж програми держпідтримки.
Отже, проблема знову ж таки не тільки в системі дотування, а в тому, що значна частина галузі АПК перебуває у “тіні” і виходити звідти не збирається.
Міф про розподіл дотацій “між своїми”. Часто у пресі згадується теза, що уряд розподіляє дотації між великими агрохолдингами. Але якщо уважно прочитати попередній блок, стає зрозумілим, чому складається таке враження в суспільстві. У великому підприємстві і бухгалтери, і юристи слідкують за прозорою діяльністю підприємства, адже зазвичай, якщо мова йде про українські агрохолдинги, усі вони є максимально публічними, тому що їх акції котируються на міжнародних біржах. Тож, у них немає проблем зі збором інформації, документів і вчасною подачею заявки. І коли великі підприємства подають, а середні та малі за тих чи інших обставин – ні, складається враження кулуарного розподілення.
При цьому подекуди лунають безглузді за своєю суттю пропозиції щодо обмеження дотацій великим підприємствам. Але це суперечить світовому досвіду. Наприклад, США, їх національна економіка є однією із найпотужніших, у них на ринку також є великі гравці, зокрема у них є компанія “Тайсон Фудс”, –а це й виробництво продукції птахівництва, свинини, яловичини – частка ринку у них по деяким напрямкам сягає 50%, але вони також отримують дотації, і їхнє виробництво субсидується, і у них ціна продукції не зазнає різких коливань, у них стабільність на ринку. За таких умов можна планувати, впевнено розвивати виробництво.
Єдині правила і єдина конкуренція. Ніхто не проти, якщо виробник яєць створить конкуренцію для однієї-двох великих компаній. Це тільки сприятиме вищій якості продукції. Конкуренція має бути єдиною умовою для всіх!
Провал держпідтримки найболючіше відчують споживачі. Цікава історія нещодавно була в Німеччині. Профільні асоціації заявили, що виробники курятини не можуть нести на собі тягар підвищення цін на кормові, тому перекладають його на споживача шляхом підняття цін на свою продукцію. Тобто, виробник – він не волонтер, він бізнесмен, який не буде працювати у “мінус”. Будь-яка дестабілізація, економічна чи політична призводять лише до того, що він підніматиме ціни для споживача.
Як вже було сказано, багато істерії було з приводу торішніх дотацій. Але ж, якщо дивитися об’єктивно, вони виявилися ефективними. У 2017 році дотації отримали 2,5 тисяч суб’єктів. І реально вдалося втримати різкий скачок цін. Якщо взяти дані Держстату, по деяким позиціям ми навіть отримали зменшення ціни, ніж було на початку року. Це м’ясо птиці, дотації для яких найбільше критикували.
Свинина виросла, але була АЧС. До речі, чомусь цього року не заклали як елемент, як програму підтримки за падіння поголів’я від АЧС. Тобто, фізичним особам ми компенсуємо втрату, а суб’єктам господарювання – ні. Це мали б зробити. Ціна на свинину виросла, але програма не отримала свого продовження.
“Тож, ще раз повторюсь, роль державної підтримки АПК є визначальною і вагомою, навіть з точки зору найпершого соціального фактору – це забезпечення стабільності цін. Не буде ефективної системи дотацій, не буде стабільних цін – матимемо черговий виток соціального напруження”, – констатує експерт.