Фермерам допомагають управляти родючістю ґрунтів

Теґи: 

Великого значення також набуває якість основного ресурсу сільгоспвиробництва – землі, і те, наскільки раціонально та ефективно цей ресурс використовується.
Знання фізико-хімічних характеристик ґрунту дозволяє фермеру заощадити значні кошти на добривах, правильно підібрати культури для вирощування і застосувати найкращі агротехнології, а власникові землі – бути певним, що його земля не виснажується. На цьому наголошували учасники Дня відкритих дверей, який нещодавно провели співробітники агрохімічної лабораторії Prime Lab Tech (PLT), що дотепер залишається єдиною сучасною лабораторією в Україні з науковим підходом до аналізу ґрунту та рослин.

Понад усе захід привернув увагу ґрунтознавців та аграріїв – і тих, хто вже користується послугами PLT, і тих, хто лише планує замовляти їх. За сприяння Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного і сільського розвитку» участь в Дні відкритих дверей взяв відомий американський експерт Девід Данн. Він прибув зі штату Міссурі, де при місцевому університеті очолює агрохімічну лабораторію з дослідження ґрунтів.

Девід Данн виступив перед присутніми з лекцією на тему «Роль інтегрованої програми в управлінні родючості ґрунтів в прибутковому рослинництві» та поділився практичним досвідом співпраці американських фермерів з місцевими агрохімічними лабораторіями.

Після завершення заходу Девід Данн та генеральний директор PLT Людмила Василенко охоче погодилися відповісти на запитання журналіста Національного прес-клубу «Українська перспектива». Зокрема, розмова торкнулися питань щодо ролі агрохімічних лабораторій у підвищенні ефективності роботи фермерських господарств, зростанні їх конкурентоздатності на ринку сільськогосподарської продукції.

- Які послуги надає лабораторія, чи має вона для цього достатнє кадрове та технічне забезпечення?
Л. Василенко: - Наші співробітники здійснюють професійний відбір зразків ґрунту та рослин, проводять якісні лабораторні дослідження, надають професійні та практичні рекомендації, здійснюють агрономічний супровід. Також ми надаємо своїм клієнтам протоколи випробувань, картограми, технологічно-економічні карти з орієнтацією на затверджений рівень рентабельності вирощування; надаємо рекомендації  з приводу складання планів польових робіт, систем захисту і живлення рослин сільськогосподарського використання.
Лабораторія має достатнє кадрове та технічне забезпечення.  Разом з тим, бачимо, що наші послуги набувають дедалі більшої популярності. Тому плануємо придбати додаткове обладнання, розширити свою діяльність. Скажімо, незабаром лабораторія надаватиме послуги з виявлення залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції. Це відбудеться завдяки співпраці з Проектом USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку».
Д. Данн: - Я надзвичайно вражений побаченим. Я хотів би, щоб моя лабораторія виглядала так само гарно, як ця. Мене дуже вразив рівень знань та мотивації персоналу.
Я завжди прагну, аби співробітники моєї лабораторії розуміли, що від їх роботи значною мірою залежить успіх сільгоспвиробників, доля коштів, які вони інвестують у свій бізнес. Я думаю, що люди, які працюють у цій лабораторії, усвідомлюють вагу та значимість своєї праці.

- Наскільки важливими для сільгоспвиробників є послуги лабораторії?
Л. Василенко: - Ми надаємо можливість фермерам економити значні кошти. Тому що визначаємо, які елементи присутні в ґрунті. Відповідно фермер може ухвалити для себе рішення, які добрива і в якій кількості йому використовувати, а від яких взагалі варто відмовитися. Наприклад, навіщо вносити кальцій, якщо його і так достатньо в ґрунті?
До того ж ми даємо рекомендації, які культури ліпше вирощувати на обстеженій ділянці. Це теж дуже важливо. Тому що площі можуть бути або кислими, або засоленими, а відтак і непридатними для вирощування певних культур.  
Другий напрямок нашої діяльності - екологічний. Сьогодні ми стикаємося з проблемою деградації ґрунтів. Значною мірою вона зумовлена високою інтенсивністю вирощування сільськогосподарських культур, грубим порушенням агротехнічних технологій. Як наслідок, з ґрунтів виноситься багато елементів, що робить їх неродючими. Наші дослідження, наші рекомендації дозволяють сільгоспвиробникам ухвалювати вірні рішення, ефективно використовувати наявні земельні ресурси, думати не лише про сьогодення, а й про майбутнє.
Д. Данн: - Наша робота пов’язана з контролем родючості ґрунтів. Наскільки вона є важливою, судіть самі - на родючість ґрунтів припадає близько 60% загального врожаю. Тож не дивно, що значну частку отриманих доходів американські фермери спрямовують на закупівлю міндобрив та на дослідження, пов’язані з родючістю ґрунтів. Зазвичай ці витрати становлять майже 20% від вартості отриманого врожаю.

- На кого переважно зорієнтована робота лабораторії  – на потужні сільгосппідприємства чи на фермерські господарства?
Л. Василенко: - Фермерські господарства і середні сільгосппідприємства є нашими клієнтами. Вони найбільше потребують нашої допомоги. Бо в них немає достатнього рівня кваліфікації. Переважно вони отримали землю, навіть не маючи спеціальної освіти. Ці сільгоспвиробники конче потребують партнерів, які допомогли б їм отримувати високі врожаї.

- Чи обізнані аграрії з можливостями лабораторії і з тим, як ними можна скористатися?
Л. Василенко: - Ми дуже багато провели семінарів по всій Україні, друкуємося в багатьох виданнях, в тому числі, й в топових, поширюємо інформацію про себе соціальними мережами. Також проводимо Дні відкритих дверей. Люди мають змогу познайомитися з можливостями нашої лабораторії і з тим, як вони використовуються. Станом на сьогодні ми добре розуміємо, що сільгоспвиробники потребують і подальшого вдосконалення своїх знань та навчання на регулярній основі.
Д. Данн: - Наші успішні фермери - люди талановиті. Вони знаються і на генетиці, і на ґрунтознавстві, і на ентомології. Водночас вони ефективно керують ресурсами - кадровими, фінансовими, технічними.
Часто фермерські господарства в США є династійними. Це коли один брат відповідає за землю і її родючість, інший – за відбір насіння, третій - за маркетинг… Тобто, спостерігається певна спеціалізація. Вона спрощує управління процесами.
Як часто американські фермери користуються послугами таких лабораторій? Є такі фермери, з якими я контактую майже щомісяця, а з деякими бачуся раз на три роки.
Роль нашої лабораторії: ми робимо хімічний аналіз, робимо первинні висновки. Потім ця інформація передається до університетських агрономів, які з деякими виробниками мають уже довготривалі партнерські стосунки і обізнані про якість їх ґрунтів. І вони на основі наших даних розробляють детальніші рекомендації.

- Нещодавно PLT розробила модель з управління врожайністю. Які базові компоненти вона містить і в чому полягає її цінність?
Л. Василенко: - Важливо навчитись керувати процесом формування врожаю, його якістю, забезпечувати оптимальне живлення рослин упродовж вегетації та застосувати методи ґрунтової і рослинної діагностики. Як колись влучно висловився відомий агрохімік Дмитро Миколайович Прянишников, «надмірною кількістю добрив не можна замінити нестачу знань». Знання взаємодії кореневої системи рослин, ґрунту, його мікрофлори, добрив і свідоме врахування цих процесів на практиці сприяють підвищенню родючості ґрунтів, збереженню енергоресурсів та охороні навколишнього природного середовища.
Сільськогосподарські культури характеризуються різною потребою в елементах живлення, різним їх виносом із ґрунту з урожаєм. Так, з урожаєм зерна озимої пшениці  5 т/га і з відповідною масою соломи з ґрунту виноситься 150 кг N,  50 - Р2 О5  і  100 кг К2 О, з урожаєм картоплі в 30 т/га  - 180 кг N, 60 - Р2 О5  і  240 кг  К2 О. У польовій сівозміні зерно-бурякового виду за врожайності буряку цукрового 30-40 т/га, пшениці озимої 4-5 т/га в середньому з 1 га щорічно виноситься 270 кг NPK, зокрема, 130 т/га  - 180 кг N, 40 - Р2 О5  і 100 кг К2 О. У разі вирощування сільськогосподарських культур без застосування добрив ґрунт виснажується, внаслідок чого врожаї з року в рік знижуються.
Модель з управління врожайністю - це наше ноу-хау. На цій моделі позначається багато чинників, на які ми не маємо впливу. Це і погодні умови, і природні катаклізми. Але є чинники, які можна регулювати. І ми даємо інструмент, який дозволяє кожному фермеру моделювати врожайність.
На практиці це виглядає так: ми робимо дослідження ґрунту за GPS-точками. В Україні 4 кліматичні зони і 33 види ґрунтів. На одному полі зазвичай спостерігається не один вид ґрунту, а кілька. Ми робимо картограму, бачимо рівномірність розподіленості ґрунтів на заданому полі. Програмне забезпечення дозволяє моделювати посіви заданої культури у відповідності до отриманої інформації про якість та склад ґрунтів на полі.
До розробки моделі з управління врожайністю ми долучили спеціалістів Харківського інституту землеробства імені Докучаєва, Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». Вже кілька компаній скористалися нею і залишилися задоволеними отриманими результатами.
Д. Данн: - У нас теж є подібні програми. Вони дуже інтегровані. До їх реалізації долучається по кілька учасників. Моя лабораторія є лише частиною цієї інтегрованої програми з управління родючістю.

- Чому PLT так щільно опікується фермерами?
Л. Василенко: - Коли Україна стане повноцінним учасником європейської інтеграції, наші фермери можуть втратити свою конкурентоздатність. Тому що здебільшого вони не звикли ретельно рахувати витрати. У нас завжди була родюча земля, ми маємо доволі сприятливі для успішного ведення агробізнесу кліматичні умови. У нас завжди було всього вдосталь. А зараз усе змінилося: ціни на добрива суттєво зросли, доступних ресурсів значно поменшало. І ми хочемо, щоб наші фермери навчилися ефективно управляти своїми господарствами. Вони здатні збільшувати врожайність за рахунок сучасних технологій, які ми їм пропонуємо.

- Як робота агрохімічної лабораторії позначається на збереженні сільського довкілля?
Л. Василенко: - Нещодавно з цього питання ми підписали Меморандум про співпрацю з Київською ОДА, у нас є інші масштабні екологічні проекти, які ми хочемо запустити в роботу. Зокрема, йдеться про проект щодо дослідження наслідків дії залишків пестицидів в сільгосппродуктах. Я згадувала про нього на початку нашої розмови.  
Цей проект дуже багато важить для всіх нас. Річ у тому, що сьогодні практично жодна українська лабораторія не спроможна зробити аналіз пестицидів на 52 діючі речовини, на які зараз існують вимоги по євроінтеграції.
Надмірне використання агрохімії, яке особливо спостерігалося в попередні роки, негативно позначилося на навколишньому середовищі та шкодить не лише здоров’ю споживачів сільгосппродукції, а й самому землеробству. У деяких селах з цієї причини колодязна вода стала  непридатною для споживання. Тамтешнє населення тепер змушене користуватися водогонами.
Тобто, це дуже великий шмат роботи, яку треба проводити.

- На які регіони поширюються послуги PLT?  
Л. Василенко: - Ми їх поширюємо на всю Україну. У нас зараз дуже багато замовлень. Вони надходять з Дніпропетровщини, Полтавщини, із Західної України. Наші ґрунтознавці, агрохіміки виїжджають туди, відбирають проби, привозять до лабораторії і ми тут їх аналізуємо.
Ми хочемо зробити мережу таких лабораторій. Це і в наших інтересах, і в інтересах фермерів. Тоді ми перебуватимемо ближче один до одного і це значно спростить нашу співпрацю.
Наші послуги є платними, але ми робимо й винятки. Наприклад, сьогодні для учасників Дня відкритих дверей ми робимо аналізи ґрунтів на безкоштовній основі.
Д. Данн: - Майже в кожному штаті моєї країни існують такі лабораторії. Зазвичай вони працюють при місцевих університетах. У перелік обов’язків таких установ входить розробка методологій і оцінка рекомендацій, які надаються виробникам сільгосппродукції, надання об’єктивних незалежних рекомендацій.
Університетська лабораторія розробляє алгоритм, як надавати рекомендації приватним лабораторіям, тобто, розробляє їм методологію.
Також є кілька лабораторій, які працюють на національному рівні. Такі лабораторії не фокусуються на окремих факторах і особливостях, характерних для кожного штату.
У кожному штаті ґрунти різні, тому методології обробки проб ґрунту різняться. Лабораторії національного рівня не завжди зважають на ці деталі.
У штаті Міссурі університетська лабораторія бере плату за надані послуги. В інших штатах вони можуть бути безкоштовними. Але насправді нічого безкоштовного немає. В тих штатах, де університетські лабораторії надають послуги з аналізу ґрунту на безкоштовній основі, ці гроші включаються у вартість кожної тонни добрива. Тобто, ці кошти беруться з дистриб’юторів міндобрив.

- Запитання до пана Данна - чому ви зацікавилися роботою PLT?
Д. Данн: - Якщо USAID підтримає цю лабораторію, зробить внесок в її розвиток, то це забезпечить широкомасштабний ефект. Тому що будь-яка економічна діяльність ґрунтується на землі. Якщо ми не зможемо вирощувати продукти харчування, то ніщо не зможе розвиватися. Підтримуючи цю лабораторію, можна досягти великого ефекту в усіх сферах виробництва.
Якщо взяти часи, коли господарював мій дід, то це була ділянка біля будинку і на ній один раз на 3 роки врожай був трохи більшим, ніж зазвичай. А зараз американські фермери виробляють набагато більше сільгосппродукції, вони продають її на ринку і це дає поштовх для подальшого розвитку національної економіки. Я хочу, щоб така прогресуюча динаміка спостерігалася і в Україні.

Роман НЕЧИПОРУК,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Для розвитку села альтернативи фермерству немає, - Максим Мартинюк

Нещодавно уряд схвалив представлену Міністерством аграрної політики і продовольства концепцію держпрограми розвитку фермерства в Україні.

Сама програма спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу в селах, створення нових робочих місць і на загальний розвиток сільських територій. Реалізація програми дасть можливість протягом трьох років збільшити кількість робочих місць в селі вп'ятеро.

Передбачається, що інструменти підтримки будуть розділені на дві групи - фінансові і земельні. При цьому у фінансові будуть включені здешевлення кредитів, агрострахування та введення дотацій для нових фермерських господарств.

Про те що які перспективи відкриваються у фермерів завдяки реалізації цієї програми і яку вигоду від цього отримає держава, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів Максим Мартинюк, перший заступник міністра агрополітики та продовольства України.

– Традиційно загравання з аграріями, які складають третину українського електорату, практикують  політичні партії. Але останні кілька місяців інтереси АПК представляє або намагається представляти Кабмін - прийнято Концепцію розвитку фермерства, в бюджеті закладено рекордні суми підтримки. На який фідбек розраховує уряд?

– Уряд вперше за історію української незалежності чітко сформулював свої пріоритети в підтримці сільгоспвиробників. Це питання не політичної, а економічної та соціальної доцільності, причому питання, яке  через загрозливі тенденції в українському селі, перейшло в статус невідкладних.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій.

Тому ми розраховуємо, підтримавши фермерів, отримати ефект у вигляді відродження села. Фермери традиційно спеціалізуються на нішевих високомаржинальних видах діяльності, які складно піддаються механізації. Садівництво, вирощування ягід, утримання великої рогатої худоби передбачають високий рівень використання ручної праці. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4- 5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім'ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми  врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості.

Тобто розвиток фермерства для уряду дорівнює розвитку сільської місцевості, тому і зроблено акцент на підтримці цієї категорії сільгоспвиробників.

– Але такі програми і концепції підтримки, і розвитку фермерства існували і раніше. 

– Так, це не перший документ в Україні, який декларує, що фермери для нас важливі, але це точно перший документ, який під цю тезу має чітке фінансування. У проекті бюджету на 2018 рік запропоновано виділити на підтримку цієї категорії сільгоспвиробників 1 млрд грн.

– У порівнянні з минулим роком, це багато чи мало?

– Це рівно на один мільярд більше, ніж було.

Цифра в 1 млрд грн сама по собі виглядає переконливо, але наскільки вона значима в масштабах галузі? 

– Навіть якщо просто роздати їх кожному з 33 тис. фермерських господарств в Україні, то вийде по майже $1000 на кожне, що чимало. Але в цьому випадку ця підтримка не буде ефективною.

У нас є пріоритети і бачення, які напрями ми хочемо підтримати. Це бачення буде опрацьовуватися і узгоджуватися з фермерським середовищем, зокрема з Асоціацією фермерів.

У зв'язку з тим, що уряд перейшов до трирічного бюджетного планування, ми точно розуміємо, що на найближчі 3 роки рівень підтримки розвитку фермерства буде зберігатися на рівні не нижче, ніж у 2018 році.

Три роки стабільної і прогнозованої підтримки – це дуже значимий фактор для розвитку галузі і ми розраховуємо, що він дасть позитивний ефект, що вийде за межі АПК. Ключові індикатори ефективності – збільшення робочих місць (до 0,5 млн з нинішніх 0,1 млн) і збільшення питомої ваги продукції, яку виробляють фермерські господарства, в ВВП аграрної галузі (з поточних 6-8% до 12%). Також ми будемо моніторити динаміку технічного переоснащення фермерів, підвищення їх продуктивності, розширення площ під нішевими культурами і органікою, збільшення кількості фермерських господарств, у тому числі шляхом переходу господарств населення в цей статус.

Уряд досить гнучкий в плані трансформацій програм підтримки. Ми зможемо коригувати їх перелік і наповнення, якщо побачимо неефективність, або отримаємо фідбек від фермерів про їх неактуальність.

– Тобто ви вважаєте фермерство єдино правильним форматом для українського сільського господарства?

– Сільське господарство не буде моноформатним. Ми не говоримо про те, що агрохолдинги треба якось розформувати і замінити всіх фермерами. Потенціал індустріалізованого сільськогосподарського виробництва, безумовно, повинен реалізуватися.

Але ми повинні підтримувати фермерство як основу розвитку сільських територій. І тут, дійсно, альтернативи немає.

– Ви задоволені обсягом фінансування для АПК, який запропонований проектом держбюджету на 2018 рік?

– На це питання рідко відповідають позитивно, але насправді – так, задоволений, оскільки  фінансування: а) рекордне; б) концентроване на найбільш проблемних галузях.
Це дуже позитивний відступ від української традиції дати всім потроху, не рахуючись з ефективністю такої підтримки.

– На яких галузях буде зосереджена бюджетна підтримка у 2018 році?

– Третина всієї суми – 2,3 млрд грн – це програми підтримки тваринництва. Відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залученими на будівництво тваринницьких комплексів, або на часткове відшкодування вартості вже побудованих ферм. 0,3 млрд грн передбачено на здешевлення придбання високопродуктивного поголів'я. Також, в контексті АЧС, будуть частково компенсовані витрати на проведення заходів з біобезпеки або підвищення її рівня.

1 млрд грн отримають фермери. Майже стільки ж піде на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки. 2 млрд грн спрямовані на програму бюджетної дотації для сільгоспвиробників.

У бюджеті-2017 на АПК було менше грошей, але більше програм. Не всі вони були достатньо ефективними. На наступний рік уряд свідомо не розпиляє фінансовий ресурс, він концентровано спрямований на підтримку тваринницької галузі. Це дозволить істотно наситити внутрішній ринок і наростити свої експортні можливості.

– Уже визначено, як саме будуть розподілятися ці рекордні суми?

– Планується, що в частині фермерських програм, основним інструментарієм розподілу коштів буде Державний фонд підтримки фермерства. Самі механізми [отримання дотацій] будуть максимально спрощені, автоматизовані і прозорі. Асоціація фермерів буде виступати своєрідним аудитором розподілу цієї допомоги.

Значна частина коштів буде спрямована на підтримку фермерів через підтримку їх кооперації. Це стосується в основному сегментів переробки продукції. Досвід європейських країн показує, що невеликому сільгоспвиробнику без об'єднання з іншими фермерами досягти навіть середньої по галузі ефективності дуже складно.

За програмою бюджетної дотації діє автоматичний режим, що повністю виключає вплив людського фактора. Механізм простий: скільки заплатив [ПДВ], стільки пред'явив до отримання дотацій, розрахунок йде автоматично. Тому я думаю, що цей принцип залишиться в наступному році.

Оскільки проект закону про бюджет внесено вчасно, у нас є 2-3 місяці для того, щоб наповнити програми підтримки конкретними алгоритмами. Але підтримка буде йти туди, де з її допомогою можна створити точки зростання для галузі і економіки. Це органічне виробництво, садівництво, овочівництво, тваринництво.

– Не можу не запитати про врожай. На який результат виходять сільгоспвиробники і який ресурс для експорту буде в України?

– За великим рахунком, загальна картина мало відрізняється від минулорічної. Мінагрополітики неодноразово оприлюднювало прогноз врожаю 61-63 млн тонн. На сьогодні у мене немає підстав цей прогноз коригувати. Але потрібно враховувати, що збирання кукурудзи тільки починається, і тут можливі коливання як в одну, так і в іншу сторону від прогнозу (27 млн тонн), а це значна частина врожаю. Прогноз експорту ми також зберігаємо на торішній позначці, але знову ж із застереженням - «поки».

Що стосується внутрішнього споживання, то Україна повністю забезпечена зерном усіх категорій. Навіть жита – культури, що має низьку врожайність і яку ми традиційно докуповували з-за кордону – в 2017 році вирощено на рівні попиту (490 тис. тонн). Тому за основними продовольчими позиціями я прогнозую стабільність цін.

– Вас не бентежить, що два найбільших державних гравці в агросекторі – ДПЗКУ і Укрспирт вже багато місяців працюють без керівників?

– Ви назвали два найбільш проблемних активи, які є у нас в управлінні. Призначення керівників  у ці компанії, що відносяться до особливо великих, відбувається відповідно до постанови №777 через номінаційний комітет Мінекономіки. Нещодавно була визначена перша хвиля держпідприємств, керівники яких будуть відбиратися за новою процедурою. За пропозицією Мінагрополітики, в цю першу хвилю увійшли і Укрспирт, і ДПЗКУ. Ми сподіваємося, що конкурси будуть проведені до кінця поточного року.

Стратегічно держава зацікавлена в приватизації цих підприємств. Тільки за цієї умови вони перестануть бути джерелом якихось неправомірних доходів для різних груп впливу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

Хмиз: Довіра аграрного бізнесу до роботи чиновників повертається

Нещодавно Ви відвідували святкування з нагоди 6-річчя ринку "Столичний", а до того проводили зустрічі із Дирекцією підприємців ринку Львова. Яка ситуація із оптовими ринками вашого регіону, наприклад, ринком "Шувар"? Наскільки відмінною є ситуація із ринками у Київській і Львівській областях? 

Це для мене доволі близьке питання, тому що я вихідець із такого ринку, місцем моєї роботи колись був ринок “Шувар”. Ринок сільськогосподарської продукції - чітка філософія і необхідний інфраструктурний об’єкт у всьому ланцюжку виробництва і доданої вартості с/г продукції. Це місце, де безпосередньо виробник може продати свою продукцію за найкращими цінами широкому спектру споживачів. І цілий ряд всього іншого, це не лише торгівля - може бути зустріч з експертами, може бути інформаційний майданчик, якщо правильно розглядати суть поняття “ринок”. І, власне, у Львівській області ми маємо ринок “Шувар”, це оптовий ринок с/г продукції. Існує державна програма із розбудови оптових ринків в Україні, саме “Шувар” першим у Львові набув статусу оптового. Щодо ринку “Столичний”, він був в авангарді цієї програми, це центральний оптовий ринок, його проект розпочався 6 років тому, я була безпосереднім учасником цих процесів, тому для мене відвідування святкових заходів з нагоди 6-річчя “Столичного” - це приємні спогади, радість бачити, що ринок розвивається, показує чудову динаміку. 

В контексті зустрічей, які ми наразі проводимо на Львівщині по ринках, це дещо інша площина, мова йде про функціонування лабораторій ветсанекспертизи на ринках, які всю продукцію рослинного і тваринного походження перевіряють на безпечність і якість. Безпечність - найважливіший на сьогодні фактор, який має задовольнити споживача. Ми запровадили подібні зустрічі в кожному районі області, а також із міськими ринками міста Львова: зустрічі на “Привокзальному”, “Краківському” та на “Шуварі”. Тобто мова йде про спілкування з підприємцями, лабораторіями, дирекціями ринку з приводу того, що можна покращити в їхній роботі і дійсно переконатися, що вся продукція перевірена, якісно перевірена і ринок постачає споживачам безпечні і якісні продукти. Ми врахували побажання дирекції, підприємців, і за результатами цих зустрічей створена робоча група, яка опікуватиметься роботою ринків і ініціюватиме на районних, міських, обласних і державних рівнях заходи й законопроекти для вдосконалення роботи ринків Львова і України.

 

Ви започаткували велику кількість непересічних ініціатив, серед яких “АгроПорт 2018”, “Кращий фермер Львівщини”, розкажіть про них детальніше.

Ми справді здійснюємо багато активностей у Львівській області, кожна з яких має власний вектор розвитку. Наприклад,  “Агропорт” - професійний майданчик, на якому збираються експерти із різноманітною спеціалізацією, що упродовж 3 днів спілкуються в різних середовищах, дискусійних панелях, яких є більше 30. Це дуже корисно для дрібних виробників, які не завжди мають можливість їхати в Київ, не говорячи вже про закордон. 

21 вересня відбулося свято “Кращий господар Львівщини” (на якому перемогла  сімейна ферма Ігоря Орищина із Жовківщини. Господарство переможця – це 100 голів великої рогатої худоби та 50 свиней. Окрім цього фермер вирощує зернові та олійні культури - AR), основною метою якого є популяризувати дрібного виробника, починаючи від особистих селянських господарств, дрібних фермерів, які на сьогодні лежать в основі села, навіть ті господарства, які тримають 6-10 корів або вирощують на 0,5 га, але професійно і якісно. Для нас є важливим показати цих людей, розказати на загал, що сьогодні популярно і модно стає бути справжнім господарем, самодостатнім, навіть, якщо ти невеликий, але маєш змогу прогодувати себе і свою родину. Такі приклади є і цей захід спрямований на популяризацію невеликих фермерських господарств. 

Яка кількість невеликих фермерських господарств на Львівщині і скільки в області агрохолдингів, у якому співвідношенні ці категорії представлені у вашому регіоні?

Якщо дивитися по кількісних показниках, то агрохолдингів у нас 23, зареєстрованих фермерських господарств маємо більше 700, тих що дійсно активно функціонують - більше 400. Коли мова йде про однооосібників, їх більше 280 тисяч. Але в цій категорії тих, хто виробляє продукцію і тих, хто має змогу стати професійним, із названої цифри - 20%. Це ті фермери, які “живуть з землі”, мають можливість і бажання розвиватися. 

 

Агрохолдинги здебільшого мультинаціональні чи власне українські?

Є і такі, і такі. Близько 10 агрохолдингів - загальнонаціональні, інші - локальні. 

 

Скільки Львівська обласна адміністрація виділила коштів на розвиток аграрного напрямку?

Більше 15 мільйонів гривень виділяється з місцевих бюджетів на розвиток сільського господарства Львівщини. Це не є надзвичайно великі кошти, коли розумієш, скільком ти можеш допомогти. Але це хороший поступ, завдяки якому ми започаткували нову програму підтримки - пільгові кредити на поворотній основі під 5% річних, які можна взяти на 5 років або для початку справи, або на розвиток вже існуючої. Якщо минулого року ми цю програму анонсували, розкручували, то в цьому році вже маємо низку заявок на отримання таких кредитів, сподіваюся, що депутати підтримають нас додатковими коштами. Довіра аграрного бізнесу до нашої роботи повертається.

 

Які напрямки с/г діяльності найбільш популярні на Львівщині?

Фермерський рух на Львівщині має свої відмінності від центральної та південної України, де переважно займаються зерновими чи технічними культурами. Місцеві фермерські господарства менші, більш диверсифіковані. Якщо дивитися на категорію, фермери Львівщини надзвичано різні і у нас представлені всі види фермерської діяльності: тваринництво, рослинництво, овочівництво, ягідництво, зернові, садівництво тощо.

 

Львівська область - прикордонна. Яка наразі ситуація із транспортно-пропускною системою і “контрабандою”? 

В контексті сільського господарства дотичність області до кордону дає свої особливості. Є позитивні моменти - близькість до європейського сільського господарства, що дає можливість дуже швидко запозичувати найновіші технології і методики, які використовуються там. Стосовно контрабанди, я можу із впевненістю говорити, що якихось потоків, які деформують нашого місцевого виробника - немає. Є певна кількість дрібних перевезень, які одноосібно здійснюються громадянами, але масових партій немає.  

 

Стратегія і плани департаменту?

Основним акцентом діяльності агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації є підтримка малих і середніх фермерських господарств, які переважають на Львівщині. Важливо дивитися на них в контексті розвитку сільських територій. На сьогодні департаментом започатковано і втілено ряд проектів на підтримку сільських територій: агротуристичний кластер “Горбогори”, кооперативний рух по молочному напрямку, в ягідництві, програма розвитку с/г територій у гірських районах області та багато іншого.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Трофімцева: Україна - глобальний гравець на аграрних ринках

Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від робочої поїздки в Індію, яка відбулася минулого тижня.

Перш за все, це була торговельна місія. Насправді, Індія дуже цікава країна, дуже велика і дуже перспективна для нас з точки зору відносин в аграрній сфері. На сьогодні ми експортуємо багато с/г продукції до цієї країни, в поточному році товарообіг між нашими країнами вже склав більше ніж $1,6 млрд в аграрній і продуктовій сферах. І основна частина цього товарообігу припадає на наш експорт: ми багато продаємо до Індії і мало поки що імпортуємо звідти. І це не межа, Україна постійно посилює свої позиції. Об’єми товарообігу будуть весь час збільшуватися як з Індією, так і з іншими країнами-партнерами. Індія дуже цікава й специфічна, має свої особливості, які потрібно розуміти і враховувати при співпраці. Торговельна місія спільно з Мінекономрозвитку, Офісом з просування експорту і нашим бізнесом була важливим сигналом для індійських колег, своєрідним сигналом підвищення рівня спілкування з ними. Важливо, щоб по економічному блоку питань був постійний діалог з індійськими колегами на урядовому рівні: з Міністерством с/г та добробуту фермерів, з Міністерством комерції, тому що, фактично, завдяки такому діалогу в робочому ритмі вирішується багато питань, серед яких, наприклад, питання доступу до ринків. Упродовж останнього візиту - вирішено створити окрему робочу групу по аграрним і харчовим продуктам в рамках двосторонньої міжурядової комісії. Індійська сторона підкреслювала важливість саме цього сектору, і для нашої сторони важливий експорт агротоварів до Індії. В торговельній і аграрній політиці такі зустрічі і договори про співпрацю вважаються конкретним імпульсом і ознакою бажання співпрацювати на більш високому рівні, демонструють зацікавленість не тільки з боку бізнесу, а й зацікавленість на державному рівні. Якщо порівнювати аграрний сектор Індії та України, то в індійському агропромисловому секторі набагато більше малих фермерських господарств (small scale production), які розпорошені територіально і, на відміну від України, с/г є в багатьох випадках набагато менш механізованим і розвиненим. З точки зору експортної стратегії України, в фокусі наразі є ринки Азії, середній і близький Схід та Африка. Ці регіони вимагають посиленої уваги нашого міністерства і Мінекономрозвитку, в даних регіонах знаходиться багато так званих "trade underdogs", тобто країн, з якими ми маємо невикористаний потенціал торгівлі, в тому числі, в агропромисловому секторі.


Чи маємо ми конкурентів, також зацікавлених у цих ринках?

Конкурентів у нас багато. В будь-якому регіоні набір конкурентів відрізнятиметься, але ті країни, які є нашими партнерами, з одного боку, на інших ділянках будуть нашими конкурентами. Це стосується і ЄС, який є великим виробником зернових або молочної продукції; відчутним конкурентом на певних ринках є США і Канада. До слова, ринок Індії - типовий приклад, де ми будемо конкурувати і з ЄС, і з Канадою. Або ще один приклад: в рамках робочої поїздки в Китай, я робила вже традиційний supermarket check: наша група відвідала супермаркет середнього класу, де я цікавилася цінами і країнами походження товарів, які ми можемо теж продавати до КНР. В даному випадку я звернула увагу на ягоди та фрукти - черешня, яблука, лохина - продукти, над відкриттям ринку для яких ми працюємо прямо зараз. В супермаркеті ці товари здебільшого були чилійського походження, відповідно, в плані експорту фруктів і ягід до Китаю, а також м’яса, Південна Америка є також нашим конкурентом. На ринку ЄС Україна конкурує по багатьом позиціям в першу чергу з власне європейськими виробниками і експортерами зі Сполучених Штатів. 

Як часто Ви зустрічаєтесь з представниками інших країн? Які завдання ставить перед собою Міністерство аграрної політики та продовольства України?

Питань вирішується величезна кількість. І зустрічі проводяться постійно: кожного дня, якщо я на місці, і кожного дня, якщо я не на місці (тобто мене немає у Міністерстві, а я перебуваю десь у відрядженні). Є певні стратегічні речі, які ми опрацьовуємо, наприклад, національна експортна, вона передбачає певні робочі кроки. І щоб ці робочі кроки здійснювати, потрібна координація з нашими міжнародними партнерами. Узагальнюючи, можна окреслити три великі групи питань, які постійно обговорюються в рамках міжнародних відносин в Мінагро: двосторонні відносини із нашими іноземними партнерами (торговельні, проектні тощо); робота в міжнародних організаціях, починаючи з WTO (світової організації торгівлі), закінчуючи Організацією економічного розвитку та співробітництва; технічне співробітництво і проекти (на сьогодні близько 50 донорських проектів технічної допомоги, коопераційних проектів працює саме в аграрній галузі, вони всі вимагають координації й консолідованої позиції). Окремим  надважливим напрямком сьогодні є євроінтеграція, в рамках якої відбувається адаптація нашого законодавства, приведення його до європейських стандартів і норм. Спектр міжнародних зустрічей включає всі країни, важко назвати держави, з якими ми не зустрічалися. За останній рік особливо відчувається розширення географії наших економічних стосунків в аграрній сфері. Зараз ведемо активний діалог із Аргентиною, попри те, що ця країна є нашим конкурентом, вони мають серйозний досвід в галузі агротехнологій та зрошення, яким є сенс користуватися. Також активізується спілкування з країнами Африки. І головне, що це спілкування дає позитивні результати. Минулого року ми плідно попрацювали в Найробі в рамках торговельної місії до Кенії та Танзанії, і в результаті цієї роботи Україна отримала можливість експорту 400 тис.тон кукурудзи до Кенії без застосування імпортного мита. Нещодавно ми отримали інформацію щодо подовження даного пільгового режиму. На сьогодні Україна експортує свою аграрну продукцію до 190 країн світу, фактично виходить, що з усіма цими 190 країнами світу від Ірану до Канади ми ведемо діалог у різній формі: від послів до міністрів. У планах на другу половину вересня, наприклад: перемовини із Молдовою, Ізраїлем і ЄС, включаючи конференцію щодо торгівлі органічною продукцією. Тому я впевнено можу сказати, що Україна - глобальний гравець на аграрних ринках, а темпи, якими росте український агропромисловий сектор, вимагають від нас, і від мене особисто відповідних зусиль, щоб сприяти цьому зростанню на урядовому рівні. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: Україна потребує власних брендів

Упродовж цікавої і предметної розмови із власником групи компаній UKRAVIT, Віталієм Ільченком дізналися про потенційні можливості українських виробників, експортні можливості і перспективи цього важливого напрямку аграрного виробництва.

Всім цікаво дізнатися історію успішної компанії UKRAVIT. З чого все починалось і як Вам вдалося побудувати успішний бізнес, що працює?

Все починалося з невеликої групи однодумців, які вирішили об’єднати свої зусилля навколо створення вітчизняної якісної продукції. Починали ми із зовсім маленького: були дистриб'юторами препаратів проти побутових комах і шкідників. Початок нашої діяльності припадає на 1999 рік, і так сталося, що в цей час почало стрімко розвиватися сільське господарство в Україні. Паралельна проблема, але у значно більших масштабах, існувала і в сільському господарстві - ті самі шкідники, які заважають жити вдома у більшій мірі заважають жити на полях. Ми швидко переорієнтувалися і почали розвивати цей напрямок - засоби захисту рослин. Для порівняння, співвідношення шкідників у побуті та шкідників у сільському господарстві становило 1:100. Наприкінці 90-х років аграрії тільки вчилися ефективно вирощувати, захищати врожай, залучати інноваційні технології. Наша компанія починала з невеликої кількості продукції, дистриб'юції препаратів для сільського господарства, ми дивилися, яким є попит, як цей ринок взагалі працює. І закономірно, вирішили спробувати виробляти щось своє. Наприклад, засоби захисту від гризунів - об’ємні, логістика неоптимальна і імпортувати їх до України було просто недоцільно. Це стало поштовхом для створення вітчизняного продукту. У той же час ми почали працювати із дрібною фасовкою, почали продавати засоби для масового споживача. Процес відбувався органічно: збільшувалися об’єми виробництва, зароблені кошти інвестувалися у виробництво і таким чином збільшувалась кількість і асортимент нашої продукції. В компанії зібралася молода команда, всі були зацікавлені, активні і налаштовані на результат. Особливої наснаги додавав успіх, розуміння того, що справа важлива - створюється власне український продукт, тому мотивація була на величезному рівні. Як результат, розширювалася команда, залучалися фахівці із аграрних українських університетів. Коли компанія набирає обертів, вона притягує людей, які люблять свою справу і хочуть у ній розвиватися, саме такі професіонали приходили в нашу команду. Кожного року ми реєстрували нові препарати і зростали разом із ринком сільського господарства України.

 

Ви робите велику справу, створюєте національний бренд, не просто бренд, успішний з економічної точки зору, а робите ім’я українській продукції. Але наразі с/г виробники звикли більше довіряти імпортній продукції, яка доля UKRAVIT на вітчизняному ринку і за рахунок чого ви втримуєте свої позиції?

Ми їх не тільки втримуємо, а постійно збільшуємо. Тогоріч ми оцінювали нашу долю в 7%, цього року вже маємо цифру 8% на даний момент, і плануємо отримати 9% частки ринку до кінця року. На жаль, дійсно, український бренд важко зарекомендувати, донести до споживача, що він якісний. І, що менша ціна не означає меншу якість продукції, а навпаки, відкриває перед споживачами більші можливості. Практично, запрошуємо агрохолдинги і представників підприємств до нас на виробництво, показуємо науково-дослідний центр і всі бачать, що ми активно розвиваємо і науку, і виробництво, і як результат, отримуємо  із кожним роком все більшу і більшу довіру. Окрім того, ми даємо багато препаратів на випробовування с/г підприємствам, рекомендуємо нашу технологію, супроводжуємо використання препаратів фаховим наглядом. Зазвичай, компанії виділяють для тестування нашої продукції певну ділянку, щоб бачити у порівнянні ефективність засобів, якими вони користувалися раніше і ефективність продукції UKRAVIT. Окрім ефективності, вираховуються витрати ЗЗР на один га посівної площі, і замовник має чітку картину роботи засобів захисту. За умови дотримання технологій, які ми рекомендуємо, врожайність краща, а витрати значно менші. На сьогодні агрономи вже відкриті для експериментів, готові пробувати нове. І у зв’язку із зменшенням світових цін на с/г продукцію, аграрії мають зменшувати свої витрати і якісно витрачати ресурси.

 

Стратегія розвитку UKRAVIT орієнтована здебільшого на українського споживача чи компанія готує експанцію на зовнішні ринки?

Ми розвиваємо експорт упродовж декількох років, збільшуємо виробничі потужності підприємства. Але в першу чергу, ми зацікавлені розвивати саме український ринок, тому що тут ми маємо постійний контакт із сільгоспвиробниками, тут ми бачимо потребу, швидко реагуємо на неї і створюємо нові продукти для рішення якоїсь проблеми в полі. В цьому році компанія продовжує збільшення і вдосконалення виробничих потужностей, і в наступному році збільшуватиме експорт продукції. Але вітчизняний ринок є пріоритетним, Україна, на жаль, багато років була 100% імпортером ЗЗР. Ця ситуація потребує виправлення і UKRAVIT активно працює в цьому напрямку.

 

Які країни є найбільш перспективними для компанії UKRAVIT з точки зору співпраці?

На сьогодні ми експортуємо у дві країни - в Грузію та Молдову, але наразі є зацікавленості з боку країн ЄС, країн Африки, Близького Сходу, Азії, і навіть Латинської Америки. Всі намагаються диверсифікувати постачальників. Багато зарубіжних компаній мають гіркий досвід співпраці із китайськими постачальниками, що викликає потребу змінювати географію співпраці. Є країни, в яких сезон не співпадає з українським, тому ми маємо можливість упродовж всього року максимально активно використовувати власні виробничі потужності.

 

Чи є труднощі при реєстрації нових препаратів в Україні?

Насправді, це складний процес, тому що для українських виробників перелік документів ще більший, ніж для іноземних компаній. Великі світові компанії взагалі мають спрощений процес реєстрації. Ми витрачаємо на реєстрацію багато коштів, часу, але всеодно, ці складнощі нас не зупиняють і ми конкуруємо максимально активно. Україна адаптує своє законодавство під європейське, а останнє підтримує європейські компанії. Наші урядовці не прислухаються до потреб вітчизняних виробників, але цей процес зміниться із збільшенням ваги вітчизняного виробника. Тому що вітчизняний виробник засобів захисту рослин є перш за все захисником українського ринку та інтересів вітчизняних аграріїв.

 

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Аграрні розписки стали мільярдерами

Відповідну роботу в співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції та за фінансової підтримки уряду Швейцарської Конфедерації весь цей час здійснює Проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

Про результативність аграрних розписок та їх подальшу перспективу розповідає керівник Проекту IFC Олексій Омеляненко.

- Завдячуючи аграрним розпискам в аграрний сектор вже залучено 1 млрд. гривень. Багато це чи мало?

- З огляду на потреби АПК в інвестиціях, то це не надто багато. За прогнозом Міністерства аграрної політики та продовольства, цьогоріч озимі будуть посіяні на понад 7 млн. гектарах. Виконання лише цієї роботи потребує значних фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Вони обраховуються багатьма мільярдами гривень.
Але з огляду на те, що аграрні розписки в Україні впроваджуються лише 3 роки, то згадана вами сума є доволі суттєвою. Адже ми починали з експерименту. Майданчиком для нього стала Полтавщина. Там відпрацьовувалися механізми роботи з цією кредитною новацією.

Що втішає, так це динаміка поширення аграрних розписок та обсяги залучених за ними коштів. Восени 2015 року пілотний проект розповсюдився на Черкаську, Вінницьку та Харківську області. Торік він вже охопив 8 регіонів: до перелічених також додалися Хмельницька, Тернопільська, Миколаївська та Сумська області. Якщо за підсумками першого року завдяки аграрним розпискам в сільгоспвиробництво вдалося залучити близько 40 млн. гривень, то станом на 6 лютого поточного року ця сума вже сягнула 429,9 млн. гривень, а за лічені місяці вона більше ніж подвоїлася.

Аграрні розписки як інструмент фінансування малих та середніх сільгоспвиробників запозичений в Бразилії. Їх там було запроваджено ще в 1994 році. Нині щороку вони забезпечують потреби місцевих аграріїв в кредитних ресурсах на 25-30 млрд. доларів США. Значною мірою завдячуючи аграрним розпискам Бразилія з країни-імпортера сільськогосподарської продукції змогла перетворитися на її потужного експортера.

Обидві наші країни зіставні за сільськогосподарськими можливостями. Отож можна уявити, скільки додаткових коштів завдячуючи аграрним розпискам зайде у вітчизняне сільське господарство і який поштовх вони здатні надати його подальшому розвитку.

- Скільки наразі виписано аграрних розписок, і як ця статистика виглядає регіонально?

- Станом на 12 вересня оформлено 149 аграрних розписок, з яких 62 – товарні і 87 - фінансові. Загалом успішно виконано та закрито 57 аграрних розписок. Наразі не було жодного повідомлення про невиконання зобов’язань позичальником. Це ще раз засвідчує, що малі та середні сільгоспвиробники залишаються надійними партнерами для банків та надавачів матеріально-технічних ресурсів.
Список регіональних лідерів очолила Вінницька область. Тут загалом вже виписали 40 аграрних розписок. Полтавська область за цим показником посідає друге місце – 36 аграрних розписок, а Черкаська – третє - 33.
Решта областей має скромніші результати, проте серед них є й такі, які (хоч як це парадоксально не пролунає) додають оптимізму. Так, тернопільські сільгоспвиробники виписали 10 аграрних розписок. На перший погляд, ніби й небагато, але зважте на дві вагомі обставини. Перша – з аграрними розписками тернопільські сільгоспвиробники працюють лише рік, а друга – до роботи з ними вони пристали не одразу.

Кожному стартовому року властива така особливість - певний час витрачається на знайомство з новим інструментом фінансування, з особливостями роботи з ним, з можливостями кредиторів та потребами позичальників. З цієї причини тернопільські сільгоспвиробники і їх колеги з Хмельницької, Сумської та Миколаївської областей почали виписувати аграрні розписки лише з початку поточного року. І якби не ця обставина, то вони сьогодні мали б набагато ліпші показники.

- Чимало сільгоспвиробників, які вже скористалися аграрними розписками, виписують їх повторно. Як би ви прокоментували цей факт?

- Подібні випадки ми, зокрема, спостерігаємо на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині. Вони свідчать про те, що малі та середні сільгоспвиробники високо оцінили можливості нового інструменту фінансування і починають активно використовувати його в своїй практиці. Це те, чого ми, зрештою, і прагнули.

Проте я не хочу оцінювати переваги аграрних розписок винятково з позицій сільгоспвиробників. Останнім часом підвищену увагу до них виявляють і кредитори. Йдеться не лише про банки та постачальників матеріально-технічних ресурсів. У липні до роботи з аграрними розписками долучилися кредитні союзи. Великі надії ми покладаємо на співпрацю і з іншими інституціями, зокрема, з сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Але для того, щоб її розгорнути, треба внести певні зміни до чинного законодавства, провести чималу організаційну роботу.

- Практика використання аграрних розписок виявилася успішною. Це доводять наведені вами факти. Що будете робити дали?

- Проект IFC спільно зі своїми партнерами – Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством юстиції одночасно рухається в двох напрямках. Перший – відпрацьовуємо використання аграрних розписок в інших секторах сільського господарства – в тваринництві, овочівництві, садівництві, ягідництві, а також в органічному землеробстві. Річ у тому, що дотепер аграрні розписки використовується винятково в рослинництві. Отож думаємо не про окремий сектор, а про всі провідні напрямки сільського господарства.

Проте головне для нас – поширити аграрні розписки на всю Україну. Це стратегічне завдання було визначено ще в момент запровадження цього інструменту, але нині ми маємо всі можливості його реалізувати.

- Як ви допомагатимете регіонам, які досі не мали справу з аграрними розписками?

- Для них ми проведемо потужну інформаційну кампанію. До участі в ній залучимо експертів Проекту IFC, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, місцевих органів влади, представників банківського сектору, постачальників матеріально-технічних ресурсів.

Проведення інформаційних кампаній для нас є звичною практикою. В попередні роки ми проводили їх в усіх без винятку регіонах, які долучалися до нашого пілотного проекту. Тож маємо вагомі напрацювання в цій справі.
Щоправда, цього разу готуємо й певні новації. Я вже говорив про те, що сільгоспвиробники восьми регіонів набули достатнього досвіду роботи з аграрними розписками. Тому хочемо всіляко його пропагувати, а заразом пропагувати й ідею доцільності впровадження нового інструменту фінансування. Адже загальновідомо, що лише теорія, підкріплена практикою, забезпечує максимально високий результат.

Цільовою аудиторією для нас є сільгоспвиробники, нотаріуси та кредитори. В залежності від їх потреб ми і формуватимемо програми заходів, які відбуватимуться в рамках наших інформаційних кампаній. Для нас важливо, аби всі, хто матиме причетність до аграрних розписок, у найстисліший термін навчилися з ними працювати і отримувати від них максимальний зиск.

- Коли аграрні розписки впроваджуватимуться по всій Україні?

- Сподіваємося, що це станеться вже найближчим часом. Аграрні розписки довели, що вони варті того, аби ними могли користуватися сільгоспвиробники не лише окремих регіонів, а цілої країни. Ми ретельно готуємося до того, аби так і сталося.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview