186395

Подорож до країни Легумії

Картопля


Батьківщина картоплі - Південна Америка, де живильний коренеплід використовували майже 10 тисяч років тому. Досі в деяких районах Болівії зустрічаються дикорослі кущі картоплі. В Європі картопля з'явилася в середині XVI століття з іспанськими конкістадорами, на територію України потрапила в кінці XVII століття, і спочатку споживалася тільки в заможних родинах. Наразі картоплю вирощують як однорічну рослину, на другий рік залишають тільки для одержання насіння. Картопля займає одне з провідних місць у списку звичних і часто вживаних продуктів харчування. З перших моментів знайомства європейських дослідників із картоплею, вони побачили потенціал рослини, що може змінити особливості харчування. Так і сталося й упродовж століть зростаючої популярності картопля стала одним із найулюбленіших овочів у світі.

Томат

Історія помідорів сягає 2500 років, коли люди давньої ацтекської імперії побачили його цінність й інтегрували томат в їхнє життя, медицину та кухню. Томатами називають трав'янисті однорічні (рідше - багаторічники) рослини сімейства Пасльонові. Плоди томата - ягоди, також звані помідорами. Назва походить від італійського слова pomo d`oro, що в дослівному перекладі означає «золоте яблуко». Назвою "томат" рослина зобов'язана древнім ацтекам, які використовували термін томатль, переінакшений французами на "tomate". Батьківщиною томатів вважається Південна Америка, де до нашого часу збереглися дикі форми томатів. До Європи рослина потрапила морським шляхом, вирощувалося як декоративна, якийсь час томати вважали не просто не їстівними, а навіть отруйними плодами. Лише у XVII столітті кухарі стали готувати страви зі свіжих і термічно оброблених томатів. Зараз цей захоплюючий овоч являє собою один із найпопулярніших овочів у світі, що присутній у багатьох стравах та дієтах.

Морква

Історія моркви охоплює останні п'ять тисяч років і розповідає про неймовірну історію її одомашнення на полях стародавнього Ірану та Афганістану, розширення її до Єгипту та Китаю, популярність в середньовічній Європі та, нарешті, народження звичної нам помаранчевої моркви в наукових колах Нідерландів 17 ст. Ще за 2000 років до нашої ери вона була відома древнім грекам і римлянам. В 79 р. Вулкан Везувій після довгого спокою несподівано відновив свою діяльність і викинув величезну кількість лави і попелу, під якими були поховані давньоримські міста Помпеї, Геркуланум і Стабія. Археологи, які робили на місці цих міст розкопки, на стінах будинків виявили зображення пучків моркви. Залишки моркви в скам'янілому вигляді знайдені в пальових будівлях під Берном в Швейцарії. Фахівці вважають, що вона пролежала там не менше 3-4 тисяч років.

Часник


Історія часнику охоплює період близько 9000 років людської історії, упродовж якої відбувалося зростання та розширення цієї культури по всьому світу. Часник - трав'янистий багаторічник підродини Цибулеві, батьківщиною якого є Середня Азія. Окультурення часнику почалося більше 5-ти тисяч років тому, це одна з найдавніших рослин, використовуваних людиною. Спочатку часник застосовували як лікарський засіб або оберіг від злих духів, в їжу рослина стали використовуватися пізніше. Пояснюється цей факт специфічним запахом і гострим смаком часнику. Часник має ідеальний склад поживних речовин та лікувальних властивостей. 


Цибуля


Історія цибулі почалася з ранніх часів історії сучасного людства. Вона допомагала нам вижити завдяки великій дієтичній цінності, легкості вирощування, зручному зберіганню та неймовірним лікувальним властивостям. Країни Середземномор'я, Китай і Іран використовували в їжу цибулю задовго до нашої ери, в Україні поширення ріпчастої цибулі почалося з XII століття з Римської Імперії.

Квасоля


Історія квасолі довга і цікава. Ми їмо квасолю з давніх часів, коли вона була ще дикою рослиною. У стародавньому Римі, квасоля використовувалася не тільки як продукт харчування, але і як косметичний засіб. З неї готували пудру для обличчя. Вважалося, що квасолева пудра пом'якшує шкіру і розгладжує зморшки. Квасоля входила до складу знаменитої маски для обличчя, яку використовувала цариця Клеопатра. Після тисячоліть вирощування цієї рослини ми досі вживаємо її у різноманітних кухнях та стравах світу.

Огірок


Завдяки своїй чудовій харчовій цінності та потенціалу, цей овоч отримав популярність, яка ніколи не переставала рости. Огірки вирощують для вживання в їжу більше шести тисяч років, вперше соковиті зелені плоди дикого огірка стали окультурювати в Індії, згодом огірок перекочував в Азію, Європу і Єгипет, далі переможний хід огірків охопив всю земну кулю, адже лише мабуть в Антарктиді не вирощують огірки.

Перець


Перець з'явився в Південній Америці, і звідти він поширився по всьому світу після того, як Колумб намагався знайти західний маршрут до Індії. Спочатку цей овоч був справжньою рідкістю, його вирощували в першу чергу як лікарську рослину з високим вмістом вітамінів в плодах. Згодом смакові якості перцю були оцінені, з ним почали проводити селекційні роботи. З того часу це - вітчизняний овоч у багатьох частинах світу, що використовується у багатьох стравах. 

Капуста


Історія капусти почалася в Європі до 1000 р. до н. Капуста була спочатку дикою рослиною (як більшість овочів, які вживає людство), але вирощувалася і споживалася з давніх часів як багатими, так і бідними.

Капусту качанну почали обробляти понад 4 тис. років тому. З Стародавньої Іберії приблизно 2,5 тис. років тому вона поширилася в Єгипет, де вирощувалася як овочева і лікарська рослина. В одному з єгипетських папірусів згадується про селянина, який "встає вранці, щоб полити цибулю-порей, а лягає пізно заради капусти".

Капуста широко вирощувалась в античному світі. У Стародавній Греції знаменитий лікар Гіппократ (V-IV ст. до н.е.) використовував капусту при лікуванні окремих захворювань і для зміцнення здоров'я. За відомим висловом Піфагора, "капуста являє собою овоч, який підтримує бадьорість і веселий, спокійний настрій духу".

У Стародавньому Римі капуста була більш поширена, ніж в Греції, і вважалася там основною серед овочевих культур. Про вирощування капусти писали в своїх трактатах Катон (III-II ст. до н.е.), Пліній (I ст. До н.е.), Колумелла (I ст. До н.е.). Вважають, що слово «капуста» походить від давньоримського «caput», що в перекладі українською означає «голова».

Наразі відомі такі сорти капусти: білокачанна, червонокачанна, кольорова, брюссельська, кольрабі, брокколі, пекінська і китайська, грюнколь, штільмус і чима ді ропа, а також черешкова капуста пак-чой.


Буряк


Історія буряка почалася із стародавнього світу і з того часу - це один із найкорисніших овочів для нашого здоров'я. Відомий із часів стародавнього Вавилона, буряк дотепер є одним із улюблених овочів, за ступенем поширеності поступаючись лише картоплі. Цікавий факт - спочатку в їжу вживалося тільки бурячиння, його вимочували у воді і заправляли гострим перцем.


Кабачок

Кабачок - найближчий родич звичайного гарбуза. Плоди кабачка мають витягнуту овальну форму, світло-зеленого, жовтого або практично білого кольору. М'якоть у кабачка щільна і пружна, у молодих овочів дуже соковита, всередині плодів є численні насіння, які спочатку і вживалися в їжу. Першими використовувати кабачок стали жителі Мексики і Центральної Америки, де разом із кукурудзою і квасолею кабачок вважався основною, а іноді і єдиною їжею. В Європу дивовижний овоч потрапив лише в XVI столітті, причому смажені в клярі квітки кабачка вважалися делікатесом і коштували дуже дорого.

Заглавне фото для матеріалу взято з ресурсу The plant guide.

Ваш вибір 'Цікаво'.


Ахіллесова п'ята української логістики

Зокрема, зернова галузь скаржиться, що ПАТ «Укрзалізниця» як монополіст, що перевозить близько 70% всього зерна, працює незадовільно, чим наносить збитки експортерам і як внаслідок бюджету країни. Подальше ігнорування Укрзалізницею пропозицій та зауважень громадськості ставить під загрозу весь експорт зернових культур, що оцінюється в 40-45 млн т або близько 6-8 млрд. доларів США.

Як відомо, експорт агропродукції забезпечує близько 30% всіх валютних надходжень до України, в структурі якого частка зернових культур досягає близько 50%. За перше півріччя 2017 року, частка сільськогосподарської продукції у структурі загального експорту України складає 42,2%.

За даними компаній-членів УЗА, останнім часом гостро постала проблема забезпечення подання ПАТ «Українська залізниця» залізничних вагонів під навантаження на зернові склади з метою постачання зерна на експорт через морські порти України. За наявною інформацією, більшість вагонів-зерновозів інвентарного парку ПАТ «Українська залізниця» були введені в експлуатацію в 70-80-х роках минулого століття та строк експлуатації яких вже давно минув.

«Незважаючи на те, що має місце щорічне зростання експортних можливостей зернових українськими експортерами, нам не зрозуміло, чому ПАТ «Українська залізниця» не ставить за мету використання коштів від підвищення тарифів за користування вагонів-зерновозів на будівництво нових вагонів та суттєвого збільшення кількості локомотивної тяги», – підкреслив під час прес-брифінгу, що відбувся в Українській зерновій асоціації 15 березня 2018 року Президент УЗА Микола Горбачьов.

Нагадаємо, ПАТ «Укрзалізниця» вдруге за один маркетинговий рік збільшила вартість залізничних перевезень. Перше підвищення на 15% відбулось у листопаді 2017 році і друге відбулося в лютому 2018 року – ще на 100-200 грн на тоні зерна.

Президент УЗА також додав, що сьогодні залізниця є найбільш проблемною ланкою ланцюга поставки українського зерна, що експортується на зовнішні ринки.

УЗА звертається до ПАТ «Укрзалізниця» з вимогою забезпечити безперебійний експорт зернових, шляхом ефективного перевезення вантажів, а також врахувати зауваження та пропозиції громадськості:

1.Оприлюднити алгоритм розподілу вагонів-зерновозів та локомотивної тяги, в тому числі іноземного парку, що порожнім повертається до країни реєстрації; а також врахувати розподіл вагонних маршрутів в розрізі всієї країни, а не тільки регіонів та окремих компаній. Крім того, оприлюднити результати та архів розподілу вагонів-зерновозів за минулий рік;

2. Збільшити інвестиції у будівництво вагонів-зерновозів та локомотивної тяги, шляхом внесення змін до фінансового плану компанії;

3. Інтенсифікувати питання впровадження приватної тяги, яке передбачене угодою про Асоціацію України з ЄС;

4. Переглянути в цілому процедури проведення дерегуляції в сфері залізничного транспорту та підвищення тарифів на залізничні вантажні перевезення для вагонів-зерновозів і запровадити нову вартість послуг за користування вагонами Укрзалізниці не з 19 лютого 2018 року, а з 1 липня 2018 року, адже компанії, які забезпечують експорт зерна і надходження валютної виручки в країну, працюють за маркетинговим роком, а не календарним. Крім того, передбачити прогнозованість зміни вартості перевезення зерна у майбутньому;

5. Збільшити оборотність вагонів, що зменшилася на 20-40% в порівнянні з минулим роком, а також збільшити показник навантаження зерновозів, що за рік зменшився вдвічі до 800 вагонів на добу, при задоволенні заявок клієнтів порожніми вагонами лише до 20%;

6. Розглядати розподіл вагонних маршрутів в розрізі станцій та елеваторів, їх здатністю до цілодобової щорічної роботи, без урахування власника чи експедитора;

7. Залучити елеватор як єдиного учасника погодження АРМа та єдиної відповідальної сторони за виконання норми завантаження/опрацювання зерновозів, та введення системи штрафів за невиконання норм;

8. Надати інформацію щодо залізничних станцій, на яких буде оптимізовано подача вагонів-зерновозів та локомотивної тяги. Ініціатива ПАТ «Укрзалізниця» щодо закриття малоефективних станцій ускладнює прогнозоване ведення бізнесу, оскільки компанії не можуть передбачити наперед які саме станції УЗ вважає малоефективними та які має намір закрити;

9. Передбачити відповідальності за брудні та технічно несправні подані вагони, несвоєчасну подачу та невідповідність узгодженій кількості поданих порожніх вагонів та локомотивної (маневрової) тяги, а також, за перевищення часу транспортування зерна від елеватора до місця призначення з вини УЗ;

10. Привести пропускну систему ЄТП портів у відповідність до кількості щоденно опрацьовуваних зерновозів.

Інформаційна довідка:

Українська Зернова Асоціація (УЗА) – об’єднання виробників, переробників та експортерів зерна, що створена в 1998 році та має на меті захист законних спільних інтересів своїх членів, сприяння формуванню та розвитку ринку зерна в Україні, утворення необхідних організаційних yмов для взаємодії своїх членів.

Українська Зернова Асоціація є активним членом International Grain Trade Coalition, партнером European Business Association та American Chamber of Commerce.

Членами УЗА є всесвітньо відомі українські та транснаціональні компанії, найбільші вітчизняні експортери та виробники зерна, що експортують близько 90% українського зерна.

ПАТ «Українська залізниця» – національний перевізник вантажів та пасажирів. Метою діяльності товариства є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі тощо. ПАТ “Українська залізниця” є суб’єктом природної монополії на товарному ринку користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, а також, суміжному з ним ринку внутрішніх перевезень вантажів залізничним транспортом.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Влада vs люди: чи буде заборона продажу домашнього м’яса?

Точиться дискусія навколо того, чи справді така інформація відповідає дійсності, і наскільки ситуація критична. Про це повідомляє прес-служба Асоціації тваринників України.


Буквально на днях голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа в інтерв’ю виданню «БізнесЦензор» розповів про нові правила забою тварин, які вплинуть на можливість реалізації готової продукції, і назвав заборону продажу домашнього м’яса відвертою неправдою (ознайомитися з повним текстом інтерв’ю можна за посиланням).

Хочеться розставити всі крапки над «і», аби люди могли зрозуміти суть тих змін, які пропонуються, і чітко побачити, де правда, а де брехня.

У Верховній Раді активно лобіюють прийняття  законопроекту № 7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності». Більше того, цей проект закону вже підтриманий профільним Аграрним комітетом, незважаючи на обурення населення, адже дуже скоро «відверта неправда», як сказав Володимир Лапа, стане гіркою, цілком реальною істиною.

Прихильники законопроекту № 7489 від 16.01.2018 дуже лукавлять, коли акцентують увагу на тому, що чинний Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» дозволяє не лише споживати м’ясо, забите на подвір’ї, але і продавати кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений. Таким чином вони просто відволікають увагу людей.

Норма діючого закону дослівно звучить так: «Із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений».

Однак законопроектом № 7489 пропонується її змінити таким чином, що зникає право продажу навіть в 50 км. У новій редакції записано: «Із 1 січня 2020 року м’ясо та інші продукти забою, отримані в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання».

Наступним цікавим моментом в інтерв’ю голови Держпродспоживслужби є висловлювання про те, що можна буде привезти на бійню худобу, забити, а потім реалізувати на ринку. Однак пан Лапа не уточнив, які вони, ці бойні. Хтось бачив ці 400 боєнь, і які з них реально зможуть отримати експлуатаційний дозвіл? Боєнь, які відповідають високим санітарно-епідеміологічним стандартам, часто в деяких регіонах - одиниці. А якщо б навіть вони існували, то чи вистачить їх на 28 385 сіл, яких нараховується в Україні?

Якщо, наприклад, відстань до бойні 100 км, то хто повезе туди на забій худобу? Це суттєві додаткові витрати, на які в людей елементарно немає коштів. А даним законопроектом  держава перекладає вирішення цього питання на плечі селян, які вирощують худобу. Тобто, маємо ситуацію: хочете утримувати худобу на продаж, будь ласка, везіть її за 100 км на забій.

Це далеко не весь перелік тих проблемних моментів, які містить в собі законопроект № 7489 від 16.01.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності». Асоціація тваринників України надзвичайно стурбована такою ситуацією. Якщо ВРУ прийме даний проект закону, то використання домашнього м’яса на продаж опиниться під загрозою, а це, в свою чергу, призведе до вирізання поголів’я та підвищення цін для населення.

Безумовно, Україна повинна прагнути до високих стандартів, але в той же час треба подумати і про звичайних людей, і для початку прийняти відповідну державну програму з підтримки і розбудови мережі забійників по регіонах.

Ваш вибір 'Цікаво'.


Частка дикоросів у структурі експорту ягід з України впала з 90% до 50% за останні три роки – УПОА

Але очікується, що обсяг експорту цієї ягоди буде знижуватися, як і її частка в експорті. Основна причина полягає в тому, що кількість людей, які займаються збиранням лісової ягоди знижується, адже багато людей виїхало на сезонні заробітки до ЄС, завдяки безвізу. 

До речі, приблизно 6% експорту ягоди в вартісному та кількісному вимірах припадає на дикорослу лісову ожину. Отже "дикороси" дають 50% всього експорту кількісно та понад 50% у виручці.
 
Але ще три роки тому ситуація була інакшою. Тоді на дикориси припадало близько 90% всього експорту. Отже, можемо зробити висновок, що виробництво та експорт культурної ягоди розвивався в Україні останніми роками досить швидко.
 
Вже зараз малина займає в експорті 29%, а три роки тому її частка сягала лише 5-7%.
 
Зростає і суниця садова – її частка в експорті вже сягнула 12% проти 5% три роки тому.
 
Якщо ж відкинути дикороси, то на малину вже в 2017 році припадало 59% експорту, на суницю садову – 24%, а на лохину (чорницю садову) – 15%.
 
Цікаво відмітити, що частка свіжої ягоди в експорті всіх ягід, включаючи дикорослі, зростає досить помітно, і в 2017 році сягнула вже майже 17% – проти 3% три роки тому. А ось в культурній ягоди тенденція протилежна – зростає частка заморозки, власне завдяки тому, що дуже стрімко зростає експорт малини, яку, переважно, експортують в замороженому вигляді.
 

Структура експорту м’яких ягід з України, 2017 рік, у об’ємах

 

 
 
У 2017 році Україна отримала 66,5 мільйонів доларів США від експорту м'яких ягід. Левову частку виручки – близько 61% – приносять чорниця та лохина.
 
Аналітики Української плодоовочевої асоціації відзначають наступні важливі тенденції в розвитку експорту ягід:
 
☑ Зростання частки малини в експортній виручці за три роки з 5,3% до 22,5%;
☑ Зростання частки експорту свіжих ягід з 2% три роки тому до 16,3% в 2017 році! Що є дуже позитивним, якби не одне "але" – значна частка цих свіжих ягід йшла на переробку до сусідів в ЄС, де вже до них додавали вартість. Натомість, потрібно створювати власну переробку!
☑ Різке падіння цін на заморожену дикорослу чорницю, що негативно впливає на її збір на фоні проблем з робочою силою в Україні. За три роки середня ціна впала більше ніж на третину.
☑ Зростання експорту культурної лохини (чорниці садової) в 5,4 рази протягом всього трьох років!
☑ Зростання експорту малини в 9 разів протягом всього трьох років!
☑ Падіння середньої вартості експортованої продукції внаслідок загострення конкуренції на зовнішніх ринках та дефіциту потужностей з переробки всередині країни приблизно на третину за останні три роки.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Кредит під заставу майбутнього врожаю: які ризики необхідно врахувати фермеру

Отримати фінансування для розвитку бізнесу сільгоспвиробнику не так вже й просто. Банківські кредити інколи невигідні та потребують забезпечення застави у вигляді нерухомості або техніки, яку фермер не завжди може надати. Саме тому останнім часом набувають поширення кредити під заставу майбутнього врожаю та аграрні розписки.

Але що робити, якщо очікуваний врожай так і не вдалося зібрати через погодні умови, такі як град, заморозки або посуха?

«При кредитуванні під заставу майбутнього врожаю фермерам обов’язково потрібно враховувати всі можливі ризики, як втрата врожаю через несприятливі погодні умови або внаслідок протиправних дій.  Відповідно, ці ризики можуть бути як ризиками самого підприємства, так і ризиками банку, який прийняв майбутній врожай в якості застави забезпечення кредитних зобов'язань. Саме тому обов’язково врожай має бути застрахованим. Лише в такому випадку буде стовідсоткова гарантія відшкодування завданих збитків для сільгосппідприємств, а для банку - наявність механізму реалізації заставного права», - підкреслює експерт страхового ринку, гендиректор компанії «Агрориск» Володимир Юдін. 

За його словами, співпраця банку, аграріїв і страхових компаній є важливою для забезпечення передбачуваності агробізнесу та мінімізації ризиків у сільському господарстві.

«Фермери зацікавлені у кредитуванні, банки хочуть бути впевненими у поверненні коштів. Саме тому при кредитуванні під заставу майбутнього врожаю дієвим механізмом управління ризиками є агрострахування. Адже передбачити заздалегідь погодні умови та фактори, які істотно можуть вплинути на врожайність, не може ніхто», - наголошує Володимир Юдін. 

Він зазначив, що страхування посівів сільськогосподарських культур і майбутнього врожаю передбачає страхування від різних подій, викликаних кліматичними, біологічними, техногенними причинами, протиправними діями та ін.

«Незважаючи на те, що ризики аграрного виробництва несуть катастрофічний характер, українські аграрії, на відміну від західних колег, майже не страхують свої посіви, що загалом впливає на рентабельність усього агропромислового комплексу. На мою думку, розвиток вітчизняного ринку агрострахування може вирішити проблему нестачі обігових коштів у сільгосппідприємств, відкривши  їм змогу залучати ресурси від фінансових установ та кредиторів. Крім того, застрахувавши врожай завчасно, в подальшому вдасться уникнути багатьох проблем та  не доведеться шукати кошти в авральному порядку. Для сталого розвитку бізнесу, для впевненості у завтрашньому дні, завжди треба враховувати всі ризики та намагатися мінімізувати можливі збитки», - зазначає Володимир Юдін.

Він переконаний, що агрострахування є оптимальним захистом в першу чергу для малих і середніх агропідприємств, для яких будь-який великий збиток може принести відчутні втрати.

«Враховуючи всі потреби вітчизняних сільгоспвиробників, компанія  «Агрориск» розробляє страхові продукти, які доступні, зрозумілі та цікаві для аграріїв. Ми працюємо з надійними страховими компаніями, обговорюємо з фермерами всі умови договору агрострахування та мінімізуємо вплив згубних ризиків на майбутній врожай», - зауважує Володимир Юдін. 

Так, у компанії «Агрориск» на сезон «весна-літо» 2018 року діє програма «МультіРиск», за якою можуть бути застраховані врожаї пшениці, жита, ячменю, соняшнику, кукурудзи на зерно, цукрових буряків, ріпаку, гречки, сої, вівса, гороху і проса. Крім таких природних катаклізмів як град, заморозки, крижана кірка, посуха, сель, землетрус, буря, ураган, повінь "МультіРиск" страхує також і від форс-мажорних обставин, як знищення врожаїв шкідниками або вогнем. Сума відповідальності встановлюється в розмірі вартості майбутнього врожаю сільськогосподарської культури, а врегулювання страхового випадку за продуктом здійснюється як по всій застрахованій площі поля, так і за пошкодженою його частиною.

«Це дає змогу фермеру провести, наприклад, пересів культури тільки на пошкодженій ділянці поля. Для цього знадобиться значно менше фінансових та часових витрат, що є вагомою перевагою в особливо активний для фермерів весняно-літній період», - пояснює Володимир Юдін.

На його думку, саме агрострахування є джерелом  фінансової стабільності сільського господарства. «Я сподіваюсь, що вітчизняні аграрії страхуватимуть свої посіви не лише на вимогу фінансових установ та кредиторів, але й задля подальшого забезпечення рентабельності свого агробізнесу. Це дозволить фермерам не лише не перейматися через погодні катаклізми, а й у будь-якому випадку мати обігові кошти для подальшої господарської діяльності», - зауважує Володимир Юдін.

 

Довідкова інформація про компанію «Агрориск» 

Ваш вибір 'Подобається'.


Молочні війни: імперія наносить удар у відповідь

За повідомленням Асоціації тваринників України, акція протесту зібрала близько тисячі тваринників з усієї України. Із гаслами «Не дамо знищити тваринництво!», «Геть чиновників від корита!», «Тваринникам – гроші, чиновникам – нари!» виробники пройшлися вулицею Грушевського до будівлі Уряду.

Голова АТУ Ірина Паламар відзначила, що наприкінці 2016 року держава, відмінивши повернення тваринникам ПДВ, фактично забрала в них близько 10 млрд грн. Режим квазіакуміляції, який було запропоновано натомість у 2017 році, також виявився неефективним, оскільки не всі виробники змогли отримати ці гроші. А в 2018 році взагалі забрали гроші за даними статтями, натомість давши 4 млрд на підтримку тваринництва. 

«Минулого року наша Асоціація цілий рік оббивала пороги владних кабінетів, - відзначила Ірина Паламар. - Ми просили про підтримку, і нас почув Прем’єр-Міністр Володимир Гройсман, віділивши 4 млрд. Проте Міністерство АПК хоче ці гроші пустити за своїми кишеньковими схемами!»

Ірина Паламар відзначила, що лише на утримання свого апарату Мінагрополітики витратило минулого року 2 млрд 607 млн грн. Натомість же тваринництво знищується. Лише за минулий рік було вирізано 10% корів, 8% свиней.

Як красномовне свідчення того, що може статися з тваринництвом, під будівлю Уряду принесли роги й копита тварин, а просто на дорогу вилили цистерну молока.

А на іншому боці столиці упродовж Національного круглого столу "Державна підтримка тваринництва України" Ольга ​Трофімцева, заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань Європейської інтеграції, відповідаючи на доповідь Михайла Соколова, заступника голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» зазначила:

Минулоріч програма затрималась в своєму організаційному запуску і фактично почала працювати з кінця вересня - початку жовтня минулого року. За ці 3 місяці 2017 року було використано 136 мільйонів гривень і програмою підтримки скористалася тисяча фермерів по всій Україні. Як на мене, це показник успішності програми.

З огляду на це замміністра підтримує виділення цьогоріч більшої суми, позаяк ще більший відсоток витрат аграріїв буде компенсований. Трофімцева закликала уважно читати офіційні документи, а не орієнтуватись на інтерпретовані презентації. І окремо наголосила, що навіть минулий рік показав, що такі фокусовані програми підтримки аграрного сектору і аграрних виробників працюють. Також спікер пообіцяла, що у 2018 році програми підтримки сільського господарства працюватимуть краще для того, щоб:

«Молочний сектор, і не тільки молочний сектор, а й виробництво яловичини, в якому вбачають великий потенціал в Україні - дійсно почали працювати. Підтримка, яка закладена на 2018 рік є першою цеглинкою, щоб підтримувати цю галузь і цей сектор в довгостроковій перспективі. Тому що ми хочемо будувати довгострокову стратегію підтримки галузі».

За повідомленням голови Всеукраїнської Аграрної Ради Андрія Дикуна серед присутніх в залі молочарів були представники більше ніж половини вітчизняного молочного ринку. Серед виробників упродовж дискусії було проведено декілька голосувань, зокрема стосовно державної підтримки щодо компенсації витрат на будівництво тваринницьких комплексів, присутні висловили таку точку зору: 

 

46,48% респондентів виказали готовність брати участь у програмі підтримки і 53,52% опитуваних відповіли, що не планують звертатися по державну допомогу щодо компенсації витрат на побудову/реконструкцію тваринницьких комплексів.

Андрій Дикун наголосив, що вибірку можна вважати репрезинтативною, адже 760 представників із 280 провідних молочних ферм України виробляють 70% всієї вітчизняної молочної продукції.

Яким буде вітчизняний молочний ринок у наступному сільськогосподарському році, слідкуйте на  AgroReview.