174499

Ринок м’яса України – підсумки першого півріччя

  • Поголів’я ВРХ почало відновлюватись;
  • Свинарство швидко втрачає поголів’я;
  • Хвалити експортерів яловичини за успішну диверсифікацію поставок поки ще зарано;
  • Чекаємо на новий рекорд у експорті курятини;
  • Китай рятує українських свинарів як може;
  • Шоковані зростанням цін, українці скоротили споживання м’яса.

 
Виробництво


 

Виробництво яловичини у першому півріччі зросло, за попередніми оцінками, на 2% у порівнянні з відповідним періодом минулого року – зі 104 до 106 тис. тонн.

Зростання цін на молоко, а також безпосередньо на м’ясо повертають інтерес сільських жителів до ідеї утримання корів. Держстат вже декілька місяців показує, що поголів’я ВРХ в категорії господарств населення перевищує торішнє. В комерційному виробництві тенденції до зростання стад поки що не помітно, але не забуваймо, що поголів’я ВРХ в нашій країні більш ніж на 70% знаходиться саме в домогосподарствах. Отже, маємо тенденцію поступового відновлення поголів’я ВРХ, хоча в цілому воно ще менше ніж торік.

Зростання реалізації ВРХ на забій в цьому році також забезпечили господарства населення, тоді як в сільськогосподарських підприємствах – спад. Але як пояснити те, що поголів’я почало відновлюватись тільки кілька місяців тому, а реалізація худоби на забій вже випереджає показники минулого року?

Нажаль, оперативна статистика не дозволяє побачити поточний стан м’ясного бізнесу країни в деталях, але в більш докладній річній статистиці впадає в око збільшення в господарствах населення кількості телят віком до 1 року і бичків станом на 1 січня цього року у порівнянні з початком року минулого. Всі інші статевовікові категорії ВРХ зазнали скорочення. Отже, на фоні загального спаду поголів’я відбувалося нарощування потенціалу саме м’ясного напрямку вітчизняного молочно-м’ясного бізнесу (по факту, 95% поголів’я ВРХ в країні – молочні породи).

Нажаль, таке зростання не буде тривалим, оскільки традиційно в Україні телят тримають не довго. Таким чином, можна було б очікувати уповільнення виробництва яловичини далі, якби не ще один чинник – загроза заразного вузликового дерматиту ВРХ. Ми вже неодноразово вказували на ймовірність короткострокового збільшення реалізації худоби на забій при загрозах епізоотій – так званого «психологічного забою» – і цей фактор ще не «відпрацював» на нашому ринку. Напевно, на щастя. Сподіваємося, що і не відпрацює, але стежимо за ситуацією.

Виробництво свинини за півріччя зменшилося всього на 1% – з 344 до 341 тис. тонн. Ми очікували більшого спаду і збереження виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах на майбутнє, але доводиться констатувати, що активна реалізація свиней на забій відбувається одночасно зі стрімким скороченням поголів’я.

Так, станом на 1 липня 2017 року, поголів’я свиней в сільськогосподарських підприємствах було на 10% меншим ніж торік, а в цілому, разом з господарствами населення – на 8% меншим. Відставання від минулого року збільшується – ще 1 січня різниця була на рівні 4% у сільгосппідприємствах і 6% - в цілому. Тобто, саме підприємства забезпечують активну реалізацію на забій за рахунок зменшення поголів’я. Надії на швидке відновлення перекреслюються фактом меншого на 28% поголів’я свиноматок в сільгосппідприємствах станом на початок року.

Пояснити таке самогубство професійного свинарства не можна тільки «психологічним забоєм» через АЧС на тлі сприятливих поточних цін на м’ясо – схоже на втрату підприємців віри у цей бізнес. І це доволі дивно, оскільки виробникам складно жалітися на відсутність попиту на живець, ціни на який зросли з початку року в 1,5 рази! Сподіваємось, що дійсно професійні виробники, які дбають про біобезпеку і не панікують в умовах розповсюдження АЧС, дивляться в майбутнє з більшим оптимізмом і отримають заслужені ринкові бонуси в цій ситуації.

Виробництво курятини у першому півріччі, як і очікувалося, залишилося приблизно на рівні відповідного показника минулого року – 590 тис. тонн проти 587 тис. тонн. Незмінним було також виробництво субпродуктів і жиру – на рівні 76 тис. тонн і 31 тис. тонн відповідно. В результаті, маємо загальну кількість виробленого за півріччя м’яса – 1 млн. 164 тис. тонн; рік тому було стільки ж, в межах похибки.

Ми також очікуємо що загальне виробництво м’яса залишиться на рівні минулого року і у другому півріччі. Ймовірний спад по свинині буде компенсований зростанням виготовлення курятини.
 

Експорт



Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги

Експорт м’яса в цьому році, на відміну від виробництва, прогресує. Помітне зростання відзначається по всіх категоріях, а загальний обсяг в 1,5 рази перевищує торішній показник.

Яловичини вивезено вже 25 тис. тонн у перерахунку на забійну вагу –  проти 13 тис. тонн у першому півріччі минулого року. Тобто, маємо збільшення майже у 2 рази!

Але, якщо в 2016 році найбільшим пунктом призначення для української яловичини був Казахстан, то в цьому році 40% експорту йде в Білорусь. Цікаво, що Білорусь сама є експортером яловичини, причому експортує її в 5 разів більше ніж Україна. Зрозуміло, що стоїть за цими поставками, а якщо ні, то ось ще два факти: 1) майже 100% імпорту яловичини в Білорусь йде з України; 2) майже 100% експорту яловичини з Білорусі йде в Росію.

Отже, напевно, ще передчасно хвалити українських експортерів за успішне відкриття нових ринків замість втраченого російського, хоча нові напрямки все ж таки є – це В’єтнам, Ірак, Єгипет, куди вже стабільно йдуть десятки і сотні тонн на місяць. Загалом, за півріччя частка експорту яловичини у не-СНД країни склала 18%.

Подальший експорт яловичини в цьому році буде залежати від внутрішнього виробництва, а там можуть бути декілька сценаріїв. Але в останні роки у другій половині року вдавалося експортувати більші обсяги ніж у першій.

Експорт свинини, як і очікувалося, збільшився, причому більше ніж в 2 рази! Однак, така пафосна декларація успіхів – не більше, ніж математичний трюк, оскільки мова йде про незначні обсяги – всього 3,8 тис. тонн за півріччя. У недалекому 2015 році у першому півріччі було експортовано 29 тис. тонн (у еквіваленті забійної ваги), хоча майже все тоді йшло в Росію. Зараз близько 75% експорту йде до Грузії, ще 15% – до країн СНД.

Серед нових напрямків можна виділити Гонконг. Також українська статистика показала в цьому році поставку кількома партіями 40 тонн свинини у мусульманську Туреччину, хоча у турецькій статистиці цього імпорту не зареєстровано. Отже, відкриття нових ринків йде, нажаль, дуже повільно.

Проте, радують експортними досягненнями наші птахівники. Україна закріпилася на п’ятому місці серед світових експортерів м’яса птиці в 2016 році, а точніше – на четвертому, якщо вилучити Гонконг, який є перевалочною базою.

Експорт продовжує прогресувати, незважаючи на тимчасові труднощі з пташиним грипом і посилення конкуренції на світовому ринку. За перше півріччя 2017 року вивезено вже 149 тис. тонн м’яса птиці – на 39% більше ніж за відповідний період минулого року. Географія – найрізноманітніша. Серед лідерів-покупців – Єгипет, ЄС, Азербайджан.

Квота на безмитний імпорт курятини з України в ЄС (цього року вона становить 16,8 тис. тонн) розподіляється Європейською Комісією через ліцензії по кварталах, і зазвичай дуже швидко вибирається. Поза квотою сплачується мито у розмірі від 180 євро на тонну, а по найбільш поширених позиціях – 1024 євро за тонну, що вже доволі суттєво.

Сподіваємось на продовження активного експорту курятини у другому півріччі цього року і чекаємо на новий річний рекорд. Такими темпами попередній рекорд, встановлений в минулому році, може бути перекритий вже у вересні-жовтні. 

Імпорт


 
Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги
 

Імпорт також йде доволі активно і випереджає за загальними темпами показники двох попередніх років. Україна була нетто-імпортером м’яса до 2014 року, але різке падіння курсу гривні на деякий час тоді прибрало іноземну конкуренцію з внутрішнього ринку. Однак, український споживач поступово звикає до нових реалій і ціни на м’ясо на внутрішньому ринку йдуть вгору, відкриваючи дорогу імпорту.

Це, однак, менше за все стосується яловичини, яка залишається малодоступним делікатесом для більшості українців, навіть якщо вона місцевого виробництва. Про імпорт не варто і говорити. В цьому році було завезено всього декілька сотень тонн яловичини, переважно з Литви.

Не набагато більшими є, поки що, обсяги імпорту свинини, але тут інша ситуація. Свинина – більш ходовий продукт, а потенціал його внутрішнього виробництва різко падає через скорочення поголів’я. За таких умов ціни в країні очікувано зростають.

Згідно з моніторингом Держстату, середні роздрібні ціни на свинину зросли з початку року на 35%, тоді як курятини – на 11% і навіть яловичини – на 21%. Курс долара США до гривні в цьому році знизився на 1%, отже у доларах ціна зросла ще більше – на 36%.

Світові і європейські ціни теж зростали під впливом активного попиту з боку Китаю та інших країн Східної Азії і це рятувало українських виробників від імпорту свинини, але з квітня ціни в Європі збільшувались вже помітно повільніше, і в кінці червня був зареєстрований їх невеличкий відкат. Загалом, з початку року свинина в ЄС подорожчала у середньому на 20%. Індекс продовольчих цін ФАО на свинину за той же період піднявся на 14%. Таким чином, українські і світові ціни продовжують зближуватись, а значить, загроза імпорту не тільки не минає, але стає все більш реальною.

Імпорт м’яса птиці в цьому році, який склав станом на кінець червня 48 тис. тонн, перевищив показник першого півріччя минулого року на 44%. Дві третини цього обсягу – це поставки замороженої курятини механічного обвалювання з Польщі. Ціна такого імпорту складає менше 40 центів за кг, або 11,50 грн. вже з ПДВ. Квота на безмитний імпорт в Україну м’яса птиці становить цього року 8 400 тонн, але вона вже повністю вибрана. Це, однак, не зупиняє потік імпорту, оскільки при такій ціні можна сплачувати і мито у розмірі 10% (джерело). Очевидно, що такий імпорт буде продовжуватись, більше того – ми очікуємо його збільшення у другому півріччі.
 
Споживання


 

Загальне споживання м’яса у першому півріччі зменшилось, згідно балансу, на 2% – як реакція на стрімке підвищення цін. Найбільше – на 16% – зменшилося споживання яловичини, на 3% менше спожито свинини, тоді як споживання м’яса птиці зросло на 4%. Ще наприкінці минулого року ми припускали, що у зв’язку з підняттям мінімальної зарплатні в цьому році відбудеться перерозподіл доходів, який, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на дешеве м’ясо. Ми бачимо, що це відбувається: частка курятини у споживанні зростає.

Далі, по мірі того як споживачі будуть звикати до нових цінників, загальний обсяг споживання може збільшитись і вийти на рівень минулого року. У розрахунку на душу населення, яке зменшується, це буде означати навіть невеличке збільшення споживання.

Насіннєвий локомотив українського агробізнесу

Поради експерта
Агрономічні дослідження, які здійснюються виробниками гібридів, залежать від географічного розташування виробництва та збуту певних культур. На них слід орієнтуватися при виборі територій вирощування. Якщо говорити про кукурудзу - то це Айова та Іллінойс - кукурудзяний пояс Сполучених Штатів. В Західній Канаді продається більше ріпаку, тому агрогомічні досліди стосуються цього продукту - все залежить від попиту. Орієнтуючись на споживача, компанії-виробники досліджують всі необхідні території. Компанія DuPont Pioneer має дослідницькі центри скрізь, де вирощується продукти компанії.
Основна порада для фермерів і великих підприємств, які займаються кукурудзою: дивитися на процес комплексно: все починається з того, який гібрид ви хочете вирощувати на якій конкретній території; яка система боротьби з бур'янами і шкідниками. Важливо робити наголос на кореневій системі, адже якісний догляд за кореневою системою - основа агрономічного успіху. Всі поживчі речовини, окрім сонячної енергії і вуглекислого газу, майбутній продукт отримує через кореневу систему.

Зміни клімату
Основним шляхом пристосування до зміни клімату є виведення гібридів і тестування їх саме на тих територіях, де відбувається зміна цього клімату - вирощуються гібриди, пристосовані до таких змін. Глобальне потепління для вирощування кукурудзи має позитивний вплив завдяки збільшенню територій для засіву, і відповідно, збільшення об'ємів урожайності.

Що заважає
Серед основних складнощів у вирощуванні кукурудзи експерти одностайно вказують на ущільнення ґрунту. Це проблема не тільки вітчизняних виробників, а й іноземних, зокрема і лідерів цієї галузі - Сполучених Штатів. Наразі зменшуються об'єми традиційної обробки ґрунтів і вводиться мінімальна, поверхнева або взагалі нульова обробка. Але цей підхід також має свої недоліки: він реалізується здебільшого навесні, і, незважаючи на неглибокі оранки, ґрунт вологий - і ущільний шар утворюється на глибині 5-10 см. А якщо навіть уникнути ущільнення навесні, то за великих обсягів осадків восени під час збору врожаю ущільнення виникає знову.

Світова картина
В кожній країні фермерство прогресує в певному напрямку: наприклад, у Бразилії фермери найкраще здійснюють нульову обробку ґрунту. Це зумовлено відносно вузьким шаром родючого ґрунту. В Аргентині фокусуються на ефективному використанні запасів вологи, здійснюючи мінімальну обробку. У Південній Африці також невелика кількість вологи, і виробникам доводиться збільшувати проміжок у міжрядді. Якщо у нас він становить близько 70-ти см, то у Південній Африці цей проміжок становить 2 метри, відповідно, суттєво зменшується густота.

Ситуація в Україні
Що стосується вітчизняних виробників, вони дуже активно переймають досвід іноземних колег в царині точного землеробства, залучаючи gps у широкозахватній техніці та інші досягнення ІT індустрії. Підбиваючи підсумки, Сенді Ендікотт, яка упродовж останніх 3 років подорожує Україною, вказує на очевидний прогрес на терені агротехнологій. Розрив із американськими колегами малопомітний, через те, що американські спеціалісти досліджують технології десятиліттями, а українські виробники мають можливість одразу застосовувати перевірений світовий досвід. А головне, мають наснагу і бажання розвивати агрономічний сектор країни.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Понаїхали і працюють

Сучасну українську економічну ситуацію в сільському господарстві складно назвати легкою і привабливою для бізнесменів-початківців. Чи можливо в нашій країні організувати високорентабельне виробництво, якщо доводиться все починати з нуля в новому місці? Особливо, коли бізнесмени - переселенці, вимушені виїхати з рідного дому через війну. На наші питання дав відповідь Іван Куличенко, директор фермерського господарства "Грінфілд”.

AgroReview: Чи складно починати все наново в іншому місті?

Живучи в Донецьку, наша діяльність не була пов'язана з сільським господарством. Чому я обрав сільське господарство замість індустрії або чого-небудь іншого? Бо у мене, відповідно до моїх зацікавленостей і планів на життя, повинна бути робота, яка дасть мені достатній обсяг доходів з одного боку, і не буде віднімати весь вільний час з іншого. Вузькотоварне і вузькоспеціалізоване сільське господарство, яке сконцентровано на 1-2 культурах, здатне дати серйозний дохід поруч із, як мінімум, півроком вільного часу.
 
AgroReview: Скільки часу потрібно витратити фермеру-початківцю для оформлення необхідних документів?

Ми оформлювали документи на землю як ОСГ (Особисте селянське господарство) упродовж року. Але як показує практика наших колег, це могло зайняти 3 роки і не дати ніякого результату, цей шлях не такий простий, а досить тернистий. Потрібно не здаватися, наполягати на своєму і не боятися бюрократичних складнощів, із якими доведеться зіткнутися в будь-якому випадку.
 
AgroReview: Що вплинуло на вибір географічного розташування для організації фермерського господарства і продукту вирощування?

Оскільки ми переселенці з Донбасу, і на даний момент проживаємо в Києві, знову далеко переїжджати не хотілося, ми обрали Правобережну Україну, хоча Полтавщину ми теж розглядали. Я проаналізував декілька карт: ґрунтову, кліматичну і також карту сумарного забруднення навколишнього середовища. Зіставивши інформацію, отриману з цих карт, я вибрав район, в якому мені б хотілося займатися своїм господарством - відносно чистий, з досить родючими землями і необхідною кількістю опадів - Андрушівський район Житомирської області. У планах на майбутнє - розширення площі нашого фермерського господарства. Багато сільських мешканців здають свою землю, зайняту кукурудзою і ячменем, в оренду. Ці культури дають мізерну віддачу з гектара, а такі культури як часник здатні давати в 10 разів більшу віддачу, тому вони цікаві для розвитку господарства. У перспективі ми розглядаємо варіанти оренди землі у селян і готові запропонувати їм більш вигідні умови оренди, ніж вони отримують зараз. Фермери, які вирощують зернові, не зможуть з нами змагатися в цьому відношенні.
 
Часник не входить в топ-10 українського експорту, хоча може і повинен входити, як і будь-які інші культури, які потенційно здатні дати більшу віддачу з площ, відведених на їхнє вирощування. Але тут фермери стикаються з певними проблемами, які легко проілюструвати на власному досвіді. Наше новостворене господарство вже в перший рік своєї роботи стало використовувати систему крапельного поливу. У селі, де знаходиться наше господарство, місцеві жителі дивляться на нас як на інопланетян: там в принципі не використовуються ніякі системи поливу, навіть найпримітивніші. Це свідчить про вкрай низький рівень фермерської культури і рівень загальної освіти, про відсутність грошей на всі ці системи. У населеному пункті в принципі відсутній інтернет - люди темні і забиті. Звичайно, із загальної маси виділяються 3-4 фермери, які тримають це село на плаву, обробляють свою землю і землю односельців. Але ці люди вважають доцільнішим вирощувати зернові та сою, тому що це не вимагає особливих навичок, знань, вивчення чогось нового і застосування нових технологій.


 
AgroReview: Наскільки внутрішній ринок заповнений часником і які перспективи експорту цього продукту в Європу?
Україна виробляє близько 10-15% часнику, який споживає. З цього обсягу приблизно 80-85% вирощується в приватних домогосподарствах. Разом із відносно великими, дрібними і середніми спеціалізованими підприємствами, що займаються часником, вирощується мізерна кількість - не більше 2-3% від загального споживання. Говорити про конкуренцію тут не доводиться, тому що тема виробництва часнику, як і багато інших тем агропромислового сектора, знаходиться в повному запустінні. Крім того, значна частина виробленого в Україні часнику, йде на експорт до Європи, паралельно з чим в Україну імпортується більш дешевий і набагато менш якісний китайський часник. Для того, щоб часник краще ріс, китайські аграрії використовують велику кількість гербіцидів, і в кінцевому рахунку такий продукт позбавляється будь-якої користі, і стає шкідливим. Українські фермери також використовують гербіциди, але в більш розумних кількостях.
 
AgroReview: Що заважає українським фермерам вирощувати стільки часнику, скільки необхідно вітчизняному споживачеві?
Вхід в будь-який бізнес містить певні бар'єри. Часниковий бізнес не є винятком. Це пов'язано, по-перше, з тим, що досить велика кількість коштів іде в посадковий матеріал (він дорогий). Потім, якщо розкладати всю структуру вартості, посадка часнику вимагає використання спеціалізованої техніки, якої мало, потрібен досвід вирощування цієї культури саме в промислових масштабах, потрібні технології і, відповідно, значні фінансові вливання. Це все буде, воно знаходиться в стадії активного розвитку, але поки знаходиться на тому етапі, що Україна виробляє буквально мізерну кількість часнику. І та квота в ЄС, яка нам виділена, взагалі практично не заповнена. У минулому році вона становила близько 600-700 тонн і Україна не змогла надати достатню кількість продукту. Поряд із цим, квота Європи для Китаю становила всього 45 тонн часнику, і Китай її значно перевищив.
 
AgroReview: Чи існують дотації від держави для фермерських господарств?
Про державні дотації я не чув. Формально в Законі "Про фермерське господарство" прописана для новостворених господарств прокладка комунікацій: електрики, газу, доріг. Але це все працює вкрай слабо у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті. Є програми з часткової компенсації нової придбаної техніки, але робота цієї допомоги налагоджена таким чином, що переважній більшості фермерів вона не доступні, а левову частку фінансових вливань отримують окремі структури. Це пов'язано з грошима, хабарами, незрозумілими процедурами - загалом, не так все просто, як виглядає на папері.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview 

 

Топ-10 трендів в АПК, які скоро прийдуть в Україну

Теґи: 

Звичні комбайни та сівалки модифікуються до невпізнання, кількість працівників на 1 га сільгоспугідь скорочується в рази.


Зниження цін на продукцію АПК на тлі рекордних врожаїв по ідеї повинно стимулювати аграріїв до переробки і створення товарів з високою доданою вартістю. Однак українські компанії поки не поспішають наслідувати приклад зарубіжних колег.

Яким буде сільське господарство в найближчому майбутньому? Яких змін чекати і до чого варто готуватися українським фермерам? LIGA.net побувала на Міжнародній зерновій конференції в Лондоні (IGC 2017) і вивела топ-10 трендів в АПК, про які говорили її учасники. Частина з них вже досягли нашої країни, інші ось-ось доберуться.

Омолодження фермерства та фокус на невеликі ферми

Незабаром відбудеться омолодження підприємців, які займаються сільським господарством. Середній вік фермера в США - 57 років, а 30% з них - старше 65 років. У Європі цей показник приблизно такий же. Середньосвітовий показник - 55 років.

У агросектор активно приходять підприємці-фермери 30-35 років - з'являються невеликі фермерські господарства, які за рахунок новітніх технологій роблять агробізнес успішнішим.

У той же час тренд на відхід від великих холдингів в світі буде проявлятися все яскравіше. Типова ферма в Європі з земельним банком 2000 гектарів може коштувати близько $ 10 млн, включаючи вартість землі.

В Україні поки цей принцип не працює - холдинги нарощують земельні банки, а фермерські господарства зберігають розміри своїх земель.

Ставка на технологічність

Фермери в світі все частіше використовують наукові розробки, щоб стати більш конкурентними і незалежними. Нові продукти, засновані на аерофотознімках, датчиках, грунтових картах і мільйонах метеорологічних даних, вже стали невід'ємною частиною "розумної ферми". Володіння технологіями стає конкурентною перевагою.

В Україні до технологій сьогодні особливе ставлення. Майже всі великі агрохолдинги вже давно практикують точне землеробство. Однак більш широке поняття - smart farming  тільки входить в будні українських аграріїв. За словами засновника компанії SmartFarming Артема Бєлєнкова, тільки 3-5% українських агрокомпаній готові до впровадження новітніх технологій. Більшість лише використовують вдалі приклади конкурентів. Ноу-хау активно впроваджують "Кернел", "Миронівський хлібопродукт", "Сварог Вест Груп", "Індустріальна молочна компанія", "Астарта" та ін. Для дрібних фермерів нові технології часто залишаються недоступними.

Розвиток біотехнологій

Суперечки навколо ГМО не вщухають вже багато років. Якщо в США є система реєстрації модифікованих рослин, то в Україні поки офіційно немає заборони на ГМО.

Тим часом світові розробники технологій генної інженерії вже прийшли в сільське господарство.

Замість спірних генно-модифікованих культур впроваджуються і альтернативні методи. Такі технології доступні і в українських дослідницьких центрах глобальних компаній. Зокрема, Dupont Pioneer розробила методику редагування генома Crispr-Cas, а модифіковані гібриди вже ростуть по всьому світу.

Вузька спеціалізація

Агробізнес стає все більш спеціалізованим. У 1982 році 35% всіх американських ферм виробляли кукурудзу, але в 2007 році її вирощували тільки 22% ферм. Сьогодні фермери диверсифицируются за родом діяльності: одні компанії спеціалізуються на виробництві органічних культур і продуктів без ГМО, інші - на виробництві соєвих бобів і кукурудзи з високим вмістом крохмалю.

Цей тренд прийшов в Україну кілька років тому. Аграрії зрозуміли, що нішеві напрямки - соя, рапс - більш вигідні, ніж вал традиційних зернових. Однак з часом вони перейшли в групу основних культур. Сьогодні сою та ріпак вирощує кожне друге господарство. Фермери шукають нові, більш прибуткові нішеві культури. Наприклад, розвивається вирощування льону та гороху.

Нестача ресурсів і кліматичні зміни

Фермери повинні бути готові до того, що природні ресурси можуть вичерпатися або втратити свої родючі властивості. Наприклад, в Америці з 1961 року за рахунок зрошення вдалося домогтися приросту виробництва продовольства більш ніж на 40%.

Але підземні джерела виснажуються. Американські вчені турбуються, що водоносний горизонт Огаллала, який забезпечує 30% підземних вод зрошення в США, з часом втрачає свої запаси. Зміна клімату також створює проблеми. Вчені вважають, що підвищення температури на кожні 1,8 ° F знижує врожайність на 10%.

Дефіцит води в силу потепління відчувають і українські аграрії. На полях все частіше з'являються зрошувальні системи, створюються штучні водозабори.

Зміна товарної кон'юнктури

Сьогодні ресурсні ринки настільки волатильні, що про стабільні ціни не доводиться говорити. Наприклад, коливання цін на нафту впливають на сільськогосподарські ринки.

Прогноз врожаю кукурудзи в майбутньому менш оптимістичний, ніж в останні роки, оскільки ціни на кукурудзу і біопаливо багато в чому залежать від цін на нафту. Хоча попит на сою залишиться високим.

Українські фермери, як і їхні закордонні колеги, звикли до того, що ціни на зернові в останні три роки досить волатильні. Вони остерігаються прогнозів, але при цьому збільшують врожаї і збувають левову частку продукції у вигляді сировини.

Зміна м'ясних вподобань

Споживання м'яса в світі зростає. До 2022 року споживання м'яса і птиці в Китаї, згідно з прогнозами, виросте на 15,2%. Є й інший тренд: переваги жителів планети змінюються в сторону дієтичного і більш дешевого курячого м'яса.

Ця хвиля вже добралася до України - курятина стає самим високомаржинальним видом м'ясної продукції в країні.

Публічний контроль за захворюваннями тварин

Гуманні методи в системі забезпечення безпеки тваринництва стають основним трендом. Великі харчові компанії і мережі супермаркетів поступово відмовляються від використання небезпечної тари, все більш жорстким стає законодавство в сфері АПК.

В Україні прийнята частину законів про харчову безпеку. У них є норми про сертифікацію, походження товарів, вимоги до результатів лабораторних досліджень та ін.

Здоровий спосіб життя і тренд на екологію

Фермери все частіше відмовляються від добрив і пестицидів. Органічні товари вважаються безпечними для здоров'я, а постулати екологічних організацій все глибше проникають у свідомість людей.

Попит на органіку в Україні зростає вже кілька років. Більш того, підтримка виробництва натуральних продуктів без використання хімічних речовин і добрив задекларована на рівні Міністерства аграрної політики і продовольства.

Державна аграрна і економічна політика

Фермери повинні бути готові до макроекономічних змін. Епоха криз триває вже понад 10 років, і немає ніяких підстав очікувати, що незабаром вона закінчиться.

Аналітики радять пильно стежити за тим, як розвиваються найбільші світові економіки, не забуваючи і про власну.

В Україні фермерам все ще надають підтримку - дотації з державного бюджету виділяються пропорційно обсягам виробленої продукції. Однак дотуються не всі галузі. Рано чи пізно агробізнесу доведеться виживати за свій рахунок.

Марія Бровинська

 

На полях аграрної наддержави: як фермери виживають в боротьбі з владою і погодою

Про це пише Страна.

"Політика вимивання оборотних коштів"

Два роки тому, коли Іван Биков став головою асоціації фермерів Харківської області, рентабельність його господарства становила 140%.

"Це дуже багато. Це надприбутки, - пояснює Іван Олександрович. - Це означає, що вкладаючи в кожен гектар землі 15 тисяч гривень (на обробку, добрива і так далі), я повертав собі ці 15 тисяч, і ще мав 140% зверху. Іншими словами, я міг конкурувати з великими холдингами. Сьогодні, вкладаючи ті ж 15 тисяч, я насилу відбиваю їх назад. І це, схоже, тільки початок.

Фермерське господарство Івана Бикова знаходиться в Харківській області. Це 50 гектар землі, які останнім часом дорого обходяться його господареві.

"За останні роки змінилося все. Спочатку Яценюк "оптимізував систему оподаткування". Мовляв, ми зменшили кількість податків. Зменшили. Але податок на землю зріс в 19,8 разів! Чи не на 19,8%, а в 19,8 разів! Уявіть собі. Після цього у нас забрали пільги по ПДВ. Завдяки цьому податку, введеному ще Кучмою, Україна зуміла вибитися з числа відсталих аграрних країн. І сьогодні ми займаємо перші місця в світі за п'ятьма торговими позиціями. Наприклад, з експорту соняшникової олії. А можливим це стало тому, що Кучма свого часу заборонив експорт насіння. У підсумку, великий капітал змушений був прийти сюди, побудувати тут переробні заводи, і експортувати олію", - зазначає фермер.

"По меду ми третій рік тримаємо перше місце, - продовжує Іван Олександрович. - Але це ініціатива не держави. Тут перекупники спрацювали, користуючись величезною різницею в ціні. Справа в тому, що на світовому ринку літр меду коштує $ 10, а у нас закупівельна ціна складає 45 гривень за кілограм. Крім того, ми вже повинні були ось-ось посунути Америку по пшениці і кукурудзі, але тепер, боюся, вже не посунемо", - зауважує Іван Биков.

За його словами, останні два роки політика влади спрямована на те, щоб витягнути з агропромислового комплексу оборотні кошти.

"Мінус податок на землю, мінус 20% ПДВ. А якщо ще й землю продавати стануть, - то це ще мінус 60% грошей з обігу. Чому? Ось дивіться, - пояснює фермер, - припустимо, у людини є 100 га землі в оренді, він вкладає в гектар 10-12 тисяч гривень (на насіння, добрива, технології). А купити цей же гектар коштуватиме більше $ 1000.. Тобто, в три рази дорожче. Ось, припустимо, приходять до нього 20% орендарів, і кажуть: "ми хочемо продати землю". І тоді фермер повинен її купити, інакше йому обробляти буде нічого. А щоб її купити, уявіть, скільки грошей потрібно вилучити з обороту. Значить, я менше вкладу у виробництво, у мене будуть значно менші врожаї. Плюс, багато продукції піде на експорт - ніхто ж не хоче продавати свій товар за дерев'яні гривні. У підсумку, через пару років такого господарювання країна зрозуміє що таке голод", - підкреслює Іван Биков.

"Якби нам дали можливість заробити ..."

Політику вимивання оборотних коштів відчули на собі й інші фермери.

"Ми живемо за законами джунглів", - скаржиться фермер Леонід Кириченко, який обробляє 800 га землі на Херсонщині.

За його словами, всього в Україні зареєстровано близько 40 тисяч фермерських господарств - це мізерна кількість.

"Щоб ви розуміли, в Польщі їх мільйони! Але в Європі у фермерів наділи 22 гектара, 50 гектар. У США і Канаді максимум 300. А у нас основна маса землі знаходиться в оренді у величезних латифундистів, які тримають по 50-550 тисяч гектар! Крім того, на Заході фермери самі продають свою продукцію. Вони об'єднуються, за підтримки держави будують елеватори, адже щоб експортувати продукцію, потрібні елеватори і порти. Ми ж продаємо все посередникам - зернотрейдерам. Причому, ціну диктуємо не ми. І реалізуємо ми продукцію за гривні. Тоді як купуємо техніку і засоби захисту рослин - за долари. Навіть українські заводи з виробництва мінеральних добрив в цьому році працювати перестали", - зазначає фермер.

Леонід Петрович каже, що останні три роки фермерів методично позбавляють пільг.

"Крім 20% ПДВ, які в 2015 році ліквідували, прибрали програму по півдню України. Раніше їм компенсували кошти, які витрачаються на зрошення, тому що ця сума може досягати 20% собівартості сільгосппродукції. Крім того, раніше йшла компенсація на куплений перший транспорт для фермера в межах 30%. Прибрали. І з банківськими кредитами біда. І що ще цікаво: тим, хто торгує із закордоном, 20% ПДВ повертають. А нам - ні. Тобто, все йде посереднику, а не виробнику. Я, звичайно, розумію, що у держави зараз таких грошей немає, але якби нам дали можливість заробити, ми б це все у вигляді податків повернули.

"Ми як черв'як, який потрапив під колесо"

Іван Биков, втім, не вірить, що справа в нестачі грошей. Він бачить в цьому цілеспрямовану політику держави.

"Тому що на світовому ринку міцна Україна нікому не потрібна. Ось дивіться раніше кукурудза на світових ринках коштувала 400 доларів, але коли ми вийшли на ринок ціна впала до $ 167. Там ще, звичайно, інші чинники зіграли свою роль, падіння ціни на нафту, наприклад. Але тим не менш, конкурентоспроможна Україна нікому в світі не потрібна. Тому наш уряд і проводить реформу по обвалу гривні з метою зменшення населення країни".

Фермер з Черкаської області Віктор Гончаренко погоджується з тим, що фермерів заганяють в кут спеціально, проте бачить в цьому, скоріше, не іноземний вплив, а місцевий переділ власності.

"На сьогоднішній день в деяких областях орендна плата становить 10% від вартості землі. У підсумку, деякі культури вже вирощувати невигідно. Наприклад, ячмінь. Та й пшениця вже на межі. Тваринництво стало збитковим. Сьогодні за літр молока приватнику платять 3,5 гривні, тобто, тримати корову невигідно, тому корів пустили на м'ясо. У підсумку, поголів'я немає, а виростити корову - це не курку, і навіть не свиню, - пояснює Віктор Григорович. - Словом, нас дійсно знищують".

"Сьогодні фермери, які працюють в правовому полі, не можуть конкурувати з агрохолдингами, - продовжує він. - Одна справа, у людини 20 гектар землі, і зовсім інша справа - 550 тисяч гектар. А податок однаковий ... І ви не забувайте, що фермер проживає в селі. Він підтримує соціальну сферу села: школу, людей. Та й всю економіку України тримає на собі сільське господарство. Від промисловості вже практично нічого не залишилося. Від сили, відсотків 10 підприємств, які працювали в Союзі, поки ще на плаву. А агрокомплекс ... Ми, може, і не на тому рівні, щоб посунути Америку, але могли б зайняти гідне місце на світовому ринку. Тому що продукція у нас якісна, і за рахунок того, що у виробника її забирають за копійки, - ще й дешева. Але нам постійно вставляють палиці в колеса. Ми знаєте, в ролі того черв'яка, на якого наїхало колесо. І ми звиваємося, звиваємося.

"Я, звичайно, сподіваюся, що здоровий глузд переможе. Адже якщо знищать фермерів, то програє вся країна, тому що ми працюємо на внутрішній ринок, - говорить Віктор Гончаренко. - У середу ми були на прийомі у Володимира Гройсмана. Він пообіцяв, що буде допомагати фермерам. Ми вже майже розробили програму. Подивимося, що будемо. Дуже хочеться вірити".

А поки що фермери намагаються виживати самотужки.

"Знаєте, в народі є таке прислів'я "у кого гроші - за того і бог, - каже фермер Іван Биков. - Мало того, що влада на нас тисне, так в минулому році ще і несприятливі погодні умови склалися. Кукурудза та соняшник вимагали сушки, а це величезні гроші. Та й в цьому році знову несприятливі умови для кукурудзи.

"Або влада, або погода, - зітхає і фермер з Київської області Іван Чубук. - Але з погодою ми якось домовимося".

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Чумне зростання: Чому в магазинах дорожчає м'ясо і до чого тут чума

Виграють від ситуації недобросовісні виробники, які здешевлюють м'ясоковбасні вироби, додаючи у фарш дешевий жир і субпродукти.

Про це пише видання 112.uа.

В Україні зростає ціна на свинину. За даними Асоціації "Свинарі України", в середньому в роздробі охолоджений свинячий стейк подорожчав з 99,4 грн/кг в період травневих свят (коли ціни були традиційно підвищеними) до 108,95 грн/кг 9 червня. За аналогічний період зросли ціни на грудинку – з 81,5 грн/кг до 85,4 грн/кг, ошийок – з 107,4 грн/кг до 121,8 грн/кг, вирізку – з 121 грн/кг до 128 грн/кг. І це ще не максимальне значення цін, зазначає аналітик Асоціації Олександра Бондарська. "Ми прогнозуємо, що, якщо ситуація з АЧС не покращиться, можна очікувати зростання ще десь на 5 грн/кг до нинішньої ціни. Але хотілося б сподіватися, що нинішня ціна є піковою і найближчим часом буде якщо не зниження ціни, то хоча б стабілізація", - каже експерт з аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Євген Дворнік. Він зазначає, що в літній період ціни на м'ясо традиційно підігріває збільшення попиту – період відпусток, шашлики.

Динаміка цін на м'ясо в рітейлі

Зі зростанням цін стикаються не тільки споживачі, а й насамперед промислові підприємства – м'ясопереробники. За даними Асоціації "Свинарі України", в кінці травня закупівельна ціна зросла на 2,4% - до 42-43 грн/кг за м'ясо живця (свиней 1 категорії). У червні зростання цін продовжилося, і за минулий тиждень закупівельна ціна додала ще 2% (44-45 грн/кг).

Цього тижня жива вага хорошої беконної свинини коштує вже 44-45 грн/кг у закупівлі, підтвердили на одному з великих м'ясопереробних комбінатів: "На цій позначці ціна не зупиниться. Всі сільгоспвиробники кажуть, що ціна живої ваги дійде до 48,5 грн/кг, до середини липня це точно, а може й раніше".

Слід зазначити, що зростання цін на свинину розпочалося ще з середини жовтня 2016 року і тривало до першої половини лютого 2017 року. Після цього ціни дещо знизилися, але буквально через місяць повернулися на колишні показники - близько 36 грн/кг (жива вага). Потім ціна підскочила до 41-43 грн/кг залежно від регіону, каже Євген Дворнік.
Ціни на свинину підтягують і ціни на інші види м'яса – яловичину і курку, оскільки ринки є взаємозалежними. Традиційно за високих цін на яловичину м'ясопереробні компенсують дефіцит сировини свининою чи м'ясом курки. Були ситуації, коли підвищувалася ціна курки і тоді виробники переорієнтувалися на інші види сировини, що призводило до зниження попиту і відповідно цін на конкретний вид м'яса, каже Дворнік.

Зростання цін всіх видів м'яса відзначають у Міністерстві аграрної політики і продовольства. Згідно з даними прес-служби Міністерства за результатами моніторингу оперативної ситуації щодо оптово-відпускних середньозважених цін, станом на 26 травня 2017 року на яловичину ціни досягли 66,5 грн/кг (плюс 11% до показника відповідного періоду минулого року), на свинину - 57,78 грн/кг (на 15% більше), на м'ясо птиці (кури) - 37,39 грн/кг (на 16% більше).

Наприклад, закупівельні ціни на куряче філе тільки за минулий тиждень зросли з 66 грн/кг до 68 грн/кг, розповіли на м'ясокомбінаті.

"Ціни на ВРХ традиційно залишаються високими і внаслідок обмеженої пропозиції продукції. Станом на початок року, великі підприємства, наприклад, заявляли, що нема де придбати биків вагою 400 кг, кілограм м'яса такого бика досягав 42-44 грн/кг, тоді як раніше ціни більше 33 грн/кг не піднімалися", - говорить Євген Дворнік.

Чому зростає ціна м'яса?

Експерти одностайні: головна причина зростання цін – дефіцит пропозиції м'яса, внаслідок скорочення поголів'я, яке сталося, в тому числі, через поширення чуми свиней (АЧС).

За даними Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, з 2012 року в Україні зареєстровано 225 випадків захворювання чумою свиней (193 випадки - домашні свині, 31 – дикі, один інфікований об'єкт). З початку 2017 року в Україні вже виявлено 77 випадків захворювання, у тому числі на території Тернопільської, Донецької, Херсонської, Дніпропетровської та Івано-Франківської областей.

Карантин продовжує діяти в 16 неблагополучних пунктах по АЧС у Полтавській області (4), Київській (3), Запорізькій (2), Хмельницькій (1), Харківській (1), Рівненській (1), Чернівецькій (1), Черкаській (1) та Одеській (1).

У Держспоживслужбі уточнили, що в результаті проведених заходів в Україні було оздоровлено 209 з 225 неблагополучних щодо захворювання пунктів (при цьому не було зареєстровано жодного випадку повторного АЧС в оздоровлених неблагополучних пунктах).

Слід сказати, що ситуація ускладнюється тим, що в разі виявлення захворювання знищенню підлягають не тільки хворі свині, а й ті, що опинилися в зоні ризику (в радіусі 3 км навколо вогнища захворювання). "До прийняття в березні нової інструкції щодо АЧС, якщо виявлявся випадок захворювання в одному дворі, визначали, чи є поширення на прилеглі двори, і якщо це підтверджувалося, в радіусі 3 км вирізувалося поголів'я. Нова інструкція тепер враховує рівні біобезпеки. До того ж вводиться поділ на сектори. Вирізати будуть не у всій окрузі, а тільки в певних секторах, які будуть визначатися на підставі глибокого аналізу. До того ж не потрапляє під знищення поголів'я свиней на підприємствах, які зможуть довести високий рівень біобезпеки, навіть якщо вони потрапили в зону виявлення захворювання", - пояснив експерт УКАБ Євген Дворнік.

За даними Держспоживслужби, при проведенні заходів із ліквідації АЧС з 2012 року в епізоотичних осередках захворювання було вилучено і знищено 129 тис. голів свиней, причому за два попередні роки – одразу 120 тис. З початку 2017 року вилучено і знищено 6200 голів, і заходи тривають, уточнили в службі.

У Держспоживслужбі зазначають, що, враховуючи динаміку поширення захворювання протягом 2014-2016 років, а також здатність вірусу АЧС за короткий проміжок часу поширюватися на значні території, в 2017 році можна очікувати ще 200-250 випадків захворювання, при цьому кожен 4-й випадок, ймовірно, буде в свиногосподарстві з низьким рівнем біозахисту. "Якщо тенденція до поширення АЧС буде зберігатися протягом найближчих років, втрати поголів'я до 2020 року перевищать 1,2 млн голів, або 4 млрд грн. Непрямі витрати зростуть на 5-7,5 млрд грн", - повідомили 112.ua в прес-службі Держспоживслужби.

Євген Дворнік з УКАБ зазначає, що поширення чуми призводить до появи проблеми з виплатою компенсацій за вилучених і знищених тварин. "Наскільки мені відомо, мешканці сіл намагаються приховувати випадки захворювання на АЧС – забивають і реалізовують на стихійних ринках, таким чином, призводячи до подальшого поширення захворювання. Це відбувається у зв'язку з проблемами отримати з держбюджету компенсацію. Якби наявна проблема з виплатами була вирішена, вони б здавали хворих свиней як годиться - на утилізацію", - сказав експерт.

У прес-службі Держспоживслужби уточнили, що, за даними державних адміністрацій та головних управлінь Держспоживслужби в областях, за період з 2012 року по 12 червня 2017 року збитки за вилучених у ході проведення карантинних заходів свиней в особистих селянських господарствах склали 15,97 млн грн. При цьому фактично виплачено 14,87 млн грн, що становить 93,1% від потреби. У спеціалізованих свиногосподарствах збитки оцінюються в 146,7 млн грн, а фактично виплачено лише 606,1 тис. грн, що становить лише 0,4% від потреби.

Раніше глава Держспоживслужби Володимир Лапа зазначав, що серед іншого поширення чуми відбувається через нелегальні ферми, на яких про якість заходів біобезпеки взагалі не йдеться. Через них, за його оцінками, трапляється близько 30% випадків захворювання на АЧС.

Крім того, в інтерв'ю 112.uа Лапа розповідав, що спалахи африканської чуми свиней почасти зумовлені недостатнім фінансуванням. За словами голови Держспоживслужби, виділені минулого року 56 млн грн з держбюджету не дали можливості закрити навіть найнагальніші поточні потреби. "У нас не було коштів навіть проводити діагностику", - зазначав Лапа.

В результаті, станом на 1 травня 2017 року поголів'я свиней в Україні скоротилося майже на 7,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року - до 6,6 млн голів, каже експерт УКАБ Євген Дворнік: "Скорочення спостерігається як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення". За словами аналітика Асоціації "Свинарі України" Олександри Бондарської, поголів'я свиноматок станом на початок 2017 року скоротилося на 28% порівняно з аналогічним періодом минулого року - до 234,3 тис. голів.

У 2016 році, за даними Міністерства, спостерігалося скорочення поголів'я всіх видів тварин. "У 2017 році очікується збільшення поголів'я худоби і птиці на 0,8% за рахунок розширення виробничих потужностей. Виробництво свинини зменшиться через зменшення поголів'я свиней, через поширення африканської чуми. Виробництво яловичини залишиться практично незмінним або навіть зросте за підсумками року", - спрогнозували в Міністерстві.

За словами експертів, у зв'язку з ситуацією в економіці (низька купівельна спроможність на тлі зростання цін на корми та інші супутні витрати) багато сільгоспвиробників заморозили плани з будівництва нових ферм і відповідно збільшення поголів'я тварин м'ясних порід.

На ситуацію в галузі тваринництва негативно впливає відсутність достатньої держпідтримки. У Міністерстві агрополітики повідомляють, що за бюджетною програмою КПКВК 2801540 "Державна підтримка галузі тваринництва" закону України "Про державний бюджет на відповідний рік" було передбачено виділення у 2015 році 250 млн грн; у 2016 році – 30 млн грн; у 2017 році – 170 млн грн. "Однак фактичне фінансування галузі тваринництва здійснювалося лише в 2016 році – 30 млн грн було спрямовано на виплату часткового відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення телиць та корів молочного і м'ясо-молочного виробництва, племінних вівцематок і баранів", - наголосили експерти.

Додатковим фактором, який також чинить тиск на ціни свинини й інших видів м'яса, є активний експорт у країни, на ринках яких ціни більш привабливі, ніж на внутрішньому ринку в Україні. Зокрема, м'ясо свинини експортується в Грузію (64% всього експорту), Казахстан та Гонконг. "За 5 місяців нинішнього року на зовнішні ринки з України було поставлено свинини на 6,3 млн дол., тоді як за весь 2016 рік було експортовано свинини на 5,1 млн дол.", - говорить Євген Дворнік.

При цьому через високі ціни на зовнішніх ринках імпорт м'яса є нині не дуже вигідним напрямом. І це також тисне на ціну на внутрішньому ринку. "У попередні роки великі м'ясопереробники ввозили до 30% м'яса за імпортом – з Канади, Америки, Європи. Але імпортувати м'ясо при доларі за 8 ще було вигідно, а зараз в перерахунку на курс долара, євро – це дуже високі ціни. Якщо свинина 2,2 євро в закупівлі, то 69 грн/кг - це її ще нікуди не вивозили, плюс витрати на транспорт, логістику по Україні, Європі. Десь 80 грн/кг буде коштувати, якщо сюди привезти", - розповів співрозмовник 112.uа в одному з м'ясокомбінатів.

За словами нашого співрозмовника, нині м'ясопереробники знаходяться в ситуації, коли альтернативи немає, і вони змушені погоджуватися на ті ціни, які їм пропонує товаровиробник на внутрішньому ринку.

Ковбаса з жил і жиру

Експерти говорять, що за нинішньої ситуації найбільше мають проблем великі сертифіковані м’ясопереробні підприємства, які виготовляють брендовану продукцію за рецептурами. "Ми не можемо працювати сьогодні на свинині, завтра на курці, післязавтра на яловичині, у нас є чітко прописані рецептури, які передбачають, скільки і якого виду м'яса повинно бути", - пояснюють на одному з великих м'ясокомбінатів.

З одного боку, за даними Асоціації "Свинарі України", виробники обмежені в можливостях підвищувати ціни на м'ясо-ковбасні вироби через зниження купівельного попиту, з іншого - на цінову ситуацію тиснуть сірий ринок м'яса, а також недобросовісні виробники.

Як правило, недобросовісні виробники – це невеликі регіональні цехи, розповіло джерело 112.uа на одному з м'ясопереробних підприємств. З метою здешевлення ковбас і сосисок вони частину м'ясного фаршу замінюють добавками жиру, жил, субпродуктів. Інше (колір, смак і запах) заповнюється за рахунок додавання харчових добавок. Продаються такі ковбаси за доступними цінами у лінійному роздробі або з машин на базарах. У підсумку великі виробники змушені відмовлятися від підвищення цін і працювати на гранично низькій рентабельності.

Слід зазначити, що проблема ця є давньою, і пов'язана вона з цілком легальною можливістю виробляти продукцію за ТУ (технічними умовами). Підприємство реєструє цілком легальну ТУ, в якій чітко описується і вміст жиру та субпродуктів у фарші, і ті ж смакові добавки, і називає при цьому виріб: "Докторська домашня". На обгортці ковбаси при цьому великими літерами написано "Докторська", а домашня маленькими літерами. В результаті споживач не бачить різниці між "Докторською", виготовленою в суворій відповідності з якісною рецептурою, і "Докторською домашньою", виготовленою з меншою кількістю м'яса. Розрізняються такі ковбаси тільки за ціною. Слід зазначити, що великі виробники намагалися заборонити можливість виробляти м’ясо-ковбасну продукцію за ТУ на законодавчому рівні (декілька разів такі законопроекти реєструвалися у Верховній Раді), але безрезультатно.

В Україні до 1 січня 2017 року діяв мораторій на перевірки підприємств (з 1 січня діє спецрежим, який також суттєво обмежує можливості тих, хто перевіряє).

За даними Держслужби статистики, в Україні за січень-квітень 2017 року було вироблено 73,5 тис. т ковбасних виробів, що на 3,4% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року (71,1 тис. т). А за весь 2016 рік обсяг виробництва склав 233 тис. т, що на 0,9% менше, ніж у 2015 році. Зрозуміло, ці цифри ні про що не свідчать, оскільки в них враховано і якісну брендовану ковбасу, виготовлену за правильною рецептурою, і ковбасу, зроблену цехами за ТУ, – в Україні статистика ці види виробів рахує в одній категорії.

 

Ваш вибір 'Цікаво'.