Град і негода наробили лиха: аграрії рахують збитки

На Тернопільщині в кінці квітня разом із сильною зливою прийшов град — в окремих районах земля була повністю вкрита шаром криги та снігу, що випали під час негоди та пошкодили багаторічні насадження і сільськогосподарські посіви.

За словами аграріїв, крім Тернопільської області від негоди постраждали Коростенський район Житомирської області та Золочівський район Львівської області.

В результаті несприятливих погодних умов виробники с/г культур повідомляють, що в даний час оцінити обсяг втрат досить складно: поля частково підтоплені, озимі культури побиті градом, а посіви з соняшнику, гороху і кукурудзи на зазначених вище територіях частково змило.

Пересів на постраждалих ділянках полів буде проводиться після встановлення сприятливої погоди.

«Найбільше від негоди постраждало сільське господарство Бережанського, Козівського, Підгаєцького, Зборівського районів Тернопільської області. Втрати аграріїв значні, відшкодують які лише тим підприємцям, які страхували посіви. Сільгоспугідь знищено на площі 555 гектарів. Пошкоджені посіви на площі 2532. Орієнтовний обсяг збитків склав близько 22 мільйонів гривень», - повідомив заступник начальника управління з питань цивільного захисту населення Тернопільської облдержадміністрації Ігор Любий.

«Українські сільгоспвиробники й аграрії усього світу дедалі більше  відчувають вплив глобальної зміни клімату. Чи не кожний сезон, як самі виробники, так і експерти агросфери відмічають екстремальні погодні умови, не характерні для тих чи інших регіонів — від критичних посух і сильних морозів без снігу до  надмірних злив і  градів», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

Він зауважив, що за прогнозами погодних фахівців, такі явища, на жаль, у майбутньому лише посилюватимуться.

«Аграрний сектор є одним із найбільш ризикових видів бізнесу, оскільки його розвиток залежить не тільки від ринкового середовища, фінансово-економічної ситуації, законодавчої бази, але й від погодно-кліматичних умов.Один невдалий рік може похитнути фінансову стабільність сільськогосподарського підприємства, завдавши значних збитків. Достовірно спрогнозувати погодні негаразди неможливо, але мати "план Б" на їх випадок фермери зобов’язані. Саме агрострахування здатне не просто покрити втрати, яких аграрії зазнають через погодні примхи, але й забезпечити сільському господарству стабільний розвиток, надати фермеру відчуття впевненості і захищеності», - підкреслює Володимир Юдін.

За його словами, аграрій, завдяки відшкодуванням завданих збитків, отримає можливість пересіяти свої поля або компенсувати пристойну частину очікуваного доходу. Ціна страхових послуг коливається в межах 3-8% від суми страхового відшкодування. На ціну впливають як обсяги страхування, так і перелік ризиків, від яких прагне убезпечитися аграрій, а також  регіон, де розташовані сільгоспугіддя. Адже східні та південні області країни більш посушливі, західні — схильні до випадання великої кількості опадів.

Читайте також: Без врожаю: як мінімізувати збитки в сільському господарстві

Спектр страхового захисту аграрія сьогодні досить широкий. Основні ризики, від яких можуть захиститися сільгоспвиробники, оформивши страховку: заморозки, ожеледиця, вимерзання, град, пожежа, буря, ураган, злива, повінь, посуха чи зневоднення, розвиток хвороб, розмноження шкідників рослин і, звичайно, протиправні дії третіх осіб. Сума страхових виплат розраховується за двома параметрами: витрат на вирощування культури або вартості майбутнього урожаю і задекларованої страхувальником середньої врожайності за останні кілька років.

«Сьогодні кожен фермер може звернутися до надійних експертів ринку агрострахування, порадитися з ними щодо програм, які можуть бути цікавими саме йому і бути впевненим, що буде  відшкодування, в разі примх погоди.  Фахівці  "Аграрної Агенції «АГРОС» надають професійну консультацію і допомогу щодо страхування с/г ризиків, а саме оцінки, супроводу, оцінки збитків. Нещодавні погодні умови доводять, що про страхування свого врожаю слід подумати вже сьогодні. Аграрії можуть уникнути катастрофічних збитків, якщо посіви та багаторічні насадження будуть вчасно і в повному обсязі застраховані», - констатував Володимир Юдін.


Довідка:
Агентство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: 0503386703

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Потенціал України в харчовому виробництві ще далеко не вичерпаний

Україні, як провідній аграрній державі, самою природою дана можливість стати лідером з виробництва продуктів харчування. Чим більше у нас буде потужностей з переробки сільськогосподарської продукції, тим більше доданої вартості буде залишатися на нашій території. І потенціал в цій галузі ще далеко не вичерпаний.

Що об'єднує такі великі міжнародні компанії, як Nestle, Mondelez, Danone, Carlsberg, Coca-Cola? Вони прийшли в Україну і зайнялися тут виробництвом продовольства. Їх приклад може стати орієнтиром і для інших інвесторів, була б тільки спокійніше політична та економічна ситуація. Але навіть і в існуючих сьогодні умовах знаходяться сміливі інвестори — як іноземні, так і вітчизняні. У зв'язку з цим можна згадати відкриття заводу майонезів Puratos в Одеській області та чайної фабрики Unilever в Київській.

У 2019 збирається продовжити інвестувати в свої підприємства група компаній «Молочний альянс». Українці знають цього виробника за такими брендам, як «Пирятин», «Славія», «Яготинське», «Хопсі», «Златокрай» та «Молочний альянс». У минулому році в розвиток виробництва було вкладено 180 млн грн, в результаті чого з'явилося «Яготинське для дітей». В цьому році капітальні інвестиції групи складуть вже близько 190 млн грн, з них 150 млн піде безпосередньо в виробництво і по 20 млн в автономні очисні установки в Яготині та Пирятині.

У харчовій галузі України поки що існують практично незайняті перспективні ніші, які чекають своїх інвесторів. Наприклад, спортивне харчування в нашу країну імпортується, а може випускатися на місці. Попит на здорові сніданки, протеїнові продукти зростає як на внутрішньому, так і міжнародному ринках. Організувавши їх виробництво в Україні, ми залишимо у себе валюту, знизимо ціни для наших адептів активного способу життя і зможемо заробляти на експорті. Те ж саме стосується і дієтичного харчування для алергіків або, наприклад, діабетиків. Вони потребують особливих продуктах, які у нас не випускаються.

Та й ніша звичайної їжі поки що зайнята не надто щільно. Мало високоякісних брендів в сегментах безпосередньої переробки агропродукції — хліб, овочі, м'ясо. Великою популярністю в Європі користуються продукти з регіональним колоритом. Наприклад, унікальні карпатські гриби, ягоди, мінеральні води сприймалися б там на ура.

Випуск продуктів харчування в Україні все ще продовжує залишатися недостатньо освоєною територією, яка може приносити величезний прибуток і інвесторам, і країні в цілому. На багатьох інвестиційно привабливих напрямках аналітиками Pro-Consulting вже підготовлені бізнес-плани створення конкретних підприємств. Багато з них вже реалізовані, але інші ще чекають з'єднання із коштами інвесторів для того, щоб вивільнити закладену в них енергію творення.

Джерело: Pro-Consulting

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Майбутнє вітчизняної ягідної галузі за великими агропідприємствами

За рік виручка від експорту заморожених ягід зросла на 28%, а за два роки збільшення виручки склало 54%. Таким чином заморожені ягоди — це друге за значимістю джерело експортної виручки в плодоовочевому секторі України, після волоських горіхів, які забезпечили в 2018 році $117 млн виручки, повідомляє прес-служба Pro-Consulting .

Загальний експорт заморожених ягід і фруктів 2018 року становив 47,8 тис. тонн. Зокрема, експорт замороженої полуниці збільшився майже вшестеро, малини — у півтора раза, а інших заморожених ягід, переважно лохини й дикоростучої чорниці, — на 42%.

Аналітики компанії Pro-Consulting повідомляють, що ринок ягід в Україні розвивався поступово, й за останніх двадцять років виріс практично в три рази.

Важливим чинником розвитку стала й висока маржинальність ягідного бізнесу. Залежно від виду ягоди, погодних умов та методів вирощування рентабельність могла істотно перевищувати 100%.

Україна є експортером ягід. Таким чином, кон’юнктура зовнішніх споживчих ринків має вплив на ринок ягід в Україні. Головною тенденцією на європейському ринку є зрослий попит на ягоди в північних країнах. Цікаво, що в північних країнах віддають перевагу темним ягодам (смородина, лохина).

Основна частина заморожених ягід відсилається до Польщі, разом із Італією вони займають близько половини загального обсягу поставок. Серед інших споживачів також здебільшого представлені країни Європейського Союзу.

Аналітики прогнозують у 2019—2020 роках розвиток ринку, який формуватиметься відповідно до тенденцій експорту. Попит на ринках насамперед європейських країн стимулюватиме українські підприємства до збільшення випуску замороженої продукції.

Експерти прогнозують, що у разі збереження поточних тенденцій попиту на внутрішньому й зовнішньому ринках, виробництво заморожених ягід в Україні буде помірно зростати, за рахунок відновлення поставок чорниці та лохини.

Наша країна в першій трійці з виробництва смородини з часткою в 3,7% від загальносвітового обсягу. Це хороший результат, але й відставання від лідерів з цієї ягоди дуже велике, оскільки посідають перше та друге місця — Росія і Польща мають частки в 60,3% і 25,4% відповідно.

Найбільше в нас вирощується полуниці. Її щорічний врожай становить близько 70 тис. тонн і має тенденцію до зростання на 2—5% на рік. Однак у світовому обсязі наша полуниця це всього 0,7% (за даними 2016 року), що більш ніж у три рази менше, ніж частка сусідньої Польщі. А лідирують по полуниці Китай і США, що збирають 41,7% і 15,6% загальносвітового врожаю відповідно.

Набагато кращу позицію посідає Україна в області вирощування малини. Тут у нас 4% від світового виробництва. Однак і по цій ягоді є куди рости, так як та сама Польща збирає 16,2%, а лідер — Росія — 20,7%.

Головним чинником, який перешкоджає нарощуванню експорту ягід, є переважно дрібнотоварний характер їх виробництва. Невеликі фермерські господарства, що переважають в українському ягодництві, не в змозі забезпечити міжнародний рівень якості та сформувати великі експортні партії.

Тому майбутнє вітчизняної ягідної галузі за великими агропідприємствами, які зможуть не лише виробляти великі обсяги ягід, а й організувати їх доведення до експортних стандартів і заморозку, кажуть експерти. Появи подібних господарств слід чекати в недалекій перспективі, так як інвестиційна привабливість галузі постійно зростає.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Міграція аграріїв у 4 групі єдиного податку: наслідки реформи чи …?

Аналітики оперують даними  2015-2018 років. Зважаючи на інформацію, надану Державною службою статистики та ДФС, розділяємо підприємства відповідно до площі землекористування. Звідси, площа сільськогосподарських угідь малих підприємств - до 200 га, середніх за розміром аграрних підприємств варіюється від 200 до 10 000 га, тоді як великі підпиємства мають площу понад 10 000  га. Проаналізуємо  основні тренди та  тенденції:

1.     В  2018 році, порівняно з 2017,  кількість великих підприємств, які зареєстровані як платники єдиного податку, зменшилася в 5 раз. Поріяняно з 2015 роком їх кількість знизилася майже в 10 разів!

2.     Середній розмір площі великиких агрохолдингів-платників єдиного податку 4 групи,  в 2018 році зріс в 5,2 разів (на 420%),  середніх підприємств – зріс в 2,43 рази (+143%), тоді як малих підприємств – знизився в 2,5 рази (-150%).  Якщо порівнювати з даними, отриманими в 2015 році, то середня площа великих аграрних підприємств зросла в 15,2 р., середніх – в 1,96 р., малих – в 1,94 р.

3.     В 2018 році, порівняно з 2017,  середня кількіть найнятих працівників у великих підприємствах зросла 3,4 р., в середніх підприємствах – зросла в 1,08 р., а в малих підприємствах – не змінилася.

4.     В 2018 році також фіксуються зміни в структурі  частки підприємств-платників єдиного податку 4 групи. Так, з 33 153 підприємств, які подали декларації платників єдиного податку, 64,4% - малі підприємства, 35,2% - середні підприємсва, 0,4% - великі підприємства. Для порівняння, в 2017 році ситуація була такою:  малі підприємства – 61,6%, середні підприємства – 36,2%, великі підприємства – 4%.

5.     Найвищий показник суми сплачених податків в розрахунку на 1 га мають малі підприємства.

6.     Сума сплачених податків підприємствами 4 групи в 2018 році становила  38,37 млрд грн, що в 1,7 раз менше, порівняно з 2017 роком. Порівняно з 2015 роком,  сума зросла в 14,6 разів.  Найбільшу загальну суму податків  сплатили середні за розміром підприємства  - 78,05%.

7.     В структурі сплачених податків підприємствами в 2018 році найбільшу частку виплат у великих та малих підприємств становить податок на додану вартість – 41,8% та 41,2% відповідно,  тоді як в структурі податкових витрат великих підприємств найбільшу частку займає ЄСВ – 23,06%.

Порівнюючи з 2017 роком, в  2018 році відбулися зміни у кількості платників єдиного податку 4 групи, і це торкнулося фактично всіх груп. Як же це характеризує ситуацію в аграрному секторі?

Скорочення кількості великих підприємств може свідчити як про укрупнення вже наявних підприємств, так і про їх розподіл на менші господарства. Протягом останніх років все більше говориться про диверсифікацію виробництва, збільшення обсягів переробки виробленої сировини та зростання кількості вертикально інтегрованих підпориємств. Внаслідок цього процесу великі підприємства втрачають статус аграрного на користь переробного. Тоді як 4 група оподаткування передбачає, що частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий рік становить не меше 75% загальної виручки підприємства. Якщо ця умова не виконується, підприємства зобов’язані перейти на іншу систему оподаткування або сплачувати податки за загальною системою.

Зростання кількості малих підприємств-платників єдиного податку характеризується тим, що все більше осіб, які мають паї, надають перевагу проведенню власної сільськогосподарської діяльності, а не продовженню орендних відносин.

Для середніх підприємств також характерним є перехід в категорію великих чи малих. Проте, дані про кількість платників податків майже не відображають цей рух.

Аналітичний департамент УАК 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Для зернових, ріпака і борофільних культур: позакореневі підживлення для підвищення врожайності

Легкодоступне мінеральне живлення є запорукою отримання високих врожаїв зернових, ріпака та й інших культур. Особливо коли йдеться про його застосування у критичні фенофази культур. Адже брак макро-, мезо- і мікроелементів у цей період знижує продукційні процеси і, відповідно, негативно впливає на потенціал врожайності. Тож позакореневі підживлення є додатковим важливим технологічним заходом при  вирощуванні культур.

Читайте також: Антистресовий захист для озимих культур

«Позакореневі підживлення культур у їх критичні фенофази набувають дедалі більшої популярності серед аграріїв, які прагнуть отримувати високі та якісні врожаї, – розповідає керівник відділу продуктів і сервісів мікродобрив компанії «UKRAVIT» Сергій Адаменко. – Адже повністю забезпечити потреби культури в мінеральному живленні із ґрунту неможливо – через низку факторів, які погіршують його доступність. Між тим, правильно підібрані добрива, застосовані у критичні фенофази, на 10-15% поліпшують коефіцієнти засвоєння головних елементів мінерального живлення (N, P, K) із добрив та ґрунту, підвищують антистресовий ефект і на 10 – 20%  – врожайність».

Для усунення браку мінерального живлення на культурах він рекомендує застосовувати добрива ТМ Авангард. Завдяки оптимально підібраному та перевіреному складу добрива повністю забезпечують потреби культур у мікроелементах та інших елементах мінерального живлення, що активує обмінні процеси  та підвищує їх стійкість до різного роду стресів і небезпечних хвороб.

Читайте також: Генезис сучасного захисту соняшника

«Для підживлення зернових у фазі кущіння-на початку виходу у трубку радив би застосовувати мікродобрива Авангард Р Зернов разом із Авангардом Цинк та Мідь, – рекомендує Сергій Адаменко. – Завдяки збалансованому складу вони сприяють більшому закладанню колосків у колосі, що в подальшому позитивно впливає на підвищення врожайності. На ріпаку озимому рекомендується застосовувати мікродобрива Авангард Р Ріпак разом із Авангардом Бор. При їх застосуванні на початку стеблування покращується відростання центрального стебла, бокових пагонів і закладання генеративних органів та поліпшується запліднення квіток. Крім того, не варто забувати про фізіологічні потреби й інших борофільних культур – соняшника, буряків цукрових, сої, плодових та ягідних культур – їм також підійдуть обробки Авангард Р Бор. Крім того, позакореневі підживлення підвищують  якісні та кількісні показники врожайності й забезпечують високу окупність».

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 140 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, пр-т Перемоги 42.

Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

«Ядерні перспективи» горіхових трендів

Теґи: 

Загалом, у світі вирощується понад 10 основних видів горіхів  і, залежно від культурних та смакових вподобань, в одних країнах надають перевагу, наприклад, мигдалю, а в інших – макадемським горіхам.

За даними Міжнародної організації горіхів та сухофруктів, в 2016/2017 МР виробництво всіх видів горіхів мало рекордні показники і становило 4,21 млн тонн, тоді як в 2017/2018 МР скоротилося на 0,67% до 4,19 млн тонн. Виробництво волоських горіхів становило 871,8 тис.тонн. Найпопулярнішим у світі є арахіс, наступний -  мигдаль і на третьому місці - волоські горіхи.

Якщо розглянути картину споживання, то  мигдаль найбільше люблять жителі Об’єднаних Арабських Еміратів, де в розрахунку на одну особу припадає 4,14 кг цього горіха, кеш’ю найбільше споживають в Німеччині – 0,694 кг/особу, одна особа в Туреччині споживає  1,26 кг фісташок, споживання арахісу в Нігерії – 18,72 кг/особу,  а от волоських горіхів на 1 особу найбільше вживають в Ізраїлі – 0,62 кг/особу. В Україні цей показник становить  0,4 кг/особу, тоді як середньосвітове споживання становить 0,11 кг/особу.  Найбільший показник споживання серед країн має Китай – 362,4 тис. тонн в 2017 році.  

З кожним роком все більше підкорює даний ринок Україна, яка протягом останніх років вже входить в п’ятірку найбільших виробників волоських горіхів в світі.  Але, що ж представляє собою горіхівництво в Україні і чому навіть ті рекордні врожаї, які було отримано,  це ще не межа?

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства в 2018 році із загальної площі всіх насаджень виробництво горіхів становило 127,2 тис.тонн, з яких волоського горіха виробили 127,19 тис. тонн. З них 98,95% горіхів виробляється господарствами населення, а волоського – 98,97%. В 2017 році виробництво становило 108,66 тис. тонн.

Тенденція до зростання обсягів виробництва повністю відповідає тенденції зростання площ під горіхами. В 2018 році площа становила 21,3 тис. га, з яких 13,8 тис. га під деревами в плодоносному віці. За видами господарств отримуємо таку картину:  36,3% -  належали промисловим підприємствам і 63,7% - господарствам населення.  Загальне зростання площі  на 16,4% в 2018 році, порівняно з 2017 роком, свідчить про появу заціквленості серед підприємств, які за рік збільшили площі на 60,4% (в 2018 площа 7,7 тис. га). Крім того, жодна інша культура минулого року так не наростила площі, як горіх. Для порівняння, площі під вишнями зросли на 1,4%, під персиком – на 5,71%, малиною й ожиною – на 7,69%. Тоді як під яблунями - взагалі скоротилисяна 1,45% (проте площі плодоносних дерев зросли на 0,66%).

Ще один фактор, який може привернути увагу – це зростання врожайності: в 2018 році з 1 га збирали 90,2 ц, тоді як в 2017 році – на 14,2% менше. На таке різке зростання могло вплинути декілька факторів, серед яких – сприятливі погодні умови.

На перший погляд,  здаєтся, що на покращення врожайності також могло вплинути нарощення площ підприємствами. Проте тут є одне «але»:  плодоношення горіхового саду починається з 5-7 річного  віку. Тому ті 2,9 тис га, які були посаджені підприємствами в  2018 році зможуть приносити врожай пізніше.

  У світі волоські горіхи приваблюють інвесторів через високу прибутковість та інвестиційну віддачу. А той факт, що перші прибутки можна отримати лише через 5 років після посадки саджанця, компенсується періодом плодоношення, який може тривати до 100 років.

Не зважаючи на вражаючі врожаї та збори, ситуація залишається неоднозначною. В Україні  стикаються з недосконалістю статистичних даних в цьому сегменті, і тому складно говорити про  реальний стан справ .

 Наступна проблема: в господарствах населення досить часто відсутня технологія.  Для пересічного селянина вирощування горіхів – це просто ще одне додаткове джерело доходу. Вродило більше –добре, адже можна більше продати. Ніхто не дбає про якість, а навіть навпаки - часто з метою «заробити побільше»,  відбуваються маніпуляції  з вологістю горіхів.  Інша річ, коли справа стосується бізнесу. Людина, в якої основний дохід залежить від врожаю, вже більше задумується про технологію. З’являється поняття якості. Воно виражається через ретельний підбір сортів, підживлення дерев, правильний збір та зберігання врожаю. Крім того, виробник, зацікавлений в розвитку свого підприємства, займається й первинною обробкою горіхів, калібруванням ядра та пакуванням продукту.

Серед причин різкого зростання популярності горіхів можна виділити співпадіння інтересів як виробників так і споживачів. Адже:

-          зі сторони бізнесу – це висока рентабельність виробництва, підтримки галузі та сприятливі кліматичні умови;

-          зі сторони споживачів – популяризація здорового способу життя.

А тепер  детальніше про ці два тренди.

Ще в 2016 році рентабельність садівництва була значно вищою, ніж у більшості зернових. Так, рентабельність ягід становила 104%, винограду – 74,6%, хмелю – 100,4%. Ситуація з плодовими деревами була дещо гірша і дохідність становила 12 %. В той же час, рентабельність горіхів різні експерти оцінюють від  150% до 400%, залежно від способів реалізації, технологій вирощування, виробничих витрат. Крім того, досить поширена практика раціонального використання площ, коли на одній земельній ділянці висаджують дві культури, наприклад, горіхи й промислові трави.

Велике значення в розвитку галузі горіхівництва, та й садівництва в цілому в Україні, відіграла підтримка зі сторони держави у вигляді дотацій. Минулого року, на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства передбачалося 300 млн грн., але в кінці грудня розпорядженням КМУ підтримку збільшили ще на 100 млн грн. У кінцевому результаті галузь отримала 400 млн грн. З них на придбання садивного матеріалу виділено 268,35 млн грн. І завдяки коштам  із державного бюджету частково було компенсовано витрати для придбання  саджанців для закладення нових садів площею 3970,3 тис га, в тому числі  1897,1 га горіхоплідних садів.

Споживачі. Сьогодні все більше людей задумуються про здоровий спосіб життя, шукаючи інформацію про правильне харчування. Одним з таких продуктів, через велику кількість вітамінів та мікроеементів, є горіхи.  Виробник намагається пристосуватися до потреби споживача, тому на полицях магазинів можна побачити граноли,  горіхові  суміші, батончики, цукерки з горіхами. Широкі можливості для застосування горіха в кулінарії є ще однією  причиною зростання обсягів споживання в Європі. Якщо проаналізувати зацікавленість  споживачів горіхами, то матимемо приблизно таку картину:

Популярність горіхів в Україні, за дослідженнями тренду запитів користувачів в Інтернеті протягом останніх 5 років постійно зростала і в січні 2019 року досягла піку. Найбільше цікавляться горіхами жителі Харківської, Черкаської, Одеської, Полтавської та Кіровоградської областей. 

Повернемося до трендів споживання, які підтверджені міжнародною статистикою. Так, на рисунку наведена динаміка споживання волоських горіхів у низці країн, серед яких Україна, ЄС, Китай та США.

Загалом можна виділити кілька тенденцій.  Перша – це різке зростання обсягів споживання протягом останніх 5 років. Крім ЄС та України, зростає споживання в Білорусі, Республіці Корея, Японії, Індії та інших країнах. Ці країни є наглядним прикладом  популяризації образу здорового харчування. Для деяких з цих країн, волоський горіх є відносно новим та нетрадиційним продуктом, що приходить на зміну арахісу.  

Інша тенденція – це постійні перепади обсягів споживання, характерні для Америки. Пояснити це можна відносно стабільним ринком, платоспроможним населенням, вибір якого залежить від смакових вподобань. Тенденція до зниження обсягів споживання в Китаї  частково може бути пов’язана  з насиченістю ринку та поступовим поширенням інших видів горіхів.

Що ж може чекати галузь горіхівництва в майбутньому? Знову ж таки, можна виділити декілька трендів. Перш за все, це розширення виробництва: виробники саджають не тільки волоський горіх, а в південній частині України вже займаються вирощуванням фундуку, мигдалю і навіть говорять про фісташки. Але такі культури на сьогодні більше схожі на «виробничий експеримент».  Проте, з часом, така «новинка» може стати в досить популярною, особливо серед невеликих підприємств.

Інший фактор, який може змістити орієнтири і дозволить по-іншому поглянути на ринок горіхів – це впровадження ринку землі. Для багатьох аграріїв актуальним залишається питання оренди землі. Адже проведення довгострокової діяльності  (садівництво) на орендованих землях все ще є ризикованим через  ймовірність розірвання контракту зі сторони орендодавця.  З відкриттям ринку цю проблему можна буде вирішити, що в результаті  стане поштовхом до активнішого розвитку горіхівництва та й садівництва в цілому.

Що ж до прогнозів і майбутнього виробництва, то однозначно, потенціал українських виробників досить значний і протягом останніх п’яти років відбувається оновлення цієї галузі: зменшується площа під старими садами та збільшуються площі нових промислових садів. Тому в подальшому можна очікувати зростання загального виробництва, як мінімум ще на 16-20%.

Загалом же, горіх для України вже давно є традиційним деревом, яке росте майже в кожному сільському дворі. Висока рентабельність, сприятливі погодно-кліматичні умови, невибагливість культури призвели до популяризації його у промисловій сфері. Ефективна державна підтримка лише сприяла розширенню, а той факт, що 48,5% площ, які дотувалися державою, були використані саме під горіхові сади, говорить про вибір виробників. Тому в найближчі п’ять років можна очікувати зростання не лише обсягів виробництва, а й переробки горіхів в Україні.

Онищенко Неля, Аналітичний департамент УАК

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.