170513

Фермерам потрібно встигнути за півроку переукласти договори оренди, аби не залишитися без землі

Насамперед новації стосуються державної реєстрації речових прав на нерухомість, особливо в частині прав на оренду землі. Усе це має й інший бік у контексті обіцяного ринку землі.

Автоматична пролонгація

Ідеться про закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 5.12.2019 №340-ІХ. Ним унесено зміни до Земельного, Господарського та Цивільного кодексів, а також законів «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

Міністерство юстиції в листі від 21.01.2020 №650/8.4.1/32-20 звернуло увагу на те, що перш за все розмежовуються два правові механізми у відносинах оренди землі: пролонгація чинних договорів і переважне право на укладення нових. Для цього договори оренди поділяються на строкові та строкові з пролонгацією.

Відмінність полягає в тому, що перші припинятимуть дію після закінчення строку, на який вони укладені, а другі — ні. Проте для автоматичної пролонгації необхідно, аби такі відомості були зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно, під час реєстрації договорів оренди ознака його пролонгації стає обов’язковим атрибутом.

У Мін’юсті зауважили, що правила, визначені в ст.1261 ЗК, поширюватимуться на договори оренди, укладені або змінені після набрання чинності законом №340-ІХ, що відбудеться після 15.07.2020. Проте згідно з новою ст.1261 ЗК умова про поновлення договору не може встановлюватися щодо ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на них розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача. Це означає, що держава готується підживлювати ринок землі за рахунок угідь, строк оренди яких збігатиме.

Отже, після цієї дати орендарі вже не зможуть розраховувати на укладання договорів з урахуванням умов нині чинної ст.33 закону, зокрема в частині їх поновлення. Натомість ці правила діятимуть для тих договорів, що будуть укладені хоча б днем раніше. Звісно, якщо за цей час законодавець не внесе ще якихось змін, а судова практика не зробить ухилу в бік захисту прав власника.

Нотаріальна вимога

Попри зауваження експертів, законом №340-ІХ запроваджується інститут вимоги нотаріального посвідчення правочину. Це дає право власнику ділянки вимагати нотаріального посвідчення договорів про встановлення земельного сервітуту, про надання права користування ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій), договору оренди землі, а також скасувати таку вимогу (стст.791, 1021 ЗК, ст.14 закону «Про оренду землі»).

Крім того, учасник приватного підприємства може наполягати на вимозі нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є його частка в статутному капіталі (ст.113 ГК), або на засвідченні справжності підпису під час прийняття ним рішень.

У Мін’юсті звертають увагу на те, що встановлення такої вимоги є одностороннім правочином, який також підлягає нотаріальному посвідченню. За своєю правовою природою, така вимога є обтяженням речових прав та реєструється в порядку, визначеному законом. Відповідні відомості вносяться до єдиного державного реєстру юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань нотаріусом, яким посвідчено або скасовано вимогу щодо нотаріального посвідчення правочину.

Ціна нерухомості, вартість оренди

Також до держреєстру прав уноситимуться відомості про ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування ним. При цьому закон №340-ІХ не передбачає витребування державним реєстратором додаткових документів про оцінку об’єкта нерухомого майна.

Такі відомості вносяться виключно на підставі документів, поданих для реєстрації (у разі їх наявності). Наприклад, у разі продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону до реєстру вноситься вартість такого продажу.

Крім того, у Мін’юсті звернули увагу на те, що такі відомості вносяться саме під час держреєстрації речового права й не вимагають актуалізації, приміром у зв’язку зі зміною розміру орендної плати за землю.

До речі, п.4 ч.1 ст.4 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції закону №340-ІХ) відносить іпотеку до обтяження речового права на нерухоме майно. Це, як звертають увагу в міністерстві, впливатиме на належне визначення територіальності проведення реєстраційних дій. Адже державна реєстрація обтяжень згідно з ч.5 ст.3 цього закону (у редакції, що набула чинності з 2.11.2019) проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомості.

Джерело: Закон і бізнес

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Економічні резерви агробізнесу – як сільгоспвиробники оптимізують виробництво

Про це повідомляє прес-служба ВАР.

Зокрема, у керівника ТОВ «Торговий дім «Долинське», що на Херсонщині, Володимира Хвостова основні інвестиції ідуть у зрошення ґрунту. Саме це дає можливість його господарству отримувати високі врожаї: ячменю та пшениці до 8-10 тонн/га, кукурудзи – 12-12,5 тонн/га, соняшнику – 4-5 тонн/га, сої – 4,5-5 т/га. 

«Наше підприємство  - це 14,5 тис. га землі, на 70% з яких діють системи зрошення. Це понад 10 тис. га і ми кожного року інвестуємо у розширення зрошувальних площ. За останні 6 років ми відновили і побудували систем зрошення на близько 3 тис. га землі. На 1 га потрібно вкласти близько 2 тис. доларів", - зазначив Володимир Хвостов.  

Окрім того, у господарстві Хвостова останні 3 роки впроваджуються новітні технології. Зокрема – точне землеробство. 

«Ми підключилися до системи дистанційного контролю сільськогосподарських угідь «Кропіо» і за останні 3 роки вносимо добрива і сіємо згідно з картою, яку формуємо завдяки постійному моніторингу і аналізу ґрунтів. Також завдяки програмі постійно моніторимо індекси вегетації, бачимо, де у нас є «білі» плями на полях»,- зазначив Хвостов. 

Агропідприємство ТОВ НВА «Перлина Поділля», що на Хмельниччині, перейшло на систему обробітку ґрунту стрип-тілл (strip-till). Як запевняє керівник підприємства Сергій Іващук, це дає їм можливість збирати 3,5-3,8 тонн ріпаку з 1 га навіть при засушливій погоді. 

«Для нашої місцевості – це добре. При цьому ми ще на 15% зменшили витрати на посів, оскільки при стрип-тілл відбувається набагато менше технологічних обробок», - пояснює Іващук.  

Окрім того, на підприємстві Сергія Іващука використовує лише рідкі азотні добрива. Це також дає можливість зберігати вологу. 

Агрофірма «Колос», що на Київщині, дотримується традиційної системи обробітку ґрунту, проте оптимізують агровиробництво за рахунок застосування унікальної збалансованої сільськогосподарської системи біологічного землеробства, яку розробили безпосередньо на господарстві.

«Біологізація землеробства – це своєрідне вдосконалення наявних форм системи землеробства для відтворення родючості ґрунтів і захисту рослин, адже основним недоліком традиційного обробітку ґрунту є створення щільної «плужної підошви», що перешкоджає проникненню в нижні шари води та ускладнює розвиток кореневої системи», - пояснює керівник господарства Леонід Центило.

За його словами, основна увага приділяється правильному вибору сівозмін, відновленню і збереженню родючості ґрунту, різноманітності культур, боротьбі з фітопатогенними мікроорганізмами, шкідниками і бур'янами екологічними засобами і методами.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ожеледиця і снігопади: зимові шини «в дії»

Ось і випав довгоочікуваний сніг, якого українці цієї аномально теплої зими чекали так довго. Одні зразу ж почали радіти зимовій погоді, інші ж – нарікати на затори, що паралізували рух транспорту. А редакція Аgroreview.com вирішила перевірити, як працюють зимові шини «в дії» та виїхала на засніжені дороги та поля.

Яким би досвідченим водієм хто не був, але закони фізики ще жоден не переміг. Зчеплення з дорогою значно гірше на обледенілій трасі. Звідси і більш довгий гальмівний шлях, як мінімум. І менш хвацький водій, але який перевзувся у якісні зимові шини, зупиниться швидше у неочікуваній ситуації, ніж автомобіліст на неякісній гумі.

Врахувавши порівняльні тести автомобільних ЗМІ, наш редакційний автомобіль ми «взули» у зимові шини Nokian WR SUV 4 розмір 225/60 R18, які на сьогодні кращі з точки зору поведінки на снігу та показали себе ідеально на засніженій поверхні. 

Проїжджаючи столичними заторами та подекуди зовсім нерозчищеними комунальними службами ділянками доріг, ми власноруч переконалися у відмінному зчепленні з дорогою та  чудовій тязі на виходах з поворотів. Наш автомобіль швидко гальмував в інтенсивному потоці транспортних засобів та легко підіймався й спускався на крутих підйомах та схилах. Машину не заносило навіть на слизьких, а подекуди й небезпечних  ділянках дороги. 

Зауважимо, що зимові шини для кросоверів Nokian WR SUV 4 являють собою типову «євро-зиму»: направлений малюнок протектора з широкими канавками служить для відведення води, талого снігу, крижаної крихти. Численні ламелі-прорізи з пилкоподібним профілем призначені для поліпшення зчеплення на снігу і на льоду. 

До того ж,  зимова шина Nokian WR SUV 4 має посилені арамідним волокном боковини. Це рішення здорово знижує шанси прорізати шину об гострі краї чергової ями, що для нашої країни є дуже актуальним на зимових розбитих дорогах. У цьому ми переконуємося на шляху від Києва до одного з господарств у Черкаській області.

Тут варто відзначити, що на відміну від столичних доріг, місцеві автошляхи подекуди були вкриті значним шаром снігу. А на деяких ділянках шляху наш автомобіль взагалі був «першопрохідцем». 

Але й тут зимові шини Nokian WR SUV 4 нас не підвели: відмінний розгін і гальмування на снігу (зубці і кромки забезпечили хороший рівень зчеплення в поздовжньому напрямку), зрозуміла і прогнозована поведінка транспортного засобу, досить хороша паливна економічність (завдяки зниженню опору коченню).

Ми вирішили продовжити наш тест-драйв, тому з радістю прийняли пропозицію агронома господарства та виїхали з ним в поле, щоб перевірити стан озимини, а також пересвідчитися у надійності «зимового взуття»  нашого автомобіля. Оскільки шини мають висоту профілю 60%, ми з легкістю дісталися до засніжених полів без жодних труднощів та ускладнень, а гума витримала випробування грубими дорогами, забезпечуючи при цьому високий рівень зчеплення і стабільну роботу.

Загалом, після перевірки та обкатки зимовими дорогами, можемо з упевненістю констатувати, що зимові шини Nokian WR SUV 4  – це ефективне керування автомобілем, контроль за рухом і траєкторією, мінімальний гальмівний шлях, економія палива. Словом, шини забезпечили нам впевнену їзду на слизькій дорозі і не спасували в снігу.

І не забувайте, якісні зимові шини є головною запорукою комфортної та безпечної їзди в холодну пору року.

 
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ваш вибір 'Подобається'.

Знайти правильну нішу: на які культури варто звернути увагу фермерам

Нішевими ми зазвичай називаємо культури, не характерні для агропромислового комплексу України і тому мало вирощувані. Серед подібних культур часто трапляються такі, які користуються великим попитом на ринках інших країн і при цьому дорого продаються. Завдяки цьому, якщо проявити достатню вправність в організації бізнесу, виробництво нішевих культур має підвищену рентабельністю, пише pro-consulting.ua.

Разом з тим, коли про якусь вигідну нішеву культуру дізнаються в широких фермерських колах, вона часто перестає бути нішевою і швидко втрачає свою ринкову привабливість. Прикладом такого перетворення може служити спельта. Як тільки про вигідність її вирощування було згадано на конференції «Мільйон з гектара», на наступний рік наші фермери видали на європейський ринок стільки спельти, що її ціна впала відразу в три рази. Тому нішеві культури не варто вважати таким собі сільськогосподарським клондайком, а мудрість про те, що всі яйця не можна класти в одну корзину, ніхто не відміняв.

Які сільськогосподарські культури в Україні в даний час вже поступово виходять з категорії нішевих? Це соя та ріпак, які, завдяки більш високій маржинальність в порівнянні з традиційними соняшником і кукурудзою, почали сіяти не тільки фермери, а й багато великих агрокомпаній. Те ж саме можна сказати про горох і сочевиці - їх посіви збільшуються. А ось площі під гірчицю, навпаки, скорочуються. Ніша сорго розширюється настільки стрімко, що експерти прогнозують збільшення в середньостроковій перспективі його посівів з нинішніх 40 тис. Га до 1,5 млн. Га, а в особливо посушливих регіонах України сорго цілком може замінити кукурудзу.

Фермерам, які бажають доповнити своє виробництво високомаржинальним нішевими культурами, варто звернути увагу на спаржу і шафран.

Спаржа особливо популярна на Близькому Сході і в Південно-Східній Азії, але попит на неї зростає і в Західній Європі, і навіть українські ресторани купують спаржі все більше. Звичайно, при вартості в 200 грн за кілограм сподіватися на масовий інтерес з боку вітчизняних споживачів не доводиться, але знайшовши канали збуту на внутрішньому і міжнародному ринку, можна непогано заробити. У сегменті спаржі навіть з'явилася ніша в ніші - це фіолетова спаржа, яка користується особливим попитом у послідовників ЗСЖ США і старої Європи.

Шафран коштує на міжнародному ринку 5-10 доларів за грам. Кроруси, з яких отримують цю спецію, добре ростуть в умовах України і не вимагають застосування засобів захисту рослин. З одного гектара крокусів можна отримувати до 10 кг шафрану. Причому він не псується, а тільки поліпшується з часом, тому шафран немає необхідності швидко продавати.

Фермерам, які шукають свою нішу, варто звернути увагу на загальну проблему при реалізації всіх нішевих культур на експорт. Вона полягає в необхідності формування великих партій, які, як правило, не можуть зробити окремі дрібні господарства. Виходами із ситуації є або кооперація, або торгівля через посередників.

Нішеві культури - це шлях для агробізнесменів, які не бояться експериментувати, можливо, ризикувати, але, при правильному підході, вони отримують гідну винагороду за свою схильність до новацій.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Україна "пасе задніх" за рівнем держпідтримки АПК або що таке "економічний націоналізм"

У 2020 році бюджет державної підтримки фермерів скорочений майже в половину і становить всього 4 млрд грн. Це 0,5% від загального аграрного ВВП України. До того ж, знову змінені дотаційні програми, повідомляє УНН.

Очікується, що допомога держави буде надана або у зв’язку з викупом землі, або на купівлю вітчизняної сільгосптехніки. Можливо, але не точно, держава виділить кошти і тим аграріям, хто інвестує в будівництво тваринницьких комплексів і елеваторів. Але плани уряду досі туманні.

Для того, щоб зрозуміти наскільки мізерна держдопомога фермерам в Україні на рівні 0,5% від аграрного ВВП, досить порівняти цей показник з іншими країнами. Наприклад, в Канаді бюджет дотацій фермерам становить 9% від аграрного ВВП, а це близько 6 млрд доларів. Приблизно таку ж суму на сільське господарство витрачає Німеччина. Загальний бюджет прямих виплат фермерам в 2018 році в сусідній Польщі склав 14,6 млрд злотих, тобто більш 3,6 млрд доларів.

Всі ці країни є конкурентами аграрної України на світових ринках, і 4 млрд грн, а це 160 млн дол. на тлі тієї ж Польщі виглядають щонайменше бідно.

Не кажучи вже про США, які виділяють на агровиробництво близько 20-25 млрд доларів. При чому особливу увагу там приділяють великим і продуктивним агропідприємствам

За даними проведених досліджень, 60% субсидій, що надаються в США в рамках трьох найбільших програм підтримки агровиробництва страхування, ARC і PLC, отримують 10% найбільш великих агрокомпаній. За даними іншого дослідження, проведеного Інститутом Катона, на частку 15% найбільших аграрних господарств припадає 85% державних дотацій. За даними третього — серед одержувачів субсидій як мінімум троє американських фермерів-мільярдерів.

За словами президента США Дональда Трампа, кожен долар, вкладений в експорт сільгосппродукції і продуктів харчування, створює на внутрішньому ринку ще 1,27 доларів. Кожен експортний 1 млн доларів підтримує 8 тисяч робочих місць на внутрішньому ринку. А в цілому сільське господарство бере участь у формуванні до 8,6% ВВП Америки.

До слова, саме президент Трамп пропагує в Америці політику економічного націоналізму, заявляючи про те, що він буде агресивним прихильником захисту економічних інтересів американських робітників і селян на світовій арені.

“Я буду боротися проти недобросовісних торгових угод. Я категорично проти Транс-Тихоокеанського партнерства в його нинішньому вигляді і буду працювати над торговими угодами, які будуть захищати національні інтереси, а значить, і інтереси американських робітників, в тому числі аграріїв”, — заявив він.

Чи існує в Україні політика економічного націоналізму і протекціонізму, і чи здатний Президент Зеленський наслідувати приклад свого американського колеги, в коментарі УНН розповів економічний експерт Андрій Новак.

“В Україні повністю відсутні будь-які прояви економічного протекціонізму. Швидше навпаки, Україна демонструє напевно найбільш лояльні умови для іноземних товарів, повністю відкритий внутрішній ринок, немає ніякої реальної підтримки українських виробників, особливо промислових. Купівлі як на рівні центральних органів влади, так і на рівні місцевих органів влади, там де мова йде про купівлю техніки, транспортних засобів, перемагають, як правило, іноземні виробники, хоча пропонують себе на конкурс і українські виробники”, — сказав Новак.

“Тобто, ніякої суттєвої підтримки українські виробники готових споживчих товарів від держави немає. Хоча яке б ми не взяли будь-яке економічне диво, будь-якої країни, всі ці чудеса мають одну спільну рису — протекціонізм і підтримка власних виробників, як мінімум, на внутрішньому ринку, і допомога їм вийти на зовнішні ринки. Так починалося будь-яке економічне диво, німецьке, японське, південнокорейське або, як зараз, китайське. Тому протекціонізм, це те що треба Україні, а ось чи зможе реалізувати це діючий президент залежить від того, якої якості буде уряд, але поки з діючим урядом розраховувати на щось подібне навряд чи можливо ”, - вважає Новак.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чому ринок землі має бути відкритим для іноземців: 10 ключових питань

Найбільш гострим і болючим питанням земельної реформи стала проблема допуску до купівлі-продажу головного аграрного активу іноземних громадян, компаній-нерезидентів та юридичних осіб, де бенефіціарами є особи — не громадяни України. Чого тільки вже не було сказано і почуто: і те, що іноземці за будь-які гроші скуплять землю і не будуть її обробляти для того, щоб прибрати з глобального ринку конкурента (тобто Україну), і те, що на кордоні України вже стоять ешелони вантажних потягів, аби згребти безцінний чорнозем і вивезти його на чужину, і те, що після приходу іноземців в Україні утворяться безлюдні території, села повмирають, а населення буде жити у фавелах на кшталт бразильських…

Такі безглузді заяви, інколи з вуст відомих політиків, бентежать суспільство — воно вже заздалегідь налаштоване проти участі іноземного капіталу в ринку землі в будь-якій формі. На цьому фоні наміри влади провести референдум по питанню виглядають принаймні дивно. Адже зроблено все або майже все, щоб налаштувати громадськість проти іноземних громадян — власників землі в Україні.

Між тим, компанії та господарства з іноземним капіталом давно й успішно працюють в українському агросекторі та належать до категорії найбільш передових суб’єктів аграрного ринку. З відповідями на найбільш поширені запитання стосовно доцільності або недоцільності допуску нерезидентів до купівлі землі — голова Асоціації аграріїв України, яка об’єднала фермерські господарства, створені іноземними громадянами та за участю іноземного капіталу.

1. Які переваги є у компаній з іноземними інвестиціями і чи мають вони лишитися серед активних суб’єктів ринку?
Компанії з іноземними власниками працюють прозоро і, отже, є найкращим джерелом надходжень для державного і місцевих бюджетів. Весь їх реальний товарообіг відкритий, заробітна та орендна плати сплачуються офіційно й оподатковуються на регулярній основі. Із запровадженням моделі з обмеженнями земля, що перебуває в обробітку таких компаній, стане мішенню для рейдерських атак, а рейдери, як відомо, податків не платять.

2. Чому іноземні компанії хочуть мати доступ до купівлі землі та не задовольняться просто орендою?
Через спроби нечесної конкуренції іноземні компанії будуть вимушені лише «спостерігати», як на їхніх полях з’являються так звані шахматки — є велика ймовірність, що землю, яку зараз обробляють такі іноземні компанії, на підставі договорів оренди будуть скуповувати далеко не фізичні особи для подальшого продовження орендних відносин, а саме сусідні українські аграрні компанії, фермери та рейдери, які після спливу термінів первинної оренди (а у випадку з рейдерами і незважаючи на існуючу оренду), будуть намагатися обробляти таку землю вже самостійно. Звісно, існуюча конфігурація полів таких іноземних компаній буде змінюватися у бік зменшення і звуження, що призведе до унеможливлення руху і роботи широкозахватної техніки та обладнання, а це суттєво знизить ефективність бізнесу.

Ми знаємо випадки, коли рейдери фактично «крали» землю через чорних реєстраторів, після чого блокували під’їзні дороги, блокували техніку господарств, збирали врожаї тощо. І якщо вчора таким рейдерам потрібно було порушувати закон, то сьогодні закон буде на їхньому боці. Під прицілом буде більшість компаній з іноземними власниками — інвестиційний імідж і привабливість України будуть підірвані, нові інвестори не ризикуватимуть і будуть шукати можливі альтернативи, а ті, що вже працюють, будуть скорочувати свою присутність або зовсім підуть на ринки інших країн.

3. На що розраховувати власникам землі у випадку з обмеженням стосовно іноземців?
У випадку з обмеженням кількості суб’єктів ринку, без присутності реальних зовнішніх інвесторів, власники землі — українські пайовики будуть обмежені у своєму виборі, їхня земля так і не отримає свою справжню оцінку і не стане повноцінним активом, на що всі так розраховують. Це зрозумілий процес в умовах обмеженого попиту на наявну пропозицію. Це завдасть великої шкоди 7 млн українських громадян.

4. Не можна допустити, щоб українською землею заволоділи громадяни інших країн, оскільки є суттєві ризики по втраті території.
Громадяни України вже володіють землею, оскільки земля у вигляді паїв вже розподілена і буде продовжувати розподілятися за законом виключно серед громадян України на так званому первинному ринку. І саме громадяни України повинні мати право та можливість розпоряджатися власною землею в повній мірі, адже, врешті-решт, рішення за ними — чи продовжувати здавати в оренду, чи обробляти самостійно, чи продавати. Рішення, прийняте самими власниками, і буде справжнім волевиявленням, без будь-яких спекуляцій і маніпуляцій на цю тему. Кожна людина має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, так говорить ст. 41 Конституції України.

Референдум фактично «заблокує» цю норму в разі рішення щодо обмеження права, а оскільки референдум буде проведений серед більшості стосовно прав меншості, оскільки не всі опитані матимуть прямий зв’язок із предметом такого опитування, його результати взагалі можна визнати такими, що є сумнівними.

5. Чому для України так важливі іноземці й чи не маємо ми перш за все думати про власних фермерів?
Іноземний бізнес, інвестори є сьогодні першими і найголовнішими лобістами інтересів України перед своїми громадянами та урядами своїх держав, які надають Україні колосальну підтримку на міжнародній арені, і цей зв’язок не можна руйнувати. Втратити надійних зовнішніх союзників сьогодні — це лишитися Україні сам на сам перед загрозами, як економічними, так і геополітичними. Вільне і сусідське існування іноземного бізнесу поряд із місцевим сприятиме природному обміну досвідом, технологіями тощо саме із місцевим бізнесом, що напряму впливатиме і на його подальшу ефективність та конкурентоспроможність, адже вільний ринок капіталів, вільний ринок праці завжди були і будуть рушійними силами прогресу.

6. Які переваги відкритого ринку?
Відкритий ринок вигідний для всіх чесних гравців — для фермерів, для власників земельних ділянок, для держави. У фермера з’явиться можливість придбати землю, на якій він працює, власники земельних ділянок отримають гідну і справедливу ціну, а держава — відповідні чесні податки.

7. Чому не лишити все як є, тобто продовжити мораторій?
Відсутність будь-яких реформ, особливо у таких чутливих і важливих для економіки напрямах, яким є сільське господарство, призведе до суттєвого відкату назад, й Україна остаточно втратить шанс реального конкурування на світових ринках продовольства. Україна вже припускалася помилок, коли обирала одну дорогу з Росією, нашим східним сусідом, через що рівень життя і добробуту українців сьогодні у три рази нижчий, ніж у громадян інших країн із колишнього радянського блоку, які вибрали шлях до ЄС.

Примітним є приклад Чеської Республіки, яка сьогодні є відкритою для іноземних інвестицій, де кожен, включно з громадянами України, може вільно купити сільськогосподарську землю. Це яскраво демонструє, що свобода, рівність, верховенство права та вільний ринок — це шлях до добробуту нації. І навпаки, заборони і обмеження — шлях до бідності, панування олігархату і вузьких привілейованих угрупувань, які одноособово використовуватимуть блага усього народу.

8. Наш народ вже нікому не вірить і вкотре боїться бути ошуканим.
Страшилки про те, що «землю повивозять», — це маячня: українська земля розташована в Україні й тут і залишиться. Єдине професійне питання полягає в тому, чи буде вона оброблятися належним чином і чи буде при цьому зберігатися і підвищуватися її якість, і чи будуть всі гравці, особливо рейдери, сплачувати податки належним чином. І тут ми наважимося стверджувати, що саме компанії з іноземними інвестиціями сплачують більш високі податки, і всі офіційно, і причиною тут є саме прозорість ведення бізнесу.

9. В умовах обмеженості доступу до фінансового ресурсу в українських фермерів вся земля буде сконцентрована в управлінні саме іноземних компаній.
Українські аграрії, чий бізнес пов’язаний з іноземними інвестиціями, зовсім не намагаються захопити ту землю, яку обробляють їхні колеги — українські фермери. Вони просто хочуть, як і всі інші порядні фермери, мати можливість придбати ту частину землі, на якій вони господарюють для розвитку і підвищення ефективності саме власного бізнесу. Звісно, якщо власники земельних ділянок запропонують їм цю землю. Якщо такої можливості не буде, то серед потенційних покупців у цих землевласників буде лише обмежена група рейдерів і спекулянтів, які так само «прийдуть» до українських фермерів. До сьогодні, навіть за наявності значного, як всі кажуть, фінансового ресурсу, лише 10% української землі перебувають в обробітку компаній з іноземними інвестиціями, натомість 80% землі сконцентровано в управлінні дрібних і середніх українських фермерів. І це є яскравим доказом, як розвивалася і куди дійшла концентрація впродовж минулих 20 років, і що саме український, місцевий фермер є набагато «спритнішим», оскільки він у себе на батьківщині й місцевий бізнесовий побут саме для нього є природним, а отже, сприятливим.

10. Є приклад Литви, яка радить нам «наступати на їх граблі» й зробити ринок обмеженим на початку.
Серед можливих так званих моделей земельного ринку нам чомусь нав’язують не найбільш прогресивні приклади — Литви, Польщі тощо, забуваючи про більш прогресивні, такі як Іспанія, Італія, Нідерланди, Чехія, Німеччина, Велика Британія, Австрія, США тощо, де ефективність і маржинальність з одного гектара подекуди не в рази, а в десятки разів вищі за наведені приклади, і тим більше за українські. Наведені приклади держав є більш прогресивними саме завдяки їх відкритості.

І не треба забувати, з чого починали та сама Литва чи Польща — вони починали з нуля, де ще не був сформований суб’єктний склад учасників нового ринку, окрім саме власників земель. У нашому ж випадку, за роки бездіяльності та мораторію, ми маємо цілковито працюючих суб’єктів, які вже сьогодні є ефективними й завдяки яким сформувалася ціла галузь економіки. Порушувати на сьогодні цей природний баланс вкрай небезпечно і загрожує цілій галузі. Є ще низка похідних і споріднених загроз — занурити суб’єктів у невизначеність, що матиме наслідки щодо їх подальшого розвитку, а подекуди навіть існування, принаймні на деякий час, коли ринок буде перерозподілятися, що неминуче за таким сценарієм.

Автор: Олексій Сидоров, голова Асоціації аграріїв України

Джерело: landlord.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview