Не хлібом єдиним: виробництво та споживання м'яса птиці (інфографіка)

Проте такі тенденції, здається, не надто характерні для українського ринку.  Адже, споживання м’яса птиці в розрахунку на 1 особу з кожним роком знижується. Хоча, причина цьому дещо інша.

Про це пише Аналітичний департамент УАК.

Серед усіх видів пташиного м’яса, найбільшу частину займає виробництво курятини, або бройлерів. Загалом, із 1,16 млн т вироблених в Україні минулого року на курятину припадає 84,2%.

Для того, щоб розуміти місце України на світовому ринку м'яса птиці, дослідимо «глобальних гравців». Так, п’ятірку найбільших виробників м’яса бройлерів формують США, Бразилія, ЄС, Китай та Індія. Україна займає 19 місце в світовому виробництві.

                                                          

Найбільші виробники м’яса бройлерів та Україна

Загалом, у структурі світового виробництва ці 5 країн займають майже 66% .За прогнозами на 2017 рік, виробництво в Бразилії (+0,53 тис. т) ,США (+0,42 тис. т),  Індії (+0,3 тис. т) та ЄС (+0,12 тис. т) зросте, в той час як в Китаї, у відповідь на зниження споживання, знизиться і виробництво на 1,3 тис. т.

Зважаючи на попередній рисунок, не є дивним і той факт, що найбільшими світовими експортерами є Бразилія (3,98 млн т), США(3,02 млн т) та ЄС (1,28 млн т).  Україна входить в десятку світових експортерів і займає 7 місце на глобальному ринку з обсягами 240 тис. т в 2016 році.

Структура світового експорту в 2016 році

З кожним роком виробництво м’яса в Україні збільшується, навіть не зважаючи на те, що рівень споживання знижується. Виробництво м’яса птиці є найбільш значим, остільки його частка в структурі виробництва серед інших видів м’яса (свинина, яловичина і ін.) становить понад 50%. Загалом, в 2016 році в Україні було виготовлено 1,67 млн. т. цього продукту, тоді як потреба для споживання українського населення становила 1,01 млн т. З рисунку також видно, що на відміну від яловичини, обсяги виробництва якої скорочуються, курятина нарощує виробництво, а обсяги свинини майже не змінилися.

Виробництво основних видів мяса в Україні

Ні для кого не секретом, що останнім часом ціна на м'ясо птиці значно піднялася, і не планує знижуватися в подальшому. З початку року ціни на м'ясо птиці на споживчих ринках зросли на 23%. Найбільший      стрибок спостерігається в період від кінця червня і до сьогоднішнього дня.   

Динаміка споживчих цін на м'ясо

Загалом приводом для зростання цін можна назвати декілька чинників. Перш за все – це зростання витрат на виробництво.

Коли ми говоримо про виробництво й підприємство, ми маємо розуміти, що це бізнес, а бізнес має приносити прибутки. Виробник не буде виготовляти збиткову продукцію. Тому, можна сказати, що зростання цін – це своєрідна реакція виробників на зростання витрат. Загалом з 2014 по 2016 рік витрати на виробництво м’яса птиці виросли в 1,7 р. і становили 1226,9 грн/ц готової продукції.

                                                            

Найбільших змін зазнали витрати на роботи та послуги сторонніх організації, які зросли майже у 3,4 р., витрати на корми збільшилися в 1,7 р., а на паливно – мастильні матеріали в 1,2 р.  Тим не менш, зростання витрат – це такий показник, який можна спрогнозувати, тому не можна сказати, що він мав вагомий вплив на різке подорожчання м’яса в 2017 році.

Більш вагомою причиною здорожчання м'яса птиці є збільшення обсягів експорту за кордон . Загалом за останні десять років український експорт зріс в 50 р. і надалі продовжує зростати. На сьогоднішній день основними експортерами м’яса птиці та її субпродуктів є Єгипет,  Нідерланди та Ірак. Так, надходження від експорту в ці країни в травні цього року становили 34785 грн/т, 48009 грн/т і 30229 грн/т.  В загальному в 2017 році вже було експортовано 169,5 тис. т м’яса, що на 27,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року. 

 Експорт м‘яса птиці

Як же експорт впливає на зростання ціни? Річ у тім, що виробництво м’яса в Україні лише на 150-170 тис. т вище, за обсяг необхідний для споживання. Експортуючи продукцію за кордон 240-250 тис. т, виникає незначний дефіцит на вітчизняних ринках, який і призводить до зростання ціни. Загалом же, це дефіцит компенсується за рахунок імпорту.

Чому виробних вивозить продукцію за кодон? Знову ж таки, справа в ціні. Кожен підприємець хоче мати максимальний дохід від своєї діяльності, адже так він зможе розвиватися й розширювати свої потужності. Якщо в Україні виробники можуть продати 1 кілограм курятини за 37,8 грн/кг, то наприклад в Нідерландах ця ціна на 8,1% вища.

  

Загалом же, зростання цін на м'ясо призводить до того, що люди починають менше його купувати і поступово переходять на субпродукти, які є дешевими. М‘ясо, яке імпортується в Україну – це знову ж таки переважно субпродукти, або продукція, яка використовується для технічних потреб, переробляється далі як корм для тварин.

Зважаючи на тенденцію минулих років та на ситуацію, яка зараз склалася, в найблищі місяці ціна на м'ясо птиці ще може зрости на 2-3 грн.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Страхові виплати допоможуть зберегти бізнес аграрію при форс-мажорних обставинах

Тим часом, експерти переконані, що агропромисловий комплекс схильний до впливу зовнішніх факторів (погода, стихійні лиха і т.ін.), та без агрострахування не зможе отримати свого сталого розвитку, пише Аgronews.ua

Незважаючи на те, що останнім часом фермери стали проявляти інтерес до агрострахування, все ж, його рівень залишається вкрай низьким - договори зі страховими компаніями мають власники не більше 5% засіяних площ в країні. Для порівняння: рівень агрострахування у Франції становить 30-35%, в Іспанії - 60%, в Канаді він сягає 80%, а в Америці - 90% від усіх засіяних площ.

«На жаль, сьогодні, багато українських аграріїв розглядають агрострахування лише тільки як додаткові витрати для свого бізнесу. В деякій мірі це вірно. Але якщо настає страховий випадок, важливо зрозуміти, що саме виплати за страховим договором дозволять зберегти цей бізнес», - зазначає експерт з агрострахування, гендиректор компанії «Агрориск» Володимир Юдін.

При цьому експерт відзначає, що недовірі аграріїв сприяє як відсутність чіткої державної політики в сфері агрострахування, так і дії недобросовісних страховиків, які не виконують свої зобов'язання перед клієнтами.

«Це погано позначається на розвитку ринку агрострахування в цілому. Негативний досвід спілкування з вищевказаними страховиками швидко поширюється серед аграріїв і вони відмовляються страхуватися в подальшому. Однак, в останні роки в Україні утвердився цілий ряд страховиків, що працюють на агроринку і зарекомендували себе як компанії, які виконують всі умови договору з клієнтом. Наприклад, компанія «АСКА» за підсумками 2016 р. виплатила одразу 60 млн. грн. одному з агрохолдингів. В свою чергу, компанія «Агрориск» також виплачує всі належні виплати клієнту в тому випадку, якщо це передбачено договором про страхування. Це ми гарантуємо кожному клієнту», - зазначає Володимир Юдін.

При цьому в компанії «Агрориск» відзначають, що всі умови майбутнього договору  доносяться до клієнта – детальні роз'яснення дають фахівці компанії.

«При агрострахуванні обидві сторони повинні чітко знати взаємні зобов'язання, щоб контролювати дії один одного. Крім того, важливо знати механізми дії договору, як вони працюють в тому чи іншому випадку. Перш за все, це стосується механізмів можливого відшкодування збитків. Все це ми докладно роз'яснюємо нашим клієнтам», - зазначає Володимир Юдін.

Довідкова інформація про «Агрориск»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

АЧС не є головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні

Неточність, недомовленість, двозначність в подачі інформації часто призводять до невірного її тлумачення і укорінення міфів в уяві людей. Останнім часом доводиться спостерігати за розповсюдженням декількох міфів щодо м’ясного ринку України. Сьогодні розберемо один з них, пов’язаний з гарячою темою африканської чуми свиней (АЧС).

МІФ: головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні є АЧС.

Негативний вплив цієї хвороби на поголів’я дійсно є, але він не такий, як інколи доводиться чути з різних аграрних або навколоаграрних медіа, і зовсім не такий, як уявили собі багато читачів цих медіа. По-перше, вплив «фактору АЧС» не був прямим. По-друге, цей вплив не був єдиним і навіть найбільшим по силі.

Всього з 2014 року, коли почалось активне розповсюдження хвороби, загинуло чи було знищено внаслідок АЧС близько 130 тис. свиней – менше 2% середньорічного поголів'я. В той же час, ЩОРІЧНІ втрати поголів’я від всіх причин складають 700-900 тис. голів (це – дані з балансу руху поголів’я, який публікував донедавна Держстат). Протягом кожного року внаслідок тільки сезонності поголів’я змінюється на 300-500 тис. голів! Всього за ці три роки загальне скорочення поголів’я склало 1,1 млн. голів. Тобто, очевидно, що АЧС напряму забрала тільки малу частину цієї кількості.

Так, побоювання втратити все через АЧС призводило в деяких випадках до закриття бізнесу і прискореного збуту поголів’я на забій (непрямий вплив, ми називаємо це «психологічний забій»), але це явище не було і не є всеохоплюючим, крім того, воно розтягнуто у часі по мірі просування хвороби країною з півночі на південь. Виходили з бізнесу, як правило, ті виробники, для яких свинарство не було профільним бізнесом, або ті, хто був у важкому економічному становищі і не бачив можливості збільшення інвестицій для опору хворобі. За нашими оцінками, такий «психологічний забій» дорівнював 1-2% поголів’я в тих регіонах, де виявлялись перші випадки АЧС, що і дозволяло вважати цей забій пов’язаним з АЧС.

Насправді ж, АЧС була не єдиною причиною забою навіть в цих випадках. Найбільш серйозною причиною був суто економічний чинник – низька прибутковість вирощування свиней. Ось така банальність. Співвідношення цін реалізації тварин на забій і їх собівартості досягло найнижчих рівнів в 2016 році і було дійсно надважким випробуванням для галузі. Така ситуація, в свою чергу, була пов’язана з багатьма факторами які зійшлися разом – девальвацією гривні, втратою російського ринку збуту свинини, зниженням купівельної спроможності українського споживача, зменшенням держпідтримки, низькими цінами на світовому ринку, тощо.

Для оцінки динаміки прибутковості в свинарстві ми розраховуємо так званий умовний індекс прибутковості, який є співвідношенням цін на живець свиней і вартості кормового міксу, як головної складової собівартості. Цей індекс показував зменшення прибутковості в 2016 на 32% у порівнянні з 2014 роком і це дуже суттєво.
 


 



Отже, тепер, коли ви будете чути, що АЧС вбила українське свинарство, ви будете розуміти, що це не все правда і не вся правда, а щоб побачити справжній стан справ в галузі краще подивитесь на індекс прибутковості. До речі, індекс прибутковості за сім місяців цього року вже на 26% перевищив відповідний показник минулого року, знаменуючи початок покращення економічної ситуації в свинарському бізнесі. Будемо сподіватись, що вслід за цим піде вгору і поголів’я. Незважаючи на АЧС.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Глобальні тенденції

Світовий ринок яблук, якщо рахувати лише міжнародну торгівлю, за обсягами складає 8,6 млрд. тон, а за вартістю – 7,8 млрд. доларів США. Частка України становить лише 0,08% – Україна не входить навіть в число 40 найбільших експортерів яблука в світі, маючи чи не ідеальні умови для їх виробництва.

Останні три роки глобальний ринок мав тенденцію до зниження, а світове виробництво продовжувало зростати – відбулася стагнація світової торгівлі яблуком.

Що ж призвело до цього? Основними причинами стагнації яблучного ринку стали такі фактори:

  • Наявність альтернативних фруктів та ягід, що раніше були малодоступними, за рахунок розвитку логістики, технологій вирощування та збереження якості продукції;
  • Зниження темпів глобалізації та зростання кількості міжнародних конфліктів в світі, що негативно впливає на торгівлю;
  • Зниження світових цін на нафту та енергоносії, що має негативний вплив на споживання яблук в країнах-експортерах енергоносіїв. Цей фактор призводить до здешевлення логістики яблук;
  • Спрощення доступу до інформації про технології вирощування, що стимулює розвиток виробництва яблук в колишніх країнах-імпортерах;
  • Значні ресурси вкладаються в просування споживання снеків та готових продуктів, менші – в просування екзотичних та дорогих фруктів та ягід, і майже нічого не вкладається в просування споживання яблука – це надзвичайно небезпечна тенденція.

 
Регіональні тенденції

У СНД колишні імпортери – Узбекистан, Грузія, Азербайджан і Таджикистан – активно нарощують власне виробництво завдяки високим внутрішнім цінам та підтримці міжнародних організацій та держави.

Врожайність яблук в окремих провідних господарствах розвинених яблучних держав регіону вже сягає 90-100 тон/га,  і все більше уваги приділяється питанням якості фруктів на кожному етапі роботи в саду. Так, Узбекистан за 3-4 роки буде збирати близько 1 млн. тон яблук з сучасних садів, значною мірою закриваючи потреби регіону.

Сербія стрімко нарощує виробництво та експорт завдяки доступу на ринок РФ, але варто поставити питання, що буде, коли зміниться міжнародна ситуація.
 
Загалом, ринкова ситуація для України виглядає несприятливою, адже:

  • Площі під сучасними яблуневими садами в регіоні і в світі зростають, як і врожайність;
  • Споживання яблук в Україні та ЄС падає (в Україні – мінус 15% з 2013 року на особу);
  • Кількість споживачів в Україні падає, тому розмір ринку яблук знизився на 21%;
  • Ціни і реальні доходи виробників яблука в Україні та ЄС падають, а конкуренція зростає.

Проте, у сезоні 2017/18 року виробники яблук зможуть трішки розслабитися. Очікується зменшення виробництва в ЄС внаслідок несприятливих погодних умов, яке може перевищити обсяг експорту з ЄС. Через це ціни, більш за все, будуть відносно високими. В Україні ціни теж будуть вищими, але вже зараз є тенденція до переоцінки можливого зростання цін в другій половині сезону. Тим не менш, є і зворотній бік медалі: споживання яблука в Україні, внаслідок очікуваного зростання ціни, знизиться ще відчутніше.
 
Світовий ринок яблук та Україна

Отож, чи є в України переваги на світовому яблучному ринку? Відповідь – так, але не багато, а якщо точніше – одна. Робоча сила в Україні дешевша в рази. Різниця в витратах на збирання 1 кг яблук в Україні та в більшості інших країн ЄС така, що маржа у сусідів часто менше, ніж ця різниця. Проте, робоча сила буде дорожчати – і не тільки витрати на зарплату, а й необхідність забезпечувати кращі умови та отримувати кращу якість плодів після збирання. Інших переваг, на жаль, немає, але ми можемо працювати над їх створенням.

Основними кроками для створення таких переваг можуть бути, по перше, інвестиції у знання та накопичення знань, підготовку кадрів, підвищення продуктивності, ефективності і якості. По-друге – побудова виробництва та логістики навколо стратегії маркетингу готової продукції. По-третє – активний, не в сліпу, а через прицільні маркетингові дослідження, пошук ринків збуту та просування споживання на внутрішньому ринку. І нарешті – кооперація в експорті яблука та маркетингу на внутрішньому ринку.
 
Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Наразі десять найбільших експортерів контролюють 84% експорту свіжого яблука. Серед них – Китай, США, Італія, Чилі, Франція, Нова Зеландія, ПАР, Польща, Нідерланди та Бельгія.
 

Найбільші експортери, 2016, дол. США



Проте, десять найбільших імпортерів контролюють лише 43% імпорту свіжого яблука.
 

Найбільші імпортери, 2016, дол. США



Країни, що збільшують імпорт (окрім Білорусі), це, по-перше, країни, де яблуко лишається екзотикою, а доходи не залежать від нафти: В'єтнам, Філіппіни, Бангладеш, Південна Корея, Таїланд, Шрі-Ланка тощо. Також, це країни з високим рівнем доходів населення, що не вирощують яблука, наприклад, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. По-третє, це великі країни, де населення зростає досить швидко, як і його доходи: Китай, Індія, Пакистан, Ірак, і т.д.

Відмітимо, що майже всі вони знаходяться в Азії, тому й експорт з Нової Зеландії зростає найшвидше.

Конкуренція за зростаючи ринки Південно-Східної Азії точиться дуже гостра. До речі, більшість цих країн надає перевагу червоним сортам яблук.

З тим підходом до експорту, що був до останнього часу, Україна однозначно програє конкуренцію на світовому ринку постачальникам з країн ЄС, і навіть постачальникам з Молдови та Сербії, а невдовзі – й країнам Центральної Азії.

"Але я, особисто, вірю в українців. Перспективи у нас чудові, але над ними потрібно наполегливо працювати. Вже зараз ФАОзалучає експертів до розвитку садівництва в країнах Центральної Азії та Кавказу. Я вважаю, що Україна може успішно експортувати свіже яблуко навіть до ЄС. Той, хто поставить собі це за мету, зможе продати яблуко будь-куди в світі", - підсумовує Андрій Ярмак.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий знак якості: «АВМ рекомендує»

За словами Віталія Ковальчука, голови правління ПрАТ «Тернопільський молокозавод», виробник і переробник — не конкуренти, а дві деталі одного ланцюга, які треба правильно з’єднати. 

Що дає така співпраця? Для виробника — підприємство, яке ґарантовано купить вироблені об’єми молока, а ще — частка від продажу готової продукції. Для переробника — стабільний поставник якісної сировини. Крім того, кооперуючись, розуміємо напрямок розвитку партнерів, а відтак можемо будувати довгострокову стратегію роботи. З отриманої сировини від ТОВ «Дзендзелівське» і ТОВ «Кищенці», а це — понад 40 т молока/доба — готуємо всі йогурти і кефір.

Олена Жупінас, керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» АВМ наголосила на оптимізації роботи проекту.

Асоціація виробників молока наразі розпочинає роботу над ще одним проектом з кооперації. Він розрахований на менших виробників, обсяги яких  2-5 т/добу. Так, щоб зменшити логістичні витрати, планується будівництво накопичувального центру молока. На нього у подальшому теж поширюватиметься рекомендація АВМ. Так, український споживач буде впевнений у якості споживаної продукції.

Унікальність проекту кооперації відзначив і Володимир Лапа, голова Держпродспоживслужби.

Така співпраця виробника і переробника дасть можливість ґарантувати високу якість молока як на внутрішньому, так на зовнішньому ринках. Крім того, якщо молочарі матимуть не лише надійну закупівлю і стабільну ціну, а й певні прибутки (частка від вартості готової продукції), це стане рушієм розвитку, покращення сировинної бази.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

UKRAVIT: висока якість, доступні ціни та індивідуальний підхід до клієнтів

Теґи: 

У той же час, в умовах інтенсивного вирощування, постійно мінливого клімату, появи нових популяцій шкідників, значної забур’яненості та мутації збудників хвороб без них обійтися просто неможливо, пише Аgronews.ua.

Подорожчання вартості імпортних ЗЗР разом з девальвацією гривні і проблемою сезонного надходження грошей на рахунки аграріїв-рослинників підсилює інтерес українських фермерів до вітчизняних виробників агрохімії. Одним з лідерів вітчизняного ринку ЗЗР є Група компаній UKRAVIT, яка пропонує клієнтам широкий спектр продукції для захисту їх врожаїв. При цьому компанія виробляє якісний продукт, який не поступається закордонним аналогам, за цінами доступним українським споживачам.

«Ми приділяємо велику увагу якості нашої продукції. У 2016 році була закінчена сертифікація в системі ISO, що дозволить нам ще більш підвищити конкурентоспроможність на вітчизняному ринку і в інших країнах. Власне, продукція компанії UKRAVIT з року в рік набуває все більшої популярності не лише в Україні, а й за кордоном. Наприклад, в Молдові і Грузії наші препарати займають провідні позиції на агроринку», - зазначив власник Групи Компаній UKRAVIT Віталій Ільченко.

Успіх компанії на ринку, напевно, був би неможливий без індивідуального підходу до кожного клієнта. Будь-який аграрій, який придбає препарати компанії UKRAVIT, може отримати безкоштовні консультації фахівців щодо застосування того чи іншого ЗЗР або мікродобрива, його сумісності та інше.

Крім того, компанія UKRAVIT на постійній основі організовує Дні поля, що проходять по всій території України. В ході таких заходів проходять презентації продукції компанії, фахівці UKRAVIT консультують фермерів щодо її застосування.

«Маючи власне виробництво кукурудзи, соняшнику, ріпаку, пшениці та ячменю ми регулярно стикаємося з питаннями необхідності застосування ЗЗР і мікродобрив. Вся лінійка ЗЗР та добрив з мікроелементами в нашому господарстві - виробництва компанії UKRAVIT, адже їх ціни значно нижче, ніж у зарубіжних аналогів, та не поступаються по ефективності. Саме цей фактор разом з індивідуальним підходом до клієнтів і визначив наш вибір на користь UKRAVIT», - каже агроном ТОВ «Райдуга» Олександр Мекеда.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview