Йоахім Хольц: м’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні

Пане Йоахіме, чому на Вашу думку українське індиківництво не має власних інкубаторів?

Це дуже легко пояснити - тому що ринок індички в Україні невеликий. Розвиток індиківництва впродовж останніх років був невеликим, звичайно, це пов’язано із купівельною спроможністю населення: зарплати зменшувалися, а продукти харчування, включаючи м’ясо, ставали тільки дорожчими. М’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні. Через це споживання індичини українцями складає лише 700 грамів на одного мешканця. Для порівняння - один німець споживає близько 6 кг м’яса індичини. Якщо говорити про кількість, то Україна всього виробляє близько 2 млн 300 тис голів птиці індика. Німеччина виробляє 31 мільйон голів і ще 9 мільйонів забиває із сусідніх країн. До питання інкубаторів, така кількість виробленої індичини, яку має Україна -  замала для того, щоб будувати інкубатори. Є ще одне технічне питання: більшість українських клієнтів, які замовляють батьківське поголів’я, у більшості випадків хочуть купати самця, а не самочку. Але проти природи нічого не вдієш, птиця інкубується 50/50. Наприклад, наша компанія з німецьких інкубаторів продає самочку в Польщу, внаслідок чого ми можемо поставляти в Україну 70% самців і 30% самочки. Таке співвідношення по статі дає значні економічні переваги.

 

Який процент індичини серед інших видів м’яса споживається в Європі?

Німці споживають 54 кг свинини на рік, 15 кг яловичини, 18 кг - взагалі м’яса птиці, 3 кг - іншого м’яса (баранини, конини тощо), з цих 90 кг 6 кг - м’ясо індички, або 6-7% від загальної кількості випадає на індичку.

 

 

Якість індичини з України відповідає європейським стандартам?

Індика в Україні виробляти дуже добре. По-перше, це зумовлено сприятливими кліматичними умовами, по-друге, кормова база дешевша, ніж в Європі (кукурудза, пшениця тощо). Внаслідок цього виробництво в Україні є досить конкурентно спроможним. Але є певні речі, які робляться в Україні, і які в Європі вже робити неможливо. Наприклад, використання кормових антибіотиків в комбікормах, взагалі використання антибіотиків, бо державний ветеринарний лікар Німеччини відслідковує, яка кількість антибіотиків використовувалася впродовж циклу відгодівлі стада. Тобто, українські фермери можуть використовувати майже всі види вакцин, внаслідок чого, виробництво простіше. І головною відмінністю між європейським і українським виробничим процесом є оснащення забійних цехів: в німецьких забійних цехах дозволено лише повітряне охолодження. Якщо тушка охолоджується за допомогою повітря, то ця тушка втрачає близько 3% своєї ваги. В Україні є можливість використовувати охолодження водою, це чіллери, в яких тушка охолоджується у ваннах охолодження. Цей процес заборонено в Європі, в першу чергу з гігієнічної точки зору, але виробник має плюс, оскільки, коли тушка проходить крізь цю ванну охолодження, вона не втрачає, а набирає вагу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Олександр Покришка: держава збільшить фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн.

AR: В чому полягає державна політика щодо підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств?

Фермерським господарствам відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» надається державна підтримка. Щорічно Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Таку державну підтримку можуть отримати новостворені фермерські господарства у період становлення, фермерські господарства з відокремленими фермерськими садибами, фермерські господарства, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років.

AR: На що спрямована діяльність Укрдержфонду?

Український державний фонд підтримки фермерських господарств – це державна бюджетна установа, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо надання фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Щороку Укрдержфонд надає фінансову підтримку українським фермерам на поворотній та безповоротній основі. У 2017 році в Державному бюджеті України передбачено 65 млн. грн. для підтримки фермерських господарств на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

AR: Як часто фермерські господарства звертаються за підтримкою до цієї установи? Який ступінь довіри громадян до Укрдержфонду?

З 1995 по 2016 рік Укрдержфондом було надано близько 600 млн. грн. фінансової допомоги фермерам. З них: 182 млн. грн. – безповоротної фінансової підтримки. Однак, з 2010 року фінансування за цією статтею призупинено. Також було надано понад 400 млн. грн. поворотної фінансової підтримки. Отримати таку допомогу могли всі без винятку фермерські господарства на конкурсних засадах, які не мають заборгованості перед Укрдержфондом. Таким чином, державну фінансову підтримку через Укрдержфонд на безповоротній та поворотній основі отримали тисячі фермерських господарств.

AR: Звертатися до Укрдержфонду мають право тільки зареєстровані фермерські господарства чи приватні особи також можуть отримати допомогу?

Якщо говорити про фінансову підтримку, то за її отриманням до Укрдержфонду може звертатись будь-яке фермерське господарство незалежно від форми державної реєстрації, тобто і юридична особа, і фізична особа-підприємець.

AR: Фінансування Фонду здійснюється державою чи є іноземні інвестиції?

Оскільки Укрдержфонд є державною бюджетною установою, його фінансування здійснюється виключно державою.

AR: Часто невеликі фермерські господарства вказують на відсутність державної підтримки своєї діяльності. В чому Ви вбачаєте причину таких тверджень?

В першу чергу це пов’язано з тим, що до сьогодні приділялася недостатня увага інформаційній політиці УДФ. Саме тому зараз Укрдержфонд розпочав масштабну інформаційну кампанію щодо проведення конкурсу на отримання державної фінансової підтримки. У газеті «Вісник «Фермер України» опубліковане централізоване оголошення про початок прийому документів від фермерських господарств регіональними відділеннями Фонду з 18 липня по 16 серпня 2017 року для участі у конкурсі. Таке оголошення одночасно було розміщено на офіційному сайті Укрдержфонду, на офіційних сторінках Фонду у мережі Facebook, у найтиражніших обласних друкованих ЗМІ, на сайтах обласних державних адміністрацій та всеукраїнських сайтах новин. Ці заходи дозволять більш широкому колу українських фермерів дізнатись про можливість отримання фінансової підтримки від держави. Задля підвищення рівня обізнаності така ж робота проводитиметься і надалі.

AR: Олександре Васильовичу, Ви нещодавно очолили Укрдержфонд. Що Вам би хотілося вдосконалити у його роботі? На чому буде акцентовано Вашу програму із розвитку Укрдержфонду?

На сьогодні пріоритетними напрямками розвитку Фонду, враховуючи й основні напрями діяльності, є: 

  • налагодження співпраці з державними банками щодо можливої співпраці та консорціумного співфінансування фермерів, що сприятиме збільшенню обсягів фінансування, здешевленню вартості банківського кредитування для фермера та розширенню інших фінансових можливостей;
  • продовження роботи зі створення реєстру експортерів та інвестиційних проектів, завдяки якому будь-який фермер зможе налагодити бажану співпрацю з іноземними партнерами щодо експорту своєї продукції за межі України тощо;
  • налагодження співпраці з Всеукраїнськими громадськими та міжнародними галузевими організаціями;
  • створення курсу дистанційного навчання для фермерів спільно з фахівцями Всеукраїнської мережі фахівців і практиків з регіонального та місцевого розвитку «Регіонет».

AR: Якою на Вашу думку є перспектива розвитку фермерських господарств в Україні. Які чинники впливатимуть на їхній розвиток?

Фермерських рух в Україні розвивається дуже швидкими темпами, тому у наступному році держава планує збільшити фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн. з наданням максимального розміру безвідсоткового кредиту – 1 млн. грн.

AR: Які вживатимуться заходи для популяризації роботи Фонду для максимального охоплення і підтримки фермерських господарств України?

У 2017 році Укрдержфондом значна увага приділяється інформаційній політиці як одному з основних інструментів реалізації державної політики в сфері підтримки фермерських господарств. Так, нещодавно у мережі Facebook були створені офіційні сторінки дирекції Укрдержфонду та його регіональних відділень, що є у кожному регіоні України. Завдяки таким крокам українські фермери можуть вчасно довідатись про останні новини щодо політики, яку проводить Мінагро у сфері розбудови фермерського руху, а також дізнатись про події у Фонді, зокрема, й про початок конкурсу на надання державної фінансової підтримки. Запрацював оновлений сайт Укрдержфонду, який оперативно висвітлює останні події в аграрному секторі країни, містить корисну інформацію для фермерів, які бажають отримати фінансову допомогу від держави. Укрдержфонд почав активно долучатись до виставкової діяльності у агропромисловій сфері, зокрема, до ХХІХ Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2017». Під час проведення таких заходів дирекцією Укрдержфонду будуть надаватись всебічні консультації фермерам з детальним роз’ясненням щодо можливість отримання державної фінансової підтримки.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Олександр Марюхніч: «Аграрна біржа робить ринок продажу деревини цивілізованим...»

Проте у сучасному світі тотальної комп'ютеризації безпосередня присутність людей на торгах поступово відступає на другий план. Тим паче, що часто саме той, «старий», формат аукціонів – широкий плацдарм для зловживань…

– Такі аукціони називаються «голосовими», і на біржах, що здійснюють організацію продажу необробленої деревини мають місце і зараз, – пояснює нам директор Аграрної біржі Олександр Марюхніч. – Зазвичай на них вся деревина купується на підставі «договорняку» про розподіл ресурсу, який відбувається перед початком аукціону, де учасники (покупці) розписують, хто саме та що забирає. У результаті – майже вся деревина продавалася за стартовими цінами, які були нижчими за ринкові. І це тільки верхівка айсберга, коли невеличка група людей, шляхом змови, порушує правила ринкових відносин…

Зрозуміло, що приклади неринкових відносин, які активно використовуються, на цьому не закінчуються. Наприклад, певні лісові господарства під час голосових аукціонів мають право (і активно цим користуються. – Авт.) знімати лоти з продажу, якщо ціна підвищується суттєво. Цим вони формують для себе сприятливу середню ціну для подальшого продажу ресурсу за прямими угодами на користь обраних (вибіркових) лісокористувачами контрагентів. Про яку реальну конкуренцію тут можна вести мову? З іншого боку, непоодинокими є випадки, коли учасники-покупці не вибирають та не оплачують куплений на аукціоні товар, у результаті чого лісовим господарствам завдаються збитки.

– Як працює Аграрна біржа? Чи вдалося щось змінити у відповідних негативних тенденціях? – з такими запитаннями ми звернулися до директора підприємства Олександра Марюхніча.

– Звичайно, упродовж тих 12 років, що працює Аграрна біржа, зроблено багато корисного і позитивного. Нині без зайвого пафосу можна стверджувати – перехід з нашими партнерами на електронний продаж необробленої деревини робить ринок прозорим!

Ми ліквідували як клас так звані «договорняки». На електронних аукціонах торг реальний, товар досягає своєї дійсно ринкової ціни, а попит і пропозиція формується вільно – саме так, як того вимагає чинне європейське законодавство. Наразі аукціони проходять на біржі щокварталу, а додаткові – щотижня.

Не хочу бути голослівним, тому наведу деякі цифри на підтвердження. Наприклад, за даними результатів аукціону з продажу необробленої деревини лісових господарств Київської області ресурсу ІІ кварталу 2017 року, спостерігалось незначне зростання ціни на пиловник сосновий 1 – 3 гатунків усіх діаметрів у середньому на рівні 2-3%. Водночас подекуди було відмічено зростання у межах 18 – 23% на сосну 2 – 3 гатунків діаметру 14 – 19 партій обсягом 50 куб. м по ДП «Іванківське ЛГ» та ДП «Клавдіївське ЛГ».

Щодо листвяних порід, то тут середня зміна ціни помітно вища: зростання ціни на дуб склало 38%, ясен – 13,7%. Це означає, що середня ціна породи після виставлення її на продаж змінилася на відповідний відсоток порівняно з початковою (стартовою). Отож державні підприємства отримають за дуб у середньому на 38% більше доходу, а в бюджет пропорційно потрапить більше податків.

Досить жвава конкуренція також відслідковувалася щодо техсировини для ВТП твердих порід – у середньому ціна зросла на 30,6%, а також дров’яної деревини для технологічних потреб – 15,2% зростання.


Максимальну пропозицію було зафіксовано на рівні 109% від стартової ціни. Це означає, що купівельна вартість окремих лотів зросла більш ніж удвічі. Відповідно, вищі прибуток, податки.


Крім того, створивши власний механізм арбітражу, ми дисциплінуємо гравців і спонукаємо їх до чесної гри. На сьогодні вже є випадки, коли учасників за вчинені порушення під час купівлі деревини та виконання угод із лісовими господарствами оштрафовано. Кошти від таких штрафів надходять на рахунки державних підприємств, фінансово покриваючи наслідки відповідної недобросовісності покупців-порушників.

Водночас учасники, які здійснюють порушення систематично, дискваліфікуються на наступні аукціони. Результати торгу за відповідними партіями товару анулюються, а деревина, разом із залишком непроданої, знову потрапляє на електронні аукціони. Від такого підходу виграють усі – держава наповнює свій бюджет, продавці реалізовують ресурс за ринковими цінами, забезпечуючи виплату заробітної платні, податків та підтримуючи життя соціальної сфери, малий і середній бізнес має реальну можливість придбати ресурс самостійно, не домовляючись із великими переробниками. Що говорити, навіть великі деревообробні заводи приймають відповідні правила, оскільки електронні торги – це зручно з точки зору електронного документообігу, закупівлі сировини не виходячи із власного офісу та не витрачаючи час на переміщення до місця проведення аукціону (як у випадку «голосового»).

На сьогодні в електронній формі проходить продаж необробленої деревини ресурсу Київської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Рівненської, Кіровоградської, Тернопільської, Донецької та Луганської областей.

– Олександре Євгеновичу, біржа займається тільки торгівлею деревини, чи є й інші напрями діяльності?

– Слушне запитання. За роки роботи біржа значно розширила ринки власної присутності. Фактично, на сьогодні ми маємо досвід у забезпеченні продажу продукції сільського господарства, необробленої деревини, активів неплатоспроможних банків, проведення земельних торгів, а також аукціонів з відчуження іншого майна.

Підсумовуючи, можна констатувати – Аграрна біржа, перейшовши на електронні механізми продажу майна, робить відповідні ринки цивілізованими і прозорими.                     

Довідка: Аграрна біржа – це єдина державна товарна біржа в Україні. Кабінет Міністрів України створив її 2005 року. Основне завдання – забезпечити проведення Аграрним фондом товарних і фінансових інтервенцій з метою досягнення цінової стабільності на аграрному ринку. Крім того, за результатами торгів Аграрна біржа здійснює формування біржових котирувань та на замовлення клієнтів виконує моніторинг показників ринкового (позабіржового) ціноутворення на окремі групи товарів. Також на біржі команда досвідчених ІТ-фахівців постійно працює над упровадженням інформаційних технологій та створенням нових електронних торгових продуктів.
 

Як стати учасником аукціону?
Для участі в аукціоні треба навчитися працювати в електронній торговій системі, укласти договір з Аграрною біржею, виконати вимоги Регламенту організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі та подати заявки. Аукціони проходять в електронній формі з використанням електронної торгової системи.
 

Реєстрація
Для укладення договору з Аграрною біржею слід подати такі документи:
•    копію виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що містить актуальні відомості, а в разі потреби – нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця;
•    копію установчих документів, а в разі потреби – їх нотаріально засвідчену копію;
•    копію документа про взяття на облік платника податків;
•    копію документа, що підтверджує статус платника податку на додану вартість або єдиного податку;
•    копію довідки за підписом керівника суб’єкта господарювання щодо обсягу фактично переробленої необробленої деревини за попередній квартал, завірену печаткою;
•    копію документа, що підтверджує призначення керівника та його повноваження (наказ, рішення тощо);
•    копію паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (реєстраційний номер облікової картки платника податків) керівника учасника;
•    копію документа, що підтверджує повноваження уповноваженої особи (у разі подання документів іншою, ніж керівник, особою);
•    копію паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (реєстраційний номер облікової картки платника податків) уповноваженої особи (у разі подання документів іншою, ніж керівник, особою);
•    договір з організатором, підписаний учасником у двох примірниках, з відбитком його печатки.
Копії документів на участь в аукціоні повинні бути підписані керівником або уповноваженою особою та засвідчені належним чином.

УВАГА! Відсутність договору з організатором не дає права учаснику брати участь в аукціоні. Відсутність доступу до електронної торгової системи не дає права учаснику брати участь в електронному аукціоні.

За матеріалами: Финансовый контроль

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Блонські: Фермерські сироварні набирають обертів в Україні

AR: Що стало для вас вирішальним критерієм для вибору місця організації господарства: кліматичні особливості, економічні, ментальні? Чому саме Центральна Україна? Чи можливо було створити подібне підприємство на Сході країни?

Вибрали Полтавську область, бо тут живуть наші родичі. На Сході за бажання теж було б реально почати подібний бізнес. Але ми Схід не розглядали, тому що боялися, що з будь-якої областю може статися те, що сталося з Луганськом. Наше підприємство знаходиться в Миргородському районі, селі Вовнянка - сподобався будинок, двір, місце розташування, підійшла ціна. Вибираючи будинок, ми вже знали, чим будемо займатися.

AR: Розкажіть детальніше про ваш проект: як виникла ідея, де шукали ресурси, чи є державна підтримка таких починань, наскільки кліматична і сировинна бази Полтавщини підходять для такого виду виробництва?

Олександр Блонський за професією технолог громадського харчування. У Луганську він працював шеф-кухарем у багатьох ресторанах, був бренд-шефом мережі ресторанів. У Києві на стажуванні один грузин на словах "навчив" варити бринзу і сулугуні. Пізніше в пивоварні "Бірхофф" в Луганську почав варити домашні сири, які користувалися популярністю серед гостей. Минув час. Допоміг відкрити не один ресторан. Почалася війна ... Я на 3 місяці вагітності. Виїхали до моїх батьків "відсидітися" на тиждень, потім на два, на місяць ... Закінчилися гроші. І на останні 300 грн. Саша закупив молоко і вирішив варити сир і продавати на ринку. Було складно з реалізацією, для місцевих жителів - дорого, та до того ж вони звикли до магазинного продукту. Возив сир на ринок за 60 км, виручених коштів вистачало на заправку машини. Народилася донька Злата, пройшов рік і прийшло розуміння, що в найближчому майбутньому ми не повернемося до Луганська. А отже, щось треба вирішувати з власним житлом. Ось так ми і опинилися під Миргородом. І почали все спочатку. Інший будинок, інша місцевість, інші знайомства. Цієї зими отримали грант для переселенців на розвиток бізнесу, що дало нам можливість зробити великий крок - почали будівництво сирного льоху. Від держави ми жодної підтримки не отримуємо. Звернулися щодо земельної ділянки, але поки відповіли, що немає вільних територій в селі. Скрізь паї. Полтавщина завжди славилася молочними ріками, сировинна база є.

AR: Опишіть, будь ласка, весь цикл виробництва: обслуговування тварин, корми, технології виробництва, зберігання, транспортування.

У нас поки 10 дійних кіз, 18 козенят, 2 порося, 3 теляти, кури, качки. Усі корми купуються, через те, що ми не маємо пайових територій. Господарський двір у нас на орендованій території. Додатково козяче і коров'яче молоко закуповуємо у місцевого населення. Регулярно молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників. Є сирна ванна - 300 літрів, де вариться сир. Потім в спеціальних формах створюється сирний згусток. На наступний день сир відправляється в солочную ванну. Потім природним шляхом обсихає. Після всього, в залежності від того, який вид сиру необхідно зробити, він потрапляє в певні умови. Якщо це твердий сир - він обсихає, регулярно перевертається, миється жорсткою щіткою. Якщо це сир з цвіллю - йому необхідна висока вологість. У виробництві сиру, крім молока, молокозгорнувального ферменту і солі, нічого не використовуємо. Консерванти, стартери цвілі, антіплесень, закваски - продукти, які "роблять" сир і "подовжують йому життя", на нашому виробництві немає.

AR: Які види сиру виготовляєте і в якому співвідношенні один до одного?

Зараз я варю сир з козячого та коров'ячого молока, а також їх змішую. Є свіжий сир (2-3 дні), є тверді (витримані до 2-х міс.), з благородною цвіллю і м'який вершковий. Нещодавно почали робити вершкове масло, поки в ручному форматі, але плануємо купити обладнання. Також зараз йде закладка сиру на витримку - для отримання екстратвердих видів сиру.

AR: Як відбувається реалізація? З якими складнощами в логістиці та технічному відношенні ви стикаєтеся?


У нас є постійні покупці в Миргороді, яким ми постачаємо продукт. Часто люди самі до нас заїжджають додому за сиром, щоб подивитися на наше господарство. Основні продажі - через Facebook, відправляємо Новою поштою по всій Україні. Наразі основна складність полягає в тому, що нас всього лише "дві з половиною людини": я, мій чоловік і дочка Злата (2,8 років). Катастрофічно не вистачає робочих рук! Сайт та інтернет магазин з нашою продукцією зараз в процесі розробки. Тому прийом замовлень відбувається в ручну через переписку на Facebook. Ми готові дати офіційну роботу людям (тим більше переселенцям): відповідальним, працьовитим, без шкідливих звичок і тим, що мають бодай якусь мету в житті. Але, на жаль, поки що нам такі ще не зустрілися. З приводу логістики: молоко закуповується в сусідньому селі (60 км), важко контролювати якість приймального молока. Тому є в планах розвиток власної козячої ферми до 50 голів, щоб повністю працювати на своїй сировині.

AR: Щодо контролю якості: які ви проходите процедури? Чи складно отримати сертифікацію?

Молоко тестується міні-лабораторією на кілька показників: жирність, вода, антибіотики. Козам на нашій фермі ветеринари роблять необхідні щеплення. Отримання сертифікатів на цех і сир - наші найближчі цілі. Зараз виконуємо необхідні вимоги для цього.

AR: Яким бачите розвиток свого бізнесу? Чи хочете експортувати продукцію в ЄС? Можливо, вже є пропозиції? Наскільки український фермерський сир конкурентно здатний у світових масштабах?

Ми ставимо собі за мету - створення сімейного бізнесу. Ми хочемо, щоб наші діти, онуки продовжували цей бізнес, секрети і навички передавалися у спадок. А продукція - щоб не встигала доходити до магазину, а розходилася ще на фермі. Регулярно надходять пропозиції про співпрацю з магазинами, але ми поки відмовляємося: ми хочемо контролювати якість сиру самі. За світовими брендами ми не женемося, не називаємо свої сири відомими брендами "Дор блю", "Камембер", "Пармезан" ... Ми готуємо авторські сири, фермерські, домашні. І ми знайшли свого покупця. Плани дуже амбітні! Ми не збираємося зупинятися тільки на виробництві сиру, є в планах й інші продукти. Через те, що ми в "минулому житті" працівники ресторанного бізнесу, є мрія - свій ресторанчик. Чоловік любить готувати, він професіонал своєї справи. Також хочемо розвивати зелений туризм. Що стосується експорту: наш сир вже побував за кордоном, правда "експортували" його самі покупці, його часто беруть на гостинці друзям і близьким.

AR: Які сорти до смаку українському споживачеві?

Виявляється, наші люди люблять козячий сир із блакитною пліснявою. А також дуже "ароматні" і гострі види сирів.

AR: Які фактори ви враховуєте при постановці ціни?

Ми орієнтуємося на середній сегмент, щоб бути доступними за ціною для більшості людей. Хоча наші колеги говорять, що ми продаємо дешево.

AR: Чи стикалися ви з конкурентами? Наскільки подібний бізнес розвинений в Україні?

Ми нікого конкурентами не вважаємо. Фермерські сироварні набирають обертів в Україні. І це чудово, що нарешті у нас є можливість споживати натуральний продукт. У кожної сироварні своя ідея, свій сир, свій смак, свій споживач. Ми всі різні. У нас є друзі, теж сировари. Ми обмінюємося досвідом, порадами, але все одно у кожного продукт виходить різний. Як у кожної господині борщ. Цим нам і цікавий сирний бізнес.

AR: Можливо, є поради, які Ви можете дати фермерам-початківцям (необов'язково в сироварінні). Чи є лайфхаки, які можуть стати в нагоді вашим колегам?

Ми теж початківці. Можу одне сказати: якщо вибрав справу до душі, бачиш кінцевий результат, віриш у свої сили і готовий попрацювати - ти приречений на успіх.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Кушнірук: Земельна Реформа сприятиме розвитку малих фермерських господарств

На думку експерта, порівняно із рівнем 80-х, 90-х років минулого століття, зараз спостерігається активний розвиток сільського господарства. Але при цьому відбувається доволі неоднозначний процес: розвиток аграрного сектора відбувається за рахунок укрупнення підприємств. Україна - велика аграрна держава, що має багато землі, особливо, в степній частині. І забезпечити виробництвом всю степну частину за рахунок фермерів просто фізично неможливо. Тому об’єктивно відбувається процес формування великих господарств із великою потужною технікою. І вони поступово вичавлюють не тільки малий, а й середній бізнес із агросектора. Методи роботи агрохолдингів  спрямовані переважно на виробництво і експорт продукції. Товар може мати незначну додану вартість, але за рахунок валу цілком забезпечується ефективність діяльності і прибутковість великих фермерських господарств. До слова, питання прибутковості аграрного сектора на сьогодні відпало абсолютно. Слід лише оптимізувати цю прибутковість. Але у випадку збереження мораторію продовжуватиме відбуватися процес формування великих агрохолдингів, які не дадуть можливості розвиватися всім іншим видам бізнесу. Це небезпечно тим, що 30% українців, які проживають у сільській місцевості, залишаться без роботи. За такого розвитку подій, люди, що не матимуть можливості працювати в малих населених пунктах, будуть змушені їхати у великі міста чи за кордон.

Наразі вже простежується тенденція, за якої знелюднюються цілі області, до прикладу, Чернігівська - там жахлива ситуація. Тому питання Земельної Реформи зводиться до того, яка у нас буде модель життя в сільській місцевості. Чи можуть фермерські господарства конкурувати із агрохолдингами, якщо вони працюють в одній площині? Очевидно, що не зможуть. Велике господарство завжди ефективніше: воно може закупити все дешевше, може використати більш потужну техніку, продати все більшими партіями і отримати додатковий прибуток. Фермер по відношенню до аграрних холдингів - не конкурент. Завдання полягає в тому, щоб побудувати ефективну модель аграрного бізнесу, за якої фермер працюватиме в нішевому сегменті (екологічно чиста продукція, виноградарство, садівництво тощо). Для цього йому не знадобиться 1000 га, достатньо не більше 200 га. Але що необхідно дати фермеру, щоб він зміг ефективно працювати у своєму сегменті? Для того, щоб сад (виноградник чи інший продукт) став прибутковим, знадобиться 10-15 років, відповідно, необхідно, щоб земля знаходилась в руках у людини щонайменше цей період часу. Але мало хто ризикуватиме вкладати кошти в орендовану землю, добре піклуються тільки про свою власність. І прийняття Земельної Реформи спрямоване на стимулювання розвитку малого фермера.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Фурсенко: селяни позбавлені права виробляти продукцію і планувати свій розвиток.

На думку експерта, перед тим, як впроваджувати Земельну Реформу, українська влада має поставити перед собою важливе питання і шукати шляхи його вирішення. А саме: якою ми бачимо Україну за 30-50 років: убранізованою з концентрацією населення у великих містах чи децентралізованою із рівномірним розселенням людей по всій території країни? Звідси потрібно відштовхуватися у форматі впровадження ринку землі, обігу земель сільськогосподарського призначення.

На сьогодні великі аграрні підприємства надають величезну підтримку державному бюджету за рахунок валютного прибутку. Якщо аналізувати досвід інших країн, подібну ситуацію можна побачити у Бразилії, сільське населення якої становить 7%. Всі землі належать аграрним компаніям і уряд Бразилії думає: як і які ввести обмеження, щоб повернути ринок селянам. Латвія запровадила ринок землі одразу без обмежень, пенсійні фонди багатьох більш заможних країн, таких як Швеція і Данія, викупили земельні наділи, і латвійські селяни емігрувати працювати у Великобританію. В результаті, у країні, яка статистично має 2,3 мільйони населення, проживає 1,4 мільйони.

Окремо Фурсенко звертає увагу на статус селян.

Ми багато говоримо про фермерів, фермери мають юридичний статус, а селянин, який працює на своєму городі, на своїх 2-3 гектарах? Він не має статусу виробника продукції, тому в статистичні дані він не потрапляє. А насправді, скільки відсотків картоплі виробляє селянин - більше 90%, молока - більше 70%. Це не підприємство, це звичайний сільський мешканець, який працює поза межами законодавчого поля. Ми очікуємо на Пенсійну Реформу, яка передбачатиме 35 років трудового стажу. Де взяти селянину 35 років трудового стажу, попри те, що він кожного ранку встає і працює на своїх ділянках з ранку до ночі? Він не виробник, він не матиме стажу, він не отримуватиме пенсії, куди він поїде? Звичайно, в місто.

Крім того, існує величезна проблема з Земельним Кадастром. В одній із областей країни наразі проводиться пілотний проект, в рамках якого на території новоствореної об’єднаної громади зібрали всіх зацікавлених власників земельних наділів, враховуючи лісників, водників - тих, хто має акт на право власності земельної ділянки.

Виникає цікава ситуація: ми маємо акт на власність 120 га, а кадастр показує значно менше - 93 га. На чиїй стороні правда? Адже, земля одна і та сама. Державні акти на право власності у державних органах, а кількість землі різна. Звідси висновок: що ми будемо продавати? Ми стикнемося із судовими рішеннями. Литва зняла мораторій, але поставила обмеження: власники мають право продавати землю, держава - ні. А ми зараз хочемо продати державні землі, хоча невідомо - де і як вони знаходяться. Ми маємо незрозумілі генеральні плани, межі за рамками населених пунктів не інвентаризовані. Це величезний спектр проблем, який потребує колосальних інвестиції. Держава не займалася цим питанням 25 років, і навряд чи стане займатися тепер, адже незабаром вибори до Парламенту. Натомість громади і звичайні селяни позбавлені права не тільки виробляти продукцію, а планувати свій розвиток.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview