Економічні резерви агробізнесу – як сільгоспвиробники оптимізують виробництво

Про це повідомляє прес-служба ВАР.

Зокрема, у керівника ТОВ «Торговий дім «Долинське», що на Херсонщині, Володимира Хвостова основні інвестиції ідуть у зрошення ґрунту. Саме це дає можливість його господарству отримувати високі врожаї: ячменю та пшениці до 8-10 тонн/га, кукурудзи – 12-12,5 тонн/га, соняшнику – 4-5 тонн/га, сої – 4,5-5 т/га. 

«Наше підприємство  - це 14,5 тис. га землі, на 70% з яких діють системи зрошення. Це понад 10 тис. га і ми кожного року інвестуємо у розширення зрошувальних площ. За останні 6 років ми відновили і побудували систем зрошення на близько 3 тис. га землі. На 1 га потрібно вкласти близько 2 тис. доларів", - зазначив Володимир Хвостов.  

Окрім того, у господарстві Хвостова останні 3 роки впроваджуються новітні технології. Зокрема – точне землеробство. 

«Ми підключилися до системи дистанційного контролю сільськогосподарських угідь «Кропіо» і за останні 3 роки вносимо добрива і сіємо згідно з картою, яку формуємо завдяки постійному моніторингу і аналізу ґрунтів. Також завдяки програмі постійно моніторимо індекси вегетації, бачимо, де у нас є «білі» плями на полях»,- зазначив Хвостов. 

Агропідприємство ТОВ НВА «Перлина Поділля», що на Хмельниччині, перейшло на систему обробітку ґрунту стрип-тілл (strip-till). Як запевняє керівник підприємства Сергій Іващук, це дає їм можливість збирати 3,5-3,8 тонн ріпаку з 1 га навіть при засушливій погоді. 

«Для нашої місцевості – це добре. При цьому ми ще на 15% зменшили витрати на посів, оскільки при стрип-тілл відбувається набагато менше технологічних обробок», - пояснює Іващук.  

Окрім того, на підприємстві Сергія Іващука використовує лише рідкі азотні добрива. Це також дає можливість зберігати вологу. 

Агрофірма «Колос», що на Київщині, дотримується традиційної системи обробітку ґрунту, проте оптимізують агровиробництво за рахунок застосування унікальної збалансованої сільськогосподарської системи біологічного землеробства, яку розробили безпосередньо на господарстві.

«Біологізація землеробства – це своєрідне вдосконалення наявних форм системи землеробства для відтворення родючості ґрунтів і захисту рослин, адже основним недоліком традиційного обробітку ґрунту є створення щільної «плужної підошви», що перешкоджає проникненню в нижні шари води та ускладнює розвиток кореневої системи», - пояснює керівник господарства Леонід Центило.

За його словами, основна увага приділяється правильному вибору сівозмін, відновленню і збереженню родючості ґрунту, різноманітності культур, боротьбі з фітопатогенними мікроорганізмами, шкідниками і бур'янами екологічними засобами і методами.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Знайти правильну нішу: на які культури варто звернути увагу фермерам

Нішевими ми зазвичай називаємо культури, не характерні для агропромислового комплексу України і тому мало вирощувані. Серед подібних культур часто трапляються такі, які користуються великим попитом на ринках інших країн і при цьому дорого продаються. Завдяки цьому, якщо проявити достатню вправність в організації бізнесу, виробництво нішевих культур має підвищену рентабельністю, пише pro-consulting.ua.

Разом з тим, коли про якусь вигідну нішеву культуру дізнаються в широких фермерських колах, вона часто перестає бути нішевою і швидко втрачає свою ринкову привабливість. Прикладом такого перетворення може служити спельта. Як тільки про вигідність її вирощування було згадано на конференції «Мільйон з гектара», на наступний рік наші фермери видали на європейський ринок стільки спельти, що її ціна впала відразу в три рази. Тому нішеві культури не варто вважати таким собі сільськогосподарським клондайком, а мудрість про те, що всі яйця не можна класти в одну корзину, ніхто не відміняв.

Які сільськогосподарські культури в Україні в даний час вже поступово виходять з категорії нішевих? Це соя та ріпак, які, завдяки більш високій маржинальність в порівнянні з традиційними соняшником і кукурудзою, почали сіяти не тільки фермери, а й багато великих агрокомпаній. Те ж саме можна сказати про горох і сочевиці - їх посіви збільшуються. А ось площі під гірчицю, навпаки, скорочуються. Ніша сорго розширюється настільки стрімко, що експерти прогнозують збільшення в середньостроковій перспективі його посівів з нинішніх 40 тис. Га до 1,5 млн. Га, а в особливо посушливих регіонах України сорго цілком може замінити кукурудзу.

Фермерам, які бажають доповнити своє виробництво високомаржинальним нішевими культурами, варто звернути увагу на спаржу і шафран.

Спаржа особливо популярна на Близькому Сході і в Південно-Східній Азії, але попит на неї зростає і в Західній Європі, і навіть українські ресторани купують спаржі все більше. Звичайно, при вартості в 200 грн за кілограм сподіватися на масовий інтерес з боку вітчизняних споживачів не доводиться, але знайшовши канали збуту на внутрішньому і міжнародному ринку, можна непогано заробити. У сегменті спаржі навіть з'явилася ніша в ніші - це фіолетова спаржа, яка користується особливим попитом у послідовників ЗСЖ США і старої Європи.

Шафран коштує на міжнародному ринку 5-10 доларів за грам. Кроруси, з яких отримують цю спецію, добре ростуть в умовах України і не вимагають застосування засобів захисту рослин. З одного гектара крокусів можна отримувати до 10 кг шафрану. Причому він не псується, а тільки поліпшується з часом, тому шафран немає необхідності швидко продавати.

Фермерам, які шукають свою нішу, варто звернути увагу на загальну проблему при реалізації всіх нішевих культур на експорт. Вона полягає в необхідності формування великих партій, які, як правило, не можуть зробити окремі дрібні господарства. Виходами із ситуації є або кооперація, або торгівля через посередників.

Нішеві культури - це шлях для агробізнесменів, які не бояться експериментувати, можливо, ризикувати, але, при правильному підході, вони отримують гідну винагороду за свою схильність до новацій.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Україна "пасе задніх" за рівнем держпідтримки АПК або що таке "економічний націоналізм"

У 2020 році бюджет державної підтримки фермерів скорочений майже в половину і становить всього 4 млрд грн. Це 0,5% від загального аграрного ВВП України. До того ж, знову змінені дотаційні програми, повідомляє УНН.

Очікується, що допомога держави буде надана або у зв’язку з викупом землі, або на купівлю вітчизняної сільгосптехніки. Можливо, але не точно, держава виділить кошти і тим аграріям, хто інвестує в будівництво тваринницьких комплексів і елеваторів. Але плани уряду досі туманні.

Для того, щоб зрозуміти наскільки мізерна держдопомога фермерам в Україні на рівні 0,5% від аграрного ВВП, досить порівняти цей показник з іншими країнами. Наприклад, в Канаді бюджет дотацій фермерам становить 9% від аграрного ВВП, а це близько 6 млрд доларів. Приблизно таку ж суму на сільське господарство витрачає Німеччина. Загальний бюджет прямих виплат фермерам в 2018 році в сусідній Польщі склав 14,6 млрд злотих, тобто більш 3,6 млрд доларів.

Всі ці країни є конкурентами аграрної України на світових ринках, і 4 млрд грн, а це 160 млн дол. на тлі тієї ж Польщі виглядають щонайменше бідно.

Не кажучи вже про США, які виділяють на агровиробництво близько 20-25 млрд доларів. При чому особливу увагу там приділяють великим і продуктивним агропідприємствам

За даними проведених досліджень, 60% субсидій, що надаються в США в рамках трьох найбільших програм підтримки агровиробництва страхування, ARC і PLC, отримують 10% найбільш великих агрокомпаній. За даними іншого дослідження, проведеного Інститутом Катона, на частку 15% найбільших аграрних господарств припадає 85% державних дотацій. За даними третього — серед одержувачів субсидій як мінімум троє американських фермерів-мільярдерів.

За словами президента США Дональда Трампа, кожен долар, вкладений в експорт сільгосппродукції і продуктів харчування, створює на внутрішньому ринку ще 1,27 доларів. Кожен експортний 1 млн доларів підтримує 8 тисяч робочих місць на внутрішньому ринку. А в цілому сільське господарство бере участь у формуванні до 8,6% ВВП Америки.

До слова, саме президент Трамп пропагує в Америці політику економічного націоналізму, заявляючи про те, що він буде агресивним прихильником захисту економічних інтересів американських робітників і селян на світовій арені.

“Я буду боротися проти недобросовісних торгових угод. Я категорично проти Транс-Тихоокеанського партнерства в його нинішньому вигляді і буду працювати над торговими угодами, які будуть захищати національні інтереси, а значить, і інтереси американських робітників, в тому числі аграріїв”, — заявив він.

Чи існує в Україні політика економічного націоналізму і протекціонізму, і чи здатний Президент Зеленський наслідувати приклад свого американського колеги, в коментарі УНН розповів економічний експерт Андрій Новак.

“В Україні повністю відсутні будь-які прояви економічного протекціонізму. Швидше навпаки, Україна демонструє напевно найбільш лояльні умови для іноземних товарів, повністю відкритий внутрішній ринок, немає ніякої реальної підтримки українських виробників, особливо промислових. Купівлі як на рівні центральних органів влади, так і на рівні місцевих органів влади, там де мова йде про купівлю техніки, транспортних засобів, перемагають, як правило, іноземні виробники, хоча пропонують себе на конкурс і українські виробники”, — сказав Новак.

“Тобто, ніякої суттєвої підтримки українські виробники готових споживчих товарів від держави немає. Хоча яке б ми не взяли будь-яке економічне диво, будь-якої країни, всі ці чудеса мають одну спільну рису — протекціонізм і підтримка власних виробників, як мінімум, на внутрішньому ринку, і допомога їм вийти на зовнішні ринки. Так починалося будь-яке економічне диво, німецьке, японське, південнокорейське або, як зараз, китайське. Тому протекціонізм, це те що треба Україні, а ось чи зможе реалізувати це діючий президент залежить від того, якої якості буде уряд, але поки з діючим урядом розраховувати на щось подібне навряд чи можливо ”, - вважає Новак.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чому ринок землі має бути відкритим для іноземців: 10 ключових питань

Найбільш гострим і болючим питанням земельної реформи стала проблема допуску до купівлі-продажу головного аграрного активу іноземних громадян, компаній-нерезидентів та юридичних осіб, де бенефіціарами є особи — не громадяни України. Чого тільки вже не було сказано і почуто: і те, що іноземці за будь-які гроші скуплять землю і не будуть її обробляти для того, щоб прибрати з глобального ринку конкурента (тобто Україну), і те, що на кордоні України вже стоять ешелони вантажних потягів, аби згребти безцінний чорнозем і вивезти його на чужину, і те, що після приходу іноземців в Україні утворяться безлюдні території, села повмирають, а населення буде жити у фавелах на кшталт бразильських…

Такі безглузді заяви, інколи з вуст відомих політиків, бентежать суспільство — воно вже заздалегідь налаштоване проти участі іноземного капіталу в ринку землі в будь-якій формі. На цьому фоні наміри влади провести референдум по питанню виглядають принаймні дивно. Адже зроблено все або майже все, щоб налаштувати громадськість проти іноземних громадян — власників землі в Україні.

Між тим, компанії та господарства з іноземним капіталом давно й успішно працюють в українському агросекторі та належать до категорії найбільш передових суб’єктів аграрного ринку. З відповідями на найбільш поширені запитання стосовно доцільності або недоцільності допуску нерезидентів до купівлі землі — голова Асоціації аграріїв України, яка об’єднала фермерські господарства, створені іноземними громадянами та за участю іноземного капіталу.

1. Які переваги є у компаній з іноземними інвестиціями і чи мають вони лишитися серед активних суб’єктів ринку?
Компанії з іноземними власниками працюють прозоро і, отже, є найкращим джерелом надходжень для державного і місцевих бюджетів. Весь їх реальний товарообіг відкритий, заробітна та орендна плати сплачуються офіційно й оподатковуються на регулярній основі. Із запровадженням моделі з обмеженнями земля, що перебуває в обробітку таких компаній, стане мішенню для рейдерських атак, а рейдери, як відомо, податків не платять.

2. Чому іноземні компанії хочуть мати доступ до купівлі землі та не задовольняться просто орендою?
Через спроби нечесної конкуренції іноземні компанії будуть вимушені лише «спостерігати», як на їхніх полях з’являються так звані шахматки — є велика ймовірність, що землю, яку зараз обробляють такі іноземні компанії, на підставі договорів оренди будуть скуповувати далеко не фізичні особи для подальшого продовження орендних відносин, а саме сусідні українські аграрні компанії, фермери та рейдери, які після спливу термінів первинної оренди (а у випадку з рейдерами і незважаючи на існуючу оренду), будуть намагатися обробляти таку землю вже самостійно. Звісно, існуюча конфігурація полів таких іноземних компаній буде змінюватися у бік зменшення і звуження, що призведе до унеможливлення руху і роботи широкозахватної техніки та обладнання, а це суттєво знизить ефективність бізнесу.

Ми знаємо випадки, коли рейдери фактично «крали» землю через чорних реєстраторів, після чого блокували під’їзні дороги, блокували техніку господарств, збирали врожаї тощо. І якщо вчора таким рейдерам потрібно було порушувати закон, то сьогодні закон буде на їхньому боці. Під прицілом буде більшість компаній з іноземними власниками — інвестиційний імідж і привабливість України будуть підірвані, нові інвестори не ризикуватимуть і будуть шукати можливі альтернативи, а ті, що вже працюють, будуть скорочувати свою присутність або зовсім підуть на ринки інших країн.

3. На що розраховувати власникам землі у випадку з обмеженням стосовно іноземців?
У випадку з обмеженням кількості суб’єктів ринку, без присутності реальних зовнішніх інвесторів, власники землі — українські пайовики будуть обмежені у своєму виборі, їхня земля так і не отримає свою справжню оцінку і не стане повноцінним активом, на що всі так розраховують. Це зрозумілий процес в умовах обмеженого попиту на наявну пропозицію. Це завдасть великої шкоди 7 млн українських громадян.

4. Не можна допустити, щоб українською землею заволоділи громадяни інших країн, оскільки є суттєві ризики по втраті території.
Громадяни України вже володіють землею, оскільки земля у вигляді паїв вже розподілена і буде продовжувати розподілятися за законом виключно серед громадян України на так званому первинному ринку. І саме громадяни України повинні мати право та можливість розпоряджатися власною землею в повній мірі, адже, врешті-решт, рішення за ними — чи продовжувати здавати в оренду, чи обробляти самостійно, чи продавати. Рішення, прийняте самими власниками, і буде справжнім волевиявленням, без будь-яких спекуляцій і маніпуляцій на цю тему. Кожна людина має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, так говорить ст. 41 Конституції України.

Референдум фактично «заблокує» цю норму в разі рішення щодо обмеження права, а оскільки референдум буде проведений серед більшості стосовно прав меншості, оскільки не всі опитані матимуть прямий зв’язок із предметом такого опитування, його результати взагалі можна визнати такими, що є сумнівними.

5. Чому для України так важливі іноземці й чи не маємо ми перш за все думати про власних фермерів?
Іноземний бізнес, інвестори є сьогодні першими і найголовнішими лобістами інтересів України перед своїми громадянами та урядами своїх держав, які надають Україні колосальну підтримку на міжнародній арені, і цей зв’язок не можна руйнувати. Втратити надійних зовнішніх союзників сьогодні — це лишитися Україні сам на сам перед загрозами, як економічними, так і геополітичними. Вільне і сусідське існування іноземного бізнесу поряд із місцевим сприятиме природному обміну досвідом, технологіями тощо саме із місцевим бізнесом, що напряму впливатиме і на його подальшу ефективність та конкурентоспроможність, адже вільний ринок капіталів, вільний ринок праці завжди були і будуть рушійними силами прогресу.

6. Які переваги відкритого ринку?
Відкритий ринок вигідний для всіх чесних гравців — для фермерів, для власників земельних ділянок, для держави. У фермера з’явиться можливість придбати землю, на якій він працює, власники земельних ділянок отримають гідну і справедливу ціну, а держава — відповідні чесні податки.

7. Чому не лишити все як є, тобто продовжити мораторій?
Відсутність будь-яких реформ, особливо у таких чутливих і важливих для економіки напрямах, яким є сільське господарство, призведе до суттєвого відкату назад, й Україна остаточно втратить шанс реального конкурування на світових ринках продовольства. Україна вже припускалася помилок, коли обирала одну дорогу з Росією, нашим східним сусідом, через що рівень життя і добробуту українців сьогодні у три рази нижчий, ніж у громадян інших країн із колишнього радянського блоку, які вибрали шлях до ЄС.

Примітним є приклад Чеської Республіки, яка сьогодні є відкритою для іноземних інвестицій, де кожен, включно з громадянами України, може вільно купити сільськогосподарську землю. Це яскраво демонструє, що свобода, рівність, верховенство права та вільний ринок — це шлях до добробуту нації. І навпаки, заборони і обмеження — шлях до бідності, панування олігархату і вузьких привілейованих угрупувань, які одноособово використовуватимуть блага усього народу.

8. Наш народ вже нікому не вірить і вкотре боїться бути ошуканим.
Страшилки про те, що «землю повивозять», — це маячня: українська земля розташована в Україні й тут і залишиться. Єдине професійне питання полягає в тому, чи буде вона оброблятися належним чином і чи буде при цьому зберігатися і підвищуватися її якість, і чи будуть всі гравці, особливо рейдери, сплачувати податки належним чином. І тут ми наважимося стверджувати, що саме компанії з іноземними інвестиціями сплачують більш високі податки, і всі офіційно, і причиною тут є саме прозорість ведення бізнесу.

9. В умовах обмеженості доступу до фінансового ресурсу в українських фермерів вся земля буде сконцентрована в управлінні саме іноземних компаній.
Українські аграрії, чий бізнес пов’язаний з іноземними інвестиціями, зовсім не намагаються захопити ту землю, яку обробляють їхні колеги — українські фермери. Вони просто хочуть, як і всі інші порядні фермери, мати можливість придбати ту частину землі, на якій вони господарюють для розвитку і підвищення ефективності саме власного бізнесу. Звісно, якщо власники земельних ділянок запропонують їм цю землю. Якщо такої можливості не буде, то серед потенційних покупців у цих землевласників буде лише обмежена група рейдерів і спекулянтів, які так само «прийдуть» до українських фермерів. До сьогодні, навіть за наявності значного, як всі кажуть, фінансового ресурсу, лише 10% української землі перебувають в обробітку компаній з іноземними інвестиціями, натомість 80% землі сконцентровано в управлінні дрібних і середніх українських фермерів. І це є яскравим доказом, як розвивалася і куди дійшла концентрація впродовж минулих 20 років, і що саме український, місцевий фермер є набагато «спритнішим», оскільки він у себе на батьківщині й місцевий бізнесовий побут саме для нього є природним, а отже, сприятливим.

10. Є приклад Литви, яка радить нам «наступати на їх граблі» й зробити ринок обмеженим на початку.
Серед можливих так званих моделей земельного ринку нам чомусь нав’язують не найбільш прогресивні приклади — Литви, Польщі тощо, забуваючи про більш прогресивні, такі як Іспанія, Італія, Нідерланди, Чехія, Німеччина, Велика Британія, Австрія, США тощо, де ефективність і маржинальність з одного гектара подекуди не в рази, а в десятки разів вищі за наведені приклади, і тим більше за українські. Наведені приклади держав є більш прогресивними саме завдяки їх відкритості.

І не треба забувати, з чого починали та сама Литва чи Польща — вони починали з нуля, де ще не був сформований суб’єктний склад учасників нового ринку, окрім саме власників земель. У нашому ж випадку, за роки бездіяльності та мораторію, ми маємо цілковито працюючих суб’єктів, які вже сьогодні є ефективними й завдяки яким сформувалася ціла галузь економіки. Порушувати на сьогодні цей природний баланс вкрай небезпечно і загрожує цілій галузі. Є ще низка похідних і споріднених загроз — занурити суб’єктів у невизначеність, що матиме наслідки щодо їх подальшого розвитку, а подекуди навіть існування, принаймні на деякий час, коли ринок буде перерозподілятися, що неминуче за таким сценарієм.

Автор: Олексій Сидоров, голова Асоціації аграріїв України

Джерело: landlord.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Наука на захисті високих врожаїв

Сьогодні український ринок перенасичений фальсифікатом сумнівної якості, тому вітчизняні аграрії хочуть бути впевненими у тому, що добрива та агрохімікати дадуть бажаний ефект, а куплене заздалегідь насіння забезпечить високу врожайність. Але, як зазначив керівник сервісно-технологічного напрямку компанії «UKRAVIT» Сергій Сальніков, важливу роль у цьому питанні відіграє також хімічний склад ґрунту та води.

«У власному науковому центрі  «Інституті здоров’я рослин» ми проводимо дослідження ґрунту, насіння, води, агрохімікатів та виявляємо проблеми. У Херсонській області ми провели 70 досліджень і можемо впевнено констатувати, що у 98% аналізована вода була незадовільної якості, мала підвищену жорсткість та РН, що негативно впливає на дію пестицидів», - зазначає Сергій Сальніков.

Він також зауважив, що аналіз показників родючості українських чорноземів засвідчує, що ґрунти втрачають корисні мікроелементи.

«Через те, що вітчизняні аграрії економлять на добривах, на мікродобривах, рослина поглинає їх з ґрунту. Тому українські чорноземи втрачають свою природну родючість. Також велика кількість ґрунтів мають високі залишки пестицидів. У 90-роки було безконтрольне використання агрохімікатів, а більшість з них мають довгий термін розпаду. Тому в «Інституті здоров’я рослин» при аналізі ґрунту часто знаходимо залишки пестицидів», - підкреслює Сергій Сальніков.

За його словами, фермери дослідивши ґрунт, воду, насіння в «Інституті здоров’я рослин», зможуть підібрати оптимальну систему живлення або протруйник, а аналіз складових речовин допоможе переконатися у дієвості добрив.

«Отримати високі врожаї неможливо без правильної системи живлення, яка враховує наявні у ґрунті мікроелементи. Також, якщо у засобах захисту рослин діючих речовин менше, ніж заявлено у складі, то препарат не спрацює та не впорається зі шкідниками та хворобами рослин. А правильно підібраний протруйник допоможе проявити найкращі властивості насіння. Все це має працювати в системі. Якщо вода неналежної якості, пестициди не спрацюють. Всі ці фактори взаємопов’язані та направлені на забезпечення високих врожаїв. Саме тому до Інституту звертаються як і великі агрокомпанії, так і малі та середні господарства, усвідомлюючи, що без наукових досліджень неможливо виростити гарний врожай », - відзначає Сергій Сальніков. 

За його словами, зараз проходить міжнародна акредитація «Інституту здоров’я рослин», що дозволить отримати міжнародне визнання результатів дослідження центру. 

«Українські компанії, які працюють на експорт, відтепер зможуть не робити дослідження за кордоном. Наш сертифікат буде дійсний як в Україні, так і за її межами. Крім того, в «Інституті здоров’я рослин» зосереджене передове обладнання та технології, а спеціалісти постійно проходять навчання у міжнародних установах», - зазначає Сергій Сальніков.  

Він повідомив, що в Інституті займаються також дослідженням аеропоніки, розробляючи систему живлення для такої інноваційної системи вирощування культур.

«Зараз аеропоніка набуває все більшого застосування у всьому світі, даючи змогу отримувати врожаї навіть на невеличких ділянках. Саме тому, дивлячись у майбутнє та розуміючи, що за такими інноваційними системами майбутнє, у наших лабораторіях ми досліджуємо та розробляємо препарати, що допоможуть розвивати даний напрямок в Україні. Наукові дослідження та накопичений досвід, власне повноцінне виробництво дозволяють компанії «UKRAVIT» кожного року створювати нові продукти, оперативно реагуючи на потреби ринку та на ті виклики, які стоять перед вітчизняними аграріями», - зауважує Сергій Сальніков.

Нагадаємо, компанія «UKRAVIT» вводить нову послугу – трейдинг. Відтепер аграрій отримує додаткові можливості розрахунку за ЗЗР/МКД «UKRAVIT» і послуги «Інституту здоров’я рослин» за допомогою вирощеної ним агропродукції.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чому в Україні падає виробництво борошна

Експерти пояснили, чому так відбувається, пише Інформ-UA.

Так, згідно із інформацією прес-центру компанії Pro-Consulting, одна з основних причин - це те, що обладнання українських борошномельних підприємств не відповідає сучасним вимогам щодо технічного стану обладнання. Іншими словами, воно давно застаріло. Як наслідок, заводи не здатні випускати продукцію, яка б відповідала міжнародним стандартам.

Через це підприємства переорієнтувалися на внутрішній ринок. А він, тим часом, постійно скорочується внаслідок погіршення демографічної ситуації. Позначається і низька купівельна спроможність громадян.

Експерти називають ще одну причину падіння виробництва борошна - сировинна спрямованість галузі. Аграрії, які вирощують зернові культури, стали працювати, в основному, на експорт. Як наслідок, ланка переробки випадає із загальної ланцюга. На думку аналітиків, це шкодить агропромисловому комплексу України в цілому.

Виправити ситуацію, вважають експерти, можна тільки одним способом. Необхідно створювати борошномельні комбінати, які будуть оснащені сучасним обладнанням і які будуть застосовувати інноваційні технології. У цьому випадку вони зможуть працювати на експорт не в збиток внутрішньому ринку, тобто, в паритетному співвідношенні. Один такий комбінат здатний на добу переробити до 150 тонн зерна і у нього буде висока рентабельність.

А тим часом, за словами керівника Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенко, за десять місяців 2019 року борошно на внутрішньому ринку подорожчала на 1,7%. При цьому, істотно зросли ціни на хліб, причому практично всіх видів. Зокрема, вартість житнього хліба збільшилася на 14,7%, майже на стільки ж (14,5%) подорожчав пшеничний хліб з борошна I сорту, а з вищого - на 9,2%. 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview