Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Глобальні тенденції

Світовий ринок яблук, якщо рахувати лише міжнародну торгівлю, за обсягами складає 8,6 млрд. тон, а за вартістю – 7,8 млрд. доларів США. Частка України становить лише 0,08% – Україна не входить навіть в число 40 найбільших експортерів яблука в світі, маючи чи не ідеальні умови для їх виробництва.

Останні три роки глобальний ринок мав тенденцію до зниження, а світове виробництво продовжувало зростати – відбулася стагнація світової торгівлі яблуком.

Що ж призвело до цього? Основними причинами стагнації яблучного ринку стали такі фактори:

  • Наявність альтернативних фруктів та ягід, що раніше були малодоступними, за рахунок розвитку логістики, технологій вирощування та збереження якості продукції;
  • Зниження темпів глобалізації та зростання кількості міжнародних конфліктів в світі, що негативно впливає на торгівлю;
  • Зниження світових цін на нафту та енергоносії, що має негативний вплив на споживання яблук в країнах-експортерах енергоносіїв. Цей фактор призводить до здешевлення логістики яблук;
  • Спрощення доступу до інформації про технології вирощування, що стимулює розвиток виробництва яблук в колишніх країнах-імпортерах;
  • Значні ресурси вкладаються в просування споживання снеків та готових продуктів, менші – в просування екзотичних та дорогих фруктів та ягід, і майже нічого не вкладається в просування споживання яблука – це надзвичайно небезпечна тенденція.

 
Регіональні тенденції

У СНД колишні імпортери – Узбекистан, Грузія, Азербайджан і Таджикистан – активно нарощують власне виробництво завдяки високим внутрішнім цінам та підтримці міжнародних організацій та держави.

Врожайність яблук в окремих провідних господарствах розвинених яблучних держав регіону вже сягає 90-100 тон/га,  і все більше уваги приділяється питанням якості фруктів на кожному етапі роботи в саду. Так, Узбекистан за 3-4 роки буде збирати близько 1 млн. тон яблук з сучасних садів, значною мірою закриваючи потреби регіону.

Сербія стрімко нарощує виробництво та експорт завдяки доступу на ринок РФ, але варто поставити питання, що буде, коли зміниться міжнародна ситуація.
 
Загалом, ринкова ситуація для України виглядає несприятливою, адже:

  • Площі під сучасними яблуневими садами в регіоні і в світі зростають, як і врожайність;
  • Споживання яблук в Україні та ЄС падає (в Україні – мінус 15% з 2013 року на особу);
  • Кількість споживачів в Україні падає, тому розмір ринку яблук знизився на 21%;
  • Ціни і реальні доходи виробників яблука в Україні та ЄС падають, а конкуренція зростає.

Проте, у сезоні 2017/18 року виробники яблук зможуть трішки розслабитися. Очікується зменшення виробництва в ЄС внаслідок несприятливих погодних умов, яке може перевищити обсяг експорту з ЄС. Через це ціни, більш за все, будуть відносно високими. В Україні ціни теж будуть вищими, але вже зараз є тенденція до переоцінки можливого зростання цін в другій половині сезону. Тим не менш, є і зворотній бік медалі: споживання яблука в Україні, внаслідок очікуваного зростання ціни, знизиться ще відчутніше.
 
Світовий ринок яблук та Україна

Отож, чи є в України переваги на світовому яблучному ринку? Відповідь – так, але не багато, а якщо точніше – одна. Робоча сила в Україні дешевша в рази. Різниця в витратах на збирання 1 кг яблук в Україні та в більшості інших країн ЄС така, що маржа у сусідів часто менше, ніж ця різниця. Проте, робоча сила буде дорожчати – і не тільки витрати на зарплату, а й необхідність забезпечувати кращі умови та отримувати кращу якість плодів після збирання. Інших переваг, на жаль, немає, але ми можемо працювати над їх створенням.

Основними кроками для створення таких переваг можуть бути, по перше, інвестиції у знання та накопичення знань, підготовку кадрів, підвищення продуктивності, ефективності і якості. По-друге – побудова виробництва та логістики навколо стратегії маркетингу готової продукції. По-третє – активний, не в сліпу, а через прицільні маркетингові дослідження, пошук ринків збуту та просування споживання на внутрішньому ринку. І нарешті – кооперація в експорті яблука та маркетингу на внутрішньому ринку.
 
Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Наразі десять найбільших експортерів контролюють 84% експорту свіжого яблука. Серед них – Китай, США, Італія, Чилі, Франція, Нова Зеландія, ПАР, Польща, Нідерланди та Бельгія.
 

Найбільші експортери, 2016, дол. США



Проте, десять найбільших імпортерів контролюють лише 43% імпорту свіжого яблука.
 

Найбільші імпортери, 2016, дол. США



Країни, що збільшують імпорт (окрім Білорусі), це, по-перше, країни, де яблуко лишається екзотикою, а доходи не залежать від нафти: В'єтнам, Філіппіни, Бангладеш, Південна Корея, Таїланд, Шрі-Ланка тощо. Також, це країни з високим рівнем доходів населення, що не вирощують яблука, наприклад, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. По-третє, це великі країни, де населення зростає досить швидко, як і його доходи: Китай, Індія, Пакистан, Ірак, і т.д.

Відмітимо, що майже всі вони знаходяться в Азії, тому й експорт з Нової Зеландії зростає найшвидше.

Конкуренція за зростаючи ринки Південно-Східної Азії точиться дуже гостра. До речі, більшість цих країн надає перевагу червоним сортам яблук.

З тим підходом до експорту, що був до останнього часу, Україна однозначно програє конкуренцію на світовому ринку постачальникам з країн ЄС, і навіть постачальникам з Молдови та Сербії, а невдовзі – й країнам Центральної Азії.

"Але я, особисто, вірю в українців. Перспективи у нас чудові, але над ними потрібно наполегливо працювати. Вже зараз ФАОзалучає експертів до розвитку садівництва в країнах Центральної Азії та Кавказу. Я вважаю, що Україна може успішно експортувати свіже яблуко навіть до ЄС. Той, хто поставить собі це за мету, зможе продати яблуко будь-куди в світі", - підсумовує Андрій Ярмак.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

UKRAVIT: висока якість, доступні ціни та індивідуальний підхід до клієнтів

Теґи: 

У той же час, в умовах інтенсивного вирощування, постійно мінливого клімату, появи нових популяцій шкідників, значної забур’яненості та мутації збудників хвороб без них обійтися просто неможливо, пише Аgronews.ua.

Подорожчання вартості імпортних ЗЗР разом з девальвацією гривні і проблемою сезонного надходження грошей на рахунки аграріїв-рослинників підсилює інтерес українських фермерів до вітчизняних виробників агрохімії. Одним з лідерів вітчизняного ринку ЗЗР є Група компаній UKRAVIT, яка пропонує клієнтам широкий спектр продукції для захисту їх врожаїв. При цьому компанія виробляє якісний продукт, який не поступається закордонним аналогам, за цінами доступним українським споживачам.

«Ми приділяємо велику увагу якості нашої продукції. У 2016 році була закінчена сертифікація в системі ISO, що дозволить нам ще більш підвищити конкурентоспроможність на вітчизняному ринку і в інших країнах. Власне, продукція компанії UKRAVIT з року в рік набуває все більшої популярності не лише в Україні, а й за кордоном. Наприклад, в Молдові і Грузії наші препарати займають провідні позиції на агроринку», - зазначив власник Групи Компаній UKRAVIT Віталій Ільченко.

Успіх компанії на ринку, напевно, був би неможливий без індивідуального підходу до кожного клієнта. Будь-який аграрій, який придбає препарати компанії UKRAVIT, може отримати безкоштовні консультації фахівців щодо застосування того чи іншого ЗЗР або мікродобрива, його сумісності та інше.

Крім того, компанія UKRAVIT на постійній основі організовує Дні поля, що проходять по всій території України. В ході таких заходів проходять презентації продукції компанії, фахівці UKRAVIT консультують фермерів щодо її застосування.

«Маючи власне виробництво кукурудзи, соняшнику, ріпаку, пшениці та ячменю ми регулярно стикаємося з питаннями необхідності застосування ЗЗР і мікродобрив. Вся лінійка ЗЗР та добрив з мікроелементами в нашому господарстві - виробництва компанії UKRAVIT, адже їх ціни значно нижче, ніж у зарубіжних аналогів, та не поступаються по ефективності. Саме цей фактор разом з індивідуальним підходом до клієнтів і визначив наш вибір на користь UKRAVIT», - каже агроном ТОВ «Райдуга» Олександр Мекеда.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Французький досвід в українському агробізнесі

AR: Якими здобутками може пишатися компанія “Євраліс-Україна” за 10 років успішного ведення бізнесу?

Свою історію ми розпочали із інвестицій в насіннєвий завод, який знаходиться в Черкаській області. Далі наша компанія продовжила свої інвестиції у два господарства, майже 3,5 тисячі га, на яких ми сьогодні вирощуємо гібриди кукурудзи, соняшника та сої. Якщо говорити про загальні досягнення “Євраліс-Україна”, то на сьогодні можу говорити, що компанія дійсно стала популярною в межах українського фермерства, наша частка на українському ринку вирощування соняшника становить 10%. Кожен 10 га соняшника в Україні засівається насінням компанії “Євраліс”. Стосовно сегменту кукурудзи в Україні, наша компанія є одним із основних лідерів у галузі насінництва і продажу кукурудзи - 7% частки ринку, або кожен 12 гектар.

“Євраліс-Україна” входить до складу групи компаній Євраліс. Ця компанія - кооператив, який був створений у 1936 році, в минулому році ми святкували 80-річчя створення компанії, а цьогоріч святкуємо 10-річчя функціонування “Євраліс-Україна”.

AR: Є якісь особливі французькі технології, які ваша компанія використовує також в Україні?

Індикаторами нашого успіху можна перш за все вважати французьку генетику і якість нашої продукції, яку ми пропонуємо на ринку України. По-друге, “Євраліс-Україна” має вертикально інтегрований цикл виробництва - в Україні ми маємо свій департамент науки, де тестуються всі наші продукти на адаптацію до українського клімату, регіонально. Український фермер вирощує продукцію в континентальному стресовому кліматі. Ті продукти, які найбільш адаптовані для європейського океанічного клімату, не підходять для українського, тому ми виводимо ту генетику, яка найбільш адаптована для українського ринку. Окрім того, повний цикл виробництва знаходиться в Україні, починаючи з польової мультиплікації гібридів. Ми контролюємо весь цикл виробництва, і, відповідно, якість на кожному етапі. І, звичайно, маємо сильну команду комерсалізації, ми не продаємо напряму фермеру, ми створюємо попит нашими регіональними представниками і продаємо насіння через дистриб’юторів, наших партнерів.

AR: Техніку якої компанії використовує “Євраліс-Україна” і чому саме її?

Виробництво ділянок гібридизації трохи відрізняється від товарних посівів, тому ми використовуємо спеціалізовану техніку, яка спеціалізується на виробництві насіннєвих продуктів. Партнерство із KUHN зумовлено тим, що ми хочемо запропонувати нашим клієнтам повний цикл послуг, який використовується і на товарних посівах.

AR: Про плани на майбутнє.

Ми маємо амбіційні плани в Україні, ми хочемо рости, хочемо, щоб насінням компанії “Євраліс-Україна” засівалося ще більше га української землі. Плануємо розширення нашої частки ринку до 20% у сегменті соняшника і до 15% у сегменті кукурудзи. Також сподіваємося, що насіння, вироблене в Україні, експортуватиметься в ЄС. Цьогоріч, порівняно із минулим роком, на 70% ми збільшили продаж соняшника, і на 45% збільшили продаж кукурудзи.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Agrimatco: досвід міжнародної компанії у вітчизняному агробізнесі

 

Наша компанія заснована в Україні в 2000-му році, вона входить до групи компаній Agrimatco, яка представлена у 54 країнах світу і була заснована у 1936 році. 81 рік Agrimatco відома у світі тим, що будує партнерські відносини з нашими постачальниками, споживачами, клієнтами й агровиробниками; ділиться найновішими знаннями у агровиробництві.

В Україні компанія представляє кілька напрямків продуктів: сільськогосподарська техніка, сервіс, запасні частини, засоби захисту рослин, добрива, капельне зрощення, насіння польових, овочевих кулькур, ветеринарні препарати. Тобто ми виходимо з того, що нашим агровиробникам повинно бути комфортно працювати, вони мають думати не про вибір різних продуктів від різних постачальників, а працювати з мінімальною кількістю партнерів, які забезпечать повний спектр послуг, починаючи від техніки і закінчуючи насінням. Коли клієнт приходить в компанію “Agrimatco-Україна”, він отримує не лише повний спектр продуктів, а в першу чергу, консультації, технології та послуги. З клієнтами ми ділимося найбільш передовими технологіями агросвіту (наприклад, досягненнями техніки JCB), спираючись на досвід 54 країн, в яких представлена компанія “Agrimatco-Україна”.

Ми любимо наших конкурентів - коли є сильний конкурент, з ним цікаво співпрацювати і боротися за клієнта. І коли наша думка в тому чи іншому випадку перважає, це приємно. Коли клієнт обирає нашого конкурента, наприклад техніку KUHN, нам є над чим працювати. Ми вважаємо наших конкурентів колегами і партнерами.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ринок землі очима економістів

На думку Мартина Андрія Геннадійовича, зав. каф. землепорядного проектування НУБіП, д.е.н., доцента, існує неабиякий ажіотаж навколо питання мораторію.

По суті, Земельна Реформа в Україні вже давно проведена, вона почалась у 1991 році і дотепер все ніяк не завершиться. Це зумовлено відсутністю чіткої позиції стосовно того, яке сільське господарство країна хоче мати у стратегічній перспективі. Очевидно, що такої ідеалізованої картини сільського господарства, яке є у Європі, Україна не матиме, оскільки в ЕС аграрне виробництво не є класичним бізнесом. Сільське господарство в Європі - це величезний соціальний проект, значні дотації виплачуються в рамках спільної європейської політики на розвиток сільських територій (36% бюджету використовується для підтримання життя 6% населення, яке працює в сільському господарстві і створює 1,5% ВВП ЄС). Наразі у вітчизняному сільському господарстві немає такої кількості робочих місць, яка була ще 10-20 років тому, щорічно Україна втрачає близько 100 тисяч робочих місць у с/г і це цілком об’єктивна тенденція.

Григорій Кукуруза, економіст IMF group Ukraine, так коментує ситуацію:

Може скластися враження, що 450 народних обранців, які сидять у Верховній Раді хочуть взяти національне багатство України, продати його і непогано на цьому заробити. Хоча ситуація насправді протилежна. Україна наразі не є аграрною наддержавою і не може забезпечити достатній рівень продовольчої безпеки. За рейтингом The Economist ми у минулому році опинилися на 63 місці, не дивлячись на рекордні врожаї і потужний експорт. В агросекторі наявна низка економічних диспропорцій, які йому заважають розвиватися. По-перше, будь-яке фермерське господарство, яке хоче розвиватися, змушене брати землю в оренду. 50% земельного фонду, що обробляється, знаходиться в оренді; 60% з цих 50% - у короткостроковій оренді до 10 років. По-друге, з 2000 року у нас впав вміст гумусу в ґрунтах з 3,36% до 3,14%, при цьому землі з вмістом гумусу менше 2,5% чорноземами вже не вважаються. Ігри з продовженням мораторію можуть призвести до того, що за 10-15 років в Україні вже не залишиться чорноземів, про які ми так багато говоримо.

Його думку продовжує Андрій Мартин.

Якщо розглядати питання мораторію з юридичної та економічної точок зору, то, по суті, воно є абсурдним. Якщо поставити питання власнику земельної ділянки: чи хоче він розпоряджатися власним майном, очевидно, що всі власники захочуть мати економічну свободу. Відповідно, мораторій - брутальне обмеження економічних свобод громадян України, він суперечить Конституції, що забороняє звужувати існуючі права і свободи громадян України.

Експерти погоджуються у твердженні, що мораторій надзвичайно зручний для великого агробізнесу, який категорично проти його зняття. Григорій Кукуруза, наголошує на тому, що нагальною проблемою є монополізація: збільшується питома вага агрохолдингів: з 2005 по поточний рік їхня кількість збільшилася з  8 до 17%, а у 1991 році їх взагалі не було. При цьому падають обсяги виробництва малих та середніх фермерів. Причина на думку Андрія Мартина полягає у тому, що за невеликі гроші, які платяться за оренду, можна отримати доступ до найбільшого вітчизняного виробничого активу - землі.

Чому в Україні виросли агрохолдинги - через те, що не потрібно робити шалені інвестиції в придбання землі у власність, ви просто приходите в село, пропонуєте на 100-200 гривень більше орендної плати, ніж платив попередник, і все - це село ваше. І це при тому, що, в середньому, орендна плата за га становить 30-40 доларів, а прибуток з цієї землі сягає 300-500 доларів на рік.

Але різких рухів у зміні на ринку землі на думку Григорія Кукурузи робити не можна.

Мораторій має вводитися поетапно і з певними обмеженнями, якщо ввести його глобально і без обмежень, це дискредитує ринок землі і не захистить малих і середніх фермерів.

Резюмуючи попередні тези, Андрій Мартин акцентує увагу на політизованості питання.

Тема мораторію дуже заполітизована, для опозиції - це електоральний хліб (“земля - душа народу, її продавати не можна”); політики, які при владі, бажають взяти участь у процесі приватизації державної землі. “Якщо на ринок потраплять величезні площі землі, то великої ціни вона не матиме і можна бути недорого приватизувати величезні земельні масиви. Звичайні фермери не матимуть можливості придбати ці землі, купуватимуть їх ті, хто має доступ до фінансових потоків. Обмеження, які пропонуються урядом (200 га в одні руки) також недосконалі. Для Закарпаття це рілля двох сільських рад, а для Луганщини - це кіт наплакав. Наразі складається цікава ситуація, за якої мораторій сам по собі шкідливий і вбив по великому рахунку за останні роки дрібне підприємництво в сільській місцевості, але в силу неформального консенсусу, який склався в країні, знімати цей мораторій ніхто не хоче. Хоча тільки на власності можна побудувати стабільне сільськогосподарське підприємство. Хто буде власником землі в Україні за 10-15 років? Кого б ми хотіли бачити власником? Країна має відповісти на ці питання і під це виписувати законодавство і законодавчі обмеження, які дозволять у перспективі сконцентрувати землю в процесі ринкового обороту саме у тих верств населення, яких би ми хотіли бачити сільгоспвиробниками у середньостроковій перспективі. Власність на землю - потужний фундамент для розбудови сталого сільського господарства, яке має враховувати інтереси усього населення, а не обмеженої кількості суб’єктів господарювання, які фактично використовують одне із найбільших природних багатств нашої країни.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

«Цариця» полів: чого чекати від експорту кукурудзи

Останніми роками в Україні виробництво трималося відмітки 23-28 млн т, що дозволило посісти 6 місце серед світових виробників. Про це повідомляє Аналітичний департамент УАК.

За прогнозами американських аналітиків планується, що виробництво зросте на 1,8%. Так як внутрішнє споживання кукурудзи в Україні, порівняно з виробництвом, відносно невелике, основний обсяг виробленої продукції прямує за кордон.

Основними торговими парнерами для України протягом  останніх років були Китай, Єгипет, Іспанія, Нідерланди, Іран, куди в 2016 році експортували більше 50 %  української кукурудзи.

Таблиця 1. Найбільші імпортери української кукурудзи в 2016 році

На початку 2017 року говорилося про можливе зниження експорту кукурудзи до Китаю. Однією з причин називали відкриття китайського ринку для американської  кукурудзи. Проте основною причиною зниження поставок стало зниження потреби в самому Китаї. Так, за даними USDA, прогноз імпорту кукурудзи в Китай становить 3 млн т. В той час як в самому Китаї говорять про потребу в 2 млн т зерна, і ця цифра дійсно є нижчою за попередній рік на 37,5%. За  даними звіту міністерства сільського господарства КНР, за перші п’ять місяців було імпортовано 351,9 тис. т. кукурудзи, що на 88% менше порівняно з попереднім роком. Та навіть попри таке значне скорочення, Україна залишається лідером на китайському ринку, адже основна частина  імпортованої  кукурудзи була з України (88%), тоді як поставки зі США становили лише 7,6%. Також, спираючись на дані української служби статистики, за січень травень поставки до  Китаю становлять 668,9 тис. т, тобто в червні укрїнська продукція в Китаї має збільшитися як мінімум на 359,9 тис.т. (через те, що тривалість поставки в Китай триває більше місяця).

Таблиця 2. Порівняння експорту кукурдзи за січень-травень 2016 та 2017 років

З даних таблиці видно, що на сьогодні, порівняно з аналогічним періодом, експорт кукурудзи до Китаю вже знизився на 70,7 % .

Чи становить загрозу експорт кукурудзи з США до Китаю для українських зернотрейдерів? За даними USDA, прогноз щодо експорту кукурудзи зі Сполучених Штатів  скоротиться на 13,6 % і становитиме 47,5 млн т. 

За даними американських звітів за 2016/2017 МР, США експортували до Китаю  344,9 тис. т  кукурудзи, що на 53 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте Китай не є основним гравцем для США, остільки найбільшими ринками збуту американської кукурудзи за перші 5 місяців 2017 року стали Японія, Мексика, Південна Корея, Колумбія, Тайвань. Саме в ці країни надходить більше 70% американської кукурудзи.  Крім того, такі країни, як Мексика (+4,73%), Південна Корея (+4,08%), Колумбія (+6,38%) планують збільшити імпорт кукурудзи, можливо, навіть за рахунок поставок США.

Чого ж нам чекати в майбутньому від торгівлі з Китаєм? Перш за все, внутрішня ціна в Китаї на кукурудзу знижується, в той час як через засуху та неоптимальні погодні умови витрати на вирощування для китайських фермерів зростають. Ця ситуація призвела до того, що посівні площі на 2017 рік зменшилися на 10,9%. В  майбутньому це може призвести до зниження виробництва кукурудзи, а отже для того, щоб задовольнити внутрішнє споживання, потреба в імпорті кукурудзи наступного року знову зросте.

Українським виробникам та зернотрейдерам варто думати не лише про те, що імпорт до Китаю в 2017 році знизиться. В загальному це звично, що товарообороти країн кожного року змінюються. Проте варто оцінити перспективи експорту до інших країн. Адже, зниження попиту з боку Китаю можна компенсувати збільшенням поставок до Єгипту (+1 млн т), Ірану(+0,5 млн т), Турції (+0,5  млн т), Саудівської Аравії (+0,8 млн т), потреби яких, за даними світових прогнозів, зростуть.

Варто також враховувати й прогнози майбутнього виробництва кукурудзи в Україні. Адже очікування ФАО свідчать про скорочення виробництва кукурудзи на 1,4 млн т, порівняно з минулим роком, до 26,7 млн т. В той час як американські аналітики прогнозують зростання виробництва до 28,5 млн т (+1,8%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview