150670

Фермер з Тернопільщини виготовляє еко-брикети з соломи, які можуть замінити паливо

Сьогодні у господарстві фермера 4,8 тисячі землі, у семи областях Тернопільської області. Займатися паливними екобрикетами почав на початку 90-х. Тоді був одним з перших хто почав займатися виробництва дизельного пального з ріпаку,  пише “Агро-Центр”.

Наступним кроком стало відкриття новітнього цеху з переробки соломи на паливні брикети. Новий цех оснащений сучасним обладнанням, вартість якого склала близько 2 млн грн. Процес переробки соломи включає в себе: розривання тюків соломи, її подрібнення, сушку, брикетування та зберігання вже готових брекетів. Подібний цех може виготовляти до 20 тонн брикетів на добу, та 6 тисяч тонн на рік.

Подібні паливні брекети користуються попитом не лише серед великих підприємств, а й навіть серед звичайних жителів.

“Теплотворна властивість соломи, особливо олійних культур при спалюванні становить 4000-5000 ккал /кг. Отже, відходи можуть бути чудовою альтернативою дровам, вугіллю і дорогому природному газу,”- розповів Володимир Михайлович.

За словами фермера, тонна паливних брикетів із соломи замінює до 4-6 кубометрів дров, при вартості 2200-2500 гривень. А вага одного кубометра дров від 350 до 450 к. Крім того, дрова потрібно привезти, розвантажити, порізати, поколоти, поскладати, а це значні додаткові грошові витрати, які під силу далеко не кожному.

Господар планує, що подібна справа повністб окупиться за два роки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні запроваджуються нові національні стандарти якості деревини

Лісовій громаді держави та господарюючим структурам, які використовують у виробництві деревину, починаючи з 1 січня 2019 року, необхідно буде користуватися національними стандартами, гармонізованими з європейськими, в яких суттєво змінені підходи до визначення розмірно-якісних характеристик в лісоматеріалах.

Якщо зараз деревина в Україні розподіляється на три сорти (І, ІІ, ІІІ) та має низку сортиментів (призначення), то з 2019 року буде розподілятися на чотири класи якості (A, B, C, D), як і в європейських країнах.

Нові національні стандарти, гармонізовані з європейськими, розроблялися Технічним комітетом України зі стандартизації лісових ресурсів ТК 18 «Лісові ресурси» та затверджувалися ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Зокрема, розроблено та затверджено вісім стандартів (ДСТУ EN) класифікації за якістю для хвойних і листяних лісоматеріалів (ялина і ялиця; сосна; модрина та тис; дуб і бук; тополя; ясен, клен та явір), а також класифікації за розмірами для листяних та хвойних порід.

У зв’язку з тим, що з 01.01.2019 р. скасовуються всі стандарти, розроблені до 1992 року (переважно всі міждержавні ГОСТ), на заміну яких мають бути введені європейські стандарти (EN) або, у разі відсутності таких – міжнародні (ISO), складено план робіт, що має бути виконано до 01.01.2019 р.

Наповнення плану робіт обумовлено тим, що на частину продукції лісогосподарських підприємств, не існує ні європейських, ні міжнародних стандартів. Також частина європейських стандартів в Україні не легітимна, а деякі чинні в Україні нормативні документи суперечать між собою.

Відповідно до плану робіт наразі розробляються, уточнюються та затверджуються ще п’ять стандартів та дев’ять Технічних умов.

Окрім того, у зв’язку із переходом на європейську систему стандартизації, розроблена коригуючи форма на класифікацію лісоматеріалів (до кінця 2018 року). Призначення цієї форми – максимально полегшити перший період переходу підприємств галузі до нової системи стандартизації.

Ця форма є наближеною до реальної класифікації за якістю (згідно з європейськими стандартами) лісоматеріалів різних порід деревини, що представлені на ринку деревинної сировини України.

Коригуючою формою передбачається встановлення тимчасового (на перехідний період – до кінця 2018 року) співвідношення між сортиментами певного призначення й сорту за діючими до 01.01.2019 р. стандартами на лісоматеріали (ГОСТ 9462, ГОСТ 9463, ТУУ 56.196) й класами якості за EN 1316:1-2012, EN 1316:2-2012, EN 1927:1-2008, EN 1927:2-2008(АС-2009), EN 1927:3-2008 та проектами ТУУ на лісоматеріали круглі й деревину дров’яну.

Під час користування коригуючою формою, у перехідний період на європейську систему стандартизації, слід враховувати, що:

- у європейській системі стандартизації лісоматеріалів круглих прийнято 10 груп діаметрів, а не звичні для нас 3-и групи;

- групи діаметрів враховують лише обмір колод за серединним діаметром в корі чи без кори (за домовленістю зі споживачем);

- принцип класифікації за європейською системою стандартизації лісоматеріалів круглих не базується на призначенні сортиментів, а в основі його – показники розміру та якості колод; більший діаметр і мінімальний вміст вад деревини за встановленого приросту – вищий клас якості;

- до класу якості А прийнято відносити лісоматеріали найвищого класу якості, які у більшості походять з нижньої частини колоди, із чистою деревиною або з незначними вадами, які не обмежують її використання;

- до класу якості В прийнято відносити лісоматеріали середнього класу якості, без особливих вимог до чистої деревини та сучками у межах середнього значення для кожної породи;

- до класу якості С прийнято відносити лісоматеріали нижче середнього класу якості, в яких дозволяються ті вади, які не значно знижують природні властивості деревини, як матеріалу;

- до класу якості D має бути віднесено лісоматеріали, що не задовольняють жодному з класів якості А, B, C, але з яких ще може бути отримано пиломатеріали для подальшого використання;

- всі інші лісоматеріали круглі, з яких неможливе отримання пиломатеріалів для загального використання, мають бути класифіковані, як:

а) деревина дров’яна для промислового використання, довжиною 2,0-4,0 метри (виробництва трісок технологічних чи паливного призначення, розколювання на паливну деревину тощо);

б) деревина дров’яна для непромислового використання, довжиною до 2,0 метрів (може бути реалізована фізичним і юридичним особам як паливо).

Зазначимо, що перехід на національні стандарти, гармонізовані з європейськими, передбачено постановою Уряду «Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України» від 09.12.2014 року №695 та у відповідності до наказу державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 14.12.2015 року №184.

Перехід до нової стандартизації зумовлений розвитком нових технологій переробки деревини та євроінтеграційними процесами в лісовій галузі України.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як фермер перетворює Херсонщину на край вина

Спочатку виноградар здавав урожай на винзавод, але швидко зрозумів, що може сам робити унікальний для свого регіону продукт. "Ми побачили, що тут росте ягода з містом цукру до 37% при нормі 17-18%", — розповідає власник "Куреня".

Теруар Херсонщини подібний до Криму. Довге сонячне літо, дніпровські схили, глиняні кам'янисті ґрунти наче створені для виробництва українського вина.

Виноградники "Куреня" займають 40 га поблизу Херсона. Виноградар вирощує десять сортів винограду, з яких виробляє у власній виноробні до двох десятків видів вин: шардоне, рислінг, ркацителі, іршаї олівер, мускат одеський, каберне, мерло, сапераві, трамінер рожевий.

Халупенко не залучає до роботи іноземних фахівців. Причина — бажання зробити автентичне вино і показати, чого варті українці. У власному шато фермер проводить майже кожен день. Він любить рислінг і каже, що робота з вином — це не просто задоволення, а справа життя. Причому справа нелегка.

Особливо складно було отримати ліцензію на виробництво вина. Маючи радянську традицію виноробства на великих заводах, Україна тривалий час законодавчо не легітимізувала малого виробника.

До квітня 2018 року процедура отримання ліцензії вимагала надання близько 60 документів. Крім того, до 2016 року малим виноробам була потрібна ліцензія на продаж вина, яка коштувала 500 тис грн.

"Ми пройшли не одне коло пекла, коли отримували ліцензію на виробництво вина. Я оббивав пороги чиновників, приймав комісії і перевірки, а коли ми зібрали всі документи, то по останній дозвіл треба було їхати в Київ", — згадує Халупенко.

За його словами, без хабара чиновники відмовлялися видавати ліцензію і йому довелося заплатити 2 тис дол, щоб забрати останній папірець. Попри бюрократію, сім'я Халупенків не втрачає оптимізму і вірить, що українському вину — бути.

"У ЄС вино — продукт харчування, а в нас — алкогольний напій. При споживанні сухого вина руйнується холестерин, поліпшується травлення. На жаль, українці досі при виборі вин користуються фразою "мені щось солоденьке", не розуміючи категорій вин та їх особливостей", — розповідає власник шато.

Проте він вірить, що у найближче десятиліття українське вино стане популярним.

Халупенко каже, що за останні п'ять років виросло споживання вина у Києві, Харкові, Дніпрі, Кривому Розі. Львів поки продовжує пити пиво, а Одеса — бренді. Однак ситуація може змінитися. Все більше людей в країні цікавиться локальним виробником, а гастротури стають популярними не лише серед молоді.

"На жаль, виноградарство — не основний напрям сільського господарства країни. У Франції понад 10 тис шато, які вирощують виноград, а в Україні їх — до десяти", — розповідає власник херсонської виноробні. За його словами, в Україні не всі охочі можуть почати виноробну справу. Спочатку треба вирішити питання землі.

"Наша держава корумпована. Землю не можна отримати, а вона потрібна в оренду щонайменше на 50 років. Виноград починає активно плодоносити лише на п'ятий-сьомий рік, тому наразі це дорогі та довгострокові інвестиції. Один гектар дворічного винограднику коштує 15 тис дол", — уточнює винороб.

"Курінь" на рік виробляє близько 60 тис пляшок вина, яке реалізує на виноробні або у фірмових магазинах в Херсоні. Сама виноробня створена за прикладом французьких шато, її колектив — вісім закоханих у свою справу працівників.

За сезон шато переробляє 30-50 тонн винограду, 85% виробленої продукції — сухі вина. Проте унікальність мускатів шато здивує будь-якого винолюба букетом ароматів.

У погребі — 53 дерев'яні бочки на 200, 250 і 500 літрів. У них вина витримують два роки. Ординарні вина зберігають у металевих бочках. Найкращі кріплені вина з 2011 року власник закладає в колекцію. Квітковий аромат білих сухих вин і фруктові відтінки рожевого можна відчути, скуштувавши напої прямо в погребі.

 
 
 
 
 
ФОТО ІНШИХ ВИН

Власник шато мріє, аби його вино стало візитною карткою Херсонщини, тому двері його винарні завжди відчинені для туристів. Восени через великий урожай яблук відкритим для відвідувачів був і його сад. Фермер провів акцію для херсонців "Назбирай собі сам". Яблука у Халупенка були по гривні за кілограм.

Джерело: Економічна правда

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Львівщині бельгієць продає відому козину ферму

Про це повідомляє 032.ua.

"Дорогі наші друзі, шанувальники, поціновувачі, та всі, кому цікаве чи хто хотів би зайнятися сільським господарством та агротуризмом або ж продовжити справу козівництва й виробництва сиру. Офіційно заявляємо, що ми прийняли рішення про продаж нашої ферми. Розглянемо різні варіанти", - зазначили власники "Шеврету".

Разом із тим, поки господарство не продали, ферма працює у звичному режимі, виробляє продукцію, а для відвідувачів проводяться екскурсії.

Нагадаємо, ферма "Шеврет" на Мостищині стала відома широкому загалу навесні цього року, коли її власник, бельгієць Бернар Вілем висловив бажання згорнути свій козиний бізнес через паперові проблеми. Сама ферма існує на Львівщині з 2009 року, її облаштували на місці колишнього колгоспу в Дмитровичах. Проблемою стало оформлення документів для виділення землі, де фермери вирощують корми та випасають кіз, а місцева влада звинуватила подружжя у несплаті оренди. Ситуація загострилася, коли сільська влада заявила про намір віддати землі сільськогосподарського призначення, що розташовані біля ферми, під будівництво гранітного заводу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Обсяги імпорту свинини до України скоротилися

Про це повідомляє аналітичний відділ Асоціації «Свинарі України» з посиланням на дані ДФСУ.

«Обсяги імпорту свинини у листопаді 2018-го співставні з сукупним надходженням цієї продукції за весь 2016-й та складають більші ніж половину минулорічного імпорту. Згадані об'єми — найменші обсяги надходження імпортного м’яса свиней з червня», — коментують в аналітичному відділі АСУ.

За словами аналітиків АСУ, послаблення імпортної активності спостерігалося на тлі тривалого просідання закупівельних цін на живець свиней забійних кондицій. Зокрема, упродовж усього листопада середня ціна на свинину живою вагою була нижчою за рівень, достатній для «входу» свинини з-за кордону, зокрема, охолоджених свинячих півтуш.

За січень-листопад 2018-го вітчизняні імпортери завезли 26,4 тис. т свинини сукупною вартістю 48,12 млн дол. США. Тож на думку експертів, до кінця року цей показник може впритул наблизитись до обсягів імпорту м’яса свиней у 2014-му, коли до України надійшло майже 31 тис. т м’яса свиней.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Яка із позицій українського “борщового набору” восени подорожчала найбільше?

І це не дивно, адже зростання ціни відбувалось в період  збирання врожаю в місцевих господарствах. Зазвичай, саме в цей період ціни знижуються, адже пропозиція на ринку є найбільшою,  завдяки тому, що фермери і населення  розпродають ту частину врожаю, яку не планують зберігати протягом зими.

Фахівці Інфо-Шувар, ретельно проаналізували  зміну ціни на всі позиції “борщового набору” впродовж осені та виявили лідера за темпами цінового зростання, а також,  з’ясували ціни на яку продукцію майже не змінились.

Отже,  лідером по зростанню ціни стала ріпчаста цибуля,  яка за три осінніх місяці подорожчала майже в півтора рази. Станом на кінець листопада, ціни на цибулю  на гуртових ринках країни сформувались в діапазоні  12-13 грн/кг (0,37-0,41 EUR/кг),  встановивши рекорд за всю історію незалежної України.  Цікавим є  той факт, що дефіцит пропозиції цибулі спровокував вже у жовтні  масовий імпорт із Узбекистану, Казахстану та Азербайджану.  Попри це, зростання ціни тривало майже до кінця осені,  ситуація на ринку стабілізувалась  лише в другій половині листопада.

На другому місці опинився буряк, який за результатами трьох останніх місяців подорожчав більш, ніж наполовину.  Слід зазначити, що в першій половині листопада ціна на буряк в Україні дещо просіла, оскільки, на ринку з’явилася пропозиція імпортної продукції із Білорусі за ціною 8-8,5 грн/кг  (0,25-0,27 EUR/кг). Проте, вже з 20-х чисел місяця ціни знову продовжили  зростання. Станом на кінець листопада,  на гуртових майданчиках країни ціни на буряк встановилися в межах 8,5-9 грн/кг  (0,27-0,28 EUR/кг), при цьому, темпи подорожчання суттєво прискорились  на початку грудня.

Більш, ніж наполовину восени, також, подорожчала і білоголова капуста, що дозволило їй зайняти третю позицію у вищезазначеному рейтингу. На початку грудня капуста  пропонується на гуртових майданчиках країни по  6-7 грн/кг(0,19-0,22 EUR/кг) . Фахівці «Інфо-Шувар» наголошували на тому, що, за умов подальшого зростання ціни, також, існує висока ймовірність появи на вітчизняному ринку імпортноюї капусти виробництва Білорусі.

Картопля теж опинилась серед тих позицій, які протягом осені подорожчали. Ще місяць тому, в це було важко повірити, адже впродовж вересня, жовтня та, навіть, середини листопада ціни на картоплю тримались на досить низькому рівні і були стабільно нижчі від показників минулого сезону. Але, вже в останні  тижні листопада,  на ринку картоплі в Україні намітилась тенденція до зростання ціни. Станом на кінець листопада,  ціни на картоплю були зафіксовані  в межах діапазону 4,5-4,8 грн/кг (0,11-0,12 EUR/кг) і  вже  перевищують минулорічні більш, ніж на третину.

Ситуацію на ринку моркви теж можна вважати несподіванкою для українських фермерів. До середини вересня морква була лідером за темпами подорожчання, восени максимальних  показників ціни досягли в кінці вересня, тоді на гуртових ринках країни морква пропонувалась по  8-10 грн/кг (0,25-0,31 EUR/кг). Саме з цього моменту на вітчизняному ринку почала з’являтись морква з Білорусі, імпортна морква мала досить привабливий товарний вигляд, тому, попит на неї був стабільно високим, хоча ціна була вища від українскої моркви більш, ніж на третину.  Цікавим є і те, що впродовж жовтня та листопада ціни на українську моркву переважно знижувались під впливом збільшення пропозиції місцевої продукції, і  в т.ч. під тиском імпорту. В той самий час, ціни на миту імпортну моркву майже не змінились. Станом на кінець листопада 2018 року на гуртових ринках України українську немиту моркву можна купити по 6,5-9 грн/кг (0,19-0,28  EUR/кг), імпортна мита морква пропонується 11-13 грн/кг (0,41-0,12 EUR/кг).

47396455_378534322887443_1589989471275712512_n

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview