182818
178171

Новими стежками: як заробити на мармуровій яловичині, устрицях і спаржі

Проте здебільшого ми продаємо за кордон продукти, які мають невелику вартість і вкрай мінливу ціну, натомість імпортуємо найрізноманітнішу дорогу агропродукцію — товари вторинної переробки. Однак із нашими кліматичними умовами та якістю ґрунтів Україна могла б легко перетворитися на виробника та, потенційно, навіть експортера нішевих культур. І тоді вітчизняні аграрії стали би постачати на внутрішній ринок і до Європи не лише пшеницю чи рапс, а також устриці, мармурову яловичину, моцарелу і трюфелі.

Консервативна аграрка

Нині сільське господарство України перебуває в надто виграшному становищі для інтенсивного зростання. Від 92 до 94% продукції виробляється великими агрохолдингами. Такі компанії володіють достатніми ресурсами та технологіями, проте орієнтуються на продуктові групи, які можна без проблеми збувати великими партіями. Це пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак. Здебільшого аграрні холдинги працюють із зовнішніми ринками та шукають контрагентів по всьому світу. Але їхні бізнес-моделі — консервативні, а самі компанії не готові вкладати великі кошти у нові напрямки лише для того, аби збільшити і так достатню дохідність.

Однак в Україні є й більш відкриті для нових форм господарювання фермери, яких сьогодні налічується близько 36 тисяч. Також не варто забувати і про мільйони українців, які працюють на землі, але не мають юридичної реєстрації, бо не розуміють переваг узаконення своєї діяльності, окрім необхідності вести облік, платити податки, не отримувати субсидій і, можливо, чекати час від часу на перевірки від чиновників.

І якщо перша категорія є відносно інертною до нових продуктів, то друга — фермери — може потенційно бути зацікавленою в тому, аби вирощувати деякі рідкісні культури, а також займатися тваринництвом. Великі аграрні холдинги часто декларують неоподаткований прибуток від 250 до 500 дол. на гектар. 
Це — гарний показник, який є результатом планування та економії на масштабі. Але його не можна назвати найкращим, адже для нішевих культур прибуток з гектара може досягати від 1 до 4 тис. дол., а за окремими групами навіть перевищувати 15 тис. дол. на рік.

Новими стежками

Україна традиційно вважається житницею Європи. Така спеціалізація пояснюється не лише нашими природними умовами, але також відносною простотою вирощування пшениці. Та це зовсім не значить, що в Україні не можна вирощувати інші культури чи розвивати тваринництво.

Наприклад, популярною в Європі та на внутрішньому ринку є лохина. З одного гектара, засадженого кущами цієї ягоди, можна отримати близько 12 тонн продукції, продати яку в непереробленому вигляді вдасться по 3–4 дол. за кілограм. Після того, як кущі були висаджені, для збору першого врожаю треба почекати 3–4 роки. А інвестиції у ферму площею в 10 га будуть близько 0,5 млн дол. При цьому кущі плодоносять у середньому 50 років. Таким чином, після того, як ферма почне давати врожай, вона щороку приноситиме не менш як 300 тис. дол. прибутків.

Потенційно гарною нішею є різноманітні пророщені зерна, купувати які готові магазини органічної продукції, супермаркети та кафе, що спеціалізуються на здоровому харчуванні, яке таке популярне у країнах ЄС. Звичайно, тут треба знати технологію, аби максимально ефективно застосовувати наявну площу, а також відповідати стандартам органічної продукції, без яких пророщені зерна не зацікавлять потенційних покупців. Щоб вийти на ринковий обсяг, необхідно інвестувати у виробництво не менш як 10 тис. дол. Також для цього виду продукції вкрай важливим чинником успіху є налагоджена система збуту, адже товар дуже швидко росте, а потім так само швидко псується. Натомість головний плюс цього виду бізнесу — ним можна займатися неподалік великих міст, де і будуть розташовуватися основні точки збуту. Втішати майбутніх фермерів зможе і рентабельність цього бізнесу: вона досягає 50% за умови продуманої системи реалізації.

Цікавою нішею є вирощування трюфелів. Для того, аби отримати на своїй ділянці цей дивовижний і вкрай дорогий гриб, спочатку необхідно засадити її горіхами. Також потрібен доволі немалий термін — від п'яти років, допоки гриби з'являться в ґрунті, та їх можна буде шукати. Увесь цей час у ферму треба буде інвестувати кошти, але й майбутня вигода обіцяє бути чималою. Йдеться про 15–20 тис. дол. з гектара лише на трюфелях. При цьому фермер також може щороку збирати та продавати врожаї горіхів.

Проте тут є певна перешкода. В Україні трюфель занесений до Червоної книги, і офіційно його продавати не можна, навіть якщо мова йде не про дикорослі, а про свідомо вирощені гриби. Тобто для того, щоб цей вид бізнесу отримав легальний статус і зацікавив великих гравці на ринку чи інвесторів, спочатку потрібні законодавчі зміни.

Доволі новим продуктом для України є спаржа. Аби запустити повноцінну ферму, треба розраховувати на планку інвестицій у 12–15 тис. дол. на гектар, враховуючи саджанці і необхідне обладнання. Щодо врожаїв, то спаржа дає від 3– 4 до 10–12 тонн з гектара, а продавати її можна від 4 дол. за кілограм. Зазвичай перший врожай удається зібрати уже через два роки після закладки ферми, а окупити вкладення і почати заробляти можна через п'ять-шість років. Навіть за песимістичних показників ідеться про доволі привабливі суми. Особливо якщо розміри ферми більші за 5 га. За таких умов урожаю вистачатиме для виходу навіть на мережі супермаркетів, більша частина з яких точно не будуть проти зекономити гроші та купувати український товар, свіжіший і дешевший за європейську спаржу.

Нішеві перспективи має не лише рослинництво, а й тваринництво — розведення буйволів, равликів і, звичайно, устриць. Непогано можуть заробити й ті, хто візьметься працювати в ніші мармурової яловичини або захоче розводити кіз.

Так, молодняк для розведення буйволів може коштувати близько 2 тис. дол. за голову, а дорослі буйволи — до 8 тис., плюс витрати на обладнання стійла. Недешево, але у буйволів є серйозний плюс — вони дають дуже жирне молоко, в якому відсоток жиру зазвичай становить близько 8, але може досягати навіть 10. При доволі помірних надоях на рівні 7–10 літрів на добу молоко буйволів підходить під переробку, і з нього можна виробляти різноманітні види сирів, значно збільшуючи додану вартість продукції, яку постачатиме фермерське господарство.

Із м'ясного сегмента цікавою для фермерів може бути мармурова яловичина — сорт м'яса найвищої якості. Для того, аби її отримати, знадобляться в кілька разів більші витрати на закупівлю стад і вирощування корів порівняно із традиційним сегментом. Зате вартість реалізації мармурової яловичини може у 3–10 разів перевищувати ціну за кілограм звичайної продукції. Адже головним конкурентом на ринку буде дороге імпортне м'ясо із США та Європи, а покупцями — ресторани високої кухні та домогосподарства із значним рівнем доходів.

Варто згадати й про розведення устриць. Одна така ферма вже з'явилася під Одесою. Технологія процесу доволі проста і здебільшого потребує від фермера контролю та нагляду. Створення устричної ферми може коштувати від 200 тис. дол., перший "врожай" вдасться зібрати уже через кілька років. Але ціна на устриці, тим паче місцеві і свіжі, дасть змогу окупити інвестиції у таку ферму за два-три роки.

Чи буде попит?

Можна довго говорити про вартість вирощування тих чи інших культур або розведення тварин. Але все одно це аж ніяк не знімає головного запитання: хто купуватиме устриці, спаржу чи лохину?

Насправді тут українські аграрії мають досить багато опцій. Найперший варіант, який спадає на думку, — виходити у великі торговельні мережі. Але він більше підійде уже іменитим фермерам, які прагнуть розширятися. Справа у тому, що торговельні мережі вимагатимуть сертифікати відповідності якості продукції, отримати які доволі дорого та складно. Але від моменту закладання ферми до продажу першого врожаю ситуація у мережі може змінитися, і тоді дорогий сертифікат стане зовсім непотрібним.

Натомість справді вигідна опція — це магазини здорового харчування. Звичайно, і тут не можна буде обійтися без сертифікатів, а подекуди треба буде довести, що продукція є органічною. Але після цього проблем зі збутом не буде. Ринок здорового харчування в Україні важко назвати насиченим постачальниками та висококонкурентним. А тому, якщо цілитися саме на нього як постачальник нішевих культур, можна забезпечити себе роботою на наступні 20–30 років.

Також фермерам, які спеціалізуються на розведенні тварин, може стати у нагоді формат різноманітних ярмарків і власних магазинів. Безперечно, вийти на ринок під своєю торговою маркою — це зовсім недешево. Але тут на руку зіграє ексклюзивність: сьогодні люди радо заплатять навіть значні гроші за м'ясо, якщо вони будуть точно впевнені у його високій якості, натуральності, а також обмеженій доступності, якщо це буде м'ясо, вирощене конкретним постачальником, котрому довіряють. Таким чином можна буде швидко наростити базу із великої кількості лояльних клієнтів, забезпечивши собі хороший ринок збуту.

Не проти українських продуктів і ресторатори. Зараз за імпортні товари вони часто переплачують у 2–10 разів від ціни, яку могли б потенційно платити за овочі та м'ясо, вирощені в Україні. І якщо на ринку з'являться вітчизняні виробники із справді якісною продукцією за адекватні гроші, вони радо стануть купувати їхні товари. Гарний приклад — це популярність устриць, які сьогодні буквально окупували бюджетний і середній сегменти ресторанного ринку в Києві саме через те, що заклади отримали доступ до якісного і недорогого українського продукту.

Хорошим джерелом попиту може стати Інтернет. Сторінки у Facebook та Instagram, красиві фотографії тварин, сиру чи домашнього молока потенційно генеруватимуть фермеру непогані замовлення. Водночас його витрати не включатимуть навіть доставки — за неї заплатить заінтригований клієнт.

Звичайно, не можна не згадати про експорт до країн ЄС — головну амбіцію кожного українського виробника. Але тут, якщо ми говоримо про нішеві культури, вагомими проблемами можуть стати необхідність отримати відповідні сертифікати якості продукції, складність у пошуку покупців та інші торгові перепони. Попри дипломатичні висловлювання про відкритість ринків, більшість країн ЄС захищає власних виробників від конкурентів із третіх країн, особливо якщо йдеться про товари з високою доданою вартістю або нішеві продукти. Тобто спочатку краще все ж націлитися на заміщення імпорту всередині країни, набратися досвіду та зібрати грошей, а вже потім, через 5–10 років, замислюватися про вихід на експорт.

Іще одним перспективним напрямом може стати так званий екологічний туризм. У цьому разі фермер не лише продаватиме власну продукцію, а також запропонує потенційним гостям 5–10 номерів на своєму господарстві із повним пансіоном, що складатиметься із домашньої їжі з власноруч вирощених і приготованих продуктів. Можливість подивитися на випас корів, процес приготування сирів чи відпочити на природі — це рутина для аграрія, але розвага для жителів міст, за яку вони готові платити. Натомість фермери зможуть продавати свою продукцію за ціною готелів і ресторанів середнього сегмента, а також додатково реалізовувати від'їжджаючим туристам багато товарів як сувеніри та гостинці.

Проблеми, які треба вирішити

Проте, незважаючи на значні перспективи, поки важко говорити, що невдовзі українські фермери масово стануть переходити на нішеві культури. Це можна пояснити низкою факторів.

По-перше, вирощування таких культур потребує значних вкладень, а період окупності рідко коли менший за п'ять років. Для світових ринків це хороший показник, але в Україні щось планувати хоча б на три роки важко. А якщо враховувати, що майже всі фермери працюють на внутрішніх ресурсах в умовах інвестиційного голоду, стає зрозумілим, чому вони вважають за краще не виймати коштів з обороту аж на п'ять років, а займаються нехай і набагато менш дохідними, але прогнозованими видами діяльності.

По-друге, існує певний інформаційний вакуум у фермерському середовищі. Більша частина фермерів не надто обізнана про свій потенційний цільовий ринок — ресторани та магазини здорового харчування. Про перспективи експорту своєї продукції вони знають ще менше, адже тут у дію вступає і мовний бар'єр. Подолати проблему нестачі корисних порад і контактів можна шляхом запуску інформаційних продуктів, спрямованих на аграріїв, — це може бути як певна державна ініціатива, так і робота приватних фірм, що зможуть взяти на себе роль посередників між аграріями та потенційними покупцями їх продукції.

По-третє, існує невизначеність, пов'язана із ринком землі, яка суттєво стримує інвестиції аграріїв у розвиток їхніх господарств.

Нарешті, навіть ті аграрії, які експериментували із нішевими культурами, частіше отримували не зовсім вигідні результати. Адже вони не були обізнані з технологіями, вносили в рази менше добрив, а потім не знали, кому продати вирощені продукти. Далі свій негативний досвід вони стали екстраполювати на всі альтернативні культури і поки що не хочуть іти в невідомий сегмент, де вже встигли втратити певні суми.

Сьогодні Україна не лише експортує аграрну продукцію за кордон, а також імпортує велику кількість нішевих культур. Саме на цей ринок потенційно могли б націлитися вітчизняні фермери і запропонувати йому що завгодно — від лохини та спаржі до мармурової яловичини і устриць, аби спочатку витіснити іноземних виробників, а потім і самим задуматися про експорт дорожчої і прибутковішої аграрної продукції.

Джерело: Аграрний тиждень

 



На Черкащині судитимуть рейдерів, які захопили ферму

Про це повідомила прес-служба прокуратури Черкаської області, передає УНН.

“Прокуратурою Черкаської області 08.10.2018 скеровано до суду обвинувальний акт стосовно трьох осіб за фактом рейдерського захоплення підприємства в Городищенському районі Черкаської області, що спричинило тяжкі наслідки, за ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України”, — йдеться у повідомленні.

Правоохоронці нагадали, що 6 квітня 2018 року група осіб, з метою протиправного заволодіння майновим комплексом аграрного підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених установчих документів товариства, внесли зміни до відомостей про юридичну особу, засновника та керівника товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань і незаконно юридично набули право власності на майновий комплекс і майно вказаного товариства, а також майнове право на урожай 2018 року, внаслідок чого заподіяно шкоду у сумі 119 млн грн.

Під час досудового розслідування майно повернуто його законному володільцю.

Також правопорушнику, який організував рейдерське захоплення, оголошено про підозру у вчиненні шахрайського заволодіння майном аграрного підприємства, яке здійснює свою діяльність на території Жашківського району, за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування достовірно встановлено, що посів сільськогосподарських культур в адміністративних межах двох сіл Жашківського району Черкаської області здійснено зазначеним вище підприємством.

Однак, при спробі зібрати врожай вказана особа, залучивши активістів, заблокувала можливість розпочати роботу власнику посівів, тим самим позбавивши права пайовиків на отримання належної їм плати за оренду землі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бійка на елеваторі: суд у Харкові переніс розгляд апеляцій підозрюваних

У подальшому, 7 жовтня 2018 року, користуючись тим, що засіяне власником поле залишилось без охорони, рейдери, використовуючи попередньо найняту сільськогосподарську техніку, розпочали збір врожаю, але завдяки діям працівників Головного управління Національної поліції в Черкаській області та місцевих жителів, що є пайовиками зазначеного підприємства, були зупинені.

У прокуратури зазначили, що активісти, в тому числі представники Національного корпусу в Черкаській області, прибувши на поле, стали на бік рейдерів і до цього часу підтримують їх на акціях протесту та в судових засіданнях.

“Прокуратура Черкаської області наголошує, що буде відстоювати інтереси пайовиків і не дасть можливості рейдерам, які прикриваються активістами, захопити вирощений аграріями врожай”, — наголосили у відомстві.



Українці значно переплачують за молочні продукти

Про це повідомляє прес-служба Асоціації виробників молока.

Таким чином, якби ставка ПДВ в Україні стала хоча б на рівень Німеччини, то ціни були б наближеними до таких: молоко 3,2% жирності — 24,19 грн/кг замість поточної 28,27 грн/кг; масло — 176,78 грн/кг замість сьогоднішньої 206,53 грн/кг; сир «Російський» 50% жирності — 156,64 замість 183 грн/кг. Порівняння йдуть з цінами станом на 05.01.18.

Українці значно переплачують за життєво необхідні продукти, тому змушені зменшувати кількість молочних продуктів в раціоні. Державна служба статистики повідомляє, що 2017 рік став роком рекордно низького рівня споживання молочних продуктів на душу населення — 188,5 кг на людину при нормі 380 кг і показники продовжують падати.


«Ще 10 років такої політики і ми будемо змушені забути про питання розширення асортименту чи виходу на інші ринки, а доведеться вирішувати проблеми здоров’я нації», — говорить Олена Жупінас, керівник проекту «Гуртові закупівлі молока».

Важливо згадати і про скорочення поголів'я корів в Україні — мінус 7,5% за останні п’ять років. Умовний молочний індекс (УМІ), який використовується як індикатор рентабельності виробництва, лише протягом останніх 6 місяців упав на 40%. Востаннє такий тренд відзначався в 2012 році.

«Важливо пам’ятати, що молочна галузь Європи тримається на держпідтримці, з року в рік демонструючи свою збитковість. В ЄС діє ряд програм підтримки молочного фермерства, як стабільних (наприклад за працівника) так і ситуативних (складна ситуація на ринку, примусове збування поголів'я та зменшення виробництва молока). Якщо ми хочемо підняти рентабельність молочного бізнесу в Україні, треба створити схожі правила гри на внутрішньому ринку», — зазначила Ганна Лавренюк, віце-президент АВМ.

Для покращення ситуації, яка склалась сьогодні на молочному ринку України, Асоціація виробників молока долучила своїх експертів до розробки законопроектів № 7420−1,2 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зниження ставки податку на додану вартість для деяких видів сільськогосподарської продукції».

«Законопроект про зниження ставки ПДВ на молочні продукти дасть можливість зробити їх доступнішими для пересічного споживача та підвищити попит на внутрішньому ринку», — говорить Ганна Лавренюк.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Банк відсуджує майно великого виробника молочки

Позов проти виробника ініціював «Райффайзен Банк Інтернешнл», який є агентом щодо забезпечення в рамках кредитного договору з синдикатом міжнародних банків, повідомляють у групі. В останній крім «Райфайзена» входить також австрійський «Юнікредит Банк» і ЗАТ «Райффайзен Банк», пише agroday.com.ua.

Кредитний договір був підписаний у вересні 2012 року. Про те, що група не справляється з виплатою позики, стало відомо ще в 2016 році. Вже тоді «Мілкіленд» вів переговори з кредиторами щодо реструктуризації. Заборгованість за кредитною угодою становила $68,42 млн і €0,19 млн.

Діяльність «Мілкіленда» в 2014 р. підірвало російське ембарго на імпорт молочних продуктів з України, а також девальвація. Вже в першому кварталі група відзвітувала про збитки в €27 млн, тоді як за аналогічний період попереднього року отримала €5,5 млн чистого прибутку.

За перше півріччя 2018 р. збиток склав €2,5 млн. А борги за позиками залишаються невиплаченими.

Зараз «Райфайзен» домагається стягнення заставного рухомого і нерухомого майна ПП «Рось», переданого в іпотеку кредиторам в забезпечення зобов’язань холдингової компанії Milkiland N.V.

«Мілкіленд» також отримав від банку ще 12 аналогічних судових позовів проти п’яти інших своїх «дочок» в Україні.

Сергій Трифонов, керівник служби зі зв’язків з інвесторами групи, коментує, що слухання справ щодо стягнення майна в недалекому майбутньому можуть торкнутися 5 з 9 дочірніх компаній в Україні. Все ж “Мілкіленд” продовжує вести переговори з кредиторами, сподіваючись врегулювати боргове питання.

«У випадку складнощів, у групи є можливість маневру виробничими потужностями в українському сегменті за рахунок збільшення завантаження заводів, чиє майно не закладено синдикату», — додав Трифонов.



Правом на безкоштовну приватизацію землі скористалися 9,5 млн українців

Про це йдеться йдеться в статистичному щорічнику Світового банку (СБ) "Моніторинг земельних відносин в Україні: 2016-2017", пише Інтерфакс-Україна.

За даними СБ, площа безкоштовно приватизованих земель становить 3,5 млн га (без урахування Вінницької та Київської областей, за якими відсутні дані, а також тимчасово окупованих територій і земель, наданих у приватну власність під час паювання колективних с/г підприємств).

Згідно з інформацією моніторингу, найбільшу кількість земель приватизовано у Волинській (327,5 тис. га), Івано-Франківській (260,7 тис. га) і Хмельницькій (257,5 тис. га) областях, найменше - у Миколаївській (1, 4 тис. га) і Сумській (0,2 тис. га) областях.

Найбільшу площу земельних ділянок приватизовано для ведення особистого сільського господарства - 63,3%, на другому місці - земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд - 33,7%.

За даними СБ, у 2017 році було 79 випадків вилучення земельних ділянок для суспільних потреб у Київській, Чернігівській, Рівненській, Харківській, Житомирській і Дніпропетровській областях. Середня площа вилученої ділянки становила 0,95 га, а середня сума компенсації - 56 тис. грн/га.

Згідно з моніторингом, у 2017 році з державної і комунальної власності викуплено 812 га землі, розташованої під нерухомістю (2,5 тис. випадків викупу). Середня вартість 1 га таких земель становить 715,2 тис. грн.

У документі також наголошується, що кількість судових розглядів у справах щодо емфітевзису в 2017 році зросла у чотири рази.



Росія продасть Криму зерно із спецфонду

Розпорядження опубліковано 8 жовтня на офіційному інтернет-порталі правової інформації, пише Крим реалії.

«Дозволити в 2018-2019 роках реалізацію без проведення біржових торгів пшениці 3-го, 4-го і 5-го класів із запасів федерального інтервенційного фонду сільськогосподарської продукції, закупленої при проведенні державних закупівельних інтервенцій в 2014-2016 роках, в цілях поставки для потреб республіки Крим в обсязі до 82,3 тис тонн», – йдеться в документі.

У розпорядженні йдеться, що відбір покупців зерна здійснюють російські влади Криму. Вони ж проводять контроль за використанням зерна, придбаного покупцями.

У 2018 році кримські аграрії зібрали 880 тисяч тонн зерна – на 500 тисяч тонн менше, ніж у минулому році. За даними прес-служби Мінсільгоспу Криму, прямий збиток через посуху на півострові оцінюється в 237 млн рублів, а недоотримані доходи аграріїв від недобору врожаю складуть більше 4 млрд рублів.

Ваш вибір 'Подобається'.