150670

Ринок м’яса України – підсумки першого півріччя

  • Поголів’я ВРХ почало відновлюватись;
  • Свинарство швидко втрачає поголів’я;
  • Хвалити експортерів яловичини за успішну диверсифікацію поставок поки ще зарано;
  • Чекаємо на новий рекорд у експорті курятини;
  • Китай рятує українських свинарів як може;
  • Шоковані зростанням цін, українці скоротили споживання м’яса.

 
Виробництво


 

Виробництво яловичини у першому півріччі зросло, за попередніми оцінками, на 2% у порівнянні з відповідним періодом минулого року – зі 104 до 106 тис. тонн.

Зростання цін на молоко, а також безпосередньо на м’ясо повертають інтерес сільських жителів до ідеї утримання корів. Держстат вже декілька місяців показує, що поголів’я ВРХ в категорії господарств населення перевищує торішнє. В комерційному виробництві тенденції до зростання стад поки що не помітно, але не забуваймо, що поголів’я ВРХ в нашій країні більш ніж на 70% знаходиться саме в домогосподарствах. Отже, маємо тенденцію поступового відновлення поголів’я ВРХ, хоча в цілому воно ще менше ніж торік.

Зростання реалізації ВРХ на забій в цьому році також забезпечили господарства населення, тоді як в сільськогосподарських підприємствах – спад. Але як пояснити те, що поголів’я почало відновлюватись тільки кілька місяців тому, а реалізація худоби на забій вже випереджає показники минулого року?

Нажаль, оперативна статистика не дозволяє побачити поточний стан м’ясного бізнесу країни в деталях, але в більш докладній річній статистиці впадає в око збільшення в господарствах населення кількості телят віком до 1 року і бичків станом на 1 січня цього року у порівнянні з початком року минулого. Всі інші статевовікові категорії ВРХ зазнали скорочення. Отже, на фоні загального спаду поголів’я відбувалося нарощування потенціалу саме м’ясного напрямку вітчизняного молочно-м’ясного бізнесу (по факту, 95% поголів’я ВРХ в країні – молочні породи).

Нажаль, таке зростання не буде тривалим, оскільки традиційно в Україні телят тримають не довго. Таким чином, можна було б очікувати уповільнення виробництва яловичини далі, якби не ще один чинник – загроза заразного вузликового дерматиту ВРХ. Ми вже неодноразово вказували на ймовірність короткострокового збільшення реалізації худоби на забій при загрозах епізоотій – так званого «психологічного забою» – і цей фактор ще не «відпрацював» на нашому ринку. Напевно, на щастя. Сподіваємося, що і не відпрацює, але стежимо за ситуацією.

Виробництво свинини за півріччя зменшилося всього на 1% – з 344 до 341 тис. тонн. Ми очікували більшого спаду і збереження виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах на майбутнє, але доводиться констатувати, що активна реалізація свиней на забій відбувається одночасно зі стрімким скороченням поголів’я.

Так, станом на 1 липня 2017 року, поголів’я свиней в сільськогосподарських підприємствах було на 10% меншим ніж торік, а в цілому, разом з господарствами населення – на 8% меншим. Відставання від минулого року збільшується – ще 1 січня різниця була на рівні 4% у сільгосппідприємствах і 6% - в цілому. Тобто, саме підприємства забезпечують активну реалізацію на забій за рахунок зменшення поголів’я. Надії на швидке відновлення перекреслюються фактом меншого на 28% поголів’я свиноматок в сільгосппідприємствах станом на початок року.

Пояснити таке самогубство професійного свинарства не можна тільки «психологічним забоєм» через АЧС на тлі сприятливих поточних цін на м’ясо – схоже на втрату підприємців віри у цей бізнес. І це доволі дивно, оскільки виробникам складно жалітися на відсутність попиту на живець, ціни на який зросли з початку року в 1,5 рази! Сподіваємось, що дійсно професійні виробники, які дбають про біобезпеку і не панікують в умовах розповсюдження АЧС, дивляться в майбутнє з більшим оптимізмом і отримають заслужені ринкові бонуси в цій ситуації.

Виробництво курятини у першому півріччі, як і очікувалося, залишилося приблизно на рівні відповідного показника минулого року – 590 тис. тонн проти 587 тис. тонн. Незмінним було також виробництво субпродуктів і жиру – на рівні 76 тис. тонн і 31 тис. тонн відповідно. В результаті, маємо загальну кількість виробленого за півріччя м’яса – 1 млн. 164 тис. тонн; рік тому було стільки ж, в межах похибки.

Ми також очікуємо що загальне виробництво м’яса залишиться на рівні минулого року і у другому півріччі. Ймовірний спад по свинині буде компенсований зростанням виготовлення курятини.
 

Експорт



Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги

Експорт м’яса в цьому році, на відміну від виробництва, прогресує. Помітне зростання відзначається по всіх категоріях, а загальний обсяг в 1,5 рази перевищує торішній показник.

Яловичини вивезено вже 25 тис. тонн у перерахунку на забійну вагу –  проти 13 тис. тонн у першому півріччі минулого року. Тобто, маємо збільшення майже у 2 рази!

Але, якщо в 2016 році найбільшим пунктом призначення для української яловичини був Казахстан, то в цьому році 40% експорту йде в Білорусь. Цікаво, що Білорусь сама є експортером яловичини, причому експортує її в 5 разів більше ніж Україна. Зрозуміло, що стоїть за цими поставками, а якщо ні, то ось ще два факти: 1) майже 100% імпорту яловичини в Білорусь йде з України; 2) майже 100% експорту яловичини з Білорусі йде в Росію.

Отже, напевно, ще передчасно хвалити українських експортерів за успішне відкриття нових ринків замість втраченого російського, хоча нові напрямки все ж таки є – це В’єтнам, Ірак, Єгипет, куди вже стабільно йдуть десятки і сотні тонн на місяць. Загалом, за півріччя частка експорту яловичини у не-СНД країни склала 18%.

Подальший експорт яловичини в цьому році буде залежати від внутрішнього виробництва, а там можуть бути декілька сценаріїв. Але в останні роки у другій половині року вдавалося експортувати більші обсяги ніж у першій.

Експорт свинини, як і очікувалося, збільшився, причому більше ніж в 2 рази! Однак, така пафосна декларація успіхів – не більше, ніж математичний трюк, оскільки мова йде про незначні обсяги – всього 3,8 тис. тонн за півріччя. У недалекому 2015 році у першому півріччі було експортовано 29 тис. тонн (у еквіваленті забійної ваги), хоча майже все тоді йшло в Росію. Зараз близько 75% експорту йде до Грузії, ще 15% – до країн СНД.

Серед нових напрямків можна виділити Гонконг. Також українська статистика показала в цьому році поставку кількома партіями 40 тонн свинини у мусульманську Туреччину, хоча у турецькій статистиці цього імпорту не зареєстровано. Отже, відкриття нових ринків йде, нажаль, дуже повільно.

Проте, радують експортними досягненнями наші птахівники. Україна закріпилася на п’ятому місці серед світових експортерів м’яса птиці в 2016 році, а точніше – на четвертому, якщо вилучити Гонконг, який є перевалочною базою.

Експорт продовжує прогресувати, незважаючи на тимчасові труднощі з пташиним грипом і посилення конкуренції на світовому ринку. За перше півріччя 2017 року вивезено вже 149 тис. тонн м’яса птиці – на 39% більше ніж за відповідний період минулого року. Географія – найрізноманітніша. Серед лідерів-покупців – Єгипет, ЄС, Азербайджан.

Квота на безмитний імпорт курятини з України в ЄС (цього року вона становить 16,8 тис. тонн) розподіляється Європейською Комісією через ліцензії по кварталах, і зазвичай дуже швидко вибирається. Поза квотою сплачується мито у розмірі від 180 євро на тонну, а по найбільш поширених позиціях – 1024 євро за тонну, що вже доволі суттєво.

Сподіваємось на продовження активного експорту курятини у другому півріччі цього року і чекаємо на новий річний рекорд. Такими темпами попередній рекорд, встановлений в минулому році, може бути перекритий вже у вересні-жовтні. 

Імпорт


 
Примітка: Дані по яловичині і свинині не співпадають з торгівельною статистикою оскільки переведені у еквівалент забійної ваги
 

Імпорт також йде доволі активно і випереджає за загальними темпами показники двох попередніх років. Україна була нетто-імпортером м’яса до 2014 року, але різке падіння курсу гривні на деякий час тоді прибрало іноземну конкуренцію з внутрішнього ринку. Однак, український споживач поступово звикає до нових реалій і ціни на м’ясо на внутрішньому ринку йдуть вгору, відкриваючи дорогу імпорту.

Це, однак, менше за все стосується яловичини, яка залишається малодоступним делікатесом для більшості українців, навіть якщо вона місцевого виробництва. Про імпорт не варто і говорити. В цьому році було завезено всього декілька сотень тонн яловичини, переважно з Литви.

Не набагато більшими є, поки що, обсяги імпорту свинини, але тут інша ситуація. Свинина – більш ходовий продукт, а потенціал його внутрішнього виробництва різко падає через скорочення поголів’я. За таких умов ціни в країні очікувано зростають.

Згідно з моніторингом Держстату, середні роздрібні ціни на свинину зросли з початку року на 35%, тоді як курятини – на 11% і навіть яловичини – на 21%. Курс долара США до гривні в цьому році знизився на 1%, отже у доларах ціна зросла ще більше – на 36%.

Світові і європейські ціни теж зростали під впливом активного попиту з боку Китаю та інших країн Східної Азії і це рятувало українських виробників від імпорту свинини, але з квітня ціни в Європі збільшувались вже помітно повільніше, і в кінці червня був зареєстрований їх невеличкий відкат. Загалом, з початку року свинина в ЄС подорожчала у середньому на 20%. Індекс продовольчих цін ФАО на свинину за той же період піднявся на 14%. Таким чином, українські і світові ціни продовжують зближуватись, а значить, загроза імпорту не тільки не минає, але стає все більш реальною.

Імпорт м’яса птиці в цьому році, який склав станом на кінець червня 48 тис. тонн, перевищив показник першого півріччя минулого року на 44%. Дві третини цього обсягу – це поставки замороженої курятини механічного обвалювання з Польщі. Ціна такого імпорту складає менше 40 центів за кг, або 11,50 грн. вже з ПДВ. Квота на безмитний імпорт в Україну м’яса птиці становить цього року 8 400 тонн, але вона вже повністю вибрана. Це, однак, не зупиняє потік імпорту, оскільки при такій ціні можна сплачувати і мито у розмірі 10% (джерело). Очевидно, що такий імпорт буде продовжуватись, більше того – ми очікуємо його збільшення у другому півріччі.
 
Споживання


 

Загальне споживання м’яса у першому півріччі зменшилось, згідно балансу, на 2% – як реакція на стрімке підвищення цін. Найбільше – на 16% – зменшилося споживання яловичини, на 3% менше спожито свинини, тоді як споживання м’яса птиці зросло на 4%. Ще наприкінці минулого року ми припускали, що у зв’язку з підняттям мінімальної зарплатні в цьому році відбудеться перерозподіл доходів, який, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на дешеве м’ясо. Ми бачимо, що це відбувається: частка курятини у споживанні зростає.

Далі, по мірі того як споживачі будуть звикати до нових цінників, загальний обсяг споживання може збільшитись і вийти на рівень минулого року. У розрахунку на душу населення, яке зменшується, це буде означати навіть невеличке збільшення споживання.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Насіннєвий локомотив українського агробізнесу

Поради експерта
Агрономічні дослідження, які здійснюються виробниками гібридів, залежать від географічного розташування виробництва та збуту певних культур. На них слід орієнтуватися при виборі територій вирощування. Якщо говорити про кукурудзу - то це Айова та Іллінойс - кукурудзяний пояс Сполучених Штатів. В Західній Канаді продається більше ріпаку, тому агрогомічні досліди стосуються цього продукту - все залежить від попиту. Орієнтуючись на споживача, компанії-виробники досліджують всі необхідні території. Компанія DuPont Pioneer має дослідницькі центри скрізь, де вирощується продукти компанії.
Основна порада для фермерів і великих підприємств, які займаються кукурудзою: дивитися на процес комплексно: все починається з того, який гібрид ви хочете вирощувати на якій конкретній території; яка система боротьби з бур'янами і шкідниками. Важливо робити наголос на кореневій системі, адже якісний догляд за кореневою системою - основа агрономічного успіху. Всі поживчі речовини, окрім сонячної енергії і вуглекислого газу, майбутній продукт отримує через кореневу систему.

Зміни клімату
Основним шляхом пристосування до зміни клімату є виведення гібридів і тестування їх саме на тих територіях, де відбувається зміна цього клімату - вирощуються гібриди, пристосовані до таких змін. Глобальне потепління для вирощування кукурудзи має позитивний вплив завдяки збільшенню територій для засіву, і відповідно, збільшення об'ємів урожайності.

Що заважає
Серед основних складнощів у вирощуванні кукурудзи експерти одностайно вказують на ущільнення ґрунту. Це проблема не тільки вітчизняних виробників, а й іноземних, зокрема і лідерів цієї галузі - Сполучених Штатів. Наразі зменшуються об'єми традиційної обробки ґрунтів і вводиться мінімальна, поверхнева або взагалі нульова обробка. Але цей підхід також має свої недоліки: він реалізується здебільшого навесні, і, незважаючи на неглибокі оранки, ґрунт вологий - і ущільний шар утворюється на глибині 5-10 см. А якщо навіть уникнути ущільнення навесні, то за великих обсягів осадків восени під час збору врожаю ущільнення виникає знову.

Світова картина
В кожній країні фермерство прогресує в певному напрямку: наприклад, у Бразилії фермери найкраще здійснюють нульову обробку ґрунту. Це зумовлено відносно вузьким шаром родючого ґрунту. В Аргентині фокусуються на ефективному використанні запасів вологи, здійснюючи мінімальну обробку. У Південній Африці також невелика кількість вологи, і виробникам доводиться збільшувати проміжок у міжрядді. Якщо у нас він становить близько 70-ти см, то у Південній Африці цей проміжок становить 2 метри, відповідно, суттєво зменшується густота.

Ситуація в Україні
Що стосується вітчизняних виробників, вони дуже активно переймають досвід іноземних колег в царині точного землеробства, залучаючи gps у широкозахватній техніці та інші досягнення ІT індустрії. Підбиваючи підсумки, Сенді Ендікотт, яка упродовж останніх 3 років подорожує Україною, вказує на очевидний прогрес на терені агротехнологій. Розрив із американськими колегами малопомітний, через те, що американські спеціалісти досліджують технології десятиліттями, а українські виробники мають можливість одразу застосовувати перевірений світовий досвід. А головне, мають наснагу і бажання розвивати агрономічний сектор країни.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що спричинило «стрибок» на 28% ринку солодких вод ?

У 2016 році на ринку солодких вод було відзначено зростання виробництва, що склало 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28%. Про це в коментарі заявили аналітики компанії Pro-Consulting.

«Ринок України характеризується великою пропозицією і вибором як брендів-виробників солодких вод, так і смаків напоїв. У сегменті відзначається досить високий рівень конкуренції, що позитивно впливає на його розвиток в цілому. У той же час варто відзначити, що солодкі напої не є продуктом першої необхідності для українських споживачів. Особливо - на тлі економічної кризи Попит на солодкі води в країні залежить від впливу цілого ряду факторів, до яких відноситься, в першу чергу, падіння купівельної спроможності в зв'язку з різким підвищенням цін на продукти харчування, що призвело до зменшення споживання солодкої води. Також потрібно враховувати сезонність попиту. Влітку продажу товарів в досліджуваному сегменті збільшуються завдяки спекотній погоді. Є також фактор популяризації здорового способу життя.

Мода на здорове харчування сприяє відмові споживачів від солодких і газованих напоїв. Велика пропозиція соків, мінеральної води та інших безалкогольних напоїв скорочує споживання солодких вод. Також потрібно брати до уваги появу мобільних кав'ярень зі свіжоприготовленими солодкими напоями, які успішно конкурують з бутильованої водою. У той же час проведення маркетингових акцій і розіграшів, спрямованих на популяризацію солодкої води як невід'ємного елементу образу і стилю життя, сприяють підвищенню рівня продажів. Також свою роль відіграє збільшення кількості масових заходів (фестивалі, ярмарки, концерти), споживання солодких напоїв під час яких значно зростає », - відзначили в компанії.

Як розповіли аналітики, на ринку солодких вод України переважає продукція національного виробника, частка імпорту становить всього 2%.

«Компанії, що займаються виробництвом цих товарів, орієнтуються на переваги внутрішніх споживачів. Випуск солодкої води в 2012-2017 роках відбувається, виходячи із загальних тенденцій промислового виробництва. Причиною деякого зниження обсягів виробництва солодких вод в 2013-2015 роках стала девальвація національної валюти. Крім того, були втрачені виробничі потужності на території Криму і частини Донбасу. У 2016 році на ринку було відзначено зростання виробництва, що склав 8%. Дана тенденція збереглася і в I кварталі 2017 роки (стрибок досяг майже 28%). Показник експорту також збільшився на 28% », - резюмували експерти.

За матеріалами ГолосUA

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Понаїхали і працюють

Сучасну українську економічну ситуацію в сільському господарстві складно назвати легкою і привабливою для бізнесменів-початківців. Чи можливо в нашій країні організувати високорентабельне виробництво, якщо доводиться все починати з нуля в новому місці? Особливо, коли бізнесмени - переселенці, вимушені виїхати з рідного дому через війну. На наші питання дав відповідь Іван Куличенко, директор фермерського господарства "Грінфілд”.

AgroReview: Чи складно починати все наново в іншому місті?

Живучи в Донецьку, наша діяльність не була пов'язана з сільським господарством. Чому я обрав сільське господарство замість індустрії або чого-небудь іншого? Бо у мене, відповідно до моїх зацікавленостей і планів на життя, повинна бути робота, яка дасть мені достатній обсяг доходів з одного боку, і не буде віднімати весь вільний час з іншого. Вузькотоварне і вузькоспеціалізоване сільське господарство, яке сконцентровано на 1-2 культурах, здатне дати серйозний дохід поруч із, як мінімум, півроком вільного часу.
 
AgroReview: Скільки часу потрібно витратити фермеру-початківцю для оформлення необхідних документів?

Ми оформлювали документи на землю як ОСГ (Особисте селянське господарство) упродовж року. Але як показує практика наших колег, це могло зайняти 3 роки і не дати ніякого результату, цей шлях не такий простий, а досить тернистий. Потрібно не здаватися, наполягати на своєму і не боятися бюрократичних складнощів, із якими доведеться зіткнутися в будь-якому випадку.
 
AgroReview: Що вплинуло на вибір географічного розташування для організації фермерського господарства і продукту вирощування?

Оскільки ми переселенці з Донбасу, і на даний момент проживаємо в Києві, знову далеко переїжджати не хотілося, ми обрали Правобережну Україну, хоча Полтавщину ми теж розглядали. Я проаналізував декілька карт: ґрунтову, кліматичну і також карту сумарного забруднення навколишнього середовища. Зіставивши інформацію, отриману з цих карт, я вибрав район, в якому мені б хотілося займатися своїм господарством - відносно чистий, з досить родючими землями і необхідною кількістю опадів - Андрушівський район Житомирської області. У планах на майбутнє - розширення площі нашого фермерського господарства. Багато сільських мешканців здають свою землю, зайняту кукурудзою і ячменем, в оренду. Ці культури дають мізерну віддачу з гектара, а такі культури як часник здатні давати в 10 разів більшу віддачу, тому вони цікаві для розвитку господарства. У перспективі ми розглядаємо варіанти оренди землі у селян і готові запропонувати їм більш вигідні умови оренди, ніж вони отримують зараз. Фермери, які вирощують зернові, не зможуть з нами змагатися в цьому відношенні.
 
Часник не входить в топ-10 українського експорту, хоча може і повинен входити, як і будь-які інші культури, які потенційно здатні дати більшу віддачу з площ, відведених на їхнє вирощування. Але тут фермери стикаються з певними проблемами, які легко проілюструвати на власному досвіді. Наше новостворене господарство вже в перший рік своєї роботи стало використовувати систему крапельного поливу. У селі, де знаходиться наше господарство, місцеві жителі дивляться на нас як на інопланетян: там в принципі не використовуються ніякі системи поливу, навіть найпримітивніші. Це свідчить про вкрай низький рівень фермерської культури і рівень загальної освіти, про відсутність грошей на всі ці системи. У населеному пункті в принципі відсутній інтернет - люди темні і забиті. Звичайно, із загальної маси виділяються 3-4 фермери, які тримають це село на плаву, обробляють свою землю і землю односельців. Але ці люди вважають доцільнішим вирощувати зернові та сою, тому що це не вимагає особливих навичок, знань, вивчення чогось нового і застосування нових технологій.


 
AgroReview: Наскільки внутрішній ринок заповнений часником і які перспективи експорту цього продукту в Європу?
Україна виробляє близько 10-15% часнику, який споживає. З цього обсягу приблизно 80-85% вирощується в приватних домогосподарствах. Разом із відносно великими, дрібними і середніми спеціалізованими підприємствами, що займаються часником, вирощується мізерна кількість - не більше 2-3% від загального споживання. Говорити про конкуренцію тут не доводиться, тому що тема виробництва часнику, як і багато інших тем агропромислового сектора, знаходиться в повному запустінні. Крім того, значна частина виробленого в Україні часнику, йде на експорт до Європи, паралельно з чим в Україну імпортується більш дешевий і набагато менш якісний китайський часник. Для того, щоб часник краще ріс, китайські аграрії використовують велику кількість гербіцидів, і в кінцевому рахунку такий продукт позбавляється будь-якої користі, і стає шкідливим. Українські фермери також використовують гербіциди, але в більш розумних кількостях.
 
AgroReview: Що заважає українським фермерам вирощувати стільки часнику, скільки необхідно вітчизняному споживачеві?
Вхід в будь-який бізнес містить певні бар'єри. Часниковий бізнес не є винятком. Це пов'язано, по-перше, з тим, що досить велика кількість коштів іде в посадковий матеріал (він дорогий). Потім, якщо розкладати всю структуру вартості, посадка часнику вимагає використання спеціалізованої техніки, якої мало, потрібен досвід вирощування цієї культури саме в промислових масштабах, потрібні технології і, відповідно, значні фінансові вливання. Це все буде, воно знаходиться в стадії активного розвитку, але поки знаходиться на тому етапі, що Україна виробляє буквально мізерну кількість часнику. І та квота в ЄС, яка нам виділена, взагалі практично не заповнена. У минулому році вона становила близько 600-700 тонн і Україна не змогла надати достатню кількість продукту. Поряд із цим, квота Європи для Китаю становила всього 45 тонн часнику, і Китай її значно перевищив.
 
AgroReview: Чи існують дотації від держави для фермерських господарств?
Про державні дотації я не чув. Формально в Законі "Про фермерське господарство" прописана для новостворених господарств прокладка комунікацій: електрики, газу, доріг. Але це все працює вкрай слабо у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті. Є програми з часткової компенсації нової придбаної техніки, але робота цієї допомоги налагоджена таким чином, що переважній більшості фермерів вона не доступні, а левову частку фінансових вливань отримують окремі структури. Це пов'язано з грошима, хабарами, незрозумілими процедурами - загалом, не так все просто, як виглядає на папері.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Часу в обмаль, поспішай! Чому тваринникам потрібно впроваджувати НАССР

Виробники продукції тваринництва мають 1,5 року на адаптацію до міжнародної системи управління безпечністю продуктів харчування. Про це повідомила заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова, пише AgroPolit.com.

Заступник міністра підкреслила, що перехід на цю систему підніме якість української продукції та спростить вихід виробників на міжнародні ринки.

«Щодо безпечності харчових продуктів, то вже прийнято закон №1602, який декларує, що всі оператори харчового ринку мають запровадити систему HACCP (система управління безпечністю продуктів) у три етапи. Останній "дедлайн" ― до 1 січня 2019 року. Запровадити його мають навіть невеликі виробники продукції тваринництва. Мінагрополітики організовує безкоштовні семінари у всіх регіонах, якщо є необхідність, звертайтеся, будь ласка», ― додала Ковальова.

Вона також уточнила, що наразі експорт саме тваринницької продукції ще незначний.

Так, за 4 місяці 2017 року на зовнішні ринки поставлено агропродукції на суму $6,03 млрд (на 32% більше, ніж за аналогічний період 2016 року). Однак ці рекорди ― заслуга переважно рослинників. Так, вони продали на зовнішні ринки зернових на $3 млрд, що на $2,4 млрд більше, ніж у січні–квітні минулого року. А от продуктів тваринного походження у 10 разів менше ― лише на $304,4 млн. Втім, це все одно більше, ніж за аналогічний період минулого року (154,1%).

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Топ-10 трендів в АПК, які скоро прийдуть в Україну

Теґи: 

Звичні комбайни та сівалки модифікуються до невпізнання, кількість працівників на 1 га сільгоспугідь скорочується в рази.


Зниження цін на продукцію АПК на тлі рекордних врожаїв по ідеї повинно стимулювати аграріїв до переробки і створення товарів з високою доданою вартістю. Однак українські компанії поки не поспішають наслідувати приклад зарубіжних колег.

Яким буде сільське господарство в найближчому майбутньому? Яких змін чекати і до чого варто готуватися українським фермерам? LIGA.net побувала на Міжнародній зерновій конференції в Лондоні (IGC 2017) і вивела топ-10 трендів в АПК, про які говорили її учасники. Частина з них вже досягли нашої країни, інші ось-ось доберуться.

Омолодження фермерства та фокус на невеликі ферми

Незабаром відбудеться омолодження підприємців, які займаються сільським господарством. Середній вік фермера в США - 57 років, а 30% з них - старше 65 років. У Європі цей показник приблизно такий же. Середньосвітовий показник - 55 років.

У агросектор активно приходять підприємці-фермери 30-35 років - з'являються невеликі фермерські господарства, які за рахунок новітніх технологій роблять агробізнес успішнішим.

У той же час тренд на відхід від великих холдингів в світі буде проявлятися все яскравіше. Типова ферма в Європі з земельним банком 2000 гектарів може коштувати близько $ 10 млн, включаючи вартість землі.

В Україні поки цей принцип не працює - холдинги нарощують земельні банки, а фермерські господарства зберігають розміри своїх земель.

Ставка на технологічність

Фермери в світі все частіше використовують наукові розробки, щоб стати більш конкурентними і незалежними. Нові продукти, засновані на аерофотознімках, датчиках, грунтових картах і мільйонах метеорологічних даних, вже стали невід'ємною частиною "розумної ферми". Володіння технологіями стає конкурентною перевагою.

В Україні до технологій сьогодні особливе ставлення. Майже всі великі агрохолдинги вже давно практикують точне землеробство. Однак більш широке поняття - smart farming  тільки входить в будні українських аграріїв. За словами засновника компанії SmartFarming Артема Бєлєнкова, тільки 3-5% українських агрокомпаній готові до впровадження новітніх технологій. Більшість лише використовують вдалі приклади конкурентів. Ноу-хау активно впроваджують "Кернел", "Миронівський хлібопродукт", "Сварог Вест Груп", "Індустріальна молочна компанія", "Астарта" та ін. Для дрібних фермерів нові технології часто залишаються недоступними.

Розвиток біотехнологій

Суперечки навколо ГМО не вщухають вже багато років. Якщо в США є система реєстрації модифікованих рослин, то в Україні поки офіційно немає заборони на ГМО.

Тим часом світові розробники технологій генної інженерії вже прийшли в сільське господарство.

Замість спірних генно-модифікованих культур впроваджуються і альтернативні методи. Такі технології доступні і в українських дослідницьких центрах глобальних компаній. Зокрема, Dupont Pioneer розробила методику редагування генома Crispr-Cas, а модифіковані гібриди вже ростуть по всьому світу.

Вузька спеціалізація

Агробізнес стає все більш спеціалізованим. У 1982 році 35% всіх американських ферм виробляли кукурудзу, але в 2007 році її вирощували тільки 22% ферм. Сьогодні фермери диверсифицируются за родом діяльності: одні компанії спеціалізуються на виробництві органічних культур і продуктів без ГМО, інші - на виробництві соєвих бобів і кукурудзи з високим вмістом крохмалю.

Цей тренд прийшов в Україну кілька років тому. Аграрії зрозуміли, що нішеві напрямки - соя, рапс - більш вигідні, ніж вал традиційних зернових. Однак з часом вони перейшли в групу основних культур. Сьогодні сою та ріпак вирощує кожне друге господарство. Фермери шукають нові, більш прибуткові нішеві культури. Наприклад, розвивається вирощування льону та гороху.

Нестача ресурсів і кліматичні зміни

Фермери повинні бути готові до того, що природні ресурси можуть вичерпатися або втратити свої родючі властивості. Наприклад, в Америці з 1961 року за рахунок зрошення вдалося домогтися приросту виробництва продовольства більш ніж на 40%.

Але підземні джерела виснажуються. Американські вчені турбуються, що водоносний горизонт Огаллала, який забезпечує 30% підземних вод зрошення в США, з часом втрачає свої запаси. Зміна клімату також створює проблеми. Вчені вважають, що підвищення температури на кожні 1,8 ° F знижує врожайність на 10%.

Дефіцит води в силу потепління відчувають і українські аграрії. На полях все частіше з'являються зрошувальні системи, створюються штучні водозабори.

Зміна товарної кон'юнктури

Сьогодні ресурсні ринки настільки волатильні, що про стабільні ціни не доводиться говорити. Наприклад, коливання цін на нафту впливають на сільськогосподарські ринки.

Прогноз врожаю кукурудзи в майбутньому менш оптимістичний, ніж в останні роки, оскільки ціни на кукурудзу і біопаливо багато в чому залежать від цін на нафту. Хоча попит на сою залишиться високим.

Українські фермери, як і їхні закордонні колеги, звикли до того, що ціни на зернові в останні три роки досить волатильні. Вони остерігаються прогнозів, але при цьому збільшують врожаї і збувають левову частку продукції у вигляді сировини.

Зміна м'ясних вподобань

Споживання м'яса в світі зростає. До 2022 року споживання м'яса і птиці в Китаї, згідно з прогнозами, виросте на 15,2%. Є й інший тренд: переваги жителів планети змінюються в сторону дієтичного і більш дешевого курячого м'яса.

Ця хвиля вже добралася до України - курятина стає самим високомаржинальним видом м'ясної продукції в країні.

Публічний контроль за захворюваннями тварин

Гуманні методи в системі забезпечення безпеки тваринництва стають основним трендом. Великі харчові компанії і мережі супермаркетів поступово відмовляються від використання небезпечної тари, все більш жорстким стає законодавство в сфері АПК.

В Україні прийнята частину законів про харчову безпеку. У них є норми про сертифікацію, походження товарів, вимоги до результатів лабораторних досліджень та ін.

Здоровий спосіб життя і тренд на екологію

Фермери все частіше відмовляються від добрив і пестицидів. Органічні товари вважаються безпечними для здоров'я, а постулати екологічних організацій все глибше проникають у свідомість людей.

Попит на органіку в Україні зростає вже кілька років. Більш того, підтримка виробництва натуральних продуктів без використання хімічних речовин і добрив задекларована на рівні Міністерства аграрної політики і продовольства.

Державна аграрна і економічна політика

Фермери повинні бути готові до макроекономічних змін. Епоха криз триває вже понад 10 років, і немає ніяких підстав очікувати, що незабаром вона закінчиться.

Аналітики радять пильно стежити за тим, як розвиваються найбільші світові економіки, не забуваючи і про власну.

В Україні фермерам все ще надають підтримку - дотації з державного бюджету виділяються пропорційно обсягам виробленої продукції. Однак дотуються не всі галузі. Рано чи пізно агробізнесу доведеться виживати за свій рахунок.

Марія Бровинська

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview