На які українські продукти чекають в Індонезії? Знає Андрій Ярмак

Під час місії вони провели переговори з понад 200 імпортерів у трьох країнах – Сінгапурі, Малайзії та Індонезії. Економіст ФАО та лідер місії Андрій Ярмак ділиться враженнями від Індонезії на своїй сторінці у Facebook.

Ринок Індонезії – це дев'ять ринків України за обсягами
 
Індонезія однозначно перевищила наші сподівання! Ми їхали до бідної країни, а потрапили до однієї з найпотужніших економік світу з величезним середнім класом, де близько 40 мільйонів мешканців мають щомісячний дохід на рівні 1500 доларів США та вище, а середня чиста зарплата водія автомобіля в столиці країни Джакарті складає 500 доларів США на місяць.
 
Індонезія – це країна, де мешкає понад 260 мільйонів людей, а, враховуючи темпи зростання населення, за кілька років тут буде понад 300 мільйонів мешканців.
 
Іншими словами, ринок Індонезії – це дев'ять ринків України за розмірами, якщо враховувати паритет купівельної спроможності. І вони всі люблять попоїсти!
 
Що приємно – в країні відбувається поступова лібералізація торгівлі. Адже зараз на кожен з товарів, що завозиться, потрібно отримувати спеціальну квоту і взагалі, процедури не дуже прозорі. Але боротьба з корупцією ведеться – постійно саджають міністрів і чиновників.

Фото ФАО

Економіка країни зростає на 5-7% щорічно.

Посольство України в Індонезії займає надзвичайно активну позицію, і готове підтримувати українського постачальника. Це патріотичні і дуже професійні люди. Я пишаюся тим, що у нас є такі дипломати, які тримають марку нашої країни та відстоюють її інтереси!

Щодо наших продуктів – ось кілька фактів, що можуть бути корисними. 

Фото зі сторінки Андрія Ярмака у facebook

 
Яблука, цибуля та ягоди
 
Щодня Індонезія імпортує близько 30 контейнерів яблук. Весь український експорт яблука – це менше 20 днів імпорту яблука Індонезією.
 
Сьогодні Індонезія імпортує 200 тисяч тон яблук на рік – точніше це було рік тому, а сьогодні, я думаю, вже 250. Цілком імовірно, що за 10 років країна стане найбільшим імпортером яблука в світі.
 
Споживання яблука в Індонезії – це мода і престиж. Якщо ти сучасний – то ти купуєш яблуко! Яблуко – це хороший подарунок в Індонезії.
 
Витрати на просування яблука в мережах супермаркетів країни є в рази нижчими, ніж в мережах України. Відповідно, такі інвестиції дають хорошу віддачу. Яблуко можна купити навіть в маленьких магазинах – воно упаковане по 2 або 4 штуки і лежить в холодильнику.
 
Найкращий сорт яблук для ринку Індонезії – Red Delicious, але ми з колегами зробили місцевим імпортерам ще цікавіші пропозиції, від яких у них загорілися очі. Виявляється, далеко не кожна країна має необхідне за якістю яблуко, адже в Індонезії люблять дуже соковитий фрукт.
 
Імпортери вважають, що наше яблуко має продаватися в сегменті яблука США, при цьому якість у нього може бути не гіршою, а ціна – значно привабливішою.
 
Я прогнозую, що в сезоні 2018/19 оптові ціни на яблуко в Україні опустяться до 5-7 гривень за кілограм або трошки більше, якщо буде девальвація. Якщо вдасться системно спрацювати по Індонезії, ми отримаємо за експорт до цієї країни чисту ціну на рівні 20 гривень за кілограм – і це вже враховуючи очікуваний обвал цін в ЄС.
 
Постачати черешню  до Індонезії буде складно: вона має бути дуже великою, бажано 30+, і не менше 28+. Зате ціна, якщо зможемо зробити поставки, буде приємною. Втім, для експортерів є простіші альтернативи.
 
Ринок замороженої ягоди потрібно штовхати. Він вже є і росте. Свіжа ягода також має цікаві можливості, проте малини продається дуже мало. Потрібно займати цей ринок в будь-якому разі – він дуже перспективний.
 
Наша цибуля тут дуже цікава, і ціна на неї може бути непоганою. Вся жовта цибуля тут імпортується, а місцеві вирощують та споживають лише цибулю шалот.
 
Українська плодоовочева асоціація (УПОА) погодилася організувати приїзд 3-5 провідних імпортерів фруктів та овочів з Індонезії до України влітку. Це будуть лідери ринку, які просто так не стали б їхати, бо часу у них обмаль – це дуже гарні новини.
 
 

Фото зі сторінки Андрія Ярмака у facebook

Ринок меду
 
Мед є дуже популярним продуктом в Індонезії. Складається враження, що його популярність тут вища, ніж в Малайзії та Сінгапурі. Можливо, основною причиною є те, що на поличках досить багато меду місцевого виробництва.
 
В будь-якому разі, роздрібні ціни на мед тут досить приємні. Найдешевші версії коштують близько 10 доларів США за кілограм. Чим преміальніший магазин, тим більший там вибір меду.
 
Дуже цікаво, що більшість меду пакується в пластик. Скляні банки зустрічаються зрідка, але частіше, ніж в Сінгапурі та Малайзії. Споживачі не проти меду в пластику. Ще один момент – тут дуже люблять мед в стіках на одну порцію. Він завжди є в асортименті.
 
Найдорожчим є мед “Manuka”. Це монофлорний мед з нектару дерева манука, що росте лише в Новій Зеландії та Австралії. Існує багато легенд про його цілющі властивості, але жодна з них не має наукового підтвердження. Більше того, дослідження показують, що нічого особливого в такому меді, порівняно з іншим, немає. Однак це не заважає виробникам такого меду утримувати роздрібну ціну на рівні 150 доларів США за кілограм. Оптова ціна, відповідно, буде десь приблизно на рівні 60-70 доларів США за кілограм.
 
І ще одне – тут майже не знають про соняшник. Соняшниковий мед в Індонезії можна продавати як дуже крутий і дорогий, а також – нішовий товар. І рекламувати його зручно, бо квіти соняху виглядають дуже гарно.
 
Поки що полички займає переважно мед з Австралії, Нової Зеландії та Китаю. Офіційно Індонезія імпортує лише близько 2 тисячі тон меду, але здається, що значно більше – адже тут понад 260 мільйонів споживачів.
 

Фото зі сторінки Андрія Ярмака у facebook

 

Молочні продукти
 
Індонезія входить до 20 найбільших імпортерів молочної продукції в світі, витрачаючи на імпорт молочних продуктів близько 1 мільярду доларів США на рік.
 
В магазинах дуже багато вершкового масла – схоже, що воно стає частиною раціону. Сир також займає значну частину полиць. Дуже багато йогуртів – їх споживають масово.
 
Дві третини імпорту – це сухе молоко та суха підсирна сироватка. Частка масла становить 11-12% в імпорті. Сир – приблизно на такому самому рівні. Це досить чимало, як для азійської країни.
 
При цьому, середня ціна на масло – 440 гривень за кілограм, а сир типу гауди коштує приблизно 550-600 гривень за кілограм.
 
Індонезія – це непоганий ринок для українських молочників. Але жодної поставки на цей ринок останніми роками ми не зробили.

Я думаю, що проблема полягає в формальних обмеженнях, але у нас в цій країні дуже професійне посольство, яке дійсно може допомогти. Тому я рекомендую молочникам звернути увагу на цей перспективний ринок збуту.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Успішний маркетинг чи образливий сексизм: що означає агрокалендар?

Несподівано компанія "Імперія-Агро", дистриб'ютор посівного матеріалу та засобів захисту рослин, вирішила відзначити десятиліття випуском досить дивного календаря. На його обкладинці чоловіча половина колективу компанії радісно їсть суші з голої дівчини, а на звороті дивиться їй (можливо, так само радісно) на п'яту точку. "Своїм настінним календарем ми хотіли підкреслити, що для досягнення успіху потрібно займатися будь-якою справою із задоволенням, і кращий сервіс своєму клієнтові можуть надати тільки щасливі і задоволені життям працівники!" - пише компанія.


Соцмережі не зрозуміли

Оскільки соціальні мережі не сплять, "креатив" компанії швидко розійшовся інтернетом. Більшість коментарів були вкрай критичними.

Увагу до календаря привернула Дарина Засаднюк.

k1

 

Оксана Кравцова була також обурена.

k2

 

"Огидно і гидко дивитись на це, і дуже шкода, що представники бізнесу зневажають жінок", - написала Ліга захисту прав жінок "Гармонія рівних".

 

k3


Подібних постів було багато. Ми вирішили запитати у PR-фахівців, як вони оцінюють такий хід компанії. Їм ідея сподобалася.

Сміливий хід, але обличчя воскові

k4

Дарина Сухенко, СЕO агентства Trembita PR, каже, що це гарний хід:

 

"Коли ви виходите за рамки звичних стандартів, то завжди привертаєте увагу. На агроринку часто компанії у зовнішній комунікації не мають свого обличчя. Так, закривши логотип на буклеті або корпоративному календарі однієї компанії, ви легко переплутати її з іншою. Чого не скажеш про цей продукт. Кожен, хто побачить цей календар, без помилки згадає, хто його зробив. Якщо спочатку компанія "Імперія-Агро" ставила перед собою мету - привернути увагу, змусити ринок і ЗМІ про себе говорити, відрізнитися від сотні корпоративних календарів конкурентів, тоді такий PR-хід потрібно вважати ефективним.

Красивий і сміливий хід, для аграрної галузі - так точно. Цільова аудиторія тут, здебільшого, чоловіки. Окремо потрібно відзначити ідею показати цінності компанії через характерні фото ключових співробітників. Коли календар даруватимуть партнерам, вони точно будуть здивовані нестандартними образами колег. Що стосується оголеного тіла на обкладинці, то, можливо, когось це шокує, але точно не залишить байдужим. А для будь-якої комунікації завжди важливо викликати емоції. Згадайте календарі виробника шин Pirelli, які випускаються щорічно з 60-х років і мають величезний успіх. Широка аудиторія про бренд дізналася якраз завдяки їх провокаційним календарям".

k5

Станіслав Шум, CEO контент-маркетингового агентства Top Lead, сподівається, що наступний хід компанії буде таким же сміливим:

"Завдання маркетингу - привертати увагу, а не виховувати смак. Відсутність смаку в даному випадку мене не хвилює. Сміливість - це важлива якість для маркетингу. Українські компанії з індустрії Agri & Food тому і відчувають труднощі з просуванням на зарубіжних ринках, що їм не вистачає сміливості в комунікації зі споживачами. В Україні достатньо сумних і безликих маркетингових рішень від компаній, які бояться ризикнути. Тому я ставлю "Імперія-Агро" великий плюс. Це перший раз, коли в Україні дискусію викликав календар. Календар, хлопці! Так, не кожен в київському офісі поділяє їхній смак. Зате будьте певні - коли вони передають ці календарі клієнтам, їм є про що поговорити. Сподіваюся, їх наступний хід буде таким же сміливим.

У календаря є своя цільова аудиторія. Що знають про її смаки критики календаря? Нехай спробують покритикувати календар німецьких фермерів".

k99

Юрій Балалаєв, головний редактор Діджитал-агентства ITCG, вважає календар "Імперія-Агро" не найвдалішим прикладом подібної роботи:

"Календарі з оголеною жіночої або чоловічої натурою - досить давній прийом, що завжди працює. PR-галас забезпечен.

Такі "галузеві" календарі по всьому світу випускають знамениті спортсмени та спортивні команди, ветеринари, пожежні, автомайстерні і т.д. Більшість з них створюється для популяризації галузі або залучення уваги до соціально-значущої теми.

Завжди в роботі над таким проектом важливо не переступити межу і здійснити роботу на високому виконавському рівні, не вульгарно і не грубо, нікого не принижуючи. Інакше такий PR завжди буде зі знаком мінус, а над "картинками" буде сміятися весь інтернет. А ще проект може образити людську гідність і викликати гнів феміністичних організацій.

Приклад "Імперії-Агро" - не найвдаліший як з точки зору рівня виконання, так і в плані вибору способу залучення уваги до компанії.

Ось приклад - календарі (тут і тут) зі швейцарськими фермерками і фермерами, який демонструє, на якому рівні повинні проводитися такі роботи.

Знамениті календарі Pirelli - це вже, швидше, чисте мистецтво, ніж реклама. Але навіть такий бренд, побоюючись ризикованої теми і скандалів, за останні пару років перейшов в менш відверту площину".

k6

Михайло Бурик з рекламно-консалтингового агентства Soda обкладинку називає неестетично, але в цілому ідея календаря також подобається:

"В цілому сама ідея має право на життя і подобається. Але реалізація дійсно дуже кульгає. Якщо не брати слайди з голою панянкою, позаяк це нотки сексизму (зараз популярна тема звинувачувати в цьому компанії) - то підхід цікавий. У чому проблеми:

1) дівчина на обкладинці - не естетично, краще б прив'язали це до аграрного напрямку;

2) ретуш неправдоподібний, дуже відштовхують неприродні люди; вони схожі на воскові фігури - виглядає дуже дешево і неякісно;

3) погано опрацьовані шрифти - дешево; не можна використовувати більше трьох накреслень в одному макеті;

4) на половині на слайдів відсутня логіка. Я б команду компанії помістив в більш природну для цієї сфери середу: теплиці, експерименти, обладнання, робота з землею, більше природи і яскравих соковитих локацій. Другий варіант, якщо не використовувати тематичні зв'язки, застосовувати максимально зрозумілу середу, яка прямо описує спрямування картинки.

Великим жирним плюсом можу виділити ідею використання колективу. Фото людей завжди лояльно і позитивно сприймаються глядачем, і вказують на надійність. Тим більше ти в обличчя бачиш, з ким працюєш. Великим жирним мінусом можу виділити якість реалізації дизайну і фото".

Або це об'єктивація?

У корені не погоджується з такою оцінкою календаря Анна Довгопол, координаторка програми "Гендерна демократія" Фонду ім. Г. Бьолля в Україні. На її думку, автори календаря зводять роль жінок до рівня речі, якою можуть користуватися чоловіки:

k7

"Є така поширена теорія серед тих, хто займається рекламою, що секс продає. Тобто, не стільки зображення сексуальних актів, скільки використання сексуально привабливих образів людей певної статі для просування товару. Однак ця теорія давно була спростована, і ось кілька аргументів чому.

По-перше, секс відволікає від продукту і не збільшує бажання його купити. Він привертає увагу до реклами, але не збільшує бажання купити товар. Погодьтеся, коли ви вирішуєте, у кого купити, наприклад, зерно або техніку, ви свої сексуальні переживання не включаються, а працюєте іншими органами. По-друге, кого зазвичай зображують в сексуалізірованние вигляді? Правильно, жінок. Як видно з цього календаря. Тобто як споживач продукту розглядається винятково чоловік, якому продають продукт за схемою "баба + товар". Іншими словами: купиш наш продукт - будеш успішним, і матимеш можливість користуватися ще й красивим жіночим тілом.

Жінка в такій рекламі - тільки тіло, яким користуються, вона зведена до об'єкта, бездушною речі (звідси назва підходу - об'єктивація). Виходить, що в агробізнесі працюють тільки чоловіки, які мають настільки застарілі погляди, що не розглядають жінок як рівних учасників бізнесу, а тільки як сексуальні об'єкти. Те, що подібне зображення жінок принижує, настільки очевидно, що навіть дивно про це говорити.

У той час, як жінки, які складають більше половини населення України, присутні у всіх сферах життя, маючи дуже різні ролі (про що також свідчать інші сторінки календаря), автори подібної реклами зводять їх до рівня речі, якої можуть користуватися чоловіки. Ці погляди вкрай застарілі і немодні (як і вся стилістика календаря, родом з 90-х), і робити такі продукти просто соромно. Нарешті, зображення жінок сексуальними іграшками для користування чоловіків в костюмах принижує також чоловіків. Оскільки означає, що для успішності і високої самооцінки чоловікам потрібно принижувати жінок. Без цього вони не можуть бути самодостатніми і мужніми. Але кому потрібні такі чоловіки?"

Більш докладно про дослідження, про які згадує Анна, можна почитати тут. Одне проводили в США вчені з трьох університетів (Іллінойсу, Каліфорнії і Болл Стейт (Індіана)). Дослідники зібрали разом і зробили метааналіз майже сотні наукових робіт про рекламу, опублікованих з 1969 по 2017 роки. Відзначається, що сексуальний контент аж ніяк не є запорукою того, що людина запам'ятає, що саме рекламується, а тим більше - про яку торгову марку йдеться. До того ж, нерідко учасники дослідження мали негативне ставлення до брендів, в рекламі яких був присутній сексуальний контекст. Причому, якщо чоловікам така реклама часом подобалася, то жінки, які брали участь в дослідженні, були не в захваті.

Сексистським календар від "Імперія-Агро" назвала і кандидат соціологічних наук, дослідниця за програмою ім. Фулбрайта в Колумбійському університеті (США) Тамара Марценюк. Вона каже, що будь-яка компанія, яка дотримується українського законодавства і поважає цінність рівних прав і можливостей, людської гідності не робить подібні календарі. "У сільському господарстві, агросфері працює чимало жінок, внесок яких подібним зображенням компанія "Імперія-Агро" нівелює", - зазначає Тамара.

Магнолія-ТВ створила програму-обговорення цієї гучної події "Чи потрібен закон для заборони сексуального підтексту в рекламі?", де поцікавилась думкою журналістів, культурних діячів, політиків, маркетологів та народного депутата у зв'язку із календарем "Імперія-Агро".

В принципі, якщо своїм календарем "Імперія-Агро" планувала залучити до себе увагу, то їй це вдалося. Тільки незрозуміло, яким чином те, що топ-менеджмент їсть суші з голої дівчини, гасить пожежу, тягає шини і їздить на "кубику" - там адже є ще 12 місяців - має ілюструвати їхній професійний підхід до продажу ЗЗР. Напевно, ніяк. Крім того, компанії з таким календарем точно варто готуватися до критики і продумувати наперед кризову комунікацію.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чи отримають аграрії держпідтримку у разі втрати врожаю

19 січня Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради розглянув проекти законів щодо страхування сільськогосподарської продукції.

Нардепи пропонують реформувати поточну модель державної підтримки сільськогосподарського страхування шляхом створення Державного агентства сільськогосподарського страхування - установи, що виконує спеціальні функції у сфері сільськогосподарського страхування відповідно до завдань, визначених Законом.

На думку народного депутата Андрія Вадатурського, дієва допомога полягає не стільки у виділенні державних дотацій на страхування, як у виведенні ринку в легальне поле. За його словами, страхування тоді стане більш поширеним і дешевим інструментом.
«Потрібно більше працювати в напрямку локалізації та детінізації аграрного виробництва, щоб виробники могли працювати з банками. Коли агровиробники почнуть масово працювати легально, тоді з'явиться попит на ринку агрострахування», - підкреслив Андрій Вадатурський.

У результаті обговорення. Комітет рекомендував Верховній Раді прийняти за основу проект Закону України про державну підтримку сільськогосподарського страхування № 6355-1, який спрямований на посилення захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників та забезпечення стабільності виробництва аграрної продукції.

Як відзначив експерт  страхового ринку, генеральний директор ТОВ «Агрориск» Володимир Юдін, якби держава закладала в бюджет суми на субсидування агрострахування, як це робиться в ряді розвинених світових країн, це би збільшило довіру фермерів до даної послуги в рази.

«Держава повинна усвідомити, що в разі виникнення форс-мажорних обставин масового характеру, загибель врожаю призведе до зниження надходжень коштів до бюджету від експорту агропродукції, частка якої сьогодні в загальному експорті країни становить 42 %. Державі все одно доведеться виділяти гроші на покриття збитків сільгоспвиробникам від наслідків стихії. А, закладаючи гроші заздалегідь, державі в подальшому не доведеться шукати кошти в авральному порядку. Все це можна зробити досить швидко, якщо у держави буде чітке бачення концепції розвитку ринку агрострахування», - зауважив Володимир Юдін.

За словами експерта, у першу чергу, необхідно змінювати ставлення аграріїв до страхування, адже фахівці та сертифіковані експерти здатні грамотно оцінити ризики, які приймаються на страхування, та надати об’єктивну оцінку посівів. На думку Володимира Юдіна,  у разі прийняття запропонованих нардепами законодавчих ініціатив,  агрострахування в Україні буде розвиватися активніше, надаючи сільгоспвиробникам можливості для мінімізації ризиків, і як наслідок,  ефективного способу захисту свого бізнесу.

За інформацією керівника проекту IFC (WorldBank Group) «Розвиток  фінансування аграрного сектору в Європі та в Центральній Азії» Лії Сороки, вже намітилися позитивні тенденції на українському ринку агрострахування. Так, минулого року в Україні укладено 957 договорів агрострахування, зокрема 427 – на зимовий та 530 – на весняно-літній періоди. Ще 23 договори укладено щодо страхування тварин. Українські аграрії найбільше страхували озиму пшеницю, озимий ріпак і кукурудзу.
Лідерами за кількістю укладених  договорів є аграрії Тернопільської (98) і Дніпропетровської (94) областей.

За показником застрахованої площі першість належить Полтавській (75,6 тис. га) та Хмельницькій (75,3 тис. га) областям.

Як повідомила Лія Сорока, у 12 областях України сталися страхові випадки й було здійснено страхові виплати. Загальна сума страхових виплат по Україні становила по 7,5 млн грн. Першість за страховими виплатами отримала Хмельницька область із показником 40% (близько 3,1 млн грн) від загального обсягу виплат по Україні.

За словами експертів, вітчизняний ринок агрострахування має потужний потенціал та здатний запропонувати українським сільгоспвиробникам дієві фінансові інструменти захисту.

Так, у  компанії «Агрориск» однією з найпопулярніших є програма «МультіРіск». За нею можуть бути застраховані врожаї озимої і ярої пшениці, озимого і ярового жита, озимого і ярового ячменю, соняшнику, кукурудзи на зерно, цукрових буряків, ріпаку, гречки, сої, вівса, гороху і проса. Сума відповідальності встановлюється в розмірі вартості майбутнього врожаю сільгоспкультури. Вартість тонни врожаю може бути прийнята за домовленістю зі страховою компанією, тобто страхування може бути за рівнем витрат.

Майбутній урожай може бути застрахований від таких ризиків як град і вторинні хвороби рослин після граду, посуха, землетрус, буря, ураган, вплив шкідників, злива, повінь, надмірні опади, що перешкоджають збору врожаю.

«Компанія «Агрориск» підбирає для своїх клієнтів найкращі умови агрострахування від перевірених часом страхових компаній. Більш того, ми безпосередньо відповідаємо за умови договору перед клієнтом, гарантуючи відшкодування страхових виплат у разі настання форс-мажорних обставин», - зазначає Володимир Юдін.

За його словами, в Україні за останні роки вже створена потужна аграрна галузь, яка передбачає використання сучасних інструментів убезпечення її роботи від зовнішнього негативного впливу, найбільш дієвим серед яких залишається агрострахування.

«Саме тому не можуть не тішити законодавчі ініціативи з боку держави у сфері агрострахування, адже завдяки цьому фінансовому інструменту можуть бути зменшені економічні наслідки від комплексу ризиків. Звичайно, ринок агрострахування потребує державної підтримки, як це відбувається в країнах, які є лідерами з агрострахування. Наприклад, у Китаї та Індії виділяються кошти, які дозволили створити привабливі рамкові умови і держава надає підтримку фермерам до 80% від внеску по преміям. У США та Канаді  за багато років створена дуже широка державна програма страхування, де покриваються навіть ризики по коливанню цін на основні культури», - зазначає Володимир Юдін.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Земля обітована

 

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

Наразі в українському суспільстві триває чергове випробовування, неприйняте рішення, яке скерує подальший економічний поступ нашої держави впровадження ринку землі і продовження мораторію. AgroReview отримало відповіді на “земельне питання” у провідних політологів сучасності, кожен з яких походить з різних куточків держави, відповідно, більшою чи меншою мірою представляє думки великої кількості населення цих регіонів. Отже, можемо говорити про об’єктивне і неупереджене висвітлення цього болючого питання сучасності. Експертні думки яскраво ілюструють не тільки позицію влади, а й розмаїття точок зору, які панують у суспільстві з огляду на це питання. Також експерти окреслюють шляхи, якими рухатиметься керівництво держави у вирішенні цього питання. Отже, найгарячіші питання агропромислового сектору і різні відповіді на них наших спікерів.

Коментують:
Олександр Солонтай, керівник програми практичної політики, експерт Інституту Політичної Освіти, політик;
Олексій Якубін, політолог, кандидат політичничних наук, редактор журналу Спільне/Commons;
Олег Саакян, політолог, голова Платформи соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій Єдиний Координаційний Центр.

Сіль землі

AgroReview: Наскільки відповідає дійсності твердження: МВФ та Всесвітній банк вимагають зняття мораторію на купівлю-продаж землі с/г призначення, у тому числі іноземцям?

На думку Олександра Солонтая, МВФ та інші кредитори наразі відступили від вимоги запровадити вільний продаж землі. Ця пауза тимчасова, але ще є мінімум рік до завершення президентських виборів, щоб підготуватися. Далі кредитори знову поставлять перед Україною це питання, якщо, звісно, співпраця між МВФ та Україною взагалі продовжуватиметься. На жаль, уряд зволікає та не готується, а дарма. В суспільстві зростає кількість прихильників вільного земельного ринку, хоча ідею продажу землі іноземцям майже ніхто не підтримує. Також все більш популярною стає ідея обмеження розміру земельних ділянок "в одних руках". Розумна влада зараз очолила б рух за створення ринку землі та здобула б симпатії тих, хто за продаж та за володіння землею, а натомість Кабінет Міністрів намагається заморозити існуючу ситуацію, хоча втримати її вже неможливо. Йдуть процеси формування ринку землі в тіньовий та напівлегальний спосіб.

Якубін: Чому в земельній реформі ми зараз спостерігаємо певну тишу? Це пов'язано з тим, що, як не парадоксально, якщо ми говоримо про земельну реформу, під якою в першу чергу ми маємо на увазі продаж землі, тобто, перетворення землі в товар, відкриття ринку. Пробуксовування відбувається за кількома політичним і соціальними причинами. Політичні причини пов'язані з тим, що значна частина населення і селян проти того, щоб земля перетворювалася на товар. Частина з них вважає, що землю легалізують або куплять за безцінь агрохолдинги. Частина з них переконана в тому, що земля ​​непоправний ресурс. Це товар обмежений, ми не зможемо зробити «нову» землю. Введення ринку зараз, за ​​часів кризи, коли всі ключові активи наших олігархів подешевшали у 2-3 рази, перетворить його на звичайний базар, і земля буде продана за безцінь. Крім того, повсюдно відбуваються численні рейдерські захоплення, що ускладнює і без того непросту ситуацію. Тобто, серед людей, які працюють на землі, склалося якась усталена думка, що введення ринку землі - це погано. Плюс співпало так, що великі агрохолдинги мають схожу точку зору. Тому що великі агрохолдинги розуміють, що якщо землі зараз будуть у продажу, у них з'являться конкуренти з-за кордону. В першу чергу, величезні аграрні компанії, типу Monsanta й інші, компанії, оборотний капітал яких обчислюється 10-ми мільярдів євро. Наші агрохолдинги в порівнянні з ними ліліпути. Іншими словами, інвестиційні вкладення іноземних агрохолдингів знищать вітчизняні. Тим чи іншим способом, земля буде викуплена у селян, оформлена вона може бути на українського резидента, але фактичним її власником буде іноземець. Тобто, думки маленьких фермерів і величезних агрохолдингів сходяться. Не секрет, що в чинній Верховній Раді існує аграрне лобі. І воно досить сильне, завдяки чому воно змогло заблокувати питання зняття мораторію на сьогоднішній момент. В наслідок чого, МВФ і Світовий Банк зіткнулися з ситуацією, в якій вони, висуваючи вимогу зняття мораторію, отримують відповідь від нашого уряду, що це нереально. Швидше за все, мораторій буде далі продовжений. І створюється враження, що влада підспудно вважає, що земля ​​це такий ресурс, який можна буде відкрити, коли проблеми з отриманням нових кредитів посиляться, а саме, коли Україні доведеться виплачувати частину боргів, які наша країна активно набрала протягом останніх 3 років особливо. Коли Київ зіткнеться з питанням, коли додаткових коштів і джерел не стане, доведеться продавати землю. Схожі рецидиви вже відбувалися з іншими державами, наприклад, в Греції, коли для того, щоб виконати зобов'язання перед своїми кредиторами, їй довелося підняти питання про продаж островів. Я не виключаю, що такими островами в Україні може стати земля.

 

Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери.

Україна зараз перебуває в ситуації деіндустріалізації. Крім акценту на аграрну сферу в економіці, сама аграрна промисловість, більшою мірою, сировинна. Певним чином це відображається навіть на назві самого Міністерства, яке не Міністерство аграрно-промислового комплексу, а Міністерство аграрної політики і продовольства. На скільки б ми не збільшували в подальшому виробництво зерна, якщо не буде створення аграрної промисловості, ми будемо постійно плентатися в хвості.

Ринок землі це інститут, а інститут спеціальна організація, яка стежить за якістю землі. Земельний банк. У нас немає цих інститутів, вони не створені. Ми не знаємо реальну кількість і якість землі, як визначити її собівартість абсолютно не зрозуміло. Ілюзія про продаж землі полягає в тому, що у нас немає ніяких інститутів для того, щоб реально перейти до ринку землі. Міністерством були розвалені служби, які були пов'язані з контролем використання землі. Введення ринку землі буде схоже на "чорний ринок", де земля буде віджиматися. Тому в суспільстві присутнє відчуття страху. Цьому сприяє досвід 90-х років, пов'язаний з приватизацією заводів, коли безліч підприємств було доведено до банкрутства і буквально розпиляно на металобрухт.

Філософія неолібералізму. Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери. Є ж ринок, нехай він і вирішує. Гарне слово "дерегуляція" в нашому випадку означає скасування будь-якого контролю і порядку в цій сфері. Ми через державні інститути легалізуємо правове беззаконня. Поки ця філософія є домінуючою, те, що мораторій на продаж землі поки не знімається, грає тільки в плюс. Тому що основний ресурс "земля" у нас збережений на майбутнє. Інакше ми б опинилися в світі Пузиря Карпенко-Карого, який "має скільки землі, что и за три дні не об'їхати". Тобто, концентрацію величезної кількості землі в руках однієї людини, своєрідного неофеодала. Дерегуляція - це не стратегія, це пуск на самоплив державотворчих процесів.

Продаж землі не врятує українські чорноземи, тому що де-факто ми просто легалізуємо схеми використання землі, які зараз практикуються. Від переходу до приватного користування контроль за використанням землі не стане кращим. Ті агрохолдинги, які експлуатували нещадно землю, просто легалізують цей процес і без якоїсь оглядки на майбутнє будуть використовувати її на свій розсуд, швидше за все, ще більш нещадно. Ключовий фактор в цьому питанні - робота інститутів, які за цим стежать. Звертаючись до досвіду сусідів, наприклад, Польщі там навіть під час радянської влади функціонував інститут приватної власності, відповідно, були органи, які контролюють процес використання землі. Схожа ситуація в Угорщині. Крім того, продаж землі зробить непотрібними мільйони селян. Після того, як вони продадуть землю агрохолдингам, вони стануть непотрібними і навряд чи агрохолдинги будуть терпіти "село" як поняття. Навіщо воно їм?

Саакян: На мою думку, земля це не власність народу, земля це власність суспільства. Слово “народне”   такий собі радянський мем. Народне вважай нічийне, а “суспільне” одразу демонструє, що це ресурс, який проходить крізь час, тобто належить “і мертвим, і живим, і ненародженим”. Більш того, земля це один з ресурсів, який є кінечним, лімітованим. Так само, як наприклад, поклади корисних копалин тощо. Відповідно, це є суспільний ресурс, який має передаватися і не паплюжитись від покоління до покоління. Через глибоко вкорінену хліборобну традицію українського суспільства, земля посідає чільне і сакральне місце. Тому земля завжди болюча тема, повна маніпуляцій та спекуляцій різних політичних сил. МВФ щось вимагає – теж один з прикладів маніпуляції. Насправді Міжнародний валютний фонд вимагає тільки те, на що країна підписалася сама, за що влада держави взяла на себе зобов’язання. Відповідно, якщо влада апелює до того, що МВФ “вимагає”, це означає, що вони вже гарантували і зобов’язалися виконати ці позиції. МВФ це «бухгалтери», у них має сходитися дебіт із кредитом, коли вони дають кошти, вони мають розуміти, що їх повернуть і показати чітко, з чого їх повертатимуть. Якщо їм показали, що це робитимуть через землю, тоді вони можуть ставити такі умови. Відповідно, лібералізація ринку землі це та річ, яку сьогодні вимагає МВФ не через власні забаганки, а в рамках раніше узгоджених зобов’язань. Але зняття мораторію на продаж землі і введення ринку землі це дві великі різниці. Схожу ситуацію фактично ми проходили в 90-ті роки, коли була оголошена приватизація, більш того, у момент, коли вже з 1985 року в Радянському союзі були дозволені кооперативи. Відповідно, частина власності була розподілена, неформально, певними групами і сконцентрована в руках ще до приватизації. Так само, як і на сьогодні з землею: ми розуміємо, що великі наділи є в оренді через паї і офільовані структури. Відповідно, перший етап, який ми проходили з приватизацією, у разі зняття мораторію так само може повторитися з землею відбудеться легалізація вже розподіленого, несправедливо розподіленого, бандитсько розподіленого як це відбувалося із підприємствами у 90-ті.

 

 

Маніпуляції починаються не на окресленні проблеми, а на підборі інструментів, де кожна з груп виходить із власних економічних, політичних чи електоральних інтересів.

Другою складовою питання є способи регулювання використання землі. Для того, щоб неможливо було цю землю вичерпати, знесилити. Також, питання розпорядження землею якщо немає реального земельного кадастру, не такого, який ми маємо нині, який підробляється як завгодно із нашою корупцією, а дійсного, який відображав би земельну власність.  Наразі приватна власність майже не захищена. Яким чином в таких умовах відбуватиметься перерозподіл землі ми можемо собі уявити. В цих обставинах влада повсякчас підміняє поняття створення ринку землі банальним дозволом на продаж землі і зняттям мораторію. Тут коріниться основна проблема, оскільки МВФ, перед яким Україна взяла зобов’язання, вимагає саме створення ринку землі, а це створення інфраструктури ринку: забезпечення обігу, користування, підтримки розвитку...

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде

AgroReview: Чому відбувається така розстановка політичних сил: "Батьківщина", "Свобода", Аграрна партія за збереження мораторію/провладна більшість проти. Чи може це бути передвиборчим картковим будинком?

Якубін: Відносно політичних партій, активну позицію за прийняття ринку землі займає тільки "Самопоміч", інші політичні сили або проти зняття мораторію, або утримуються ("Батьківщина", "Опозіційній блок", "Аграрна партія" категорично проти).

Влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу.

Солонтай: Провладна більшість офіційно теж за мораторій, бо якби було інакше, то його вже б зняли. Просто різні причини: опозиція хоче бути при владі в момент розподілу землі, тому проти розподілу землі наразі. А також влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу, програти вибори на другий президентський термін, адже така річ, як зняття мораторію, в нинішніх умовах може вивести на вулиці з протестами дуже потужні сили та консолідувати всіх противників влади. Якщо ж говорити про внутрішні погляди та переконання представників діючої влади, то реально вони за приватну власність на землю, а багато з них та їхніх друзів займаються вже зараз тіньовим оформленням володіння землею або є справжніми латифундистами з багаторічним досвідом управління значним об'ємом землі. На мою думку, президентська команда робить велику помилку, зупиняючи курс на зняття мораторію, не призначає очільників аграрного комітету та міністра, а головне, не розглядає земельні законопроекти. Залишитися Президентом вдруге в Порошенка всеодно немає шансів, а от провести реформу можливість є. За рік така можливість зникне, старої влади вже не буде, а нова не діятиме в цій темі активно принаймні до 2020 року. До того ж, 2020-й рік це рік чергових місцевих виборів, а вони також можуть стати на заваді реформі та відкинути її на 2021-й рік. Це втрата щонайменше 3-х років.

 

Земля дає все і забирає все

AgroReview: Які шанси, що питання зняття/продовження мораторію буде вирішено до наступних парламентських виборів?

Саакян: Найімовірніше, мораторій продовжиться до завершення виборчого періоду - парламентських виборів 2019 року, позаяк це сильне соціальне потрясіння. До того ж зараз, на місцевих виборах в ОТГ, вимальовується два електоральних лідери – адмінресурсна БПП та опозиційна “Батьківщина”. Для останньої питання землі є одним із елементів роботи із власним електоратом. Відповідно, на підняття теми землі перед виборами влада не піде. Це дорівнювалося би для Президента Порошенка політичному самогубству.

Майже всі політичні сили, які виступають за не зняття мораторію, виступають паралельно за введення ринку землі. Вся боротьба ведеться в тому, що має бути першим: зняття мораторію і потім розбудова ринку, чи спочатку формування ринку, а потім зняття мораторію. По один бік стоїть БПП і "Народний Фронт", який пропонує зняття мораторію, по інший Аграрна партія і "Батьківщина". Суперечок у тому, чи потрібен ринок, на сьогодні у публічному просторі на відміну від ситуації 5 років тому, немає. Відмінність в тому, яким чином це зробити. Безумовно, опозиція, виходячи зі своїх електоральних інтересів і зацікавленості роботи із виборцем, декларує більш виважений підхід, тому що потрібно спочатку сформувати ринок, а потім тільки дозволяти. Влада, через чиновничий інтерес, а також концентрацію в руках політичної еліти великих земельних наділів, хотіла би якнайшвидшої легалізації. Бо, поки є влада в руках, можна запустити цей механізм, щоб конвертувати землю в економічні ресурси. Ми бачимо, що Народний Фронт на сьогодні взагалі не має підтримки, так само, як і БПП має низхідний рейтинг. В 2017 році проштовхували зняття мораторію через розуміння, що якщо не зробити цього зараз, то вже не встигнуть зробити у цьому електоральному циклі взагалі.

У разі зняття мораторію, ми можемо отримати ситуацію, коли дізнаємось, що набагато більша кількість землі, ніж ми на сьогодні знаємо, розподілена між українськими політичними і олігархічними діячами уже задовго до моменту власне зняття мораторію.

Якубін: Питання зняття мораторію швидше за все буде піднято після закінчення президентських і парламентських виборів в 2019, якщо не трапиться форс-мажорній ситуації.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить

AgroReview: МінАПК вже півроку без очільника (і не тільки аграрне міністерство, до слова). Після втечі команди Януковича, враховуючи тодішнього міністра Присяжнюка, змінилося вже 3 міністри, які, з різних причин, залишали посаду). Скільки ще Міністерство зможе адекватно працювати без Голови? Чи пов’язана відсутність міністра із необхідністю впроваджувати Земельну реформу? Ваша кандидатура наступного міністра з точки зору політичної розстановки сил?

Саакян: МінАПК  гаряче крісло, хоча подібна ситуація по багатьом відомствам і державним підприємствам, та ж УЗ, ЦВК, НБУ. Сьогоднішня архітектура влади доволі крихка. У Парламенті є ситуативна більшість і немає стійкої коаліції. Ця крихкість якраз і виявляється у неможливості автоматично прийняти будь-яке рішення, воно приймається ситуативно і кожного разу про нього домовляються як по-новому. Відповідно, політична реальність на сьогодні виглядає так: весь час якийсь компонент відпадає і його просто ставлять на паузу, бо банально не можуть домовитися. Відбувається повсякчас заморожувана деструкція системи, через те, що вона в патовій ситуації. АПК стало заручником недієздатності системи в цілому, системної кризи, а з іншого боку, тема зЗемельної реформи настільки токсична, що мало хто готовий був би йти саме в цей момент у крісло міністра, а ті, хто йшов, з блискавичною швидкістю його полишали. Точка критичного ресурсу завжди породжує точку критичного конфлікту. Хто б не обійняв цю посаду буде “жертовним бараном”.

Солонтай: До наступних парламентських виборів є два роки. Це достатньо часу, щоб провести ефективну земельну реформу з поступовим впровадженням чесного ринку.

Але, на жаль, Гройсман хоче працювати без міністра ще півроку-рік, а потім укріпитися та подати Мартинюка на затвердження, або віддати посаду комусь із партнерів у ВРУ для зміцнення позицій. Це означає, що найкращий наступний міністр АПК для реформ не погодиться йти працювати в цей уряд. До заміни уряду Гройсмана на інший, порядку в земельній сфері не буде, це вже очевидно.

Наші політики не помічають, як стрімко змінюються суспільні настрої. Через кілька років кількість людей за ринок землі перевищить кількість проти. Але час не повернеш, а для створення ринку потрібен саме час та зміни в законодавстві. Ще кілька років, і такі лідери як я, які виступають за земельний ринок, виведуть людей на вулиці за зняття мораторію. Тому краще провести земельну реформу зараз, ніж отримати протести завтра проти бездіяльності влади!

Вдаримо лихом об землю

Очевидно, що зняття мораторію цікавить представників всіх політичних партій і має величезне соціальне значення, але також очевидним є факт імітації діяльності можновладцями, а не фактичні зміни. Серед величезної кількості круглих столів, нарад, брифінгів, заяв та інтерв’ю не видно головного поступу, змін, реальних дій. Поготів, чергове продовження мораторію до 1 січня 2019 року рішенням 236 народних депутатів не привернуло належної уваги, в першу чергу, українців. Які мали б замислитися, хто наразі використовує землю, хто монетизує сакральні українські чорноземи, як довго це триватиме і чи дійсно зняття мораторію позитивно вплине на найважливіший український ресурс? Рішення має приймати українське суспільство, адже навіть законодавчо кожен українець має право на розпорядження землею. Тим часом мораторій не рушає з мертвої точки 17 років поспіль, умови для впровадження ринку землі не створюються скільки часу має пройти для того, щоб суспільство прокинулося і невже дійсно Україна 40 років ходитиме цією пустелею, яка була колись чорноземом?

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

 

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі

 
 
Підготувала Дар'я Анастасьєва
 
В матеріалі використані фразеологізми із українського фольклору і цитати з творчості Тараса Шевченка та Івана Франка.
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво та експорт зернових в Україні - прогнози ФАО

За повідомлення ФАО, внутрішні ціни на пшеницю зросли за останній рік. Близько 1,2 мільйона людей вважаються незахищеними в плані продовольчої безпеки – у районах, що постраждали від конфліктів.
 
Посіви озимих зернових, які будуть зібрані у 2018 році, знаходяться у стані зимового спокою
 
Посівна озимих зернових 2018 року розпочалася наприкінці серпня та закінчилася до кінця листопада 2017 року. Підраховано, що площа озимих зернових культур близькою до рівня попереднього року. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 5 січня 2018 року близько 86 відсотків посівів перебувають у доброму та задовільному стані. Погодні умови в період з листопада по грудень 2017 року були сприятливими для зимівлі зернових культур, які вступили в стан зимового спокою.
 
Виробництво зернових в 2017 році оцінюється на рівні, вищому за середній
 
Збір урожаю зернових 2017 року було завершено до листопада 2017 року. Загальний обсяг зібраних зернових культур оцінюється в 62,3 мільйона тон, що досі перевищує середнє значення п'ятирічного періоду. Виробництво пшениці становить 26,6 мільйона тон, що трохи перевищує високий рівень попереднього року та  наближується до рекордного показника 2015 року. Проте, частка борошномельної пшениці оцінюється нижче попереднього року.
 
Заготівля кукурудзи була завершена до кінця листопада 2017 року, а загальне виробництво цієї культури оцінюється в 25,5 мільйона тон, що на 9% нижче рекорду 2016 року. Відсутність опадів протягом вегетаційного періоду призвела до 10-відстоткового зниження врожаю в порівнянні з попереднім роком. Крім того, надмірні опади під час збору врожаю негативно вплинули на якість зерна.
 
За оцінками, виробництво ячменю скоротилося на 11%,  впавши з хорошого рівня в 2016 році до 8,4 мільйона тон. Цей спад пояснюється, в основному, зменшенням площь під ячмінь на 13% за рахунок менш конкурентних цін, що спонукало фермерів до вибору інших культур.
 
Експорт зерна в 2017/18 році впаде у порівнянні з рекордним показником минулого року
 
Загальний експорт зернових в 2017/18 маркетинговому році (липень/червень) прогнозується приблизно на рівні у 40 мільйонів тон, що на 9% нижче рекордного рівня минулого року. Більша частина зниження обумовлена ​​очікуваним скороченням поставок пшениці внаслідок посилення конкуренції з Російською Федерацією, яка в 2017 році зібрала рекордний урожай пшениці.
 
Крім того, нові вимоги до імпортної пшениці, що підвищують вміст білка з 11,5 до 12,5% для пшениці, купленої у Чорноморському регіоні, були введені Єгиптом, найбільшим покупцем української пшениці. Очікується, що цей захід сприятиме Російській Федерації, де пшениця має більш високий вміст білка у порівнянні з Україною. Тому, експорт пшениці з України оцінюється на рівні 16,5 мільйона тон, що на 6% менше, ніж високий рівень 2016/17 років.
 
Очікується, що експорт ячменю зменшиться на 12% до 4,7 мільйона тон через зменшення внутрішнього врожаю в 2017 році.
 
Аналогічним чином, експорт кукурудзи в 2017/18 маркетинговому році прогнозується на рівні 19 мільйонів тон, що на 9% менше, ніж рекордний показник попереднього року. Очікується, що високий рівень експорту разом із зниженням внутрішнього виробництва зменшить запаси кукурудзи в країні до найнижчого рівня з 2012/2013 років.
 

 Виробництво та експорт зернових в Україні, 2017 рік у порівнянні до 2016 та до середніх показників, тис тон
 

 

Внутрішні ціни на пшеницю зросли за останній рік  

Експортні ціни на пшеницю зросли з вересня через посилення попиту з боку традиційних імпортерів. Проте, експортні ціни на борошномельну пшеницю в листопаді 2017 року знизились завдяки сильній конкуренції на міжнародних ринках.
 
Натомість, внутрішні ціни на пшеницю продемонстрували деяке зростання. В листопаді 2017 року оптові ціни на борошномельну пшеницю та пшеничне борошно посилились у зв’язку з ослабленням місцевої валюти у другій половині місяця та стійким внутрішнім попитом на якісну борошномельну пшеницю. В листопаді 2017 року внутрішні ціни на пшеницю були на 20% вищими, ніж роком раніше.
 

Експортні ціни на пшеницю та кукурудзу та внутрішні ціни на пшеницю та пшеничне борошно, листопад 2016 – листопад 2017
 

Близько 1,2 мільйона чоловік вважаються незахищеними плані продовольчої безпеки в районах, що постраждали від конфліктів
 
У районах, що постраждали від конфліктів, загальне виробництво зернових є близьким до середнього. Проте безробіття, зниження доходів та високі темпи інфляції в областях на сході України, що постраждали від конфлікту, суттєво обмежують доступ до їжі для приблизно 1,2 мільйона людей. Старі люди, що живуть самі та домогосподарства на чолі з жінками є особливо вразливими в холодні зимові місяці.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Архіваріуси українських ринків

Січневого ранку холодно – 8 градусів морозу. Торговці все одно зібралися на Житньому ринку і біля входу. Переважно це люди літнього віку. Не всі герої дозволили використовувати їхні фотографії та вказувати вік. Орфографію збережено. Імена вказані згідно з побажаннями героїв.

Біля Житнього ринку

Анастасія

83 роки

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5-6 років

ПРОДАЄ: сухофрукти, горішки, молозиво

ЗВІДКИ: Вінницька область, село Дубова

Приїхали ми з Вінниці, Жмеринський район. Дуже видатні люди. Я вчителька, колишня директорка школи. А от це моя перша учениця (показує на сусідку – ред.). Бачте, які ми видатні люди. А ви тут попитайтеся – тут як не медики, так учителі стоять.

 

450 кілометрів їздимо. На вихідні, бо нас діти можуть пустити. На хазяйстві лишаються, а ми їдемо. Скільки можемо вторгувати? Та як який товар візьмемо. Де продам, а де повіддаю. Давайте вас молозивом вгощу?

 

Бабушка Вєра

 

77 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 15-20 років

ПРОДАЄ: курки, яйця, домашній сир

ЗВІДКИ: Київська область

 

Торгувала на ринку, але там усе дорого, місце дороге. Та я вже не пам’ятаю, скільки років торгую – десь 15-20. Я з Київської області, їду автобусом. Найкраще торгується в суботу. Їжджу тільки в цей день. Сто гривнів дорога. Три часа дороги. Гривень сто можу вторгувати. Веземо, аби самому не їсти. Буває продам, буває не продам. Пишіть, хай пенсію добавляють.

 

 

Баба Саша


71 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: кілька років

ПРОДАЄ: горішки, сливи, груші, томатний сік, лікарські трави

ЗВІДКИ: Вінницька область

Продаю, що вдома є – горішок, сливка, грушка, сік томатний. Лікарські трави, зємлянічка. Я з Вінницької області. Їду сюди до внуків і собі ще й торгую. Приїжджаю раз у місяць. Інколи на один день, на два. Бо мені ж треба ще й з внуками посидіти.

Ні, нас звідси не виганяють. Усім дозволяють – та й мені дозволяють торгувати. Усередині там місця немає, щоб торгувати.

 

 

Тетяна Іванівна


74 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: гриби, налисники, птиця

ЗВІДКИ: Київська область, село Зорівка

От коли жизнь заставила – тоді й приїжджаємо. Заводи позакривали – роботи нема, пенсії нема – а жити за щось треба. Ото і їздимо. Що вдома є – те й продаємо.

Я з Київської області, за 100 кілометрів від Києва. Маршрутка – 100 гривень. Інколи щось вторгуєш, а інколи й додому назад потягнеш. От бачите, чим тягаю (показує на візок з пакетами – ред.). Навіть наліснички продаю. Тут і грибочки, і птиця домашня. Що вирощуємо – то й продаємо.

Ганяють нас звідси, ще й крепко ганяють. Тут таке було, що і водою поливали, і хлоркою трусили. Охорона шукає поліцію, а потім поліція ходить ганяє. Літом місцеві з ринку водою поливали.

 

 

Ніна


61 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: більше 10 років

ПРОДАЄ: буряки, морква, картопля, цибуля

ЗВІДКИ: Київська область, смт Рокитне

 

А може, краще не треба говорити? Божечки, мені здається ми такі пригнічені, ті українські пенсіонери. По телевізору пообіцяли таку пенсію, а насправді по 50-80 гривень пододавали.

Приїжджаю тільки в суботу, бо в неділю в церкву ходжу. Їду з села півтори години. Нам же треба більше 100 гривень на дорогу. Сьогодні от взяли три морквини на 3,85 гривень і от кіло буряків. То часом прошу водія везти мене назад додому безкоштовно.

А тепер колядники – треба тому сотню дати і тому. А з чого давати? Ой ластівочко, що ж ти зробиш, як гарбузове насіння ніхто не бере.

 

Петро Іванович


82 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5 років

ПРОДАЄ: мед, яйця

ЗВІДКИ: Черкаська область

Я приїжджаю з Корсунщини, це Черкаська область. Я виїжджаю з дому о третій, після того їду на вокзал в Миронівку. Бо від мого села немає як. Їду чотири години. В електричці – безкоштовно, я ж пенсіонер.

Пасіка стоїть у Миколаївці, бо там хата батьківська. Мед, яєчка свої. Приїжджаю щосуботи. Ще інколи в середу – четвер, але не завжди.

Якщо мед 65-75 гривень, то за день можу і 500 гривень заробити. Але я і тяжко працюю. Тримаю велику пасіку – 50 сімей. Це як у хаті 12 дітей – то незрозуміло, що твориться. А це уявіть, 50 сімей! Ціле літо я нагнутий, займаюся пасікою. Ще в мене 25 курочок. Є різні – сірі, білі, червоні.

 

Торгував на Житньому ще з 84 року, у ринку. Гриби возив. Взагалі раніше був інструктором з водіння.

Зараз тут торгую, поки не ганяють. Це влітку зазвичай охорона виходить, приводить міліцію. А це ж уже не міліція, а поліція. Ми і біля «Рошену» торгували. Зараз участкових всіх погнали на Майдан, вони займаються іншими справами. То вже два місяці ніхто не ганяє.

На Житньому ринку

 

 


Валентина Михайлівна


65 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: давно

ПРОДАЄ: домашній сир, бринза

ЗВІДКИ: Чернігівська область

Місце тут на ринку 150 гривень. Як починали роботу – то місце було по 30 гривень.

Торгую творожком – жирним, нежирним, бринзою. У мене є корівка, і не одна. Однієї і для себе мало. Бабушка багата на всі сто!

На вулиці торгувати? Та ні. Тут от сів, руки помив. А там що? Зі всіх сторін дує. А ви знаєте, що творог – це такий продукт, який не миється. Бачте, у нас тут скляна перегородка, щоб сюди нічого не трусилося. А нам видають нарукавники. От грушку помиєш, сливку помиєш, навіть м’ясо помиєш. Правда, голуби тут літають. Але що з ними зробиш? Голуб – пташка миру.

 

 

Баба Таня


ВІК НЕ СКАЗАЛА

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: квашення, голубці

ЗВІДКИ: село Княжичі, Київська область

 

Раніше торгувала на Сінному ринку, років десять. Звідти сюди перейшла. Тут наймолодша, ці інші – старожили. На Сінному там такі люди ходили – високопоставлені. Вони жили у тому районі, там посольства всілякі були. Приходили англійці, навіть фотографії є – як їхали з Києва, то на прощання фотографувалися.

Торгую не кожен день. Два-три рази на тиждень. Це ж треба все зготувати, щоб свіженьке було. Найбільш ходовий товар – огірок, помідор. Все інше – на любітєля.

 

 

Тетяна Миколаївна


63 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 29 років

ПРОДАЄ: овочі, квашення

Я тут з 1989 року. Півжиття – вдома, півжиття – на Подолі. 150 гривень коштує місце на ринку, ще 25 гривень – аналіз. Щодня віддаємо кожен вид товару в лабораторію. Ми ж на державному рівні, не із землі продаємо. У нас є санітарні книжки, проходимо медогляди.

Знімайте товар, мене ні. Я і так дуже часто потрапляю в телебачення. Тут у середу знімали «Битву екстрасенсів». От там, у перших рядах, знімали.

ФОТО: Кріс Кулаковська

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview