На Житомирщині фермер розпочав ризикований бізнес

На Житомирщині фермер вирощує каліфорнійських черв’яків, бо вони невибагливі і дуже продуктивні: здатні переробити на біогумус чи не будь-які відходи. А ще підприємець добуває "черв’ячний сік", яким поливає городину задля зростання врожайності, йдеться в сюжеті ТСН.

Каліфорнійські хробаки особливі тим, що здатні будь-які відходи переробити на органічні добрива. "Ось-ось, бачите: як земля – це біогумус. Ним можна підживлювати рослини", - каже Олександр Щербина. Годує своє "господарство" звичайнісіньким картоном та пояснює, що взагалі-то вирощує органічні продукти, а черв’яків купив для того, щоби не витрачатися на органічні добрива. На почин узяв одну коробку хробаків, які тепер розплодилися на десять ящиків. "Ми їх любимо, вони допомагають у рослинництві", - наголосив він.

Безхребетні тварини невибагливі, гарно розмножуються і без проблем переселяються. "Цей ящик ми складали на початку року. Далі ми що робимо – ми ставимо наступний ящик зверху, знизу у нього дірки. Даємо їм новий смаколик, і вони потихеньку перелазять. А цей біогумус залишається без черв’яків", - показує фермер механізм роботи. Поряд з черв'ячною фермою із ящиків стоїть установка з Америки, в таких черв'яків можна вирощувати у квартирах на балконах. Так роблять – у мережі цілі інструкції, як доглядати за хробаками вдома. Ними активно торгують по 350 гривень за тисячу штук, і навіть пересилають у посилках.

Пан Олександр своїх черв’яків до хати не несе, бо біля них все ж збираються мошки. Хробаки живуть біля курей, які їх люблять їсти. Окрім біогумусу, з червяків фермер Олександр отримує ще й сік – так називає продукти життєдіяльності безхребетних тварин. Ця речовина збирається у ємності під ящиками. "Там мікроелементи. Вся таблиця Менделеєва", - пояснює фермер. Отриманий "сік" чоловік розводить із водою в пропорції 1 до 10. Цим розчином поливають рослини – аби дали більший врожай.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українські фермери розповіли про сучасні технології вирощування індиків

Олена Ковтонюк народилася і виросла в Донецьку. Після подій 2014-го року  її життя розділилося на дві частини: до війни і після, пише uatv.ua.

“Нам довелося змінити 6 місць проживання, і, звичайно ж, думати, чим зайнятися. Вирішили ризикнути – обрали сільське господарство, – поділилася спогадами Олена Ковтонюк. – І моя сім’я, і ​​наші друзі-переселенці – міські жителі від народження. Але, на щастя, є гугл, інші фахівці, а головне – інтерес і бажання працювати”.

Так Олена і її родина стали фермерами: вирощують індиків.

За словами аналітика Артема Чорного, сьогодні попит на ринку м’яса індички становить близько 100 тисяч кг, а виробництво – всього 20-30 тисяч кг.
“Потенціал на ринку дуже великий. Збільшується і попит споживання, і ціни на дану продукцію, – зазначив він. – На початок 2018 року виробництво індички в Україні склало 1,6 млн голів”.

Також експерт звернув увагу на ще одну позитивну тенденцію: споживання жирного м’яса, такого як свинина, яловичина, баранина, щороку скорочується, а м’яса індички –збільшується. Найперше, через тенденцію здорового способу харчування.
Олена Ковтонюк і всі, хто працює на її фермі, докладають максимум зусиль, щоб їх поголів’я росло здоровим, що головним чином впливає на якість продукції.

“Ми годуємо нашу птицю чистим кормом: пшениця, кукурудза, макуха і соя. Усе – без домішок, чистий корм. Наші індики хімії не їдять, – розповідає Іван Денисюк, працівник ферми. – Влітку даємо траву, восени – гарбуз”.

Олена Ковтонюк зазначає, що використання натуральних кормів робить смак індички особливим.

“Мені говорять: Олено, ніде такого м’яса не їли, як у вас, – зазначає фермер. – До нашого госопдарства приїжджали з декількох ресторанів, в тому числі і кухарі, щоб тільки подивитися, чим ми годуємо птицю”.

Попереду у Олени Ковтонюк і її команди багато планів. Зараз їхню продукцію реалізують в Одесі та в Київській області, але вони мріють розширити господарство і вийти не лише на внутрішні ринки, а й європейські. І для цього у цих українських фермерів є все необхідне.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер розповів про екологічно чисту технологію птахівництва

Шість років тому на руїнах радянської ферми киянин і колишній будівельник Віталій Дзюба почав розводити курей. Дзюба проміняв чистий красивий офіс на ферму. Він вирішив кардинальним чином змінити своє життя, пише uatv.ua.

“Мені хотілося зробити щось хороше, передусім для своєї сім’ї, друзів. У перспективі це переросло в ідею створити що-небудь масштабне”, – згадує фермер.

За словами Віталія, спочатку йому було навіть страшно займатися цією справою, не раз він зазнавав збитків, але все одно повертався до своєї ідеї.

Фермер каже, що споруди його господарства були покинутими. Все довелося робити фактично з нуля. Але поступово проект розвивався і приносив прибуток. Особливо чоловік вдячний своєму персоналу, який, за його словами, “дружній і класний”.

Спочатку в цей проект Віталій і його компаньйони інвестували один мільйон доларів. Але це був не просто бізнес, мета якого – заробити якомога більше. Всі учасники цього “задуму” були єдині в тім, що птиця повинна розвиватися максимально натурально.

“У мене є особиста заборона, я нашим співробітникам забороняю вносити будь-які ліки”, – зазначає фермер. Віталій наголошує, що його птахи живуть у таких же домашніх умовах, “як у бабусі в селі”. Він упевнений, що в такому середовищі курці не потрібні антибіотики чи будь-які інші добавки.

На підприємстві вирощують курей і качок. Тут розташовано два пташники, в яких міститься від 15 до 20 тисяч голів.
Зараз курки вигулюються тільки влітку, але в планах у фермера – повністю перейти на вільний вигул і вирощувати справжню еко-птицю, як це роблять у Франції. Туди Віталій їздив за досвідом.

“До Франції поїхали просто подивитися, набратися розуму, щось для себе винести корисне. Щойно ми приїхали до Франції, нам запропонували скуштувати курку промислового вирощування, курку фермерського вирощування та курку вирощування вигульного. Вигульний птах найсмачніший”, – розповідає фермер.

За рік господарство вирощує близько тисячі тонн курятини. Знайти це м’ясо можна на звичайній полиці разом зі звичними нам продуктами, але коштуватиме воно в півтора рази дорожче.

“Мені хочеться, щоб наші люди купували правильну продукцію, щоб українці вживали в їжу натуральні продукти. Якби ми потрапили за кордон, думаю змогли би теж скласти там гідну конкуренцію іноземним компаніям”, – розмірковує Дзюба.

Чоловік зізнається, що міг би кинути це заняття, але, насамперед, він турбується за долю своїх працівників. У фермера працює 80 співробітників.

“У мене є зона внутрішньої відповідальності за цих людей. Але й те, що я роблю на сьогоднішній день, мені реально подобається. Я отримую задоволення від цієї справи. Все, що я роблю, я роблю з душею. Я тут, і звідси нікуди виїжджати не збираюся. Це моя земля і моя країна”, – резюмує Віталій.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У Швеції корова навчилася грати в м'яч

На фермі в місті Гетеборг живе корова по імені Лотта, яка любить грати з людьми в м'яч.

Про це пише golos.ua.

Кожного разу, коли господиня кидає м'яч, тварина біжить за ним і повертає його власниці, вимагаючи продовження.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Органічне фермерство: потенціал нішевого ринку в Україні

Міністерство аграрної політики і продовольства України спільно з американським фондом WNISEF та проектом «Органічний ринок в Україні», який реалізується швейцарським науково-дослідним інститутом органічного сільського господарства, випустило відео для просування органічного фермерства.

Мета ролика прорекламувати органічне фермерство для глобальних інвесторів і збільшити поінформованість про потенціал нішевого ринку в Україні та у світі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер розповів про свою унікальну технологію свинарства

Є думка, що свиня – брудна тварина, яка завжди знайде свою калюжу. Однак так не вважає український фермер Олександр Дмитрук, пише uatv.ua.

Маючи вищу економічну освіту, він займається свинарством вже протягом 14 років. І цей досвід дозволяє йому стверджувати: раз природою закладено, щоб свиня не дуже любила чистоту, значить саме в таких умовах тварина добре себе почуває, такі її особливості, закладені природою. Сьогодні фермерське господарство Олександра Дмитрука – це близько 1 тисячі голів свиней, з якими працює команда з 14 професіоналів. Девіз його ферми: просто, надійно, ефективно.

“Не маючи досвіду в свинарстві, але маючи досвід в економіці, я швиденько все порахував і зрозумів, що це вигідно. Тому вирішив займатися вирощуванням свиней, – розповів Олександр Дмитрук. – Починав із нуля. Влаштувався в порожніх корівниках і працюю в них досі. Хоча, звісно ж, не обійшлося без труднощів. На перших етапах все виявилося зовсім не так, як я припускав. Мої прораховані раніше цифри потрібно було ділити на три. Але шляхом проб і помилок я відпрацював свою технологію”.
Однією з найголовніших умов успішної роботи свиноферми є створення такого середовища, яке б мінімізувало ризики захворювань свиней. Термін окупності такого бізнесу – близько 5-6 років, він залежить від багатьох факторів: починаючи від генетичних особливостей тварин і закінчуючи умовами їхнього годування.

Олександр Дмитрук про тварин, яких розводить, знає усе. Однак зазначає, що рецепта успішного господарства немає. На кожній фермі – свій досвід, який визначає практика. За словами фермера, він прагне створити для тварин максимально комфортні умови. “Особливість свиней у тому, що вони не пітніють. У них немає потових залоз. Що вологіше середовище – то легше свині віддавати своє тепло, – розповідає аграрій. – Свині дуже нагрівають приміщення, тому взимку ми його взагалі не опалюємо. Але влітку свиня обов’язково повинна знайти калюжу, в якій буде валятися. Мокрими вони краще почуваються”.

Олександр Дмитрук впевнений, що Україна має колосальний людський потенціал, і в аграрному секторі може конкурувати з будь-якою країною світу. “Все, що я роблю і створюю, – все для того, щоб був імпульс розвитку – хай не всієї України, але хоча б тієї території, де я живу, – акцентує фермер. – Усіма технологіями я охоче ділюся, оскільки вся моя діяльність – тільки на благо моєї землі “.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview