Селище на Закарпатті в рік виробляє 200 тонн паприки

У Великій Добрині кожна друга сім’я вирощує перець. Це – папрична столиця України. В рік селище виробляє 200 тонн перцю. І продає по всій Україні та у сусідню Угорщину, пише shotam.info.

Один кілограм червоного золота коштує 180 гривень. Започаткували навіть власну торгову марку. З Великої Добрині перестали виїжджати на заробітки.

“Бо коли з’являється перспектива кращого життя, люди не хочуть їхати”, – пояснює підприємець Йозеф Раті.

І власним коштом тут ремонтують дороги та будують мости.

“Ми все власноруч будували, цілими сім’ями виходили”, – говорить сільський голова Іван Попка.

Тут п’ятизіркові будинки для літніх людей та лікарні. Та величезна сонячна електростанція на Закарпатті. А добринці навіть встановили пам’ятник бабусі із паприкою.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Азербайджанець відкрив успішну овечу ферму на Київщині

Алім Алескеров живе в Україні вже 7 років. У нього дружина-українка і двоє дітей. Про свій переїзд не шкодує, хоч і не все спочатку складалося добре. пише uatv.ua.

“Я чув, що в Україні є хороші можливості для розвитку тваринницького бізнесу, багато землі… Складно було, коли я приїхав сюди, бо мову не дуже добре знав. Українську мову розумію, а говорити мені складно, в школі вивчав російську. Взагалі всяке бувало. Грошей навіть на проїзд у свій час не було, але я не здався. Просто далі працював”, – згадує фермер.

Спочатку Алім разом із дружиною відкрили перукарський салон, але бізнес не пішов, та й мрія стати фермером все ще жила у серці кавказця.

“Ми вирішили зайнятися коровами. Все почалося з 10 тварин. Але на молоці заробити не виходило, та й самих корів потрібно було відразу багато купувати, а це гроші. Загалом, справа не ладилася. А овець багато закуповувати не потрібно, бо ж вони швидко розмножуються, романовська порода дає потомство по 3-4 ягнят за окіт. Зрештою ми продали корів і купили овець. Почали з 50 штук. За рік їх стало близько 200”, – розповідає Алім Алескеров.

Фермер тримає баранів вже 4 роки, зараз їх 1200 голів. “Взимку стадо стоїть у приміщенні, вранці, як правило, заносимо солому, після чого випускаємо їх на вулицю, після годування гуляють годину-дві, потім насипаємо зерно. Даємо ячмінь, овес – усе натуральне. Годуємо тричі на день: два рази зерном і один раз сіном, люцерною”, – зазначив господар.

Алім тісно співпрацює зі східними країнами і регулярно постачає баранів у рідний Азербайджан і Туреччину.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українське село отримало перший прибуток від інвестиції в криптовалюти

Перші прибутки від інвестиції у віртуальні гроші нині рахують у селі Єлизаветівка, на Дніпропетровщині, пише ТСН.

Навесні зі згоди громади сільський голова закупив криптовалюту і поклав її на рахунки селян. Що таке біткоїни, кардани та ефіріуми відтепер у Єлизаветівці знає кожен пенсіонер. Бо під новорічну ялинку селяни отримали реальні українські гроші, які вдалося заробити на криптовалюті.

Своїх поросят пані Любов тепер називає криптиками. Згадує, що навесні, коли електронні кошти стали головною темою для обговорень на городах та в хлівах, розпитала дітей. Разом розбиралися, що ж воно таке.

У травні минулого року експеримент із віртуальними грошима запровадив сільський голова Єлизаветівки, аби заробити для громади. Вклав своїх 13 тисяч гривень, відстежував курси на міжнародній криптобіржі. За місяць свої гроші потроїв. Забрав свою частку, а зароблене розділив між селянами. Ті довірили йому використовувати для фінансових операцій гроші громади.

За півроку на рахунки накапало близько 200 тисяч гривень. Відсотки роздали людям. Кожен отримав на руки по 100 грн.

Чи не головним консультантом у селі став Богдан. Хлопець стежить за курсами криптовалют на біржі, а відтак – намагається пояснити тонкощі людям старшого покоління. Розповідає, що односельці навіть нове слово довго запам’ятовували, але згодом почали навіть самостійно рахувати прибутки від придбаної криптовалюти.

Федір Нікіфорович порівнює ринок віртуальних грошей із акціями на нерухомість чи зернові. Впевнений, хоч цього року і видали лише по 100 грн, але далі буде більше.

«Криптовалюта – це добре. Наші внуки грають. Живі кошти», - каже  мешканець с. Єлизаветівка.

Цьогоріч отримані гроші селяни витратили хто куди. Хтось вклав у бюджет на святковий стіл, хтось – переказав на ремонт місцевої дороги, яку люди приводять до ладу власним коштом.

Майже єдиний, хто в селі ставиться до віртуальних грошей скептично - це тракторист та депутат Вадим.

«Трактор - ось це справжня криптовалюта! Ось це куплено за гроші сільської ради. Чекали 3 роки. Ось це справжня криптовалюта, ось це життя села», - каже тракторист.

У сільраді ж експеримент із криптовалютою закінчувати не збираються і вже під кінець 2019 року планують заробити і видати людям аж по 2 тисячі гривень.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні виникла мода на розведення волохатих "бараноподібних" свиней

В Україні набувають популярності угорські мангалиці. У цієї породи свиней червоне м’ясо та кремове сало, а ще з них можна робити традиційний іспанський хамон, ідеться в сюжеті ТСН.

Фермер Євгеній Андрієнко показує Льолика – цей веприк одразу привертає увагу своєю кудлатістю. "Якщо проїздити і побачити, як випасається стадо мангалиць, то люди, котрі не знають, що це свині, можуть переплутати їх із баранами", - каже власник. Шерсть свині ніде не використовують, тож чоловік жартує, що можна було б виготовляти лікувальні пояси. Але найцінніше в цієї свині – сало. "Найкращий свинячий пояс – це сало. Мангалиця сама по собі – це сальна свиня. Воно значно відрізняється від сала звичайних промислових свиней. У ньому унікальна кремовість", - пояснив фермер.

Зі свиней цієї породи роблять хамон, який дуже подібний до іспанського, адже мангалиця та іберіка – це споріднені види. Поросята таких порід коштують дорожче, а "породіллю" фермер поїв пивом. "Коли народжують перший раз, не можуть зрозуміти, що відбувається. І в мить пологів вона може бути агресивною до своїх поросят. Ми дали їй темного пива, вона трохи випила, заспокоїлася", - розповів фермер.

У те, що українці можуть перестати купувати свиней та споживати їхнє м'ясо цього року, він не вірить, а для забобонних селян радить заводити парнокопитних тварин уже зараз, ростити 12 місяців і дочекатися, коли рік Свині мине.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У селі на Дніпропетровщині налагодили виробництво одного із найдорожчих делікатесів

Кав'яр червоний, чорний, а тепер іще й равликовий! Один із найдорожчих делікатесів у світі виготовляють у маленькому селі на Дніпропетровщині. «Перлини Афродіти» - так поетично називають яйця середземноморського равлика, йдеться в ТСН.

Вартість такої кашки за сто грамів стартує від ста п'ятдесяти доларів. І майже все, виготовлене в Україні, розкуповують гурмани з Європи та США.

Від сіро-перлистої та сніжно-білої – равликовий кав'яр підкорює гурманів та б’є цінові рекорди. Маленька тридцятиграмова баночка коштує тисячу двісті гривень. За кордоном – іще дорожче! Щонайменше вдвічі.

У теплій та вологій кімнаті в сільській хаті повзуть виробники делікатесу. Тут їх понад три тисячі. Неспішно гуляють по балках свого будиночка.

«Їх дуже багато. Ми не розрізняємо де хто, гарні такі, живі тваринки. Мовчать», - розповідає їхня доглядальниця.

Вона була кухарем у сільському кафе. Та вже рік пильнує равликове царство. Пані Наталя до малих вихованців і їхніх забаганок уже звикла.

Подорож равлика до горщика зі спеціальним ґрунтом – ось чого найбільше пильнує пані Наталя. Це означає, що буде нова порція ікри.

«Коли їй треба відкласти ікру, сама залазить. І сама вилазить. Це може бути дві - три години, може добу бути», - розповідає дівчина.

У глибині горщика обережно шукає скарб. Равлик відкладає ікру в малих дозах – звичайна ложка.

«Тут майже сто ікринок. Чотири грами. Смакує. Добра, смачна ікра», - каже дівчина.

Від ста п’ятдесяти доларів за сто грамів – делікатес недешевий через надто кропіткий видобуток. 99 відсотків українського кав'яру купують люксові ресторани та крамниці Європи і США.

«Від риб’ячої ікри, ікра равлика відрізняється через равликовий білок – муцин. Ікра багата колагеном. Прикраса різних страв – салатів, супів. В Україні її споживають традиційно на бутерброді – вона дуже смачна з чорним хлібом і маслом», - розповідає заступник голови асоціації «Равлик України» Дмитро Недвига.

Доба від горщика до засолювання равликову кашку виготовляють без консервантів. Вона зберігається лише два місяці.

Дощове літо, осінній гриб та морська перлина – так експертам смакує один з найдорожчих кав’ярів світу.

Щоб ікри відклали якомога більше, равликів хіба задобрюють місцевими ласощами. Ніякі пристрасті через пошук пари їх не турбують. Бо равлик – гермафродит.

«Все люблять їсти. Особенно вітаміни. Це спеціальний комбікорм для равликів і гарбуз», - розповідає Наталя.

Морква, трава чи навіть полуниця навесні – їх годують раз на день і з обов’язковими вправами для апетиту.

«Вони вилазять усі в годівницю. Равлик повинен їсти на висоті, у них така природа. Равлик повинен лізти», - додає дівчина.

Ікра не до столу піде лише в лютому. Тоді всі равликові яйця обережно перенесуть до інкубатора. Щоб уже в березні з’явилися крихітні малята – для нового равликового царства в українському селі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер вирощує фазанів і випускає в дику природу

Юрій Співак із Білоцерківського району Київської області почав розводити фазанів для полювання, щоб не їздити з друзями далеко, а прямо у себе в області займатися улюбленим хобі. У процесі вирощування цієї птиці Юрій виявив безліч особливостей, пише uatv.ua.

Чоловік зізнається, що з дитинства доглядав за птахами, адже виріс у приватному секторі, але розводити фазанів став уже в дорослому віці.

“Став мисливцем, їздив на полювання, любив полювання на фазана. А полювання – це Крим, Херсон або Одеса, дуже далеко їздити постійно. Друзі не завжди можуть зібратися, поїхати не завжди виходить. Ось я й вирішив розвести фазана тут, у себе. І випускати його на природу, щоб такі ж, як я, могли частіше та продуктивніше полювати на птахів”, – розповідає він.

Завдяки унікальним земельним ресурсам і хорошому клімату, в підприємців України є всі необхідні умови для вирощування й розведення фазанів, оскільки конкуренція поки практично відсутня.

Цю птицю в основному вирощують для полювання. Як вважає Юрій, це пов’язано з тим, що мало хто знає, як правильно її готувати.

“Абсолютно будь-яку страву можна з нього (фазана) приготувати. У нас немає кухарів, які готують дичину, тож це найперша проблема. Я дуже багато пропонував на пробу ресторанам безкоштовно. Вони куштували – і на цьому все закінчувалося. Раніше на фазана не полювали прості смертні, лише бояри, еліта суспільства. З давніх-давен це вважалося царським полюванням”, – зазначає Співак.
Юрій вважає фазана одним із найкрасивіших птахів.

“А для мисливця це взагалі кайф, кайф і ще раз кайф! Хто був на полюванні на фазана, той знає, що фазан піднімається практично з-під ніг. І видає такий крик, що багато мисливців рушниці гублять. Настільки це сильний шурхіт і крик… Навіть собаки деякі, й то тікають”, – ділиться власним досвідом мисливець.

Зараз у фермера близько тисячі птахів. Юрій вирощує кілька порід – румунський або смарагдовий, звичайний мисливський і французький пісочний або жовтий фазан. Співак стверджує, що фазан не особливо не відрізняється вирощуванням від курки, та є деякі нюанси.

За його словами, в основному мисливське господарство вирощує птахів для випуску в природу.

“Фазан – дика птиця, і я намагаюся його вирощувати в максимально наближених до дикої природи умовах, тому що потім у будь-якому випадку його випускають”, – говорить фермер.

Юрій наголошує, що в Україні є всі умови для розвитку мисливського господарства, треба тільки це зберегти та примножити.

“Всередині у нас є ця любов, прагнення до того, щоб наша земля була не просто словом, а землею квітучою для наших дітей, для посмішок, для всього того, що ми створюємо”, – вважає він.

Співак зізнається, що ця робота приносить йому щастя.

“На пенсії хочу бути на цьому господарстві, вирощувати фазана, випускати на природу, з друзями полювати, пити вино та їсти бульйон із фазана! Більше нічого не хочу”, – підсумував він.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview