Китайські спеціалісти проводять обстеження посівів ячменю на Хмельниччині

У Хмельницькій області розпочато обстеження посівів ячменю агропромислової компанії, що призначений на експорт до Китаю. Про це повідомляє AgroReview з посиланням на прес-службу Мінагропроду.

Моніторинг здійснюють китайські експерти в рамках «Протоколу фітосанітарних та інспекційних вимог щодо експорту ячменю з України до Китаю між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Генеральною адміністрацією нагляду за якістю, інспекції та карантину Китайської Народної Республіки».

Ячмінь, що експортується до Китаю, повинен відповідати вимогам, встановленим законами, підзаконними актами про імпорт та національним стандартам Китаю.

Відповідно до Протоколу підприємства, які експортують ячмінь до Китаю, мають здійснювати процедуру доочищення. Зокрема, йдеться про просіювання до зберігання і транспортування ячменю. Тому паралельно із обстеженням посів ячменю проводиться обстеження місць зберігання та очистки зерна.

Станом на 19 червня заявку про намір експорту зерна до Китаю та на обстеження посівів ячменю подало одне українське підприємство. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ціни на український томат за вихідні знов підскочили

За даними «Інфо-Шувар», ще в минулу п’ятницю, українські господарства  пропонували червоний томат по 10-11 грн/кг (0,34-0,38 EUR/кг), ціни на рожевий томат становили  14-16 грн/кг  (0,48-0,55 EUR/кг). Сьогодні,  19 червня 2017 року, господарства Південних регіонів та Закарпаття  пропонують  червоний томат  по ціні 14-15 грн/кг (0,48-0,52 EUR/кг). Ціни на рожевий томат підскочили до 16-18 грн/кг (0,55-0,62 EUR/кг).    Цікавим є той факт, що на оптових ринках України, ціни на червоний салатний помідор сьогодні формуються в діапазоні 15-18 грн/кг (0,52-0,62 EUR/кг), рожевий томат коштує 19-22 грн/кг (0,65-0,76 EUR/кг).  Чергову хвилю зростання ціни в головних виробничих регіонах  продавці пояснюють збільшенням зацікавлення  з боку експортерів.

«Сьогодні, за найвищими цінами наш помідор  скуповують покупці з Білорусі, але вони працюють не системно, тому ціни на продукцію коливаються в різних напрямках по кілька разів на тиждень. Втім, сьогодні ми продаємо томат дорожче, ніж в минулому році, тому, в цілому, ситуація є досить сприятливою для виробників, – розповів «Інфо-Шувар» один з виробників томатів Закарпатської області.

Сьогодні, український томат пропонується на 10 % дорожче, ніж рік тому. Більш високі ціни виробники пов’язують з слабким врожаєм: через прохолодну погоду  томат дуже повільно визріває в теплицях.

Слід також відмітити, що за перші 4 місяці 2017 року експорт українського томату склав трохи більше 1,5 тис.тон,  тобто  знизився  майже на  20%,  в порівнянні з тим самим періодом  минулого року.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Відгодівля ВРХ – це гроші, по яких люди ходять і ніхто їх не піднімає

Про це сказав Євген Шатохін, національний консультант ФАО, експерт з розвитку бізнесу з яловичини в ексклюзивному коментарі AgroReview.com

«Україна є одним із провідних виробників зерна із однією з найнижчих собівартостей його виробництва. Тому  передумови для вирощування, для інтенсивної відгодівлі худоби в Україні одні з найкращих у світі. Звичайно, що за обсягами виробництва не може яловичина тягатися з курятиною чи свининою, тому що по суті яловичина є найдорожчим м’ясом, яке може вироблятися промислово. Але все одно попит росте. Наприклад, в Китаї. Статистика імпорту Мінсільгоспу США говорить про те, що від 2014 року до прогнозів 2017 року імпорт яловичини в Китай зріс на 100%, тобто у 2 рази. В абсолютних цифрах – це  приблизно 800 тисяч тон. Все,  що ми виробляємо тут в Україні – це крапля в морі у порівнянні з цими цифрами. Якби ми відправили всіх бичків, яких ми можемо отримати від всіх корів, які у нас є в Україні, наприклад, в Єгипет, то ми б забезпечили лише 25 % їхнього споживання. Я не кажу вже про Китай, про Південно-Східну Азію, про країни Затоки, які є активними споживачами яловичини», - зазначив Євген Шатохін.

За даними ФАО, найбільшими виробниками яловичини в світі є США (15% світового виробництва), Бразилія (14%), ЄС (12%) і Китай (10%). Інші країни йдуть з великим відривом від цієї четвірки, яка забезпечує близько половини світового виробництва. Україна не є помітним виробником цього м‘яса у світових масштабах, її частка становить менше 1%. Однак, чому ж українські фермери не квапляться розробляти цю «золоту жилу»?

Як зазначив Євген Шатохін, є кілька моментів, які стримують Україну від інтенсивної розбудови цього напрямку тваринництва. По-перше, галузь молочного скотарства і взагалі виробництва ВРХ не консолідована: щоб якось векторно рухатися потрібна консолідація, якась ідея, навколо якої все буде об’єднано і тоді, можливо, буде більш стрімкий прогрес. По-друге, за словами експерта, вітчизняні переробники ВРХ не переймалися тим, що треба робити продукти з доданою вартістю, піклуватися про якість, експортуючи продукцію переважно до Росії. Насправді були часи, коли це був досить маржинальний бізнес, і маржинальність була в основному не у виробника, а у переробника. Хоча зараз ринок закрився, але  цей бізнес продовжує працювати. «Працює «по кривому» - через Білорусію, яка стала, за статистичими даними, суперспоживачем української яловичини. Всі ми розуміємо, що ця яловичина врешті-решт опиняється у Росії», - підкреслив Євген Шатохін.

Експерт відзначив, що працююча бізнес-модель експорту вітчизняної яловичини передбачає кілька обов’язкових компонентів. І з точки зору врахування кожного з них, модель вже не буде настільки цікавою для швидкого заробляння грошей. Справа ще й у тому, що всю відгодівлю одна корпорація забезпечити фізично не зможе.

«Компоненти включають у себе, по-перше, відгодівлю – вона необов’язково має бути консолідована в одних руках - в рамках однієї великої корпорації або кооперативу фермерів. Але вона повинна відбуватися за єдиними стандартами. Єдиний стандарт відгодівлі дозволяє нам отримати худобу приблизно однакових вагових кондицій з подальшими спільними або дуже похідними фізико-хімічними властивостями м’яса. По-друге, це сам забій. Якщо говорити про мусульманський світ, то потрібно, щоб був халяльний забій, тобто ні про яку ковбасу, ні про яку свинину поряд на цьому комбінаті не можна й говорити. У нас же як завжди всі хочуть займатися всім. Комбінатів, які спеціалізуються виключно на забої яловичини, і не займаються ані ковбасою, не розробляють курятину, якісь напівфабрикати, можна порахувати на пальцях однієї руки. Якщо ми говоримо, що наш цільовий ринок збуту – мусульманський світ, то необхідно від початку й до кінця таким чином планувати і будувати бізнес, щоб це відповідало вимогам халяль і дозволяло компетентній організації все правильно сертифікувати.  Має бути забій, який налаштований на роботу виключно з яловичиною. В результаті це дасть можливість витримати всі вимоги ритуального забою - халяль. Також це збільшить термін зберігання м’яса. Тому що для близького Сходу, наприклад, охолоджене м’ясо більш затребуване ринком і наразі наприклад, Австралія, США, Бразилія мають термін зберігання охолодженого м’яса від 60 до 90 днів, запакованого під вакуумом при температурі 0/-2. Якщо на підприємстві виробляють ковбасу або напівфабрикати, то неможливо дотриматися такої гігієни та термінів зберігання продукту. І третій компонент бізнес-моделі  – це маркетинг продукції, її збут. Привабливість бізнесу зменшується в рази при відсутності реалізації будь-якого з цих трьох компонентів бізнес-моделі. Така модель орієнтована на експорт та отримання валютною виручки, але на внутрішньому ринку вона не працює по причині відсутності культури споживання і через низькі доходи українців, які більше споживають курятини та свинини», - зазначив Євген Шатохін.

Планувати експорт можна (якщо ми говоримо про худобу зернової відгодівлі, яка дасть можливість отримати високоякісне м'ясо), маючи хоча б 30 тисяч голів худоби на рік. «Приблизно по 2, 5 тисячі голів відправляти кожного місяця на забій. Це мінімум, який потім можна добрати й іншою худобою, тому що на яловичину нижчої якості також є попит», - підкреслив консультант ФАО.

«Всі молочні господарства рахують гроші.  І в основному вони намагаються збути бичків, продати  і не заморочуватися з цим. Тому потрібна кооперація підприємців. Повинна бути структура, організація, яка дозволить всім учасникам, які проінвестували у даний бізнес-проект, заробити», - зазначив він.

Наразі у Продовольчій та сільськогосподарськіq організації ООН (ФАО) розробляється алгоритм дій, який би дозволив підприємцю або групі підприємців прийняти рішення щодо експортної бізнес-моделі. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Тепличні томати в Польщі втратили в ціні 12-14%

Ще тиждень тому тепличні господарства Польщі намагалися утримати ціни на томат. Але на початку цього тижня вони вже змушені йти на цінові поступки.

Так, за минулі вихідні тепличний томат в Польщі подешевшав на 12-14%.

На даний момент комбінати вже пропонують томат за 2,16-2,50 злотого/кг (0,51-0,59 євро/кг), тоді як ще в кінці минулого робочого тижня вони не згодні були вести відвантаження дешевше 2,50 злотого/кг (0,59 євро/кг).

За словами виробників, йти на такі заходи вони змушені насамперед через посилення конкуренції з боку продукції з літніх теплиць. При цьому вибірки у великих комбінатах також досить об'ємні, що теж чинить тиск на ціни.

Відзначимо, що на даний момент ціни на тепличний томат у Польщі всього на 4% вище, ніж у другій половині червня 2016 року. Однак, більшість гравців ринку впевнені, що тенденція до зниження цін збережеться в даному сегменті і далі.

За матеріалами «АПК-Інформ: овочі і фрукти»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як український фермер заробляє на найдорожчій у світі спеції

Тут не побачите ні картоплі, ні томатів, ні огірків. Натомість ген-ген, од краю і до краю, вирощують шафрановий крокус. Що це таке? Найдорожча в світі спеція!

Про це пише газета "Експрес".

Олег Демченко - одним із перших зацікавився екзотичною та перспективною рослиною. Відтак улітку на площі п’ять сотих гектара висадив цибулинки, а в листопаді, коли крокуси зацвіли, зібрав урожай. Cкільки? 250 грамів. Ні, не квітів, а червоних приймочок.

“Опісля висушив і все - присмака готова, - пояснює. - Її недарма називають королевою спецій: в Україні за один грам платять п’ять доларів, а на світовому ринку - вдвічі дорожче. Тож на невеличкій грядці без особливих зусиль можна заробити від 30 000 до 60 000 гривень. Хіба з картоплі матимете такий дохід? Ні”.

Фермер каже, що вирощувати шафранові крокуси неважко. Цибулинки висаджують у червні - липні, а в жовтні - листопаді з’являються квіти. Вони цвітуть лише 10 - 15 днів. Але чим швидше збереш і висушиш врожай, там кращою буде якість королівської присмаки. А відтак і ціна.

“Ми з дружиною зривали бутони крокусів вручну, - веде далі Олег Демченко. - Це неважко. Двоє людей можуть зібрати врожай із площі 20 сотих гектара. У шафранових крокусах найцінніше лише червоні приймочки. Отож акуратно відокремлюємо їх і сушимо. До речі, ці квіти ростуть на одному місці до восьми років, і щосезону врожай збільшується. Уявляєте, у світі виробляють лише 300 тонн таких спецій. Переважно в Ірані та Афганістані. А тепер ось шафранові крокуси прижилися і на Херсонщині”.

 “Українсько-шведське подружжя Боденів - Йохана та Лариси - першими завезли екзотичні цибулинки в наше село й започаткували незвичний бізнес. Виявляється, можна менше працювати на землі, а мати більший дохід. Раніше я займався городиною. Нестабільні закупівельні ціни змусили шукати щось нове. Ось так і зацікався шафрановими крокусами. Невибагливі, посухостійкі, прибуткові. Щоправда, кілограм садивного матеріалу коштує недешево - 4,5 євро. Але я вже підрахував - витрати повністю окуповуються через два роки. Першого сезону з одногектарної плантації збирають майже чотири кілограми врожаю, а в наступні - від 8 до 16. За кілограм королівської приправи платять 1500 - 2500 євро. От і порахуйте, скільки можна заробити на одногектарній площі”.

Наразі великого попиту на королівську спецію в Україні немає. Олег Демченко переконаний, що це - тимчасово. Селяни, відчувши заманливу перспективу, не скупляться на землю для крокусів. “Чим більше буде пропозицій, тим швидше зростатиме попит, - підсумовує фермер. - Зрештою, продають не тільки приправу, яка, до речі, не псується до десяти років, а й садивний матеріал. Також вигідно. Думаю, що шафранові крокуси можуть врятувати українське село від безгрошів’я. І насамкінець ще одна цифра: щоб виростити й зібрати кілограм червоних приймочок, треба затратити лише 350 трудогодин” .
 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На полях аграрної наддержави: як фермери виживають в боротьбі з владою і погодою

Про це пише Страна.

"Політика вимивання оборотних коштів"

Два роки тому, коли Іван Биков став головою асоціації фермерів Харківської області, рентабельність його господарства становила 140%.

"Це дуже багато. Це надприбутки, - пояснює Іван Олександрович. - Це означає, що вкладаючи в кожен гектар землі 15 тисяч гривень (на обробку, добрива і так далі), я повертав собі ці 15 тисяч, і ще мав 140% зверху. Іншими словами, я міг конкурувати з великими холдингами. Сьогодні, вкладаючи ті ж 15 тисяч, я насилу відбиваю їх назад. І це, схоже, тільки початок.

Фермерське господарство Івана Бикова знаходиться в Харківській області. Це 50 гектар землі, які останнім часом дорого обходяться його господареві.

"За останні роки змінилося все. Спочатку Яценюк "оптимізував систему оподаткування". Мовляв, ми зменшили кількість податків. Зменшили. Але податок на землю зріс в 19,8 разів! Чи не на 19,8%, а в 19,8 разів! Уявіть собі. Після цього у нас забрали пільги по ПДВ. Завдяки цьому податку, введеному ще Кучмою, Україна зуміла вибитися з числа відсталих аграрних країн. І сьогодні ми займаємо перші місця в світі за п'ятьма торговими позиціями. Наприклад, з експорту соняшникової олії. А можливим це стало тому, що Кучма свого часу заборонив експорт насіння. У підсумку, великий капітал змушений був прийти сюди, побудувати тут переробні заводи, і експортувати олію", - зазначає фермер.

"По меду ми третій рік тримаємо перше місце, - продовжує Іван Олександрович. - Але це ініціатива не держави. Тут перекупники спрацювали, користуючись величезною різницею в ціні. Справа в тому, що на світовому ринку літр меду коштує $ 10, а у нас закупівельна ціна складає 45 гривень за кілограм. Крім того, ми вже повинні були ось-ось посунути Америку по пшениці і кукурудзі, але тепер, боюся, вже не посунемо", - зауважує Іван Биков.

За його словами, останні два роки політика влади спрямована на те, щоб витягнути з агропромислового комплексу оборотні кошти.

"Мінус податок на землю, мінус 20% ПДВ. А якщо ще й землю продавати стануть, - то це ще мінус 60% грошей з обігу. Чому? Ось дивіться, - пояснює фермер, - припустимо, у людини є 100 га землі в оренді, він вкладає в гектар 10-12 тисяч гривень (на насіння, добрива, технології). А купити цей же гектар коштуватиме більше $ 1000.. Тобто, в три рази дорожче. Ось, припустимо, приходять до нього 20% орендарів, і кажуть: "ми хочемо продати землю". І тоді фермер повинен її купити, інакше йому обробляти буде нічого. А щоб її купити, уявіть, скільки грошей потрібно вилучити з обороту. Значить, я менше вкладу у виробництво, у мене будуть значно менші врожаї. Плюс, багато продукції піде на експорт - ніхто ж не хоче продавати свій товар за дерев'яні гривні. У підсумку, через пару років такого господарювання країна зрозуміє що таке голод", - підкреслює Іван Биков.

"Якби нам дали можливість заробити ..."

Політику вимивання оборотних коштів відчули на собі й інші фермери.

"Ми живемо за законами джунглів", - скаржиться фермер Леонід Кириченко, який обробляє 800 га землі на Херсонщині.

За його словами, всього в Україні зареєстровано близько 40 тисяч фермерських господарств - це мізерна кількість.

"Щоб ви розуміли, в Польщі їх мільйони! Але в Європі у фермерів наділи 22 гектара, 50 гектар. У США і Канаді максимум 300. А у нас основна маса землі знаходиться в оренді у величезних латифундистів, які тримають по 50-550 тисяч гектар! Крім того, на Заході фермери самі продають свою продукцію. Вони об'єднуються, за підтримки держави будують елеватори, адже щоб експортувати продукцію, потрібні елеватори і порти. Ми ж продаємо все посередникам - зернотрейдерам. Причому, ціну диктуємо не ми. І реалізуємо ми продукцію за гривні. Тоді як купуємо техніку і засоби захисту рослин - за долари. Навіть українські заводи з виробництва мінеральних добрив в цьому році працювати перестали", - зазначає фермер.

Леонід Петрович каже, що останні три роки фермерів методично позбавляють пільг.

"Крім 20% ПДВ, які в 2015 році ліквідували, прибрали програму по півдню України. Раніше їм компенсували кошти, які витрачаються на зрошення, тому що ця сума може досягати 20% собівартості сільгосппродукції. Крім того, раніше йшла компенсація на куплений перший транспорт для фермера в межах 30%. Прибрали. І з банківськими кредитами біда. І що ще цікаво: тим, хто торгує із закордоном, 20% ПДВ повертають. А нам - ні. Тобто, все йде посереднику, а не виробнику. Я, звичайно, розумію, що у держави зараз таких грошей немає, але якби нам дали можливість заробити, ми б це все у вигляді податків повернули.

"Ми як черв'як, який потрапив під колесо"

Іван Биков, втім, не вірить, що справа в нестачі грошей. Він бачить в цьому цілеспрямовану політику держави.

"Тому що на світовому ринку міцна Україна нікому не потрібна. Ось дивіться раніше кукурудза на світових ринках коштувала 400 доларів, але коли ми вийшли на ринок ціна впала до $ 167. Там ще, звичайно, інші чинники зіграли свою роль, падіння ціни на нафту, наприклад. Але тим не менш, конкурентоспроможна Україна нікому в світі не потрібна. Тому наш уряд і проводить реформу по обвалу гривні з метою зменшення населення країни".

Фермер з Черкаської області Віктор Гончаренко погоджується з тим, що фермерів заганяють в кут спеціально, проте бачить в цьому, скоріше, не іноземний вплив, а місцевий переділ власності.

"На сьогоднішній день в деяких областях орендна плата становить 10% від вартості землі. У підсумку, деякі культури вже вирощувати невигідно. Наприклад, ячмінь. Та й пшениця вже на межі. Тваринництво стало збитковим. Сьогодні за літр молока приватнику платять 3,5 гривні, тобто, тримати корову невигідно, тому корів пустили на м'ясо. У підсумку, поголів'я немає, а виростити корову - це не курку, і навіть не свиню, - пояснює Віктор Григорович. - Словом, нас дійсно знищують".

"Сьогодні фермери, які працюють в правовому полі, не можуть конкурувати з агрохолдингами, - продовжує він. - Одна справа, у людини 20 гектар землі, і зовсім інша справа - 550 тисяч гектар. А податок однаковий ... І ви не забувайте, що фермер проживає в селі. Він підтримує соціальну сферу села: школу, людей. Та й всю економіку України тримає на собі сільське господарство. Від промисловості вже практично нічого не залишилося. Від сили, відсотків 10 підприємств, які працювали в Союзі, поки ще на плаву. А агрокомплекс ... Ми, може, і не на тому рівні, щоб посунути Америку, але могли б зайняти гідне місце на світовому ринку. Тому що продукція у нас якісна, і за рахунок того, що у виробника її забирають за копійки, - ще й дешева. Але нам постійно вставляють палиці в колеса. Ми знаєте, в ролі того черв'яка, на якого наїхало колесо. І ми звиваємося, звиваємося.

"Я, звичайно, сподіваюся, що здоровий глузд переможе. Адже якщо знищать фермерів, то програє вся країна, тому що ми працюємо на внутрішній ринок, - говорить Віктор Гончаренко. - У середу ми були на прийомі у Володимира Гройсмана. Він пообіцяв, що буде допомагати фермерам. Ми вже майже розробили програму. Подивимося, що будемо. Дуже хочеться вірити".

А поки що фермери намагаються виживати самотужки.

"Знаєте, в народі є таке прислів'я "у кого гроші - за того і бог, - каже фермер Іван Биков. - Мало того, що влада на нас тисне, так в минулому році ще і несприятливі погодні умови склалися. Кукурудза та соняшник вимагали сушки, а це величезні гроші. Та й в цьому році знову несприятливі умови для кукурудзи.

"Або влада, або погода, - зітхає і фермер з Київської області Іван Чубук. - Але з погодою ми якось домовимося".

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview