Підприємство з переробки меду окупається за 13 місяців

За обсягом експорту меду Україна в 2017 році посідала третє місце після Китаю та Аргентини, пише Pro-Consulting.

Продукція вітчизняних пасічників відома в 40 країнах, а річна квота на безмитний ввіз меду в Євросоюз повністю вибирається вже в першій декаді січня. Але і митна ставка в 17,3% не зупиняє український експорт меду в Європу.

Виробництво цього корисного продукту пережило спад протягом 2014-2016 років, і в позаминулому році почала відновлюватися. Поки що не вдалося компенсувати втрату Криму і частини Донбасу, але цей момент вже не за горами.

Каталізатором подальшого збільшення збору меду повинен стати перехід на нові європейські стандарти якості до кінця 2019 року. Це ще ширше відкриє двері на ринки не тільки ЄС, а й решти світу. Для збільшення цінності своєї продукції, все більше українських пасічників отримують еко-сертифікати, що практично автоматично подвоює їх виручку від продажу.

Однак, далеко не всі приватні пасіки мають можливість проводити передпродажну підготовку і розфасовку меду. Тому є необхідність у створенні спеціалізованих підприємств в цьому напрямку, що буде вигідно як пасічникам, так і власнику даного підприємства. Бізнес-план подібного переробного комплексу потужністю 5 тис. тонн меду в рік розроблений аналітиками Pro-Consulting.

Розміщувати підприємство найкраще в районі максимальної концентрації невеликих виробників, що дозволить оптимізувати логістику поставок. Особливі вимоги повинні пред'являтися до екологічної чистоти регіону розміщення, так як це дасть можливість отримати сертифікат еко-продукції і продавати мед за вищою ціною.

У загальних інвестиційних витратах самою ємної статтею є власне закупівля меду - 63,6%. Устаткування виробничої лінії і складського комплексу складають 19,1% і 7,7% відповідно.

На організацію підприємства бізнес-планом відведено дев'ятимісячний період. Після цього воно починає закуповувати мед у пасічників, приводити його в товарний вигляд і продавати на ринок. Період окупності даного проекту складає трохи більше року (13,3 місяців) з урахуванням дисконту.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Равликова ферма: як отримувати гарний прибуток

Більшість з таких вже існуючих ферм експортують свою продукцію переважно на європейський ринок за ціною, вельми привабливою для наших виробників. Останніми роками експорт виноградних равликів зріс у 100 разів. У самій Україні попит на них лише починає рости, а ринок — зароджуватися. Так, їх дедалі частіше почали додавати до свого меню ресторани, пише pro-consulting.ua.

Важливим фактором розвитку і популяризації равликів у нашій країні є реклама і просування цього бізнесу. Актуальним також залишається розвиток споживання равликів як харчового продукту, і організація великих ферм для виходу на міжнародний ринок. Слід врахувати — європейців як потенційних клієнтів цікавить екологічність товару, що є ключовим фактором в успішному експорті равликів на зовнішні ринки.

Для організації ферми з вирощування равликів потужністю 2 тонни на рік необхідне приміщення площею 300 кв. м і земельна ділянка площею 6-7 соток. Проектом заплановано інтенсивний спосіб розведення равликів — у закритому приміщенні. У такому випадку немає необхідності в закупівлі будь-якого спеціального обладнання для їхнього вирощування, окрім наступного переліку.

Загальний обсяг інвестицій у такий проект складе близько €50 тис. Основна частина припадає на спорудження будівлі — 32-33%. Придбання земельної ділянки займає майже 20% у структурі фінансування. Поповнення оборотного капіталу — 15%. Купівля пластмасових кюветів для утримання молодняку — 11-12%. Облаштування внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж — 9-10%. Закупівля огородженого вольєра для вирощування основного стада — 4-5%. Покупка пластмасових боксів для дорослих равликів — 2-3%, а також металевих стелажів — 2-3%. Первісна закупівля маточного стада — 1%.

Щоб ферма потужністю 2 тонни на рік приносила гарний дохід, знадобиться не менше 300 особин. Краще купувати вже дорослих, оскільки цей вид занадто повільно росте і розвивається. Доцільно придбати їх у постачальників з-за кордону (з Чехії, Польщі, Німеччини, Тунісу), які мають усі необхідні сертифікати якості.

Основна перевага розведення равликів — простота у догляді за ними та вирощуванні. Равлик досить невибагливий у харчуванні і стійкий до хвороб. Оптимальна вологість повітря у приміщенні, де вирощуються равлики — 85-90%, температура +20-23 Сº. Якщо температура опуститься нижче 7Сº, тварини можуть впасти у сплячку. Бокси не можна тримати на сонці, особливо під прямими променями. Внутрішню поверхню тераріуму потрібно зволожувати 1-2 рази на день, обприскуючи його водою з пульверизатора зсередини. Раз на кілька днів необхідно проводити прибирання будиночка від слизу звичайною чистою водою без будь-яких хімікатів і засобів для чищення.

Для комплексу передбачається загальний штат персоналу — 4 співробітника. При цьому бухгалтер та менеджер з закупівель/продажів можуть працювати на аутсорсі або за половину ставки, а от спеціаліста з вирощування равликів та охоронця треба взяти на постійну основу.

Перед початком справи слід заздалегідь продумати канали збуту продукції і за можливості укласти договори на поставку равликів.

Основними напрямками реалізації равликів на внутрішньому ринку є:

— ресторани з європейською кухнею;

— елітні супермаркети, які реалізують імпортну і нішеву продукцію;

— компанії, що виробляють заморожені напівфабрикати;

— фармацевтичні компанії, які на основі равликового м’яса виготовляють різні препарати.

Проект може бути цікавий для реалізації завдяки таким сильним сторонам:

Собівартість вирощування равликів складає приблизно €5,2-5,5 за 1 кг, при цьому ціна реалізації стартує від €7,7 (якщо передбачити експорт продукції, ціна може вирости в 2-3 рази). Рентабельність продажів такого бізнесу становить біля 30-35%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Скандал в АПК: як власники елеваторів вкрали зерна на мільйони доларів

Представники агробізнесу звернулися до Національної поліції щодо фактів розкрадання їхнього майна, яке зберігалося на елеваторах, що належать компанії «Агроінвестгруп». Крім того, аграрії не мають можливості потрапити до місць зберігання зерна через те, що охорона компанії не допускає їх на територію елеваторів.

За непідтвердженою інформацією ряду аграрних підприємств, керівництво компанії «Агроінвестгруп», що перебуває на межі банкрутства, вивезло з елеваторів близько 90% продукції. За попередніми даними представників агробізнесу, втрати аграріїв становлять приблизно від $80 до $120 млн. При цьому список постраждалих різноманітний – більше 20 компаній: це й українські, і мультинаціональні компанії, які представлені, практично, в усіх країнах світу, українські підприємства та фермери.

«Скандал навколо  агрохолдингу «Агроінвестгруп» - це екстраординарна подія, після якої можуть істотно знизитися інвестиції в Україну. Вітчизняний аграрний ринок - це титан, великий гравець в світі сільського господарства, Україна входить в трійку найбільших в світі виробників і експортерів соняшникової олії і зерна. Будь-який сектор економіки, в тому числі і аграрний має велику потребу в залученні фінансування, особливо міжнародного, так як вартість міжнародних грошей набагато нижча, ніж українських.

Обмеження фінансових ресурсів в секторі не дозволяє динамічно, системно і ефективно розвивати галузь. Як тільки почнеться посівна, з усіх видів мистецтв для фермера найважливішим є мистецтво дістати гроші. Найчастіше гроші знаходяться десь зовсім поруч (в Європі наприклад), досить руку простягнути, але знову рука дірява.

Виходить цікава ситуація, що гравці аграрного ринку псують своєю поведінкою (обманом, шахрайством) бізнес середовище і на геть ламають перспективи і підводять своїх же. Непід'ємний бруд на репутаційному обличчі України унеможливлює спілкування з міжнародними фондами, банками і приватними інвесторами», - зазначила в ексклюзивному коментарі Аgroreview.com Ганна Вовченко, керівник «Агро Індустрія», асоційований партнер адвокатської фірми legal GORO.

«Перше питання, який задає інвестор, скільки я зароблю і як забезпечити збереження грошей, і якщо на перше питання при правильно розрахованій і талановито представленій фінансовій моделі відповідь обов'язково знайдеться, то з другим питанням про збереження і безпеки грошей - виникає затяжне мовчання. Може вже настав час показати неймовірно багатий економічний потенціал і навчитися думати не тільки про себе? Вкотре згадуються слова Уорена Бафета: «Дбайте про свою репутацію». «Щоб заробити хорошу репутацію потрібно двадцять років, і всього за п'ять хвилин її можна втратити».

Якщо думати з цієї позиції, багато чого можна почати робити по-іншому. Капітали приходять і йдуть, а погана репутація - як пляма, що не виводиться. Всього одного неправильного кроку вистачить, щоб назавжди завдати шкоди країні, в якій живуть ваші діти», - підкреслює Ганна Вовченко.

Ошукані аграрії вже заявили, що вимагатимуть відшкодування збитків за втрачену продукцію у судовому порядку. Чи вдасться притягнути до кримінальної відповідальності керівництво «Агроінвестгруп», покаже час. Зрозуміло лише одне: банкіри, власники елеваторів, контрагенти, міжнародні компанії залишилися з важким серцем і втраченими грошима, а Україна вкотре із заплямованою репутацією на інвестиційному ринку.

Довідка:  Група компаній «Агроінвестгруп» обробляє близько 30 тис. га земель на Одещині. За інформацією ресурсу YouControl, власником холдингу є Микола Кучеренко, директором – Андрій Федянін.

 

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Найбільший та найгірший агрохолдинг: як держава управляє своїми землями

У дискусії довкола того, хто виграє від земельної реформи, як правило, називають агробізнес, рідше — власників паїв. Держава у цьому переліку фігурує рідко. Однак саме вона володіє величезним активом земель, через що її називають найбільшим агрохолдингом країни, у власності якого зосереджено близько 25% земель.

Економічна віддача від цих земель низька, бо використання значної їх частини держава не контролює, а рівень ефективності державних підприємств поступається приватним. Аналіз даних дозволяє стверджувати, що держава — не лише найбільший, а й найгірший агрохолдинг, через який держбюджет втрачає мільярди.

Найбільший агрохолдинг України

10,5 млн га або понад 25% аграрних земель України перебуває в державній та комунальній власності, з них 8 млн га — рілля. Для порівняння: сукупна, тобто разом з приватною, площа ріллі в Німеччині становить 12 млн га, у Швейцарії — 500 тис га.

Порівняння ефективності виростання незначної частки державних земель вже наводилося. Там мова йшла лише про 470 тис га земель, які перебувають у підпорядкуванні Мінагропроду. Однак це питання варто розглянути ширше.

Державні землі включають в себе землі запасу, сформовані під час розпаювання. За офіційними даними, на початку 2019 року 1,4 млн га державних земель були передані в оренду аграрним виробникам. У користуванні державних підприємств перебуває близько 550 тис га, землі Національної академії аграрних наук (НААН) становлять ще близько 450 тис га. Це все, що відомо про використання понад 10 млн га.

Важливий факт: лише менше 20% всіх державних земель зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Встановити площу зареєстрованих державних земель і земель, переданих в оренду, неможливо через брак інформації.

Офіційна інформація є лише про 1,6 млн га державних сільськогосподарських земель, зареєстрованих в Держземкадастрі. Важливий висновок: держава не контролює використання більшості аграрних земель державної власності. Очевидно, що це призводить до втрати значних доходів держави та до корупції.

 

Відсоток площ зареєстрованих державних земель у Державному кадастрі України, грудень 2017 року

Найгірший агрохолдинг України

Оцінити ефективність використання державних земель непросто, але можна сформувати картину з основних складових: ефективність роботи державних підприємств, ефективність використання земель НААН, ефективність використання державних та комунальних земель, які перебувають в оренді приватних виробників.

Ефективність роботи державних підприємств

Неефективність, корупція, монополія, проблеми з корпоративним управлінням, політичний вплив — ось такі асоціації викликало словосполучення "державне підприємство" в учасників конференції ЄБРР, присвяченій державним підприємствам.

Цю ж думку підтверджує дослідження, яке порівнює ефективність державних та приватних підприємств: перші суттєво поступаютьсядругим. Це також пояснює, чому держава давно сприймається у світі як переважно неефективний власник.

 

 

Україна тут не є винятком. За даними ЦЕС, середня прибутковість державних підприємств в країні на три відсоткові пункти менша, ніж приватних. Це означає, що держава як власник не змогла отримати близько 5 млрд грн лише за один рік. Державні підприємства в аграрному секторі виявилися ще більш неефективними.

Власний аналіз виявив таку закономірність: в середньому в розрахунку на 1 га земель державні аграрні підприємства генерують менше від приватних підприємств доданої вартості на 106 дол, чистого прибутку — на 55 дол, виручки — на 218 дол.

 

Показники ефективності діяльності державних та приватних сільгосппідприємств в розрахунку на 1 га земель

 

Кожна з наведених вище цифр ще більше вражає, якщо їх подавати у відносному виразі. Наприклад, 106 дол меншої доданої вартості — це майже на60% менше порівняно з приватним сектором. У масштабах всієї землі, яку обробляють державні підприємства — це майже 60 млн дол або 0,5% втраченої доданої вартості щороку.

Ефективність використання державних земель НААН

НААН підпорядковано 10 наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, біосферний заповідник, 180 дослідних господарств та десять інших організацій. За п'ять років кількість співробітників зменшилася з 20 тис до 5,9 тис. У користуванні академії та її підприємств — 450 тис га аграрних земель, з яких 364 тис га — рілля.

Про роботу установи є багато різної і часто суперечливої інформації, тому для оцінки ефективності краще послуговуватися даними академії. У 2018 році вона відзвітувала, що з 1 га ріллі господарства реалізовують продукції на 12 тис грн. Швидше за все, це дані за 2017 рік, тож у доларовому еквіваленті це близько 430 дол виручки.

Це значно нижче за середні агреговані показники реалізації продукції, про які звітує Держстат. За 2017 рік усі сільськогосподарські підприємства реалізували продукції на 16,4 тис грн в розрахунку на 1 га земель та 18,4 тис грн на 1 га ріллі. Отже, за виручкою продуктивність НААН на 35% менша за середні показники в галузі.

НААН звітує, що валовий прибуток за 2017 рік становив 723 млн грн. На 1 га ріллі це 2 тис грн або 73 дол. Для порівняння: весь сектор у 2017 році дав 7,2 тис грн (270 дол) доданої вартості на 1 га земель або9,5 тис грн (349 дол) на 1 га ріллі.Тобто продуктивність НААН за валовим прибутком на 1 га ріллі майже уп'ятеро нижча.

Ефективність використання державних земель у приватній оренді

В оренді аграрних виробників перебуває 1,4 млн га державних земель. Що отримує з цього держава? Чи з усіх полів надходить орендна плата до бюджету країни? Оскільки у державному земельному кадастрі зареєстровано менше 20% державних земель, то зрозуміло, що з решти полів казна коштів не отримує.

Щодо орендної плати за зареєстровані землі, то тільки з 2016 року продаж прав оренди на державні поля став обов'язковим через аукціони. Наразі продаж таких прав відбувається через платформи СЕТАМ та ProZorro. Не вдаючись в деталі проведення аукціонів, з точки зору ефективності цікавим є такий факт.

За інформацією Держгеокадастру, загальна площа переданих в оренду на земельних торгах ділянок у 2017 році становила 42,5 тис га, у 2018 році — 58,7 тис га.

Середня орендна ставка за результатами аукціонів зросла з 14,73% від нормативної грошової оцінки (НГО) у 2017 році до 19,13% від НГО за неповний 2018 рік. Середня орендна ставка до запровадження земельних аукціонів становила: 4,3% — у 2013 році, 5,3% — у 2014 році, 6,9% — у 2015 році, 10,2% — у 2016 році.

Однак наразі лише близько 0,1 млн га державних земель передано в оренду за справді ринковими ставками і через аукціони. Решта перебуває в оренді за вкрай низькими ставками. З більшості земель держава, швидше за все, не отримує нічого.

Як підвищити ефективність використання державних земель

Висновок очевидний: держава не є ані ефективним власником земель, ані ефективним управлінцем аграрними підприємствами.

Є й хороша новина: це може бути значним джерелом економічного зростання. Наразі на поверхні два основні напрямки підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель.

Перший — реалізація права оренди через аукціони.

Практика земельних торгів через СЕТАМ та ProZorroдає гарні результати, проте наразі обсяг реалізації землі доволі мізерний порівняно з обсягом всього ринку оренди державних земель.

Підвищення наповненості Держгеокадастру державними та комунальними землями пришвидшить цей процес, бо оренда неможлива без їх реєстрації у цьому відомстві.

Значна частина угод з неконкурентною орендною платою була укладена на тривалий термін, тож доведеться чекати, поки він сплине.

Нові землі можуть виставлятися на аукціон в міру їх відображення у кадастрі, і цей процес слід пришвидшити.

Другий приватизація державних підприємств та державних земель.

Це стосується державних підприємств та земель НААН. Цілком очевидно, що ні держава, ні академія не потребують такої значної кількості сільськогосподарської землі.

Цей напрямок потребує запровадження ринку землі. Утім, мова не про те, щоб розпродати державні землі. Йдеться про пошук ефективного власника.

Олег Нів'євський, викладач Київської школи економіки, страший економіст Проекту "Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні"

Джерело: Економічна правда

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Вільна ніша: перспективи вирощування журавлини

Вирощувати на торфовищах традиційні культури проблематично і низькорентабельно, оскільки їх треба довго окультурювати. Але є сільськогосподарська культура, для якої торфовища - рідне середовище існування, і це журавлина, пише Pro-Consulting.

Якщо придбати або взяти в оренду торфовище, а ціна на нього буде нижче, ніж на інші види грунтів, то можна довго культивувати цю цінну ягоду і продавати її як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Журавлинна ніша в Україні ще вільна. Хоч наша країна посідає дев'яте місце в світі по її вирощуванню, але валовий збір поступається навіть таким невеликим країнах, як Латвія і Білорусь.

Тим часом, журавлина користується все більшим попитом на світовому ринку і ціни на неї ростуть.

Виходячи з перспективності ринку журавлини, фахівцями Pro-Consulting підготовлений бізнес-план її вирощування на території України. Для його реалізації, майбутньому інвестору насамперед необхідно набратися терпіння, так як журавлинні плантації починають давати повноцінний урожай через 3-4 роки після посадки. Але зате кущі цих ягід потім плодоносять 50-60, а відомі випадки, що і більш 100, років.

Тому наявність оборотних коштів на функціонування господарства до першого врожаю дуже важливе для успішності проекту і становить саму ємну статтю фінансування.

У виробничому процесі не потрібне якесь занадто спеціалізоване обладнання, підійде і те, яке зазвичай використовується на агропідприємствах: водяні насоси, трактори, причепи для перевезення, стрічкові транспортери і жатки. Переробка ягід полягає в їх стандартному сортуванні, заморожуванні і упаковці. Необхідну техніку для переробки та зберігання можна закупити лише через два роки після посадки - це виключить її простій і зменшить фінансове навантаження на початковому етапі.

За розрахунками, плантація площею п'ять гектарів окупиться, з урахуванням початкового етапу підготовки, через 7 років, а в подальші десятиліття існування, при належному догляді і наявності стійкого ринку збуту, її рентабельність буде не менше 56%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Небезпечні залишки: навіщо досліджувати продукцію на залишковий вміст пестицидів?

Адже останнім часом покупці українського зерна з ЄС і Великої Британії почали дедалі більше цікавитися, якими пестицидами обробляють поля в Україні.

В Україні на сьогодні зареєстровано понад 4 000 препаратів, і чи не кожне господарство користується власними, унікальними системами захисту культур. Тому держава не може надати виробникові якийсь універсальний сертифікат. Натомість кожен аграрій, який хоче працювати на міжнародних ринках, повинен замовити індивідуальне дослідження своєї продукції на залишковий вміст пестицидів.

Читайте також: В Україні з’явиться навчально-науковий центр «Сучасні технології захисту рослин»

«У світовій практиці експортоване зерно і продукти його переробки повинні неодмінно відповідати Технічному регламенту ЕС чи іншим документам, прийнятим з метою захисту життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, а також для попередження дій, що вводять в оману партнерів, – розповідає керівник сервісно-аналітичного центру «Інституту здоров’я рослин» Ірина Перехрест. –  В Україні ця практика досить розповсюджена. Однак із появою нових вимог з боку експортерів послуга починає користуватися дедалі більшим попитом. На жаль, сьогодні не кожна лабораторія може надати в повному обсязі такі послуги. Ми в «Інституті здоров’я рослин» проводимо дослідження на залишкову кількість пестицидів (понад 160 показників) і токсичних елементів у зерні, зернобобових культурах і продуктах їх переробки, крупах, кормах, комбікормах, плодоовочевій продукції та продуктах її переробки, натуральному меду й продуктах бджільництва. У перспективі плануємо додати до цього списку визначення мікотоксинів і показників якості».  

За даними трейдерів, зараз експортерам, які працюють на зовнішніх ринках, для підтвердження якості та безпечності своєї продукції досить скринінг-методу. Однак, наприклад, на мед європейці вимагають розширеного дослідження.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

«Методи для виявлення залишкових пестицидів у продукції ми застосовуємо різні – від скринінгу до хроматографії,– пояснює пані Ірина Перехрест. – Усе залежить від вимог замовника і показників, на які необхідно дослідити продукцію. Та в будь-якому випадку, навіть мінімальне дослідження може мати велике значення у збереженні здоров’я людини та довкілля. Крім того, визначення залишкової кількості пестицидів є важливим етапом дослідження ресурсів господарства й надання рекомендацій для їх покращення та відновлення».

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview