Tempo950x100

Tempo300x100

На полях аграрної наддержави: як фермери виживають в боротьбі з владою і погодою

На полях аграрної наддержави: як фермери виживають в боротьбі з владою і погодою

Про це пише Страна.

“Політика вимивання оборотних коштів”

Два роки тому, коли Іван Биков став головою асоціації фермерів Харківської області, рентабельність його господарства становила 140%.

“Це дуже багато. Це надприбутки, – пояснює Іван Олександрович. – Це означає, що вкладаючи в кожен гектар землі 15 тисяч гривень (на обробку, добрива і так далі), я повертав собі ці 15 тисяч, і ще мав 140% зверху. Іншими словами, я міг конкурувати з великими холдингами. Сьогодні, вкладаючи ті ж 15 тисяч, я насилу відбиваю їх назад. І це, схоже, тільки початок.

Фермерське господарство Івана Бикова знаходиться в Харківській області. Це 50 гектар землі, які останнім часом дорого обходяться його господареві.

“За останні роки змінилося все. Спочатку Яценюк “оптимізував систему оподаткування”. Мовляв, ми зменшили кількість податків. Зменшили. Але податок на землю зріс в 19,8 разів! Чи не на 19,8%, а в 19,8 разів! Уявіть собі. Після цього у нас забрали пільги по ПДВ. Завдяки цьому податку, введеному ще Кучмою, Україна зуміла вибитися з числа відсталих аграрних країн. І сьогодні ми займаємо перші місця в світі за п’ятьма торговими позиціями. Наприклад, з експорту соняшникової олії. А можливим це стало тому, що Кучма свого часу заборонив експорт насіння. У підсумку, великий капітал змушений був прийти сюди, побудувати тут переробні заводи, і експортувати олію”, – зазначає фермер.

“По меду ми третій рік тримаємо перше місце, – продовжує Іван Олександрович. – Але це ініціатива не держави. Тут перекупники спрацювали, користуючись величезною різницею в ціні. Справа в тому, що на світовому ринку літр меду коштує $ 10, а у нас закупівельна ціна складає 45 гривень за кілограм. Крім того, ми вже повинні були ось-ось посунути Америку по пшениці і кукурудзі, але тепер, боюся, вже не посунемо”, – зауважує Іван Биков.

За його словами, останні два роки політика влади спрямована на те, щоб витягнути з агропромислового комплексу оборотні кошти.

“Мінус податок на землю, мінус 20% ПДВ. А якщо ще й землю продавати стануть, – то це ще мінус 60% грошей з обігу. Чому? Ось дивіться, – пояснює фермер, – припустимо, у людини є 100 га землі в оренді, він вкладає в гектар 10-12 тисяч гривень (на насіння, добрива, технології). А купити цей же гектар коштуватиме більше $ 1000.. Тобто, в три рази дорожче. Ось, припустимо, приходять до нього 20% орендарів, і кажуть: “ми хочемо продати землю”. І тоді фермер повинен її купити, інакше йому обробляти буде нічого. А щоб її купити, уявіть, скільки грошей потрібно вилучити з обороту. Значить, я менше вкладу у виробництво, у мене будуть значно менші врожаї. Плюс, багато продукції піде на експорт – ніхто ж не хоче продавати свій товар за дерев’яні гривні. У підсумку, через пару років такого господарювання країна зрозуміє що таке голод”, – підкреслює Іван Биков.

“Якби нам дали можливість заробити …”

Політику вимивання оборотних коштів відчули на собі й інші фермери.

“Ми живемо за законами джунглів”, – скаржиться фермер Леонід Кириченко, який обробляє 800 га землі на Херсонщині.

За його словами, всього в Україні зареєстровано близько 40 тисяч фермерських господарств – це мізерна кількість.

“Щоб ви розуміли, в Польщі їх мільйони! Але в Європі у фермерів наділи 22 гектара, 50 гектар. У США і Канаді максимум 300. А у нас основна маса землі знаходиться в оренді у величезних латифундистів, які тримають по 50-550 тисяч гектар! Крім того, на Заході фермери самі продають свою продукцію. Вони об’єднуються, за підтримки держави будують елеватори, адже щоб експортувати продукцію, потрібні елеватори і порти. Ми ж продаємо все посередникам – зернотрейдерам. Причому, ціну диктуємо не ми. І реалізуємо ми продукцію за гривні. Тоді як купуємо техніку і засоби захисту рослин – за долари. Навіть українські заводи з виробництва мінеральних добрив в цьому році працювати перестали”, – зазначає фермер.

Леонід Петрович каже, що останні три роки фермерів методично позбавляють пільг.

“Крім 20% ПДВ, які в 2015 році ліквідували, прибрали програму по півдню України. Раніше їм компенсували кошти, які витрачаються на зрошення, тому що ця сума може досягати 20% собівартості сільгосппродукції. Крім того, раніше йшла компенсація на куплений перший транспорт для фермера в межах 30%. Прибрали. І з банківськими кредитами біда. І що ще цікаво: тим, хто торгує із закордоном, 20% ПДВ повертають. А нам – ні. Тобто, все йде посереднику, а не виробнику. Я, звичайно, розумію, що у держави зараз таких грошей немає, але якби нам дали можливість заробити, ми б це все у вигляді податків повернули.

“Ми як черв’як, який потрапив під колесо”

Іван Биков, втім, не вірить, що справа в нестачі грошей. Він бачить в цьому цілеспрямовану політику держави.

“Тому що на світовому ринку міцна Україна нікому не потрібна. Ось дивіться раніше кукурудза на світових ринках коштувала 400 доларів, але коли ми вийшли на ринок ціна впала до $ 167. Там ще, звичайно, інші чинники зіграли свою роль, падіння ціни на нафту, наприклад. Але тим не менш, конкурентоспроможна Україна нікому в світі не потрібна. Тому наш уряд і проводить реформу по обвалу гривні з метою зменшення населення країни”.

Фермер з Черкаської області Віктор Гончаренко погоджується з тим, що фермерів заганяють в кут спеціально, проте бачить в цьому, скоріше, не іноземний вплив, а місцевий переділ власності.

“На сьогоднішній день в деяких областях орендна плата становить 10% від вартості землі. У підсумку, деякі культури вже вирощувати невигідно. Наприклад, ячмінь. Та й пшениця вже на межі. Тваринництво стало збитковим. Сьогодні за літр молока приватнику платять 3,5 гривні, тобто, тримати корову невигідно, тому корів пустили на м’ясо. У підсумку, поголів’я немає, а виростити корову – це не курку, і навіть не свиню, – пояснює Віктор Григорович. – Словом, нас дійсно знищують”.

“Сьогодні фермери, які працюють в правовому полі, не можуть конкурувати з агрохолдингами, – продовжує він. – Одна справа, у людини 20 гектар землі, і зовсім інша справа – 550 тисяч гектар. А податок однаковий … І ви не забувайте, що фермер проживає в селі. Він підтримує соціальну сферу села: школу, людей. Та й всю економіку України тримає на собі сільське господарство. Від промисловості вже практично нічого не залишилося. Від сили, відсотків 10 підприємств, які працювали в Союзі, поки ще на плаву. А агрокомплекс … Ми, може, і не на тому рівні, щоб посунути Америку, але могли б зайняти гідне місце на світовому ринку. Тому що продукція у нас якісна, і за рахунок того, що у виробника її забирають за копійки, – ще й дешева. Але нам постійно вставляють палиці в колеса. Ми знаєте, в ролі того черв’яка, на якого наїхало колесо. І ми звиваємося, звиваємося.

“Я, звичайно, сподіваюся, що здоровий глузд переможе. Адже якщо знищать фермерів, то програє вся країна, тому що ми працюємо на внутрішній ринок, – говорить Віктор Гончаренко. – У середу ми були на прийомі у Володимира Гройсмана. Він пообіцяв, що буде допомагати фермерам. Ми вже майже розробили програму. Подивимося, що будемо. Дуже хочеться вірити”.

А поки що фермери намагаються виживати самотужки.

“Знаєте, в народі є таке прислів’я “у кого гроші – за того і бог, – каже фермер Іван Биков. – Мало того, що влада на нас тисне, так в минулому році ще і несприятливі погодні умови склалися. Кукурудза та соняшник вимагали сушки, а це величезні гроші. Та й в цьому році знову несприятливі умови для кукурудзи.

“Або влада, або погода, – зітхає і фермер з Київської області Іван Чубук. – Але з погодою ми якось домовимося”.

Перегляди: 0
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/na-polyah-ahrarnoyi-nadderzhavy-yak-fermery-vyzhyvayut-v-borotbi-z-vladoyu-i-pohodoyu
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати