150670

Рецепти успіху в агробізнесі від головного агронома

Ічнянський кластер групи «Росток-Холдинг» можна сміливо назвати «полігоном інновацій»: тут впевнено впроваджують сучасні підходи та диференційовані технології. І незважаючи на погодні «катаклізми», мають високі результати, пише AgroReview

Спочатку – аналіз

Сергій Юр’єв, безперечно, авторитетний, добре знаний в агросфері фахівець з величезним досвідом: його агрономічна практика -  понад 40 років. Три роки тому він очолив відповідний департамент Ічнянського кластера компанії «Росток-Холдинг». І розпочав свою роботу з аналізу та оптимізації.

 «Є якась професійна інтуїція, на яку  агрономи опираються. Ми бачимо – ці поля, кращі, ці гірші, але за рахунок чого? На це відповісти можна лише після агрохімічного аналізу. Ці дані дозволяють удосконалити систему живлення і технологію внесення добрив», - розповів Сергій Юр’єв.

Тож у компанії вирішили провести аналіз ґрунту. Проаналізувавши підходи, які пропонують різні лабораторії, Сергій Юр’єв, який за освітою і сам агрохімік, надав перевагу комплексній агродіагностиці за методикою AgriLab.

У чому переваги такого способу аналізу?

По-перше, проби ґрунту відбираються за допомогою автоматизованого пробовідбірника з GPS-прив’язкою до точки відбору. Це дозволяє зрозуміти на якій ділянці поля якого елемента живлення не вистачає, а якого – вдосталь. По – друге, аналіз робиться за широким комплексом показників, враховуються погодно-кліматичні фактори, історія полів (сівозміни), механічний стан ґрунту та інші лімітуючи фактори. А головне – вираховується природній потенціал поля, а це той чинник який дозволяє господарству отримати більше прибутку за оптимальних витрат.

«Чому треба робити аналіз ґрунту? Наприклад, кукурудза критично чутлива до фосфору, навіть при достатньому забезпеченні,  на ранніх фазах розвитку. У холодну погоду той фосфор, що є в грунті –  погано засвоюється. Його однаково треба вносити… Мені важливо було зрозуміти – правильно ми робимо чи ні, чи правильна наша стратегія. Грунт - це не організм людини, де щось підлікував і маєш результат. Поле ж величезне і зробити це технічно складно. Але правильний вибір усереднений грунтується на цих даних. AgriLab, коли робить усереднення рахує на точку - в одній рН 4,5 в іншій – 6,5. Відповідно різна доступність елементів живлення. Тому треба спочатку на кожну точку порахувати, а потім зробити усереднення», - зауважив важливий агрохімічний нюанс Сергій Юр’єв .

Чи достатньо аналізу грунту?

Сергій Юр’єв-фахівець з величезним досвідом: агрономічна практика( він пропрацював) -  більше 40 років. І до того ж – в різних областях країни. Тому він добре розуміє складну взаємозалежність між характеристиками грунту,  погодно-кліматичними факторами, особливостями кожного регіону: «Треба враховувати регіональні особливості господарства. Можна взяти найдорожче насіння, найдорожчі добрива, але погодні фактори складуться так, що все це не принесе бажаного результату, а влетить у копійчину», говорить він.

Тому комплексна агродіагностика за методикою AgriLab включає і аналіз погодно-кліматичних умов. Адже лише на основі віх цих даних можна підібрати оптимальну систему живлення та внесення добрив. Такий підхід дає добрі результати – переконує досвід Ічнянського кластера «Росток-Холдинг».

«Наприклад: у 2016 році велика кількість опадів випала. Зібрали 87 центнерів в заліку з 1 га кукурудзи, по чорнозему – на окремих полях доходила майже до 150 центнерів у фізичній вазі , на пісках – 70-75 центнерів відповідно. У 2017 – опадів за період вегетації - вдвічі менше, але по пісках добавили – від 5 до 20 центнерів, але по чорнозему – минулорічної урожайності не досягли адже  волога вже не дозволяла отримати вище, але добре підтягнули піски: волога за рахунок оптимізованого живлення використовувалася раціональніше,  Тож за рахунок пісків підтягнули і фізику, і залік порівняно з минулим роком. Що ми зробили для цього? На пісках азотні добрива вносили в 2 прийоми. Якщо по  чорнозему внесли повну норму азотних добрив за 1 раз, то по пісках розділили повну норму на 2 частини – першу внесли перед  передпосівним обробітком ґрунту, другу (КАС 32)– у міжряддя, локально у фазу 5-7 листків кукурудзи. До цього КАС вносили оприскувачами з аплікаторами і 50% азоту - втрачалось. Так оптимізували живлення по пісках. І тому загальна урожайність  по всіх типах ґрунтів була трошки вище, ніж у попередньому, більш вологому році.

У кластері компанії також удосконалили  технологію припосівного живлення: «При посіві просапних культур вносимо одночасно 2 вида комплексних добрив в  різні шари, тобто поживні речовини позиційно краще розміщуються відносно насіння –невеличку  кількість мікродобрив кладемо  поруч з насінням для швидкого старту, другу (основну кількість) на 4-5 см в бік и на 4-5 см глибше насіння для живлення у більш пізні фази росту.

Головне - врожайність?

У Ічнянському кластері «Росток Холдинг» планові показники врожайності, як правило, виконуються,  іноді – і перевиконуються. Але головне – в іншому, вважає Сергій Юр’єв, - важливо визначити той оптимальний баланс, при якому отримана врожайність та витрати на її досягнення дадуть максимальний прибуток. І це ще одна перевага комплексної агродіагностики за методикою AgriLab.

«У 2016 – у 1,5 рази перевищили плановий прибуток з 1 га, у 2017 – підняли планову врожайність. По пшениці у 2016 – було 59 ц/га, у  2017 – 65 ц – все – 2 та 3 класу. Кукурудза у 2016 – 87 ц/га, в 2017 – 90ц в заліку. Єдине що соя «просіла» – у 2016 – 37ц, 2017 – 24ц. Але хоча врожайності бажаної не отримали по сої, по економічним показникам її результат цілком задовільний.

Гонитва за врожайністю – підхід застарілий, сьогодні треба намагатися досягнути більшої ефективності, адже вища врожайність не гарантує кращий економічний результат.

«Наприклад, господарству доводиться сіяти кукурудзу в ранні строки… Стандартна «радянська» система внесення добрив – амофос з посівом,  калій восени, азот – весною. І це все добре, але тоді добрива були дешеві. Вони йшли по фондам. Україна ще не досягнула своїх же показників: у 1990 рік на момент розпаду вносили майже 145 кг у діючій речовині на 1 га ріллі. Зараз ще до 100 не дійшли. У 2000-му, пам’ятаю, коли ми входили в одне господарство - взагалі нічого не вносили – нічого не було. У радянському союзі, треба визнати, постачання добрив було добре налагоджене, без затримок.

…Зараз гроші мають свою вартість. Якщо ми будемо окремі види добрив вносити під ярові культури восени, а використовуватися вони рослинами почнуть  тільки  в травні –червні, гроші будуть лежати «мертвим грузом», а проценти рости. Тому на мій погляд, раціональніше добрива під ярі культури вносити весною при максимально можливій локалізації туків,- коефіцієнт засвоювання буде вище, норма внесення і, відповідно, ціна 1 га, нижче.

Системний підхід – до всього

Землеробство – це складна система, у якій треба враховувати і індивідуальні властивості кожної ділянки поля, і погодні фактори, і технології.

«Треба мати системний підхід до всього. Є різні системи землеробства – оранка, прямий посів, глибоко рихлення – все залежить від регіону, адже в кожного свої ґрунти і природньо кліматичні умови. Якщо ми використовуємо певну технологію, то маємо і підбирати під неї систему захисту та удобрення. Зберіть десять академіків і запитайте про ефективність того чи іншого агроприйому - кожен дасть різну відповідь. У сільському господарстві один і той самий прийом може в одному році у певному регіоні дати прибавку урожаю, а при других умовах – не завжди. Адже нерегульованих факторів тут дуже багато: то невчасні опади, заморозки, температура не так розподілилась, опади, навіть якщо і  в достатній кількості, але не у тій фазі, не тоді коли зав’язується урожай.… Тому навіть якщо говорити про обробіток ґрунту – цього року може дати кращий результат  глибоке рихлення, наступного – оранка, потім – прямий посів. І кожен метод має своїх прихильників».

Тож, універсального «рецепту успіху» в землеробстві – нема. Він у кожного господарства - свій. Але створений він за єдиним алгоритмом: комплексним аналізом даних та системними рішеннями.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українському фермеру є куди рости та розвиватися

Саме формування продуктивних ланцюжків доданої вартості - один з найефективніший спосіб розвитку малого і середнього бізнесу в аграрній сфері. На це і спрямовані зусилля Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP. Детальніше про це розповість Камран Абдуллаєв, міжнародний менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP і технічний директор менонітської Асоціації Економічного Розвитку MEDA (Канада).

 

- Пане Камран, чому MEDA працює в аграрному секторі?

- Це пов'язано з історією створення асоціації. MEDA - організація економічного розвитку, яка створювалася менонітами. Вони були дуже хорошими фермерами, працьовитими людьми і успішними підприємцями. Найперший проект MEDA реалізувала в Перу 60 років тому саме в галузі сільського господарства. Група канадських менонітів вирішила допомогти своїм соратникам з Перу. Канадці вивчили всі сектори, які могли б потенційно стати поштовхом для розвитку економіки, і прийшли до висновку, що саме будівництво підприємства з переробки молока та виробництва молочної продукції дозволить створити додаткові робочі місця і надасть можливість розвиватися іншим фермерам, адже вони отримають новий канал збуту молока.

За всю історію MEDA працювала в більш ніж 60-ти країнах світу, звичайно, це країни, в яких економіка перебувала на стадії трансформації, країни зі зниженим рівнем доходу населення. Основними географічними цілями MEDA є країни з економіками, що розвиваються.

- Яка мета проекту UHBDP, який реалізується в Україні?

- Офіційна мета проекту - розвиток області плодоовочівництва, розвиток ринкового ланцюжка, таким чином, щоб малі та середні фермери, підприємці, які працюють в цій сфері, отримали вихід до різних ринків, могли диверсифікувати канали продажів і, таким чином, збудували весь ланцюжок плодоовочівництва. Мета і в тому, щоб малі та середні фермери в сільськогосподарській сфері отримали можливості для розвитку. В процесі реалізації проекту наша команда в Україні працює з декількома компонентами, щоб домогтися успішних результатів. Ми знаємо: щоб розвивати якийсь сектор, потрібно надавати послуги в областях технічного прогресу, фінансового розвитку, пошуку ринків збуту і зв'язків з ними.

Учасники проекту, в першу чергу, розвиваються як особистості, як підприємці. Під час тренінгів і семінарів люди нарощують свої ділові зв'язки. Головне, що відбувається - люди бачать, що в області плодоовочівництва вони не одні, у них схожі проблеми, діляться один з одним рішеннями цих проблем, в результаті підвищується впевненість у собі, з'являються сили йти вперед.

Найголовніший актив людини - це сама людина. Як він підійде до вирішення проблеми, до розвитку якої-небудь галузі, так ця галузь і буде формуватися. Основний очікуваний результат проекту - розвиток фермера як особистості, як підприємця.

- На Ваш погляд, чому український фермер відрізняється від фермерів інших країн? Які специфічні проблеми українського фермера Ви бачите?

- Український фермер сильно відрізняється від фермерів тих країн, в яких працює MEDA, він набагато грамотніший, що, напевно, характерно всім підприємцям з республік колишнього Союзу. Мале фермерство - це частіше сімейне господарство. В Україні соціальні норми, соціальні зв'язки між людьми, між сім'ями відрізняються більшою свободою. Жінки і чоловіки на рівних позиціях, вони допомагають один одному, разом вносять свій внесок в розвиток підприємства, і так само, на рівних, приймають серйозні рішення, пов'язані з веденням господарства. Звичайно ж, Україна має свої географічні особливості, вона є частиною Європи і межує з іншими традиційними ринками (республіками колишнього Союзу). Чому ми їх називаємо традиційними ринками? Продати продукцію на ці ринки легше, ніж до Європи, тому що вимоги до товару невисокі. Найбільший традиційний ринок закритий. Фермери повинні розвиватися як підприємці, як особистості, щоб орієнтуватися в ситуації і урізноманітнити канали збуту продукції. Ситуація, що склалася в Україні - це виклик для фермерів.

- Цікавим є той факт, що MEDA працює, минаючи державу: не зверху вниз, а навпаки.

- MEDA, дійсно, працює безпосередньо з приватним сектором: з фермерами, переробниками сільськогосподарської продукції, трейдерами та іншими учасниками сектора. Творці MEDA були успішними підприємцями, вони вірили в те, що ініціатива повинна виходити від людини, не варто покладатися на державні органи. Допомога держави, звичайно, потрібна, якщо воно мудро підходить до вирішення проблем своїх громадян. Добре, якщо є допомога і з інших країн. Але, якщо людина сама не стане заповзятливим, сама не захоче вирішити свої проблеми, будь-яка допомога не буде мати великого значення. Меноніти демонструють на особистих прикладах і прикладах своїх проектів, що всюди має бути присутня підприємницька ініціатива. Якщо людина буде активною, небайдужою до проблем своєї країни, то тоді ця країна буде розвиватися.

- Обличчям до обличчя обличчя не розгледіти. Як аграрна Україна виглядає зі сторони?

- Для мене як людини, яка бачить сектор поверхнево, важко судити. В Україні я бачу багато можливостей. Дуже багато землі, і фермери мають до неї доступ. Так, в Канаді теж багато землі, але вона не підходить для вирощування овочів і фруктів. Асортимент плодоовочевої продукції в Україні постійно розширюється, але тим не менш ринок виглядає порівняно бідно, багато продуктів тут не представлено. Чому? Незважаючи на величезний ринок збуту в Україні, ще є багато можливостей, і все-таки є ніші, які пустують. Україна - країна величезних можливостей.

Клієнтка нашого проекту, яка займається переробкою та продажем часнику, каже, що часник - це типовий український продукт. Дивимося торговий баланс по цій товарній одиниці: часнику вирощують більше, але він все одно в дефіциті. Українці їдять китайський часник - це парадокс! Є ресурси, можливості на ринку, але при цьому присутній дефіцит. І це приклад тільки внутрішнім можливостям. Україна знаходиться в Європі - це величезний, інтегрований ринок. Українському фермеру є, куди рости, куди розвиватися.

- У чому, на Ваш погляд, полягає допомога проекту українським фермерам?

- Те, що проект проводить технічне навчання - це важливо. Проект працює з виробниками і переробниками, намагається зв'язати їх в один ланцюжок - теж істотно. Проект працює в сфері консолідації малих фермерських господарств, щоб вони стали більш конкурентоспроможними на ринках - це також має велике значення. Але головне - проект допомагає людям розкритися. Фермер-підприємець повинен побачити, що у нього є величезний потенціал. Саме віра в себе, розуміння, що людина не один, що є такі ж, подібні до нього, які своєю тяжкою працею розвивають і зміцнюють не тільки своє господарство, а й економіку країни - все це об'єднує людей і допомагає розкрити свій потенціал.

Зараз багато хто знає, як вирощувати продукцію, навіть знають, як її продавати. Але через те, що вони це роблять індивідуально, що не є об'єднані в якісь групи, вони втрачають великі можливості. Саме проект показує фермерам, що є виробники, які працюють на більш високому рівні, хоча вони не сильно відрізняються від інших: у них аналогічна освіта, такий же сімейний стан, у них подібна ділянка землі, але чомусь вони більш успішні. Значить, є у кого повчитися.
 

- Які проекти можуть претендувати на отримання гранту від UHBDP?

- Інвестиційний грантовий компонент UHBDP виділяється тим підприємствам в секторі плодоовочівництва, які в результаті реалізації грантового проекту стануть сприяти розвитку хоча б кількох десятків фермерських господарств. Ми також оцінюємо об'єкт фінансування і з точки зору розвитку всього ланцюжка. Який потенціал з'явиться у підприємства, якщо воно отримає грант? У якої кількості фермерів з'явиться новий ринок збуту? Другий критерій оцінки проекту - потенціал створення додаткової вартості. Чим вища додана вартість, тим більша ймовірність, що ми будемо фінансувати цей проект грантовим компонентом. Ми вважаємо, що чим більше додана вартість, тим більше потрібно людської праці, і тим більше людей будуть залучені до роботи. Значить, грантовий компонент отримують ті підприємства, які, реалізувавши грантовий проект, зможуть купувати більше сировини у більшого числа фермерів і створять більше робочих місць.

Але в той же час грантоотримувачем може стати і підприємство, яке виробляє якусь сільськогосподарську технологію і пропонує її фермерам. Ми схвалили грант і профінансували проект компанії, яка займається виробництвом крапельної трубки для зрошення. Підприємство мало лінію для виробництва крапельної трубки, UHBDP профінансував встановлення обладнання для вторинної переробки використаних крапельних трубок. В результаті понад двадцять осіб отримали роботу на утилізаційній лінії. Крім того, це екологічний проект. Зазвичай фермери викидають використану трубку. Але ж вона містить пластик і шкідлива для навколишнього середовища. Тепер фермери можуть здавати старі трубки і за це отримувати від підприємства знижку до 20% при придбанні нової крапельної трубки. В даному випадку і підприємство в прибутку, оскільки використовує стару трубку для виробництва нової продукції, і фермери отримують користь від проекту, і навантаження на навколишнє природне середовище знижується.

Інший приклад. Компанія АГРО-ПАТРІОТ отримала грант UHBDP на придбання обладнання для логістичного центру зі зберігання та переробки часнику. Підприємство має свої землі, вирощує часник, чистить і упаковує продукцію. Грант дозволить підприємству розширити свої виробничі потужності. Якщо раніше компанія займалася передпродажною підготовкою, то тепер зможе здійснювати передпродажну підготовку і переробку. АГРО-ПАТРІОТ планує купувати більше часнику у дрібних фермерів, і для останніх це ще один канал збуту продукції. Більш того, підприємство будує тренінговий центр і готове навчати фермерів вирощувати часник певних сортів, які користуються попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Ми бачимо тут не просто ринкові відносини (купив - продав), але і відносини між виробником і переробником - більш продуктивні і перспективні. Дрібні фермери завдяки такій співпраці можуть розвивати нові галузі виробництва - виробляти затребувані сорти часнику.

- Про який обсяг фінансування йде мова?

- На сьогоднішній день сума виданих грантів становить $ 531,848.00. Вже схвалено фінансування нового проекту, ще два проекти в стадії розгляду.

- У Канаді починається новий фінансовий рік. Чи плануються якісь нововведення, зміни, нові гранти, програми в рамках UHBDP?

- На початку квітня тут, в Україні, проходила триденна нарада з командою проекту. Ми обговорювали, які нові компоненти можемо запропонувати нашим клієнтам. У нас є плани щодо розширення компонента грантових програм, але поки вони не затверджені головним донором - Міністерством міжнародних справ Канади. Ми хотіли б і далі підтримувати екологічні проекти. UHBDP вже профінансував 4 проекти, які сприяють збереженню навколишнього середовища. Слово за донорської організацією. Крім того, ми плануємо протестувати гендерний грантовий компонент, який буде направлений на розвиток і зміцнення підприємств, фермерських господарств, якими керують жінки. Основна мета таких малих грантів - зміцнення ролі жінки в управлінні підприємством.

- Малі гранти обчислюються якою сумою?

- До 10 тисяч канадських доларів. Але знову ж таки, це наші наміри, але вони ще не затверджені донором! UHBDP також співпрацює з Мегабанком. Ми плануємо зробити великий акцент на розвиток цього компонента. Проект на своєму сайті uhbdp.org створив сторінку, на якій фермерські господарства та інші учасники плодоовочевого сектора можуть заповнити та подати онлайн заявку на кредитування. Є певна кількість підприємств, які вже отримали кредитування, фінансування від Мегабанку, але ми б хотіли, щоб таких підприємств було більше.

Банки України неохоче кредитують плодоовочевий сектор, тому що це пов'язано з великими ризиками, Мегабанк завдяки взаємодії з UHBDP це робить. Однак ми сподіваємося, що успішні результати кредитування фермерських господарств надихнуть працівників банківської сфери і вони адаптують свої продукти під фермерів.

У цій області UHBDP співпрацює з IFC і спільно реалізують проект CLARA. Це програмний продукт для українських банків, який дозволить їм оцінювати бізнес фермерів, зайнятих в плодоовочевому секторі. У чому полягає проблема банківських структур? Вони вважають, що фермерські господарства відсталі, не ведуть бухгалтерію, тому банківським працівникам складно прорахувати всі банківські ризики, оцінити кредитоспроможність фермерів.

Інструмент CLARA дозволяє проаналізувати доходи і витрати фермерського господарства, оцінити адекватність наданої інформації для отримання кредиту. Досить ввести дані заявника: що вирощує, в яких кліматичних умовах, в якій області, розмір земельної ділянки - і програма розрахує зразкові грошові потоки бізнесу. Отримані дані допоможуть визначити кредитоспроможність фермера.

- Чи буде змінюватися географія дії проекту?

- Поки ми будемо працювати в чотирьох областях півдня України: Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій.

- На чому буде сфокусована діяльність проекту в цьому році?

У минулому році проект приділяв більше уваги технічному розвитку, знайомству з інноваційними агротехнологіями. На наступних стадіях проекту ми плануємо робити упор на розвиток підприємницьких здібностей самих виробників, розширення їх знань і навичок в області продажів, в області знаходження нових ринків та інших супутніх послуг.

Розмовляла Наталія Рубан

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євген Кравцов: Водний напрямок - найефективніший для агрологістики

У транспортній логістиці існують складнощі в перевезенні вантажів, що особливо проявляються в період збору врожаю. Як "Укрзалізниця" буде вирішувати сформований транспортний колапс?

В аграрній логістиці в цьому році ми вперше, і про це досить скоро буде оголошено, отримали листи подяки від цілого ряду українських і міжнародних аграріїв, у яких ситуація в цьому році була значно кращою, ніж в попередні роки.
Дійсно, існує питання, пов'язане з тим, що обсяг збору зерна і обсяг збору врожаю кожного року в Україні зростає. Я не буду приховувати, що ми не можемо так швидко кількісно покращувати наявність локомотивів і вагонів. Тому для нас є важливим питання поліпшення самої логістики. Ми відкрито заявляли і бізнесу, і нашим партнерам, про те, що плануємо переходити в сторону пріоритетності маршрутних відправок: це коли ми не збираємо по маленьким станціям по 3-4 вагони, по два вагони, іноді, по одному, а стимулюємо наших клієнтів переходити на більші маршрутні відправки - як мінімум по 15 вагонів для збірних маршрутів або по 50-55 вагонів для цілого маршруту. Для нас це набагато ефективніше з точки зору витрат ресурсів по тязі, по обороту вагона, по маневровій тязі. Неодноразово велися обговорення на різних майданчиках щодо наших ініціатив у цьому плані і обґрунтувань, чому ми це хочемо зробити. Була певна домовленість, щоб "Укрзалізниця" не робила активних дій до кінця аграрного сезону. Зараз сезон добігає кінця і в зв'язку з цим, вже на наступному тижні планується в рамках EBA провести велику зустріч спільно з аграріями та Зерновою асоціацією з приводу обговорення переходу до маршрутних відправлень і наших дій, які ми плануємо зробити. Основна ідея полягає в тому, щоб, використовуючи поточний парк, поліпшити ситуацію з обігом і кількістю оброблюваного вантажу.

Читайте також: Ахіллесова п'ята української логістики

Як буде відбуватися оновлення парку вантажних вагонів?
В кінці минулого року ми не закладали значного оновлення складу зерновозів. Зараз ми ведемо переговори з однією з міжнародних фінансових організацій про те, щоб запустити кредитну лінію (позаяк для нас це вже bankable напрямок) по фінансуванню будівництва зерновозів. Я сподіваюся, ми зможемо це завершити до кінця року для того, щоб, як мінімум, до кінця або середини сезону вже отримати перші зерновози з цієї лінії.

Чи може водний транспорт розвантажити сухопутний?
Звичайно, може. Якщо говорити про водну логістику, то особисто я бачу цей напрям як найбільш ефективний саме для агрологістики, враховуючи регіони, які знаходяться навколо Дніпра і кількість вже існуючих елеваторів по берегах і також тих, які плануються до будівництва. Разом із логістикою, яка існує - це дійсно непоганий варіант. "Укрзалізниці", з огляду на ті темпи зростання, які показують українські аграрії з невеликою поправкою на урожай від року до року, необхідні елементи допомоги. Ми не бачимо для себе на сьогоднішній день в річці конкурентів, ми бачимо партнера, який би допоміг нам поліпшити логістику і вивезти вантаж, який необхідно вивезти, в порти і на експорт.

Фрагмент трансляції наживо можна переглянути за посиланням або на нашій сторінці у facebook.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чим більше фермер знає про страхування, тим більше влади має над власним бізнесом та фінансами

Адже сільське господарство належить до таких сфер діяльності, на успішність якого значною мірою впливають різноманітні погодні та кліматичні фактори, дію яких у багатьох випадках контролювати неможливо.

В Україні, на відміну від розвинених країн, ринок агрострахування лише починає набирати обертів, збільшуючи щороку кількість договорів страхування сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.  Свідченням позитивних зрушень є поява на ринку нового страхового консультанта "Аграрна Агенція АГРОС". Про перспективи розвитку агрострахування в Україні ми поспілкувалися з її директором з інновацій та розвитку, експертом страхового ринку Володимиром Юдіним.

- Володимире Костянтиновичу, розкажіть, будь ласка, про Ваш досвід роботи на ринку страхових послуг.

- Я з 2000 року спеціалізуюсь на страхуванні сільгоспризиків. Хочу відзначити, що агрострахування – це особливий вид діяльності, який складно поставити в один ряд з іншими видами страховго бізнесу. Розуміння необхідності страхування на сьогоднішній день все більше зростає. Люди усвідомлюють значущість гарантій фінансового результату. Страхування - це не що інше, як гарантія фінансового результату. Що за таку ось суму, я Вам гарантую, що Ваш дохід складе не менше, ніж стільки-то. Ефективний ризик-менеджмент в сільському господарстві від початку орієнтований на страхування. Адже воно - як парашут. Якщо у Вас його немає в потрібний момент, більше він Вам не знадобитися. Як свідчить практика, будь-яке підприємство АПК в ході своєї діяльності піддається різним ризикам. І отримання прибутку протягом тривалого часу без ризику практично неможливо. Саме за допомогою агрострахування можуть бути зменшені економічні наслідки від комплексу ризиків. Аграрії потрохи починають усвідомлювати, що довіряти страховикам - це вигідно для їх бізнесу. Хоча звичайно ж, Українї ще далеко до європейських країн, де страхування врожаїв - необхідна норма.

- Що, на Ваш погляд,  стримує подальший розвиток українського агрострахування?

- Після того, як в Україні впровадять можливість продажу та купівлі земель сільськогосподарського призначення, зміниться структура застав, з’явиться можливість втратити землю, якщо не виплатити кредит. На мою думку, тоді почнеться зріст попиту на страхування врожаю як гарантію отримання доходу. Ще одна з вагомих причин, що не дає використати наявні ресурси ринку агрострахування,  криється в державній політиці в даній сфері. Наприклад, фактором, який змушує фермера задуматися, а чи потрібно йому страхуватися, є відсутність державної субсидії на страхові продукти. Тобто допомога аграріям щодо зниження вартості страхування від держави не надається. Якби держава закладала в бюджет суми на субсидування агрострахування, як це робиться в ряді розвинених світових держав, то впевнений, що довіра фермерів до даної послуги зросла б в рази. Зазначу, що ще в 2012 році в Україні був прийнятий спеціальний Закон "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою". Але, віз, як то кажуть і нині там - реально держава не бере участі в управлінні сільгоспризиками.

- Чому вітчизняні сільгоспвиробники не розглядають агрострахування як невід’ємну  частину агробізнесу?

- Навіть якщо міркувати на цю тему не з позиції експерта страхового ринку, а керуючись виключно логікою ведення бізнесу, необхідно розуміти, що в запасі у будь-якої людини, що займається підприємництвом, завжди повинен бути резервний варіант на випадок настання форс-мажорних обставин. Це допомагає з найменшими втратами вийти з будь-якої кризової ситуації. Якщо ж ми ведемо мову про агробізнес, то кількість можливих ризиків тут значно вище. І в першу чергу це ризики природного характеру. Більшість фермерів не знають про всі переваги та можливості агрострахування або ж не довіряють страховим компаніям та вважають страхування невигідним та дорогим. Коли посуха або інші природні катаклізми сильно б'ють по врожаю, у агропідприємств виникає бажання застрахуватися, та за рік все забувається, і знову постає питання, що агрострахування - це дорого. Але мудрий фермер розуміє, що дохід від врожаїв з лихвою перекриє всі витрати, пов’язані зі страховкою, яка захищає всі активи аграрія.

- Які питання найчастіше порушують аграрії під час спілкування зі страховиками, і чому не завжди можуть знайти з ними спільну мову?

- Фермери часто цікавляться франшизою при страхуванні від такого ризику як посуха. Через зміни клімату аграрії стикаються з тим, що доводиться вести сільськогосподарську діяльність у більш жорстких умовах, адже  відбувається трансформація посушливих зон. У спілкуванні з сільгоспвиробниками завжди намагаємося пояснити всі умови договору страхування. Чим більше фермер знає про страхування, тим більше влади має над власним бізнесом та фінансами. Нам цікаво розмовляти з представниками українського агробізнесу і разом шукати шляхи того, як нам змінити все на краще.

- Зазвичай сільгоспвиробники вважають, що розмір відшкодувань показує серйозність намірів страховиків у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання. Чи так це насправді та на що слід звертати увагу в першу чергу при виборі страхової компанії?

- Тут необхідно розуміти, що все залежить від страхової компанії, від умов договору, який вона пропонує клієнтам. Аграріям обов’язково слід враховувати такі фактори, як наявність  незалежної оцінки збитків, чи є перестрахування, чи були виплати понад мільйон гривень за останні два роки.

- Які страхові продукти та умови Ваша компанія пропонує аграріям?

- Ми надаємо послуги з моніторингу посівів та консультації з агрономії, огляди посівів перед страхуванням. Такі обстеження  здійснюють агрономи нашої компанії перед укладанням договору про агрострахування, а також в процесі дії угоди. Ми завжди дбаємо про своїх клієнтів, і тому об’єктивний аналіз посівних площ фермерів є неодмінною складовою угоди про агрострахування. В разі виникнення форс-мажорних обставин він дозволить повністю або частково, в залежності від умов договору, компенсувати збитки аграрію в найкоротші терміни. Агрономи, які працюють в нашій компанії, особисто виїжджають на поля перед укладенням страхового договору, оцінюючи потенційну врожайність, і тільки потім підписується договір. Наші фахівці допомагають клієнтам підібрати оптимальні для них умови агрострахування. Також  надаємо оцінку збитків внаслідок настання погодних умов, розробляємо індивідуальні програми страхування врожаю, птиці та худоби.

- Яким Ви бачите подальший розвиток ринку страхових послуг  в Україні?

- Сподіваюсь, що запровадження ринку землі дасть вагомий поштовх для фінансового зростання всього вітчизняного сільського господарства та й ринку агрострахування зокрема. Адже потенціал ринку агрострахування величезний, а для його розвитку, в першу чергу, необхідні рамкові умови і підтримка держави.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віктор Компанієць: епоха аутсорсингу завершується

Ви один із засновників IT-сфери в нашій країні. Раніше  керівник інвестиційного напрямку Digital Future, зараз директор з розвитку в холдингу Universal Commerce Group (UCG). Можете коротко описати, як розвивалася сфера IT, які тенденції можна простежувати зараз і за рахунок чого наші фахівці такі популярні в усьому світі.

Так багато питань, і так насправді все непросто. Цей процес почався в кінці 80-х на початку 90-х років минулого століття і пов'язаний із тим, що в Україні було зосереджено безліч військових розробок, що формувало певну школу і певну дисципліну. Це були розробки, пов'язані з космосом, з військовою базою і звідти вийшло чимало професіоналів, саме, розробників апаратного і програмного забезпечення. І коли Союз розвалився, і всі вони виявилися без роботи, то, неминуче, якась частина виїхала, якась частина почала намагатися заробляти, але так чи інакше, кілька великих компаній, які були пов'язані з розробкою програмного забезпечення, продовжили свій розвиток в IT. Я, зокрема, працював в компанії InterMicro, яка потім перетворилася на INTERMICRO BUSINESS SYSTEMS (IBS)  в Москві  це один із найбільших інтеграторів. І, власне кажучи, IBS  була одним із піонерів аутсорсингу на території колишнього радянського союзу, і її аутсорсингова компанія Luxoft відома всім у всьому світі. Я мав відношення до Luxoft, коли це називалося inter.micro.delta  науково-дослідний центр нових розробок в Києві. Також слід згадати братів-близнюків Діанових з інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, вони керували цим центром. Я працював у десятках індустрій: медіа, телебачення, виробництво, проектування, космос, агро, банківська сфера, безпека, силові структури, військові тощо і брав участь у декількох сотнях проектів.

Чому українські IT-розробники популярні?

Тому що за досить високої кваліфікації, на початку IT-глобалізації, їхні послуги коштували дуже дешево, вони були дешевше за індусів. Зараз ситуація змінилася, мова не йде про "дешеві послуги", зараз більше говорять про досвідченість і здатність працювати з конкретним глобальним завданням. Мабуть, епоха аутсорсингу завершується, і більшість аутсорсингових компаній явно чи потайки веде розробку своїх власних продуктів, орієнтованих на кінцевого споживача, а не на замовника. Це досить серйозний процес, практично всі аутсорсингові компанії, які я знаю, якусь частину своїх ресурсів направляють на пошуки таких моделей: фінансують хакатони, обирають команди, проводять внутрішні заходи, створюють хакер-спейс всередині компанії  тобто працюють в напрямку створення власних продуктів. Щоб не бути виробником продуктів із маленькими функціями, а виробляти кінцевий продукт "з нуля" всередині компанії, якому можна присвоїти ім'я своєї компанії, і це буде серйозний брендовий продукт.

Тобто, скоро не аграрії будуть замовляти, вибирати, купувати собі розробки в айті, а айті буде виробляти товари та вибирати агросферу або компанію, де їх реалізувати?

Якщо говорити про область агро  тут зовсім окрема ситуація. Реально процес вийшов з-під поля 3 роки тому. 3 роки тому пройшов перший агроайті-хакатон, який зібрав 80 команд і для всіх це був "грім серед ясного неба"  а, виявляється, народ займається цією розробкою. Зараз серйозні компанії займаються розвитком цього сегмента, тому що у нас доволі релевантний прикладний досвід, є земля, є великі компанії, які можуть собі дозволити інвестувати в інновації, не тільки в нові трактори, нові добрива і нове насіння, але і в нові бізнес-рішення. І великі компанії теж шукають своє місце в даному випадку не на зовнішньому, а на внутрішньому ринку. Це досить цікавий момент, тому що більшість наших айтішних компаній отримують свій основний дохід і працюють за межами України. А так є можливість скористатися доволі великим, потенційним внутрішнім ринком.

Як може розробник захистити свій проект?

Потрібна пріоритетна заявка. Але не можна розкривати всі ноу-хау, які необхідні для повторення цього продукту. Хоча загального правила немає  в якихось випадках потрібно обов'язково отримувати патент, а є випадки, за яких в жодному разі не можна отримувати патент, тому що велика кількість конкурентів за наявності більшого фінансування швидко повторить розробку, наздожене і пережене її. У ряді випадків потрібно щільно тримати ноу-хау, але іноді навпаки по максимуму відкривати інформацію, щоб ні для кого не було секретом, як воно влаштовано, а ховати слід свої секрети в технологіях продажів, у стосунках з клієнтами, в створеному ком'юніті  єдиного алгоритму немає. Є фахівці, патентні повірені, які допомагають прийняти рішення: чи варто патентувати, чи не варто, і якщо варто, то, що саме.

Ви назвали мед, як один із продуктів, яким Вам було б цікаво займатися в сільському господарстві. Чому саме мед?

Тому що цікаво. Мені сам феномен бджільництва цікавий: як це  людина і комаха  живуть у симбіозі. Крім того, Україна  одна з небагатьох країн світу (їх всього 3-4), які мають можливість масованого вирощування культур на великих площах відразу. А це означає, що бджоли можуть збирати однорідний матеріал із великих площ, тому він більш стабільний за якістю. Хоча це всього лише одна з причин.

Чи плануєте ви створювати для свого медового бізнесу інноваційне програмне забезпечення?

Особисто я не впевнений, однак мою дружину це може зацікавити.

Мотивувати вас на створення агроайті продукту?

Ні, чому мотивувати?  Писати програми.

Замість резюме

Я якось пожартував, що агроайті  це злиття двох найбільш прогресивних галузей в нашій країні, що в підсумку виявилося більшою мірою правдою.

Складність агроайті в тому, що результат будь-яких інновацій можна спостерігати тільки через рік, коли виросте урожай.

Спілкувалася Дар`я Анастасьєва

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Юлія Порошенко: технологічна революція тільки починається

Наразі в агросфері та інших сферах економіки і культури активізовані програми стартапів і інвестиційних програм. Навіщо сучасному бізнесу стартапи? 

Вся еволюція говорить нам: виживає найсильніший, не в плані найбільший, а той, хто здатний адаптуватися до мінливих умов середовища. Стартапи  це зміни, прогрес. Споживачі йдуть за змінами, їхня поведінка змінюється, ринковий попит стає іншим. Бізнес-моделі змінюються, стартапи каталізують цей процес, постійно прагнучи створити щось проривне. Для великого бізнесу стартапи  це ін'єкції підприємництва «внутрішньоколективно». Тому що сам організм корпорацій виробляє зміни погано. Зовнішні надходження драйву і спрямованість у майбутнє добре для компаній не тільки в плані ідей, але і мотивації співробітників.
Багато хто вважає, що взаємодія з інноваторами в тій чи іншій формі  а їх може бути безліч  це питання виживання для бізнесу.
Але і для стартапу, звичайно ж, та підтримка ресурсами, яку може дати великий бізнес, корисна, це win-win ситуація.

Головне пам'ятати: технологічна революція тільки починається.
 
У вас великий досвід роботи в економічній сфері: General Electric, потім в McKinsey – що звернуло Вашу увагу на агро, чому Ви вирішили розвиватися в цій сфері, це рішення внутрішньодержавного вектора (Україна  аграрна країна) або особисті уподобання?

Саме тому, що я упродовж 10 років працювала консультантом  в McKinsey, до цього  в PwC і в глобальній лідерській програмиі General Electric, я навчилася знаходити можливості і допомагати їх реалізовувати. Коли я зробила кілька консалтингових проектів в агро в Україні, то була вражена і натхненна можливостями галузі. Розуміла, що велика частина точок зростання пов'язана з впровадженням у сільське господарство інноваційних технологій. Тому два роки назад була задумана ініціатива, яка б зводила разом агрокомпанії та інноваторів і допомагала бізнесу впроваджувати новаторські рішення.
 
Як світова громадськість сприйняла дискусійну панель у Давосі?

З величезним інтересом. Інтерес був до всього, що відбувалося в Українському Домі в Давосі. Цей формат залучення уваги до країни був застосований Україною вперше за 50 років існування Всесвітнього економічного форуму. На нашу панель, наприклад, зареєструвалося в 4 рази більше людей, ніж фізично міг вмістити зал. Потім відбувся нетворкінг, багато з відвідувачів якого були з кола інвесторів. Агротек на топі у всьому світі, але важливо було дати міжнародним інвесторам відчуття суб'єктності українців в агротемі і партнерства на рівних. Коли демонструєш можливості і відкритість, але в той же час розуміння своїх сильних сторін і готовність захищати свої інтереси. Це вийшло: європейські спікери нашої панелі Міхаель Хорш і Тобіас Менне говорили про со-інвестиції в українську агросферу, визнавали ділову активність і правильність шляху, яким йде локальний бізнес.

Чи є пропозиції від іноземних інвесторів / компаній?

Є, але я зможу оприлюднити конкретику пізніше. Ми запросимо їх влітку на демодень МНР accelerator, який Agrohub проводить спільно з Radar Tech і МХП. Хочу, щоб вони побачили стартапи-переможці. Думаю, там же вони приймуть для себе рішення, чи інвестувати в проекти.
 
Відкрийте трохи завісу тематичних акцентів MHP accelarator: стартапів в яких напрямках більше? На попередній панелі аргобіотехнологіі не користувалися популярністю. З чим це пов'язано, на Вашу думку?

До акселератора подали 184 заявки. Найбільше заявок  на тему інновацій в автоматизації промислового процесу (34) і в діджіталізаціі (32). Агробіотехнології  на третьому місці (30 заявок). Не набагато менше, як бачите. Фахівців з агробіотехнологій, думаю, в країні просто менше, ніж айтішників.
  
Існує думка, що 99 відсотків стартапів не доживають до своєї реалізації. Які є шляхи для зміни такої статистики?

Найефективніший шлях  це краще вивчати реальні проблеми бізнесу і кінцевих споживачів. Наприклад, перед запуском MHP accelerator ми провели спеціальне дослідження для компанії МХП, яке визначило пріоритетні саме для неї галузі пошуку інноваційних рішень. Їх вийшло сім, ми озвучили їх стартапам, що подавали заявки в MHP accelerator. Сказали, що варто орієнтуватися на ці напрямки, щоб підвищити шанси на перемогу. Хоча ідеї в інших напрямках теж приймаються.

Опишіть, будь ласка, майбутню логістику проекту: з ким, крім МХП, плануєте співпрацювати? Чи буде це реалізація на українських підприємствах, з українським капіталом?

Ми з усіма ведемо переговори. Ще коли ми планували перший акселератор на Агротім, бачили зацікавленість від багатьох, просто МХП погодилися першими.
Наступний проект Agrohub  Інноваційні пріоритети. Це консультаційно-дослідний проект, який дозволяє організації сформувати запит на технології та задокументувати його. Крім того, визначити точки поліпшень, побудувати процес інтеграції нових рішень, почати практичну взаємодію з носіями технологій.
За методологією це діагностика компанії, виявлення потреб і побудова моделі внутрішніх і зовнішніх змін.
У підсумку, це дослідження дозволить компаніям продумати і системно підійти до питання, які інновації для них в пріоритеті; як найкращим чином їх впроваджувати і якого ефекту і коли очікувати. У всьому світі подібний аналіз  це відправна точка для системного впровадження інновацій.
На даний момент Інноваційними пріоритетами вже зацікавилися 10 компаній. Серед тих, хто підтвердив участь  агрохолдинг «ІMK» і промислова група AGRICOM GROUP.
Скажу ще, що Agrohub проводить це дослідження за підтримки міжнародної компанії CIVITTA.
  
Чи планує Agrohub окрім/замість стартапів ініціювати/підтримувати фундаментальні дослідницькі проекти? За допомогою системи грантів.

У майбутньому, можливо. Одна з ролей Agrohub  – knowledge broker. Ми видобуваємо знання в сфері агроінновацій і доносимо їх до зацікавлених сторін. Дослідницькі проекти частина цих знань.
Запущене нами в лютому дослідження «Інноваційні пріоритети» одне з таких фундаментальних досліджень ринку. Судячи з інтересу до нього, для нас це буде можливість охопити агрогалузь в цілому. До кінця року ці дослідження для конкретних компаній складуться в «національний перелік», в запит ринку на інновації. Буде подання про найгарячіші проблеми галузі, про готовність бізнесу їх вирішувати за допомогою нових технологічних рішень.
Це стане і сигналом для інноваторів, з якими ідеями приходити. До речі, не тільки українських інноваторів.
 
Акселератор  це чисто комерційний проект? Або можлива співпраця з державою? І чи є державні аналоги таких програм?

MHP accelerator реалізований із приватним капіталом. Але наш хаб зводить різноманітних гравців заради єдиної мети  впровадження інновацій в український агросектор. Тому ми готові робити подібні програми і для державних компаній, і для громад, якщо від них буде запит і умови.
 
Чи будуть якісь санкції в разі провалу проекту-переможця? Ну і захист від шахрайства, якщо провал був навмисним.

Коли ми а це не я одна, в команді менторів та журі 14 осіб  відбираємо стартапи, то беремо до уваги комплекс критеріїв. Наприклад, скільки стартапів людина створила і кинула раніше, наскільки продуманий продукт, а люди розуміють, що роблять. Ми спілкуємося з командами. Людину, яка хоче обдурити, можна вивести на чисту воду питаннями. Все це знижує ризик провалу, особливо, навмисного.
 
Як буде вирішуватися питання конкуренції, якщо є два схожих стартапи, кому буде надаватися перевага?

Ідеї ​​можуть бути схожими, проте успішний стартап  це низка факторів. Наприклад, вирішальним критерієм відмінності може стати комплектація команди. Або те, як тімлідер відповідає на незручні запитання.
 
Що потрібно і що робиться для того, щоб свою додану вартість стартапи створювали в рамках національної економічної зони? Часто резидент бере участь у розвитку української економіки лише як джерело валютної виручки а-ля "заробітчанин", в той час як наші підприємства змушені купувати продукти наших стартапів вже з-за кордону за завищеними цінами.

Ми якраз і працюємо для того, щоб створити умови, в яких українським стартаперам було б цікаво працювати на український ринок, і українські компанії купували б їхні вирішення безпосередньо.
Це робота і з корпораціями, і зі стартапами. Загалом, обробляємо ґрунт, який, коли буде готовий, дасть відразу багато паростків.

 

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview