150670

На українській органічній фермі намагаються відродити популярні в минулому сорти рослин

“Не думай, що країна зробила для тебе. Думай, що ти зробив для країни”, – ці слова Джона Кеннеді стали девізом для фермера-вченого Андрія Вдовиченко. Журналісти UATV зустрілися з власником ферми, який у своєму господарстві вирощує органічну зелень і томати черрі. Для нашого героя органіка – це не просто мода, це філософія життя, напрям, який несе добро для оточуючих і не шкодить природі.

“Зараз такий час, коли, напевно, кожен відповідальний громадянин повинен думати, що він може зробити для своєї країни, для суспільства, для землі, по якій він ходить. Органічне виробництво – це той напрямок, який несе добро для оточуючих. Це діяльність, що не завдає шкоди природі. На мою думку, органіка є основою якісного харчування. А якісне харчування – це та цеглинка, яка допоможе створити здорову націю. Адже ми – це те, що ми їмо “, – говорить фермер-вчений Андрій Вдовиченко.
Як стверджує фермер, не обов’язково мати профільну базову освіту, щоб бути успішним в органічному сільському господарстві. Навіть навпаки – мислення дилетантів не заангажоване університетською схемою “рослина захворіла – внось хімікати”. Тут потрібно думати ширше, привносити щось своє, радитися з іншими виробниками.

Після захисту кандидатської дисертації Андрій Вдовиченко став директором науково-виробничого підприємства в Київській області. Через деякий час ця організація першою в Україні почала займатися органічним виробництвом. У Андрія було звідки запозичувати досвід: перш, ніж почати свою справу, він побував на багатьох підприємствах різного профілю, які займаються вирощуванням органічних продуктів в європейських країнах вже багато років.
“Півтора-два роки тому я навіть не уявляв, що таке теплиці. Тому було дуже цікаво вникнути в цю справу. Зараз ми побудували перші органічні теплиці. При їх будівництві по максимуму використовувалися екологічні матеріали, наприклад, метал і дерево”, – відзначає Андрій Вдовиченко.

У теплицях фермер вирощує шпинат, кріп, петрушку, коріандр, рукколу, черрі та інші культури. У планах на найближчий час – почати виробництво огірків і перцю.
“Звичайно, крім зарубіжної селекції, нам дуже цікаво повернутися до українських сортів, які в радянські часи користувалися великим попитом. Їх особливість в тому, що вони володіють чудовими смаковими якостями, що зараз дуже важко знайти в сучасних сортах. Тому у своїй роботі ми акцентуємо увагу як на найсучасніших досягненнях селекції (саме органічні сорти), так і на пошуках тих старих дідівських сортів, які ми і наші батьки пам’ятають з дитинства“, – розповідає Андрій Вдовиченко.

За словами фермера, він не женеться за кількістю. Тому в його господарстві і роблять акцент на підборі сортів, які сподобаються насамперед йому самому. Адже головне, щоб продукт був унікальним, і спробувавши один раз, покупець захотів купити його ще раз.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як створити прибутковий бізнес на вирощуванні соняшнику

“Любити землю щиро й сердечно” – ці слова для фермера Володимира Габенця стали девізом життя. Ставлення до землі, вважає він, має бути таким же, як до своєї сім’ї, адже вона – жива, і на любов обов’язково відповість хорошим урожаєм. Попри комфортне міське життя, Володимир Васильович вирішив повернутися в рідне село на Житомирщині, де одним із перших на поліській землі став вирощувати соняшник, пише  uatv.ua.

Раніше в цьому регіоні соняшник не культивували. Цю культуру тут почали вирощувати 6-7 років тому. Вибір фермера упав на неї, тому що вона досить прибуткова, соняшник переробляють в Україні, а також із ним можна виходити на експорт. “У 2011 році ми вирішили вперше посіяти соняшник. У перший рік він показав врожайність у 20%, тоді як по Україні вона становила приблизно 17-18%”, – відзначає Володимир Габенець.

Аналітик-маркетолог Роман Шепетько розповів, що наша країна є одним із лідерів з експорту соняшникової олії. Україна відправляє цей продукт приблизно в сто країн світу.
Поліські землі, де вирощує соняшник Володимир Габенець, це зона ризикового землеробства, адже тут піщаний ґрунт. Але це не зупиняє фермера.

“Не в землі проблема. Це не земля повинна бути хороша, а технолог. Сьогодні ми прийшли до такого рівня господарства, що не поступаємося ні європейським країнам, ні іншим аграрним державам”, – говорить Володимир.

У господарстві фермера вирішили додатково не підгодовувати рослину мінеральними компонентами, щоб вона сама добувала собі підживлення. Габенець велике значення надає технологіям, адже якісна техніка дає якісну підготовку ґрунту.
“Це така свобода, коли людина займається справою, яка їй до душі. Земля – ​​це можливість щороку народжуватися заново. Саме моя земля повертає мене кожного року не до весни або літа, а до нового життя. Я радію, коли дивлюся, як визріває соняшник“, – зізнався фермер.

Габенець каже, що дуже радий працювати на землі своїх предків. Він сподівається, що його діти й онуки приєднаються до цієї справи, не забуваючи ніколи, де їхнє коріння.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Без їжі та води: у порту «Чорноморськ» майже два тижні простоює фура з 300 вівцями, половина з яких вже загинули

У поромному терміналі Чорноморського порту від голоду і спраги помирають три сотні овець. Живий вантаж зачинений у фурі – вивезти отару  з порту без дозволів неможливо. Про це йдеться у сюжеті ТСН.

Три сотні овець у тісній фурі у три поверхи опинились у смертельній пастці. Машина не може виїхати за межі порту, натомість господарі не можуть передати  на територію бодай якийсь корм. Тварин неможливо ані нагодувати, ані напоїти. Одна за одною вони конають, а живі стоять на трупах. Сморід довкола - неймовірний.

"Я билася, я зверталася до наших ветеринарів, на що мені відповіли, що нічим допомогти не можуть. Одеса направляє мене на Київ, Київ відправляє мене в Одесу. Я неодноразово стукала в усі двері, на що мені відповідали, що це не їхня проблема і щоб я вирішувала, як хочу. Тварини мучаються, і я страждаю разом з ними", - розповідає власниця овець Олена Севинч.

Власниця овець та добровольці з сусідніх фур намагалися хоч якось підтримати тварин – ламали гілки, збирали довкола суху траву. Але як нагодувати три сотні овець  кількома руками в портовому терміналі?

Вівці експортували поромом до Туреччини. Здорові, оглянуті фахівцями, вони пройшли належний карантин й вирушили через море. Але покупець по свій товар не прийшов, і вантаж повернули  до України. Пором привіз фуру в порт, а далі ситуація зайшла в глухий кут.

Ветеринарна служба заборонила вивозити тварин з території терміналу. Мовляв, хто-зна, яку заразу вони підхопили.  Проте коментувати ситуацію відмовляється.

У департаменті ветмедицини пояснюють - закон забороняє  ввезення тварин з країн, де фіксували спалахи небезпечних хвороб.

"У Туреччині, і в тому числі у 2018-му році, реєструються такі захворювання небезпечні, як ящур, чума дрібних журних, блутан і низка інших. У нас немає підтвердження компетентного органу, що вони не мали там ніякого контакту з іншими тваринами, не вивантажувались і навіть не спускались на територію. Дані тварини підлягають або поверненню назад у Туреччину, або знищенню на території України за кошти власника або перевізника", - каже заступник директора департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Артем Саєнко.

Тобто потенційно небезпечних тварин треба  вбити та спалити. Але для цього їх також необхідно вивезти за межі порту, аж до Вінницької області, а зробити це без дозволу також неможливо.

Поза камерою власниця розповідає: вирішити питання їй пропонували за хабар, але вона відмовилася. Кинути овець, яких сама ростила, напризволяще теж не може. Тож живе у кабіні фури, у  страшному смороді, вдень і вночі слухаючи, як у муках помирають плоди праці її і співробітників та очікувані заробітки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Органічна малина українського фермера стала популярною в Європі

Саме з любові до малини й народилося господарство в селі Фасова Макарівського району Київської області. Фермер Сергій Савчин займається цією ягодою вже дев’ять років. А все починалося з хобі та бабусиного городу, пише uatv.ua.

“Багато років тому з’явився інтерес саме до цієї культури, було цікаво її вирощувати. Починав із 12 соток. Бабуся дала ділянку землі, на якій нічого не росло, ось і почав займатися малиною. Бачив перспективу в цій культурі, яка принесе доходи на українському та європейському ринку. Закуповував якісні ремонтантні сорти, які мають високий потенціал врожаю”, – розповідає Сергій Савчин.

Зараз у господарстві 70 га землі. 37 га засаджено органічною ягодою ремонтантного сорту малини, яка плодоносить із середини літа до перших морозів.

“Характеристика цього сорту ягоди – до 8 тонн з гектара органічної продукції екстракласу, яка йде на експорт. Рослина – як дитя, від самого процесу посадки до цвітіння та збору ягід було цікаво побачити весь процес. Ця діяльність мене затягнула, я відчуваю, що це моє покликання”, – говорить фермер.

Під час вибору місця особливих проблем не виникало, розповідає фермер. Наша країна славиться своїм чорноземом по всьому світу. Найважчим для вирощування малини було підготувати землю.

“Весь процес підготовки землі для вирощування органічної ягоди – дуже складний… Земля повинна відпочити, не оброблятися протягом п’яти років гербіцидами, пестицидами, щоби була цілина”, – відзначає Сергій.

Мати у своєму розпорядженні таку розкішну землю – добре, але все-таки це лише частина успіху агробізнесу, діляться агрономи. Головний секрет – вкласти в неї душу й багато сил. “За нею доглядаємо, як за своїм дітищем. На даний момент працюємо по 18 годин на добу”, – говорить фермер.

Півтора року тому перейти на вирощування саме органічної ягоди Сергія спонукала не мода, а усвідомлення своєї відповідальності перед споживачем, своїми дітьми і самою природою.
Вся ягода, яка вирощується в господарстві, сертифікована за класом “органік” – це означає, що продукт вирощено, зібрано й перероблено відповідно до екостандартів, прийнятих у Європі.

“Наша ягода – екстракласу. Перевіряється в німецьких лабораторіях. У нас і листя, і ґрунт беруть на аналіз. З цими висновками ми можемо сміливо йти крок у крок з європейським товаром на одному рівні. Ми ягоду продаємо не тільки в Україні, вона також іде на експорт”, – говорить фермер.

У планах фермера – не зупинятися на досягнутому та розширювати асортимент вирощуваних органічних культур. Скоро на його полях можуть з’явитися також полуниця, аґрус, смородина.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У Гошівському монастирі черниці вирощують шампіньйони

Гошівський монастир сестер Пресвятої родини унікальний. Незважаючи на те, що там проживає всього 10 черниць, свій притулок вони перетворили в центр соціального підприємництва.

Першим стартапом для черниць стали шампіньйони, далі були сонячні колектори та макаронний цех. Третину сестри передають на добрі справи, організовують для дітей табори, приймають на реабілітацію сім’ї учасників АТО та фінансово підтримують малозабезпечені родини.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Волинське село прославилося незвичним бізнесом

У Хворостові, що на Волині, кожна родина вирощує гарбузи. Їх тут висіюють гектарами, навіть більше за зернові та картоплю.

Гарбузовий бізнес селяни ведуть вже 10 років, – йдеться у сюжеті ТСН.

Гори гарбузів у селі є біля кожної хати. Їх висаджують гектарами, а насіння з них вибирають цілими родинами. Розмір гарбуза – це не головне, важливо, щоб всередині було якісне насіння. Саме з нього селяни і мають зиск. Спершу висушують на спеціально облаштованих дошках прямо на городі. Каші з таких гарбузів не звариш, адже то кормові. Вони смакують лише худобі, а решту селяни залишають у полі на перегній.

Гарбузи тут не сіють лише ліниві. Їх більше, ніж картоплі чи зернових, бо менше затрат. Плантації щороку збільшують, а заробляють менше. Якщо торік насіння у селян перекупники брали по 50 грн за кілограм, то зараз дають лише 35. Не на камеру в селі розповідають, що майже все насіння йде на експорт і коштує в рази дорожче. Однак селяни гарбузовий бізнес полишати не збираються. Наступного року обіцяють сіяти ще більше.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview