Нема вже куди тягнути: лютий має стати ключовим місяцем для земельної реформи

Очільник профільного комітету Микола Сольський, чиє прізвище стоїть першим серед колективу авторів №2178-10, розповів «Главкому», як змінився його законопроєкт перед другим читанням, скільки коштуватиме земля після запуску ринку та чому українці будуть радіти, коли іноземцям дозволять купувати українську землю.
 

- Наступний пленарний тиждень може початися з розгляду законопроєкту про землю?

- Не знаю, але маю дуже сильну надію, що в лютому він вийде до зали. Нема вже куди тягнути.

- Чи є домовленості з іншими фракціями щодо, як мінімум, їхньої нейтральної позиції?

- Таких домовленостей не було. Акцент на тому, аби був максимум голосів нашої фракції та інших конструктивних депутатів.

- І які попередні підрахунки?

- Якби голосування відбувалося у січні, голоси були б. І за ці два тижні я не побачив нічого, щоб їхню кількість зменшило. Станом на сьогодні вважаю, що вони є.

- Як процедурно буде виглядати прийняття законопроєкту? Адже на комітеті розглядалися тисячі правок.

- Були чотири з гаком тисячі правок на 11 статей законопроєкту, з яких три з чимось тисячі – ОПЗЖ. Але чи йти в залі по всіх правках, чи поставити на підтвердження основні – вирішить Рада. Думаю, ОПЗЖ та «Батьківщина» знову будуть щось блокувати. Якщо пам’ятаєте перше читання, то я навіть на трибуну не міг вийти і озвучував все з місця. Як мінімум, нас більше (сміється).

- Але у «Слузі народу» є люди, які також проти відкриття ринку.

- «Слуга народу» теж пройшла дискусії та обговорення цього законопроєкту. Ті емоції, які були на вулиці, також були й у депутатів всередині фракції, але ми один одного чуємо. Щодо норми концентрації в одних руках ми зібрали всі думки, поки зійшлися на цифрі в 10 тис. га. Я сподіваюсь, процентів 90 фракції проголосують. Емоції дещо вщухли, і вулиця, якщо помітили, тепер зовсім не та, якщо не брати суто політичні акції.

- Блок Порошенка, спадкоємцем якого є «Європейська солідарність», свого часу сам ініціював земельну реформу, заступник аграрного міністра у попередньому уряді Максим Мартинюк проводив велику промокампанію відкриття ринку. А Славко Вакарчук колонки писав про необхідність продажу землі. І що сьогодні? Порошенківці і «Голос» не будуть голосувати?

- Звісно, з огляду на те, що ви говорите, логічно, було б, аби «ЄС» та «Голос» підтримали, але як буде в залі, не скажу. Законопроєкт легко пояснюється, контролюється, гострі кути прибрані. Коли людям пояснюєш, про що він, вони заспокоюються. Мені цікаво, як проголосують мажоритарники, бо деякі з них в своїх правках пропонували ще більшу концентрацію, ніж та, на якій ми зупинились (10 тис га).

- Наскільки кардинальними ви вважаєте зміни до законопроєкту, внесені між читаннями? Документ став більш компромісним?

- У законопроєкті лише 11 статей і там виписані тільки базові речі. Основні правки – це предмет компромісів. Не основні, але також важливі, – це наслідки консультацій з ринком та елементарна конструктивна робота. Було багато ідей, яким чином контролювати концентрацію землі в одних руках, – чи доручати це Антимонопольному комітету, чи розробити додаткове законодавство. Але перемогла інша ідея – на етапі оформлення договорів нотаріуси самі це контролюватимуть. Я б не назвав би питання концентрації кардинальною правкою, хоча всі чомусь так вважають. Як на мене, основна правка – це допуск на ринок іноземців тільки за результатами референдуму. Насправді, те, як робити земреформу, дуже сильно залежить від відповіді на одне питання – чи земля має бути дорожчою? Звісно, за участі іноземців вона коштуватиме більше.

Я не знаю жодної країни, де вважалось би, що земреформа закінчена. Постійно йдуть якісь дискусії та зміни. Наші сусіди з Центральної Європи, коли земля була дешевшою, обмежували доступ іноземців, коли подорожчала – вже потрохи обмеження знімають. Тому в цій частині був компроміс з громадською думкою.

- Що дає земреформа, якщо вона буде прийнята в нинішньому вигляді? Ніхто ж, хто має певні знання в цій сфері, не буде заперечувати, що ринок землі зараз існує.

- Якщо ми візьмемо сільськогосподарську землю, яка зараз належить людям, це буде приблизно 32 млн га. Приблизно 28 млн га люди отримали в 90-ті роки при розпаюванні колгоспів, після чого був введений мораторій на продаж. А 4 млн га, які видали пізніше, не потрапили під мораторій і там досі діє звичайний ринок купівлі-продажу, на якому, до речі, можуть бути і іноземці. Хтось за всі ці роки говорив про якісь проблеми там? А 4 млн га – це площа середньої європейської країни. Проте і на цих 28 млн га, які потрапили під мораторій, ринок теж існує.

&laquo;Я не знаю жодної країни, де вважалось би, що земреформа закінчена&raquo;, -&nbsp;<span>Микола Сольський</span> - Голова аграрного комітету Микола Сольський: На старті гектар коштуватиме $1500–1700https://glavcom.ua/img/article/6565/18_main.jpg">

- Це ви про різні лазівки на кшталт емфітевзису (довгострокове, відчужуване та успадковане речове право на чуже майно – Ред.)?

- Звісно. Пайовики в селі в 99% продають землю тим, хто її обробляє. Юридично договір купівлі-продажу оформити не можна, але можна підписати договір оренди на 49 років, емфітевзису, заповіт. Інше питання, що це напівфабрикат, яким не можна нормально користуватись.

- Але умовна бабця може подумати, що вона продала, а її освіченіші діти та внуки цілком розуміють, що ця земля – їхня власність досі...

- У договорах прописується правило, що спадкоємство не зупиняє договору оренди і не змінює його. Наприклад, бабця, якій 80 років, підписала договір оренди на 49 років. Після смерті бабці хтось з її родичів отримав цю землю у спадщину, оформив на себе, але ще 40 з гаком років не може з нею нічого зробити.

- Якщо земля взята в оренду на 49 років, її ж можна продати із цим правом оренди?

- Договір оренди зберігається навіть в тому випадку, якщо ця земля продана на сторону. Але він може бути розірваний, якщо орендар не виконує умови договору.

- Питання в лоб – зараз аграрний ринок України працює як годинник, навіть з усіма цими сірими схемами і він один із найбільших наповнювачів бюджету. Агрохолдинги активно розвиваються, фермери не бідують, власники паїв регулярно отримують плату за оренду, яка з року в рік збільшується… Навіщо в таких умовах влаштовувати все це, чим ви зараз займаєтесь?

- Коли кажуть, що у нас розвивається агросектор, забувають додавати, він розвивається тільки у  сегменті вирощування зернових. Але при цьому ми не впливаємо на жодні ринки ні щодо овочів, ні щодо фруктів, ні щодо горіхів, ні щодо іншої сільгосппродукції, де треба вкласти $5 тис. в гектар або більше. Не розвивається все, що пов’язане з поливом. Люди просто не хочуть вкладатись в чуже, як ви не будете робити суперремонт в орендованій квартирі. І сад людина в більшості випадків буде закладати тільки тоді, якщо ця земля є її власністю. Коли мені кажуть, що ринок землі вб’є села – то це повний сюр. Бо у всіх галузях, які вкладають тисячі доларів в гектар, працівників треба в десятки-сотні разів більше.

- Правку про банки, які зможуть накопичувати землю у безмежних обсягах, часто називають небезпечною лазівкою. Так, фінустнови зобов’язані за два роки позбутися стягненої застави, але ж вони можуть продавати її, умовно кажучи, «своїм».

- У нас в комітеті неодноразово була зустріч з банкірами. Вони звертали увагу, що один з посилів земреформи – це те, що під землю можна кредитувати. Якщо ж зробити їм обмеження, як всім іншим, в 10 тис. га, то об’єм кредитування буде невеликий, ставки залишаться дорогими. Насправді, банки будуть продавати цю землю через електронні торги. Якщо «своя» людина запропонує на цих торгах найвищу ціну – то будь ласка.

- Як ці електронні торги виглядатимуть?

- Прийнятий в першому читанні законопроєкт №2195 говорить про те, що вся державна земля продається тільки через дворівневий аукціон (перший рівень –адміністратор центральної бази даних та модуль аукціонів, другий рівень – комерційні майданчики – Ред.). З банками також було домовлено, що вони будуть продавати землю тільки через дворівневі торги. Єдине – ми їх не можемо прив’язати законом до системи Prozorro.

До речі, у нас і зараз є випадки, коли земля може потрапити у власність іноземців – коли, наприклад, спадкоємець має інше громадянство. За діючим законом, він повинен протягом року продати цю землю. Якщо банки вчасно не продають ділянки, то підпадають під загальну норму щодо конфіскації землі. Але вона буде оплатною. За рішенням суду ця земля виставляється на торги, і за вирахуванням затрат на цю процедуру гроші повертаються банку. Враховуючи, що щорічно банкам треба буде платити податок на землю, який буде некопійчаним, їм економічно буде невигідно довго тримати її у себе.

- Коли ви зустрічались з банкірами, які побажання вони висловлювали?

- Вони хотіли три роки для реалізації землі, ми обмежили двома. Вони хотіли зняти обмеження для банків з іноземним капіталом, назвіть мені в першій десятці банки без іноземного капіталу, крім державних, та просили не вводити обмеження концентрації. Ми це і зробили. 

- Як буде діяти контроль за концентрацією 10 тис. га в одні руки?

- Коли покупець з пайовиком приходять до нотаріуса, в останнього є доступ до реєстрів. Він дивиться, що покупець вже купив на себе умовно 1,5 тис. га, крім того, фірма, яка зареєстрована на цього покупця, купила ще 3 тис. га. Це означає, що він може ще докупити 5,5 тис. га або на себе, або на свою фірму. Це контролюється вже на етапі укладання угоди. За нашим законопроєктом, землю можуть купляти громадяни України, підприємства, засновані громадянами України, держава і місцеві громади. Було багато правок щодо додавання до цього списку підприємств, де кінцевим бенефіціаром є громадянин України. Але разом з тим нотаріусам це буде практично неможливо проконтролювати. Також ми обмежили продаж землі для іноземців, навіть після референдуму, в прикордонних смугах – до 50 км. Така практика розповсюджена в багатьох країнах.

- Але як уникнути ситуації з зіц-покупцями, які можуть скуповувати землю в інтересах справжніх латифундистів?

- Така проблема є в усьому світі, для її вирішення є інше законодавство. Це питання Податкової, боротьби з відмиванням доходів… Окремих прихованих угод і так не може бути за законом.

- Деталі референдуму, на якому буде вирішуватись, чи продавати землю іноземцям, десь будуть прописані?

- Ні. Що б ми там не прописали, все одно буде новий закон про референдум, який буде ці питання врегульовувати.

- На які поступки ви особисто пішли з жалем?

- Попередньо існувала норма, що всі іноземці, які вже займаються сільським господарством в Україні не менше трьох років, можуть викупляти землю на рівних умовах з іншими, але тільки в межах діялное, які вони орендують. Багато з них вже українську мову знають краще, ніж деякі мої колеги по парламенту. Логічно було б цю норму прийняти, але її прибрали.

- Джерела в уряді зізнавались, що наших західних партнерів дуже дратує історія з обмеженнями для іноземців, але вони її публічно не підіймають, бо розуміють, яка це чутлива тема.

- Є такий момент – вони бачать, наскільки це розігріта тема і скільки навколо неї міфів. Я чув від європейців, що таке обмеження, в тому числі, не відповідає Угоді про асоціацію. Але їм треба говорити про це публічно, на мій погляд. Якщо взяти рішення Європейського суду з прав людини, пов’язані з мораторієм, то там є два основних посили. Обмеження права продавати землю не відповідає європейським нормам, але при цьому вони визнають, що законодавчі обмеження для покупців допускається, в тому числі, і в Євросоюзі. Чи цікавить європейський бізнес українська земля? Так. Але я не бачу, щоб це був масовий інтерес.

Наприклад, в Румунії теж свого часу було розпаювання, і 99% іноземців, які туди прийшли, не поринули в первинний викуп землі. Вони не хотіли конфліктувати з місцевими фермерами, у яких було переважне право викупу, як і у нас. Іноземці не хотіли купляти «шахматку» (розкидані по одному полю ділянки – Ред.), вони купили землю на вторинному ринку, коли пройшов досить тривалий час. І гектари сконцентрованої землі були вже на 30–60% дорожчі.

Микола Сольський

- Як реагували на підготовку земельної реформи представники великих агрохолдингів, які мають великі можливості лобізму в Раді?

- У нас зараз 50–70 найбільших агрокомпаній обробляють десь 16–17% землі, 30 тисяч найменших – біля 15%, а 10 тисяч підприємств, які обробляють від тисячі до 10 тис. га, – 60%.  Плюс так звані одноосібники, які обробляють свої або чужі паї. У великих агрохолдингів, з одного боку, є дешеві кошти, але з іншого – більше зловживань менеджерів. Найманий менеджер майже ніколи не буде дивитись за господарством, як за своїм. А середні підприємства навпаки більше пильнують за полями, самі собі відкати не платять і що важливо – в середньому на гектарі заробляють більше і рухають вгору ціну за оренду. Разом з тим кожен з них конкурентний на ринку і має свої переваги.

Що ж до ставлення до земельної реформи, до допуску іноземців – воно не пов’язане напряму з розміром підприємства. Звісно, серед великих та маленьких більше противників цього, але не можна сказати, що всі великі – однозначно проти.

- Референдум, очевидно, відбудеться вже після запуску ринку землі. Відкриття ринку може змінити думку тих, хто зараз ставиться до іноземців насторожено?

- Думаю, так. Всі побачать, що планета продовжує крутитись, сонце сходить, все сіється-збирається, і ці страхи відійдуть. У перспективі п’яти-семи років самі фермери будуть за іноземців, бо деяким з них захочеться землю перепродати, і дорожче. Приклад Польщі показує: думка щодо іноземців змінювалась, виходячи з подібних аргументів.
Ваш головний аргумент на користь ринку землі – те, що його відсутність гальмує довгострокові інвестиції. І все ж, є приклади, коли орендарі вкладаються не тільки в зернові, а й, скажімо, у вирощування горіхів. І сьогодні перед ними постає питання, як захистити всі ці вкладення у багаторічні насадження.

Восени ми зустрічались окремо з садівниками, виноградарями, виробниками горіхі, хмелю, яким, дійсно, потрібний спеціальний захист. Якщо вони працюють на державних та комунальних землях, за аналогією з фермерами, їм буде надаватись право викупити цю землю протягом семи років з безвідсотковою розстрочкою за нормативно-грошовою оцінкою. Будуть відповідні правки в законопроєкт № 2194, які комітет підтримав.  Якщо ж ділянки орендовані у інших людей, звісно, ми не можемо зобов’язати їх продавати тільки орендарям. Але якщо людина захоче продати цю землю комусь іншому, то продавець або покупець до моменту укладання угоди повинен компенсувати затрати колишнього орендаря на посадку на цій ділянці.

Або, наприклад, є виноградник на 50–70 га, і хтось всередині нього хоче взяти собі півгектара, хоча поруч вдосталь інших таких ділянок. Ми ж розуміємо, що це, скоріш за все, виключно для того, аби попсувати нерви власнику виноградника. Тож певні запобіжники тут мають бути.

- У випадку з державними та комунальними землями, які надані в оренду, які нюанси ще можуть виникати?

- В різні часи були різні органи, які розпоряджалися цими землями, і договори укладались по-різному. Зараз існує практика підписувати оренду на сім років, але раніше часто підписувалось на 49 років. І орендна плата там – 3% від нормативної оцінки, а якби ці ділянки виставляти сьогодні, то вона б була 15%. Попередній варіант вирішення цієї проблеми такий: при зміні органу управління ми поставимо умову перепідписання таких договорів з новим розпорядником – місцевою громадою, скажімо, на 8–12%.  Це теж частина земельної реформи, яка буде передбачена іншими законопроєктами.

- У влади є уявлення, прогноз, скільки коштуватиме гектар після відкриття ринку?

- До речі, ще одна правка в законопроєкті стосується того, що мінімальна ціна не може бути меншою, ніж нормативно-грошова оцінка. На ціну будуть впливати деякі фактори, які від нас з вами не залежать. Наприклад, в одній країні, яка є одним з найбільших постачальників пшениці, ціна на землю корелюється з динамікою ціни пшениці. У нас так званий сірий ринок орієнтований на ціну нормативно-грошової оцінки, яка зараз складає біля 30 тис. грн. Ціна оренди та нормативно-грошова оцінка у нас зростають щорічно. Відкриття ринку спричинить деяке збільшення ціни. Без ринку землі динаміка росту ціни була б десь 5–10 % на рік, з ринком – ще плюс 10%. За білий товар завжди хочуть платити більше, ніж за сірий. Тож динаміка буде однозначно рости, якщо не буде ніяких загострень в країні, бо зараз якісна українська земля недооцінена у порівнянні з іншими країнами. Думаю, на самому старті ціна буде десь $1500–1700 за гектар, а далі її відрегулює ринок.

Якщо спробувати спрогнозувати, скільки людей будуть готові продавати землю, то це не так багато. В сусідніх країнах, які теж проходили розпаювання, продають десь 3% первинних власників на рік. У нас, за опитуваннями, близько 7% готові продати. В селі земля асоціюється з надією, яку будуть продавати в останню чергу. Селяни не будуть поспішати. Фермери ж, які зараз обробляють землю, цілком витягнуть її купівлю. Підприємству, яке обробляє тисячу га, потрібно 30–50 га купити в рік. Це по ціні – половина хорошого трактора. Тобто я не бачу критичних загроз.

- З формування єдиного масиву земель у покупців будуть виникати проблеми?

- Є норма Земельного кодексу: якщо у вас є понад 70% орендованого поля, то ви маєте право створювати масив і можете зобов’язати інших, хто має ділянки всередині поля, якимось чином обмінятись. Але ця процедура не до кінця врегульована, тому це наступний етап.

- Чи відомо вам про свіжі схеми, коли нині, перед імовірним відкриттям ринку спритні ділки намагаються застовбити за собою земельні ділянки?

- Навпаки – притримується оформлення емфітевзисів та договорів оренди, бо люди не хочуть платити двічі.

- Ми мали на увазі саме комунальні та державні землі.

- Землею комунальних та державних підприємств після відкриття ринка місцеві громади будуть розпоряджатися – вони будуть вирішувати, чи здавати в оренду, чи продавати. Втім є ідея обмежити кількість землі, яку громади можуть продати в рік, 10% і тільки якщо за це рішення проголосують не менше двох третин обраних депутатів місцевої громади.

- Як законодавчо вирішиться питання викупу землі, набутої у постійне користування за попереднім кодексом не тільки фермерами, а й їхніми спадкоємцями? Є багато померлих засновників фермерських господарств, і статус їхньої землі не визначений.

В комітеті є два законопроєкти, які врегульовують цю проблему, в тому числі, шляхом успадкування. Вони включені в порядок денний на цю сесію.

- Зараз всі в очікуванні кадрових перестановок у владі. Зокрема, планується заново розділяти колись об’єднані міністерства. Злиття міністерств економіки та аграрної політики себе виправдало?

Свого часу були аргументи за і проти цього. Зараз лунають аргументи за і проти роз’єднання. Я ставлюсь до цього дуже спокійно: комітету комфортно працювати в нинішніх умовах і я надіюсь, що і в будь-яких інших.

Павло Вуєць, Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв, «Главком»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Уряді не знають, яким буде остаточний варіант земельної реформи

Уряд України не має остаточного варіанту земельної реформи із-за великої кількості внесених правок до закону "Про обіг землі". Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів прем'єр-міністр України Олексій Гончарук.

Як повідомив прем'єр-міністр, на даний момент в закон про ринок землі внесено 4400 поправок до другого читання. При цьому не узгодженими залишається питання щодо концентрації угідь в одні руки.

"Хтось вважає, що двісті тисяч гектарів - це ок. Це питання не про кількість гектарів, а про антимонопольних обмежень, наприклад, не більше 0,5% всієї землі в одні руки. Навіть цей ліміт ріже значну із частин холдингів, які працюють зараз", - повідомив Гончарук.

За його словами, питання про необхідність збільшення або зменшення лімітів буде обговорюватися в парламенті.

"У мене готової відповіді немає і ні в кого немає", - зазначив Гончарук.

Нагадаємо, лідер фракції "Слуга народу" Давид Арахамія сумнівається, що до Нового року Верховна Рада прийме законопроект про запуск ринку землі сільськогосподарського призначення.

Додамо, згідно з результатами нового опитування, 58% українців не підтримують запровадження ринку землі.

Як повідомлялося раніше, закон про ринок землі у першому читанні підтримали "слуги народу" й 13 позафракційних нардепів.

Також Президент України Володимир Зеленський  у відеозверненні знову наголосив, що перед другим читанням до законопроекту про відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення буде внесено норму про можливість продажу землі іноземцям лише після проведення всеукраїнського референдуму, а також буде зменшено граничний ліміт із концентрації землі в одних руках.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Іноземці не зможуть купити українську землю, - радник прем'єра

У будь-якому форматі земельної реформи іноземці не зможуть купити українську землю. Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів радник прем'єр-міністра з економічних питань Олексій Мушак, коментуючи запланований на наступний тиждень розгляд Верховною радою законопроекту №2178-10 щодо земельної реформи.

"Іноземці в будь-якому форматі реформи не зможуть купити землю. Це зможуть зробити тільки українські компанії. Дискусія точиться навколо того, можуть там бути іноземні інвестиції чи ні. Але в будь-якому випадку це будуть українські компанії, які працюють за українськими законами і платять податки в Україні", - розповів Мушак.

Він нагадав, що реформу в Україні впроваджують з 1990 року. Старт дала Верховна рада УРСР, коли прийняла постанову, в якій зазначила, що всі відносини повинні бути ринковими, а земля повинна стати приватною власністю.

"Тому насправді, скільки ми б не чекали, глобально в суспільстві думка не зміниться. Протягом останніх двадцяти років ця думка плюс-мінус 70 на 30. Земельне питання дуже сильно заміфологізоване", - пояснив політик.

Радник прем'єра в цьому контексті також провів аналогію з ситуацією в газотранспортній системі (ГТС).

"У свій час багато хто розповідав, що це (ГТС, - ред.) теж "національна святиня" і "останній форпост незалежності", те, без чого Україна пропаде і те, що коштує сотні мільярдів доларів. І що її не можна продавати. Зрештою ГТС виявилася особливо нікому непотрібною, і ми, в принципі, бігаємо за американцями, щоб вони купили 25% "труби", щоб ми разом з ними боролися проти "Північного потоку-2", - говорить він.

Нагадаємо, Уряд запустив інформаційний сайт про проведення земельної реформи та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Поки ми не змінимо якість життя в Україні, буде відтік найкращого персоналу за кордон

Зміни на ринку праці диктують нові вимоги до роботодавців, розповіла Наталія Романенко в інтерв’ю, що вийшло у програмі "Еспресо.Капітал" на телеканалі “Еспресо”.  Ринок праці дуже змінився, вважає вона. Якщо подивитися на статистику, у 2017 році на 10 вакансій припадало 50 безробітних працівників, в 2018 - 4, у цьому році 3 працівники на кожні 10 вакансій. 

“Причин дуже багато, - каже НR-директорка “Укрлендфармінг”. - В першу чергу, це демографічне питання. Це зменшення чисельності населення України, в тому числі працездатного, економічно активного населення. З другого боку, виїзд за кордон населення дуже сильно скоротив чисельність безробітних працівників в Україні". Ці зміни вплинули на те, що при пошуках роботи кандидати стають більш вимогливими до умов праці, можливості медичного страхування, пільг і так далі.

Наталія Романенка розповіла, що проводила дослідження, опитування серед колишніх працівників компанії, знайомих, які виїхали за кордон, за яких умов вони би повернулися. Більшість з опитаних сказали, що якщо би заробітна плата в Україні була би хоча б на 20% менша, ніж у Європі, вони готові залюбки повернутись, тому що залишати сім'ї, залишати друзів, залишати звичне життя і піддаватись таким культурним змінам нового середовища вони б не хотіли. Окрім того, трудову міграцію стимулює недостатня якість життя. 

"Якщо говорити про причини, люди їдуть не стільки, щоб отримати більший дохід, скільки отримати якісніше життя для себе і своїх дітей. Тому якщо дивитися, наприклад, на сільське населення України, поки ми не розвинемо інфраструктуру села, доти звідти будуть масово виїжджати люди, і не стільки за кордон, а і в місто. Поки ми не змінимо якість життя в Україні: якість медицини, освіти, дозвілля, культурного розвитку, доти у нас буде цей відтік найкращого персоналу за кордон”.

Тим часом ефективність роботи Центрів зайнятості викликає багато питань. Випадки успішної співпраці з центрами зайнятості у роботодавців є, але вони поодинокі. “На жаль, Центр зайнятості не може нам забезпечити ту кількість персоналу, яка нам необхідна для бізнесу. У будь-якому випадку центри зайнятості потрібні, але вони повинні переформатувати свою роботу. Центр зайнятості, розуміючи тенденцію, що технології в Україні живуть до 3 років і дуже швидко міняються, можуть стати партнерами бізнесу в частині перенавчання дорослого населення. Коли  професія стає неактуальною, потрібно швидко отримати нову професію - і тут Центр зайнятості може бути надійним і дуже хорошим партнером. Але знов таки за умови, що для цього будуть переглянуті відповідні законодавчі нормативи і взагалі переглянуто систему навчання, освітні стандарти і професійні стандарти, - вважає Наталія Романенко. - І якщо в Україні буде така можливість дуже швидко здобути нову кваліфікацію, за рік-два, а не за 5 років, то відповідно ця людина зможе знов таки знайти себе на ринку праці і успішно реалізуватися".

“Укрлендфармінг” - один з найбільших агрохолдингів країни, що займається вирощуванням зернових і олійних культур, насіння, тваринництвом та виробництвом яєць і яєчних продуктів (Avangardco IPL). На підприємствах групи компаній в 22 регіонах України працює близько 20 тис. осіб. Власником “Укрлендфармінг” є український бізнесмен Олег Бахматюк.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У держави дуже багато землі, яку сьогодні обробляють на корупційних засадах

Про це повідомив в інтерв'ю Цензор.НЕТ спікер ВР Дмитро Разумков, коментуючи необхідність створення ринку землі.

"Це важливе питання для країни, ми це розуміємо. Потрібно врахувати інтереси всіх, починаючи від власника землі. Мається на увазі приватний власник, який сьогодні знаходиться в парадоксальній ситуації - з одного боку у тебе цей актив є, а з іншого боку ти цим активом не можеш розпоряджатися і не можеш його ефективно використовувати. Не можеш продати або купити, а оренда сьогодні відбувається у тіньовому форматі. Створення ринку землі дасть можливість і ринку оренди землі. Позитивних зрушень у цій справі дуже багато. Але потрібно підходити зважено, збалансовано. Потрібно врахувати інтереси держави, тому що у власності держави дуже багато землі, яку сьогодні обробляють на корупційних засадах, це раз. Два - ми не розуміємо скільки землі знаходиться у власності держави", - розповів він.

Разумков додав, що "початок цього процесу (запуск ринку землі. - Ред.) ми побачимо в найближчому майбутньому, а далі цей процес буде підданий  внутрішньопартійній і парламентській дискусії". 

Нагадаємо, у Верховну Раду внесли Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення.

Також  Олексій Гончарук заявив, що ринок землі в Україні відкриють з 1 жовтня 2020 року. 

Раніше президент України Володимир Зеленський назвав маячнею страшилки про китайців, арабів чи інопланетян, які вивезуть українську землю вагонами у разі відкриття ринку землі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Якщо фермер стає на ноги і не заплатив податки, то, можливо, це добре - Тимофій Милованов

Новий прем'єр Олексій Гончарук призначив чинного викладача американського Піттсбурзького університету і почесного президента Київської школи економіки Тимофія Милованова міністром економічного розвитку.

Крім того, під його крило потрапило ще й Міністерство агрополітики, яке зараз перебуває в процесі реформування, — прем'єр вирішив передати це відомство Мінекономрозвитку.

Велика частина трудової біографії нового українського топ-чиновника пов’язана зі США, де він отримав ступінь доктора з економіки і викладав у вищих навчальних закладах. До Штатів нинішній міністр поїхав на початку 2000-х, а в Україну повернувся після Євромайдану. Тут він спочатку створив платформу для дискусій з економіки VoxUkraine, а пізніше увійшов до міжнародної академічної ради Київської школи економіки. З 2016-го Милованов став ще й представником наглядової ради Нацбанку. Тимофій Милованов в інтерв'ю журналу НВ розповів про світову кризу, про ринок землі і про тіньову економіку. 

— Заступників самі собі підбирали чи це було якесь колегіальне рішення?

— Сам. У нас домовленість, що у прем'єр-міністра є право вето [на кадрові рішення]. І стосовно призначень зі мною ніхто не спілкується ні з парламенту, ні з Офісу президента.

Були декілька раз дуже делікатні пропозиції звернути увагу на якусь людину. Наприклад, казали: подивися, є депутат такий-то або «от, у мене є хороша людина». Але це було на рівні просто бесід. Бо у нас [у країні] дійсно кадровий голод.

Але не було жодного разу, коли мені б сказали, що це [кадри] не моє рішення. Траплялися ситуації, коли зі мною люди були не згодні, і не згодні досить жорстко. Я маю на увазі прем'єра. У нас різні погляди щодо низки персонажів, і була дискусія. Зрештою мені сказали: це твоя відповідальність, твоє право, твоя команда. Тобто відкрито проговорювалося: ми позбуваємося старих методів [призначень заступників за партійними квотами або за принципом особистих зв’язків].

Читайте також: Уряд призначив нових заступників Тимофію Милованову

— Хто із заступників піде на агронапрямок, а хто — в інші галузі?

Спочатку подивимося, скільки у мене буде заступників. Думаю, їх буде більше чотирьох-п'яти. Поки планується вісім осіб. Плюс державний секретар вже є. Крім того, продовжують працювати чинні.

Стосовно того, як розподілятимуться напрямки, — ми ще думаємо над тим, що, можливо, поділимо роботу не за галузями, а за функціями. Наприклад, функція «регулювання»: це може бути і в економіці, і в агро. Так само, як і приватизація. Або все держуправління. Або вся антикорупція.

Тобто ми, напевно, думатимемо все-таки про функціональність, а не про галузі. Але поки не вирішили.

— Одне із завдань нового уряду — зростання інвестицій. Наскільки вони мають збільшитися?

— Вони мають значно зрости. Це залежить від того, чи повірять світ і українці, що тепер буде інакше. Я повірив. Але більшість людей ще придивляються. А так не працюють справжні зміни. Потрібно ризикувати, вірити, йти і робити. Ти ніколи не полетиш у космос, якщо не будеш вірити, що можна полетіти в космос.

Одна з найбільших проблем економічного розвитку України в тому, що ми не віримо, що можна жити інакше. Якщо економічний розвиток поділити на високорівневі завдання, то нам не просто потрібно досягти економічного зростання, а поліпшити життя людей за допомогою цього. А в цьому і є проблема.

У нас існує дві України. Одна для людей, у яких великі зарплати, за якими бігають, полюють рекрутингові компанії, та яких не вистачає для роботодавців. Й інша — де люди отримують мало. Там вище безробіття, менше робочих місць, і вони скорочуються. Там, напевно, не всі їхні навички сучасні.

І ось що відбувається. Коли ми робимо нові інвестиції, впроваджуємо нові технології, ми розігріваємо оцей, перший, ринок. Ми створюємо ще більше робочих місць для людей, які розуміють високі технології. І знищуємо робочі місця на тих ринках, де вони не потрібні. Це велика проблема. Виходить, що у нас є економічне зростання, але не для всіх. Воно тільки для тих людей, які мають специфічну гарну освіту. А її не кожен може отримати, якщо не народився, наприклад, у великому місті чи має недостатньо багатих батьків, які відправлять вчитися до великого міста.

Тому зростання має бути для всіх. А це означає, що нам необхідно думати про перекваліфікацію людей. Про те, щоб переводити їх із ринку праці першої України в ринок праці — другої. Оце для мене високорівневе позитивне завдання.

— Які є ще завдання подібного рівня?

— Існує і негативне завдання. Коли відбувається економічна криза, Україна падає глибше, ніж загалом світ або наші сусіди. І ми довше виходимо з кризи.

Якщо подивитися на зростання ВВП, то, якби у нас падіння було таким же, як у сусідів, економіка була б значно більшою.

Це означає, що нам потрібно бути досить гнучкими, щоб знову не потрапити в кризу. А вона може бути: світова економіка йде циклами, і всі чекають рецесію. І коли вона почнеться, ми маємо бути готові гнучко на неї зреагувати. Нам потрібно реформувати ринок праці, інструменти економічної політики, державну підтримку, адміністрування податків. І робити це проактивно, дивитися вперед, а не назад. Бо пізно щось змінювати, коли вже пройшла криза або почалася. Треба готуватися заздалегідь.

А для цього потрібні знання. Ми маємо розуміти, звідки криза. І якщо вона прийде, то куди прийде: до аграріїв, металургів або, можливо, вона прийде через фінансові ринки, бо подорожчає капітал. І чи прийде вона із Заходу, або з Китаю, або взагалі з Європи. Вона буде пов’язана більше з політикою або це суто економічна криза. Оці речі ми маємо розуміти заздалегідь. Для цього нам потрібні дані. Тобто економічна політика має перетворитися на аналітичну економічну політику, що допомагає економіці успішно розвиватися і бути гнучкою, стимулювати саме ті проблемні напрямки, які можуть виникнути через глобальні або внутрішні процеси в економіці.

— Поговоримо про конкретні завдання: вам доручили розробити і прийняти законопроект про ринок землі до 1 грудня. Чи є вже якісь параметри цієї реформи?

— Є 35 сценаріїв, які підготували різноманітні фахівці. Але я думаю, що треба фокусуватися на двох критеріях. Перший — це економічне зростання. Другий — розподіл його між людьми. Нам потрібна та реформа, яка дасть максимальне економічне зростання і поділить його результат між українцями. Зокрема між власниками землі.

Іноді буває, що не вдається обох критеріїв досягти. Але ось для цього й існує Міністерство економіки, яке створює інструменти, щоб забезпечити розподіл додаткових благ від створення ринку.

— Однак те, що все потрібно встигнути до 1 грудня, робить цю ідею дещо фантастичною.

— Звісно, ми встигнемо все зробити. Адже проблема не в тому, що ми не знаємо, що робити, аби запустити реформу, а в тому, що ми не можемо всередині країни, між собою, домовитися, що ми її запускаємо. Кожен тягне ковдру на себе. Люди, які володіють великими компаніями, ті, хто має корупційні позиції, або ті, хто збудував політичну кар'єру на тому, що бореться із ринком землі, наприклад, — вони таки не розвернуться і не відмовляться.

Це люди, які не хочуть конкуренції. Кожен хоче свій маленький рай собі збудувати, щоб його там далі ніхто не чіпав. А коли кожен із нас робить собі свій маленький рай, ми всі разом стаємо слабшими. Бо ми одне одному не вороги. Наші справжні конкуренти — це інші країни. Поки ми бачимо тут одне в одному конкурентів, світ йде вперед. І це помітно за даними. Ми відстаємо. Наша економічна позиція щодо інших країн падає.

— А приватизація держпідприємств — уже є її параметри?

— Це якраз зараз і розробляють. От сьогодні, наприклад, мені як мінімум три групи людей дають різні концепції. І прем'єр-міністр попросив мене скласти свою думку.

Я зустрічатимусь з основними гравцями на ринку. І зокрема всередині економіки. Зараз працює близько 30−40 економістів з України і США над тим, як нам збудувати гарну та стійку структуру.

— В Україні високий рівень тіньової економіки. Що ви робитимете, аби її скоротити?

— А навіщо нам потрібно зменшувати? От я згоден, що треба це робити. Але давайте почнемо з мети: в чому полягає мета зменшення тіньової економіки?

— Наприклад, наповнення бюджету.

— А навіщо нам бюджет наповнювати? Наше завдання — максимально наповнити бюджет? Або наше завдання — досягти економічного зростання і результатів?

Розумієте, якщо у нас фермер стає на ноги, десь узяв готівку і не заплатив податки, але через це він зміг купити собі ще один трактор, то, можливо, це добре?

Звісно, зараз Міністерство фінансів, читачі й, може, навіть президент із прем'єром скажуть: що ж це таке я говорю? Але не треба забувати, щоб бізнес створювався, йому треба давати можливість експериментувати. А експеримент завжди відбувається у тіні. Це треба пам’ятати.

Нам потрібен баланс. У нас його немає. А є компанії, які тільки-но стають на ноги і платять всі податки, і є ті, які вже зовсім чудово стоять, але вдають, що їм потрібна підтримка. І тоді обмежені ресурси — або це субсидії, або низькі податки — йдуть не до перших, а до других.

Якщо давати розвиватися великим компаніям у тіні, то вони потім не дадуть розвиватися новим компаніям. Це одна проблема. А друга — в тому, що навіть великі компанії самі ніколи не зможуть вирости в супервеликі: у них непрозорий бізнес, це обмежує отримання фінансування.

І ще. Якщо бути чистим дорого, якщо всі конкуренти тіньові, то підприємець ніколи не вийде на світло, бо це економічне самогубство. Таким чином, ми можемо опинитися у ситуації, коли всі перебувають у сірій зоні і не можуть показати фінансовому ринку, що їм можна давати гроші.

Не з компаніями потрібно боротися, не зі своїми бізнес-моделями. Необхідно, щоб правила гри стимулювали розвиток успішніших компаній. Тому боротьба з тіньовою економікою — не самоціль. Я борюся із нею, тому що вона спотворює правила гри і не дає нам розвиватися економічно. Водночас розумію, що певна частина тіньової економіки — це нормально.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview