Ільченко: Основним завданням компанії Ukravit є екологічна безпека

- Є технології, за яких використання хімічних засобів захисту рослин ідуть на рівні із біопрепаратами, тому що зараз нові хімічні ЗЗР, по-перше, мають високу ефективність, а по-друге, не мають тривалого періоду розпаду (за два тижні або місяць вони повністю розкладаються), в результаті чого жодних залишків шкідливих речовин, пестицидів у с/г продукції не залишається. За дотримання правильних технологій, якраз тих, які рекомендує “UKRAVIT”, суттєвої різниці між суто біологічними ЗЗР і хімічними немає. Але за використання хімічних засобів набагато більшою є врожайність. В лінійці нашої компанії з’являються і біологічні ЗЗР, наприклад, ми перші створили в Україні продукт на основі рослинної олії, яка використовується для обробітку зимуючих шкідників на деревах. До цього в Україні переважно обробляли нафтопродуктами, які містять багато діоксинів. Рослинні препарати трохи дорожчі, але в порівнянні із кількістю забруднення навколишнього середовища та впливу на самі рослини, набагато безпечніші і так само ефективні. Основним завданням нашої компанії, навіть, якщо ми виробляємо хімічні засоби захисту рослин, є екологічна безпека, всі ЗЗР мають бути “зелені”, після їхнього використання, на будь-якій ділянці земля буде “жива”, з мікроелементами і живими організмами. Але, щоб отримати такий результат, слід використовувати правильну технологію.

- Назвіть, будь ласка, основні цінності компанії “UKRAVIT”.

- Для нас важливим є все, в сільському господарстві немає дрібниць. Ми піклуємося про збереження довкілля, створюємо власне український бренд, дбаємо про екологічність нашої продукції: все, що ми вирощуємо, їдять наші діти, ми самі, тому продукція для всіх українців має бути якісною, щоб на ринках або в магазині можна було безбоязно брати будь-яку продукцію, розуміючи, що вона безпечна.

- Щодо технологічності, зараз багато компаній працюють в онлайн сегменті, чи вдається вам реалізувати такі проекти, донести до кінцевого споживача інформацію про продукт, чи є якась платформа, можливо, ви працюєте над такими інноваціями, які дозволять аграріям не тільки отримати необхідну інформацію, а й одразу оформити замовлення на продукцію?

- Ми активно працюємо в цьому напрямку, розвиваємо цей сегмент. Наразі не відкриватиму всі деталі, тому що є багато цікавих рішень і ми презентуватимемо вже готовий продукт. “UKRAVIT” іде в ногу з часом і ми дивимось на досвід не тільки аграрного ринку, а й ринків, які вже набагато випередили аграрний сектор. Наші експерти прогнозують, що упродовж 5 років електронна комерція покриватиме весь аграрний сектор.

 

 

- “UKRAVIT” - абсолютно український бренд. Розкажіть, як поетапно народжується новий продукт в компанії. Скільки компанія має на сьогодні унікальних продуктів?

- Взагалі продукт створюється на полі. В сільському господарстві існує низка проблем, які потребують вирішення. Зміни клімату, резистентності до певних препаратів - такі речі і стають поштовхом для створення нового продукту, який ці проблеми вирішуватиме. Наприклад, за коливання температур, які аграрії спостерігали цього року, декілька видів шкідників можуть знищувати врожай одночасно, тому необхідно створити унікальний засіб для захисту рослин, який врятює в такій ситуації. Ми прислухаємося до нагальних потреб аграріїв і на базі цих даних створюємо продукт, який вирішить проблему. Повертаючись до наведеного прикладу, щоб не робити декілька обробок водночас від різних шкідників, “UKRAVIT” створив універсальний засіб і звів кількість обробок до однієї. Співпраця здійснюється у спілкуванні з агрономами на полях, де безпосередньо можна зібрати всю необхідну інформацію, побачити практичну дію препаратів, зробити висновки. Наш науково-дослідний центр може зробити пробу (лабораторний зразок) препарату за 2-3 тижні, якщо є замовлення агрономів. Робиться зразок препарату, він досліджується на ефективність. Наші агрономи його використовують, корегують препарат у тісній співпраці із хіміками. А вже далі, коли препарат потрапляє у виробництво, йде процес його реєстрації, уточнення рецептури, встановлення термінів використання та інші виробничі нюанси. Наразі “UKRAVIT” створила 30 унікальних препаратів, які не мають аналогів у світі.

- Скільки триває процес реєстрації?

- На реєстрацію кожного препарата витрачається близько 2 років. При створенні препарата ми маємо враховувати зміни, які можуть статися в сільському господарстві та кліматичних умовах, щоб він не втратив своєї актуальності. Ми продумуємо стратегію наперед, не чекаємо, коли проблема буде уже по всій Україні, ми звертаємо увагу на найменші дрібниці і аналізуємо, наскільки вони матимуть вагу у сільському господарстві і вводимо їх у загальну картину майбутнього аграрного світу.

 

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: Компанії, як наша, показують світу іншу Україну

Перші гроші, пригадує, доводилось заробляти, самостійно розвозячи товари Україною. Нині 42-річний Ільченко – власник групи компаній «UKRAVIT». Підприємство, у штаті якого більше 300 працівників, за останні роки стало не лише провідним в Україні, а й встигло завоювати серця іноземців. Лише за 2016 рік компанія сплатила до бюджету близько 200 млн грн. Сам же Віталій Ільченко став «Людиною року» в номінації «аграрій року». Із успішним підприємцем зустрічаємось на заводі «Фабрика агрохімікатів», що розташований у промисловому районі міста Черкаси. Зараз на підприємстві діє близько 60 виробничих ліній. Саме тут виробляють майже 150 найменувань продуктів, пов'язаних із захистом рослин.

- На початку року Ви заявляли про плани збудувати на базі черкаської «Фабрики агрохімікатів» науково-дослідний центр. Яка мета його роботи? Чи є щось подібне в Україні?

- Ми – перші виробники в Україні, які почали виготовляти засоби захисту рослин. До цього наша країна повністю імпортувала їх. Нині в цій галузі Україна завдяки нам поступово зменшує залежність від імпорту та вже перейшла на експорт. Тепер маємо ще більший стимул розвивати науку. Мета діяльності центру – створення інноваційних рішень навколо сільського господарства. Це створення новітіх препаратів, а також впровадження повного спектру науково-дослідних послуг для аграріїв. Також на меті стоїть завдання створення глибокої переробки сільгосппродукції та біологічні продукти з високою доданою вартістю. Наприклад, зараз у світі вже давно роблять із кукурудзи пластик, який не завдає шкоди довкіллю, тому що за три роки розкладається і перетворюється на добриво. Натомість ми імпортуємо пластик, який потім ще й забруднює наше навколишнє середовище, тому що не маємо достатньої кількості заводів, які б його переробляли. Для роботи в науково-дослідному центрі плануємо залучати фахівців з сучасними ідеями, давати їм можливість тут реалізувати свій потенціал, а потім перетворити ці ідеї в конкретний продукт. Усе це пов'язано з хімією, але вже з «зеленою».

– Якою на сьогодні є готовність центру до роботи?

– До весни 2018 плануємо все завершити. Зараз йде процес технологічного оснащення. Найдорожче обладнання ми вже придбали, замовили його з Японії та Америки. Небагато лабораторій є у світі, які можуть похизуватись подібним.

– Аграрний бізнес та пов'язані з ним виробництва називають локомотивом економіки. Наскільки це так і які перспективи зростання як вашого ринку, так і економіки в цілому?

– На мою думку, на сьогодні локомотивом є ІТ галузь, яка, не маючи великих витрат, створює продукти, що коштують сотні мільйонів доларів. Щодо сільського господарства – воно має рентабельність 20-30%. Україні поки що є мало чим пишатись у питанні експорту, тому що найчастіше йдеться про експорт сировини. Завдання «UKRAVIT» – змінити структуру аграрного експорту і перетворити його на експорт продуктів з високою доданою вартістю.

– Якими є базові країни, до яких експортує «UKRAVIT»?

– Зараз ми працюємо у Грузії та Молдові. Іноземних партнерів, як і українських, вражає наша відкритість. У нас у будь-який час кожному можуть провести екскурсію по виробництву, показати, де створюють продукти, як. А багато хто може лише підвести до будівлі, вказати на неї рукою і сказати щось на кшталт: «Ось тут у нас виробництво, але туди ми не можемо вас завести, тому що у вас немає допуску чи ще чогось…» Наша компанія інвестує у виробництво та науку, тим самим показуючи, що ми працюватимемо не одне десятиріччя. Багато компаній займаються просто імпортом і продажем, не маючи жодних вкладень – можна швидко зібрати валізу й закритись.

– Якими є обсяги Вашої компанії за 2017 рік? І як вони змінились у порівнянні з минулим роком?

– Минулого року ми випустили близько шести тисяч тонн продукції. Цього року виходимо на показник більше семи тисяч тонн. Тобто зростання до кінця року буде орієнтовно на 20-25%. Маємо амбітні плани і на наступні 5 років: зайняти 25-30 % ринку України і вийти на 30 тисяч тонн продукції. Ще одна ціль – нарощувати експорт. До цього ми сильно його не розвивали, тому що були обмежені потужністю виробництва.

– Наскільки складно було вийти на іноземні ринки?

– Україна свого часу теж була як іноземний ринок, коли стовідсотково залежала від імпорту. Тому навіть стати тут компанією, яка виробляє і замінює імпортні товари, теж досить складно. На жаль, тривалий час у світі було мало інформації щодо України. Іміджу, що Україна – потужний світовий гравець та експортер не тільки сировинних продуктів, і зараз немає. Компанії як ми, що постійно беруть участь у міжнародних виставках, запрошують іноземних партнерів, відкривають нову Україну для світу. Коли приїжджають люди з провідних країн і бачать, що в них немає такого виробництва, думка про Україну змінюється: «Так Україна ще й вище за рівнем!..» Поки що бренд «Ukravit» не має такої ваги, як всесвітньо відомі компанії. Фактично, ми працюємо по тій самій технології, і ефективність нічим не відрізняється. Але все одно є сприйняття, що українське має коштувати одну гривню, а за європейське ми готові платити п'ять. Цей стереотип є, але ми з ним боремось.

– З чого починалась діяльність «UKRAVIT»? Що було найскладнішим під час створення нового виробництва?

– Усе починалось у 1999 році з маленької компанії у складі трьох осіб. Компанія була дистриб'ютором препаратів проти побутових шкідників: мурах і гризунів. На той час це був специфічний ринок. Цим займалася санепідемслужба. Плюс засоби потрібно було постачати в невеликій кількості в різні куточки України. Я й сам возив їх подеколи автомобілем з причепом (сміється). Щоб заробити хоч якісь кошти, доводилось здійснювати неймовірні подорожі по всій Україні. У 2001 році ми помітили, що ці препарати схожі з тими, що працюють на полях. Самі фермери почали до нас звертатись: «Є проблема на полі, гризуни знищують, дайте щось…» Сільське господарство якраз почало розвиватись, і з'явився «UKRAVIT». Спочатку працювали над дестриб'юцією препаратів проти колорадського жука та проти гризунів. Уже в 2003 році прийшло розуміння, що треба розробляти щось своє. Препарати від гризунів по собівартості на той час не були дорогими. Основа – зерно. На той час місто Черкаси було «хімічним». Тут працював Хімреактив, який виготовляв концентрат, з якого робились препарати проти гризунів, були фахівці, хімічна база. Спочатку ми орендували невеличкий цех на вул. Сурікова, згодом купили нову базу, де вже створили «Фабрику агрохімікатів» і почали переходити на більші масштаби. На початку на нашій ідеї всі ставили хрест, глузували над нами. Тому що митниці як такої не було, у бюджет ніхто нічого не платив. По суті не було жодних витрат і до бажання щось інвестувати у виробництво ставилися дуже скептично. Мовляв, проект не окупиться й успішним не буде, тому що є Китай, звідки можна все замовляти. Але коли ти почав з малого й побачив, що це користується попитом, включається спортивний інтерес і стимул до роботи. Я був певен, що часи зміняться.

– Якщо подібний бізнес починати зараз, а не на початку 2000-х, він мав би шанс на успіх?

- Аби зараз ми починали це з нуля, нам би навряд вдалося. Зараз побудувати завод – це дуже великі кошти. І якщо європейські країни компенсують половину вартості подібних проектів, то в Україні цього годі чекати. Будь-яка європейська компанія може отримати кредит під 1-1,5% річних. У нас, на жаль, такого немає. Тож українцям залишається розраховувати на інвестора, який прийде ззовні. Так, він прийде. Але його буде цікавити, наприклад, пшениця, щоб потім вивезти її на експорт. А не створення чогось більшого.

– Наскільки сьогодні українські сільгоспвиробники залежні від імпортних добрив і виробів для захисту рослин?

«UKRAVIT» на українському ринку на сьогодні займає майже 9%. Отже, решта 91% – іноземні виробники.

– Чому так? У нас ще немає заміни усіх закордонних товарів? Українці не довіряють українському виробнику?

– В «UKRAVIT» сьогодні дуже широкий асортимент. І я вважаю це нашим досягненням. Але іноземні компанії «підсаджують» наших сільгоспвиробників. Великі мультинаціональні компанії завжди знають, скільки заробить фермер, тому що вартістю свого товару регулюють його заробіток. Фермери від них залежні: насіння, засоби захисту рослин, надання кредитних програм. Щороку ціни на все зростають, окрім цін на сільгосппродукцію. До речі, цього року у світі відбулося кілька зливань великих компаній і це однозначно спричинить підняття ціни на засоби захисту рослин та насіння в 2018-му.

– Близько року тому ви говорили, що Україну за кордоном сприймають як сировинну країну. Чому більшість українських підприємців зупиняються на створенні сировини і не йдуть далі – створюючи готовий продукт і продаючи його тут і за кордон?

– Поки Україна не ухвалить стратегічне рішення щодо підтримки місцевих виробників, ситуація не зміниться. В Україні є дуже багато підприємців, які хочуть це робити, але не можуть знайти інвестиційних коштів.

– Багато бізнесменів серед проблем Черкас і подібних міст називають брак кваліфікованих кадрів. Як гостро для вас стоїть це питання? Чим вдається втримувати фахівців саме на вашому виробництві?

– Усе залежить від того, які умови ти можеш запропонувати. Якщо ти платиш нормальну зарплатню, поважаєш своїх працівників, вони бачать розвиток підприємства, то не підуть із нього. Якщо невелика різниця у заробітній платі вимагає виїзду за кордон, люди вже задумуються, чи потрібно їм це. Зараз уже наших фахівців запрошують за кордон на консультації. Для них це теж рівень, коли тебе сприймають як експерта. Люди, що працюють у нашій компанії, мають перед собою таку ж мету, як і я, – зробити «UKRAVIT» світовою компанією. Важко, довго, але поступово ми це робимо.

– Деякі місцеві політики вбачають майбутнє Черкас як потужного логістичного центру. Наскільки оцінюєте логістичну привабливість Черкас саме як виробник?

– Географічне розташування Черкаської області справді гарне. Але окрім логістики потрібно розвивати, скажімо, агроіндустріальні парки, де буде багато виробників. Вже біля них створювати логістичні центри, щоб просто цю продукцію розвозити. Це буде перемога!

– До речі, в одному з інтерв'ю Ви заявили, що вважаєте індустріальні парки майбутнім. У чому переваги таких парків? Чи розташували б своє підприємство на території індустріального парку?

– По такому принципу працюють багато країн. Наприклад, хімічна зона, де такі підприємства як «Азот» та «Ukravit» об'єднуються. У них багато спільного: потреба в очисних спорудах, великій кількості води, має бути віддалена зона. Ще на цій території можна ТЕЦ розташувати. І вона б виробляла електроенергію не просто спалюючи вугілля, а перероблюючи сміття. Тому що ці хімічні підприємства знають, як сміття перетворювати в енергію. Такий собі інноваційно-виробничий комплекс. Одне підприємство може виробляти продукт, інше – купувати його і перетворювати у продукт з високою доданною вартістю. Коли компанії не конкурують, а доповнюють одне одного у виробничих циклах, це гарно працює. Але під індустріальний парк слід одразу виділяти земельну ділянку, комунікації заводити, зробити дорогу. Це те, що держава могла б робити – створювати такі території. І на подібні території справді міг би прийти інвестор. Тому що займатись комунікаціями і дозвільними документами у нас досить складно.

– Зараз у Золотоноші працюють над створенням агро-індустріального парку. Чи є у вас амбіції там розташуватись?

– У нас є свої амбіції, ми хочемо створити в Черкасах свій біо-технологічний індустріальний парк. Тут вже є інфраструктура, люди. В Золотоноші, впевнений, теж знайдуться підприємства. Логістично ми близько, тож можемо туди продукцію постачати. І це вже буде ціле індустріальне об'єднання Черкаси – Золотоноша.

– Наскільки інвестиційний клімат на Черкащині вважаєте комфортним?

– Кілька років тому всі мріяли, щоб влада просто не чіпала і не заважала. Тож зараз основне досягнення, що влада не заважає, а навпаки намагається чимось підтримати. Маємо і з містом, і з областю нормальний діалог. Ми звертаємось до влади лише в тому випадку, коли певні служби свідомо не йдуть на співпрацю. Буває, що всі дозволи є, але документи все одно не розглядають, тому що до них не докладений «головний двигун». Тоді вже звертаєшся до влади, аби ці документи таки розглянути.

– Цього року, як і минулого, ви є одним зі співорганізаторів Черкаського бізнес-форуму. Наскільки результативним вважаєте такий формат представлення області як бізнесмен?

– В Україні бракує діалогу між місцевою владою і місцевими виробниками. На подібних форумах українські бізнесмени можуть поділитись, з якими проблемами стикаються, де їм слід допомогти. А влада має на це реагувати. Хотілося б, щоб уся Україна була таким собі індустріальним парком, коли підприємці спілкуються, реалізовують спільні проекти. Зараз часто говорять про залучення іноземних інвесторів. Але дуже багато іноземців уже обпеклися, коли почали інвестувати в Україну, а їх ошукали. І за це ніхто не поніс відповідальності. Коли українським підприємцям буде комфортно розвиватися, іноземні інвестори самі прийдуть, побачивши, як змінюються область і Україна.

– Минулоріч ви стали одним зі співзасновників Агенції регіонального розвитку. Чому для вас це важливо?

– У нас уже є досвід як зробити з маленького велике, не будучи політиком чи крадієм. Так само є багато людей, в яких є справді цікаві ідеї. Я хочу, щоб наші фахівці і молодь, замість того, щоб виїжджати за кордон, мали змогу реалізовувати себе в Україні. Завтра постане питання, що вся молодь з України поїде, і нам доведеться залучати людей десь із Польщі чи Угорщини. Щоб не було такого нонсенсу, потрібно давати тут українцям гідну роботу. Агенція регіонального розвитку має працювати, зокрема, й у цьому напрямку.

– Одна з гучних тем в Україні сьогодні – можливе відкриття ринку землі. Як ви ставитеся до цього? Наскільки Україна готова до такого кроку?

– У землі має бути господар. Той, хто розуміє, що ця земля – його, і вкладає в неї і гроші і душу. Нині ситуація така, що купити землю фактично неможливо. Багато компаній хочуть розширити виробництво, купити землю, готові за неї навіть дорого заплатити. Але всі хочу купити її у реального власника, а не в якогось корупціонера. Натомість зараз є низка підприємців, які орендують землю на 5-10 років. І розуміючи, що це не їхня земля, «витискають» з неї всі соки, що потім, щоб на ній щось вирощувати, треба буде дуже багато вкласти… І ти купуєш не землю, а якусь мінеральну вату, яку потім ще треба тривалий час відновлювати. Я переконаний, що після відкриття ринку землі люди не кинуться продавати її, а навпаки краще усвідомлюватимуть, що це – їхнє. Селян слід мотивувати розвивати свою землю, сільське господарство. Нехай вирощують ті ж горіхи або енергетичну вербу, яку можна швидко виростити і зробити з неї пелети для опалення. Людей просто треба навчити вирощувати все це або пояснити, чому це вигідно. Я переконаний, що відкриття ринку землі стане поштовхом для розвитку сільських територій. Взяти приклад з тієї ж Молдови. Там ринок землі відкритий. Але немає такого, що розкупили всю Молдову румуни чи ще хтось… Там нормально й оренда землі працює. Можна під землю взяти кредит у банку. Це дало можливість місцевим бізнесменам розвиватися. Так і має бути.

– Наостанок про приємне. Цього року Ви стали «Людиною року» в номінації «Аграрій року». Чим для Вас є перемога в цій номінації? Що відчули, коли дізнались, що стали переможцем?

– Нагородження відбувалося у залі оперного театру в Києві. Коли пролунало моє прізвище, ледве до сцени дійшов (посміхається). Так розхвилювався, що важко було й говорити. Це не особисто моя нагорода, а заслуга всієї команди «Ukravit». Вважаю, що наш колектив цю відзнаку заслужив. Ми працюємо для України, минулоріч сплатили 200 мільйонів гривень податку до бюджету, піднімаємо бренд нашої країни у світі завдяки експорту. Для нас це стимул розвиватись далі. Я б усім, хто створює виробництво в Україні і працює чесно, видав подібну премію у своїх номінаціях.

Джерело: infomist.ck.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Фермерам допомагають управляти родючістю ґрунтів

Теґи: 

Великого значення також набуває якість основного ресурсу сільгоспвиробництва – землі, і те, наскільки раціонально та ефективно цей ресурс використовується.
Знання фізико-хімічних характеристик ґрунту дозволяє фермеру заощадити значні кошти на добривах, правильно підібрати культури для вирощування і застосувати найкращі агротехнології, а власникові землі – бути певним, що його земля не виснажується. На цьому наголошували учасники Дня відкритих дверей, який нещодавно провели співробітники агрохімічної лабораторії Prime Lab Tech (PLT), що дотепер залишається єдиною сучасною лабораторією в Україні з науковим підходом до аналізу ґрунту та рослин.

Понад усе захід привернув увагу ґрунтознавців та аграріїв – і тих, хто вже користується послугами PLT, і тих, хто лише планує замовляти їх. За сприяння Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного і сільського розвитку» участь в Дні відкритих дверей взяв відомий американський експерт Девід Данн. Він прибув зі штату Міссурі, де при місцевому університеті очолює агрохімічну лабораторію з дослідження ґрунтів.

Девід Данн виступив перед присутніми з лекцією на тему «Роль інтегрованої програми в управлінні родючості ґрунтів в прибутковому рослинництві» та поділився практичним досвідом співпраці американських фермерів з місцевими агрохімічними лабораторіями.

Після завершення заходу Девід Данн та генеральний директор PLT Людмила Василенко охоче погодилися відповісти на запитання журналіста Національного прес-клубу «Українська перспектива». Зокрема, розмова торкнулися питань щодо ролі агрохімічних лабораторій у підвищенні ефективності роботи фермерських господарств, зростанні їх конкурентоздатності на ринку сільськогосподарської продукції.

- Які послуги надає лабораторія, чи має вона для цього достатнє кадрове та технічне забезпечення?
Л. Василенко: - Наші співробітники здійснюють професійний відбір зразків ґрунту та рослин, проводять якісні лабораторні дослідження, надають професійні та практичні рекомендації, здійснюють агрономічний супровід. Також ми надаємо своїм клієнтам протоколи випробувань, картограми, технологічно-економічні карти з орієнтацією на затверджений рівень рентабельності вирощування; надаємо рекомендації  з приводу складання планів польових робіт, систем захисту і живлення рослин сільськогосподарського використання.
Лабораторія має достатнє кадрове та технічне забезпечення.  Разом з тим, бачимо, що наші послуги набувають дедалі більшої популярності. Тому плануємо придбати додаткове обладнання, розширити свою діяльність. Скажімо, незабаром лабораторія надаватиме послуги з виявлення залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції. Це відбудеться завдяки співпраці з Проектом USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку».
Д. Данн: - Я надзвичайно вражений побаченим. Я хотів би, щоб моя лабораторія виглядала так само гарно, як ця. Мене дуже вразив рівень знань та мотивації персоналу.
Я завжди прагну, аби співробітники моєї лабораторії розуміли, що від їх роботи значною мірою залежить успіх сільгоспвиробників, доля коштів, які вони інвестують у свій бізнес. Я думаю, що люди, які працюють у цій лабораторії, усвідомлюють вагу та значимість своєї праці.

- Наскільки важливими для сільгоспвиробників є послуги лабораторії?
Л. Василенко: - Ми надаємо можливість фермерам економити значні кошти. Тому що визначаємо, які елементи присутні в ґрунті. Відповідно фермер може ухвалити для себе рішення, які добрива і в якій кількості йому використовувати, а від яких взагалі варто відмовитися. Наприклад, навіщо вносити кальцій, якщо його і так достатньо в ґрунті?
До того ж ми даємо рекомендації, які культури ліпше вирощувати на обстеженій ділянці. Це теж дуже важливо. Тому що площі можуть бути або кислими, або засоленими, а відтак і непридатними для вирощування певних культур.  
Другий напрямок нашої діяльності - екологічний. Сьогодні ми стикаємося з проблемою деградації ґрунтів. Значною мірою вона зумовлена високою інтенсивністю вирощування сільськогосподарських культур, грубим порушенням агротехнічних технологій. Як наслідок, з ґрунтів виноситься багато елементів, що робить їх неродючими. Наші дослідження, наші рекомендації дозволяють сільгоспвиробникам ухвалювати вірні рішення, ефективно використовувати наявні земельні ресурси, думати не лише про сьогодення, а й про майбутнє.
Д. Данн: - Наша робота пов’язана з контролем родючості ґрунтів. Наскільки вона є важливою, судіть самі - на родючість ґрунтів припадає близько 60% загального врожаю. Тож не дивно, що значну частку отриманих доходів американські фермери спрямовують на закупівлю міндобрив та на дослідження, пов’язані з родючістю ґрунтів. Зазвичай ці витрати становлять майже 20% від вартості отриманого врожаю.

- На кого переважно зорієнтована робота лабораторії  – на потужні сільгосппідприємства чи на фермерські господарства?
Л. Василенко: - Фермерські господарства і середні сільгосппідприємства є нашими клієнтами. Вони найбільше потребують нашої допомоги. Бо в них немає достатнього рівня кваліфікації. Переважно вони отримали землю, навіть не маючи спеціальної освіти. Ці сільгоспвиробники конче потребують партнерів, які допомогли б їм отримувати високі врожаї.

- Чи обізнані аграрії з можливостями лабораторії і з тим, як ними можна скористатися?
Л. Василенко: - Ми дуже багато провели семінарів по всій Україні, друкуємося в багатьох виданнях, в тому числі, й в топових, поширюємо інформацію про себе соціальними мережами. Також проводимо Дні відкритих дверей. Люди мають змогу познайомитися з можливостями нашої лабораторії і з тим, як вони використовуються. Станом на сьогодні ми добре розуміємо, що сільгоспвиробники потребують і подальшого вдосконалення своїх знань та навчання на регулярній основі.
Д. Данн: - Наші успішні фермери - люди талановиті. Вони знаються і на генетиці, і на ґрунтознавстві, і на ентомології. Водночас вони ефективно керують ресурсами - кадровими, фінансовими, технічними.
Часто фермерські господарства в США є династійними. Це коли один брат відповідає за землю і її родючість, інший – за відбір насіння, третій - за маркетинг… Тобто, спостерігається певна спеціалізація. Вона спрощує управління процесами.
Як часто американські фермери користуються послугами таких лабораторій? Є такі фермери, з якими я контактую майже щомісяця, а з деякими бачуся раз на три роки.
Роль нашої лабораторії: ми робимо хімічний аналіз, робимо первинні висновки. Потім ця інформація передається до університетських агрономів, які з деякими виробниками мають уже довготривалі партнерські стосунки і обізнані про якість їх ґрунтів. І вони на основі наших даних розробляють детальніші рекомендації.

- Нещодавно PLT розробила модель з управління врожайністю. Які базові компоненти вона містить і в чому полягає її цінність?
Л. Василенко: - Важливо навчитись керувати процесом формування врожаю, його якістю, забезпечувати оптимальне живлення рослин упродовж вегетації та застосувати методи ґрунтової і рослинної діагностики. Як колись влучно висловився відомий агрохімік Дмитро Миколайович Прянишников, «надмірною кількістю добрив не можна замінити нестачу знань». Знання взаємодії кореневої системи рослин, ґрунту, його мікрофлори, добрив і свідоме врахування цих процесів на практиці сприяють підвищенню родючості ґрунтів, збереженню енергоресурсів та охороні навколишнього природного середовища.
Сільськогосподарські культури характеризуються різною потребою в елементах живлення, різним їх виносом із ґрунту з урожаєм. Так, з урожаєм зерна озимої пшениці  5 т/га і з відповідною масою соломи з ґрунту виноситься 150 кг N,  50 - Р2 О5  і  100 кг К2 О, з урожаєм картоплі в 30 т/га  - 180 кг N, 60 - Р2 О5  і  240 кг  К2 О. У польовій сівозміні зерно-бурякового виду за врожайності буряку цукрового 30-40 т/га, пшениці озимої 4-5 т/га в середньому з 1 га щорічно виноситься 270 кг NPK, зокрема, 130 т/га  - 180 кг N, 40 - Р2 О5  і 100 кг К2 О. У разі вирощування сільськогосподарських культур без застосування добрив ґрунт виснажується, внаслідок чого врожаї з року в рік знижуються.
Модель з управління врожайністю - це наше ноу-хау. На цій моделі позначається багато чинників, на які ми не маємо впливу. Це і погодні умови, і природні катаклізми. Але є чинники, які можна регулювати. І ми даємо інструмент, який дозволяє кожному фермеру моделювати врожайність.
На практиці це виглядає так: ми робимо дослідження ґрунту за GPS-точками. В Україні 4 кліматичні зони і 33 види ґрунтів. На одному полі зазвичай спостерігається не один вид ґрунту, а кілька. Ми робимо картограму, бачимо рівномірність розподіленості ґрунтів на заданому полі. Програмне забезпечення дозволяє моделювати посіви заданої культури у відповідності до отриманої інформації про якість та склад ґрунтів на полі.
До розробки моделі з управління врожайністю ми долучили спеціалістів Харківського інституту землеробства імені Докучаєва, Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». Вже кілька компаній скористалися нею і залишилися задоволеними отриманими результатами.
Д. Данн: - У нас теж є подібні програми. Вони дуже інтегровані. До їх реалізації долучається по кілька учасників. Моя лабораторія є лише частиною цієї інтегрованої програми з управління родючістю.

- Чому PLT так щільно опікується фермерами?
Л. Василенко: - Коли Україна стане повноцінним учасником європейської інтеграції, наші фермери можуть втратити свою конкурентоздатність. Тому що здебільшого вони не звикли ретельно рахувати витрати. У нас завжди була родюча земля, ми маємо доволі сприятливі для успішного ведення агробізнесу кліматичні умови. У нас завжди було всього вдосталь. А зараз усе змінилося: ціни на добрива суттєво зросли, доступних ресурсів значно поменшало. І ми хочемо, щоб наші фермери навчилися ефективно управляти своїми господарствами. Вони здатні збільшувати врожайність за рахунок сучасних технологій, які ми їм пропонуємо.

- Як робота агрохімічної лабораторії позначається на збереженні сільського довкілля?
Л. Василенко: - Нещодавно з цього питання ми підписали Меморандум про співпрацю з Київською ОДА, у нас є інші масштабні екологічні проекти, які ми хочемо запустити в роботу. Зокрема, йдеться про проект щодо дослідження наслідків дії залишків пестицидів в сільгосппродуктах. Я згадувала про нього на початку нашої розмови.  
Цей проект дуже багато важить для всіх нас. Річ у тому, що сьогодні практично жодна українська лабораторія не спроможна зробити аналіз пестицидів на 52 діючі речовини, на які зараз існують вимоги по євроінтеграції.
Надмірне використання агрохімії, яке особливо спостерігалося в попередні роки, негативно позначилося на навколишньому середовищі та шкодить не лише здоров’ю споживачів сільгосппродукції, а й самому землеробству. У деяких селах з цієї причини колодязна вода стала  непридатною для споживання. Тамтешнє населення тепер змушене користуватися водогонами.
Тобто, це дуже великий шмат роботи, яку треба проводити.

- На які регіони поширюються послуги PLT?  
Л. Василенко: - Ми їх поширюємо на всю Україну. У нас зараз дуже багато замовлень. Вони надходять з Дніпропетровщини, Полтавщини, із Західної України. Наші ґрунтознавці, агрохіміки виїжджають туди, відбирають проби, привозять до лабораторії і ми тут їх аналізуємо.
Ми хочемо зробити мережу таких лабораторій. Це і в наших інтересах, і в інтересах фермерів. Тоді ми перебуватимемо ближче один до одного і це значно спростить нашу співпрацю.
Наші послуги є платними, але ми робимо й винятки. Наприклад, сьогодні для учасників Дня відкритих дверей ми робимо аналізи ґрунтів на безкоштовній основі.
Д. Данн: - Майже в кожному штаті моєї країни існують такі лабораторії. Зазвичай вони працюють при місцевих університетах. У перелік обов’язків таких установ входить розробка методологій і оцінка рекомендацій, які надаються виробникам сільгосппродукції, надання об’єктивних незалежних рекомендацій.
Університетська лабораторія розробляє алгоритм, як надавати рекомендації приватним лабораторіям, тобто, розробляє їм методологію.
Також є кілька лабораторій, які працюють на національному рівні. Такі лабораторії не фокусуються на окремих факторах і особливостях, характерних для кожного штату.
У кожному штаті ґрунти різні, тому методології обробки проб ґрунту різняться. Лабораторії національного рівня не завжди зважають на ці деталі.
У штаті Міссурі університетська лабораторія бере плату за надані послуги. В інших штатах вони можуть бути безкоштовними. Але насправді нічого безкоштовного немає. В тих штатах, де університетські лабораторії надають послуги з аналізу ґрунту на безкоштовній основі, ці гроші включаються у вартість кожної тонни добрива. Тобто, ці кошти беруться з дистриб’юторів міндобрив.

- Запитання до пана Данна - чому ви зацікавилися роботою PLT?
Д. Данн: - Якщо USAID підтримає цю лабораторію, зробить внесок в її розвиток, то це забезпечить широкомасштабний ефект. Тому що будь-яка економічна діяльність ґрунтується на землі. Якщо ми не зможемо вирощувати продукти харчування, то ніщо не зможе розвиватися. Підтримуючи цю лабораторію, можна досягти великого ефекту в усіх сферах виробництва.
Якщо взяти часи, коли господарював мій дід, то це була ділянка біля будинку і на ній один раз на 3 роки врожай був трохи більшим, ніж зазвичай. А зараз американські фермери виробляють набагато більше сільгосппродукції, вони продають її на ринку і це дає поштовх для подальшого розвитку національної економіки. Я хочу, щоб така прогресуюча динаміка спостерігалася і в Україні.

Роман НЕЧИПОРУК,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню

-Пане Євгенію, розкажіть про особливості побудови колективу. З чого складається Ваш день як керівника компанії?

- Почну з того, що завжди приємно працювати з людьми, з якими вже колись працював. По-перше, вони знають, чого я хочу, які вимоги я перед ними ставлю. Це обов’язкова умова для досягнення результату. Як казав колись Дмитро Васильович Фірташ: “Поганий той менеджер, якого все влаштовує”. Також я не беру у свій колектив людей, які не прагнуть розвиватися, ставати кращими і виконувати роботу якісніше. Мені потрібні люди, які весь час прагнуть досягати більшого, людина повинна до чогось іти, прагнути. При чому, як у матеріальному плані, так і морально, на кожному етапі досягати чогось нового. Ніколи не зупинятися на досягнутому. Якщо кожен гвинтик системи так працюватиме, за належного керівництва, компанія стрімко розвиватиметься. Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню.

- Як Ви мотивуєте своїх співробітників?

- По-перше, звичайно, є премії, грошові винагороди. Якщо працівник виконав належні обов’язки, або зробив більше чогось, ніж мав, проявив ініціативу, він обов’язково отримає премію. Якщо працівник не впорався із поставленим завданням, або виконав його неналежним чином, додаткові “бонуси” знімаються із роз’ясненням у відповідному наказі. Якщо я біжу, то всі мають бігти. Якщо хтось затягуватиме роботу підприємства, то буде йти зворотня реакція, і розвиток підприємства зупиниться. Є люди, які приходять зі сторони, серед них завжди трапляються ті, що вписуються в колектив і ті, хто до цього колективу не потрапляє. І “UKRAVIT” - не виняток в цьому правилі. Окрім мотивації вертикальної - від керівництва до працівників, наявна “внутрішня” мотивація між безпосередніми колегами: працівники мотивують один одного. В  “UKRAVIT” створена така якісна і позитивна робоча атмосфера, що за час моєї роботи в цій компанії (5 років) звільнилася тільки одна людина за власним бажанням. Це був HR, який працював в компанії місяць. Щорічно у вересні в Черкасах компанія “UKRAVIT” на виробництві організовує корпоративи, в рамках яких влаштовуються драйви, розваги, вечері, конструктивні мозкові штурми, бесіди у неформальній атмосфері. Агробізнес за своїми особливостями практичний. І навіть корпоративи в нашій компанії влаштовуються на виробництві. В команді гуртуються люди, які вміють працювати і хочуть це робити.

- Ви - керівник лідер, чи керівник-командувач?

- Я не люблю наказувати, із працівниками стосунки будую на довірі. Якщо ходити офісом і віддавати накази, ефективності компанія не матиме. Я ставлю задачі, мотивую співробітників, допомагаю, направляю - і отримую ефективну діяльність кожного окремо і всієї компанії в цілому. Я люблю працювати з людьми, які самі приходять і кажуть: “давайте зробимо так”. Тому що серед певної кількості банальних ініціатив обов’язково трапляються цікаві і важливі. Кожні слід розглянути і прийняти на основі них певні рішення. Кожен працівник на ділянці, за яку відповідає, може знати набагато більше, ніж керівник, який всю картину бачить трохи згори. Звичайно, я розумію, як рухаються всі процеси, але працівники оперують величезною кількістю важливої інформації. Двері мого кабінету завжди відчинені, в них навіть не потрібно стукати. Будь-який співробітник може зайти кожної хвилини. Єдине, що я делегую питання за ступенем важливості, і в результаті всі процеси, які відбуваються в компанії, проконтрольовані і всі проблеми й питання вирішені.

- Багато людей працює в компанії? Як гендерно сформований колектив?

- Наразі в компанії «Укравіт Агро» працює 47 осіб. Пропорція жінок і чоловіків рівномірна, ми орієнтуємось не на стать людини, а на її професіоналізм. В нашій команді є жінка-агроном, наприклад, вона кваліфікований спеціаліст, незважаючи на те, що загалом ці посади частіше обіймають чоловіки. Вона на рівних із чоловіками “мотається” по відрядженнях, вирішує важливі питання і має такі самі обов’язки, як і її колеги-чоловіки. Фінансовою  частиною  “UKRAVIT” теж керує жінка, менеджери з продажу, менеджери із закупівлі сировини - також жінки. Наша компанія створює комфортні умови для праці професіоналів, і не має значення, скільки їм років і якої вони статі.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Для розвитку села альтернативи фермерству немає, - Максим Мартинюк

Нещодавно уряд схвалив представлену Міністерством аграрної політики і продовольства концепцію держпрограми розвитку фермерства в Україні.

Сама програма спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу в селах, створення нових робочих місць і на загальний розвиток сільських територій. Реалізація програми дасть можливість протягом трьох років збільшити кількість робочих місць в селі вп'ятеро.

Передбачається, що інструменти підтримки будуть розділені на дві групи - фінансові і земельні. При цьому у фінансові будуть включені здешевлення кредитів, агрострахування та введення дотацій для нових фермерських господарств.

Про те що які перспективи відкриваються у фермерів завдяки реалізації цієї програми і яку вигоду від цього отримає держава, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів Максим Мартинюк, перший заступник міністра агрополітики та продовольства України.

– Традиційно загравання з аграріями, які складають третину українського електорату, практикують  політичні партії. Але останні кілька місяців інтереси АПК представляє або намагається представляти Кабмін - прийнято Концепцію розвитку фермерства, в бюджеті закладено рекордні суми підтримки. На який фідбек розраховує уряд?

– Уряд вперше за історію української незалежності чітко сформулював свої пріоритети в підтримці сільгоспвиробників. Це питання не політичної, а економічної та соціальної доцільності, причому питання, яке  через загрозливі тенденції в українському селі, перейшло в статус невідкладних.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій.

Тому ми розраховуємо, підтримавши фермерів, отримати ефект у вигляді відродження села. Фермери традиційно спеціалізуються на нішевих високомаржинальних видах діяльності, які складно піддаються механізації. Садівництво, вирощування ягід, утримання великої рогатої худоби передбачають високий рівень використання ручної праці. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4- 5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім'ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми  врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості.

Тобто розвиток фермерства для уряду дорівнює розвитку сільської місцевості, тому і зроблено акцент на підтримці цієї категорії сільгоспвиробників.

– Але такі програми і концепції підтримки, і розвитку фермерства існували і раніше. 

– Так, це не перший документ в Україні, який декларує, що фермери для нас важливі, але це точно перший документ, який під цю тезу має чітке фінансування. У проекті бюджету на 2018 рік запропоновано виділити на підтримку цієї категорії сільгоспвиробників 1 млрд грн.

– У порівнянні з минулим роком, це багато чи мало?

– Це рівно на один мільярд більше, ніж було.

Цифра в 1 млрд грн сама по собі виглядає переконливо, але наскільки вона значима в масштабах галузі? 

– Навіть якщо просто роздати їх кожному з 33 тис. фермерських господарств в Україні, то вийде по майже $1000 на кожне, що чимало. Але в цьому випадку ця підтримка не буде ефективною.

У нас є пріоритети і бачення, які напрями ми хочемо підтримати. Це бачення буде опрацьовуватися і узгоджуватися з фермерським середовищем, зокрема з Асоціацією фермерів.

У зв'язку з тим, що уряд перейшов до трирічного бюджетного планування, ми точно розуміємо, що на найближчі 3 роки рівень підтримки розвитку фермерства буде зберігатися на рівні не нижче, ніж у 2018 році.

Три роки стабільної і прогнозованої підтримки – це дуже значимий фактор для розвитку галузі і ми розраховуємо, що він дасть позитивний ефект, що вийде за межі АПК. Ключові індикатори ефективності – збільшення робочих місць (до 0,5 млн з нинішніх 0,1 млн) і збільшення питомої ваги продукції, яку виробляють фермерські господарства, в ВВП аграрної галузі (з поточних 6-8% до 12%). Також ми будемо моніторити динаміку технічного переоснащення фермерів, підвищення їх продуктивності, розширення площ під нішевими культурами і органікою, збільшення кількості фермерських господарств, у тому числі шляхом переходу господарств населення в цей статус.

Уряд досить гнучкий в плані трансформацій програм підтримки. Ми зможемо коригувати їх перелік і наповнення, якщо побачимо неефективність, або отримаємо фідбек від фермерів про їх неактуальність.

– Тобто ви вважаєте фермерство єдино правильним форматом для українського сільського господарства?

– Сільське господарство не буде моноформатним. Ми не говоримо про те, що агрохолдинги треба якось розформувати і замінити всіх фермерами. Потенціал індустріалізованого сільськогосподарського виробництва, безумовно, повинен реалізуватися.

Але ми повинні підтримувати фермерство як основу розвитку сільських територій. І тут, дійсно, альтернативи немає.

– Ви задоволені обсягом фінансування для АПК, який запропонований проектом держбюджету на 2018 рік?

– На це питання рідко відповідають позитивно, але насправді – так, задоволений, оскільки  фінансування: а) рекордне; б) концентроване на найбільш проблемних галузях.
Це дуже позитивний відступ від української традиції дати всім потроху, не рахуючись з ефективністю такої підтримки.

– На яких галузях буде зосереджена бюджетна підтримка у 2018 році?

– Третина всієї суми – 2,3 млрд грн – це програми підтримки тваринництва. Відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залученими на будівництво тваринницьких комплексів, або на часткове відшкодування вартості вже побудованих ферм. 0,3 млрд грн передбачено на здешевлення придбання високопродуктивного поголів'я. Також, в контексті АЧС, будуть частково компенсовані витрати на проведення заходів з біобезпеки або підвищення її рівня.

1 млрд грн отримають фермери. Майже стільки ж піде на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки. 2 млрд грн спрямовані на програму бюджетної дотації для сільгоспвиробників.

У бюджеті-2017 на АПК було менше грошей, але більше програм. Не всі вони були достатньо ефективними. На наступний рік уряд свідомо не розпиляє фінансовий ресурс, він концентровано спрямований на підтримку тваринницької галузі. Це дозволить істотно наситити внутрішній ринок і наростити свої експортні можливості.

– Уже визначено, як саме будуть розподілятися ці рекордні суми?

– Планується, що в частині фермерських програм, основним інструментарієм розподілу коштів буде Державний фонд підтримки фермерства. Самі механізми [отримання дотацій] будуть максимально спрощені, автоматизовані і прозорі. Асоціація фермерів буде виступати своєрідним аудитором розподілу цієї допомоги.

Значна частина коштів буде спрямована на підтримку фермерів через підтримку їх кооперації. Це стосується в основному сегментів переробки продукції. Досвід європейських країн показує, що невеликому сільгоспвиробнику без об'єднання з іншими фермерами досягти навіть середньої по галузі ефективності дуже складно.

За програмою бюджетної дотації діє автоматичний режим, що повністю виключає вплив людського фактора. Механізм простий: скільки заплатив [ПДВ], стільки пред'явив до отримання дотацій, розрахунок йде автоматично. Тому я думаю, що цей принцип залишиться в наступному році.

Оскільки проект закону про бюджет внесено вчасно, у нас є 2-3 місяці для того, щоб наповнити програми підтримки конкретними алгоритмами. Але підтримка буде йти туди, де з її допомогою можна створити точки зростання для галузі і економіки. Це органічне виробництво, садівництво, овочівництво, тваринництво.

– Не можу не запитати про врожай. На який результат виходять сільгоспвиробники і який ресурс для експорту буде в України?

– За великим рахунком, загальна картина мало відрізняється від минулорічної. Мінагрополітики неодноразово оприлюднювало прогноз врожаю 61-63 млн тонн. На сьогодні у мене немає підстав цей прогноз коригувати. Але потрібно враховувати, що збирання кукурудзи тільки починається, і тут можливі коливання як в одну, так і в іншу сторону від прогнозу (27 млн тонн), а це значна частина врожаю. Прогноз експорту ми також зберігаємо на торішній позначці, але знову ж із застереженням - «поки».

Що стосується внутрішнього споживання, то Україна повністю забезпечена зерном усіх категорій. Навіть жита – культури, що має низьку врожайність і яку ми традиційно докуповували з-за кордону – в 2017 році вирощено на рівні попиту (490 тис. тонн). Тому за основними продовольчими позиціями я прогнозую стабільність цін.

– Вас не бентежить, що два найбільших державних гравці в агросекторі – ДПЗКУ і Укрспирт вже багато місяців працюють без керівників?

– Ви назвали два найбільш проблемних активи, які є у нас в управлінні. Призначення керівників  у ці компанії, що відносяться до особливо великих, відбувається відповідно до постанови №777 через номінаційний комітет Мінекономіки. Нещодавно була визначена перша хвиля держпідприємств, керівники яких будуть відбиратися за новою процедурою. За пропозицією Мінагрополітики, в цю першу хвилю увійшли і Укрспирт, і ДПЗКУ. Ми сподіваємося, що конкурси будуть проведені до кінця поточного року.

Стратегічно держава зацікавлена в приватизації цих підприємств. Тільки за цієї умови вони перестануть бути джерелом якихось неправомірних доходів для різних груп впливу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Хмиз: Довіра аграрного бізнесу до роботи чиновників повертається

Нещодавно Ви відвідували святкування з нагоди 6-річчя ринку "Столичний", а до того проводили зустрічі із Дирекцією підприємців ринку Львова. Яка ситуація із оптовими ринками вашого регіону, наприклад, ринком "Шувар"? Наскільки відмінною є ситуація із ринками у Київській і Львівській областях? 

Це для мене доволі близьке питання, тому що я вихідець із такого ринку, місцем моєї роботи колись був ринок “Шувар”. Ринок сільськогосподарської продукції - чітка філософія і необхідний інфраструктурний об’єкт у всьому ланцюжку виробництва і доданої вартості с/г продукції. Це місце, де безпосередньо виробник може продати свою продукцію за найкращими цінами широкому спектру споживачів. І цілий ряд всього іншого, це не лише торгівля - може бути зустріч з експертами, може бути інформаційний майданчик, якщо правильно розглядати суть поняття “ринок”. І, власне, у Львівській області ми маємо ринок “Шувар”, це оптовий ринок с/г продукції. Існує державна програма із розбудови оптових ринків в Україні, саме “Шувар” першим у Львові набув статусу оптового. Щодо ринку “Столичний”, він був в авангарді цієї програми, це центральний оптовий ринок, його проект розпочався 6 років тому, я була безпосереднім учасником цих процесів, тому для мене відвідування святкових заходів з нагоди 6-річчя “Столичного” - це приємні спогади, радість бачити, що ринок розвивається, показує чудову динаміку. 

В контексті зустрічей, які ми наразі проводимо на Львівщині по ринках, це дещо інша площина, мова йде про функціонування лабораторій ветсанекспертизи на ринках, які всю продукцію рослинного і тваринного походження перевіряють на безпечність і якість. Безпечність - найважливіший на сьогодні фактор, який має задовольнити споживача. Ми запровадили подібні зустрічі в кожному районі області, а також із міськими ринками міста Львова: зустрічі на “Привокзальному”, “Краківському” та на “Шуварі”. Тобто мова йде про спілкування з підприємцями, лабораторіями, дирекціями ринку з приводу того, що можна покращити в їхній роботі і дійсно переконатися, що вся продукція перевірена, якісно перевірена і ринок постачає споживачам безпечні і якісні продукти. Ми врахували побажання дирекції, підприємців, і за результатами цих зустрічей створена робоча група, яка опікуватиметься роботою ринків і ініціюватиме на районних, міських, обласних і державних рівнях заходи й законопроекти для вдосконалення роботи ринків Львова і України.

 

Ви започаткували велику кількість непересічних ініціатив, серед яких “АгроПорт 2018”, “Кращий фермер Львівщини”, розкажіть про них детальніше.

Ми справді здійснюємо багато активностей у Львівській області, кожна з яких має власний вектор розвитку. Наприклад,  “Агропорт” - професійний майданчик, на якому збираються експерти із різноманітною спеціалізацією, що упродовж 3 днів спілкуються в різних середовищах, дискусійних панелях, яких є більше 30. Це дуже корисно для дрібних виробників, які не завжди мають можливість їхати в Київ, не говорячи вже про закордон. 

21 вересня відбулося свято “Кращий господар Львівщини” (на якому перемогла  сімейна ферма Ігоря Орищина із Жовківщини. Господарство переможця – це 100 голів великої рогатої худоби та 50 свиней. Окрім цього фермер вирощує зернові та олійні культури - AR), основною метою якого є популяризувати дрібного виробника, починаючи від особистих селянських господарств, дрібних фермерів, які на сьогодні лежать в основі села, навіть ті господарства, які тримають 6-10 корів або вирощують на 0,5 га, але професійно і якісно. Для нас є важливим показати цих людей, розказати на загал, що сьогодні популярно і модно стає бути справжнім господарем, самодостатнім, навіть, якщо ти невеликий, але маєш змогу прогодувати себе і свою родину. Такі приклади є і цей захід спрямований на популяризацію невеликих фермерських господарств. 

Яка кількість невеликих фермерських господарств на Львівщині і скільки в області агрохолдингів, у якому співвідношенні ці категорії представлені у вашому регіоні?

Якщо дивитися по кількісних показниках, то агрохолдингів у нас 23, зареєстрованих фермерських господарств маємо більше 700, тих що дійсно активно функціонують - більше 400. Коли мова йде про однооосібників, їх більше 280 тисяч. Але в цій категорії тих, хто виробляє продукцію і тих, хто має змогу стати професійним, із названої цифри - 20%. Це ті фермери, які “живуть з землі”, мають можливість і бажання розвиватися. 

 

Агрохолдинги здебільшого мультинаціональні чи власне українські?

Є і такі, і такі. Близько 10 агрохолдингів - загальнонаціональні, інші - локальні. 

 

Скільки Львівська обласна адміністрація виділила коштів на розвиток аграрного напрямку?

Більше 15 мільйонів гривень виділяється з місцевих бюджетів на розвиток сільського господарства Львівщини. Це не є надзвичайно великі кошти, коли розумієш, скільком ти можеш допомогти. Але це хороший поступ, завдяки якому ми започаткували нову програму підтримки - пільгові кредити на поворотній основі під 5% річних, які можна взяти на 5 років або для початку справи, або на розвиток вже існуючої. Якщо минулого року ми цю програму анонсували, розкручували, то в цьому році вже маємо низку заявок на отримання таких кредитів, сподіваюся, що депутати підтримають нас додатковими коштами. Довіра аграрного бізнесу до нашої роботи повертається.

 

Які напрямки с/г діяльності найбільш популярні на Львівщині?

Фермерський рух на Львівщині має свої відмінності від центральної та південної України, де переважно займаються зерновими чи технічними культурами. Місцеві фермерські господарства менші, більш диверсифіковані. Якщо дивитися на категорію, фермери Львівщини надзвичано різні і у нас представлені всі види фермерської діяльності: тваринництво, рослинництво, овочівництво, ягідництво, зернові, садівництво тощо.

 

Львівська область - прикордонна. Яка наразі ситуація із транспортно-пропускною системою і “контрабандою”? 

В контексті сільського господарства дотичність області до кордону дає свої особливості. Є позитивні моменти - близькість до європейського сільського господарства, що дає можливість дуже швидко запозичувати найновіші технології і методики, які використовуються там. Стосовно контрабанди, я можу із впевненістю говорити, що якихось потоків, які деформують нашого місцевого виробника - немає. Є певна кількість дрібних перевезень, які одноосібно здійснюються громадянами, але масових партій немає.  

 

Стратегія і плани департаменту?

Основним акцентом діяльності агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації є підтримка малих і середніх фермерських господарств, які переважають на Львівщині. Важливо дивитися на них в контексті розвитку сільських територій. На сьогодні департаментом започатковано і втілено ряд проектів на підтримку сільських територій: агротуристичний кластер “Горбогори”, кооперативний рух по молочному напрямку, в ягідництві, програма розвитку с/г територій у гірських районах області та багато іншого.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview