Хмиз: Довіра аграрного бізнесу до роботи чиновників повертається

Нещодавно Ви відвідували святкування з нагоди 6-річчя ринку "Столичний", а до того проводили зустрічі із Дирекцією підприємців ринку Львова. Яка ситуація із оптовими ринками вашого регіону, наприклад, ринком "Шувар"? Наскільки відмінною є ситуація із ринками у Київській і Львівській областях? 

Це для мене доволі близьке питання, тому що я вихідець із такого ринку, місцем моєї роботи колись був ринок “Шувар”. Ринок сільськогосподарської продукції - чітка філософія і необхідний інфраструктурний об’єкт у всьому ланцюжку виробництва і доданої вартості с/г продукції. Це місце, де безпосередньо виробник може продати свою продукцію за найкращими цінами широкому спектру споживачів. І цілий ряд всього іншого, це не лише торгівля - може бути зустріч з експертами, може бути інформаційний майданчик, якщо правильно розглядати суть поняття “ринок”. І, власне, у Львівській області ми маємо ринок “Шувар”, це оптовий ринок с/г продукції. Існує державна програма із розбудови оптових ринків в Україні, саме “Шувар” першим у Львові набув статусу оптового. Щодо ринку “Столичний”, він був в авангарді цієї програми, це центральний оптовий ринок, його проект розпочався 6 років тому, я була безпосереднім учасником цих процесів, тому для мене відвідування святкових заходів з нагоди 6-річчя “Столичного” - це приємні спогади, радість бачити, що ринок розвивається, показує чудову динаміку. 

В контексті зустрічей, які ми наразі проводимо на Львівщині по ринках, це дещо інша площина, мова йде про функціонування лабораторій ветсанекспертизи на ринках, які всю продукцію рослинного і тваринного походження перевіряють на безпечність і якість. Безпечність - найважливіший на сьогодні фактор, який має задовольнити споживача. Ми запровадили подібні зустрічі в кожному районі області, а також із міськими ринками міста Львова: зустрічі на “Привокзальному”, “Краківському” та на “Шуварі”. Тобто мова йде про спілкування з підприємцями, лабораторіями, дирекціями ринку з приводу того, що можна покращити в їхній роботі і дійсно переконатися, що вся продукція перевірена, якісно перевірена і ринок постачає споживачам безпечні і якісні продукти. Ми врахували побажання дирекції, підприємців, і за результатами цих зустрічей створена робоча група, яка опікуватиметься роботою ринків і ініціюватиме на районних, міських, обласних і державних рівнях заходи й законопроекти для вдосконалення роботи ринків Львова і України.

 

Ви започаткували велику кількість непересічних ініціатив, серед яких “АгроПорт 2018”, “Кращий фермер Львівщини”, розкажіть про них детальніше.

Ми справді здійснюємо багато активностей у Львівській області, кожна з яких має власний вектор розвитку. Наприклад,  “Агропорт” - професійний майданчик, на якому збираються експерти із різноманітною спеціалізацією, що упродовж 3 днів спілкуються в різних середовищах, дискусійних панелях, яких є більше 30. Це дуже корисно для дрібних виробників, які не завжди мають можливість їхати в Київ, не говорячи вже про закордон. 

21 вересня відбулося свято “Кращий господар Львівщини” (на якому перемогла  сімейна ферма Ігоря Орищина із Жовківщини. Господарство переможця – це 100 голів великої рогатої худоби та 50 свиней. Окрім цього фермер вирощує зернові та олійні культури - AR), основною метою якого є популяризувати дрібного виробника, починаючи від особистих селянських господарств, дрібних фермерів, які на сьогодні лежать в основі села, навіть ті господарства, які тримають 6-10 корів або вирощують на 0,5 га, але професійно і якісно. Для нас є важливим показати цих людей, розказати на загал, що сьогодні популярно і модно стає бути справжнім господарем, самодостатнім, навіть, якщо ти невеликий, але маєш змогу прогодувати себе і свою родину. Такі приклади є і цей захід спрямований на популяризацію невеликих фермерських господарств. 

Яка кількість невеликих фермерських господарств на Львівщині і скільки в області агрохолдингів, у якому співвідношенні ці категорії представлені у вашому регіоні?

Якщо дивитися по кількісних показниках, то агрохолдингів у нас 23, зареєстрованих фермерських господарств маємо більше 700, тих що дійсно активно функціонують - більше 400. Коли мова йде про однооосібників, їх більше 280 тисяч. Але в цій категорії тих, хто виробляє продукцію і тих, хто має змогу стати професійним, із названої цифри - 20%. Це ті фермери, які “живуть з землі”, мають можливість і бажання розвиватися. 

 

Агрохолдинги здебільшого мультинаціональні чи власне українські?

Є і такі, і такі. Близько 10 агрохолдингів - загальнонаціональні, інші - локальні. 

 

Скільки Львівська обласна адміністрація виділила коштів на розвиток аграрного напрямку?

Більше 15 мільйонів гривень виділяється з місцевих бюджетів на розвиток сільського господарства Львівщини. Це не є надзвичайно великі кошти, коли розумієш, скільком ти можеш допомогти. Але це хороший поступ, завдяки якому ми започаткували нову програму підтримки - пільгові кредити на поворотній основі під 5% річних, які можна взяти на 5 років або для початку справи, або на розвиток вже існуючої. Якщо минулого року ми цю програму анонсували, розкручували, то в цьому році вже маємо низку заявок на отримання таких кредитів, сподіваюся, що депутати підтримають нас додатковими коштами. Довіра аграрного бізнесу до нашої роботи повертається.

 

Які напрямки с/г діяльності найбільш популярні на Львівщині?

Фермерський рух на Львівщині має свої відмінності від центральної та південної України, де переважно займаються зерновими чи технічними культурами. Місцеві фермерські господарства менші, більш диверсифіковані. Якщо дивитися на категорію, фермери Львівщини надзвичано різні і у нас представлені всі види фермерської діяльності: тваринництво, рослинництво, овочівництво, ягідництво, зернові, садівництво тощо.

 

Львівська область - прикордонна. Яка наразі ситуація із транспортно-пропускною системою і “контрабандою”? 

В контексті сільського господарства дотичність області до кордону дає свої особливості. Є позитивні моменти - близькість до європейського сільського господарства, що дає можливість дуже швидко запозичувати найновіші технології і методики, які використовуються там. Стосовно контрабанди, я можу із впевненістю говорити, що якихось потоків, які деформують нашого місцевого виробника - немає. Є певна кількість дрібних перевезень, які одноосібно здійснюються громадянами, але масових партій немає.  

 

Стратегія і плани департаменту?

Основним акцентом діяльності агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації є підтримка малих і середніх фермерських господарств, які переважають на Львівщині. Важливо дивитися на них в контексті розвитку сільських територій. На сьогодні департаментом започатковано і втілено ряд проектів на підтримку сільських територій: агротуристичний кластер “Горбогори”, кооперативний рух по молочному напрямку, в ягідництві, програма розвитку с/г територій у гірських районах області та багато іншого.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: Україна потребує власних брендів

Упродовж цікавої і предметної розмови із власником групи компаній UKRAVIT, Віталієм Ільченком дізналися про потенційні можливості українських виробників, експортні можливості і перспективи цього важливого напрямку аграрного виробництва.

Всім цікаво дізнатися історію успішної компанії UKRAVIT. З чого все починалось і як Вам вдалося побудувати успішний бізнес, що працює?

Все починалося з невеликої групи однодумців, які вирішили об’єднати свої зусилля навколо створення вітчизняної якісної продукції. Починали ми із зовсім маленького: були дистриб'юторами препаратів проти побутових комах і шкідників. Початок нашої діяльності припадає на 1999 рік, і так сталося, що в цей час почало стрімко розвиватися сільське господарство в Україні. Паралельна проблема, але у значно більших масштабах, існувала і в сільському господарстві - ті самі шкідники, які заважають жити вдома у більшій мірі заважають жити на полях. Ми швидко переорієнтувалися і почали розвивати цей напрямок - засоби захисту рослин. Для порівняння, співвідношення шкідників у побуті та шкідників у сільському господарстві становило 1:100. Наприкінці 90-х років аграрії тільки вчилися ефективно вирощувати, захищати врожай, залучати інноваційні технології. Наша компанія починала з невеликої кількості продукції, дистриб'юції препаратів для сільського господарства, ми дивилися, яким є попит, як цей ринок взагалі працює. І закономірно, вирішили спробувати виробляти щось своє. Наприклад, засоби захисту від гризунів - об’ємні, логістика неоптимальна і імпортувати їх до України було просто недоцільно. Це стало поштовхом для створення вітчизняного продукту. У той же час ми почали працювати із дрібною фасовкою, почали продавати засоби для масового споживача. Процес відбувався органічно: збільшувалися об’єми виробництва, зароблені кошти інвестувалися у виробництво і таким чином збільшувалась кількість і асортимент нашої продукції. В компанії зібралася молода команда, всі були зацікавлені, активні і налаштовані на результат. Особливої наснаги додавав успіх, розуміння того, що справа важлива - створюється власне український продукт, тому мотивація була на величезному рівні. Як результат, розширювалася команда, залучалися фахівці із аграрних українських університетів. Коли компанія набирає обертів, вона притягує людей, які люблять свою справу і хочуть у ній розвиватися, саме такі професіонали приходили в нашу команду. Кожного року ми реєстрували нові препарати і зростали разом із ринком сільського господарства України.

 

Ви робите велику справу, створюєте національний бренд, не просто бренд, успішний з економічної точки зору, а робите ім’я українській продукції. Але наразі с/г виробники звикли більше довіряти імпортній продукції, яка доля UKRAVIT на вітчизняному ринку і за рахунок чого ви втримуєте свої позиції?

Ми їх не тільки втримуємо, а постійно збільшуємо. Тогоріч ми оцінювали нашу долю в 7%, цього року вже маємо цифру 8% на даний момент, і плануємо отримати 9% частки ринку до кінця року. На жаль, дійсно, український бренд важко зарекомендувати, донести до споживача, що він якісний. І, що менша ціна не означає меншу якість продукції, а навпаки, відкриває перед споживачами більші можливості. Практично, запрошуємо агрохолдинги і представників підприємств до нас на виробництво, показуємо науково-дослідний центр і всі бачать, що ми активно розвиваємо і науку, і виробництво, і як результат, отримуємо  із кожним роком все більшу і більшу довіру. Окрім того, ми даємо багато препаратів на випробовування с/г підприємствам, рекомендуємо нашу технологію, супроводжуємо використання препаратів фаховим наглядом. Зазвичай, компанії виділяють для тестування нашої продукції певну ділянку, щоб бачити у порівнянні ефективність засобів, якими вони користувалися раніше і ефективність продукції UKRAVIT. Окрім ефективності, вираховуються витрати ЗЗР на один га посівної площі, і замовник має чітку картину роботи засобів захисту. За умови дотримання технологій, які ми рекомендуємо, врожайність краща, а витрати значно менші. На сьогодні агрономи вже відкриті для експериментів, готові пробувати нове. І у зв’язку із зменшенням світових цін на с/г продукцію, аграрії мають зменшувати свої витрати і якісно витрачати ресурси.

 

Стратегія розвитку UKRAVIT орієнтована здебільшого на українського споживача чи компанія готує експанцію на зовнішні ринки?

Ми розвиваємо експорт упродовж декількох років, збільшуємо виробничі потужності підприємства. Але в першу чергу, ми зацікавлені розвивати саме український ринок, тому що тут ми маємо постійний контакт із сільгоспвиробниками, тут ми бачимо потребу, швидко реагуємо на неї і створюємо нові продукти для рішення якоїсь проблеми в полі. В цьому році компанія продовжує збільшення і вдосконалення виробничих потужностей, і в наступному році збільшуватиме експорт продукції. Але вітчизняний ринок є пріоритетним, Україна, на жаль, багато років була 100% імпортером ЗЗР. Ця ситуація потребує виправлення і UKRAVIT активно працює в цьому напрямку.

 

Які країни є найбільш перспективними для компанії UKRAVIT з точки зору співпраці?

На сьогодні ми експортуємо у дві країни - в Грузію та Молдову, але наразі є зацікавленості з боку країн ЄС, країн Африки, Близького Сходу, Азії, і навіть Латинської Америки. Всі намагаються диверсифікувати постачальників. Багато зарубіжних компаній мають гіркий досвід співпраці із китайськими постачальниками, що викликає потребу змінювати географію співпраці. Є країни, в яких сезон не співпадає з українським, тому ми маємо можливість упродовж всього року максимально активно використовувати власні виробничі потужності.

 

Чи є труднощі при реєстрації нових препаратів в Україні?

Насправді, це складний процес, тому що для українських виробників перелік документів ще більший, ніж для іноземних компаній. Великі світові компанії взагалі мають спрощений процес реєстрації. Ми витрачаємо на реєстрацію багато коштів, часу, але всеодно, ці складнощі нас не зупиняють і ми конкуруємо максимально активно. Україна адаптує своє законодавство під європейське, а останнє підтримує європейські компанії. Наші урядовці не прислухаються до потреб вітчизняних виробників, але цей процес зміниться із збільшенням ваги вітчизняного виробника. Тому що вітчизняний виробник засобів захисту рослин є перш за все захисником українського ринку та інтересів вітчизняних аграріїв.

 

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Аграрні розписки стали мільярдерами

Відповідну роботу в співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції та за фінансової підтримки уряду Швейцарської Конфедерації весь цей час здійснює Проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

Про результативність аграрних розписок та їх подальшу перспективу розповідає керівник Проекту IFC Олексій Омеляненко.

- Завдячуючи аграрним розпискам в аграрний сектор вже залучено 1 млрд. гривень. Багато це чи мало?

- З огляду на потреби АПК в інвестиціях, то це не надто багато. За прогнозом Міністерства аграрної політики та продовольства, цьогоріч озимі будуть посіяні на понад 7 млн. гектарах. Виконання лише цієї роботи потребує значних фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Вони обраховуються багатьма мільярдами гривень.
Але з огляду на те, що аграрні розписки в Україні впроваджуються лише 3 роки, то згадана вами сума є доволі суттєвою. Адже ми починали з експерименту. Майданчиком для нього стала Полтавщина. Там відпрацьовувалися механізми роботи з цією кредитною новацією.

Що втішає, так це динаміка поширення аграрних розписок та обсяги залучених за ними коштів. Восени 2015 року пілотний проект розповсюдився на Черкаську, Вінницьку та Харківську області. Торік він вже охопив 8 регіонів: до перелічених також додалися Хмельницька, Тернопільська, Миколаївська та Сумська області. Якщо за підсумками першого року завдяки аграрним розпискам в сільгоспвиробництво вдалося залучити близько 40 млн. гривень, то станом на 6 лютого поточного року ця сума вже сягнула 429,9 млн. гривень, а за лічені місяці вона більше ніж подвоїлася.

Аграрні розписки як інструмент фінансування малих та середніх сільгоспвиробників запозичений в Бразилії. Їх там було запроваджено ще в 1994 році. Нині щороку вони забезпечують потреби місцевих аграріїв в кредитних ресурсах на 25-30 млрд. доларів США. Значною мірою завдячуючи аграрним розпискам Бразилія з країни-імпортера сільськогосподарської продукції змогла перетворитися на її потужного експортера.

Обидві наші країни зіставні за сільськогосподарськими можливостями. Отож можна уявити, скільки додаткових коштів завдячуючи аграрним розпискам зайде у вітчизняне сільське господарство і який поштовх вони здатні надати його подальшому розвитку.

- Скільки наразі виписано аграрних розписок, і як ця статистика виглядає регіонально?

- Станом на 12 вересня оформлено 149 аграрних розписок, з яких 62 – товарні і 87 - фінансові. Загалом успішно виконано та закрито 57 аграрних розписок. Наразі не було жодного повідомлення про невиконання зобов’язань позичальником. Це ще раз засвідчує, що малі та середні сільгоспвиробники залишаються надійними партнерами для банків та надавачів матеріально-технічних ресурсів.
Список регіональних лідерів очолила Вінницька область. Тут загалом вже виписали 40 аграрних розписок. Полтавська область за цим показником посідає друге місце – 36 аграрних розписок, а Черкаська – третє - 33.
Решта областей має скромніші результати, проте серед них є й такі, які (хоч як це парадоксально не пролунає) додають оптимізму. Так, тернопільські сільгоспвиробники виписали 10 аграрних розписок. На перший погляд, ніби й небагато, але зважте на дві вагомі обставини. Перша – з аграрними розписками тернопільські сільгоспвиробники працюють лише рік, а друга – до роботи з ними вони пристали не одразу.

Кожному стартовому року властива така особливість - певний час витрачається на знайомство з новим інструментом фінансування, з особливостями роботи з ним, з можливостями кредиторів та потребами позичальників. З цієї причини тернопільські сільгоспвиробники і їх колеги з Хмельницької, Сумської та Миколаївської областей почали виписувати аграрні розписки лише з початку поточного року. І якби не ця обставина, то вони сьогодні мали б набагато ліпші показники.

- Чимало сільгоспвиробників, які вже скористалися аграрними розписками, виписують їх повторно. Як би ви прокоментували цей факт?

- Подібні випадки ми, зокрема, спостерігаємо на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині. Вони свідчать про те, що малі та середні сільгоспвиробники високо оцінили можливості нового інструменту фінансування і починають активно використовувати його в своїй практиці. Це те, чого ми, зрештою, і прагнули.

Проте я не хочу оцінювати переваги аграрних розписок винятково з позицій сільгоспвиробників. Останнім часом підвищену увагу до них виявляють і кредитори. Йдеться не лише про банки та постачальників матеріально-технічних ресурсів. У липні до роботи з аграрними розписками долучилися кредитні союзи. Великі надії ми покладаємо на співпрацю і з іншими інституціями, зокрема, з сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Але для того, щоб її розгорнути, треба внести певні зміни до чинного законодавства, провести чималу організаційну роботу.

- Практика використання аграрних розписок виявилася успішною. Це доводять наведені вами факти. Що будете робити дали?

- Проект IFC спільно зі своїми партнерами – Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством юстиції одночасно рухається в двох напрямках. Перший – відпрацьовуємо використання аграрних розписок в інших секторах сільського господарства – в тваринництві, овочівництві, садівництві, ягідництві, а також в органічному землеробстві. Річ у тому, що дотепер аграрні розписки використовується винятково в рослинництві. Отож думаємо не про окремий сектор, а про всі провідні напрямки сільського господарства.

Проте головне для нас – поширити аграрні розписки на всю Україну. Це стратегічне завдання було визначено ще в момент запровадження цього інструменту, але нині ми маємо всі можливості його реалізувати.

- Як ви допомагатимете регіонам, які досі не мали справу з аграрними розписками?

- Для них ми проведемо потужну інформаційну кампанію. До участі в ній залучимо експертів Проекту IFC, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, місцевих органів влади, представників банківського сектору, постачальників матеріально-технічних ресурсів.

Проведення інформаційних кампаній для нас є звичною практикою. В попередні роки ми проводили їх в усіх без винятку регіонах, які долучалися до нашого пілотного проекту. Тож маємо вагомі напрацювання в цій справі.
Щоправда, цього разу готуємо й певні новації. Я вже говорив про те, що сільгоспвиробники восьми регіонів набули достатнього досвіду роботи з аграрними розписками. Тому хочемо всіляко його пропагувати, а заразом пропагувати й ідею доцільності впровадження нового інструменту фінансування. Адже загальновідомо, що лише теорія, підкріплена практикою, забезпечує максимально високий результат.

Цільовою аудиторією для нас є сільгоспвиробники, нотаріуси та кредитори. В залежності від їх потреб ми і формуватимемо програми заходів, які відбуватимуться в рамках наших інформаційних кампаній. Для нас важливо, аби всі, хто матиме причетність до аграрних розписок, у найстисліший термін навчилися з ними працювати і отримувати від них максимальний зиск.

- Коли аграрні розписки впроваджуватимуться по всій Україні?

- Сподіваємося, що це станеться вже найближчим часом. Аграрні розписки довели, що вони варті того, аби ними могли користуватися сільгоспвиробники не лише окремих регіонів, а цілої країни. Ми ретельно готуємося до того, аби так і сталося.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: Ми інвестуємо в професіоналів

- Пане Євгенію, розкажіть про досвід Вашої діяльності в агросфері.

- До аграрного ринку я потрапив у 1996 році, в часи становлення самостійного українського агросектору. Це була компанія ВАТ “Агрохімцентр”, що займалася реалізацією засобів захисту рослин та мінеральних добрив на базі пострадянської сільгоспхімії. Раніше поставки мінеральних добрив та засобів захисту рослин відбувалися централізовано на державному рівні. З часів незалежності кожна компанія почала відбудовувати власні логістичні та виробничі схеми. В ВАТ “Агрохімцентрі” я набув певного досвіду роботи, після чого я був запрошений Я.В.Краснопольским на роботу до компанії ДП “Райз-Агросервіс”. В  ДП “Райз” я працював протягом 5 років роботи і моя діяльність співпала із потужним розвитком компанії. Після цього я працював комерційним директором  компанії “Украгроком”, де розвивав напрямок мінеральних добрив, будував напрямок засобів захисту рослин, та насіння сільскогосподарських культур, та власну систему дистрибуції. Завдяки отриманому досвіду роботи, на сьогодні, я маю знайомих в усіх сільськогосподарскьких регіонах України. До компанії “UKRAVIT”, з якою вже були тривалі партнерскі відносини по співпраці в попередній компанії, мене запросив Віталій Ільченко (власник групи компаній “UKRAVIT”).

- Якими якостями, на Вашу думку, має володіти успішний керівник?

- Перш за все, керівник має володіти лідерськими якостями, бо без цього не сформується команда. По-друге, як на мене, мати аналітичний склад розуму, тому що це бізнес і повсякчас потрібно стикатися із розрахунками. (Євгеній Анатолійович Семененко за освітою інженер - Agroreview). Ситуацію потрібно бачити наперед, прораховувати її, бути на крок попереду, щоб не потрапити в неконтрольовану ситуацію. Чесність, порядність, відвертість, вміння вести переговори - фундамент якісної роботи керівника підприємства. І окремо слід зазначити, що гарний керівник має нести відповідальність за свої слова, і за рішення, які прийняті, бути людиною слова.

- Які цікаві бізнес проекти Ви реалізували з початку роботи в компанії “UKRAVIT”, чого вдалося досягти упродовж роботи в компанії?


- Я разом із командою “UKRAVIT” розпочав багато проектів. Проекти важко завершити, вони розпочинаються, розвиваються, продовжуються, переростають у щось більше. Якщо всі проекти завершити, то компанію можна закривати. Тим не менше, за час моєї роботи ми відбудували чітку планову схему співпраці із дистриб’юторами. На сьогодні жоден із дистриб’юторів, з якими ми працюємо вже понад 10 років, та ті з якими ми розпочали працювати нещодавно, не відмовився від співпраці, а навпаки, наростив обьєми реалізаціі нашої продукції. Окрім того, створено Інститут регіональних представників, цей проект стартував минулоріч, наразі ми його активно розвиваємо. В цьому аспекті стикаємося із проблемою наявності професійних фахівців. Є випадки, коли кадри переходять до нас з інших компаній, також ми залучаємо молодих фахівців, яких виховуємо професійно, надаємо теоретичний і практичний досвід, фактично, поглиблюємо їхню освіту. В самій компанії створена надзвичайно професійна команда, до складу якої входить багато людей, з якими я працював раніше в інших компаніях. Кожен працівник “UKRAVIT” має чітко окреслену сферу відповідальності, що веде до максимально якісної роботи компанії і відкриває можливості для розвитку окремого фахівця і компанії в цілому. Ми інвестуємо в професіоналів, які виводять роботу компанії на найвищий рівень, в результаті чого збільшуються обсяги продажів, інвестуються значні кошти у збільшення потужностей виробництва та реалізуються нові амбітні проекти.

- В яких регіонах “UKRAVIT” має представництва?

- На сьогодні наша компанія представлена у всіх регіонах України. Інститут регіональних представників має відділення у Дніпрі (займається роботою Дніпра і Запоріжжя), Харкові, Сумах, Києві, Чернігові, Житомирі, Хмельницькому, Рівному (Рівне і Волинська область), Тернополі (який контролює сам Тернопіль і Чернівці), Черкасах і Одесі. На черзі відкриття регіональних предтавництв у Херсоні, Вінниці та Полтаві. Кожен регіон має свої кліматичні та геологічні особливості, особливий асортимент сільськогосподарських культур, які, відповідно, потребують різні засоби захисту рослин. Кожен регіональний представник володіє інформацією по своєму регіону, в курсі нагальних питань і потреб цього регіону і може оперативно проаналізувавши інформацію, робити діяльність компанії динамічнішою і гнучкішою. Жодна компанія що працює на аграрному ринку по забезпеченню засобами захисту рослин, не має такого асортименту продукції, який пропонує своїм клієнтам “UKRAVIT”. Ми можемо надати різноманітні системи захисту для будь-якої сільскогосподарської культури.

- Як ви оцінюєте роботу в поточному році? Який він для АПК України і для компанії “UKRAVIT”?

- Осінню посівну кампанію важко оцінювати, оскільки вона зараз триває. Щодо весняної 2017 року, аграрії мали втрати, тому що сільське господарство прямо залежить від погодних умов. А цієї весни ми мали певні катаклізми: травневі заморозки (нонсенс для України) внесли свої корективи. Навіть компанії, які користуються високими технологіями і не економлять на закупівлі товарно-матеріальних цінностях (ЗЗР, добрива, насіння, і тд), мали великі проблеми, у деяких випадках врожайність зменшувалася вдвічі. Щодо продукції компанії “UKRAVIT”, можна говорити про суттєве зростання як обсягу виробництва, так і клієнтської бази. Попри жорстку конкуренцію і зниження цінової політики на ряд продуктів, наша компанія має позитивну динаміку, виробництво збільшено на 20%. І що важливо, розвивається весь асортимент, а не якийсь окремий продукт. Досягнули ми цього завдяки зниженню цін для аграріїв та ряду маркетингових заходів. Також важливим аргументом у виборі саме нашої продукції є практична демонстрація ефективності продукції “UKRAVIT” на демонстраційних ділянках по всій Україні.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Йоахім Хольц: м’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні

Пане Йоахіме, чому на Вашу думку українське індиківництво не має власних інкубаторів?

Це дуже легко пояснити - тому що ринок індички в Україні невеликий. Розвиток індиківництва впродовж останніх років був невеликим, звичайно, це пов’язано із купівельною спроможністю населення: зарплати зменшувалися, а продукти харчування, включаючи м’ясо, ставали тільки дорожчими. М’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні. Через це споживання індичини українцями складає лише 700 грамів на одного мешканця. Для порівняння - один німець споживає близько 6 кг м’яса індичини. Якщо говорити про кількість, то Україна всього виробляє близько 2 млн 300 тис голів птиці індика. Німеччина виробляє 31 мільйон голів і ще 9 мільйонів забиває із сусідніх країн. До питання інкубаторів, така кількість виробленої індичини, яку має Україна -  замала для того, щоб будувати інкубатори. Є ще одне технічне питання: більшість українських клієнтів, які замовляють батьківське поголів’я, у більшості випадків хочуть купати самця, а не самочку. Але проти природи нічого не вдієш, птиця інкубується 50/50. Наприклад, наша компанія з німецьких інкубаторів продає самочку в Польщу, внаслідок чого ми можемо поставляти в Україну 70% самців і 30% самочки. Таке співвідношення по статі дає значні економічні переваги.

 

Який процент індичини серед інших видів м’яса споживається в Європі?

Німці споживають 54 кг свинини на рік, 15 кг яловичини, 18 кг - взагалі м’яса птиці, 3 кг - іншого м’яса (баранини, конини тощо), з цих 90 кг 6 кг - м’ясо індички, або 6-7% від загальної кількості випадає на індичку.

 

 

Якість індичини з України відповідає європейським стандартам?

Індика в Україні виробляти дуже добре. По-перше, це зумовлено сприятливими кліматичними умовами, по-друге, кормова база дешевша, ніж в Європі (кукурудза, пшениця тощо). Внаслідок цього виробництво в Україні є досить конкурентно спроможним. Але є певні речі, які робляться в Україні, і які в Європі вже робити неможливо. Наприклад, використання кормових антибіотиків в комбікормах, взагалі використання антибіотиків, бо державний ветеринарний лікар Німеччини відслідковує, яка кількість антибіотиків використовувалася впродовж циклу відгодівлі стада. Тобто, українські фермери можуть використовувати майже всі види вакцин, внаслідок чого, виробництво простіше. І головною відмінністю між європейським і українським виробничим процесом є оснащення забійних цехів: в німецьких забійних цехах дозволено лише повітряне охолодження. Якщо тушка охолоджується за допомогою повітря, то ця тушка втрачає близько 3% своєї ваги. В Україні є можливість використовувати охолодження водою, це чіллери, в яких тушка охолоджується у ваннах охолодження. Цей процес заборонено в Європі, в першу чергу з гігієнічної точки зору, але виробник має плюс, оскільки, коли тушка проходить крізь цю ванну охолодження, вона не втрачає, а набирає вагу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Індичина в авангарді світового ринку м'яса - Костянтин Литвинюк

AgroReview детально познайомився із усією ланкою виробництва індичини і поспілкувався із Литвинюком Костянтином Володимировичем, керівником компанії "Інделіка" про складнощі і особливості бізнесу індиківництва. 

 

Що може запропонувати “Інделіка” українським фермерам та які перспективи експорту склалися в індиківництві?

На сьогодні існує велика кількість малих фермерів, які готові садити від 500 до 3000/5000/10000 індиків, але не можуть собі дозволити побудувати сертифікований забійних цех, придбати інноваційне сучасне обладнання. Наша компанія може допомогти цим фермерам, і таким чином вони будуть піднімати економіку України і розвиток індиківництва України. Насправді зараз індиківництво росте, потреба в цьому м’ясі росте, і що важливо, - це найкорисніше м’ясо, яке на сьогодні вирощується. І Україна має потужності для того, щоб стати експортером цього продукту в інші країни світу. Багато арабських країн зацікавлені в індичині. Маю надії, що цьогоріч, або на початку наступного року ми отримаємо єврономер і зможемо експортувати до стран ЄС. Квота на продаж індичини вже є, по ціні ми конкурентно здатні, тому не бачу перепон для розширення експортних територій. “Інделіка” має можливості для забою, переробки, фасовки цього м’яса у великих об’ємах. Окрім того, має власний комбікормовий завод, професіоналів, що можуть розробити рецепти за європейськими стандартами. Наша компанія отримує сертифікацію Halal (Сертифікат Халяль - це єдиний документ, що дає можливість експортувати продукти харчування в країни арабо-мусульманського світу - AR), адже ми не використовуємо ні білки тваринного походження, ні стимулятори росту, а це принципово для ринку Арабських Еміратів, Катару й інших країн Сходу. Дотримання всіх норм уважно відслідковується нами і закордонними делегаціями, які контролюють відповідність сертифікації. Країни Сходу - основні замовники м’яса індички. Завданням нашою компанії вважаю також: зацікавити фермерів вирощувати не тільки пшеницю і сидіти взимку вдома на печі, а працювати цілий рік, переходити в інші сфери фермерського господарства, отримувати прибутки і зміцнювати імідж України у світі.

 

Як побудована співпраця з фермерами?

Будь-який фермер, який має пташник, старий коровник, чи свинарник може приїхати до нас, а ми у свою чергу, можемо виставити йому циклограму, надати поголів’я, надати професійні корми і професійний супровід у виробництві й вирощуванні індика. Також ми зобов’язуємося стовідсотково викупити все поголів’я у відповідному віці для переробки. Це дозволить людині заробляти кошти цілорічно, а не як сьогодні: наші фермери звикли працювати влітку, а зимою не знають, куди своїх людей направити - відправляють на біржу, економлять. Робота з індиками допоможе тримати їхні фермерські господарства у стабільності, зробити їх більш економічно вигідними та прогресивними.

 

Чи дійсно Україна закуповує з-за кордону генетичний матеріал для вирощування індиків? Чому це відбувається?

На сьогодні весь генетичний матеріал, курчата добового віку, завозяться, здебільшого, із Німеччини. (“Інделіка” купує генетичний матеріал у своїх німецьких партнерів компанії Moorgut Kartzfehn). У майбутньому, якщо Україна виросте до рівня 50 тисяч тонн на рік виробництва індичини, можливо, ми зробимо інкубатор і завеземо батьківське поголів’я, щоб вирощувати власний генетичний матеріал. Наразі український ринок складається із 20-22 тисяч. І тримати батьківське стадо і інкубатор не вигідно. Ми користуємося послугами наших партнерів, якщо робитимемо власний племзавод, візьмемо за основу їхній досвід, через те, що вони є лідерами у Європі - в Україні закривають 80% ринку поставок по курчатах, у Польщі - 60%, в Росії - 80% ринку, в самій Німеччині - до 60% ринку.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview