Найрозповсюдженіші проблеми горіховодів

Про це повідомив менеджер з розвитку плодоовочевого бізнесу Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Сергій Потапов, пише propozitsiya.com.

"Зараз у південних областях мені довелося бачити сади площею і 20, і 50, і 150 га горіха. Інвестори витратили великі кошти в надії на те, що вони швидко повернуться. Практично всюди я бачу проблеми з приживлюваністю, джерелом поливу, вологою в грунті. Поруч з Каховкою по дорозі на Кам'янку-Дніпровську є 16 га горіха. З дороги ви побачите слабкі рослини, які за 5-6 років ще не сформували крони: дерева погано приживаються чи через брак поливу, то чи через брак догляду", - відзначає експерт.

Також він назвав ще одну проблему горіховодів: зараз офіційні документи на горіх отримати практично неможливо. Якщо хтось купує горіх у населення, не обійтися без форми 3-ДФ. Але як тільки вона з'являється, у органів фінмоніторингу виникає питання: скільки горіхів можна зібрати з однієї ділянки?

"А експортеру обов'язково треба отримати документи на товар. При цьому він не може подавати списки на форму 3-ДФ, де було би 50-60 джерел закупівлі горіха - зазвичай це 5-6 джерел. І при вартості горіха 50-80 грн/кг і це - значна сума. За довідкою 3-ДФ обмеження в 1,5 млн грн. Як тільки межа перевищена - відразу приходить перевірка. Малювати документи можна тільки до пори до часу - поки не скажуть, що треба ділитися. Існує певне квотування: експорт горіхів дозволений для 5-6 "наближених" компаній. Періодично їх список змінюється", - констатує С. Потапов.

За словами експерта, чимало горіховодів не розбагатлив на горіхах, тому що не виправдалися їх надії на врожайність горіхів, швидкість їхнього зростання, вихід ядра. На горіхах стали масово з'являтися внутрішні гнилі, цвілі. Виявилося, що потрібно більше, ніж просто посадити дерево і очікувати урожай. Перш за все потрібні знання.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ТОП-5 експортерів курятини

Про це повідомляє Latifundist.com.

Наголошується, що українські птахівники в 2017 р. відправляють свою продукцію в 63 країни світу, серед яких цілий ряд держав Близького Сходу, Центральної і Східної Азії та Африки.

«В цілому перші 5 компаній рейтингу забезпечують 97% всього експорту, що свідчить про значний рівень монополізації постачання. Великі підприємства виграють за рахунок ефекту масштабу виробництва і забезпечення стабільності якості продукції і ритмічності поставок. Всі ці компанії мають повний цикл власного виробництва», — йдеться в повідомленні.

Так, в ТОП-5 експортерів курятини за I півріччя 2017 р. увійшли:

  1. «Миронівський хлібопродукт» (МХП) — 85,6% (частка в експорті);

  2. АПК «Дніпровська» — 5,6%;

  3. «Пан Курчак» — 3,1%;

  4. «Агро-Овен» — 2,1%;

  5. «Агромарс Ексім» — 0,5%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Антирейдерська Комісія Мінюсту в регіонах не виконує своїх функцій

Крім того, він звернув увагу присутніх на те, що Комісія Міністерства юстиції України в своїй роботі керується не зрозумілими правилами роботи, а не нормами законодавства. «Наприклад, до нашої громадської організації звернулося фермерське господарство з Херсонщини «Оазис Півдня». В їхньому питанні  Комісія Мінюсту спрацювала дуже «оперативно», щоб допомогти рейдерам забрати понад 2 тис.га земель, через що в цьому році фермери не стигли провести осінньо- польові роботи. Комісією було миттєво надано усі необхідні рішення, відповіді та висновки. А то у випадку з іншими підприємствами, які зверталися не одноразово до цієї Комісії за допомогою, вона чомусь зволікає з відповідями та рішеннями», - наголосив народний депутат.

Крім того, він додав, що рейдерство в нашій країні стало чимось звичним та повсякденним, ми повертаємося в роки беззаконня та царювання фізичної сили над законом.

Також він додав, що окрім рейдерства значних обсягів набирає в державі тиск на бізнес з міжнародними інвестиціями. «Наша країна останні роки бореться з тим, щоб зменшити тиск на бізнес. Ми відмінили масу дозвільних документів, ліквідували контролюючі та інспекційні органи, які могли створити тиск на бізнес. Однак, сьогодні ця корупційна ланка процвітає. На даний час відкрито про тис на свою діяльність заявляють такі відомі компанії, як Risoil (незаконні кримінальні провадження, обшуки), авіапідприємства Родріга Мерхежа (неправильно нараховані ПДВ на імпортне обладнання), Астарта (обшуки ГПУ), BIIR (дансько-українська інженерна компанія, через суди намагаються відібрати приміщення)», - звернув увагу Іван Мірошніченко та додав, що сьогодні навіть іноземні інвестори не можуть бути спокійними за свій бізнес в Україні.

Тож на думку народного депутат дані питання потребують оперативного та негайного вирішення, а бізнес повинен відчувати себе захищеним і бути впевненим у завтрашньому дні, якщо нам важлива доля та стабільність економіки нашої країни. Досить пустих обіцянок і кволих кроків влади, час приймати жорсткі та дієві рішення по відношенню до бандитів, які розвернули свою діяльність по всій державі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як захистити інтелектуальну власність агропідприємства

Про це повідомив адвокат, керівник юридичної служби Групи компаній UKRAVIT Василь Рябченко під час ІІ щорічної конференції Аграрних юристів, пише Аgronews.ua.

У сучасних реаліях в агрохімічній галузі існують зовнішні та внутрішні загрози інтелектуальної власності.

«Зовнішні можуть виникати з боку конкурентів, дії яких мають мету переманювати персонал, який має потужний інтелектуальний потенціал та володіє інформацією про інтелектуальну власність підприємства. В свою чергу, внутрішні – з боку працівників підприємства, діяльність яких спрямована на зниження можливостей використання інтелектуальної власності»,- пояснив керівник юридичної служби Групи компаній UKRAVIT.

Серед основних причин виникнення загроз, Василь Рябченко назвав високу конкуренцію серед підприємств, необхідність постійного вдосконалення існуючих технологій та процесів на підприємстві, появу інформаційного, обчислювального та телекомунікаційного обладнання, яке вимагає особливого ставлення до захисту, необхідність використання підприємствами найновітніших інформаційних технологій, досліджень та розробок в частині створення нових продуктів, товарів тощо, неможливість стабільної діяльності підприємства без забезпечення належного рівня безпеки інтелектуальної власності.

При цьому Василь Рябченко виділив три стадії захисту інтелектуальної власності підприємства:

1.      Аналіз і класифікація відомостей про інтелектуальну власність та застосування її об’єктів на практиці

-  Формування переліку відомостей, що містять інформацію про інтелектуальну власність;

-  Аналіз можливих каналів витоку інформації про інтелектуальну власність;

-  Розробка правових документів, що закріплюють права підприємства на інтелектуальну власність.

2. Організація процесу захисту об’єктів інтелектуальної власності підприємства

-  Організація захисту інформації щодо інтелектуальної власності при обробленні на ЕОМ;

-  Організація процесу діловодства та контролю за конфіденційними матеріалами щодо інтелектуальної власності.

3. Регулювання взаємовідносин стосовно інтелектуальної власності

-  Здійснення економічної оцінки потенційних втрат інтелектуальної власності підприємства;

-  Моніторинг та оцінювання дієвості системи захисту інтелектуальної власності на підприємстві.

З метою зменшення внутрішніх загроз інтелектуальної власності, на думку Василя Рябченка, потрібно приділити увагу розвитку корпоративного духу працівників підприємства, впровадженню механізмів стимулювання працівників, підвищенню рівня дисципліни та відповідальності за порушення нормативів підприємства.

Крім того, створення дієвої системи захисту інтелектуальної власності за рахунок удосконалення діяльності служб безпеки підприємств та окремих посадових осіб, які мають доступ до інформації, допоможе уникнути фінансових втрат та мінімізувати ризики посягання на об’єкти інтелектуальної власності.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У найбільшого виробника соняшникової олії новий голова

Теґи: 

У групі компаній з'явилася нова посада — генеральний директор (СЕО), яку зайняв Євген Осипов.

Мажоритарний акціонер компанії Андрій Веревський буде виступати в якості голови ради директорів, пише delo.ua.

"У своїй новій ролі Євген Осипов буде керувати операційною діяльністю компанії і буде відповідати за виконання стратегії, в той час як я продовжу очолювати раду директорів компанії і продовжу активно керувати політикою, стратегією і подальшим розвитком компанії", — зазначає Андрій Веревський у звіті агрохолдингу.

Євген Осипов прийшов в "Кернел" в 2013 році. Попереднє місце роботи — "Індустріальна молочна компанія".

"З моменту приєднання до нашої команди Євген Осипов перетворив аграрний підрозділ компанії на прибуткову бізнес-систему, яка в даний час встановлює галузевий стандарт оперативної ефективності і технологічної досконалості. Він володіє обширними знаннями про компанії, а його досвід і систематичний підхід, поряд з лідерськими навичками, є правильним поєднанням для повсякденної "навігації" операційних потреб "Кернел", — продовжує Веревський.

"Кернел" — найбільший у світі виробник і експортер соняшникової олії, провідний зернотрейдер.

З листопада 2007 року акції "Кернел" торгуються на Варшавській фондовій біржі (WSE).

"Кернел" завершив 2016 фінансовий рік з чистим прибутком в $225,2 млн, що в 2,1 рази більше, ніж у 2015. Його виручка скоротилася на 14,6% — до $1,989 млрд, EBITDA — на 12,7%, до $346,4 млн.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Скільки коштує молоко в Європі та Україні

Так літр молока жирністю 3,2 в упаковці Tetra Pak в Польщі можна купити за 16,18 грн, Білорусі – за 16,92 грн, а в Україні — за 20,25 грн. Дорожче обійдеться літр молока правда з трохи більшою жирністю (3,5%) в Литві — 25,85 грн, Румунії — 26,75 грн і в Естонії — 28,65 грн, передає asn.in.ua.

«Якщо молоко жирністю 3,2% довести до жирності 3,5%, то його вартість додасть близько 10%. А це наблизить вартість в Польщі, Білорусі та України до рівня інших країн», — зазначив директор асоціації Олексій Дорошенко.

Що стосується такої великої різниці у вартості цього продукту між Україною і Польщею, то експерт зазначив, що одна з причин є рівень податку на додану вартість на продукти, який в нашій країні становить 20%, а в Польщі лише 5%. Дорошенко вважав, що без податку на додану вартість різниця в ціні на молоко становила б 9%.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview