150670

На Херсонщині розроблено проект розвитку малого фермерства

Днями в Херсонській області підписано меморандум про співпрацю в напрямку розвитку логістики, яка допоможе дрібним і середнім фермерам реалізовувати вирощені в області кавуни в найбільших торговельних мережах України. Про це повідомляє AgroReview з посиланням на місцеві ЗМІ.

Проект здійснено на базі нового підприємства яке побудувала компанія «Нібулон» в місті Гола Пристань.

Серед підписантів, крім херсонських фермерів, компанії «Нібулон» та представника місцевого органу державної влади був і Патрік Рейдер, директор проекту Агентства США з міжнародного Допомоги (USAID), а також представники торгових мереж.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Соковий завод на Одещині планує приймати на переробку ягоди від приватних підприємств

ТОВ «Соковий завод Кодимський» планує почати у 2018 р. прийом ягід на переробку від приватних господарств. Про це повідомляє видання «Траса Е-95».

З цією метою на заводі відкриють ще одну технологічну лінію. На сьогодні найактивніше розвивається сегмент фруктово-ягідного пюре та яблучного соку.

«Завод виробляє фруктово-ягідне антисептичне пюре. Потужність лінії становить 100 т/добу. Також ми виробляємо яблучний концентрований сік. Потужність виробничої лінії з його виготовлення ― 60 т/добу. За сезон виробляється близько 6 тис. т», ― повідомила управляюча підприємством Тетяна Майданська.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ціни на український томат за вихідні знов підскочили

За даними «Інфо-Шувар», ще в минулу п’ятницю, українські господарства  пропонували червоний томат по 10-11 грн/кг (0,34-0,38 EUR/кг), ціни на рожевий томат становили  14-16 грн/кг  (0,48-0,55 EUR/кг). Сьогодні,  19 червня 2017 року, господарства Південних регіонів та Закарпаття  пропонують  червоний томат  по ціні 14-15 грн/кг (0,48-0,52 EUR/кг). Ціни на рожевий томат підскочили до 16-18 грн/кг (0,55-0,62 EUR/кг).    Цікавим є той факт, що на оптових ринках України, ціни на червоний салатний помідор сьогодні формуються в діапазоні 15-18 грн/кг (0,52-0,62 EUR/кг), рожевий томат коштує 19-22 грн/кг (0,65-0,76 EUR/кг).  Чергову хвилю зростання ціни в головних виробничих регіонах  продавці пояснюють збільшенням зацікавлення  з боку експортерів.

«Сьогодні, за найвищими цінами наш помідор  скуповують покупці з Білорусі, але вони працюють не системно, тому ціни на продукцію коливаються в різних напрямках по кілька разів на тиждень. Втім, сьогодні ми продаємо томат дорожче, ніж в минулому році, тому, в цілому, ситуація є досить сприятливою для виробників, – розповів «Інфо-Шувар» один з виробників томатів Закарпатської області.

Сьогодні, український томат пропонується на 10 % дорожче, ніж рік тому. Більш високі ціни виробники пов’язують з слабким врожаєм: через прохолодну погоду  томат дуже повільно визріває в теплицях.

Слід також відмітити, що за перші 4 місяці 2017 року експорт українського томату склав трохи більше 1,5 тис.тон,  тобто  знизився  майже на  20%,  в порівнянні з тим самим періодом  минулого року.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Відгодівля ВРХ – це гроші, по яких люди ходять і ніхто їх не піднімає

Про це сказав Євген Шатохін, національний консультант ФАО, експерт з розвитку бізнесу з яловичини в ексклюзивному коментарі AgroReview.com

«Україна є одним із провідних виробників зерна із однією з найнижчих собівартостей його виробництва. Тому  передумови для вирощування, для інтенсивної відгодівлі худоби в Україні одні з найкращих у світі. Звичайно, що за обсягами виробництва не може яловичина тягатися з курятиною чи свининою, тому що по суті яловичина є найдорожчим м’ясом, яке може вироблятися промислово. Але все одно попит росте. Наприклад, в Китаї. Статистика імпорту Мінсільгоспу США говорить про те, що від 2014 року до прогнозів 2017 року імпорт яловичини в Китай зріс на 100%, тобто у 2 рази. В абсолютних цифрах – це  приблизно 800 тисяч тон. Все,  що ми виробляємо тут в Україні – це крапля в морі у порівнянні з цими цифрами. Якби ми відправили всіх бичків, яких ми можемо отримати від всіх корів, які у нас є в Україні, наприклад, в Єгипет, то ми б забезпечили лише 25 % їхнього споживання. Я не кажу вже про Китай, про Південно-Східну Азію, про країни Затоки, які є активними споживачами яловичини», - зазначив Євген Шатохін.

За даними ФАО, найбільшими виробниками яловичини в світі є США (15% світового виробництва), Бразилія (14%), ЄС (12%) і Китай (10%). Інші країни йдуть з великим відривом від цієї четвірки, яка забезпечує близько половини світового виробництва. Україна не є помітним виробником цього м‘яса у світових масштабах, її частка становить менше 1%. Однак, чому ж українські фермери не квапляться розробляти цю «золоту жилу»?

Як зазначив Євген Шатохін, є кілька моментів, які стримують Україну від інтенсивної розбудови цього напрямку тваринництва. По-перше, галузь молочного скотарства і взагалі виробництва ВРХ не консолідована: щоб якось векторно рухатися потрібна консолідація, якась ідея, навколо якої все буде об’єднано і тоді, можливо, буде більш стрімкий прогрес. По-друге, за словами експерта, вітчизняні переробники ВРХ не переймалися тим, що треба робити продукти з доданою вартістю, піклуватися про якість, експортуючи продукцію переважно до Росії. Насправді були часи, коли це був досить маржинальний бізнес, і маржинальність була в основному не у виробника, а у переробника. Хоча зараз ринок закрився, але  цей бізнес продовжує працювати. «Працює «по кривому» - через Білорусію, яка стала, за статистичими даними, суперспоживачем української яловичини. Всі ми розуміємо, що ця яловичина врешті-решт опиняється у Росії», - підкреслив Євген Шатохін.

Експерт відзначив, що працююча бізнес-модель експорту вітчизняної яловичини передбачає кілька обов’язкових компонентів. І з точки зору врахування кожного з них, модель вже не буде настільки цікавою для швидкого заробляння грошей. Справа ще й у тому, що всю відгодівлю одна корпорація забезпечити фізично не зможе.

«Компоненти включають у себе, по-перше, відгодівлю – вона необов’язково має бути консолідована в одних руках - в рамках однієї великої корпорації або кооперативу фермерів. Але вона повинна відбуватися за єдиними стандартами. Єдиний стандарт відгодівлі дозволяє нам отримати худобу приблизно однакових вагових кондицій з подальшими спільними або дуже похідними фізико-хімічними властивостями м’яса. По-друге, це сам забій. Якщо говорити про мусульманський світ, то потрібно, щоб був халяльний забій, тобто ні про яку ковбасу, ні про яку свинину поряд на цьому комбінаті не можна й говорити. У нас же як завжди всі хочуть займатися всім. Комбінатів, які спеціалізуються виключно на забої яловичини, і не займаються ані ковбасою, не розробляють курятину, якісь напівфабрикати, можна порахувати на пальцях однієї руки. Якщо ми говоримо, що наш цільовий ринок збуту – мусульманський світ, то необхідно від початку й до кінця таким чином планувати і будувати бізнес, щоб це відповідало вимогам халяль і дозволяло компетентній організації все правильно сертифікувати.  Має бути забій, який налаштований на роботу виключно з яловичиною. В результаті це дасть можливість витримати всі вимоги ритуального забою - халяль. Також це збільшить термін зберігання м’яса. Тому що для близького Сходу, наприклад, охолоджене м’ясо більш затребуване ринком і наразі наприклад, Австралія, США, Бразилія мають термін зберігання охолодженого м’яса від 60 до 90 днів, запакованого під вакуумом при температурі 0/-2. Якщо на підприємстві виробляють ковбасу або напівфабрикати, то неможливо дотриматися такої гігієни та термінів зберігання продукту. І третій компонент бізнес-моделі  – це маркетинг продукції, її збут. Привабливість бізнесу зменшується в рази при відсутності реалізації будь-якого з цих трьох компонентів бізнес-моделі. Така модель орієнтована на експорт та отримання валютною виручки, але на внутрішньому ринку вона не працює по причині відсутності культури споживання і через низькі доходи українців, які більше споживають курятини та свинини», - зазначив Євген Шатохін.

Планувати експорт можна (якщо ми говоримо про худобу зернової відгодівлі, яка дасть можливість отримати високоякісне м'ясо), маючи хоча б 30 тисяч голів худоби на рік. «Приблизно по 2, 5 тисячі голів відправляти кожного місяця на забій. Це мінімум, який потім можна добрати й іншою худобою, тому що на яловичину нижчої якості також є попит», - підкреслив консультант ФАО.

«Всі молочні господарства рахують гроші.  І в основному вони намагаються збути бичків, продати  і не заморочуватися з цим. Тому потрібна кооперація підприємців. Повинна бути структура, організація, яка дозволить всім учасникам, які проінвестували у даний бізнес-проект, заробити», - зазначив він.

Наразі у Продовольчій та сільськогосподарськіq організації ООН (ФАО) розробляється алгоритм дій, який би дозволив підприємцю або групі підприємців прийняти рішення щодо експортної бізнес-моделі. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Тепличні томати в Польщі втратили в ціні 12-14%

Ще тиждень тому тепличні господарства Польщі намагалися утримати ціни на томат. Але на початку цього тижня вони вже змушені йти на цінові поступки.

Так, за минулі вихідні тепличний томат в Польщі подешевшав на 12-14%.

На даний момент комбінати вже пропонують томат за 2,16-2,50 злотого/кг (0,51-0,59 євро/кг), тоді як ще в кінці минулого робочого тижня вони не згодні були вести відвантаження дешевше 2,50 злотого/кг (0,59 євро/кг).

За словами виробників, йти на такі заходи вони змушені насамперед через посилення конкуренції з боку продукції з літніх теплиць. При цьому вибірки у великих комбінатах також досить об'ємні, що теж чинить тиск на ціни.

Відзначимо, що на даний момент ціни на тепличний томат у Польщі всього на 4% вище, ніж у другій половині червня 2016 року. Однак, більшість гравців ринку впевнені, що тенденція до зниження цін збережеться в даному сегменті і далі.

За матеріалами «АПК-Інформ: овочі і фрукти»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як український фермер заробляє на найдорожчій у світі спеції

Тут не побачите ні картоплі, ні томатів, ні огірків. Натомість ген-ген, од краю і до краю, вирощують шафрановий крокус. Що це таке? Найдорожча в світі спеція!

Про це пише газета "Експрес".

Олег Демченко - одним із перших зацікавився екзотичною та перспективною рослиною. Відтак улітку на площі п’ять сотих гектара висадив цибулинки, а в листопаді, коли крокуси зацвіли, зібрав урожай. Cкільки? 250 грамів. Ні, не квітів, а червоних приймочок.

“Опісля висушив і все - присмака готова, - пояснює. - Її недарма називають королевою спецій: в Україні за один грам платять п’ять доларів, а на світовому ринку - вдвічі дорожче. Тож на невеличкій грядці без особливих зусиль можна заробити від 30 000 до 60 000 гривень. Хіба з картоплі матимете такий дохід? Ні”.

Фермер каже, що вирощувати шафранові крокуси неважко. Цибулинки висаджують у червні - липні, а в жовтні - листопаді з’являються квіти. Вони цвітуть лише 10 - 15 днів. Але чим швидше збереш і висушиш врожай, там кращою буде якість королівської присмаки. А відтак і ціна.

“Ми з дружиною зривали бутони крокусів вручну, - веде далі Олег Демченко. - Це неважко. Двоє людей можуть зібрати врожай із площі 20 сотих гектара. У шафранових крокусах найцінніше лише червоні приймочки. Отож акуратно відокремлюємо їх і сушимо. До речі, ці квіти ростуть на одному місці до восьми років, і щосезону врожай збільшується. Уявляєте, у світі виробляють лише 300 тонн таких спецій. Переважно в Ірані та Афганістані. А тепер ось шафранові крокуси прижилися і на Херсонщині”.

 “Українсько-шведське подружжя Боденів - Йохана та Лариси - першими завезли екзотичні цибулинки в наше село й започаткували незвичний бізнес. Виявляється, можна менше працювати на землі, а мати більший дохід. Раніше я займався городиною. Нестабільні закупівельні ціни змусили шукати щось нове. Ось так і зацікався шафрановими крокусами. Невибагливі, посухостійкі, прибуткові. Щоправда, кілограм садивного матеріалу коштує недешево - 4,5 євро. Але я вже підрахував - витрати повністю окуповуються через два роки. Першого сезону з одногектарної плантації збирають майже чотири кілограми врожаю, а в наступні - від 8 до 16. За кілограм королівської приправи платять 1500 - 2500 євро. От і порахуйте, скільки можна заробити на одногектарній площі”.

Наразі великого попиту на королівську спецію в Україні немає. Олег Демченко переконаний, що це - тимчасово. Селяни, відчувши заманливу перспективу, не скупляться на землю для крокусів. “Чим більше буде пропозицій, тим швидше зростатиме попит, - підсумовує фермер. - Зрештою, продають не тільки приправу, яка, до речі, не псується до десяти років, а й садивний матеріал. Також вигідно. Думаю, що шафранові крокуси можуть врятувати українське село від безгрошів’я. І насамкінець ще одна цифра: щоб виростити й зібрати кілограм червоних приймочок, треба затратити лише 350 трудогодин” .
 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview