150670

Нібулон: дочекатися судноплавної річки

«Нібулон» ініціює поглиблення дна для перевезень та перевалки різних вантажів у т. ч. зерна річкою. Які кроки зроблені для здійснення цієї ініціативи? Наскільки успішне її впровадження? Які виникають складнощі в реалізації цієї кампанії?

Ініціатива днопоглиблення не нова, ми займаємося цим питанням упродовж 10 років. Тому ви можете відчути, як зацікавлена країна у реалізації цієї ініціативи. За попередньої влади відверто ставилися умови про відкати, для того щоб отримати можливість виконати цю роботу. Ми відмовилися від цього проекту, хоча тоді була можливість реалізувати ідею не самостійно, а за допомогою фірм, які працювали в Україні і за кордоном (в Європі ми могли взяти певне обладнання, в Криму інше, у Білорусі також, у Росії четверте обладнання) – і таким чином втілити в життя проект. Але після Революції гідності до керівних органів прийшло чергове покоління технократів, які чіплялися за нові цікаві ініціативи і не цуралися піаритися на них. До слова, попередній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський успішно піарився півроку, після чого я отримав листа, що днопоглиблення потрібне тільки одному “Нібулону”, і якщо ви доведете, що це потрібно Україні, ми шукатимемо якісь можливості. Взагалі після цієї тези всі, починаючи з нашого міністра Володимира Омеляна, чомусь вважають, що днопоглиблення необхідне лише одному “Нібулону”, і якщо, не дай Бог, “Нібулон” це зробить, він закріпить нібито монопольне становище компанії в Україні. І взагалі, на їхню думку, лобіюються тільки інтереси розвитку компанії, тому навіщо допомагати “Нібулону”, його потрібно топити. Жодної допомоги від можновладців-технократів ми не дочекаємося, і я не вірю ні міністру, ні міністерству в цьому плані. Ми зрозуміли, що сьогодні сказати “так” днопоглибленню можна, але треба зробити більше. І компанія власними силами спроектувала судно, яке здатне проводити днопоглиблювальні роботи на глибині 15 метрів, а також здійснювати цілодобове відеоспостереження за зоною виконання робіт та зйомки, паралельно вести радіологічний контроль - “Нібулон” створив унікальне судно для України.

Прямо заборонити «Нібулону» працювати на річці ніхто не може, а тому з’являється нездорова конкуренція. Такі дії підтримуються як Міністерством інфраструктури,  так і певними народними депутатами, зокрема Козирем Борисом, які за допомогою своїх законодавчих ініціатив намагаються все зробити, щоб наша компанія не могла працювати. Тому й з’являються законопроекти на кшталт №2475а «Про внутрішній водний транспорт». За його допомогою чиновники планують ввести річковий збір, який значно знизить конкурентність українського флоту. А, «НІБУЛОН» розбудовує свій суднобудівний завод? Давайте ми створимо умови, щоб в Україну зайшов т. з.  флот «second hand», і тоді жоден з українських судновласників не зможе витримати конкуренцію. «Нібулон» бореться за розвиток судноплавства в Україні? Давайте налякаємо всіх, звинувативши компанію в нібито монопольному становищі компанії на річках. Хоча жодного рішення щодо наявності в компанії «Нібулон» монопольного (домінувального) становища на будь-якому товарному ринку, в тому числі і у сфері перевезень вантажів внутрішніми водними шляхами України, єдиним повноважним органом контролю – Антимонопольним комітетом України –  не приймалось.  До речі, з цього приводу навіть голова Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв говорив, що «…«Нібулон» не є монополістом на ринку перевезень вантажів внутрішнім водним транспортом, адже він сам збудував баржі й використовує їх для власних перевезень….».

Але коли його лобісти розуміють, що цей проект не проходить, з’являється новий законопроект від 08.12.17 №7385 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку морегосподарського комплексу», одним із авторів знову зазначений Борис Козир. Суть законопроекту змусити судновласників сплачувати адміністрації Миколаївського морського порту, яка жодних послуг не надає, за проходження суднового ходу транзитом.

За такої ситуації згадуються дії попередньої влади. Тоді вони вводили квотування та ліцензування на експорт с.-г. продукції і таким чином намагалися не дати нам працювати і захопити нашу компанію.

Тож можна припустити, що ця група нардепів та чиновників не переймається проблемами розвитку української економіки. Фактично, вони займаються гнобленням українських інвесторів.

Тепер м’яч на стороні чиновників, які приймають рішення. Вони або надалі ганьбитимуть Україну і не здатні будуть виділити кошти, або річкові перевезення з’являться в нашій країні.

Я неодноразово мав розмову з Прем’єр-міністром стосовно днопоглиблення річок. Він цікавився цією проблемою. Навіть спеціально відвідав наш завод: було продемонстровано деталі, програму, як ми це плануємо зробити. Він після цього навіть телефоном цікавився ходом виконання робіт. Я вирішив організувати свято з нагоди днопоглиблення Дніпра, показати, що ми це можемо. Ми написали листа до відповідних відомств, що з такого-то числа плануємо провести експеримент із днопоглиблення скальних ґрунтів річки Дніпро. І після цього розпочалися “гойдалки”: ми почали отримувати листи-заборони, а коли розпочалося виконання робіт, озвучувалися погрози арешту та конфіскації техніки на річці Дніпро.  Тож від піару вищих чиновників до конкретної реалізації - дуже велика дистанція і дуже полярні висновки, а також багато людей, які не бажають, щоб Україна квітла і розвивалася. І головне, що Україна, яка заявила на весь світ, що вона витримає глибини по шляху Е-40 (3,65 метрів) - не виконує ці зобов’язання перед усім світом. Тому сьогодні Дніпро - аварійна річка, в якій є багато різних течій, багато мілин, річка, яка є небезпечною для судноплавства.

Місцем для перших робіт із днопоглиблення було обрано територію, де в серпні 2007 року судно “Принцеса Дніпра” із 250 туристами з Німеччини на борту сіло на мілину. Бідних літніх туристів у ковдрах та простирадлах евакуювали і перевозили буксирами до річвокзалу. Якраз на цьому місці «НІБУЛОН» у рамках експерименту за власні кошти поглибив ділянку шириною 15 і довжиною 50 метрів, площею 750 кв. м на глибину близько 40 см. Територію в 600 кв. м вдалося обробити протягом тижня. Ми виконали цю роботу самостійно.

Компанія продемонструвала, що це ідея, яку ми здатні реалізувати: ми збудували це судно, випробували його, і практично довели, що днопоглиблення всіх 14-ти проблемних ділянок  Дніпра може бути здійснено “Нібулоном” за півроку. Тепер м’яч на стороні чиновників, які приймають рішення. Вони або надалі ганьбитимуть країну і не здатні будуть виділити кошти (близько $2 млн це коштувало 10 років тому), або річкові перевезення з’являться в нашій країні. Експериментальний проект був здійснений повністю за рахунок компанії “Нібулон”. Ми підготували проектну документацію, отримали  дозволи на виконання цих робіт, зрештою, власними силами випробували техніку і довели можливість цієї ініціативи. Якщо реалізація річкових шляхів буде нікому не потрібною в Україні, я у черговий раз із задоволенням продемонструю, що якщо це не потрібно тут, це потрібно в іншій країні. І ми професійно виконаємо цю роботу, наприклад, у Білорусі або в Єгипті. Такі пропозиції вже є.

Ваша компанія запустила річковий транспорт для населення. Розкажіть про цей проект: він збитковий чи прибутковий? Скільки створено нових робочих місць? Які перспективи? Чи є сенс і можливості у пасажирського сполучення зі столицею?

Якби не було Вадатурського і не було “Нібулону”, не було б навіть ідеї відродження пасажирського судноплавства. Я як громадянин хотів щось зробити в житті, окрім розбудови вантажного флоту та інфраструктури, хотів щось зробити для людей, щоб вони вірили в хороше майбутнє і відчули реалізацію соціально важливих проектів. Я сам свого часу користувався річковим пасажирським транспортом. Жив у Миколаївській області, на річці Південний Буг, і їздив на нараду в Дніпро. З того часу мені запам’яталося, якою красивою була та подорож. Окрім того, з області до Миколаєва на роботу я їздив на ракеті. Щоправда, тоді паливо було дешевше ніж вода, такого поняття, як “акциз” взагалі не було і водні шляхи адресно підтримувалися державою. 26 років тому в Україні було 4150 км судноплавних шляхів, зараз трохи більше 1500 км. Це та територія, де можна не хвилюватися, що судно сяде на мілину. Кожного року в країні пропадає рівно 100 км водних шляхів. Я черговий раз наголошую, якщо не займатися Дніпром, то за 10 років через Дніпро гуси пішки переходитимуть.

Нещодавно в Києві на Дніпрі сталася аварійна ситуація, за якої баржа зачепила міст, я думаю, що за певного часу і барж цих не буде в Києві, будуть тільки люди, які незаконним шляхом видобувають пісок і копають ями, але в цілому Дніпро буде мілким. А головне, Дніпро заросте, тому що там є 6 гідроелектростанцій, греблі. Ця річка не є наскрізною і має течію в кожному озері окремо. Зі сторін притоками Дніпра стікається мул і залишається, річка мілішає, береги розмиваються, і ще більше заростає очеретом, лататтям. Люди радіють тому, що це красиво, але ці рослини - ознака того, що річка скоро не буде річкою.

Ми перевезли 24 тисячі пасажирів і отримали близько 5 мільйонів збитків.

Пасажирські перевезення сьогодні збиткові, і якщо не буде знято акцизний податок на нафтопродукти, то пасажирські перевезення стануть неможливими, що б людям не розказували чиновники. На сьогодні ми перевезли 24 тисячі пасажирів і отримали близько 5 мільйонів збитків за ту патріотичну соціальну програму, яка, на нашу думку, потрібна Україні. Ми платимо за користування державними причалами, куди привозимо пасажирів, а причали ці технічно непридатні для пасажирських суден; ми платимо за розведення шлюзів, рентну плату за користування поверхневими водами; і багато інших витрат, з яких найбільша - акцизний податок на паливо. В Америці акциз, коли я їздив туди два роки тому, дорівнював $60, у нас зараз 139 євро на одну тонну. В Європі судноплавні компанії взагалі не платять акцизний податок. У нас це одна з основних статей собівартості пасажирських річкових перевезень. Тому українці мають звертати увагу на кожного чиновника, депутата місцевого та державного рівнів, які їх обманюють, говорячи про пасажирські перевезення. Без кардинальних змін і вирішення проблемних питань, річкових перевезень не буде.

Як законодавчо врегульовані ініціативи компанії “Нібулон”? Яка політична ситуація панує навколо впровадження судноплавства найбільшою річковою артерією країни?

Стосовно вантажних перевезень. Сьогодні стикнулися дві точки зору, одну з яких виголошує міністр інфраструктури Володимир Омелян. Борис Козир, Ігор Урбанський і компанія - вони лобіюють свої власні корпоративні інтереси. Ця група людей пропонує створення ще однієї монопольної структури-паразита із управління внутрішніми водними шляхами, і поза державним бюджетом вона хоче наповнювати бюджет власної компанії. Ця компанія обманює населення України, я можу це відверто говорити. Вони стверджують, що скасовують податки за проходження шлюзів, за розведення мостів та інші податки, але вводять замість цього річковий збір. При тому, що акцизний податок на паливо ніхто не скасовуватиме. Тому це утопія, втрачений час і шлях у нікуди.

Є альтернатива – Законопроект №2475а-3, який підтримали більше 60-ти депутатів, які виступають проти створення додаткової структури. Є у нас структура -  Адміністрація морських портів – нехай вона і відповідає за внутрішні водні шляхи. Є у нас міністр інфраструктури, то він повинен відповідати за весь морегосподарський комплекс, а не лише за порти Великої Одеси. А він тільки “страшилками” займається і лякає людей: якщо не пройде закон Козиря і його закон, то взагалі судноплавства в Україні не буде.

Тому в такому випадку альтернативний законопроект №2475а-3 ґрунтовно вирішує проблему: скасування оподаткування суднового палива акцизним податком; зниження портового збору при суднозаході в порти Херсона і Миколаєва, які є найдорожчими портами у світі, до $1 за тонну. І розділити $1, який наразі отримує Адміністрація морських портів, між бюджетами міст Миколаїв і Херсон, які потерпають від заходу автомобільного транспорту в період масового збирання врожаю. Половина долара піде на утримання річкової інфраструктури, шлюзів, підтримання глибин на річках тощо. Це колосальна цифра, якщо взяти 25 мільйонів тонн, які обробляють порти Херсона та Миколаєва, то це 25 млн доларів розділити між містами і річкою навпіл = 12,5 млн доларів або 420 млн гривень, чого достатньо, щоб профінансувати як річки, так і утримання шлюзів у безаварійному стані. “Нібулон” за відродження річок України власними силами.

На нашому підприємстві стоїть 9000 людей у черзі на працевлаштування, а вони пропонують ще 5 років завозити “ширпотреб” з Європи і світу, судна, які там після 40-річної експлуатації заборонені й очікують на утилізацію.

Також побутує ідея запуску флоту під іноземними прапорами, пустити в Україну “second hand”. Така ідея поставить хрест на всьому вітчизняному суднобудуванні в майбутньому. Керівні органи зметикували, що на 5 років потрібно дати пільги, щоб зайшов чужий флот. 26 років гнобили вітчизняне суднобудування, тепер це. На нашому підприємстві стоїть 9000 людей у черзі на працевлаштування, а вони пропонують ще 5 років завозити “ширпотреб” з Європи і світу, судна, які там після 40-річної експлуатації заборонені й очікують на утилізацію. Нас хочуть “нагородити” цим флотом. Серед іншого, цей флот прийде з іноземними екіпажами, а якщо і візьмуть наших людей на роботу, то кошти вони отримуватимуть із-за кордону, і податків держава не побачить. Ці судна також матимуть право бункеруватися поза 12-мильною зоною України, там ціна на паливо є значно дешевшою, ніж у нас в Україні. Відповідно, іноземні судна матимуть цінову перевагу на паливо, і вони знову конкуруватимуть з українськими суднобудівниками, з українськими власниками суден і т. д. А міністр заявляє, що Вадатурський хоче зайняти монопольне становище на річкових перевезеннях. За такі слова національному інвестору, який збудував інфраструктуру в країні та відроджує суднобудування і річкові перевезення, національну промисловість, за кордоном можновладця давно б уже відправили у відставку. Це люди не державницького складу за характером та за діями, це фейсбучні піар-менеджери.

Ми можемо змінити ситуацію тільки самі, вони не зміняться. Повинна бути чітка позиція Міністерства АПК, до речі, в. о. міністра нас підтримує в розвитку інфраструктури, він розуміє, що ми робимо, але він відповідає за аграрний сектор, а не за розвиток транспортної структури України. Інфраструктурою опікуються інші клани, які мають свої фінансові інтереси, і вони можуть знайти мільярди гривень на днопоглиблення портів Великої Одеси, а виділити 100-150 мільйонів гривень, щоб привести Дніпро в належний стан вони не можуть.

Упродовж підготовки інтерв'ю, Міністр інфрастуктури України анонсував зниження портових тарифів на 20%.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Фото Олег Сидоров

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: В Україні збільшується рівень соціальної відповідальності

- Нещодавно Ви стали лауреатом премії “Людина Року”, чи змінилося після цього Ваше життя і життя компанії? Як це вплинуло на Вашу роботу? Можливо, змінилися робочі відносини з іншими компаніями?

- Певною мірою це змінило уклад в середині самої компанії, тому що тепер ми маємо ще більше відповідальності. Якщо “UKRAVIT” досяг відповідного рівня і став помітним, компанія не має права зробити жодного кроку назад, а має рухатися тільки вперед і дуже впевнено. Премія - не моя особиста заслуга, а заслуга усього нашого колективу. Попри те, що нагороджують керівника, він отримує її за спільну злагоджену роботу всіх працівників компанії. Не маю відомостей про те, як зреагував ринок на цю відзнаку, можливо, є місце заздрості. Головне, що для нас це потужний стимул до розвитку.

- Останнім часом в Україні можна констатувати тяжку економічну ситуацію. Чи відчутна ця криза для “UKRAVIT”? Це проблема чи рушій до розвитку, пошук нових варіантів співпраці?

- Криза - це мінус для держави в цілому і тих компаній, які в ній працюють. Але в “UKRAVIT” зібралася команда оптимістів, яка розуміє, що незважаючи на складні умови, слід рухатися далі. Щоб розвиватися, ми маємо інвестувати в компанію, маємо звертатися до банків, які в дійсних умовах менше кредитують, або змінюють відсоткову ставку. На жаль, опиняємось у нерівних умовах із світовими компаніями, які мають доступ до дешевих кредитних ресурсів (1-2% річних порівняно із українськими 20% - різниця суттєва). Але є й інші тенденції: деякі компанії із засторогою дивляться на ринок і скорочують виробництво, звільняють певну нішу. Ми навпаки нарощуємо виробництво і плануємо зараз збільшити його вдвічі, відкриваємо науково-дослідний центр. Адже ми розуміємо, що цей час не можна втратити, а слід використати із користю для своєї компанії, зайняти більшу частку на ринку.

- Чи підтримує держава національного виробника?

- На державному рівні ми не отримуємо дотацій, або іншої допомоги, але регіональна підтримка наявна, у нас відвертий діалог із керівництвом Черкаської області та міста Черкаси, і ми дійсно відчуваємо їхню підтримку. Також маю констатувати помітне зменшення корупції у державі, що безумовно позитивно впливає на виробників. Збільшується рівень соціальної відповідальності. “UKRAVIT” входить до найбільших платників податків в Україні, створює робочі місця і забезпечує працівників “соціальним пакетом”. Регіональні органи влади розуміють, якщо буде багато таких підприємств, потужніше розвиватиметься область і, відповідно, Україна.

- Розкажіть про плани на найближче майбутнє і стратегію розвитку компанії.

- На початку наступного року заплановано відкриття науково-дослідного центру, першого в Україні центру такого високого рівня. Іноземні фахівці, які відвідують наше підприємство сильно здивовані тим, що український бізнес інвестує в науку, оскільки подібні центри наявні тільки у найрозвиненіших країнах світу. Ще однією визначною подією для нас буде відкриття нового виробничого комплексу в наступному році, що надасть можливість удвічі збільшити виробництво, підняти частку ринку як в Україні, так і покращити наші експортні можливості.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

До чого готуватися аграріям в 2018 році – заступник голови аграрного Комітету ВР Олександр Бакуменко

Що нового для аграріїв і яким прогнозують майбутній рік політики, УНН дізналася у народного депутата, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Олександра Бакуменко.

Чого чекати аграріям у 2018 році?

- У порівнянні з минулим роком аграрний бюджет збільшений. У першому читанні він уже прийнятий, до другого читання його зараз готує Кабінет Міністрів України з урахуванням поправок нашого аграрного Комітету. Що в цьому бюджеті нового?

Вперше 1 млрд грн державної підтримки отримає фермерство. З позиції Комітету ми впевнені в необхідності конкурентного середовища через фермерські кооперативи з вирощування ягід, виноградників, овочів, виробництва молочної продукції, сирів і так далі. Це ті модулі, де фермери можуть об'єднатися в кооперацію і бути конкурентними на ринку.

У цьому плані особливо цікава ніша органічної продукції. Це той потенціал, який можна розвинути і вийти з ним на ринки Європейського Союзу, Арабських країн, Азії та Африки.

Дотуватися будуть також сімейні ферми, щоб вони зайшли в товарне виробництво, отримали статус юридичних осіб і мали доступ до всіх існуючих державних програм розвитку.

Було багато дискусій про дотації для внутрішньоорієнтованих виробників, тобто тих, хто в першу чергу годує нашого споживача, а не пускає продукцію на експорт - як йтимуть справи у них?

- Бюджетна дотація або квазіаккумуляція ПДВ в цьому році скорочена в два рази. Якщо в минулому році ми закладали 4 млрд грн, то в цьому році її, на жаль, скоротили до 2 млрд грн. Наш Комітет наполягає, що все-таки треба додати і залишити цю цифру на рівні 4 млрд грн. Але в першому читанні зміни не були внесені і залишилися ці 2 млрд грн. Насправді це дуже мало, тому що за розрахунками, необхідно близько 6 млрд грн.

Крім того, необхідно змінити порядок розподілу бюджетної дотації Кабінету Міністрів України, яким регулюється її виплата. У 2017 році був допущений певний прорахунок. Ті підприємства, які мали в своєму складі більшу частину зернового господарства і молочне стадо, в першому півріччі не змогли отримати цю компенсацію. Причина в тому, що порядок був сформований таким чином: заплатив і отримав за формулою повернення. Але оскільки, в першій половині року, податковий кредит формувався на цих підприємствах від операцій по зерну, то на жаль, у таких підприємств не було відшкодування грошей за дотацією. Тому, небхідно змінити існуючий порядок розподілу бюджетної дотації, щоб вже з 1 лютого підприємства почали отримувати всі необхідні ресурси.

Цього року по країні прокотився масштабний спалах африканської чуми свиней. Які заходи вжито для відновлення поголів'я худоби і боротьби з цим явищем?

- До бюджету закладено 2,3 млрд грн на компенсацію будівництва нових тваринницьких ферм і комплексів. Такі суми закладені, насамперед, з метою збільшення поголів'я. Крім збитків від АЧС, у нас скорочується поголів'я і великої рогатої худоби. Тому окремо 300 млн грн закладено на закупівлю нетелів та інших племінних тварин. Це дуже важливий момент.

Що стосується боротьби з АЧС, то планується фінансування Держпродпотребслужби в сумі 600 млн грн на протиепізоотичні заходи. Це не тільки боротьба з АЧС, але і з вузликовим дерматитом, пташиним грипом і так далі. Необхідно, щоб служба мала ресурси.

На які пільги можуть розраховувати аграрії при купівлі сільгосптехніки?

- У 2017 році була вперше введена програма часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки і обладнання вітчізняного виробництва. На цю програму виділено в поточному році 550 млн грн. Це дуже важлива програма, яка стимулює вітчизняне сільгоспмашинобудування. У наступному році планується направити 945 млн грн. Дуже важливо, щоб ці гроші були використані, тому що саме сільгоспвиробник отримує 20% - в компенсацію.

Тобто, аграрій купує техніку вітчизняного виробництва з певною локалізацією і йому держава компенсує 20% вартості. Таким чином вирішується проблема підтримки вітчизняного машинобудування. В питаннях таких пільг ще є багато нюансів, які необхідно привести в порядок, але все це вже прописано в наших рекомендаціях від Комітету.

На жаль, закладений дуже низький відсоток на компенсацію кредитів - всього 66 млн грн. Ми запропонували б цю цифру збільшити до 560 млн, тому що це здешевлення насамперед фінансового ресурсу, який необхідний для сільгоспвиробника. Ми вважаємо, що дана програма недофінансована і її необхідно збільшити.

Давайте повернемося до питання дотацій. Що означає на практиці таке скорочення?

- Продукція тваринників сьогодні йде на внутрішній ринок. А для того, щоб виробники могли стабілізувати свою діяльність, а потім наростити виробництво м'яса всіх видів, молока, яєць і так далі - необхідна підтримка держави.

Крім нашого аграрного Комітету цю ж позицію поділяють і провідні профільні аграрні асоціації. Ми звернемося до Кабміну з тим, щоб рівень дотацій підняли, бо 2 млрд грн недостатньо на бюджетну підтримку так званої квазіакумуляції ПДВ. Необхідно, щоб ресурс становив близько 6 млрд грн. Хоча б близько 4 млрд. Чому? Тому що коли ви заплатили 100 грн, а отримали відшкодування на рівні 40 або 50 коп., то це неправильно.

За оцінками експертів, скорочення дотацій призведе до зростання цін на м'ясо і негативним настроям в суспільстві. Чи не може це бути, скажімо так, навмисною диверсією?

- Сьогодні рентабельність виробництва свинини - це 3-5%, птиці на рівні 5%, яєць - на 6%. З такими показниками галузям неможливо розвиватися. Йде скорочення виробництва тваринницької продукції, масове скорочення. А що це означає? Скорочення - це відхід з ринку частини виробництва і безробіття людей.

Люди втрачають роботу і робочі місця, перестають платити податки, виходять на ринок праці і держава повинна їм виділяти допомоги.

Ось колосальна проблема сьогоднішнього дня. А все через низьку рентабельність тваринництва, чия продукція йде на внутрішній ринок.

Як економіст, можу сказати тільки одне - скорочення обсягів виробництва призведе до зростання цін. Чому? Тому що підприємству, яке втратило державну підтримку, потрібно виживати і відповідно, необхідно підвищувати ціни.

Підвищувати ціни сьогодні при такій низькій купівельній спроможності населення практично неможливо, тому частина виробництв закриваються і виходить удар з усіх боків для країни. По-перше, вона втрачає надходження від виробників, з іншого боку, змушена витрачати гроші на допомогу з безробіття.

Тобто, той галас, який підняли навколо компаній "Авангард" і "МХП" і як наслідок, скорочення дотацій, в кінцевому підсумку позначиться на простих людях?

- У цій історії було більше піару, до того ж непрофесійного. Давайте подивимося на "МХП" і "Авангард". Перша компанія працевлаштувала 40 тис. чоловік, інша - близько 45 тис. чоловік. Це робочі місця. Великі підприємства, які платять істотні податки. І раптом все це забувається і на поверхню "виплива" одна сторона медалі. Але зачекайте! Ми ж говоримо про національних виробників, які годують населення.

Більше того, дуже багато брешуть в пресі. Я читаю новини з великим подивом. Пишуть про те, що вже ціни в Україні вище, ніж в Європі. Але хто таку дурість може сказати? Порівняйте сьогодні ціни на м'ясо в Україні та ЄС. Різниця в 20-40%, В Європі все дорожче. Тому замінити імпортом продукцію вітчизняного виробництва не вийде. Ми отримаємо дорогу продукцію і втратимо робочі місця.

Ви ж пам'ятаєте часи, коли знамениті стегенця "Буша" були? Сьогодні, слава Богу, Україна на 90% забезпечує себе своїми продуктами харчування. Це питання національної продовольчої безпеки. Що дуже важливо і це треба розуміти.

Чому боротьбу за дотації називають сутичкою тваринників і рослинників?

- Що вийшло насправді? Верховна Рада в 2016 році ввела компенсацію ПДВ при експорті зерна, якої не було до цього 3 роки. І вийшло, що зерно подорожчало на внутрішньому ринку на 12-15%, а це основна складова комбікормів, відповідно відбулося збільшення собівартості продукції тваринництва. У зв'язку з тим, що скасували спецрежим оподаткування ПДВ для аграріїв, який раніше функціонував з 1998 року, тваринники отримали подвійний удар. З одного боку, не було компенсовано ПДВ, а з іншого боку - зросли ціни на основну частину в структурі собівартості комбікормів. У зв'язку з цим необхідно було підтримати внутрішній ринок, підтримати тваринників. Ми переконані, що зниження обсягу дотації, неправильно.

Але чомусь Кабмін вирішив перерозподілити гроші в такий спосіб - 2 млрд грн направлено на дотацію і 2,3 млрд грн виділено на нову програму - компенсацію будівництва нових тваринницьких ферм і комплексів. Тому я впевнений, що 2 млрд грн на дотації дійсно мало. Крім того, так вважають всі національні асоціації і український аграрний бізнес.

Що стосується, рослинництва, то я хочу зазначити, що відшкодування ПДВ при експорті призвело до зростання цін. І якщо розглядати спецрежим ПДВ, то 75% отримували такий вид державної підтримки були підприємства, що займаються рослинництвом. Ці ж компанії після скасування спецрежиму ПДВ, отримали грошовий ресурс за рахунок компенсації ПДВ при експорті. А ось тваринництво постраждало, тому що втратило і спецрежиму ПДВ, і отримало удар від підвищення цін на основну частину витрат. Ось в чому власне проблема. І тому ми вважаємо, що необхідно залишити на бюджетну дотацію суми обсягом мінімум 4 млрд грн.

У чому різниця між тваринництвом і рослинництвом?

- Тваринництво - це продукт з високою доданою вартістю. У тваринництві працює 75% зайнятого населення сільського господарства. У тваринництві переробна промисловість, яка обслуговує м'ясокомбінати, заводи і т.д. і це шлях України.

Нам треба виробляти і продавати продукцію з доданою вартістю, а не торгувати сировиною. Тому, що додана вартість це податки, нові робочі місця. І всі ці підприємства є бюджетоутворюючими в тих районах, де вони знаходяться.

Багато розмов про те, що потрібно збільшувати акцент на продукції з доданою вартістю, торгувати нею на внутрішніх ринках, створювати робочі місця, платити податки, але насправді це не відбувається.

І виходить, Україна є країною, в якій велика частина складовою експорту - сировина. Чому наша країна продає зерно? Чому ми не торгуємо в такій кількості борошном, комбікормами, макаронами та іншими товарами, де є додана вартість. В чому проблема?

Коли піднімається питання про те, де в бюджеті взяти гроші, про зайнятість населення, яке масово виїжджає за кордон, то важливо розуміти, що слід збільшувати частку продукції з доданою вартістю, перш за все в тваринництві та переробній промисловісті, без цього не обійтися. Необхідно підтримувати ті галузі, які об'єктивно потребують підтримки, а у нас з кожним роком ця підтримка знижується.

Я не кажу, що зовсім не варто торгувати сировиною, це теж треба. Але зараз з продажу 1 млн тонн зерна, прибуток складає близько 200 млн дол. А якщо б ми продавали перероблену продукцію з високою доданою вартістю (продукція тваринництва, молоко, борошно, інше), то мали б надходження податків до бюджету, робочі місця і прибуток більше 1 млрд дол. замість 200 млн.

Ось вся різниця між рослинництвом і тваринництвом. Слід нагадати, що раніше, коли діяв спецрежим ПДВ, то гроші отримував кожен учасник ринку, незалежно від того займається він рослинництвом чи тваринництвом. При цьому загальна сума ПДВ за підсумком року становила приблизно 25 - 28 млрд грн. На сьогоднішній день, при експорті тільки зернової продукції сума повернення ПДВ вже становить 40 млрд грн за поточний рік, а за підсумком року будуть всі 50 млрд грн, і отримують ці гроші в основному окремі компанії, які мають серйозний ресурс. Хіба це політика підтримки виробництва продукції з високою доданою вартістю?

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ерве: Від відкриття ринку землі найбільше виграють чиновники

Що потрібно для створення грамотного ринку землі - з перших уст в ексклюзивному інтерв'ю з академіком аграрних наук Франції, Росії та України і эксрадником правління з сільськогосподарських питань Credit Agricole Bank.

Ви неодноразово заявляли про конфлікт між агрохолдингами, середніми підприємствами і фермерами. Зараз розстановка сил в українському агробізнесі змінилася?

Я бачу мало прогресу в цій області. Може, тому, що це швидше за все нездійсненна мрія. Я думаю, що поки в країні не створені умови для розвитку малого та середнього фермерства. Крок номер один у цьому питанні, без якого неможливо що-небудь вирішити, це створення довірливих стосунків між людьми. Зараз в Україні довіри немає. Ніхто не довіряє уряду, юстиції, сусідові. Вся співпраця ґрунтується на довірі. Зараз у земельному питанні великий бардак.

 

Чи бачите Ви гідну кандидатуру на посаду міністра АПК?

Якщо новий міністр буде продовжувати, те, що робиться зараз, то це не принесе позитивних результатів. Це має бути людина, яка не має ніякого фінансового інтересу, можливо, іноземець. Він повинен проводити нормальні реформи, а не їх імітацію. Головне, щоб у людини було бажання щось змінювати. Потрібна соціальна мотивація майбутнього чиновника. У першу чергу потрібно, щоб представники великих і середніх агропідприємств знайшли спільну мову. Всі ми бачимо, що модель так званого радгоспу в нинішніх реаліях не працює. Я завжди помічав, що прогрес у сільському господарстві настає, коли люди говорять і роблять від серця, мозку і душі.

 

Зараз споживачі масово переходять на здорове харчування. І люди готові більше платити за органічну продукцію.

 

Як ринок землі може змінити український АПК?

Пай - це право на використання землі, яке люди мають відповідно до Конституції. Можна створити ринок права на використання землі, і ринок оренди. І завдяки цьому земля могла б залишитися у власності держави в особі муніципалітету. Необхідний контроль за тим, як використовується земля. А зараз ніхто не знає, як використовується 10 млн га землі. Я думаю, що найбільше в Україні отримують чиновники, і це джерело від недовіри інвесторів.

 

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Андрій Тараман: В деяких селах вже більше половини землі розпродано

Скільки років вашому кооперативу, скільки людей входить до його складу?

Кооператив організувався до війни, в 2013 році, на сьогодні в нього входить 36 осіб, в користуванні «Універсалу» 150 га землі с/г призначення. У нас обслуговуючий кооператив, ми надаємо послуги селянам по собівартості. Вступний внесок до нашого кооперативу складає 60 гривень. Пайові внески залежать від кількості орендованої землі.

 

Чим кооператив відрізняється від колгоспу?

Перш за все тим, що кооператив складається з однодумців, радянський же колгосп часто нагадував героїв байки «Лебідь, Щука і Рак». У колгоспі людина не відчуває себе хазяїном, вона себе відчуває найманим працівником. Також колгосп був колективним хазяйством, через що в ньому процвітали крадіжки. В кооперативах все дуже прозоро, люди самі працюють для себе. Плюс впливають особливості сільських територій: якщо Петро вкрав солярку, все село буде знати, і Петрові буде дуже соромно. Ми самі купуємо паливо, насіння, деяке устаткування - а як можна красти у самих себе?

 

Що вам дасть подарована сьогодні техніка?

У нас була реальна проблема: висівати зернові. Ми маємо в обслуговуванні трактор, але доводилось наймати сівалку з працівником і це дорого коштувало. Окрім того, ця сівалка дозволить сіяти дрібнонасіннєві рослини, наприклад, люцерну. А коли в обслуговуванні фермера невелика ділянка (20-40 соток), дуже зручно засівати її травами. Також ця техніка зменшить собівартість нашої роботи: якщо приватний фермер здійснює орні роботи за 18-20 грн/сотка, то наша ціна становить 10 грн/сотка, і буде ще дешевшою.

 

А не хотілось би вам замість вітчизняної техніки отримати у подарунок імпортну?

По-перше, імпортна техніка дуже дорого коштує. По-друге, ремонт і обслуговування цієї техніки також буде набагато дорожчим за українську. Ну і, по-третє, це не патріотично. Ця сівалка навіть розмальована у кольори державного Прапора. Окрім того, ми знайомі з цією технікою, вміємо нею користуватися, і не матимемо проблем із запчастинами.

 

Яка ситуація у регіональних кооперативах зі зрошенням?

Система капельного зрошення необхідна, вона дає суттєву економію води і, відповідно, коштів. Окрім того, при крапельному зрошенні менше росте бур’янів і разом зі зрошенням можна подавати добрива для рослин, це дуже зручно. Тим більше, за такого спекотного літа, яке було останні роки, якщо часто поливати зверху, вода потраплятиме на листя, і воно швидко псуватиметься. Але територія нашого кооперативу розподілена на пайові частки і установка цілісного крапельного зрошення - завдання не з легких, адже це потребує узгодження із кожним пайовиком.

 

Як ставляться фермери Донеччини до ймовірного введення ринку землі?

Я вважаю, що мораторій необхідно знімати, можливо вас здивує така позиція селянина, але на це є ґрунтовні підстави. Наразі продаж землі відбувається повним ходом - її продають, її дріблять на частини (наприклад 5 га ділять на частини по 10 соток, дозвіл на обмін ділянками є, ці 10 соток обмінюються на 5 га із нелегальною доплатою). В деяких селах вже більше половини землі розпродано. На нашу думку, гальмують цей закон саме ті, хто займається скупкою землі по нелегальних схемах. Окрім того, якщо це ваша власність, ви маєте право розпоряджатися нею за власним бажанням. Зараз ціна за пай становить 35000 гривень, за відкритого ринку активізувалася би конкуренція і ціна землі виросла. Оренда наразі складає менше 1000 гривень за га. Але продаж земель має відбуватися прозоро, бо насправді українська земля ціни не має.

 

Як вручали техніку можна подивитися за посиланням.

 

Фотозвіт події тут.


Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Дзигім: На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом

Під час заходу AR проаналізували з в.о. директора департамента розвитку сільської місцевості Дзигімом Олександром Валентиновичем с/г ситуацію в регіоні.

Наскільки охоче фермери Донецької області створюють кооперативи і вступають до них? Чи бояться жителі сільської місцевості організовувати такі об'єднання, чи вже прослідковується довіра?
Ми активно співпрацюємо з організаціями FAO і USAID в плані формування переробної галузі в сільському господарстві для отримання додаткового прибутку. На першому етапі нашої співпраці стало відомо, що донорська організація ФАО в основному працює з кооперативами. Потенційні учасники нашого спілкування неохоче йшли на таку співпрацю. Перед нами постало питання: як би переконати жителів сільської місцевості Донецької області перейти до такої форми співпраці? І варто зазначити, що нам це вдалося. Упродовж 2017 року маємо відчутні зрушення. Зараз в розробці є близько 20 кооперативів, хоча на початку року їх було всього 4. Активно працює в цьому напрямку Слов'янський, Нікольський, Волноваський та Бахмутський райони.

Центральний напрямок, на який ми орієнтуємо наших учасників - це збір і охолодження молока. Багато фермерів Донецької області готові вирощувати велику рогату худобу, зокрема, молочного напрямку. Основна переробна галузь по молоку у нас залишилася на території непідконтрольній українській владі, тому, для того, щоб в подальшому переробляти молоко, ми повинні його десь концентрувати, охолоджувати, після чого знаходити джерела його переробки. Нещодавно в Олександрівському районі відкрилося підприємство, попри те, що воно поки не кооператив, має своє поголів'я - 20 корів дійного стада. Вони виграли грант і відкрили пункт зі збору та фасування молока. І вже активно працюють з бюджетними організаціями - школами та дитячими садами, в які постачають натуральне молоко високої якості.

Наскільки правдива інформація про те, що на території Донецької області, підконтрольній Україні, є багато незасіяних земель?
У нас є така площа - близько 50 тисяч га на лінії розмежування, вона дійсно не використовується у зв'язку із важкодоступністю: це сіра зона, заміновані поля, оперативні напрямки дії військ. Ми тісно співпрацюємо з МНС і військовими, вирішуючи, де ми можемо задіяти ті чи інші ділянки для сівозміни. На сьогодні 1 150000 га орних земель знаходиться на підконтрольній території та 350000 га - на непідконтрольній.

Чи здійснються посіви на непідконтрольній території?
Згідно з нашим моніторингом, ситуація на окупованих землях складніше, ніж на вільних. Цінова політика в окупації не відрегульована і вартість вирощеної продукції набагато нижча, ніж на контрольованій території. Там є проблеми із забезпеченням мінеральними добривами, паливно-мастильних матеріалів для техніки тощо.

Що вони роблять з вирощеним?
Частина вирощеної продукції використовується на території, ті, хто має можливість - експортують зерно на територію Росії - там ціна на сировину більша.

Які основні культури вирощуються в Донецькій області?
Озима пшениця, кормові культури: кукурудза та інші. Є фермери, які мають відповідні договори з пайовиками і вирощують кукурудзу на зерно, але це невеликі площі. В цьому році було засіяно 70 тис га, загальна врожайність склала 36,7 ц/га - один з кращих показників за останні роки. Всього зібрано 2 млн тонн зернових, це хороший показник. Такий вал зерна у нас був у 2013 році (якщо точніше, 2 250 000 тонн). І незважаючи на втрату 30% території, ми маємо непогані показники по врожайності і якості зерна. Більше 40% зерна озимих культур цьогоріч - це продовольче зерно. На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом.

Процес вручення, реакції кооперативів та вітання адміністрації можна переглянути на нашому каналі youtube.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview