Tempo950x100

Tempo300x100

Понаїхали і працюють

Понаїхали і працюють

Сучасну українську економічну ситуацію в сільському господарстві складно назвати легкою і привабливою для бізнесменів-початківців. Чи можливо в нашій країні організувати високорентабельне виробництво, якщо доводиться все починати з нуля в новому місці? Особливо, коли бізнесмени – переселенці, вимушені виїхати з рідного дому через війну. На наші питання дав відповідь Іван Куличенко, директор фермерського господарства “Грінфілд”.

AgroReview: Чи складно починати все наново в іншому місті?

Живучи в Донецьку, наша діяльність не була пов’язана з сільським господарством. Чому я обрав сільське господарство замість індустрії або чого-небудь іншого? Бо у мене, відповідно до моїх зацікавленостей і планів на життя, повинна бути робота, яка дасть мені достатній обсяг доходів з одного боку, і не буде віднімати весь вільний час з іншого. Вузькотоварне і вузькоспеціалізоване сільське господарство, яке сконцентровано на 1-2 культурах, здатне дати серйозний дохід поруч із, як мінімум, півроком вільного часу.
 
AgroReview: Скільки часу потрібно витратити фермеру-початківцю для оформлення необхідних документів?

Ми оформлювали документи на землю як ОСГ (Особисте селянське господарство) упродовж року. Але як показує практика наших колег, це могло зайняти 3 роки і не дати ніякого результату, цей шлях не такий простий, а досить тернистий. Потрібно не здаватися, наполягати на своєму і не боятися бюрократичних складнощів, із якими доведеться зіткнутися в будь-якому випадку.
 
AgroReview: Що вплинуло на вибір географічного розташування для організації фермерського господарства і продукту вирощування?

Оскільки ми переселенці з Донбасу, і на даний момент проживаємо в Києві, знову далеко переїжджати не хотілося, ми обрали Правобережну Україну, хоча Полтавщину ми теж розглядали. Я проаналізував декілька карт: ґрунтову, кліматичну і також карту сумарного забруднення навколишнього середовища. Зіставивши інформацію, отриману з цих карт, я вибрав район, в якому мені б хотілося займатися своїм господарством – відносно чистий, з досить родючими землями і необхідною кількістю опадів – Андрушівський район Житомирської області. У планах на майбутнє – розширення площі нашого фермерського господарства. Багато сільських мешканців здають свою землю, зайняту кукурудзою і ячменем, в оренду. Ці культури дають мізерну віддачу з гектара, а такі культури як часник здатні давати в 10 разів більшу віддачу, тому вони цікаві для розвитку господарства. У перспективі ми розглядаємо варіанти оренди землі у селян і готові запропонувати їм більш вигідні умови оренди, ніж вони отримують зараз. Фермери, які вирощують зернові, не зможуть з нами змагатися в цьому відношенні.
 
Часник не входить в топ-10 українського експорту, хоча може і повинен входити, як і будь-які інші культури, які потенційно здатні дати більшу віддачу з площ, відведених на їхнє вирощування. Але тут фермери стикаються з певними проблемами, які легко проілюструвати на власному досвіді. Наше новостворене господарство вже в перший рік своєї роботи стало використовувати систему крапельного поливу. У селі, де знаходиться наше господарство, місцеві жителі дивляться на нас як на інопланетян: там в принципі не використовуються ніякі системи поливу, навіть найпримітивніші. Це свідчить про вкрай низький рівень фермерської культури і рівень загальної освіти, про відсутність грошей на всі ці системи. У населеному пункті в принципі відсутній інтернет – люди темні і забиті. Звичайно, із загальної маси виділяються 3-4 фермери, які тримають це село на плаву, обробляють свою землю і землю односельців. Але ці люди вважають доцільнішим вирощувати зернові та сою, тому що це не вимагає особливих навичок, знань, вивчення чогось нового і застосування нових технологій.


 
AgroReview: Наскільки внутрішній ринок заповнений часником і які перспективи експорту цього продукту в Європу?
Україна виробляє близько 10-15% часнику, який споживає. З цього обсягу приблизно 80-85% вирощується в приватних домогосподарствах. Разом із відносно великими, дрібними і середніми спеціалізованими підприємствами, що займаються часником, вирощується мізерна кількість – не більше 2-3% від загального споживання. Говорити про конкуренцію тут не доводиться, тому що тема виробництва часнику, як і багато інших тем агропромислового сектора, знаходиться в повному запустінні. Крім того, значна частина виробленого в Україні часнику, йде на експорт до Європи, паралельно з чим в Україну імпортується більш дешевий і набагато менш якісний китайський часник. Для того, щоб часник краще ріс, китайські аграрії використовують велику кількість гербіцидів, і в кінцевому рахунку такий продукт позбавляється будь-якої користі, і стає шкідливим. Українські фермери також використовують гербіциди, але в більш розумних кількостях.
 
AgroReview: Що заважає українським фермерам вирощувати стільки часнику, скільки необхідно вітчизняному споживачеві?
Вхід в будь-який бізнес містить певні бар’єри. Часниковий бізнес не є винятком. Це пов’язано, по-перше, з тим, що досить велика кількість коштів іде в посадковий матеріал (він дорогий). Потім, якщо розкладати всю структуру вартості, посадка часнику вимагає використання спеціалізованої техніки, якої мало, потрібен досвід вирощування цієї культури саме в промислових масштабах, потрібні технології і, відповідно, значні фінансові вливання. Це все буде, воно знаходиться в стадії активного розвитку, але поки знаходиться на тому етапі, що Україна виробляє буквально мізерну кількість часнику. І та квота в ЄС, яка нам виділена, взагалі практично не заповнена. У минулому році вона становила близько 600-700 тонн і Україна не змогла надати достатню кількість продукту. Поряд із цим, квота Європи для Китаю становила всього 45 тонн часнику, і Китай її значно перевищив.
 
AgroReview: Чи існують дотації від держави для фермерських господарств?
Про державні дотації я не чув. Формально в Законі “Про фермерське господарство” прописана для новостворених господарств прокладка комунікацій: електрики, газу, доріг. Але це все працює вкрай слабо у зв’язку з відсутністю коштів у бюджеті. Є програми з часткової компенсації нової придбаної техніки, але робота цієї допомоги налагоджена таким чином, що переважній більшості фермерів вона не доступні, а левову частку фінансових вливань отримують окремі структури. Це пов’язано з грошима, хабарами, незрозумілими процедурами – загалом, не так все просто, як виглядає на папері.

Дар’я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview 

 

Перегляди: 5
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/ponayihaly-i-pracyuyut
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати