Дзигім: На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом

Під час заходу AR проаналізували з в.о. директора департамента розвитку сільської місцевості Дзигімом Олександром Валентиновичем с/г ситуацію в регіоні.

Наскільки охоче фермери Донецької області створюють кооперативи і вступають до них? Чи бояться жителі сільської місцевості організовувати такі об'єднання, чи вже прослідковується довіра?
Ми активно співпрацюємо з організаціями FAO і USAID в плані формування переробної галузі в сільському господарстві для отримання додаткового прибутку. На першому етапі нашої співпраці стало відомо, що донорська організація ФАО в основному працює з кооперативами. Потенційні учасники нашого спілкування неохоче йшли на таку співпрацю. Перед нами постало питання: як би переконати жителів сільської місцевості Донецької області перейти до такої форми співпраці? І варто зазначити, що нам це вдалося. Упродовж 2017 року маємо відчутні зрушення. Зараз в розробці є близько 20 кооперативів, хоча на початку року їх було всього 4. Активно працює в цьому напрямку Слов'янський, Нікольський, Волноваський та Бахмутський райони.

Центральний напрямок, на який ми орієнтуємо наших учасників - це збір і охолодження молока. Багато фермерів Донецької області готові вирощувати велику рогату худобу, зокрема, молочного напрямку. Основна переробна галузь по молоку у нас залишилася на території непідконтрольній українській владі, тому, для того, щоб в подальшому переробляти молоко, ми повинні його десь концентрувати, охолоджувати, після чого знаходити джерела його переробки. Нещодавно в Олександрівському районі відкрилося підприємство, попри те, що воно поки не кооператив, має своє поголів'я - 20 корів дійного стада. Вони виграли грант і відкрили пункт зі збору та фасування молока. І вже активно працюють з бюджетними організаціями - школами та дитячими садами, в які постачають натуральне молоко високої якості.

Наскільки правдива інформація про те, що на території Донецької області, підконтрольній Україні, є багато незасіяних земель?
У нас є така площа - близько 50 тисяч га на лінії розмежування, вона дійсно не використовується у зв'язку із важкодоступністю: це сіра зона, заміновані поля, оперативні напрямки дії військ. Ми тісно співпрацюємо з МНС і військовими, вирішуючи, де ми можемо задіяти ті чи інші ділянки для сівозміни. На сьогодні 1 150000 га орних земель знаходиться на підконтрольній території та 350000 га - на непідконтрольній.

Чи здійснються посіви на непідконтрольній території?
Згідно з нашим моніторингом, ситуація на окупованих землях складніше, ніж на вільних. Цінова політика в окупації не відрегульована і вартість вирощеної продукції набагато нижча, ніж на контрольованій території. Там є проблеми із забезпеченням мінеральними добривами, паливно-мастильних матеріалів для техніки тощо.

Що вони роблять з вирощеним?
Частина вирощеної продукції використовується на території, ті, хто має можливість - експортують зерно на територію Росії - там ціна на сировину більша.

Які основні культури вирощуються в Донецькій області?
Озима пшениця, кормові культури: кукурудза та інші. Є фермери, які мають відповідні договори з пайовиками і вирощують кукурудзу на зерно, але це невеликі площі. В цьому році було засіяно 70 тис га, загальна врожайність склала 36,7 ц/га - один з кращих показників за останні роки. Всього зібрано 2 млн тонн зернових, це хороший показник. Такий вал зерна у нас був у 2013 році (якщо точніше, 2 250 000 тонн). І незважаючи на втрату 30% території, ми маємо непогані показники по врожайності і якості зерна. Більше 40% зерна озимих культур цьогоріч - це продовольче зерно. На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом.

Процес вручення, реакції кооперативів та вітання адміністрації можна переглянути на нашому каналі youtube.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: UKRAVIT має найбільший серед країн Європи та Азії портфель - 145 препаратів

- Препарати компанії все більше стають затребуваними і напевно Ви стикаєтесь з підробкою Вашої продукції. Які  заходи UKRAVIT вживає проти фальсифікації продукції?

- Питання фальсифікату та підробок весь час постає на ринку ЗЗР. В основній масі підроблюють дрібну фасовку. Тару для нашої продукції ми виробляємо з нашим логотипом. У нас є захисні етикетки, голограми. На сайті компанії є повна інформація стосовно того, як повинна виглядати оригінальна упаковка. Коли виявляємо випадки підробки продукції, одразу звертаємось до правоохоронних органів.


- У чому переваги продукції UKRAVIT у порівнянні з іншими відомими світовими брендами агрохімікатів?
- Наша продукція унікальна. У нас є маса продуктів, аналогів яким немає у світі. Це наші розробки, наше ноу-хау. Років 4-5 тому UKRAVIT зареєстрував препарат «Міладар Дуо», і через рік після  нашої реєстрації свій «Елюміс» зареєструвала Syngenta. Ми завжди прагнемо створювати щось своє і унікальне. Звичайно, наша конкурентна перевага перед мультинаціональними брендами полягає у більш привабливій для сільгоспвиробників ціні. Ми вже четвертий рік маємо контракт з Syngenta на поставку діючої речовини Декват для виробництва десиканта. Тобто, діючу речовину для  препарату ми імпортуємо не з Китаю, а безпосередньо з заводів Syngenta у Великобританії. З нього ми виробляємо наш препарат «Десикант», який коштує близько 5 доларів за літр.  Аналогічний препарат від Syngenta коштує близько 7 доларів. Діюча речовина у препаратах одна й та сама, але якщо порівняти ціну й перерахувати норму витрат, скажімо на той же самий соняшник, який вирощують сумарно по всій Україні на площі близько 5 млн га, а на гектар використовується приблизно 3-4 літра, то різниця у витратах буде істотною.
 

- Чи вдалося UKRAVIT серед вітчизняних аграріїв спростувати стереотип, що все імпортне краще за українське?

- Один аграрій з Сумщини сказав, коли вийшов у нас препарат «Варяг» (у Syngenta це «Прімекстра»): "Я не знаю, що зробили ці українці, але працює краще, а коштує вдвічі дешевше". Аграрії на власних полях засвідчують і переконуються, що вітчизняні продукти нічим не гірші, а інколи й кращі за препарати мультинаціональних компаній, і до того ж мають більш економічно привабливу вартість. Препарати від компанії UKRAVIT на 30-40 % дешевші та мають високу окупність. Якість і ефективність аналогічна мультинаціональним продуктам, а ціна в рази менша. І це якраз вигідне рішення для українських аграріїв. Якість продукції UKRAVIT обов’язково перевіряється на трьох етапах: контроль вхідної сировини, проміжний контроль на виробництві та фінальний контроль готової продукції. Саме тому аграрії  завжди можуть бути впевнені у якості та безпечності продукції UKRAVIT.


 
- Яка група продуктів є  лідером з продажів?
- Група компаній UKRAVIT на даний час має найбільший серед країн Європи та Азії портфель  з 135 препаратів. Така широка лінійка, в якій представлені всі препарати; від протруйників, фунгіцидів, гербіцидів та закінчуючи стимуляторами росту, дозволяє побудувати комплексну систему захисту усіх сільскогосподарських культур, а також садів та виноградників, які вирощуються на теренах України у всіх грунтово-кліматичних зонах. Сьогодні, як і у всіх, 70% продаж займають гербіциди. Користуються попитом серед аграріїв «Варяг», «Агент», «Селефіт екстра». Обсяги продажу фунгіциду «Дезарал Екстра» за останній рік виросли в 4 рази.

У цьому році ми випустили гербіцид для сої «Флагман Екстра», який одразу завоював популярність серед сільгоспвиробників. «Флагман Екстра» має покращену дію на різні види бур’янів. Застосування даного продукту забезпечує прибавку урожайності сої  понад 1,5 т/га порівняно до контролю.

- UKRAVIT орієнтована на внутрішній ринок чи на експорт також?

- На сьогоднішній день у нас є експорт в Грузію та Молдову, розглядаємо й інші країни СНД. Також у найближчих планах – вихід на ринок ЄС з лінійкою мікродобрив.
- Яким ви бачите майбутнє пестицидного ринку України?
- Основу ринка тримають мультинаціональні компанії. Сьогодні на світовому ринку агрохімії відбуваються трансформації, поглинання. Всім відомо, що Bayer купив Monsanto. Це також якимось чином відобразиться і на українському ринку ЗЗР. У найближчому майбутньому UKRAVIT планує нарощувати свої потужності та й надалі  допомагати сільгоспвиробникам вирішувати проблеми за оптимальні кошти, строки.
 
Довідка:
UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

 
З питань продажу та співпраці звертатися: ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview


 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Дейв Девіс: якість корму для корів в Україні краща, ніж у Британії

Я виріс на тваринницькій фермі, здобув освіту в галузі мікробіології, захистив дисертацію з цієї спеціальності. Потім 20 років працював в науково-дослідному інституті, вивчав теорію і практику виробництва силосу, починаючи від заготівлі на полі до згодовування. У 2010 році я організував власну компанію "Silage solutions", потім подорожував по всій Європі, на минулому тижні був у Туреччині. І хочу зауважити, що відносно вмісту сухої речовини в порівнянні з Україною турецький силос був гіршої якості. Також проводжу деякі дослідження, публікую їх в спеціалізованих виданнях. Я знайомий з Семеном Костіним (менеджер с/г техніки JCB), у нього є зв'язки з британським посольством, позаяк JCB - це британська компанія. Семен звернувся до DIT і вони разом організували захід "Кращий силос і раціони ВРХ", я тут в якості запрошеного незалежного експерта. Але я вже був в Україні раніше на запрошення інших компаній. Зауважу однак, що працюю тільки з тими компаніями, які не говорять мені, що я повинен говорити.

З якої причини турецький силос був гірший за український?
Турецькі виробники вибрали неправильний сорт кукурудзи. Вони стикаються з тією ж проблемою, що й українські виробники, коли сама рослина кукурудзи гине ще до того, як її збирають під час врожаю. Але у них немає ніякого виправдання, тому що в Туреччині дуже якісне водопостачання. Я був сильно здивований таким станом речей.

У світовому контексті, які країни займають провідні позиції у виробництві силосу і за рахунок чого вони цього досягають?
Чехія. Тому що вони слухають, впроваджують на практиці, і роблять це вже упродовж 30 років. Я можу вам навести приклад. Близько 10 років тому я відвідував одну ферму в Чехії, господар якої звернувся до мене зі словами: "У мене є проблеми у виробництві силосу". Я уважно вивчив його виробництво і відповів: "Я не особливо бачу, в чому полягає твоя проблема", і тоді він розповів мені, що неправильно робив я. Більшість країн покладають провину за низьку продуктивність ВРХ на агрономів, тих, хто займається годуванням і не звертают уваги на якість силосу. Силос найнижчої якості знаходиться в країнах Балтії. В Україні я бачив як дуже поганий, так і дуже хороший силос.

Які перспективи України в виробництві силосу і які основні проблеми нам потрібно виправити?
Мені здається, що ви стикаєтеся з певними викликами, пов'язаними з погодними умовами. Що стосується кукурудзи, мені здається, вам потрібно дивитися більш уважно на сорти, які ви вибираєте для вирощування. Слід вибирати сорти, які швидше дозрівають, тому що тоді буде краща якість зібраної зеленої маси, якщо вам доведеться збирати її на ранній стадії розвитку. Важливим моментом при виборі сорту також є характеристика перетравлення клітинної стінки. Бо якщо ви не можете отримати нормальну енергію з качана, вам потрібно отримати максимум з самого рослини. Також деякі ферми повинні змінити підходи до іригації. Якщо ми говоримо про заготівлю деяких озимих сортів, які ви будете восени садити, а ранньою весною збирати, з'явиться можливість "перестрибнути" період спеки, в якому втрачається максимум корму.

Гібридні сорти більш ефективні при виробництві силосу в порівнянні зі звичайними сортами кукурудзи?
Фермери по всьому світу повинні стежити за ринком: які сорти на ньому присутні. Фокусуватися потрібно на те, який ФАО номер мають ці сорти. Також важливо, щоб ці сорти добре підходили до їхнього клімату. Я намагаюся не робити рекомендацій щодо якогось конкретного сорту. Для України і подібних країн, що мають доволі великий ринк, ті компанії, які хочуть забезпечити насіннєвим матеріалом українських виробників, повинні подбати про те, щоб тут, в ваших умовах проводити дослідження і показувати ефективність у даних геологічних і кліматичних умовах. Якщо цього не робити, неможливо довести, що саме цей сорт підходить для українських реалій. Якщо досліджень, проведених на українських територіях немає, потрібно моніторити доказову базу в країнах із подібним кліматом: Угорщина, Словаччина, Польща. Клімат відіграє в цьому питанні вирішальну роль. Іноді фермери з обережністю ставляться до результатів досліджень, які їм надають компанії-виробники кукурудзи, тому що останні завжди в більшій мірі зацікавлені в продажу свого товару, тому можуть закласти в дані певний ризик.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Богдан Чабан: мрія кожного ресторатора - мати свою маленьку ферму, де він вирощуватиме продукти для свого ресторану.

Йому 24, у нього за спиною вже 3 вдалих реалізованих проекту-з-нуля, він служив на фронті добровольцем, був в найгарячіших точках і зараз продовжує допомагати бійцям, встигаючи при цьому керувати кількома успішними бізнесами.

Аперитив до читання.

Коли у Вас з'явилася ідея відкрити свій ресторан?
У ресторанному бізнесі я з 2012 року, в цьому році я відкрив свій перший заклад в Донецьку - "Ізбу-читальню".

Ваша біографія дуже різноманітна, до того, як зайнятися ресторанами, Ви встигли спробувати себе в рекламній сфері і навіть хотіли організувати молочний бізнес, розкажіть про цю ідею.
У 17 років разом зі своїм товаришем я відкрив рекламне агентство, ми займалися здебільшого піаром і просуванням в соціальних мережах, я пропрацював 2 роки в цій сфері і мені здалося, що мені там не дуже комфортно, і це історія не зовсім моя. Подобалося робити проекти, але питання комунікації з клієнтами і особливості деяких бізнес-підходів були для мене складними - я прийняв для себе рішення, що хочу займатися чимось іншим, продав свою частку в агентстві і став шукати те, що було б мені цікаво. На цьому етапі були різні ідеї - від відкриття СТО до відкриття маркетів і ферм екологічних продуктів. Мене завжди приваблювала історія про локальність, натуральність і все, що з цим пов'язано. Тим більше, здорове харчування - це всесвітній тренд, який панує останні кілька років і з кожним роком стає все популярнішим. Тренд, який заходить і в кухню, і в коктейлі, і все більше витісняє продукти не органічні.

Управляє ринок: з'явився тренд "органічного", з'явився попит на це - з'являються люди, які створюють пропозицію.

В меню "Veterano pizza" використовуються органічні інгредієнти?
Ми використовуємо, в основному, італійські продукти, на жаль, дуже мало українських, бо не всі вони підходять за специфікою. Зате в "Ізбі-читальні", яка знаходиться тепер в Маріуполі, ми використовуємо безліч локальних продуктів, наприклад, зелень і мікрогрін ми закуповуємо у сімейної пари, яка відкрила невелику ферму. Якщо ринкова ціна на цей продукт становить близько 700 гривень за кілограм, фермери пропонують аналогічний товар відмінної якості за ціною 300 гривень/кілограм. Крім того, фермери вирощують такі модні зараз паростки гороху, люцерни та інші нішеві культури, і дуже успішно розвиваються в цьому напрямі. Такими тенденціями управляє ринок: з'явився тренд "органічного", з'явився попит на це - з'являються люди, які створюють пропозицію. Мені подобається те, що роблять наші постачальники, вони створюють якісний продукт, це для мене важливо. Мені приємно з ними працювати також тому, що я можу приїхати прямо на ферму і подивитися особисто, як все вирощується, на відміну від супермаркету, де все на прилавках в целофанових пакетах.

Багато переселенців вибирають для стартапів формат невеликих фермерських господарств, крім зелені, використовуєте інші продукти, вирощені на невеликих фермах?
Серед моїх постачальників є фермер, мій земляк, який займається медом, дуже цілеспрямовано і глибоко, внаслідок чого у нього величезний шикарний вибір цього продукту, мед повністю натуральний і відмінної якості.

Чому піца?
Проект "Veterano" організував Леонід Остальцев (ветеран АТО, який воював у складі 30-ї окремої механізованої бригади ЗС України, позивний «Кульбаба»), він до війни працював піццайоло, і, повернувшись з фронту, вирішив, що хлопцям потрібно давати роботу, і він може навчити їх робити піцу. Проект заснований в 2015 році, я приєднався до нього в кінці 2016 року, коли Леонід шукав нове приміщення і хотів розширюватися.

Складно було "вибити" приміщення в центрі Києва?
Насправді, приміщень багато, питання в ціні. Це приміщення коштувало недешево і було в жахливому стані, воно 6 років пустувало. В Україні дуже проблематичний ринок нерухомості, тому що люди, які володіють приміщеннями, не готові бути гнучкими, рухатися вперед, йти на деякі поступки.

Це соціальний проект. Тут працюють хлопці-ветерани АТО, у нас є знижки для учасників бойових дій, 10% чистого прибутку надходить до фонду "Діти загиблих в АТО". І найважливіше, "Veterano" своїм прикладом показує хлопцям і дівчатам, що прийшовши з війни, вони зможуть зробити свій бізнес і зробити його добре.

Повернемося трохи до витоків. У 2012 році Ви побачили кафе, виставлене на продаж, купили його, переформатували і перетворили збитковий заклад на модний і прибутковий. Як в голові народжується формат?

Є речі, які мене надихають, якими мені комфортно займатися. У той час я відчув, що Донецьк потребує заклад нового формату, де можна буде культурно відпочивати, де буде звучати гарна музика, і будуть збиратися цікаві неординарні люди. Відносно "Veterano", важливо, що це соціальний проект. Тут працюють хлопці-ветерани АТО, у нас є знижки для учасників бойових дій, 10% чистого прибутку надходить до фонду "Діти загиблих в АТО". І найважливіше, "Veterano" своїм прикладом показує хлопцям і дівчатам, що прийшовши з війни, вони зможуть зробити свій бізнес і зробити його добре.

Що Ви вкладаєте в поняття "культура харчування"?
Це в принципі культура споживання, яка, до слова, в нашій країні дуже низька. Але при цьому простежується позитивна динаміка, її можна ілюструвати на прикладі коктейлів. Якщо ще 5 років тому популярністю користувався будь-який мікс алкоголю і соку, то зараз все більше з'являється вибагливих споживачів, які розрізняють відтінки і нотки в готовому коктейлі і смакують напій, адже мета коктейлю - показати свій смак і зробити приємно тому, хто його п'є. Наразі в моді класичні коктейлі епохи 20-30-х років: Old fashioned, Negroni, Boulevardier.

Відносно сфери обслуговування, найбільша проблема нашої країни - це поганий сервіс і низька якість пропонованого продукту.

Поділіться корисними порадами з молодими підприємцями, які хочуть організувати свій бізнес.
До нас періодично приходять хлопці-ветерани і запитують: де взяти гроші на проект? Ми завжди відповідаємо, що потрібно, перш за все, написати хороший бізнес-план, і це не обов'язково повинен бути надто мудрий талмуд, це можуть бути тези, розписані на аркуші А4, головне, розуміти свій проект: чого ви хочете і як ви хочете щоб це виглядало, після чого починайте "фігачити". Для того, щоб проект реалізувався, потрібно багато-багато працювати, і посилено прагнути зробити його не просто хорошим, а завжди намагатися зробити ще краще, доводити якісь речі до досконалості. Відносно сфери обслуговування, найбільша проблема нашої країни - це поганий сервіс і низька якість пропонованого продукту. І саме на цих речах і потрібно фокусуватися з самого початку: якість і сервіс.

На даний момент анонсовано багато програм, спрямованих на підтримку молодих підприємців, переселенців, чи зверталися Ви до когось по допомогу, або, можливо, пропозиції надходили самі?
Програм більше, ніж достатньо, насправді. З маріупольською "Ізбою-читальнею" я виграв грант від "Програми розвитку ООН", отримав для старту 200000 гривень. Після того, як бойовики віджали мій бізнес в Донецьку, і після служби на фронті, це стало гарною додатковою інвестицією. З "Veterano" ми плануємо розширення, вже орендували сусіднє приміщення і робимо там ремонт. Щоб це реалізувати, ми взяли кредит в "Ощадбанку", так що джерела фінансування можна знайти, якщо є бажання.

За яким принципом Ви робите вибірку продуктової бази?
Це повинен бути хороший продукт в першу чергу. З приводу ціни, добре, коли він коштує недорого, але основною має бути його якість. Через низьку якість інгредієнтів страждає якість кінцевого продукту. "Коктейльний" ром, який пропонує безліч постачальників (дешевий алкоголь декількох марок) в коктейлі за смаком буде віддалено нагадувати благородний напій, але вранці голова болітиме зовсім по-іншому. Тому ми не використовуємо "коктейльний" ром. Важливо піклуватися про своїх гостей, робити так, щоб їм завжди було смачно і якісно.

Варто намагатися робити все максимально за законом і тоді ніхто не висуватиме тобі претензії.

Як зараз бути приватним підприємцем?
У порівнянні з 2012 роком вести малий і середній бізнес стало легше. Набагато меншою стала увага різного роду контролюючих служб, менше навколо бюрократії. Щомісяця не приходять з перевірками, без складнощів ми зробили літній майданчик. Оподаткування з електронними звітами сильно спростило цю процедуру. Варто намагатися робити все максимально за законом і тоді ніхто не висуватиме тобі претензії. Є чудовий показник того, що малий і середній бізнес оживають - згідно із офіційною статистикою, яку пропонує навіть «Метінвест», в Маріуполі ⅔ надходження до місцевого бюджету йде від малого і середнього бізнесу (26% населення), і лише третина від населення, залученого до білязаводских проектів.

Що люблять кияни та гості столиці?

З напоїв надають перевагу легким солодким коктейлям, або кисло-солодким - сауерам, або чомусь освіжаючому. Люди не сильно люблять складні смаки: гіркі, важкі, гострі, вибирають швидше щось м'яке. З їжі найпопулярніші у нас: піца «Кульбаба», авторська піца засновника, Леоніда Остальцева; українська піца; піца з лососем і червоною ікрою і піца з білими грибами, які, до речі, ми купуємо в невеликому фермерському господарстві, розташованому в Трускавці. Тішить той факт, що в Україні навчилися робити якісну моцарелу, з нею не соромно працювати і вона відмінно показує себе в піці. Ми хочемо купувати українські продукти, але не завжди є пропозиція. Наприклад в піці «Diablo» ми використовуємо ковбасу сорту Salame Picante, ми спілкувалися з кількома виробниками і пропонували їм почати виробництво цього сорту, тому що він матиме успіх на ринку, але ніхто поки не готовий до його виробництва. При появі на ринку якісного українського аналога імпортного продукту, ми відразу ж перейдемо на нашого виробника. По-перше тому, що це буде дешевше, по-друге, завжди хочеться підтримувати локальних виробників, мені цікаво з ними працювати і відчувати себе частиною команди. Ну і, напевно, мрія кожного ресторатора - мати свою маленьку ферму, де він вирощуватиме продукт для свого ресторану. Подібні практики впроваджуються в нашій країні: в ресторані «Барви» один із власників особисто полює на качку, яку вони готують як особливе блюдо.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

"Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь" - в.о. директора "Укрспирт"

Теґи: 

В результаті розпорядженням Кабміну від 5 вересня, Лучечко призначено тимчасовим керівником "Укрспирту". До цього він працював радником директора "Укрспирту", ще до того – очолював Сторонибабський спиртзавод у Львівщині, куди прийшов працювати після зміни влади в 2014 році.

 

За часів Віктора Януковича "Укрспирт" працював за так званою "Програмою" – коли гроші від реалізації необлікованого спирту централізовано збирались в "Сім'ю" тодішнього президента.

 

Функціонування цієї "Програми" забезпечували тодішній керівник "Укрспирту" Олександр Харт та голова податкового департаменту з питань акцизів Анатолій Радченко. Останній був керівником столової в єнакієвському АТП, коли ним керував Віктор Янукович.

В 2010 році розпочалась централізація "Укрспирту". Спиртзаводи, які були окремими держпідприємствами, влада почала об'єднувати в єдину структуру. Але довести до кінця цю реформу не вдалося ні попередній, ні нинішній владі.

На сьогодні половина українських спиртзаводів не контролюються керівництвом "Укрспирту". Іншими словами ніхто не гарантує, що там не виробляється нелегальна спиртова продукція.

Про те, в якому стані зараз знаходиться підприємство, як відбуваються закупівлі сировини та продаж продукції, та про те – де може вироблятися "лівий" спирт, БізнесЦензор питав у новопризначеного менеджера.

- Ви вважаєте, що ви прийшли в "Укрспирт" на довго?

- Я б не хотів з цього починати. Я працюю в ДП "Укрспирт" вже третій рік. Починав із заступника керівника в одному з виробничих підрозділів. На сьогодні уповноважений виконувати обов'язки керівника до закінчення впровадження конкурсу на заміщення вакантної посади директора.

Я працював при п'яти командах – п'ять в.о. директора змінилось, поки я тут працював.

- Хто вас запросив на посаду?

- Я працював радником в.о. керівників останні два роки. До того працював на Сторонибабському спиртзаводі в Львівській області. Потім – радником керівника "Укрспирту". Ініціатива призначити мене на цю посаду походила від профспілок.

Я був містком між керівництвом та колективами заводів на місцях. За останні роки в підприємстві було багато "парашутистів" – прийшов з новим наказом на призначення в.о. директора на завод, покерував декілька місяців, перетрусив весь колектив і пішов.

Виходячи з цього, керівник профспілок направив листа на профільне міністерство та на Кабмін з проханням призначити мене виконуючим обов'язки керівника на період до обрання його на конкурсі.

- А радником ви стали за чиєї ініціативи?

- В 2015 році мене запросив тодішній в.о. керівника Укрспирту Роман Іванюк. Там все просто було: в Сторонибабському заводі, яким я керував, були найкращі показники на той час. Він мене покликав радником.

Мені шкода, що він не став директором. В нього були гарні шанси виграти конкурс. Але він дійшов до фіналу і зняв свою кандидатуру. Чому – не знаю.

- Вас затвердив в.о. міністра агрополітики Максим Мартинюк. Ви спілкувалися з ним?

- Так. Зараз він чекає від нас план стратегічного розвитку підприємства. Ми його доробляєм і підем до нього.

- Ви вважаєте себе членом якоїсь команди, враховуючи, що Мартинюк – це соратник Володимира Гройсмана?

- Я вважаю себе членом команди, яку я зараз очолюю.

- Вам видали охорону?

- Нажаль, закриваємо охорону тими людьми, які є в управлінні безпеки "Укрспирта". Поки не спостерігається якоїсь тенденції з приводу моєї особистої небезпеки.

- Чому відбувалась така часта ротація керівників?

- Не вистачило фаховості кандидатам, які себе бачили на цій посаді. На останньому конкурсі було заявлено, що просто немає з кого вибрати. Всі виявились низько підготовленими і без командного бачення.

- Коли відбудеться наступний конкурс на заміщення посади керівника "Укрспирту"?

 - Він вже триває. 26 жовтня закінчується строк подачі документів.

- Ви подали документи на конкурс?

- Я розбираюсь, наскільки великий масштаб тої трагедії, в якій зараз опинився "Укрспирт". Щось ми вже починаємо робити. З жовтня всі закупівлі підприємства підуть через систему ProZorro та SmartTender.

Зараз ми з командою готуємо программу розвитку підприємства і скоріш за все буду подавати свою кандидатуру.

- Який обсяг річних закупівель підприємства?

- Десятки мільйонів гривень. Є базові речі, які ми купуємо – природний газ та зерно. Ми не можемо визначити точну цифру обсягу закупівель, бо ціна на цю сировину коливається кожен місяць. Якщо ми дійдем до квартального планування, звичайно, ми будемо купувати цю сировину через електронні майданчики.

Сьогодні ми намагаємось збільшити в колі постачальників питому вагу прямих виробників. Зараз у нас є посередники. І виникають проблеми з фіктивним ПДВ, або з боргами перед Державною фіскальною службою (ДФС).

- Як ви знаходите прямих виробників?

- Були розіслані листи на голів облдержадміністрацій тих областей, де є наші виробничі майданчики, з проханням підключити департаменти, які курирують агропромисловий комплекс – щоб вони допомогли з переліком виробників.

Проблема в тому, що є великий негатив – люди не хочуть працювати з "Укрспиртом". Маємо велику недовіру. Разом з місцевими адміністраціями працюємо над тим, щоб люди нам повірили.

- Як ви визначаєте закупівельні ціни на зерно?

- Наприклад, є підприємство "Нібулон", яке закуповує зерно по фіксованій ціні в порту. Припустимо – 4,5 тис. грн за тонну. Ми вираховуємо з цієї суми логістичне плече і готові купувати у виробників на місці на 300 грн менше від ціни "Нібулона".

Зараз ситуація виглядає так: в "Укрспирті" є постійна комісія по закупівлях, яка складається з 8 людей. І ми раз в місяць робимо зріз цін по ринку.

- Як ви купуєте газ?

- Коли я очолив підприємство, тут був єдиний постачальник газу.

(Постачальником була компанія "Променерго-Ресурс". Як повідомляв БЦ, вона почала імпорт газу на початку 2017 року, контролюється газовою групою "Метіда" Ігоря Вороніна та Юрія Величко – менеджерів Дмитра Фірташа – БЦ)

Ми підняли договір, подивились, що ціна була прийнятною. Індикатором є ціни НАК "Нафтогаз", які компанія публікує щомісяця. То ціна нашого постачальника була на 6% меншою.

- То яке споживання газу в "Укрспирту" по року?

- Залежить від обсягу виробництва спирту. По різному.

- Ми питаємо, тому що багато газовиків розповідали, що "Укрспирт" – ідеальний споживач для реалізації неврахованого газу, який залишається у газорозподільчих компаній, більшість з яких афільовані з Дмитром Фірташем. Умовно "лівий спирт" виробляється з "лівого газу".

- Це абсолютна некваліфікована інформація (сміється). Щоб зрозуміти, чому це неможливо, треба побачити спиртовий завод.

- Попередній міністр агрополітики Тарас Кутовий говорив про те, що в Україні 50% споживання спирту знаходиться в тіні.

- Я багато чув зі слів політиків того, що хотіли би чути журналісти.

- Заперечувати той факт, що є споживання нелегального спирту, неможливо. То звідки він?

- Є Молдавська республіка, спиртова галузь якої орієнтована на контрабанду спирту в Україну. Це знають всі, хто дотичний до галузі. Є Білорусь, де державна монополія на виробництво спирту, величезні обсяги. І є Російська Федерація звідки також можлива контрабанда спирту.

Обсяги цієї контрабанди можуть легко "положити" спиртову галузь в Україні. Це може бути стратегічною задачею агресора – наповнити ринок України нелегальним спиртом по собівартості.

- То які обсяги контрабанди?

- Поняття не маю. Ви ж розумієте, що я знаходжусь на посаді керівника державної монополії. Щоб називати якісь цифри, мені потрібно мати підтвердження. А його в мене немає.

Думаю, це питання до Держприкордонслужби, до правоохоронних органів, які мають займатися цим.

- А що стосується нелегального виробництва на "Укрспирті"?

- Ми покладаємось на досвід працівників і технічних спеціалістів, яких ми маємо. На кожному підприємстві галузі є технічний регламент, де прописано, скільки на одиницю виробленої продукції має піти газу, зерна – умовного крохмалю, електроенергії.

Всі ці показники щоденно лягають мені на стіл і щоденно моніторяться нашою службою безпеки. І ми шляхом аналітичної роботи виявляємо – де витрати сировини та енергоресурсів завищенні.

Ви ж розумієте, що у нас географія заводів – по всій країні. Ми фізично не можемо зірватись і через півкраїни примчатись на конкретний спиртзавод.

Так само всі відхилення щоденно бачить ДФС. На кожному заводі цілодобово працює постійний пост фіскальної служби. Податковим кодексом передбачено, що ДФС може отримати повну інформацію по кожному заводу за будь-який період. Хоч виробництво спирту за одну годину.

- Якщо великого виробництва на майданчиках "Укрспирту" немає. То де виробляється нелегальний спирт? Вочевидь, не весь він заходить у якості контрабанди.

- Ви ж розумієте, що "Укрспирт" – це не вся спиртова галузь. Лише  41 завод входить до складу ДП "Укрспирт", ще є 38 спиртозаводів, що не входять  до нашої компетенції. Фактично там держава не має нормального і ефективного контролю.

Правова ситуація така: є постанова Кабміну №672 від липня 2010 року про реорганізацію концерну "Укрспирт" в держпідприємство "Укрспирт". Згідно документу, всі окремі юридичні особи мають бути влиті в єдине підприємство.

Ми свідомі того, що раніше за кожним підприємством стояв свій місцевий царьок, який штучно наганяв борги на той завод. Вони планували або для себе викупити, виставивши боргові претензії, або просто порізати підприємство на металобрухт.

Після прийняття постанови багато підприємств увійшли в стадію банкрутства та ліквідації. І фактично на сьогодні постанова №672 не може бути виконана в повному обсязі.

Ми коли почали розбиратися, побачили, що навіть ті підприємства, які вже є нашими виробничими площадками, юридично не передані нам до кінця.

Наприклад, до цього часу є ДП "Струтинський спиртзавод" на Львівщині, який нібито переданий нам. Але на ДП залишилось багато мільйонів боргів та земельна ділянка.

- Що заважає позакривати всі ті 38 держпідприємств, які не увійшли в структуру "Укрспирту"?

- Борги. Якщо є борги, неможливо закрити юридичну особу. Пошукайте в Інтеренеті, знайдете десятки випадків штурмів, захоплень, оборони спиртзаводів.

Тобто, я б не говорив, що "Укрспирт" є джерелом виробництва нелегального спирту в Україні.

- Значить джерелом такого виробництва можуть бути ті заводи, які ви не контролюєте?

- Теоретично – так. Вони нам не дають звітності, не погоджують фінансові плани.

Деякі до останнього часу постачали нам спирт, бо "Укрспирт" має монопольне право на реалізацію. Були підписані договори, за якими ми за комісійну винагороду продавали спирт тих заводів, які хотіли працювати.

Я вважаю таку практику ганебною і буду переконувати в цьому міністерство. Чому ми маємо продавати спирт по договору комісії для підприємств, які не виконують рішення Кабміну, коли в нас простоюють власні виробничі майданчики?

Ніхто не проводив реальної інвентаризації спиртзаводів з часів радянського союзу. Так, переносили інформацію з папірця на папірець. Але реально на ті активи ніхто не дивився. Найбільші ризики в підприємствах, які до цього часу залишаються окремими юридичними особами. На папері вони є, а по факту там може нічого не бути.

- Виходить, в країні є заводи-привиди, які в рамках монополії виробляють підакцизну продукцію, але держава їх не контролює. Не буває такого, щоб з цього хтось не годувався у владі…

- Мабуть, в цій ситуації зацікавлені місцеві силовики. Але, зрозумійте, що я не можу називати винними конкретних людей, поки їх вина не доказана в суді.

- У лютому 2016 року голова галузевої профспілки Роман Сметанюк назвав людей, які причетні до тіньових оборудок зі спиртзаводами: Михайло Зелєтін, Денис Чернов, Юрий Тимошук, Руслан Антоненко, Валерій Синяков, Сергій Третяних, Ігор Довбигус. Ви знаєте цих людей? Хто вони?

- То мій колега сказав… Че Гівара у вишиванці. По іншому не скажеш. Він працював з 2012 року, застав той час, коли працювала "Програма" – схема "смотрящих" на спиртзаводах, які забезпечували централізований потік грошей оточенню Віктора Януковича від продажу тіньового спирту.

Люди, яких він називав, мабуть, були задіяні в тій "Програмі".

- Можете розповісти конкретно про когось?

- З часу його заяви пройшло півтора роки. Жодного кримінального провадження по цих людях не було відкрито. Тобто, посадовець "Укрспирту" публічно заявив, що державне підприємство розкрадають конкретні люди і перерахував прізвища. Хтось його допитав, як свідка? Ні.

Лише по деяких прізвищах можу сказати. От, Денис Чернов був заступником голови Ліквідаційної комісії концерну "Укрспирт". В той момент, коли голова перейшов на іншу роботу, Чернов без повноважень, які надає виключно Кабмін, почав "клепати" накази про призначення виконуючих обов’язки керівників підприємств галузі. В результаті мало місце рейдерське захоплення Угерського спиртзаводу на Львівщині. По його діяльності є рішення судів, якими визнано незаконними накази про призначення/звільнення керівників заводів.

Ще один персонаж – Сергій Третяних. В 2015 році він якимось чином попав на роботу в Ревізійне управління в "Укрспирт". До того він працював на підприємстві компанії "Олімп", яке залишилось на тимчасово окупованій території.

Призначення такої людини в "Укрспирт" – то, як мінімум, підрив ділової репутації. Але рішень судів по ньому не було.

Ще один – Ігор Довбиус. Знаю точно, що він фігурує в провадженні за період 2010-2013 років, коли працювала "Програма". Він був головним ревізором "Укрспирту", розвозив "смотрящіх" по заводах.

Коли я прийшов на Старонибабський завод, там ще був розміщений "графік осмотру заводу смотрящімі". Бланки були надруковані з печатками – тодішній керівник взагалі не керував заводом. Щоб оцінювати роботу "смотрящіх", всі їх дії фіксувались на відео.

Тобто, півтора мільярди боргів "Укрспирту" мають свої прізвища.

- Півтора мільярди гривень – це податковий борг спиртзаводів?

- Так. Тоді "Програма" працювала на всіх заводах. І тих, які увійшли до ДП "Укрспирт", і тих які не увійшли.

- Що ви знаєте про Олексія Чеботарьова, якого називають "смотрящім" за галуззю і зараз?

- Перші "тітушки" на Майдані були організовані "смотрящімі" зі спиртзаводів. Про це я можу казати впевнено. Коли ми прийшли на завод, то люди, які до цього часу перебороли відчуття страху, почали все це розповідати.

Людей зі спиртзаводів відправляли автобусами, привозили в Маріїнський парк в столиці, де був розташований "антимайдан". Людям ставили галочки в табелях, як за роботу. Говорили: не поїдеш, будеш звільнений. Ми всі докази цього передали в правоохоронні органи. На всі питання має відповісти слідство.

В.о. директора Укрспирт: Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь 05

- То Чеботарьов був одним з керівників "Програми" і організації підвозу людей для "антимайдану"?

- Так. Тепер вони всі втекли, залишивши борги. Наприкінці 2016 року ми фактично маємо цифру 1,28 млрд грн боргу, який на нас нарахувала держава. Це борги, набуті в 2012-2014 роках.

Один з керівників визнав цей борг. Тепер всі наші фінансові результати розчиняються в цих боргах.

Ми не відмовляємось від них – відробимо і сплатимо. Але для того, щоб можна було інвестувати у виробництво, нам потрібна їх реструктуризація. Треба, щоб держава повірила в "Укрспирт".

- Скільки в 2016 році "Укрспирт" сплатив в бюджет?

- Основне наповнення держбюджету йде через акцизний збір, який сьогодні складає 1269,6 грн за декалітр стовідсоткового спирту. Але до нас це не має відношення, бо цей акциз сплачують горілчані компанії при виробництві алкогольної продукції.

Ціна спирту, яку отримуємо ми, складає 305 грн за декалітр (дал). Але там є знижки в залежності від обсягу закупівель.

Тобто в масштабах недоотримання акцизного збору, сірий ринок – це мільярди втрачених коштів. Держава мала б днем і ніччю пильнувати цей ринок.

Що стосується наших цифр, в 2015 році 223 млн грн було сплачено на користь держави. В 2016 році – 333 млн грн. В цьому році ми вже сплатили 323 млн грн. Прогнозовано до кінця року плануємо сплатити до 450 млн грн.

Це не акциз, а податки на прибуток, рента, ПДФО, ЄСВ і т.д.

- Скільки заводів, які під контролем "Укрспирту", реально працюють?

- Зі 41 площадки працюють 17. Але ми утримуємо повний штат працівників на всіх заводах – приблизно по 100 людей на кожному. Всім платимо зарплату. Це великий тягар для підприємства, але то є соціальна функція – не можна ж людей розігнати.

Ми готові зараз провести масштабну інвентаризацію і закласти її як базову для електронного обліку активів. Це дасть можливість завтра будь-якому інвестору, чиновнику чи журналісту зрозуміти, що відбувається на тому чи іншому виробничому майданчику.

Передбачена норма щорічної інвентаризації. Зараз ми зібрали всі свої управління і вони склали опитувальник по своїм напрямкам. Ці анкети відправлені на всі заводи, в тому числі – непрацюючі.

Готуємо повну аналітику по кожному підприємству. Кожен агрегат має бути прощупаний, обмацаний, сфотографований. Тоді з площадок, які вже неможливо запустити, ми можемо демонтувати все обладнання, передати землю та нерухомість місцевим громадам – нехай будують там школи і дитсадки, або продають.

- Чому більшість заводів стоїть?

- Відсутній попит на нашу продукцію. Ринок звузився. Багато споживали східні регіони – Донецька-Луганська область, Крим. Всі ці ринки споживання відпали. До того ж, ми орієнтовані виключно на внутрішній ринок.

Якщо запровадимо формульне утворення ціни спирту і закладемо там рентабельність, на наступний рік акумулюємо порядку 140 млн грн для модернізації. Це дасть можливість наприкінці наступного року почати експорт.

- В чому полягає формульне утворення ціни?

- Ми пропонуємо включити в ціну прості речі: вартість сировини, газу, електроенергії, заробітну плату, матеріали, амортизацію, загальновиробничі витрати, витрати на модернізацію та нашу рентабельність на рівні 6%.

Її ціль в тому, щоб незалежно від витрат на закупівлю сировини та енергоносіїв, в нас залишались кошти на розвиток. До того ж, така ціна буде зрозумілою для горілчаних компаній та суспільства.

Сталі величини в ціні – рентабельність та витрати на модернізацію. Все інше має бути прив'язаним до ринку.

- То в яку сторону зміниться ціна?

- Можу лише сказати, що вона буде прозорою. Зараз в нас є додаткові видатки – роздутий штат, неефективний адміністративний апарат, зношення основних засобів до 70%. До того ж, в кожному конкретному випадку ми можемо говорити про скидки до 5% від ціни в залежності від обсягу.

Але зараз зі всіма клієнтами укладені договори до кінця року. Якщо все вийде, формульна ціна запрацює з нового року.

- Яка зараз собівартість виробництва одного декалітру спирту?

- Повна собівартість виробництва декалітру спирту – 194 грн. Якщо туди закласти всі наші витрати, пов'язані зі стоячими заводами, вона складає 240 грн на виробництво одного декалітру. Це базові планові витрати без амортизації, інвестиційної складової та вимушених простоїв.

- Ви говорили, що збираєтесь виходити на горілчаний ринок. Де буде виробництво, яка потужність?

- За радянських часів при кожному спиртзаводі були свої потужності по виробництву горілки. Зараз практично ніде їх не залишилось. Найменш зношеним є обладнання для виробництва горілки на Луцькому спиртзаводі.

По документах є 4 майданчики, де живий спиртзавод і жива лінія розливу. Але треба дивитись.

На сьогодні "Укрспирт" не виробляє горілки. Були спроби започаткувати виробництво. Ми бачимо, що ринок реагує. Державна горілка затребувана, бо вона гарантує додержання стандартів якості.

Зараз державної горілки фактично немає на полицях магазинів. Крім Житомирського ЛГЗ, що належить ДУС. Але там чисто символічні обсяги виробництва.

- Ви планує розпочати з експорту горілки, чи спочатку виходити на український ринок?

- Спочатку український ринок. Без нього на експорт не вийти. Ліцензія на оптовий продаж алкоголю коштує 0,5 млн грн. В наступному році ми розраховуємо виробити до 1 млн пляшок горілки. Якщо це вдасться, то займемо частку до 5% споживання горілки в країні.

- Чи можете ви конкурувати своєю ціною спирту на експорті?

- Ціна експортного потенціалу – це найменша ціна на спирт в Європі. Там є прозорі торгівельні майданчики, наприклад – біржа в порту Роттердам, де торгують всіма видами спирту.

Наша ціна – на межі. Якщо ми за рахунок модернізації зможемо знизити собівартість на 10-15%, в нас з'явиться експорт.

- Яке ваше ставлення до демонополізації виробництва спирту в Україні?

- На нинішньому етапі я проти. Це знищить галузь.

- Чому?

- Зараз держава і ми, як оператор, не готові до того, щоб продати "Укрспирт" за нормальною ціною.

Від того, що воно буде в приватних руках, ситуація з тіньовим ринком може ще більше погіршитись. Чи ви вірите, що прийде ТМ "Фінляндія" і захоче купити один зі спиртзаводів?

- Навіщо продавати? Можна просто ліквідувати державну монополію. Нехай хто завгодно будує завод і виробляє спирт під наглядом держави.

- Але ж яка користь від цього буде державі? Питання в тому, щоб продати заводи з користю.

Державна монополія може існувати, як публічне акціонерне товариство. Наприклад, держава задекларує, що хоче зберегти 51% в монополії. Інші акції можуть викупити горілчані компанії – зайдуть в капітал і будуть контролювати виробництво спирту.

Це нормальний шлях роздержавлення. Він прописаний в законопроекті народного депутата Ігоря Лапіна (НФ). Зараз "Укрспирт" можна продати лише по залишковій вартості – за 138 млн грн. Це те, ще виходить по бухгалтерському обліку.

- Чому ви підтримуєте законопроект Лапіна, а не урядовий законопроект? Ви знайомі з Лапіним?

- По-перше, ми приймали участь в напрацюванні проекту Лапіна. Ми з ним познайомилися, коли почалось активне обговорення питання приватизації. Він є головою комісії Верховної ради по приватизації.

Коли ми ходили на засідання комісії, побачили, що пан Ігор займає абсолютно державницьку позицію. Після одного з засідань цієї комісії, він попросив нас залишитись. Сказав: хлопці, я готовий написати закон зі своїми спеціалістами, якщо базовими в ньому будуть інтереси держави, подумайте, дайте свої пропозиції, як люди з галузі.

Так ми долучились до розробки цього законопроекту. І лобіюємо його, як співавтори.

Повірте, демонополізація виробництва спирту не поліпшить ситуацію з тіньовим ринком, допоки у правоохоронців не буде волі побороти його.

- Ви можете сказати, скільки коштує побудувати спиртзавод з нуля?

- Я зараз думаю, як прогодувати тих людей, які працюють в "Укрспирті". Це 5 тисяч людей, яким ми вчасно платимо зарплату. Якщо держава завтра вирішить оптимізувати виробництво, то для внутрішнього споживання вистачить два заводи на всю країну.

Якщо побудувати їх за сучасними технологіями, там буде працювати 50 працівників. Якщо держава вирішить, куди діти ті 5 тисяч людей з сім'ями, можна зробити і так. Ви ж розумієте, що підприємство виконує і соціальну функцію.

Чому ми і говоримо, що приватизація "Укрспирту" не може бути огульною – всіх на "порєзку". Вона має бути поетапною. Там де можна перевести заводи на виробництво біоетанолу – там треба тримати інженерно-технічних працівників.

- Яка зарплата у керівника "Укрспирту"?

- Зараз у мене зарплата радника. Згідно постанови Кабміну №859, яка регулює зарплати державних менеджерів, зарплата директора "Укрспирту" має бути трохи більше 100 тис. грн. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ільченко: Основним завданням компанії Ukravit є екологічна безпека

- Є технології, за яких використання хімічних засобів захисту рослин ідуть на рівні із біопрепаратами, тому що зараз нові хімічні ЗЗР, по-перше, мають високу ефективність, а по-друге, не мають тривалого періоду розпаду (за два тижні або місяць вони повністю розкладаються), в результаті чого жодних залишків шкідливих речовин, пестицидів у с/г продукції не залишається. За дотримання правильних технологій, якраз тих, які рекомендує “UKRAVIT”, суттєвої різниці між суто біологічними ЗЗР і хімічними немає. Але за використання хімічних засобів набагато більшою є врожайність. В лінійці нашої компанії з’являються і біологічні ЗЗР, наприклад, ми перші створили в Україні продукт на основі рослинної олії, яка використовується для обробітку зимуючих шкідників на деревах. До цього в Україні переважно обробляли нафтопродуктами, які містять багато діоксинів. Рослинні препарати трохи дорожчі, але в порівнянні із кількістю забруднення навколишнього середовища та впливу на самі рослини, набагато безпечніші і так само ефективні. Основним завданням нашої компанії, навіть, якщо ми виробляємо хімічні засоби захисту рослин, є екологічна безпека, всі ЗЗР мають бути “зелені”, після їхнього використання, на будь-якій ділянці земля буде “жива”, з мікроелементами і живими організмами. Але, щоб отримати такий результат, слід використовувати правильну технологію.

- Назвіть, будь ласка, основні цінності компанії “UKRAVIT”.

- Для нас важливим є все, в сільському господарстві немає дрібниць. Ми піклуємося про збереження довкілля, створюємо власне український бренд, дбаємо про екологічність нашої продукції: все, що ми вирощуємо, їдять наші діти, ми самі, тому продукція для всіх українців має бути якісною, щоб на ринках або в магазині можна було безбоязно брати будь-яку продукцію, розуміючи, що вона безпечна.

- Щодо технологічності, зараз багато компаній працюють в онлайн сегменті, чи вдається вам реалізувати такі проекти, донести до кінцевого споживача інформацію про продукт, чи є якась платформа, можливо, ви працюєте над такими інноваціями, які дозволять аграріям не тільки отримати необхідну інформацію, а й одразу оформити замовлення на продукцію?

- Ми активно працюємо в цьому напрямку, розвиваємо цей сегмент. Наразі не відкриватиму всі деталі, тому що є багато цікавих рішень і ми презентуватимемо вже готовий продукт. “UKRAVIT” іде в ногу з часом і ми дивимось на досвід не тільки аграрного ринку, а й ринків, які вже набагато випередили аграрний сектор. Наші експерти прогнозують, що упродовж 5 років електронна комерція покриватиме весь аграрний сектор.

 

 

- “UKRAVIT” - абсолютно український бренд. Розкажіть, як поетапно народжується новий продукт в компанії. Скільки компанія має на сьогодні унікальних продуктів?

- Взагалі продукт створюється на полі. В сільському господарстві існує низка проблем, які потребують вирішення. Зміни клімату, резистентності до певних препаратів - такі речі і стають поштовхом для створення нового продукту, який ці проблеми вирішуватиме. Наприклад, за коливання температур, які аграрії спостерігали цього року, декілька видів шкідників можуть знищувати врожай одночасно, тому необхідно створити унікальний засіб для захисту рослин, який врятює в такій ситуації. Ми прислухаємося до нагальних потреб аграріїв і на базі цих даних створюємо продукт, який вирішить проблему. Повертаючись до наведеного прикладу, щоб не робити декілька обробок водночас від різних шкідників, “UKRAVIT” створив універсальний засіб і звів кількість обробок до однієї. Співпраця здійснюється у спілкуванні з агрономами на полях, де безпосередньо можна зібрати всю необхідну інформацію, побачити практичну дію препаратів, зробити висновки. Наш науково-дослідний центр може зробити пробу (лабораторний зразок) препарату за 2-3 тижні, якщо є замовлення агрономів. Робиться зразок препарату, він досліджується на ефективність. Наші агрономи його використовують, корегують препарат у тісній співпраці із хіміками. А вже далі, коли препарат потрапляє у виробництво, йде процес його реєстрації, уточнення рецептури, встановлення термінів використання та інші виробничі нюанси. Наразі “UKRAVIT” створила 30 унікальних препаратів, які не мають аналогів у світі.

- Скільки триває процес реєстрації?

- На реєстрацію кожного препарата витрачається близько 2 років. При створенні препарата ми маємо враховувати зміни, які можуть статися в сільському господарстві та кліматичних умовах, щоб він не втратив своєї актуальності. Ми продумуємо стратегію наперед, не чекаємо, коли проблема буде уже по всій Україні, ми звертаємо увагу на найменші дрібниці і аналізуємо, наскільки вони матимуть вагу у сільському господарстві і вводимо їх у загальну картину майбутнього аграрного світу.

 

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview