На Херсонщині підприємство збирає з гектару понад 100 тонн томатів

Урожайність деяких із гібридів томатів досягає 120 тонн/га, пише AgroTimes.

За словами агронома підприємства Андрія Юркевича, вирощують різні сорти томатів, серед яких є гібриди виробництва компаній Nunhems і Clause.

Він зазначив, що раніше «Юг» спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, однак згодом почала вирощувати томати для подальшої реалізації їх компанії «Чумак».  

Наразі підприємство реалізує «Чумаку» понад 20 тис. тонн томатів, закриваючи 50% його потреби в сировині, додав Андрій Юркевич.

Довідка:

Фермерське господарство «Юг» було засноване в 1997 році в селі Любимівка Каховського району. Крім томатів, вирощує моркву, сою, ріпак і зернові культури. Також господарство вирощує столовий виноград на 5 га.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні дорожчають банани

Про це повідомляє «АПК-Інформ: овочі і фрукти».

За інформацією проекту за тиждень ці фрукти на українському ринку подорожчали в середньому на 11%. Вже сьогодні імпортери пропонують банани крупним оптом по 20-22 грн/кг (0,64-0,70 євро/кг), тоді як ще тиждень тому ціни на цю продукцію на ринку України стартували від 18 грн/кг (0,57 євро/кг).

Підвищувати ціни продавцям вдається за рахунок помітного зростання попиту на банани, причому, зацікавленість у закупівлі цих фруктів виявляють як оптові компанії, так і роздрібні мережі.

Відзначимо, що на даний момент банани в Україні стоять фактично стільки ж, як і на початку листопада 2016 року. У той же час, гравці ринку не виключають, що ціновий тренд підвищувальний в даному сегменті носить тимчасовий характер, оскільки пропозиція банана на українському ринку продовжує збільшується.

Нагадаємо, що споживання банана в Україні стрімко зростає. Згідно з офіційними даними, за перший місяць сезону-2017/18 імпорт цих фруктів на український ринок збільшився на 25% порівняно з вереснем попереднього року, і став максимальні для цього періоду за останні 4 роки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Вільних земель в Україні практично не залишилося - експерт

Теґи: 

У приватну власність передано 72,4% сільгоспугідь, в тому числі 80,9% ріллі для використання за цільовим призначенням — для сільськогосподарського виробництва. Право на земельну частку (пай) отримали 6,9 млн осіб, з яких повноправними власниками з отриманням державних актів стали 6,7 млн громадян.

Тобто з 41,5 млн га земель сільськогосподарського призначення у приватній власності перебуває 31 млн, у державній — 10,5 млн га сільгоспугідь, а також майже всі ліси і води. Станом на 1 січня 2010 року загальна площа населених пунктів склала 7424 тис. га. Сьогодні ця територія ще дещо зросла, хоча основна динаміка розширення меж населених пунктів припала якраз на роки бурхливого будівництва — 2002-2010-е, коли за межами населених пунктів було ще багато нерозподілених між приватними особами земель сільськогосподарського призначення. Включення цих земель у межі села дозволяло швидко змінити цільове призначення земель, розділити їх і роздати фізичним особам для приватизації.

Площа забудованих земель за роки незалежності зросла дуже суттєво: з 566,6 тис. га, або 0,9%, у 1990 р. до 2550,4 тис. га, або 4,2% від усіх земель, у 2015-м. Приріст склав 1983,8 тис. га, або в 3,5 рази! При цьому чисельність населення України зменшилася приблизно на 8 млн осіб, або на 15%.

Про це пише в своїй статті для DT.UA  Анатолій Ткачук, головний експерт групи "Децентралізація Реанімаційного пакету реформ". На думку автора, 10,5 млн га сільськогосподарських земель державної власності виглядають дуже ласим шматком для їх швидкого розподілу у приватну власність, тому кожен раз перед завершенням терміну дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення з'являються ініціативи почати "ринок землі" з продажу саме державних земель.

Органи місцевого самоврядування територіальних громад, що вже давно раздали у приватну власність землі в межах населених пунктів, вимагають передати залишки земель державної власності, розташовані за межами населених пунктів, в їх розпорядження, зазначає експерт.

"Наділення осіб земельними ділянками за рахунок земель державної та комунальної власності може здійснюватися виключно на основі розробленої містобудівної документації — схеми планування території або генерального плану. Зміна цільового призначення земельної ділянки, а також його поділ або консолідація повинні відбуватися також на основі містобудівної документації", - вважає Ткачук.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як погоріли американські фермери, яким обіцяли надприбутковий бізнес

У 2000 році фермер Родні Бьорклі зі штату Міссісіппі почув про новий високоприбутковий бізнес, який поширювався різними штатами. Він все життя вирощував кукурудзу й сою, але саме шукав можливість підвищити свої доходи. До ризику йому було не звикати, тож фермер був упевнений, що на випадок чого встигне вчасно «зіскочити», пише Пропозиція.

А наступного року уклав угоду з фірмою B&B Worm Farm Грега Бредлі, який обіцяв багатомільйонні доходи в майбутньому — якщо фермер зараз заплатить йому $100 тис. За такі гроші фермер ставав учасником бізнесу, який обіцяв відразу два джерела прибутку: вермикультуру, тобто розведення черв’яків на продаж, та вермикомпост — використання відходів життєдіяльності черв'яків з метою покращення родючості грунту.

B&B Worm Farm укладала угоди з охочими вирощувати дощових черв’яків на суми від $10 тис. до більш ніж $100 тис. Фермер мав заплатити $15 тис. за 100 тис. черв’яків або $60 тис. за 1,5 млн і отримував на додачу інструкцію, устаткування,можливість безкоштовних дзвінків за консультацією. При цьому B&B Worm Farm зобов’язувалася повернути гроші у випадку розірвання угоди в перший рік після її укладення. Всіх вирощених черв’яків фермер здавав B&B Worm Farm по $7–10 за фунт (0,453 кг – ред.). Нове покоління черв’яків з’являлося кожні 30–60 днів, тож їх поголів'я у фермера наростало, як снігова лавина.
 

Заручившись підтримкою авторитетів

Реклама в журналах, газетах, брошурах, Інтернеті та обіцяні B&B Worm Farm золоті гори приваблювали не тільки фермерів, а й далеких від сільського господарства підприємців, учителів, пенсіонерів. Однак засновник фірми розумів: щоб надати ваги своїм обіцянкам, потрібно залучити авторитета в галузі вермикультури. І він знайшов такого — ентузіастку і самоучку в галузі вермикультури та використання відходів з Вашингтона Келлі Слокам. Природжена ораторка, яка мала гострий розум — Келлі Слокам була саме тим обличчям фірми, якого Бредлі потребував, щоб представляти свій бізнес публіці. Тож Бредлі поїхав до Вашингтона і розповів Келлі Слокам, що знайшов перспективний ринок для вермикультури. «Спочатку я була скептично настроєна, але неймовірний потенціал захопив мене і розвіяв мої сумніви», — розповідає К. Слокам.

Крупномасштабний бізнес на вермикультурі й вермикомпості ніколи не мав у США особливого успіху. Доставка черв’яків і корму, транспортування відходів — усе це лягало на собівартість бізнесу важкою ношею. Бредлі рекламував децентралізацію: вирощування регіональними виробниками для покупців на місцях. Його система пропонувала спосіб поєднати виробника й покупця і привабила такого фахівця, як К. Слокам.

Остання виїздила на ферми консультувати виробників, проводила конференції та семінари. До того ж одне лиш її ім’я відкривало для Грега Бредлі багато дверей. І робило для нього багато грошей.

Тож уже в 2001 році бізнес B&B Worm Farm був добре працюючою машиною, з дистрибуцій ними центрами в 12 штатах і жвавим напливом охочих вирощувати черв’яків за контрактом. Одним з них став Флойд Вейрік, який на ознайомлювальному семінарі сказав Грегу Бредлі, що не вірить тому, що той розповідає про черв'яків. На що у відповідь почув: «Якщо не вірите — не купуйте». Тож Флойд Вейрік купив для початку 300 фунтів черв'яків (136 кг – ред.), для вирощування яких переобладнав кілька свинарників. Зробив більше 100 фанерних ящиків розмірами 5х20 см, щоб у них вирощувати черв’яків. Обігрівав їх лампами, які інколи працювали цілодобово. «Бредлі купив у мене черв’яків по $8 за фунт, тобто на $39 тис. — і все виглядало пречудово», — згадує Ф. Вейрік.
 

Надприбутки постачальників черв’яків

Але куди потім дівались придбані фірмою B&B Worm Farm черв’яки? Грег Бредлі показував список фірм-кінцевих користувачів. «Я ніколи не бачила продукції на складі. Я ніколи не бачила кінцевих покупців чи відвантажень», — розповість потім Келлі Слокам. Тим часом Грег Бредлі розповідав, що постачає продукцію виробнику вермикомпосту в Айові, заводу з переробки відходів у Луїзіані, а то й взагалі в африканську країну С’єрра-Леоне. Остання, за словами Г. Бредлі, розпочала загальнодержавний проект з переробки відходів за допомогою черв’яків. «До Африки вирушив помічник Грега Бредлі й присилав звідти ділові звіти. Причому з фото й відео», — розповідає Келлі Слокам, додаючи, що ніколи не бачила чогось, де були б задіяні офіційні особи. Неначе спеціально, щоб переконати її, незабаром відбулася телефонна розмова в режимі конференції з її участю з міністром сільського господарства С’єрра-Леоне.

У 2002 р. B&B Worm Farm звернулася до департаменту з розвитку економіки штату за грантом у $325 тис. на проект з виробництва компосту на колишньому військовому заводі. На завод повинен був постачатися кінський гній у якості субстрату для вирощування черв’яків. Фірма заявляла про отримання гранту та про поставки Organic Technologies, найбільшому в штаті Айова виробнику компосту.
 

Раптові проблеми

Та раптом B&B Worm Farm, яка доти акуратно розраховувалася з постачальниками, почала затримувати оплату, а її хазяїн — плутано пояснювати причини затримок. «Згодом Бредлі перестав брати трубку, коли я йому телефонував», — згадує Ф. Вейрік.

«Я випадково була включена в розсилку, яка охоплювала головних партнерів B&B Worm Farm. Якось там явно було сказано про те, що замість черв’яків до С’єрра-Леоне буде відправлено обладнання для лісозаготівлі. Я зрозуміла, що це окозамилювання: поставки черв’яків на практиці не здійснюються, але робиться вигляд, що вони йдуть повним ходом”, — згадує Келлі Слокам.

Тож вона негайно звільняється. Що справляє на підрядників таке саме враження, як грім серед ясного неба. Адже на той момент підрядників по бізнесу з вирощування черв’яків було близько 2400 у 40 штатах, і вони встигли сплатити B&B Worm Farm близько $25 млн.

Але її намагається випередити Грег Бредлі, оголосивши про її звільнення, звинувативши в розкраданні, включаючи використання грошей фірми в придбанні дорогих автомобілів та годинників Rolex.

Та на той час скарги підрядників на те, що B&B Worm Farm з ними не розраховується, дійшли до влади. І остання зробила припис: зупинити укладення контрактів на вермибізнес з серпня 2002 р. Тим не менше, протягом року після цього B&B Worm Farm встигла укласти ще 632 контракти на суму трохи більше $14 млн.

І раптом у січні 2003 р. Грег Бредлі потрапляє в лікарню, а за кілька днів помирає, нібито від інфекції, в віці 40 років. Тіло було піддане кремації, через що деякі фермери вважають, що Бредлі втік з їхніми мільйонами до Мексики.
 

Несподіване відкриття

Смерть не стала перешкодою для подальшого розслідування, яке виявило приголомшливі деталі: ніяких поставок до Африки чи навіть провідним американським виробникам компосту не було. Як не було й гранту від уряду штату, а розмова з нібито міністром сільського господарства африканської країни виявилась майстерним спектаклем.

 Черв’яки, яких фермери вирощували для B&B Worm Farm, відправлялися… негайно новим підрядникам, які підписували договір на вирощування.

І поки знаходилось набагато більше охочих почати новий вигідний бізнес, ніж тих, у кого фірма зобов’язана була закуповувати черв’яків згідно контракту, прибутковість B&B Worm Farm була просто величезною.

А ще з’ясувалося, що до того, як створити B&B Worm Farm, Грег Бредлі сам вирощував черв’яків для фірми VermiTrade, поки та не закрилася, скасувавши замовлення.

Родні Бьорклі, який втратив на «вермибізнесі» більше $160 тис., розповідає, що вперше в житті опинився на межі банкрутства, хоча тричі повністю втрачав урожай через розливи Міссісіппі.

Флойд Вейрік, який втратив $110 тис., скаржиться, що ніколи не стикався з настільки безсоромним шахрайством за всі свої роки в фермерстві, хоча веде їм відлік ще з 1958 р.

Американські журналісти зауважують, що Бредлі скористався тим, що, за винятком вузького кола фахівців, ні фермери, ні широка громадськість майже нічого не знали про вермикультуру.

Однак і після того, як минув тривалий час, залишається чимало людей, які так само майже нічого не знають про вермикультуру, та попри це беруться за неї. В 2015 р. був засуджений на 15 років засновник фірми Wormz Organic Джеймс Лоухорн. Серед усього іншого, його звинувачували ще й у тому, що роком раніше він у шахрайський спосіб видурював у фермерів гроші, беручи початкові внески у $5 тис. за входження в бізнес –з вирощування черв’яків.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Найбільша ніша агробізнесу України – виробництво яловичини на експорт

Найбільша ніша агробізнесу України – виробництво якісної яловичини на експорт. Вона оцінюється у 50 млрд грн, зазначає економіст інвестиційного відділу ФАО Андрій Ярмак, пише agrotimes.net.

В Україні ‒ найнижчі ціни на корми в світі, але й вона, як і раніше, експортує фуражне зерно та шроти олійних замість того, щоб перетворювати їх на високоцінний товар, зазначає він.

«Ми знаходимося на 10-15 тис. км ближче до основного ринку збуту яловичини (Близький Схід), ніж наші конкуренти, які ним зараз володіють повністю: США, Бразилія, Аргентина, Австралія», ‒ підкреслює Андрій Ярмак.

Це єдиний вид м'яса, по якому ЄС є дефіцитним, і дефіцит лише поглиблюватиметься. «Отже, відкрити доступ до цього ринку нам буде досить просто», ‒ вважає експерт.

Відкритий ринок Китаю по яловичині Україна вже має.

Є величезна кількість худоби, яка зараз не відгодовується , ‒ бички молочних порід. Вони ростуть не гірше, ніж м'ясні, і навіть мають вищу мармуровість м'яса, зауважує Андрій Ярмак.

«Перший, хто вибудує весь ланцюг та зможе контролювати глибоке обвалювання (мінімум 40 тис. голів на рік вагою 550-750 кг), багато років контролюватиме цей дуже прибутковий ринок. Менше ‒ різке падіння рентабельності», ‒ впевнений він.

Єдина вірна стратегія ‒ акцент на якості й ефективності яловичини вимагає забути про худобу від населення. Бички (або кастрати) мають бути однорідні за потенціалом і правильно відгодовані з першого дня.

«За умови ефективної реалізації подібної стратегії собівартість відгодівлі буде на рівні $1,2-1,4/кг, а чиста ціна реалізації в перерахунку на 1 кг живої ваги (якщо одна компанія або кооператив контролює також і забій, і експорт) ‒ не менше $3,5/кг, ‒ пише Андрій Ярмак. ‒ Витрати на обвалювання будуть відносно невеликі».

При цьому він зауважує, що такі цифри можна отримати лише за умови глибокого обвалювання в потрібних обсягах необхідного рівня відгодованості бичків/кастратів. Продукти мають бути сертифіковані як халяльні.

Наведені цифри стануть досяжними, коли продаватиметься все, а не лише стейк, наголошує експерт. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Україна почала антидемпінгове розслідування щодо імпорту солі з Білорусі

Україна почала антидемпінгове розслідування щодо імпорту кухонної солі з Білорусі. Про це йдеться в повідомленні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, розміщеному в урядовій газеті "Урядовий кур'єр" від 3 листопада, пише РБК.

Як зазначається, комісія розглянула скаргу ТОВ "РУССОЛЬ-Україна" "про порушення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну солі кухонної вивареної гатунку екстра упакованої в мішки від 25 кг до 50 кг і контейнери до 1 000 кг походженням з Республіки Білорусь", а також звіт і висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про результати проведення антидемпінгової процедури щодо імпорту в Україну солі кухонної вивареної гатунку екстра походження з Білорусі. Так, комісія встановила, що у скарзі наведено достатньо інформації, на підставі якої можна вважати, що її подано належним національним товаровиробником. "У скарзі наведено достатньо інформації, згідно з якою імпорт в Україну солі кухонної вивареної гатунку екстра походженням з Республіки Білорусь міг здійснюватися за демпінговими цінами, оскільки експортні ціни були нижчими за ціни продажу товару на внутрішньому ринку Білорусі...У скарзі міститься достатньо інформації, стосовно того, що імпорт в Україну товару походженням з Білорусі здійснювався в таких обсягах, що міг призвести до заподіяння шкоди національному товаровиробнику", - йдеться у повідомленні.

У 2016 році порівняно з 2015 роком частка імпорту з Білорусі відносно споживання зросла на 3%, частка імпорту з Республіки Білорусь відносно виробництва заявника ("РУССКОЛЬ-Україна") зросла на 10%, обсяги виробництва заявника ("РУССКОЛЬ-Україна") скоротилися на 3%.

"Проведення антидемпінгового розслідування доручено Мінекономрозвитку", - йдеться у повідомленні.
 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview