Французький досвід в українському агробізнесі

AR: Якими здобутками може пишатися компанія “Євраліс-Україна” за 10 років успішного ведення бізнесу?

Свою історію ми розпочали із інвестицій в насіннєвий завод, який знаходиться в Черкаській області. Далі наша компанія продовжила свої інвестиції у два господарства, майже 3,5 тисячі га, на яких ми сьогодні вирощуємо гібриди кукурудзи, соняшника та сої. Якщо говорити про загальні досягнення “Євраліс-Україна”, то на сьогодні можу говорити, що компанія дійсно стала популярною в межах українського фермерства, наша частка на українському ринку вирощування соняшника становить 10%. Кожен 10 га соняшника в Україні засівається насінням компанії “Євраліс”. Стосовно сегменту кукурудзи в Україні, наша компанія є одним із основних лідерів у галузі насінництва і продажу кукурудзи - 7% частки ринку, або кожен 12 гектар.

“Євраліс-Україна” входить до складу групи компаній Євраліс. Ця компанія - кооператив, який був створений у 1936 році, в минулому році ми святкували 80-річчя створення компанії, а цьогоріч святкуємо 10-річчя функціонування “Євраліс-Україна”.

AR: Є якісь особливі французькі технології, які ваша компанія використовує також в Україні?

Індикаторами нашого успіху можна перш за все вважати французьку генетику і якість нашої продукції, яку ми пропонуємо на ринку України. По-друге, “Євраліс-Україна” має вертикально інтегрований цикл виробництва - в Україні ми маємо свій департамент науки, де тестуються всі наші продукти на адаптацію до українського клімату, регіонально. Український фермер вирощує продукцію в континентальному стресовому кліматі. Ті продукти, які найбільш адаптовані для європейського океанічного клімату, не підходять для українського, тому ми виводимо ту генетику, яка найбільш адаптована для українського ринку. Окрім того, повний цикл виробництва знаходиться в Україні, починаючи з польової мультиплікації гібридів. Ми контролюємо весь цикл виробництва, і, відповідно, якість на кожному етапі. І, звичайно, маємо сильну команду комерсалізації, ми не продаємо напряму фермеру, ми створюємо попит нашими регіональними представниками і продаємо насіння через дистриб’юторів, наших партнерів.

AR: Техніку якої компанії використовує “Євраліс-Україна” і чому саме її?

Виробництво ділянок гібридизації трохи відрізняється від товарних посівів, тому ми використовуємо спеціалізовану техніку, яка спеціалізується на виробництві насіннєвих продуктів. Партнерство із KUHN зумовлено тим, що ми хочемо запропонувати нашим клієнтам повний цикл послуг, який використовується і на товарних посівах.

AR: Про плани на майбутнє.

Ми маємо амбіційні плани в Україні, ми хочемо рости, хочемо, щоб насінням компанії “Євраліс-Україна” засівалося ще більше га української землі. Плануємо розширення нашої частки ринку до 20% у сегменті соняшника і до 15% у сегменті кукурудзи. Також сподіваємося, що насіння, вироблене в Україні, експортуватиметься в ЄС. Цьогоріч, порівняно із минулим роком, на 70% ми збільшили продаж соняшника, і на 45% збільшили продаж кукурудзи.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ринок землі очима економістів

На думку Мартина Андрія Геннадійовича, зав. каф. землепорядного проектування НУБіП, д.е.н., доцента, існує неабиякий ажіотаж навколо питання мораторію.

По суті, Земельна Реформа в Україні вже давно проведена, вона почалась у 1991 році і дотепер все ніяк не завершиться. Це зумовлено відсутністю чіткої позиції стосовно того, яке сільське господарство країна хоче мати у стратегічній перспективі. Очевидно, що такої ідеалізованої картини сільського господарства, яке є у Європі, Україна не матиме, оскільки в ЕС аграрне виробництво не є класичним бізнесом. Сільське господарство в Європі - це величезний соціальний проект, значні дотації виплачуються в рамках спільної європейської політики на розвиток сільських територій (36% бюджету використовується для підтримання життя 6% населення, яке працює в сільському господарстві і створює 1,5% ВВП ЄС). Наразі у вітчизняному сільському господарстві немає такої кількості робочих місць, яка була ще 10-20 років тому, щорічно Україна втрачає близько 100 тисяч робочих місць у с/г і це цілком об’єктивна тенденція.

Григорій Кукуруза, економіст IMF group Ukraine, так коментує ситуацію:

Може скластися враження, що 450 народних обранців, які сидять у Верховній Раді хочуть взяти національне багатство України, продати його і непогано на цьому заробити. Хоча ситуація насправді протилежна. Україна наразі не є аграрною наддержавою і не може забезпечити достатній рівень продовольчої безпеки. За рейтингом The Economist ми у минулому році опинилися на 63 місці, не дивлячись на рекордні врожаї і потужний експорт. В агросекторі наявна низка економічних диспропорцій, які йому заважають розвиватися. По-перше, будь-яке фермерське господарство, яке хоче розвиватися, змушене брати землю в оренду. 50% земельного фонду, що обробляється, знаходиться в оренді; 60% з цих 50% - у короткостроковій оренді до 10 років. По-друге, з 2000 року у нас впав вміст гумусу в ґрунтах з 3,36% до 3,14%, при цьому землі з вмістом гумусу менше 2,5% чорноземами вже не вважаються. Ігри з продовженням мораторію можуть призвести до того, що за 10-15 років в Україні вже не залишиться чорноземів, про які ми так багато говоримо.

Його думку продовжує Андрій Мартин.

Якщо розглядати питання мораторію з юридичної та економічної точок зору, то, по суті, воно є абсурдним. Якщо поставити питання власнику земельної ділянки: чи хоче він розпоряджатися власним майном, очевидно, що всі власники захочуть мати економічну свободу. Відповідно, мораторій - брутальне обмеження економічних свобод громадян України, він суперечить Конституції, що забороняє звужувати існуючі права і свободи громадян України.

Експерти погоджуються у твердженні, що мораторій надзвичайно зручний для великого агробізнесу, який категорично проти його зняття. Григорій Кукуруза, наголошує на тому, що нагальною проблемою є монополізація: збільшується питома вага агрохолдингів: з 2005 по поточний рік їхня кількість збільшилася з  8 до 17%, а у 1991 році їх взагалі не було. При цьому падають обсяги виробництва малих та середніх фермерів. Причина на думку Андрія Мартина полягає у тому, що за невеликі гроші, які платяться за оренду, можна отримати доступ до найбільшого вітчизняного виробничого активу - землі.

Чому в Україні виросли агрохолдинги - через те, що не потрібно робити шалені інвестиції в придбання землі у власність, ви просто приходите в село, пропонуєте на 100-200 гривень більше орендної плати, ніж платив попередник, і все - це село ваше. І це при тому, що, в середньому, орендна плата за га становить 30-40 доларів, а прибуток з цієї землі сягає 300-500 доларів на рік.

Але різких рухів у зміні на ринку землі на думку Григорія Кукурузи робити не можна.

Мораторій має вводитися поетапно і з певними обмеженнями, якщо ввести його глобально і без обмежень, це дискредитує ринок землі і не захистить малих і середніх фермерів.

Резюмуючи попередні тези, Андрій Мартин акцентує увагу на політизованості питання.

Тема мораторію дуже заполітизована, для опозиції - це електоральний хліб (“земля - душа народу, її продавати не можна”); політики, які при владі, бажають взяти участь у процесі приватизації державної землі. “Якщо на ринок потраплять величезні площі землі, то великої ціни вона не матиме і можна бути недорого приватизувати величезні земельні масиви. Звичайні фермери не матимуть можливості придбати ці землі, купуватимуть їх ті, хто має доступ до фінансових потоків. Обмеження, які пропонуються урядом (200 га в одні руки) також недосконалі. Для Закарпаття це рілля двох сільських рад, а для Луганщини - це кіт наплакав. Наразі складається цікава ситуація, за якої мораторій сам по собі шкідливий і вбив по великому рахунку за останні роки дрібне підприємництво в сільській місцевості, але в силу неформального консенсусу, який склався в країні, знімати цей мораторій ніхто не хоче. Хоча тільки на власності можна побудувати стабільне сільськогосподарське підприємство. Хто буде власником землі в Україні за 10-15 років? Кого б ми хотіли бачити власником? Країна має відповісти на ці питання і під це виписувати законодавство і законодавчі обмеження, які дозволять у перспективі сконцентрувати землю в процесі ринкового обороту саме у тих верств населення, яких би ми хотіли бачити сільгоспвиробниками у середньостроковій перспективі. Власність на землю - потужний фундамент для розбудови сталого сільського господарства, яке має враховувати інтереси усього населення, а не обмеженої кількості суб’єктів господарювання, які фактично використовують одне із найбільших природних багатств нашої країни.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

«Цариця» полів: чого чекати від експорту кукурудзи

Останніми роками в Україні виробництво трималося відмітки 23-28 млн т, що дозволило посісти 6 місце серед світових виробників. Про це повідомляє Аналітичний департамент УАК.

За прогнозами американських аналітиків планується, що виробництво зросте на 1,8%. Так як внутрішнє споживання кукурудзи в Україні, порівняно з виробництвом, відносно невелике, основний обсяг виробленої продукції прямує за кордон.

Основними торговими парнерами для України протягом  останніх років були Китай, Єгипет, Іспанія, Нідерланди, Іран, куди в 2016 році експортували більше 50 %  української кукурудзи.

Таблиця 1. Найбільші імпортери української кукурудзи в 2016 році

На початку 2017 року говорилося про можливе зниження експорту кукурудзи до Китаю. Однією з причин називали відкриття китайського ринку для американської  кукурудзи. Проте основною причиною зниження поставок стало зниження потреби в самому Китаї. Так, за даними USDA, прогноз імпорту кукурудзи в Китай становить 3 млн т. В той час як в самому Китаї говорять про потребу в 2 млн т зерна, і ця цифра дійсно є нижчою за попередній рік на 37,5%. За  даними звіту міністерства сільського господарства КНР, за перші п’ять місяців було імпортовано 351,9 тис. т. кукурудзи, що на 88% менше порівняно з попереднім роком. Та навіть попри таке значне скорочення, Україна залишається лідером на китайському ринку, адже основна частина  імпортованої  кукурудзи була з України (88%), тоді як поставки зі США становили лише 7,6%. Також, спираючись на дані української служби статистики, за січень травень поставки до  Китаю становлять 668,9 тис. т, тобто в червні укрїнська продукція в Китаї має збільшитися як мінімум на 359,9 тис.т. (через те, що тривалість поставки в Китай триває більше місяця).

Таблиця 2. Порівняння експорту кукурдзи за січень-травень 2016 та 2017 років

З даних таблиці видно, що на сьогодні, порівняно з аналогічним періодом, експорт кукурудзи до Китаю вже знизився на 70,7 % .

Чи становить загрозу експорт кукурудзи з США до Китаю для українських зернотрейдерів? За даними USDA, прогноз щодо експорту кукурудзи зі Сполучених Штатів  скоротиться на 13,6 % і становитиме 47,5 млн т. 

За даними американських звітів за 2016/2017 МР, США експортували до Китаю  344,9 тис. т  кукурудзи, що на 53 % більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте Китай не є основним гравцем для США, остільки найбільшими ринками збуту американської кукурудзи за перші 5 місяців 2017 року стали Японія, Мексика, Південна Корея, Колумбія, Тайвань. Саме в ці країни надходить більше 70% американської кукурудзи.  Крім того, такі країни, як Мексика (+4,73%), Південна Корея (+4,08%), Колумбія (+6,38%) планують збільшити імпорт кукурудзи, можливо, навіть за рахунок поставок США.

Чого ж нам чекати в майбутньому від торгівлі з Китаєм? Перш за все, внутрішня ціна в Китаї на кукурудзу знижується, в той час як через засуху та неоптимальні погодні умови витрати на вирощування для китайських фермерів зростають. Ця ситуація призвела до того, що посівні площі на 2017 рік зменшилися на 10,9%. В  майбутньому це може призвести до зниження виробництва кукурудзи, а отже для того, щоб задовольнити внутрішнє споживання, потреба в імпорті кукурудзи наступного року знову зросте.

Українським виробникам та зернотрейдерам варто думати не лише про те, що імпорт до Китаю в 2017 році знизиться. В загальному це звично, що товарообороти країн кожного року змінюються. Проте варто оцінити перспективи експорту до інших країн. Адже, зниження попиту з боку Китаю можна компенсувати збільшенням поставок до Єгипту (+1 млн т), Ірану(+0,5 млн т), Турції (+0,5  млн т), Саудівської Аравії (+0,8 млн т), потреби яких, за даними світових прогнозів, зростуть.

Варто також враховувати й прогнози майбутнього виробництва кукурудзи в Україні. Адже очікування ФАО свідчать про скорочення виробництва кукурудзи на 1,4 млн т, порівняно з минулим роком, до 26,7 млн т. В той час як американські аналітики прогнозують зростання виробництва до 28,5 млн т (+1,8%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ринок м’яса України – підсумки першого півріччя

  • Поголів’я ВРХ почало відновлюватись;
  • Свинарство швидко втрачає поголів’я;
  • Хвалити експортерів яловичини за успішну диверсифікацію поставок поки ще зарано;
  • Чекаємо на новий рекорд у експорті курятини;
  • Китай рятує українських свинарів як може;
  • Шоковані зростанням цін, українці скоротили споживання м’яса.

 
Виробництво


 

Виробництво яловичини у першому півріччі зросло, за попередніми оцінками, на 2% у порівнянні з відповідним періодом минулого року – зі 104 до 106 тис. тонн.

Зростання цін на молоко, а також безпосередньо на м’ясо повертають інтерес сільських жителів до ідеї утримання корів. Держстат вже декілька місяців показує, що поголів’я ВРХ в категорії господарств населення перевищує торішнє. В комерційному виробництві тенденції до зростання стад поки що не помітно, але не забуваймо, що поголів’я ВРХ в нашій країні більш ніж на 70% знаходиться саме в домогосподарствах. Отже, маємо тенденцію поступового відновлення поголів’я ВРХ, хоча в цілому воно ще менше ніж торік.

Зростання реалізації ВРХ на забій в цьому році також забезпечили господарства населення, тоді як в сільськогосподарських підприємствах – спад. Але як пояснити те, що поголів’я почало відновлюватись тільки кілька місяців тому, а реалізація худоби на забій вже випереджає показники минулого року?

Нажаль, оперативна статистика не дозволяє побачити поточний стан м’ясного бізнесу країни в деталях, але в більш докладній річній статистиці впадає в око збільшення в господарствах населення кількості телят віком до 1 року і бичків станом на 1 січня цього року у порівнянні з початком року минулого. Всі інші статевовікові категорії ВРХ зазнали скорочення. Отже, на фоні загального спаду поголів’я відбувалося нарощування потенціалу саме м’ясного напрямку вітчизняного молочно-м’ясного бізнесу (по факту, 95% поголів’я ВРХ в країні – молочні породи).

Нажаль, таке зростання не буде тривалим, оскільки традиційно в Україні телят тримають не довго. Таким чином, можна було б очікувати уповільнення виробництва яловичини далі, якби не ще один чинник – загроза заразного вузликового дерматиту ВРХ. Ми вже неодноразово вказували на ймовірність короткострокового збільшення реалізації худоби на забій при загрозах епізоотій – так званого «психологічного забою» – і цей фактор ще не «відпрацював» на нашому ринку. Напевно, на щастя. Сподіваємося, що і не відпрацює, але стежимо за ситуацією.

Виробництво свинини за півріччя зменшилося всього на 1% – з 344 до 341 тис. тонн. Ми очікували більшого спаду і збереження виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах на майбутнє, але доводиться констатувати, що активна реалізація свиней на забій відбувається одночасно зі стрімким скороченням поголів’я.

Так, станом на 1 липня 2017 року, поголів’я свиней в сільськогосподарських підприємствах було на 10% меншим ніж торік, а в цілому, разом з господарствами населення – на 8% меншим. Відставання від минулого року збільшується – ще 1 січня різниця була на рівні 4% у сільгосппідприємствах і 6% - в цілому. Тобто, саме підприємства забезпечують активну реалізацію на забій за рахунок зменшення поголів’я. Надії на швидке відновлення перекреслюються фактом меншого на 28% поголів’я свиноматок в сільгосппідприємствах станом на початок року.

Пояснити таке самогубство професійного свинарства не можна тільки «психологічним забоєм» через АЧС на тлі сприятливих поточних цін на м’ясо – схоже на втрату підприємців віри у цей бізнес. І це доволі дивно, оскільки виробникам складно жалітися на відсутність попиту на живець, ціни на який зросли з початку року в 1,5 рази! Сподіваємось, що дійсно професійні виробники, які дбають про біобезпеку і не панікують в умовах розповсюдження АЧС, дивляться в майбутнє з більшим оптимізмом і отримають заслужені ринкові бонуси в цій ситуації.

Виробництво курятини у першому півріччі, як і очікувалося, залишилося приблизно на рівні відповідного показника минулого року – 590 тис. тонн проти 587 тис. тонн. Незмінним було також виробництво субпродуктів і жиру – на рівні 76 тис. тонн і 31 тис. тонн відповідно. В результаті, маємо загальну кількість виробленого за півріччя м’яса – 1 млн. 164 тис. тонн; рік тому було стільки ж, в межах похибки.

Ми також очікуємо що загальне виробництво м’яса залишиться на рівні минулого року і у другому півріччі. Ймовірний спад по свинині буде компенсований зростанням виготовлення курятини.
 

Експорт



Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги

Експорт м’яса в цьому році, на відміну від виробництва, прогресує. Помітне зростання відзначається по всіх категоріях, а загальний обсяг в 1,5 рази перевищує торішній показник.

Яловичини вивезено вже 25 тис. тонн у перерахунку на забійну вагу –  проти 13 тис. тонн у першому півріччі минулого року. Тобто, маємо збільшення майже у 2 рази!

Але, якщо в 2016 році найбільшим пунктом призначення для української яловичини був Казахстан, то в цьому році 40% експорту йде в Білорусь. Цікаво, що Білорусь сама є експортером яловичини, причому експортує її в 5 разів більше ніж Україна. Зрозуміло, що стоїть за цими поставками, а якщо ні, то ось ще два факти: 1) майже 100% імпорту яловичини в Білорусь йде з України; 2) майже 100% експорту яловичини з Білорусі йде в Росію.

Отже, напевно, ще передчасно хвалити українських експортерів за успішне відкриття нових ринків замість втраченого російського, хоча нові напрямки все ж таки є – це В’єтнам, Ірак, Єгипет, куди вже стабільно йдуть десятки і сотні тонн на місяць. Загалом, за півріччя частка експорту яловичини у не-СНД країни склала 18%.

Подальший експорт яловичини в цьому році буде залежати від внутрішнього виробництва, а там можуть бути декілька сценаріїв. Але в останні роки у другій половині року вдавалося експортувати більші обсяги ніж у першій.

Експорт свинини, як і очікувалося, збільшився, причому більше ніж в 2 рази! Однак, така пафосна декларація успіхів – не більше, ніж математичний трюк, оскільки мова йде про незначні обсяги – всього 3,8 тис. тонн за півріччя. У недалекому 2015 році у першому півріччі було експортовано 29 тис. тонн (у еквіваленті забійної ваги), хоча майже все тоді йшло в Росію. Зараз близько 75% експорту йде до Грузії, ще 15% – до країн СНД.

Серед нових напрямків можна виділити Гонконг. Також українська статистика показала в цьому році поставку кількома партіями 40 тонн свинини у мусульманську Туреччину, хоча у турецькій статистиці цього імпорту не зареєстровано. Отже, відкриття нових ринків йде, нажаль, дуже повільно.

Проте, радують експортними досягненнями наші птахівники. Україна закріпилася на п’ятому місці серед світових експортерів м’яса птиці в 2016 році, а точніше – на четвертому, якщо вилучити Гонконг, який є перевалочною базою.

Експорт продовжує прогресувати, незважаючи на тимчасові труднощі з пташиним грипом і посилення конкуренції на світовому ринку. За перше півріччя 2017 року вивезено вже 149 тис. тонн м’яса птиці – на 39% більше ніж за відповідний період минулого року. Географія – найрізноманітніша. Серед лідерів-покупців – Єгипет, ЄС, Азербайджан.

Квота на безмитний імпорт курятини з України в ЄС (цього року вона становить 16,8 тис. тонн) розподіляється Європейською Комісією через ліцензії по кварталах, і зазвичай дуже швидко вибирається. Поза квотою сплачується мито у розмірі від 180 євро на тонну, а по найбільш поширених позиціях – 1024 євро за тонну, що вже доволі суттєво.

Сподіваємось на продовження активного експорту курятини у другому півріччі цього року і чекаємо на новий річний рекорд. Такими темпами попередній рекорд, встановлений в минулому році, може бути перекритий вже у вересні-жовтні. 

Імпорт


 
Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги
 

Імпорт також йде доволі активно і випереджає за загальними темпами показники двох попередніх років. Україна була нетто-імпортером м’яса до 2014 року, але різке падіння курсу гривні на деякий час тоді прибрало іноземну конкуренцію з внутрішнього ринку. Однак, український споживач поступово звикає до нових реалій і ціни на м’ясо на внутрішньому ринку йдуть вгору, відкриваючи дорогу імпорту.

Це, однак, менше за все стосується яловичини, яка залишається малодоступним делікатесом для більшості українців, навіть якщо вона місцевого виробництва. Про імпорт не варто і говорити. В цьому році було завезено всього декілька сотень тонн яловичини, переважно з Литви.

Не набагато більшими є, поки що, обсяги імпорту свинини, але тут інша ситуація. Свинина – більш ходовий продукт, а потенціал його внутрішнього виробництва різко падає через скорочення поголів’я. За таких умов ціни в країні очікувано зростають.

Згідно з моніторингом Держстату, середні роздрібні ціни на свинину зросли з початку року на 35%, тоді як курятини – на 11% і навіть яловичини – на 21%. Курс долара США до гривні в цьому році знизився на 1%, отже у доларах ціна зросла ще більше – на 36%.

Світові і європейські ціни теж зростали під впливом активного попиту з боку Китаю та інших країн Східної Азії і це рятувало українських виробників від імпорту свинини, але з квітня ціни в Європі збільшувались вже помітно повільніше, і в кінці червня був зареєстрований їх невеличкий відкат. Загалом, з початку року свинина в ЄС подорожчала у середньому на 20%. Індекс продовольчих цін ФАО на свинину за той же період піднявся на 14%. Таким чином, українські і світові ціни продовжують зближуватись, а значить, загроза імпорту не тільки не минає, але стає все більш реальною.

Імпорт м’яса птиці в цьому році, який склав станом на кінець червня 48 тис. тонн, перевищив показник першого півріччя минулого року на 44%. Дві третини цього обсягу – це поставки замороженої курятини механічного обвалювання з Польщі. Ціна такого імпорту складає менше 40 центів за кг, або 11,50 грн. вже з ПДВ. Квота на безмитний імпорт в Україну м’яса птиці становить цього року 8 400 тонн, але вона вже повністю вибрана. Це, однак, не зупиняє потік імпорту, оскільки при такій ціні можна сплачувати і мито у розмірі 10% (джерело). Очевидно, що такий імпорт буде продовжуватись, більше того – ми очікуємо його збільшення у другому півріччі.
 
Споживання


 

Загальне споживання м’яса у першому півріччі зменшилось, згідно балансу, на 2% – як реакція на стрімке підвищення цін. Найбільше – на 16% – зменшилося споживання яловичини, на 3% менше спожито свинини, тоді як споживання м’яса птиці зросло на 4%. Ще наприкінці минулого року ми припускали, що у зв’язку з підняттям мінімальної зарплатні в цьому році відбудеться перерозподіл доходів, який, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на дешеве м’ясо. Ми бачимо, що це відбувається: частка курятини у споживанні зростає.

Далі, по мірі того як споживачі будуть звикати до нових цінників, загальний обсяг споживання може збільшитись і вийти на рівень минулого року. У розрахунку на душу населення, яке зменшується, це буде означати навіть невеличке збільшення споживання.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий вектор олійної індустрії

Створення бренду соняшникової олії не тільки підвищить її рівень і дасть адекватну оцінку, але і виведе Україну на абсолютно новий рівень у світовій агропромисловості. Ми хочемо показати світу - який це продукт і з якої він країни.

Індія і Китай - основні покупці української олії. Можливо, необхідна інвестиційна підтримка держави, щоб соняшникова олія постачалася на ринки збуту під національною маркою. Виходячи з наших досліджень, ми все більше приходимо до висновку, що соняшникова олія на світовому ринку значно недооцінена. Ті ціни, які платять за соняшникову олію, не відображають якості і прекрасних показників із багатьох параметрів, які дозволяють розглядати соняшникову олію як харчовий продукт преміум класу. Це проблема, з якою стикається практично весь масложировий комплекс України. Виходить, що Україна є лідером і у виробництві соняшнику та олії, і в експорті цих продуктів, але ніхто чомусь не говорить про них, як про продукти високого рівня. В результаті такої тенденції відбувається зниження маржі виробників масла і зниження маржі експортерів олії. Ми прогнозуємо, що протягом найближчих 2-4 років ця тенденція буде пануючою, на жаль. Багато вітчизняних виробників і експортерів говорить про ці проблеми. В якості одного з інструментів вирішення цієї проблеми - суперечності між високою якістю і низькою ціною - ми пропонуємо організовувати комунікаційну платформу для обговорення ситуації, що склалася. Наступним кроком є ​​просування національного бренду соняшникової олії як продукту преміум якості. Це повинен бути досить великий проект із просування та інформування споживачів про прекрасні якісні характеристики соняшникової олії. І ми впевнені, що здійснення такого проекту призведе до того, що ціни на соняшникову олію стануть відповідними, а також більш стабільними на світовому ринку. Слід орієнтуватися на світові ціни, через те, що Україна експортує практично 80-85% виробленого масла і ціни всередині країни визначаються світовими цінами, цінами експорту. Досягнувши стабільності на світові ціни, ми прогнозуємо високу ймовірність того, що внутрішні ціни на масло будуть скориговані в бік зниження. А це, в свою чергу, дуже важливий соціальний резонанс мало б з точки зору позицій такої високотехнологічної галузі як маслоекстракційна промисловість.
За словами Юлії Гаркавенко - провідного експерта олійного ринку, кожна олія корисна по-своєму: в одній більше вітаміну Д або ліноленової кислоти, в іншій менше. Якщо проаналізувати виробництво всіх рослинних олій у світі (за винятком нішевих олій), то маємо таку картину: пальмова олія становить 39%, соєва - 30% і лише 10% припадає на частку соняшникової олії. Відносно користі соняшникова олія не поступається іншим, але ціна її в десятки разів менша. Крім того, соняшникова олія не може бути ГМО-продуктом, тоді як 90% сої у світі ГМО.
На жаль, ми не можемо говорити, що буде падіння цін на олію всередині ринку. Перешкодою для цього є інфляція. Вартість олії при врожаї, достатній кількості сировини, за відсутності девальвації гривні, подорожчання палива, виросте рівно відповідно до рівня інфляції. За рахунок споживачів світового ринку нам вдасться знизити вартість олії на ринку внутрішньому. А для цього потрібно просувати наш продукт на світовій арені. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

Насіннєвий локомотив українського агробізнесу

Поради експерта
Агрономічні дослідження, які здійснюються виробниками гібридів, залежать від географічного розташування виробництва та збуту певних культур. На них слід орієнтуватися при виборі територій вирощування. Якщо говорити про кукурудзу - то це Айова та Іллінойс - кукурудзяний пояс Сполучених Штатів. В Західній Канаді продається більше ріпаку, тому агрогомічні досліди стосуються цього продукту - все залежить від попиту. Орієнтуючись на споживача, компанії-виробники досліджують всі необхідні території. Компанія DuPont Pioneer має дослідницькі центри скрізь, де вирощується продукти компанії.
Основна порада для фермерів і великих підприємств, які займаються кукурудзою: дивитися на процес комплексно: все починається з того, який гібрид ви хочете вирощувати на якій конкретній території; яка система боротьби з бур'янами і шкідниками. Важливо робити наголос на кореневій системі, адже якісний догляд за кореневою системою - основа агрономічного успіху. Всі поживчі речовини, окрім сонячної енергії і вуглекислого газу, майбутній продукт отримує через кореневу систему.

Зміни клімату
Основним шляхом пристосування до зміни клімату є виведення гібридів і тестування їх саме на тих територіях, де відбувається зміна цього клімату - вирощуються гібриди, пристосовані до таких змін. Глобальне потепління для вирощування кукурудзи має позитивний вплив завдяки збільшенню територій для засіву, і відповідно, збільшення об'ємів урожайності.

Що заважає
Серед основних складнощів у вирощуванні кукурудзи експерти одностайно вказують на ущільнення ґрунту. Це проблема не тільки вітчизняних виробників, а й іноземних, зокрема і лідерів цієї галузі - Сполучених Штатів. Наразі зменшуються об'єми традиційної обробки ґрунтів і вводиться мінімальна, поверхнева або взагалі нульова обробка. Але цей підхід також має свої недоліки: він реалізується здебільшого навесні, і, незважаючи на неглибокі оранки, ґрунт вологий - і ущільний шар утворюється на глибині 5-10 см. А якщо навіть уникнути ущільнення навесні, то за великих обсягів осадків восени під час збору врожаю ущільнення виникає знову.

Світова картина
В кожній країні фермерство прогресує в певному напрямку: наприклад, у Бразилії фермери найкраще здійснюють нульову обробку ґрунту. Це зумовлено відносно вузьким шаром родючого ґрунту. В Аргентині фокусуються на ефективному використанні запасів вологи, здійснюючи мінімальну обробку. У Південній Африці також невелика кількість вологи, і виробникам доводиться збільшувати проміжок у міжрядді. Якщо у нас він становить близько 70-ти см, то у Південній Африці цей проміжок становить 2 метри, відповідно, суттєво зменшується густота.

Ситуація в Україні
Що стосується вітчизняних виробників, вони дуже активно переймають досвід іноземних колег в царині точного землеробства, залучаючи gps у широкозахватній техніці та інші досягнення ІT індустрії. Підбиваючи підсумки, Сенді Ендікотт, яка упродовж останніх 3 років подорожує Україною, вказує на очевидний прогрес на терені агротехнологій. Розрив із американськими колегами малопомітний, через те, що американські спеціалісти досліджують технології десятиліттями, а українські виробники мають можливість одразу застосовувати перевірений світовий досвід. А головне, мають наснагу і бажання розвивати агрономічний сектор країни.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview