Що передбачає Закон про інформацію для споживачів

Вказаний Закон встановлює засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення захисту здоров’я громадян і задоволення їх соціальних та економічних інтересів, зокрема, регламентує вимоги до інформації, яка має зазначатися на етикетках продуктів харчування - визначає, яка інформація має бути відображено обов’язково та яка може надаватися в добровільному порядку. Варто зазначити, що зазначені вимоги не поширюються на харчові продукти, призначені (вироблені) для особистого споживання, допоміжні матеріали для переробки та на матеріали, що контактують з харчовими продуктами.

Зокрема обов’язково інформація на етикетці харчового продукту має бути на державній мові та містити наступні дані:

- назву харчового продукту;

- перелік інгредієнтів;

- інгредієнти або допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті навіть у зміненій формі;

- кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів;

- кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання,

- мінімальний термін придатності, умови зберігання та використання,

- найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про продукт харчування, а для імпортованих товарів - найменування та місцезнаходження імпортера;

- країну походження або місце походження;

- інструкцію з використання у разі, якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання продукту харчування;

- для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТЗЕД);

- інформацію про поживну цінність харчового продукту.

З моменту опублікування набувають чинності норми закону, які передбачають заборону операторам ринку здійснювати обіг харчових продуктів, отриманих з потужностей, що не пройшли державної реєстрації або не отримали експлуатаційного дозволу у Держпродспоживслужбі та її територіальних органах та/або використовувати такі харчові продукти у виробництві інших харчових продуктів.

Також закон визначає, що харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, які діяли до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону. Такі продукти харчування можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

Згідно із новим Законом, Держпродспоживслужба визначена як орган, який буде контролювати виконання операторами ринку вимог до інформації про харчові продукти.

Закон встановлює відповідальність операторів ринку за порушення законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.

Передбачається відповідальність операторів ринку харчових продуктів за порушення у вигляді штрафів, розмір яких встановлений від 5 до 40 мінімальних заробітних плат.

Передбачається введення відповідальності операторів ринку за:

- порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

- виробництво та/або обіг харчових продуктів з використанням незареєстрованої потужності:

- виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність;

- невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);

- реалізація харчових продуктів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини;

- порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти;

- невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів;

- використання, реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом;

- пропозиція до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів;

- пропозиція до реалізації або реалізація харчових продуктів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- пропозиція до реалізації або реалізація швидкопсувних харчових продуктів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- пропозиція до реалізації або реалізація харчових продуктів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів, встановлених законодавством про харчові продукти ;

- невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки;

- ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи Держпродспоживслужби або його територіального органу;

- відмова в допуску посадової особи Держпродспоживслужби або його територіального органу до здійснення державного контролю, невиконання їх законних вимог,

- невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Зелень в режимі нон-стоп: як створити прибуткове тепличне господарство

Проблема полягає в тому, що наш клімат не дозволяє овочам рости у відкритому ґрунті в безперервному циклі, як це можуть забезпечити теплиці. Проблемою ж теплиць є більш висока енергоємність виробництва, що чутливо відбивається на собівартості, особливо при перманентному зростанні цін на енергоносії, повідомляє pro-consulting.ua

Однак, сучасний рівень технологій вирощування сільгоспкультур в закритому ґрунті вже дозволяє отримувати хорошу рентабельність навіть при нашій ціновій нестабільності. Про це свідчить динаміка обсягів тепличного виробництва за період 2007-2016 років. Як бачимо, воно стабільно росло до настання кризи 2014 року, але і вона не змігла зупинити це зростання надовго.

Наведена вище таблиця свідчить ще й про те, що вітчизняні тепличні господарства роблять основний упор на вирощування огірків і помідорів, а салатам і зелені приділяється набагато менше уваги. Тому в наших магазинах в міжсезоння часто можна побачити поруч з вітчизняними огірками імпортну зелень. Та й потреби в огірках та помідорах забезпечуються українськими тепличниками ще далеко не повному обсязі.

Такою ситуацією можна скористатися і зайняти поки ще досить вільну ринкову нішу. Для цього аналітиками Pro-Consulting розроблений бізнес-план тепличного комплексу площею два гектари. Тут можна буде вирощувати овочі, салат і зелень методом гідропоніки, збираючи в рік по 4 врожаю овочів і 12 врожаїв зелені.

Природно, що спочатку будуть потрібні досить суттєві фінансові вкладення для того, щоб організувати господарство на вищому рівні. Так, на будівництво теплиць піде 76,7% коштів. Необхідні елементи інфраструктури, такі як котельня, баки запасу води, приґрунтовий, верхній і лотковий обігрів, конденсаторна установка СО2 та інше займають15,3% від усіх витрат. Передбачено й інші статті витрат: організаційні - 4,2%, маркетингові - 0,1%.

Розрахунки по бізнес-плану показують, що даний тепличний комплекс матиме рентабельність продажів на рівні 23,2%, тобто кожен долар доходу буде містити в собі більше 23 центів чистого прибутку.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як доглядати за насінницькими ділянками озимої пшениці

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

У період вегетації насінницькі посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками – мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, злаковими мухами, попелицею,хлібними жуками та ін.; уражуються хворобами – борошнистою росою, бурою листковою іржею, септоріозом листя, септоріозом та фузаріозом колосу; засмічуються багато- та однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення  їх продуктивності і розпочинати його треба восени, при перевищенні економічних порогів шкодочинності, дозволеними для використання в Україні пестицидами та агрохімікатами в оптимальні строки та рекомендованими нормами внесення.

Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організовують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м.), погода прохолодна (10-12С0), то при наявності на м2  в Степу не менше 250, які почали нормально кущитись, пшеницю на 2-3 етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на м2  в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і проводять старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими маючи загиблу вегетативну масу, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження  ґрунту.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

В технології вирощування насіння озимої пшениці живлення важливе не тільки для отримання стабільних, високих і якісних врожаїв, а й для збереження родючості ґрунтів та, відповідно, рентабельного рослинництва країни в цілому.

Численні експериментальні дослідження провідних селекційних центрів світу свідчать, що потенціал продуктивності озимої пшениці може бути надзвичайно високим. На основі цих даних можна дійти висновку, що внесок сорту в формування рекордного врожаю пшениці за сприятливих погодних умов (вологозабезпечення, температура, ФАР) та оптимальної густоти посіву становить 60–70%, а посилення мінерального живлення (насамперед азотного) – 30–40%. Несприятливі погодні умови можуть суттєво зменшити врожайність залежно від стійкості генотипу.

Отже, для отримання високого врожаю пшениці необхідна оптимізація взаємодії двох головних складників – високого генетичного потенціалу продуктивності та необхідних для його повного розкриття умов вирощування.

Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Важливим компонентом розробки систем живлення рослин є застосування складних комплексних фізіологічно збалансованих препаративних форм. Велику увагу слід приділяти створенню та використанню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин і знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Мінеральне живлення рослин має також бути збалансованим за елементами з обов’язковим урахуванням ґрунтово­кліматичних особливостей конкретного регіону вирощування.

На сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна припадають на добрива. З огляду на постійне зростання цін на них головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів пшениці є підвищення коефіцієнтів засвоєння макро­ та мікроелементів. Основними шляхами вирішення цієї проблеми є поділ дози елемента на кілька внесень; локальне внесення добрив (внесення в зону рядка або на 5–7 см нижче поряд із насіннєвим ложем, в зону розташування кореневої системи); позакореневі підживлення; використання рідких і комплексних добрив; запровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

В останні роки українські виробники зерна вносять, переважно, лише азотні добрива, причому зростає рівень внесення рідких азотних добрив.

В цілому, як для озимої, так і для ярої пшениці, 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду.

Основна кількість азоту вноситься у I та II підживлення. Азотні добрива недоцільно застосовувати у високих дозах до посіву, оскільки підвищені концентрації азоту в ґрунті можуть негативно вплинути на рослини на перших етапах їх розвитку. Водночас не слід допускати й азотного голодування на початку вегетації.

Отже, в осінній період важливо забезпечити помірне азотне живлення шляхом внесення невеликих доз азотних добрив, переважно в амонійній формі. Стартові дози азоту (N20–30), за потреби, можуть бути внесені у вигляді вапняково­аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено, що перспективним є осіннє внесення азоту N80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призведе до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

Необхідне також забезпечення рослин фосфором і калієм, які, на відміну від азотних добрив, застосовують, переважно, восени. Внесення діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Слід звернути увагу на важливість доступних для рослин фосфору (ортофосфату) та сірки (сульфатів) на початку вегетації. Iнгібування поглинання іонів за несприятливих умов вирощування (перезволоження, посуха, високі температури), які блокують функціонування кореневої системи, зумовлює підвищення ефективності позакореневого внесення елементів мінерального живлення. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив.

Ефективність використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами (марганець, мідь, цинк, залізо, бор). Мікроелементи мають велике значення для інтенсифікації росту й розвитку рослин, формування протидії  хворобам і низьким температурам. Для поповнення запасів необхідних елементів у ґрунті потрібно нарощувати обсяги внесення органічних добрив, запроваджувати посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл тощо). Дози добрив визначають відповідно до запланованої врожайності та ґрунтових умов і погодних особливостей вегетаційного сезону.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українська яловичина: нові перспективи

Щоб утілити її в життя, виробникам необхідно консолідувати зусилля та обрати прийнятну модель з виробництва цього виду м’яса.

З чого починати та як стати професіональним виробником яловичини, розповідає Євген Шатохін, міжнародний експерт ФАО з тваринництва.

Кооперативна відправка живця

Жива ВРХ з України традиційно експортується до країн Близького Сходу та Північної Африки, якщо йдеться про вивіз водним транспортом корабельних партій від 1000 голів. Основним покупцем автомобільних партій молодняка залишається Азербайджан.

Які країни найбільше купують живої худоби? Туреччина, Єгипет та Китай (див. таблицю 1). США умовно посідають перше місце, хоча основна торгівля живою худобою відбувається між США, Канадою та Мексикою в рамках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю, яка за ініціативою США переглядається.

Таблиця 1. Рейтинг 10 країн — найбільших імпортерів живої ВРХ у світі

Країна

Обсяги імпорту, тис. голів

США

1750

Туреччина

490

Єгипет

300

Китай

160

Росія

90

Мексика

25

Канада

25

Японія

10

Бразилія

3

Україна

2

Проблема торгівлі живцем ВРХ полягає в обмеженій кількості ринків збуту. Крім того, Україна не має потужних експортних компаній, які б самостійно формували корабельні партії худоби. Українське середнє фермерське господарство продає 45 голів худоби на місяць — одна автомобільна партія вагою 20 т. Така ситуація на руку торговельним компаніям-посередникам, які скуповують невеликі партії худоби в різних господарствах, ставлять їх на карантинні майданчики, догодовують та проводять відповідні карантинні заходи. Як тільки сформовано партію, що відповідає вантажопідйомності судна, компанія відвантажує її на експорт.

Не треба пояснювати, що компанії-посередники пропонують за живець ціни, актуальні для внутрішнього ринку України. Зазвичай про прив’язку до експортної ціни не йдеться, бо різниця між закупівельною та експортною ціною, а також сума відшкодованого ПДВ за мінусом експортного мита, і є заробітком посередницької компанії. В Україні вивізне мито на живу худобу становить 10% від експортної ціни, транспортної логістики, карантинних заходів, вартості кормів на корабель тощо.

Кооперативна модель торгівлі худобою передбачає зовсім інші принципи роботи. Кооперативом управляють менеджери-професіонали, яких члени об'єднання наймають на роботу. Витрати на діяльність кооперативу оплачуються з фіксованої суми у вигляді відсотка від експортної ціни контракту. Вони включають заробітні плати працівників та їхні бонуси за досягнення ключових показників ефективності, видатки на транспорт та відрядження, офісні та витрати на розвиток кооперативу: придбання техніки, автомобілів, обладнання, які є власністю кооперативу й перебувають на його балансі. Додатковий заробіток від експортної діяльності розподіляється пропорційно участі кожного члена кооперативу.

Наведемо приклад. Господарство, А відправило 60 тонн живої ваги, а господарство Б — 20 тонн. При цьому логістичні витрати першого становлять 0,5 грн./кг живої ваги, а другого — 0,2 грн./кг живої ваги, бо відстань до порту від цих господарств була різною. Відповідно остаточна експортна ціна за кілограм живої ваги для господарства, А на 0,3 грн./кг нижча.

Сума ж додаткового заробітку члена кооперативу прив’язана виключно до обсягу реалізованої на засадах кооперації продукції. В цьому й полягає одна з найбільших відмінностей кооперативу від інших юридичних форм господарювання — заробіток залежить не від того, яка у тебе частка в кооперативі, а від обсягу бізнесу, який учасник провів через кооператив. Іншими словами, принципи кооперації передбачають заробіток не на капіталі — частці в кооперативі, а на обсязі проведених бізнес-операцій.

Кооператив не є посередником між покупцем та продавцем. Він сам продавець, який напряму взаємодіє з покупцем, отримуючи за це фіксовану у відсотках плату від контрактної вартості кілограма живця на утримання та розвиток кооперативу. Подальша доля цієї плати є підзвітною членам кооперативу.

Джерело: прес-служба АВМ

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним

Попит на ефірні олії з різних рослин росте на міжнародному ринку на 6-8% щорічно, пише Pro-Consulting. Прогнозується, що в найближчі п'ять років грошовий обсяг цього ринку зросте з сьогоднішніх $8 млрд до $12,1 млрд.

Близько 50% світового обсягу ефірних олій споживається на європейському континенті. На другому місці – Північна Америка (26%), на третьому – Азіатсько-Тихоокеанський регіон (24%).

Україна, перебуваючи в безпосередній близькості від самого ємного ринку збуту ефірних олій і маючи хороші умови для культивування лікарських трав, може скористатися цим для нарощування експорту цього виду продукції. Однак, поки цей потенціал не реалізується повною мірою. Навпаки, за підсумками 11 місяців 2017 року спад виробництва ефірних олій в нашій країні склав майже 30,5%, і сталося це внаслідок різкого подорожчання імпортованої сировини.

Разом з тим, виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним, про що свідчить приклад Бразилії, яка експортує їх щорічно близько 14,4 тис. тонн, або Німеччини – 4,26 тис. тонн. Але при організації такого підприємства на території України необхідно дуже ретельно вибирати вид сировини. Так як від нього буде залежати вихід і собівартість кінцевої продукції. Наприклад, з кілограма висушеної лаванди можна отримати приблизно два грама олії, а квітки меліси дадуть вихід в десять разів менше. Крім того, різні види сировини можуть значно відрізнятися один від одного за ціною. Всі ці моменти враховані в бізнес-плані організації бізнесу з виробництва ефірних олій, розробленому аналітиками Pro-Consulting.

Структура початкових інвестицій у реалізацію проекту показана в діаграмі.

Як видно, закупівля сировини є самою ємною статтею витрат, а вже за нею йде вартість виробничої лінії та іншого обладнання.

У разі чіткого виконання даного бізнес-плану, витрачені на створення підприємства кошти окупляться менше ніж за два роки, а робота на постійно зростаючому ринку дасть необхідні ресурси для подальшого розвитку бізнесу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як отримати всеукраїнські 100 млн тонн зернових

Саме питаннням новітніх технологічних рішень, спрямованих на зростання врожайності та доходності, кращим світовим трендам і практикам у агробизнесі присвячена конференція PRO100 Agro, яку сьогодні в Києві проводить агрохолдинг «Кернел».

Україна – найбільший постачальник аграрної продукції на світові ринки. В соняшниковій олії наша країна номер 1 з експорту, по зернових – у п'ятірці найбільших експортерів. Але на сьогоднішній день через недостатню ефективність вітчизняного сільського господарства аграрії втрачають близько $ 200 на гектарі. Тому аграріям є куди рухатися у бік зростання ефективності та, відповідно, зростання доходів.

Читайте також: Кернел запустив онлайн-платформу Open Agribusiness для аграріїв

«Ми, українські аграрії, не конкуруємо один з одним. Ми і Україна в цілому конкуруємо з усім світом. Наша перевага в тому, що ми можемо видавати на ринок продукцію високої якості і низької собівартості. Все, чого хоче ринок, – споживати, і споживати дешево. Будь-який продукт, який експортує Україна, має бути якісний і недорогий. Світ дивиться сьогодні на те, щоб все здешевлювати. Нові технології, підходи, які використовуються, концентруються саме на цьому», – заявив Євген Осипов, генеральний директор «Кернел».

В якості прикладу він навів приклад найдорожчих у світі компаній Über і Amazon, які перевертають світову індустрію, пропонуючи споживачам продукцію і послуги дешевше, ніж це роблять конкуренти.

«Філософія нашої конференції та проекту Open Agribusiness в цілому – в сільському господарстві повинні розвиватися і бути присутніми всі форми і розміри бізнесів, і всі галузі повинні розвиватися. На ринку повинні бути малі, середні і великі компанії. Тоді країна буде збалансованою, і потенціал її зростання буде абсолютно іншим. Великі агрокорпорації, середній і малий агробізнес – не конкуренти по суті! У кожного гравця ринку своя роль і цінність. І чим раніше ми це зрозуміємо і приймемо це, чим раніше ми усвідомлюємо, що в партнерстві ми досягнемо великих результатів – тим швидше ми отримаємо прорив в аграрній галузі і вийдемо на якісно новий рівень», – заявив Євген Осипов.

Великий бізнес, здатний більше інвестувати в будівництво заводів, елеваторів, логістику, ніж середній та малий, повинен взяти на себе роль інфраструктурного ланцюга від поля до порту, і стати надійним партнером для аграріїв, надаючи якісний сервіс з просування товару по цьому ланцюжку.

Чим більше якісної інфраструктури створюється в країні, тим краще країні і учасникам ринку. Будівництво нових олієекстракційних заводів підвищує конкуренцію серед переробників соняшника. Вони починають конкурувати за сировину і підвищувати його ціну. Аграрій тільки виграє.

«Сільгоспвиробнику недостатньо тільки зробити продукцію, її потрібно перевезти і десь скласти. І коли ці питання вирішуються таким партнером як "Кернел", у аграрія залишається більше грошей для розвитку власного бізнесу, – підкреслив Євген Осипов. – Ми хочемо, щоб українські аграрії вирощували більше продукції, знижуючи її собівартість. Приклад таких країн, як Бразилія та Аргентина, показує, що, коли фермери почали обмінюватися інформацією і знаннями, впроваджувати кращі практики, відбулося зростання врожайності. Саме тому ми запустили багатофункціональний портал для сільгоспвиробників Open Agribusiness. На цьому ресурсі в режимі реального часу можна отримати актуальні закупівельні ціни на зернові та олійні культури, дізнатися умови форвардної програми «Кернел», побачити реальні результати застосування тієї чи іншої технології на полях «Кернел» і прийняти рішення про доцільність її використання на своєму полі, ознайомитися з провідними світовими аграрними практиками».

За словами Євгенія Осипова, компанія «Кернел» готова максимально ділитися досвідом з партнерами-сільгоспвиробниками, розповідати про використання різних технологій та отримані виробничі результати.

«Ми повністю відкриваємо технологічні карти, показуємо, як ми виробляємо ту чи іншу культуру в різних регіонах, надаємо доступ до моніторингу полів з рядом інструментів на базі системи Cropio. Тут акумулюється інформація про культури, структури посівів, історії проведених агрооперацій з повною деталізацією, оцінкою стану вегетації. Ми відкрили в системі 75 тис. га своїх полів. Всі партнери-сільгоспвиробники, які постачають нам продукцію, отримали доступ до цих даних. Тепер вони бачать наше конкретне поле, його історію, гібрид, захист, прогноз врожайності. Сьогодні в систему Cropio, крім наших полів, завантажені ще поля партнерів, а загальний масив даних в системі становить 273 тис. га. В майбутньому ми плануємо нарощувати цифру відкритих даних. Я вірю, що саме через відкриті відносини, взаємний обмін досвідом по використанню технологій і незалежну систему моніторингу, ми прийдемо до всеукраїнських 100 млн тонн зернових. А це не тільки ривок вперед для всього АПК, але і завантаження інфраструктури суміжних бізнесів, валютна виручка для країни та загальне зростання економіки країни», – заявив Євген Осипов.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview