"Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь" - в.о. директора "Укрспирт"

Теґи: 

В результаті розпорядженням Кабміну від 5 вересня, Лучечко призначено тимчасовим керівником "Укрспирту". До цього він працював радником директора "Укрспирту", ще до того – очолював Сторонибабський спиртзавод у Львівщині, куди прийшов працювати після зміни влади в 2014 році.

 

За часів Віктора Януковича "Укрспирт" працював за так званою "Програмою" – коли гроші від реалізації необлікованого спирту централізовано збирались в "Сім'ю" тодішнього президента.

 

Функціонування цієї "Програми" забезпечували тодішній керівник "Укрспирту" Олександр Харт та голова податкового департаменту з питань акцизів Анатолій Радченко. Останній був керівником столової в єнакієвському АТП, коли ним керував Віктор Янукович.

В 2010 році розпочалась централізація "Укрспирту". Спиртзаводи, які були окремими держпідприємствами, влада почала об'єднувати в єдину структуру. Але довести до кінця цю реформу не вдалося ні попередній, ні нинішній владі.

На сьогодні половина українських спиртзаводів не контролюються керівництвом "Укрспирту". Іншими словами ніхто не гарантує, що там не виробляється нелегальна спиртова продукція.

Про те, в якому стані зараз знаходиться підприємство, як відбуваються закупівлі сировини та продаж продукції, та про те – де може вироблятися "лівий" спирт, БізнесЦензор питав у новопризначеного менеджера.

- Ви вважаєте, що ви прийшли в "Укрспирт" на довго?

- Я б не хотів з цього починати. Я працюю в ДП "Укрспирт" вже третій рік. Починав із заступника керівника в одному з виробничих підрозділів. На сьогодні уповноважений виконувати обов'язки керівника до закінчення впровадження конкурсу на заміщення вакантної посади директора.

Я працював при п'яти командах – п'ять в.о. директора змінилось, поки я тут працював.

- Хто вас запросив на посаду?

- Я працював радником в.о. керівників останні два роки. До того працював на Сторонибабському спиртзаводі в Львівській області. Потім – радником керівника "Укрспирту". Ініціатива призначити мене на цю посаду походила від профспілок.

Я був містком між керівництвом та колективами заводів на місцях. За останні роки в підприємстві було багато "парашутистів" – прийшов з новим наказом на призначення в.о. директора на завод, покерував декілька місяців, перетрусив весь колектив і пішов.

Виходячи з цього, керівник профспілок направив листа на профільне міністерство та на Кабмін з проханням призначити мене виконуючим обов'язки керівника на період до обрання його на конкурсі.

- А радником ви стали за чиєї ініціативи?

- В 2015 році мене запросив тодішній в.о. керівника Укрспирту Роман Іванюк. Там все просто було: в Сторонибабському заводі, яким я керував, були найкращі показники на той час. Він мене покликав радником.

Мені шкода, що він не став директором. В нього були гарні шанси виграти конкурс. Але він дійшов до фіналу і зняв свою кандидатуру. Чому – не знаю.

- Вас затвердив в.о. міністра агрополітики Максим Мартинюк. Ви спілкувалися з ним?

- Так. Зараз він чекає від нас план стратегічного розвитку підприємства. Ми його доробляєм і підем до нього.

- Ви вважаєте себе членом якоїсь команди, враховуючи, що Мартинюк – це соратник Володимира Гройсмана?

- Я вважаю себе членом команди, яку я зараз очолюю.

- Вам видали охорону?

- Нажаль, закриваємо охорону тими людьми, які є в управлінні безпеки "Укрспирта". Поки не спостерігається якоїсь тенденції з приводу моєї особистої небезпеки.

- Чому відбувалась така часта ротація керівників?

- Не вистачило фаховості кандидатам, які себе бачили на цій посаді. На останньому конкурсі було заявлено, що просто немає з кого вибрати. Всі виявились низько підготовленими і без командного бачення.

- Коли відбудеться наступний конкурс на заміщення посади керівника "Укрспирту"?

 - Він вже триває. 26 жовтня закінчується строк подачі документів.

- Ви подали документи на конкурс?

- Я розбираюсь, наскільки великий масштаб тої трагедії, в якій зараз опинився "Укрспирт". Щось ми вже починаємо робити. З жовтня всі закупівлі підприємства підуть через систему ProZorro та SmartTender.

Зараз ми з командою готуємо программу розвитку підприємства і скоріш за все буду подавати свою кандидатуру.

- Який обсяг річних закупівель підприємства?

- Десятки мільйонів гривень. Є базові речі, які ми купуємо – природний газ та зерно. Ми не можемо визначити точну цифру обсягу закупівель, бо ціна на цю сировину коливається кожен місяць. Якщо ми дійдем до квартального планування, звичайно, ми будемо купувати цю сировину через електронні майданчики.

Сьогодні ми намагаємось збільшити в колі постачальників питому вагу прямих виробників. Зараз у нас є посередники. І виникають проблеми з фіктивним ПДВ, або з боргами перед Державною фіскальною службою (ДФС).

- Як ви знаходите прямих виробників?

- Були розіслані листи на голів облдержадміністрацій тих областей, де є наші виробничі майданчики, з проханням підключити департаменти, які курирують агропромисловий комплекс – щоб вони допомогли з переліком виробників.

Проблема в тому, що є великий негатив – люди не хочуть працювати з "Укрспиртом". Маємо велику недовіру. Разом з місцевими адміністраціями працюємо над тим, щоб люди нам повірили.

- Як ви визначаєте закупівельні ціни на зерно?

- Наприклад, є підприємство "Нібулон", яке закуповує зерно по фіксованій ціні в порту. Припустимо – 4,5 тис. грн за тонну. Ми вираховуємо з цієї суми логістичне плече і готові купувати у виробників на місці на 300 грн менше від ціни "Нібулона".

Зараз ситуація виглядає так: в "Укрспирті" є постійна комісія по закупівлях, яка складається з 8 людей. І ми раз в місяць робимо зріз цін по ринку.

- Як ви купуєте газ?

- Коли я очолив підприємство, тут був єдиний постачальник газу.

(Постачальником була компанія "Променерго-Ресурс". Як повідомляв БЦ, вона почала імпорт газу на початку 2017 року, контролюється газовою групою "Метіда" Ігоря Вороніна та Юрія Величко – менеджерів Дмитра Фірташа – БЦ)

Ми підняли договір, подивились, що ціна була прийнятною. Індикатором є ціни НАК "Нафтогаз", які компанія публікує щомісяця. То ціна нашого постачальника була на 6% меншою.

- То яке споживання газу в "Укрспирту" по року?

- Залежить від обсягу виробництва спирту. По різному.

- Ми питаємо, тому що багато газовиків розповідали, що "Укрспирт" – ідеальний споживач для реалізації неврахованого газу, який залишається у газорозподільчих компаній, більшість з яких афільовані з Дмитром Фірташем. Умовно "лівий спирт" виробляється з "лівого газу".

- Це абсолютна некваліфікована інформація (сміється). Щоб зрозуміти, чому це неможливо, треба побачити спиртовий завод.

- Попередній міністр агрополітики Тарас Кутовий говорив про те, що в Україні 50% споживання спирту знаходиться в тіні.

- Я багато чув зі слів політиків того, що хотіли би чути журналісти.

- Заперечувати той факт, що є споживання нелегального спирту, неможливо. То звідки він?

- Є Молдавська республіка, спиртова галузь якої орієнтована на контрабанду спирту в Україну. Це знають всі, хто дотичний до галузі. Є Білорусь, де державна монополія на виробництво спирту, величезні обсяги. І є Російська Федерація звідки також можлива контрабанда спирту.

Обсяги цієї контрабанди можуть легко "положити" спиртову галузь в Україні. Це може бути стратегічною задачею агресора – наповнити ринок України нелегальним спиртом по собівартості.

- То які обсяги контрабанди?

- Поняття не маю. Ви ж розумієте, що я знаходжусь на посаді керівника державної монополії. Щоб називати якісь цифри, мені потрібно мати підтвердження. А його в мене немає.

Думаю, це питання до Держприкордонслужби, до правоохоронних органів, які мають займатися цим.

- А що стосується нелегального виробництва на "Укрспирті"?

- Ми покладаємось на досвід працівників і технічних спеціалістів, яких ми маємо. На кожному підприємстві галузі є технічний регламент, де прописано, скільки на одиницю виробленої продукції має піти газу, зерна – умовного крохмалю, електроенергії.

Всі ці показники щоденно лягають мені на стіл і щоденно моніторяться нашою службою безпеки. І ми шляхом аналітичної роботи виявляємо – де витрати сировини та енергоресурсів завищенні.

Ви ж розумієте, що у нас географія заводів – по всій країні. Ми фізично не можемо зірватись і через півкраїни примчатись на конкретний спиртзавод.

Так само всі відхилення щоденно бачить ДФС. На кожному заводі цілодобово працює постійний пост фіскальної служби. Податковим кодексом передбачено, що ДФС може отримати повну інформацію по кожному заводу за будь-який період. Хоч виробництво спирту за одну годину.

- Якщо великого виробництва на майданчиках "Укрспирту" немає. То де виробляється нелегальний спирт? Вочевидь, не весь він заходить у якості контрабанди.

- Ви ж розумієте, що "Укрспирт" – це не вся спиртова галузь. Лише  41 завод входить до складу ДП "Укрспирт", ще є 38 спиртозаводів, що не входять  до нашої компетенції. Фактично там держава не має нормального і ефективного контролю.

Правова ситуація така: є постанова Кабміну №672 від липня 2010 року про реорганізацію концерну "Укрспирт" в держпідприємство "Укрспирт". Згідно документу, всі окремі юридичні особи мають бути влиті в єдине підприємство.

Ми свідомі того, що раніше за кожним підприємством стояв свій місцевий царьок, який штучно наганяв борги на той завод. Вони планували або для себе викупити, виставивши боргові претензії, або просто порізати підприємство на металобрухт.

Після прийняття постанови багато підприємств увійшли в стадію банкрутства та ліквідації. І фактично на сьогодні постанова №672 не може бути виконана в повному обсязі.

Ми коли почали розбиратися, побачили, що навіть ті підприємства, які вже є нашими виробничими площадками, юридично не передані нам до кінця.

Наприклад, до цього часу є ДП "Струтинський спиртзавод" на Львівщині, який нібито переданий нам. Але на ДП залишилось багато мільйонів боргів та земельна ділянка.

- Що заважає позакривати всі ті 38 держпідприємств, які не увійшли в структуру "Укрспирту"?

- Борги. Якщо є борги, неможливо закрити юридичну особу. Пошукайте в Інтеренеті, знайдете десятки випадків штурмів, захоплень, оборони спиртзаводів.

Тобто, я б не говорив, що "Укрспирт" є джерелом виробництва нелегального спирту в Україні.

- Значить джерелом такого виробництва можуть бути ті заводи, які ви не контролюєте?

- Теоретично – так. Вони нам не дають звітності, не погоджують фінансові плани.

Деякі до останнього часу постачали нам спирт, бо "Укрспирт" має монопольне право на реалізацію. Були підписані договори, за якими ми за комісійну винагороду продавали спирт тих заводів, які хотіли працювати.

Я вважаю таку практику ганебною і буду переконувати в цьому міністерство. Чому ми маємо продавати спирт по договору комісії для підприємств, які не виконують рішення Кабміну, коли в нас простоюють власні виробничі майданчики?

Ніхто не проводив реальної інвентаризації спиртзаводів з часів радянського союзу. Так, переносили інформацію з папірця на папірець. Але реально на ті активи ніхто не дивився. Найбільші ризики в підприємствах, які до цього часу залишаються окремими юридичними особами. На папері вони є, а по факту там може нічого не бути.

- Виходить, в країні є заводи-привиди, які в рамках монополії виробляють підакцизну продукцію, але держава їх не контролює. Не буває такого, щоб з цього хтось не годувався у владі…

- Мабуть, в цій ситуації зацікавлені місцеві силовики. Але, зрозумійте, що я не можу називати винними конкретних людей, поки їх вина не доказана в суді.

- У лютому 2016 року голова галузевої профспілки Роман Сметанюк назвав людей, які причетні до тіньових оборудок зі спиртзаводами: Михайло Зелєтін, Денис Чернов, Юрий Тимошук, Руслан Антоненко, Валерій Синяков, Сергій Третяних, Ігор Довбигус. Ви знаєте цих людей? Хто вони?

- То мій колега сказав… Че Гівара у вишиванці. По іншому не скажеш. Він працював з 2012 року, застав той час, коли працювала "Програма" – схема "смотрящих" на спиртзаводах, які забезпечували централізований потік грошей оточенню Віктора Януковича від продажу тіньового спирту.

Люди, яких він називав, мабуть, були задіяні в тій "Програмі".

- Можете розповісти конкретно про когось?

- З часу його заяви пройшло півтора роки. Жодного кримінального провадження по цих людях не було відкрито. Тобто, посадовець "Укрспирту" публічно заявив, що державне підприємство розкрадають конкретні люди і перерахував прізвища. Хтось його допитав, як свідка? Ні.

Лише по деяких прізвищах можу сказати. От, Денис Чернов був заступником голови Ліквідаційної комісії концерну "Укрспирт". В той момент, коли голова перейшов на іншу роботу, Чернов без повноважень, які надає виключно Кабмін, почав "клепати" накази про призначення виконуючих обов’язки керівників підприємств галузі. В результаті мало місце рейдерське захоплення Угерського спиртзаводу на Львівщині. По його діяльності є рішення судів, якими визнано незаконними накази про призначення/звільнення керівників заводів.

Ще один персонаж – Сергій Третяних. В 2015 році він якимось чином попав на роботу в Ревізійне управління в "Укрспирт". До того він працював на підприємстві компанії "Олімп", яке залишилось на тимчасово окупованій території.

Призначення такої людини в "Укрспирт" – то, як мінімум, підрив ділової репутації. Але рішень судів по ньому не було.

Ще один – Ігор Довбиус. Знаю точно, що він фігурує в провадженні за період 2010-2013 років, коли працювала "Програма". Він був головним ревізором "Укрспирту", розвозив "смотрящіх" по заводах.

Коли я прийшов на Старонибабський завод, там ще був розміщений "графік осмотру заводу смотрящімі". Бланки були надруковані з печатками – тодішній керівник взагалі не керував заводом. Щоб оцінювати роботу "смотрящіх", всі їх дії фіксувались на відео.

Тобто, півтора мільярди боргів "Укрспирту" мають свої прізвища.

- Півтора мільярди гривень – це податковий борг спиртзаводів?

- Так. Тоді "Програма" працювала на всіх заводах. І тих, які увійшли до ДП "Укрспирт", і тих які не увійшли.

- Що ви знаєте про Олексія Чеботарьова, якого називають "смотрящім" за галуззю і зараз?

- Перші "тітушки" на Майдані були організовані "смотрящімі" зі спиртзаводів. Про це я можу казати впевнено. Коли ми прийшли на завод, то люди, які до цього часу перебороли відчуття страху, почали все це розповідати.

Людей зі спиртзаводів відправляли автобусами, привозили в Маріїнський парк в столиці, де був розташований "антимайдан". Людям ставили галочки в табелях, як за роботу. Говорили: не поїдеш, будеш звільнений. Ми всі докази цього передали в правоохоронні органи. На всі питання має відповісти слідство.

В.о. директора Укрспирт: Сьогодні я проти демонополізації виробництва спирту, це знищить галузь 05

- То Чеботарьов був одним з керівників "Програми" і організації підвозу людей для "антимайдану"?

- Так. Тепер вони всі втекли, залишивши борги. Наприкінці 2016 року ми фактично маємо цифру 1,28 млрд грн боргу, який на нас нарахувала держава. Це борги, набуті в 2012-2014 роках.

Один з керівників визнав цей борг. Тепер всі наші фінансові результати розчиняються в цих боргах.

Ми не відмовляємось від них – відробимо і сплатимо. Але для того, щоб можна було інвестувати у виробництво, нам потрібна їх реструктуризація. Треба, щоб держава повірила в "Укрспирт".

- Скільки в 2016 році "Укрспирт" сплатив в бюджет?

- Основне наповнення держбюджету йде через акцизний збір, який сьогодні складає 1269,6 грн за декалітр стовідсоткового спирту. Але до нас це не має відношення, бо цей акциз сплачують горілчані компанії при виробництві алкогольної продукції.

Ціна спирту, яку отримуємо ми, складає 305 грн за декалітр (дал). Але там є знижки в залежності від обсягу закупівель.

Тобто в масштабах недоотримання акцизного збору, сірий ринок – це мільярди втрачених коштів. Держава мала б днем і ніччю пильнувати цей ринок.

Що стосується наших цифр, в 2015 році 223 млн грн було сплачено на користь держави. В 2016 році – 333 млн грн. В цьому році ми вже сплатили 323 млн грн. Прогнозовано до кінця року плануємо сплатити до 450 млн грн.

Це не акциз, а податки на прибуток, рента, ПДФО, ЄСВ і т.д.

- Скільки заводів, які під контролем "Укрспирту", реально працюють?

- Зі 41 площадки працюють 17. Але ми утримуємо повний штат працівників на всіх заводах – приблизно по 100 людей на кожному. Всім платимо зарплату. Це великий тягар для підприємства, але то є соціальна функція – не можна ж людей розігнати.

Ми готові зараз провести масштабну інвентаризацію і закласти її як базову для електронного обліку активів. Це дасть можливість завтра будь-якому інвестору, чиновнику чи журналісту зрозуміти, що відбувається на тому чи іншому виробничому майданчику.

Передбачена норма щорічної інвентаризації. Зараз ми зібрали всі свої управління і вони склали опитувальник по своїм напрямкам. Ці анкети відправлені на всі заводи, в тому числі – непрацюючі.

Готуємо повну аналітику по кожному підприємству. Кожен агрегат має бути прощупаний, обмацаний, сфотографований. Тоді з площадок, які вже неможливо запустити, ми можемо демонтувати все обладнання, передати землю та нерухомість місцевим громадам – нехай будують там школи і дитсадки, або продають.

- Чому більшість заводів стоїть?

- Відсутній попит на нашу продукцію. Ринок звузився. Багато споживали східні регіони – Донецька-Луганська область, Крим. Всі ці ринки споживання відпали. До того ж, ми орієнтовані виключно на внутрішній ринок.

Якщо запровадимо формульне утворення ціни спирту і закладемо там рентабельність, на наступний рік акумулюємо порядку 140 млн грн для модернізації. Це дасть можливість наприкінці наступного року почати експорт.

- В чому полягає формульне утворення ціни?

- Ми пропонуємо включити в ціну прості речі: вартість сировини, газу, електроенергії, заробітну плату, матеріали, амортизацію, загальновиробничі витрати, витрати на модернізацію та нашу рентабельність на рівні 6%.

Її ціль в тому, щоб незалежно від витрат на закупівлю сировини та енергоносіїв, в нас залишались кошти на розвиток. До того ж, така ціна буде зрозумілою для горілчаних компаній та суспільства.

Сталі величини в ціні – рентабельність та витрати на модернізацію. Все інше має бути прив'язаним до ринку.

- То в яку сторону зміниться ціна?

- Можу лише сказати, що вона буде прозорою. Зараз в нас є додаткові видатки – роздутий штат, неефективний адміністративний апарат, зношення основних засобів до 70%. До того ж, в кожному конкретному випадку ми можемо говорити про скидки до 5% від ціни в залежності від обсягу.

Але зараз зі всіма клієнтами укладені договори до кінця року. Якщо все вийде, формульна ціна запрацює з нового року.

- Яка зараз собівартість виробництва одного декалітру спирту?

- Повна собівартість виробництва декалітру спирту – 194 грн. Якщо туди закласти всі наші витрати, пов'язані зі стоячими заводами, вона складає 240 грн на виробництво одного декалітру. Це базові планові витрати без амортизації, інвестиційної складової та вимушених простоїв.

- Ви говорили, що збираєтесь виходити на горілчаний ринок. Де буде виробництво, яка потужність?

- За радянських часів при кожному спиртзаводі були свої потужності по виробництву горілки. Зараз практично ніде їх не залишилось. Найменш зношеним є обладнання для виробництва горілки на Луцькому спиртзаводі.

По документах є 4 майданчики, де живий спиртзавод і жива лінія розливу. Але треба дивитись.

На сьогодні "Укрспирт" не виробляє горілки. Були спроби започаткувати виробництво. Ми бачимо, що ринок реагує. Державна горілка затребувана, бо вона гарантує додержання стандартів якості.

Зараз державної горілки фактично немає на полицях магазинів. Крім Житомирського ЛГЗ, що належить ДУС. Але там чисто символічні обсяги виробництва.

- Ви планує розпочати з експорту горілки, чи спочатку виходити на український ринок?

- Спочатку український ринок. Без нього на експорт не вийти. Ліцензія на оптовий продаж алкоголю коштує 0,5 млн грн. В наступному році ми розраховуємо виробити до 1 млн пляшок горілки. Якщо це вдасться, то займемо частку до 5% споживання горілки в країні.

- Чи можете ви конкурувати своєю ціною спирту на експорті?

- Ціна експортного потенціалу – це найменша ціна на спирт в Європі. Там є прозорі торгівельні майданчики, наприклад – біржа в порту Роттердам, де торгують всіма видами спирту.

Наша ціна – на межі. Якщо ми за рахунок модернізації зможемо знизити собівартість на 10-15%, в нас з'явиться експорт.

- Яке ваше ставлення до демонополізації виробництва спирту в Україні?

- На нинішньому етапі я проти. Це знищить галузь.

- Чому?

- Зараз держава і ми, як оператор, не готові до того, щоб продати "Укрспирт" за нормальною ціною.

Від того, що воно буде в приватних руках, ситуація з тіньовим ринком може ще більше погіршитись. Чи ви вірите, що прийде ТМ "Фінляндія" і захоче купити один зі спиртзаводів?

- Навіщо продавати? Можна просто ліквідувати державну монополію. Нехай хто завгодно будує завод і виробляє спирт під наглядом держави.

- Але ж яка користь від цього буде державі? Питання в тому, щоб продати заводи з користю.

Державна монополія може існувати, як публічне акціонерне товариство. Наприклад, держава задекларує, що хоче зберегти 51% в монополії. Інші акції можуть викупити горілчані компанії – зайдуть в капітал і будуть контролювати виробництво спирту.

Це нормальний шлях роздержавлення. Він прописаний в законопроекті народного депутата Ігоря Лапіна (НФ). Зараз "Укрспирт" можна продати лише по залишковій вартості – за 138 млн грн. Це те, ще виходить по бухгалтерському обліку.

- Чому ви підтримуєте законопроект Лапіна, а не урядовий законопроект? Ви знайомі з Лапіним?

- По-перше, ми приймали участь в напрацюванні проекту Лапіна. Ми з ним познайомилися, коли почалось активне обговорення питання приватизації. Він є головою комісії Верховної ради по приватизації.

Коли ми ходили на засідання комісії, побачили, що пан Ігор займає абсолютно державницьку позицію. Після одного з засідань цієї комісії, він попросив нас залишитись. Сказав: хлопці, я готовий написати закон зі своїми спеціалістами, якщо базовими в ньому будуть інтереси держави, подумайте, дайте свої пропозиції, як люди з галузі.

Так ми долучились до розробки цього законопроекту. І лобіюємо його, як співавтори.

Повірте, демонополізація виробництва спирту не поліпшить ситуацію з тіньовим ринком, допоки у правоохоронців не буде волі побороти його.

- Ви можете сказати, скільки коштує побудувати спиртзавод з нуля?

- Я зараз думаю, як прогодувати тих людей, які працюють в "Укрспирті". Це 5 тисяч людей, яким ми вчасно платимо зарплату. Якщо держава завтра вирішить оптимізувати виробництво, то для внутрішнього споживання вистачить два заводи на всю країну.

Якщо побудувати їх за сучасними технологіями, там буде працювати 50 працівників. Якщо держава вирішить, куди діти ті 5 тисяч людей з сім'ями, можна зробити і так. Ви ж розумієте, що підприємство виконує і соціальну функцію.

Чому ми і говоримо, що приватизація "Укрспирту" не може бути огульною – всіх на "порєзку". Вона має бути поетапною. Там де можна перевести заводи на виробництво біоетанолу – там треба тримати інженерно-технічних працівників.

- Яка зарплата у керівника "Укрспирту"?

- Зараз у мене зарплата радника. Згідно постанови Кабміну №859, яка регулює зарплати державних менеджерів, зарплата директора "Укрспирту" має бути трохи більше 100 тис. грн. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Юрій Лучечко: Якщо завтра ФДМУ розпочне розглядати майданчики "Укрспирту" на приватизацію, то зрозуміє: наразі нема чого продати

Теґи: 

Натомість, у парі з нею найчастіше згадували такі серйозні речі, як "лівий спирт", ліві грошові потоки, рейдерські захоплення і, звичайно, безкінечні приватизаційні обіцянки. Нещодавно Кабмін оголосив черговий конкурс на посаду директора "Укрспирту", якого не можуть призначити з 2014 року, а в середині вересня виконуючим обов’язки голови уряд призначив Юрія Лучечка. Зазначимо, з часів Революції Гідності посадовець став сьомим в. о. голови "Укрспирту". У своєму першому інтерв'ю на посаді пан Лучечко відверто розповів 112.ua про те, що відбувалося протягом трьох постмайданних років в "Укрспирті", також про те, як скоріше за все піде приватизація і які сенсаційні зміни чекають на горілчані компанії в частині ціноутворення на харчовий спирт.

- Юрію Михайловичу, скільки зараз в "Укрспирті" заводів стоїть, а скільки працюють?

- З минулого місяця в плані виробництва є 17 підприємств, а всього у нас 41 виробничий майданчик. На стоячих підприємствах люди переведені на скорочений режим роботи, на дві третини часу. І це для нас є величезний тягар. Ми утримуємо непрацюючі спиртзаводи. У нас близько 3,5 тис. працівників, яким виплачується зарплата, і більше 20 підприємств, які треба утримувати в належному технічному стані. На рік витрачаємо 150 млн грн на утримання МПД (місця провадження діяльності – виробничі майданчики, колишні спиртзаводи, що до передачі у держпідприємство "Укрспирт" були самостійними юридичними особами, - ред.), що не працюють.

 -       Маєте заборгованість по заробітній платі?

-        Ні. ДП "Укрспирт" виплачує все вчасно. Навіть, на тих підприємствах, що стоять. Виплачуються також  соціальні гарантії, згідно з колективною угодою.

-        Із 17 заводів скільки виробляють харчовий спирт, а скільки технічний?

-        Близько 15 заводів нині виробляють харчовий спирт, 2 – технічний.

  -      Кабмін оголосив конкурс на голову держпідприємства "Укрспирт", будете подавати свою кандидатуру (прийом заявок закінчується 26 жовтня)?

-        Побачимо. Я потребую ще 2-3 тижні, аби з усім розібратися. Потім ми зберемо трудовий колектив. Я робитиму подібні кроки, тільки якщо мене уповноважить на них команда. Якщо буде така воля трудового колективу, то я подам кандидатуру. Якщо ні, то те, що ми за цей час напрацюємо… зробимо так, щоб вже ніхто цього не зміг зламати. Закупівлі для МПД переведемо на Prozorro, запровадимо прозорі формули ціноутворення. І якщо підприємство очолить достойна людина… Якщо прийде людина, яка буде твердою і матиме справжню силу волі впроваджувати зміни, ставити питання рубом, я буду її підтримувати і допомагати. Поки виконувати таку функцію доводиться мені.       

-        Хто, до речі, запропонував вам обійняти посаду виконуючого обов'язки директора?

-        Я на громадських засадах працював ще й заступником голови об’єднаної профспілкової організації. На посаду мене вибрали в 2015 році одноголосно. 41 профспілковий осередок підтримав мою кандидатуру. Через це у мене фактично була комунікація з трудовими колективами. Мені часто доводилося виконувати роль переговірника між представниками трудових колективів і роботодавцем (черговим призначеним в. о. ДП "Укрспирт"). Коли вкотре стало питання відсутності керівника (останній в. о. Олег Дрожжин написав заяву про звільнення за власним бажанням, - ред.) профспілка запропонувала мене як одну з кандидатур в. о. голови на розгляд Мінагрополітики. Після того вже було прийнято рішення уряду – моє призначення на посаду підписане прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом.

-        А ви зустрічалися з представниками уряду після призначення?

-        Ще ні. Але ми, до прикладу, вже підготували лист на ім’я віце-прем’єра Степана Кубіва і міністра МЗС Павла Клімкіна з проханням допомогти нам в організації зустрічі з торговими представниками для відновлення експорту нашої продукції. Я думаю, що найближчим часом ми таку зустріч організуємо.

-        Не можу тоді не спитати, як загалом справи ДП "Укрспирту" з експортним напрямком?

-        Експорт тільки починає повертатися до нас. Звичайно, у нас є проблема зі зношеністю наших виробничих фондів, а відповідно і з високою собівартістю продукції. Утім, тільки-но з’явиться можливість попрацювати на експорт, ми її використаємо. Ми готові розглядати проект навіть з мінімальною рентабельністю, утім експорт - це і надходження валюти, й іміджева справа. Зараз у ДП "Укрспирт" тільки три заводи працюють на експорт. Вони поставляють на зовнішні ринки технічний спирт.

-        Ви залишались на посаді радника, доки через ДП "Укрспирт" пройшли п’ять різних команд. Як можете оцінити цей період для "Укрспирту"?

-        Скажу… прориву не було. Приходили кризисні менеджери і непоганого класу. Підхід у кожного з них був різним, і в основному все це було заточене на те, щоб державна монополія взагалі не злягла. Тобто, вони підтримували ДП "Укрспирт" на плаву. Натомість, такого, щоб було стратегічне, системне планування, такого не було. Єдиний, у кого я бачив перспективу, це був Роман Іванюк (був в. о. директора ДП "Укрспирт" у січні-грудні 2015 року). Це людина, яка свою програму (розвитку "Укрспирту" на найближчі роки) захистила перед конкурсною комісією (на конкурсі на посаду директора ДП "Укрспирту") англійською мовою. І, до речі, багато чого з його програми ми маємо намір інтегрувати і до нашої Стратегії, яку нині розробляємо.

-        Він зараз вам допомагає?

-        Ми з ним спілкуємось. Ми друзі. Але, звичайно, в нього є своя робота.

-        Розкажіть, будь-ласка, детальніше про Стратегію, над якою працюєте…

-        Це буде стратегічний план розвитку спиртової галузі. Звичайно, що кінцева мета - це буде приватизація – адже курс держави на роздержавлення вже визначено. Утім, мені б хотілося, щоб ця приватизація пройшла максимально коректно. Ми ж розуміємо, що процес буде супроводжуватися звільненням працівників заводів. А це робочі місця, до того ж в селах – всі ж заводи, фактично, вони знаходяться у сільській місцевості. Де там працевлаштуватись звільненому інженеру-хіміку чи інженеру-технологу?

-        Стратегію мусить затверджувати Кабмін?

-        Ні, це наш внутрішній документ.

-        У які строки плануєте розробити її?

-        Думаю, до кінця жовтня ми вже вийдемо зі своїм баченням.

Приватизація ДП "Укрспирту"

- Отже, яким ви бачите вихід з ситуації з приватизацією? Як, на вашу думку, слід її проводити?

- У Раді наразі є на цю тему урядовий законопроект і законопроект народного депутата Ігоря Лапіна (фракція "Народний фронт"). Ми долучились до написання депутатського законопроекту і будемо відстоювати його на комітеті аграрної політики і земельних відносин. Вважаємо, що саме у цьому законопроекті Лапіна запропонована найбільш доречна формула роздержавлення спиртової галузі.

-        Чому саме цю формулу вважаєте найбільш доречною?

-        Вона передбачає роздержавлення спиртової галузі в три етапи. Будемо чесні, не на часі огульно виставляти на продаж усю галузь. Приватизовувати, по-чесному, нема чого. "Укрспирт" - це монстр, розумієте? 80 заводів, тисячі працівників, купа документів, невирішені питання. Кримінальних справ – море. То на одному заводі вилучають документи, то на іншому. Якщо нині дивитися на "Укрспирт" в юридичній площині, то ми на темному дні океану. Якщо завтра ФДМУ розпочне розглядати наші майданчики на приватизацію, він зрозуміє, що йому дійсно нема чого продати.

Натомість по формулі, передбаченій у законопроекті Лапіна, першими будуть виділені підприємства, де зношення основних засобів сягає фактично 70%. І це є фактично потенційні майданчики для перепрофілювання на виробництво інших видів продукції. Ті підприємства, які можуть бути виставлені на продаж на другому етапі, там робочі руки потрібні. Ми будемо наполягати, аби там були передбачені інвестзобов’язання, якими за інвестором буде закріплена вимога збереження робочих місць інженерно-технічного персоналу.

-        Наскільки розумію, підприємства, які виробляють харчовий спирт, будуть виставлені на продаж, згідно з концепцією документа, на останньому третьому етапі?

-        Харчовий спирт, як ми бачимо, його дійсно треба в останню чергу продавати. Під час перших двох етапів роздержавлення державна монополія харчового спирту має бути збережена, але для того, щоб діяльність підприємств була максимально прозорою, ми готові перейти в статус публічного акціонерного товариства, блокуючим пакетом якого володітиме держава. Буде створена наглядова рада. Якщо буде бажання у вітчизняних інвесторів, у тому числі в "горілчаників", вони можуть інвестувати в цю компанію, вводити своїх людей у наглядову раду і контролювати роботу компанії. Ми наполягаємо на збереженні державної монополії саме в сфері виробництва харчового спирту, адже є приклад, коли держава, зрештою, може бути ефективним власником і мати високу рентабельність роботи, а зазвичай в цій сфері – виробництва спирту і горілки - вона висока.

-        З якою рентабельністю працюють підприємства ДП "Укрспирту" нині?

-        Близько 15%.

-        Це при виробництві харчового спирту?

-        Ми зараз не відокремлюємо види продукції. Працюємо, так би мовити, в один кошик.  

-        На якій стадії нині перебуває законопроект Лапіна?

-        Він вже пройшов комітет економічної політики, був схвалений і готовий вийти в сесійну залу.

- Згідно з якими принципами будуть відбиратися підприємства для кожного з етапів приватизації? 

- Зараз ми проводимо технічний аудит наших підприємств і створюємо систему електронного обліку активів, у якому підприємства будуть розділені за категоріями. Зараз у кінці року передбачена річна інвентаризація. Її результати, зокрема, мають лягти в основу майбутньої бази електронного обліку підприємств. Учора, ми провели велику технічну нараду з виробничими підрозділами: кожному поставили конкретне завдання. Доручили, щоб перед тим, як виїжджати на інвентаризацію, вони передавали на заводи опитувальники. Запитання, зокрема, будуть такі: наявність основних засобів, коли підприємство востаннє працювало, яка потужність, що воно виробляло, що може виробляти. Також питатимуть кількість працівників, штатний розпис, кількість жителів населеного пункту, де розташоване підприємство. Вкажемо основних партнерів виробничих майданчиків (горлчані компанії). До речі, на 10 жовтня мені вже мають дати бачення програмістів, як буде виглядати і працювати цей реєстр. Думаю, що загалом на реалізацію проекту знадобиться не менш як 2-3 місяці. Ми вже підготували лист на ФДМУ. Просимо, аби у цьому процесі взяли участь і їхні працівники. Ми готові додати до опитувальників їхні запитання.

- Тобто в обліку будуть і підприємства, які досі не передано до ДП "Укрспирт" і залишаються у недоліквідованому концерні?

- Ми разом з головою ліквідаційної комісії концерну ДП "Укрспирт", його також Кабмін уповноважив виконувати цю Постанову КМУ (яка передбачає передачу спиртзводів у ДП "Укрспирт" з ліквідацією їх статусу як юридичної особи), напрацьовуємо бачення. Постанова КМУ є, і її треба виконувати. Ми зараз зробили спільний наказ щодо взаємодії, і коли будемо проводити інвентаризацію, дійсно хочемо, аби нею були охоплені і не передані до ДП підприємства. Хочемо бачити все, що є в орбіті ліквідаційної комісії. Хоча ми готові і до тих випадків, які вже були в практиці: іноді, навіть представників Міністерства банально не пускають на завод. Люди дзвонять на гарячу лінію, за їхнім зверненням виїжджає комісія, і її просто не пускають на завод. І ніяких правових наслідків це немає. Я вам скажу, був би гарний вихід, якби такі комісії супроводжував "Корд" - отак заходив і рейдерів  обличчям у підлогу клав, і тоді вже заходили люди і працювали.

Ціна на спирт

-         Чи бачите нині підстави для перегляду цін на спирт?

-         Щодо ціни на спирт. Донині вона складалася буквально на коліні, кулуарно: директор з директором домовлялися.  Зараз ми виходимо з ініціативою запровадження абсолютно прозорої формули ціноутворення. Ми - державна монополія і маємо заробляти. Отже, у формулу буде забита рентабельність, з якою ми маємо працювати. Плюс якийсь має бути прибуток, адже держава вимагає, щоб ми мали прибуток. От зараз я прийшов на посаду як в. о. і бачу, що всі угоди на продаж спирту (з фіксованою ціною, - ред.) укладені до кінця року. У мене просте питання – хто міг у березні, коли вони укладалися, спрогнозувати ціну на газ, на зерно? Як можна заключити з основними партнерами договори до кінця року з фіксованою ціною?

-         Хочете змінити цю ситуацію?

-         Абсолютно. Ми зробимо прозору ціну і формулу на спирт. У ній буде закладена ціна на зерно, ціна на газ, наші адміністративні витрати плюс наша рентабельність. Це проста формула, яка до сьогодні не працювала.

-         Тобто нові угоди з 1 січня 2018 року будуть вже укладатись з цією формулою?

-         Так, угоди будуть укладатися з формулою. "Горілчаники", звичайно, впираються, вони цього не хочуть. Їм простіше було працювати з фіксованою ціною. Але ми хочемо цю ситуацію переламати. І так само, як у нас, усі закупівлі з жовтня переходять на тендери Prozorro. І так же буде із закупівлями газу і зерна (які потрібні для виробництва спирту), щоб усім було зрозуміло, чому ціна така, а не інша. Досі тут (в "Укрспирті", - ред.) був комітет. Вони робили зріз по ринку і вирішували, за якою ціною купляти.

-         Значить, якщо будуть угоди з формулою, то залежно від кон'юнктури ринку ціна може змінюватись по кілька разів на рік?

-         Звичайно. Вони мусять змінюватись. Нам же піднімають, до прикладу, ціну на газ? Й уряд це обґрунтовує. Ціна на зерно зростає. І відповідно від того зростає собівартість нашої продукції. Адже ми купуємо газ, зерно (для виробництва спирту, - ред.).

-         Протягом якого часу буде розроблена формула? 

-         Вона вже є в мене готова. Мені треба її тільки погодити з Міністерством аграрної політики і продовольства. Вона дуже проста: тільки кільки складових.  

-         А на якому рівні буде враховуватися у формулі рентабельність "Укрспирту"?

-         Скажу так, наразі є на погодженні фінансовий план підприємства. Можливо, до нього ми внесемо зміни. Мені треба серйозно вивчити цю ситуацію. Нам треба порахувати таким чином, аби мати гроші на модернізацію.

-         Скільки вам потрібно коштів на модернізацію?

-         Нам треба багато. І це більше, ніж ми можемо залучити, і більше, ніж можемо заробити. Адже виробничі потужності підприємств зношені в середньому на 70%. Умовно ми прикидали, що на кожний виробничий майданчик нам потрібно близько 20-25 млн грн, аби знизити собівартість продукції на 10-15%, що нам дасть можливість виходити на експорт.

-         І цих коштів наразі не маєте…

-         Дивіться, я вже казав, в "Укрспирті" досі було відсутнє правильне фінансове планування. Закупки відбувалися хаотично. Мали місце аварійні зупинки, авральні ремонти. І зараз ми хочемо це потихеньку перезавантажити. Тобто, підприємство буде запускатися в роботу тільки тоді, коли туди виїде технічний аудит: огляне підприємство, зафіксує, чи були проведені планові роботи, ремонтні роботи. І тоді буде ставитися питання про відповідальність керівника, аби план був виконаний.

-         На яку величину бачите нині потенціал для збільшення нинішньої ціни на харчовий спирт?

-         Я вважаю, що наразі ціна не є справедливою. Ті ціни, які зараз є, їх, певно, що треба розбирати. Я, чесно кажучи, не маю бажання створювати нині конфліктну ситуацію з виробниками горілки. Якщо ми будемо мати можливість рухатись хоч би з якимось прибутком і дійти до кінця року, ми вийдемо з пропозиціями про її зміну вже після того, як термін дії діючих договорів спливе – з 2018 року.

-         Тобто ви не будете переглядати діючі угоди?

-         Ні, але можемо просити "горілчаників" збільшити обсяги замовлень, аби вийти на фінансові показники, на які розраховує уряд. Знов ж таки, якщо мені фінансове управління скаже, що з такою ціною ми не проходимо, будемо вимушені переглядати ціни у бік збільшення.

-         Тобто, навіть за умови діючих договорів?

-         Навіть, так. Ну а куди нам діватись? Державне підприємство апріорі не може працювати у збиток. Але, звичайно, ми будемо враховувати думку "горілчаників". І так, що з 1 січня до прикладу – чотириста і крапка або інша статична цифра, так не буде. Вони мусять розуміти, звідки береться та чи інша ціна. Будемо сідати з ними за стіл перемовин, показувати калькуляцію. Нам з ними треба домовлятися, але так, щоб держава не несла збитків.

-         За вашими розрахунками, наскільки зараз вже треба підняти ціну харчового спирту, аби вона була економічно обґрунтованою?

-         Навіть приблизно сказати не можу. Тому що у цьому місяці ми купуємо в НАК "Нафтогаз України" газ по 8350 грн за 1 тис. куб. м, а яка буде ціна на газ у листопаді (для промислових споживачів), ніхто не знає, бо в 20-х числах "Нафтогаз" виставить нові ціни на газ. Наразі можемо тільки приблизно розуміти ціну на сировину – на зерно. І зараз вона є найкращою для закупок. І наразі ми акумулювали максимально можливі кошти, аби закупити зерно с запасом, поки є така гарна ціна.

Виробництво державної горілки

-         У минулому в ДП "Укрспирт" виникали проекти налагодити власне виробництво горілки, чи доречний такий напрямок діяльності, на ваш погляд, у ДП?

-         Дуже слушно. Дякую, що зачіпаєте цю тему. Адже дійсно, горілчану галузь держава втратила. Попри те, що це надрентабельний бізнес. Моє бачення таке: державна горілка має бути на полицях. Адже це гарантія якості. Нині 100% продукції поставляють приватні компанії. Має ще горілчаний завод управління справами президента, але він не є великим виробником і робить певні об'єми, швидше для іміджу. У нас у ДП "Укрспирт" є, і це також буде відображено в Стратегії розвитку, відновлення виробництва державної горілки. Це природньо – якщо в нас є спирт і є лінії її розливу, то чому б нам не робити горілку? 

-         Де це може відбуватися розлив, під якими торговими марками?

-         Торгові марки - це питання маркетингу. Зрозуміло, що приватний бізнес пішов вже далеко вперед.

-         Але ж і "Укрспирт" у минулому мав практику виробництва горілки і торгові марки мав...

-         Так. Але марки були в основному регіональні. У тому ж Івано-Франківську була прекрасна ТМ "Княгинин". Луцьк виробляв шикарну продукцію. У Луцьку, до речі, ми минулого тижня провели переговори, і перша горілчана продукція буде зроблена саме там. Там буде розлита партія, яка піде в Німеччину. Загалом плануємо відновити виробництво горілки на 3-4 виробничих майданчиках "Укрспирту".

-         Лінії на підприємствах є?

-         Так є, я ж кажу у Луцьку. Там підприємство готове на 100%.

-         І на тих решта 3-4 підприємства, які також розглядаєте під цей проект, лінії для розливу є?

-         Так.

-         Які це підприємства?

-         Я буду готовий назвати пізніше, але ми стартуємо з нашого майданчика в Луцьку, тому що він справний.

-         А будете постачати на експорт чи на внутрішній ринок?

-         Ми бачимо величезний потенціал у першу чергу на зовнішніх ринках. Справа у тому, що нині загалом є попит на українську горілку. Наші заробітчани, яких досить багато в країнах Європи, вони відмовляються пити російську "водку". І ми готові зробити якісний продукт і туди відправити.

-         У які країни плануєте постачати державну горілку?

-         Мова про країни, де споживають міцний алкоголь: Німеччина, Італія , Франція, Англія.

-         Маєте угоди?

-         Ні, поки що ні. (Відповідає на телефонний дзвінок. Кладе слухавку.)

Я вам скажу, щойно телефонував мій радник, людина з відомим ім’ям, засновник торгової марки "Гетьман" Новак Михайло Юхимович. От він і очолить у ДП "Укрспирт" горілчаний напрямок. Перед ним стоятиме не лише завдання відновлення напрямку горілки, але й вірно вибудувати переговорний процес з "горілчаниками", щоб вони розуміли, що в ДП їхні союзники, а не опоненти.

-         Новак вже зарахований до штату ДП?

-         Він у штаті з 5 жовтня на посаді радника з комерційних питань. 

-         На внутрішній ринок також буде експансія державної горілки?

-         Дивіться, слово експансія - це дуже сміливо. На внутрішньому ринку потрібна маркетингова гнучкість. Тут я довіряю Михайлу Юхимовичу (Новаку, - ред.), що він зможе повести цей напрямок і скаже, як нам зайти на внутрішній ринок і стати на полицю. Один з варіантів, який я бачу, – співробітництво з торговими мережами в проектах виготовлення горілки на замовлення під private lable.

-         Також є ідея виробляти харчовий спирт у пляшках. Такий проект потрібний, на ваш погляд?

-         Він дуже доречний. Нині, я думаю, в кожному домашньому господарстві вирощують малину, полуниці, є й інтернет. І багато хто не відмовився би за рецептом, знайденим у мережі, зробити якийсь домашній лікер або настоянку домашню. Утім, банально, де людині роздобути для цього літру спирту? Хіба що купити у магазині, коли проект буде реалізовано. Тому це користуватиметься попитом, як за кордоном.

-         Олег Барна вже зареєстрував відповідний проект у Верховній Раді…

-         З Олегом Степановичем… Він до мене звертався. І я бачу, що людина цікавиться галуззю. Вболіває. Знову ж таки, він з Тернопільщини, яка є спиртовим регіоном. Його брат губернатор, і він зацікавлений в успішній роботі тернопільських спиртзаводів. У питомій вазі всіх виробників тернопільські підприємства мають тверду третину. І в них там прекрасні показники, в середньому завантаженість тернопільських спиртзаводів 80-85%. Це говорить про те, що заводи там у задовільному технічному стані. Не ламаються, стабільно працюють.

Лівий спирт

-        Як ви оцінюєте ризики виробництва "лівака" на потужностях ДП?

-  Слід брати до уваги, що великий ризик у плані поставок "лівого спирту" в Україну представляє Росія, Білорусь. Зокрема Республіка Молдова, де загалом ціла галузь заточена на контрабанду спирту в Україну. Йдеться про спиртопроводи через річки, масштабні перекачки. І це вже питання до силовиків, як цьому завадити. У той же час, "Укрспирт" по своїй природі не мусить здійснювати контроль за реалізацією підакцизної продукції. Ця функція покладена на ДФС. Тому на підприємствах є пости ДФС, і вона контролює підакцизні склади і спиртосховища. Ми виконуємо тільки технічну функцію по виготовленню і реалізації продукції. А контроль повністю здійснює ДФС.

Зазначу, попри це ми наразі виходимо зі своїми ініціативами щодо запобігання ризикам появи "лівого спирту" на наших підприємствах. Найближчим часом на одному з підприємств ми реалізуємо пілотний проект електронного обліку спирту, який унеможливить несанкціонований відбір спирту. Нині ж застосовується метод, при якому спирт перемірюють у радянський спосіб.          

-        Це буде запроваджено поки на одному підприємстві?

-        Поки так. Ну ви ж самі розумієте, що опір буде страшний. Якщо ми почнемо зразу рубати… Треба поступово це робити. Ми мусимо довести ефективність роботи електронного обліку і потім вже разом з ДФС виходити на те, аби запровадити його на всіх підприємствах.

-        То все ж, як ви оцінюєте ризики виробництва "лівака" на потужностях ДП?

-        Людський фактор завжди є ризиком. Ну от можете собі уявити, що я сьогодні викликаю уповноваженого з антикорупційної діяльності і він мені доповідає, що є у нас люди, які не виконують закон і досі не дали електронні декларації. Ну може таке бути? Щоб директор спиртзаводу… Напевно, хтось просто не хоче показувати свої статки і думає, що він там далеченько, в глухомані щось там підробляє і рука держави до нього не дотягнеться… Слухайте, ви б бачили цирк, які деякі з директорів виробляли, коли приїжджали сюди, в управління. Ховають за рогом дорогі іномарки і йдуть сюди пішки. Ну це смішно… Але ж я тут третій рік працюю, я це бачив. 

-        Ви будете міняти директорів на спиртзаводах?

-        Я думаю, що зараз з перезавантаженням менеджменту ми дійдемо до практики, яка вже широко застосовується приватними компаніями – задіємо процедуру на поліграфі.

-        А звільняти їх будете?

-        Дивіться, для мене на першому місці є економіка. Якщо директор на своєму місці: його підприємство показує гарні показники в роботі, є підтримка трудового колективу, вміє працювати, то сенс його міняти? Огульних звільнень не буде.

Вбивство Панкова

-        Цього року сталася надзвичайна подія. Був застрелений Віктор Панков – помічник Олега Дрожжина, ви були з ним знайомі? Маєте версії чому це сталося?

-        Версії, напевно, мають бути в слідства. Наскільки я слідкую за ходом цього розслідування, не дуже слідкую, якщо чесно. Людей з "Укрспирту", певно, що викликають на допити, і я також ходив. Все, що мені відомо, що начебто слідство вже має якусь версію і навіть вже вийшло на якихось замовників. Але я не хочу коментувати чутки. Що стосується особистості Віктора Панкова. Він був звичайним працівником. Я не знаю, за що в нього могли забрати життя. Він на той момент точно ні на що не впливав, ні на які процеси. Був, як і я, радником. Курував біоетанол, ходив до керівництва, пробував робити напрацювання в цій сфері. Але він не мав жодного впливу: його могли слухати, могли і ні. Через що його вбито? Для мене це загадка. Але, кажуть, слідство просувається.

Та все не так гладко, згоден. У березні напали на голову нашої ліквідаційної комісії (курує питання ліквідації концерну "Укрспирт". Має право призначати керівників підприємств, контролює фінансові звіти). Людині зробили "подарунок" на День народження – проламали битою голову.  

-        Як він зараз почувається?

-        Вийшов на роботу.

-        Що в цьому випадку було причиною, відомо?

-        Він вступив у боротьбу за підприємства, над якими держава втратила контроль.

-        Які це підприємства?

-        Наприклад, Зірненський спиртзавод в Рівенській області. Та таких є десяток. Зараз також в Івано-Франківській області іде боротьба за підприємство в центрі Івано-Франківська, у якого є 6 га землі. Його штучно довели до банкрутства і вже почали різати. Хотіли цю землю віддати під забудову. Люди (працівники, - ред.) просто обурилися, викинули тих ліквідаторів, звернулися до суду. Касація була задоволена. І це сталося тільки тому, що ті люди, які його відстоювали, вони фактично жили під касаційною інстанцією в Киеві, а до того жили під Апеляційним судом у Львові й казали, що підемо і перекриємо трасу міжнародного значення. І зрештою відстояли підприємство. Ігор Ільчишин (голова ліквідаційної комісії) зайняв у тій ситуації абсолютно державницьку позицію – підтримав трудовий колектив. Призначив в. о. людину, яку трудовий колектив рекомендував. А по інший бік там "тітушки". І цей завод вони не хочуть випускати з рук, адже це була справжня кормушка для "тітушні" й банди перевертнів у погонах.

У нас була також історія із захопленням Угерського спиртзаводу. Якщо ви загуглите його назву, це Донбас - що там було. 80 "тітушок" у камуфляжах, три автобуси. Світлошумові гранати людям під ноги кидали. Захоплювали, одним словом, завод. Тільки коли депутати від групи "Львівщина" з трибуни Верховної Ради почали вимагати втрутитися міністра МВД (Арсена Авакова) і Хатію Деканоідзе (на той момент голова Нацполіції, - ред.), туди приїхала Нацгвардія. І тільки коли розставилися снайпери, аж тоді та "тітушня" поїхала з заводу. А по закону це не рейдерство, нема такого слову, це перешкоджання законній господарській діяльності. Крапка. Розумієте?

-        Заробітна платня голови ДП "Укрспирт" цікава, аби це все виносити на своїх плечах?  

-        Якщо дивитися в зрізі того, що зараз запропонував Кабінет міністрів, вона цікава. Зараз я отримую заробітну платню як радник, і вона даже менша ніж у моїх заступників. Ставка 20 і надбавка в районі 30 тис.

-        А скільки передбачив Кабмін на посаді голови?

-        Навіть не знаю точно, десь 100 тис. грн на місяць буде.

-        Скільки отримують директори спиртзаводів?

-        Десь по 20 тисяч. Але це вже після підвищення, а до того мали і 8, і 2 тисячі. І я б, до речі, дуже хотів, аби журналісти проаналізували їхні декларації та подивилися, що ті бояри повиставляли в електронних деклараціях.

Розмовляла Олена Голубєва 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: Компанії, як наша, показують світу іншу Україну

Перші гроші, пригадує, доводилось заробляти, самостійно розвозячи товари Україною. Нині 42-річний Ільченко – власник групи компаній «UKRAVIT». Підприємство, у штаті якого більше 300 працівників, за останні роки стало не лише провідним в Україні, а й встигло завоювати серця іноземців. Лише за 2016 рік компанія сплатила до бюджету близько 200 млн грн. Сам же Віталій Ільченко став «Людиною року» в номінації «аграрій року». Із успішним підприємцем зустрічаємось на заводі «Фабрика агрохімікатів», що розташований у промисловому районі міста Черкаси. Зараз на підприємстві діє близько 60 виробничих ліній. Саме тут виробляють майже 150 найменувань продуктів, пов'язаних із захистом рослин.

- На початку року Ви заявляли про плани збудувати на базі черкаської «Фабрики агрохімікатів» науково-дослідний центр. Яка мета його роботи? Чи є щось подібне в Україні?

- Ми – перші виробники в Україні, які почали виготовляти засоби захисту рослин. До цього наша країна повністю імпортувала їх. Нині в цій галузі Україна завдяки нам поступово зменшує залежність від імпорту та вже перейшла на експорт. Тепер маємо ще більший стимул розвивати науку. Мета діяльності центру – створення інноваційних рішень навколо сільського господарства. Це створення новітіх препаратів, а також впровадження повного спектру науково-дослідних послуг для аграріїв. Також на меті стоїть завдання створення глибокої переробки сільгосппродукції та біологічні продукти з високою доданою вартістю. Наприклад, зараз у світі вже давно роблять із кукурудзи пластик, який не завдає шкоди довкіллю, тому що за три роки розкладається і перетворюється на добриво. Натомість ми імпортуємо пластик, який потім ще й забруднює наше навколишнє середовище, тому що не маємо достатньої кількості заводів, які б його переробляли. Для роботи в науково-дослідному центрі плануємо залучати фахівців з сучасними ідеями, давати їм можливість тут реалізувати свій потенціал, а потім перетворити ці ідеї в конкретний продукт. Усе це пов'язано з хімією, але вже з «зеленою».

– Якою на сьогодні є готовність центру до роботи?

– До весни 2018 плануємо все завершити. Зараз йде процес технологічного оснащення. Найдорожче обладнання ми вже придбали, замовили його з Японії та Америки. Небагато лабораторій є у світі, які можуть похизуватись подібним.

– Аграрний бізнес та пов'язані з ним виробництва називають локомотивом економіки. Наскільки це так і які перспективи зростання як вашого ринку, так і економіки в цілому?

– На мою думку, на сьогодні локомотивом є ІТ галузь, яка, не маючи великих витрат, створює продукти, що коштують сотні мільйонів доларів. Щодо сільського господарства – воно має рентабельність 20-30%. Україні поки що є мало чим пишатись у питанні експорту, тому що найчастіше йдеться про експорт сировини. Завдання «UKRAVIT» – змінити структуру аграрного експорту і перетворити його на експорт продуктів з високою доданою вартістю.

– Якими є базові країни, до яких експортує «UKRAVIT»?

– Зараз ми працюємо у Грузії та Молдові. Іноземних партнерів, як і українських, вражає наша відкритість. У нас у будь-який час кожному можуть провести екскурсію по виробництву, показати, де створюють продукти, як. А багато хто може лише підвести до будівлі, вказати на неї рукою і сказати щось на кшталт: «Ось тут у нас виробництво, але туди ми не можемо вас завести, тому що у вас немає допуску чи ще чогось…» Наша компанія інвестує у виробництво та науку, тим самим показуючи, що ми працюватимемо не одне десятиріччя. Багато компаній займаються просто імпортом і продажем, не маючи жодних вкладень – можна швидко зібрати валізу й закритись.

– Якими є обсяги Вашої компанії за 2017 рік? І як вони змінились у порівнянні з минулим роком?

– Минулого року ми випустили близько шести тисяч тонн продукції. Цього року виходимо на показник більше семи тисяч тонн. Тобто зростання до кінця року буде орієнтовно на 20-25%. Маємо амбітні плани і на наступні 5 років: зайняти 25-30 % ринку України і вийти на 30 тисяч тонн продукції. Ще одна ціль – нарощувати експорт. До цього ми сильно його не розвивали, тому що були обмежені потужністю виробництва.

– Наскільки складно було вийти на іноземні ринки?

– Україна свого часу теж була як іноземний ринок, коли стовідсотково залежала від імпорту. Тому навіть стати тут компанією, яка виробляє і замінює імпортні товари, теж досить складно. На жаль, тривалий час у світі було мало інформації щодо України. Іміджу, що Україна – потужний світовий гравець та експортер не тільки сировинних продуктів, і зараз немає. Компанії як ми, що постійно беруть участь у міжнародних виставках, запрошують іноземних партнерів, відкривають нову Україну для світу. Коли приїжджають люди з провідних країн і бачать, що в них немає такого виробництва, думка про Україну змінюється: «Так Україна ще й вище за рівнем!..» Поки що бренд «Ukravit» не має такої ваги, як всесвітньо відомі компанії. Фактично, ми працюємо по тій самій технології, і ефективність нічим не відрізняється. Але все одно є сприйняття, що українське має коштувати одну гривню, а за європейське ми готові платити п'ять. Цей стереотип є, але ми з ним боремось.

– З чого починалась діяльність «UKRAVIT»? Що було найскладнішим під час створення нового виробництва?

– Усе починалось у 1999 році з маленької компанії у складі трьох осіб. Компанія була дистриб'ютором препаратів проти побутових шкідників: мурах і гризунів. На той час це був специфічний ринок. Цим займалася санепідемслужба. Плюс засоби потрібно було постачати в невеликій кількості в різні куточки України. Я й сам возив їх подеколи автомобілем з причепом (сміється). Щоб заробити хоч якісь кошти, доводилось здійснювати неймовірні подорожі по всій Україні. У 2001 році ми помітили, що ці препарати схожі з тими, що працюють на полях. Самі фермери почали до нас звертатись: «Є проблема на полі, гризуни знищують, дайте щось…» Сільське господарство якраз почало розвиватись, і з'явився «UKRAVIT». Спочатку працювали над дестриб'юцією препаратів проти колорадського жука та проти гризунів. Уже в 2003 році прийшло розуміння, що треба розробляти щось своє. Препарати від гризунів по собівартості на той час не були дорогими. Основа – зерно. На той час місто Черкаси було «хімічним». Тут працював Хімреактив, який виготовляв концентрат, з якого робились препарати проти гризунів, були фахівці, хімічна база. Спочатку ми орендували невеличкий цех на вул. Сурікова, згодом купили нову базу, де вже створили «Фабрику агрохімікатів» і почали переходити на більші масштаби. На початку на нашій ідеї всі ставили хрест, глузували над нами. Тому що митниці як такої не було, у бюджет ніхто нічого не платив. По суті не було жодних витрат і до бажання щось інвестувати у виробництво ставилися дуже скептично. Мовляв, проект не окупиться й успішним не буде, тому що є Китай, звідки можна все замовляти. Але коли ти почав з малого й побачив, що це користується попитом, включається спортивний інтерес і стимул до роботи. Я був певен, що часи зміняться.

– Якщо подібний бізнес починати зараз, а не на початку 2000-х, він мав би шанс на успіх?

- Аби зараз ми починали це з нуля, нам би навряд вдалося. Зараз побудувати завод – це дуже великі кошти. І якщо європейські країни компенсують половину вартості подібних проектів, то в Україні цього годі чекати. Будь-яка європейська компанія може отримати кредит під 1-1,5% річних. У нас, на жаль, такого немає. Тож українцям залишається розраховувати на інвестора, який прийде ззовні. Так, він прийде. Але його буде цікавити, наприклад, пшениця, щоб потім вивезти її на експорт. А не створення чогось більшого.

– Наскільки сьогодні українські сільгоспвиробники залежні від імпортних добрив і виробів для захисту рослин?

«UKRAVIT» на українському ринку на сьогодні займає майже 9%. Отже, решта 91% – іноземні виробники.

– Чому так? У нас ще немає заміни усіх закордонних товарів? Українці не довіряють українському виробнику?

– В «UKRAVIT» сьогодні дуже широкий асортимент. І я вважаю це нашим досягненням. Але іноземні компанії «підсаджують» наших сільгоспвиробників. Великі мультинаціональні компанії завжди знають, скільки заробить фермер, тому що вартістю свого товару регулюють його заробіток. Фермери від них залежні: насіння, засоби захисту рослин, надання кредитних програм. Щороку ціни на все зростають, окрім цін на сільгосппродукцію. До речі, цього року у світі відбулося кілька зливань великих компаній і це однозначно спричинить підняття ціни на засоби захисту рослин та насіння в 2018-му.

– Близько року тому ви говорили, що Україну за кордоном сприймають як сировинну країну. Чому більшість українських підприємців зупиняються на створенні сировини і не йдуть далі – створюючи готовий продукт і продаючи його тут і за кордон?

– Поки Україна не ухвалить стратегічне рішення щодо підтримки місцевих виробників, ситуація не зміниться. В Україні є дуже багато підприємців, які хочуть це робити, але не можуть знайти інвестиційних коштів.

– Багато бізнесменів серед проблем Черкас і подібних міст називають брак кваліфікованих кадрів. Як гостро для вас стоїть це питання? Чим вдається втримувати фахівців саме на вашому виробництві?

– Усе залежить від того, які умови ти можеш запропонувати. Якщо ти платиш нормальну зарплатню, поважаєш своїх працівників, вони бачать розвиток підприємства, то не підуть із нього. Якщо невелика різниця у заробітній платі вимагає виїзду за кордон, люди вже задумуються, чи потрібно їм це. Зараз уже наших фахівців запрошують за кордон на консультації. Для них це теж рівень, коли тебе сприймають як експерта. Люди, що працюють у нашій компанії, мають перед собою таку ж мету, як і я, – зробити «UKRAVIT» світовою компанією. Важко, довго, але поступово ми це робимо.

– Деякі місцеві політики вбачають майбутнє Черкас як потужного логістичного центру. Наскільки оцінюєте логістичну привабливість Черкас саме як виробник?

– Географічне розташування Черкаської області справді гарне. Але окрім логістики потрібно розвивати, скажімо, агроіндустріальні парки, де буде багато виробників. Вже біля них створювати логістичні центри, щоб просто цю продукцію розвозити. Це буде перемога!

– До речі, в одному з інтерв'ю Ви заявили, що вважаєте індустріальні парки майбутнім. У чому переваги таких парків? Чи розташували б своє підприємство на території індустріального парку?

– По такому принципу працюють багато країн. Наприклад, хімічна зона, де такі підприємства як «Азот» та «Ukravit» об'єднуються. У них багато спільного: потреба в очисних спорудах, великій кількості води, має бути віддалена зона. Ще на цій території можна ТЕЦ розташувати. І вона б виробляла електроенергію не просто спалюючи вугілля, а перероблюючи сміття. Тому що ці хімічні підприємства знають, як сміття перетворювати в енергію. Такий собі інноваційно-виробничий комплекс. Одне підприємство може виробляти продукт, інше – купувати його і перетворювати у продукт з високою доданною вартістю. Коли компанії не конкурують, а доповнюють одне одного у виробничих циклах, це гарно працює. Але під індустріальний парк слід одразу виділяти земельну ділянку, комунікації заводити, зробити дорогу. Це те, що держава могла б робити – створювати такі території. І на подібні території справді міг би прийти інвестор. Тому що займатись комунікаціями і дозвільними документами у нас досить складно.

– Зараз у Золотоноші працюють над створенням агро-індустріального парку. Чи є у вас амбіції там розташуватись?

– У нас є свої амбіції, ми хочемо створити в Черкасах свій біо-технологічний індустріальний парк. Тут вже є інфраструктура, люди. В Золотоноші, впевнений, теж знайдуться підприємства. Логістично ми близько, тож можемо туди продукцію постачати. І це вже буде ціле індустріальне об'єднання Черкаси – Золотоноша.

– Наскільки інвестиційний клімат на Черкащині вважаєте комфортним?

– Кілька років тому всі мріяли, щоб влада просто не чіпала і не заважала. Тож зараз основне досягнення, що влада не заважає, а навпаки намагається чимось підтримати. Маємо і з містом, і з областю нормальний діалог. Ми звертаємось до влади лише в тому випадку, коли певні служби свідомо не йдуть на співпрацю. Буває, що всі дозволи є, але документи все одно не розглядають, тому що до них не докладений «головний двигун». Тоді вже звертаєшся до влади, аби ці документи таки розглянути.

– Цього року, як і минулого, ви є одним зі співорганізаторів Черкаського бізнес-форуму. Наскільки результативним вважаєте такий формат представлення області як бізнесмен?

– В Україні бракує діалогу між місцевою владою і місцевими виробниками. На подібних форумах українські бізнесмени можуть поділитись, з якими проблемами стикаються, де їм слід допомогти. А влада має на це реагувати. Хотілося б, щоб уся Україна була таким собі індустріальним парком, коли підприємці спілкуються, реалізовують спільні проекти. Зараз часто говорять про залучення іноземних інвесторів. Але дуже багато іноземців уже обпеклися, коли почали інвестувати в Україну, а їх ошукали. І за це ніхто не поніс відповідальності. Коли українським підприємцям буде комфортно розвиватися, іноземні інвестори самі прийдуть, побачивши, як змінюються область і Україна.

– Минулоріч ви стали одним зі співзасновників Агенції регіонального розвитку. Чому для вас це важливо?

– У нас уже є досвід як зробити з маленького велике, не будучи політиком чи крадієм. Так само є багато людей, в яких є справді цікаві ідеї. Я хочу, щоб наші фахівці і молодь, замість того, щоб виїжджати за кордон, мали змогу реалізовувати себе в Україні. Завтра постане питання, що вся молодь з України поїде, і нам доведеться залучати людей десь із Польщі чи Угорщини. Щоб не було такого нонсенсу, потрібно давати тут українцям гідну роботу. Агенція регіонального розвитку має працювати, зокрема, й у цьому напрямку.

– Одна з гучних тем в Україні сьогодні – можливе відкриття ринку землі. Як ви ставитеся до цього? Наскільки Україна готова до такого кроку?

– У землі має бути господар. Той, хто розуміє, що ця земля – його, і вкладає в неї і гроші і душу. Нині ситуація така, що купити землю фактично неможливо. Багато компаній хочуть розширити виробництво, купити землю, готові за неї навіть дорого заплатити. Але всі хочу купити її у реального власника, а не в якогось корупціонера. Натомість зараз є низка підприємців, які орендують землю на 5-10 років. І розуміючи, що це не їхня земля, «витискають» з неї всі соки, що потім, щоб на ній щось вирощувати, треба буде дуже багато вкласти… І ти купуєш не землю, а якусь мінеральну вату, яку потім ще треба тривалий час відновлювати. Я переконаний, що після відкриття ринку землі люди не кинуться продавати її, а навпаки краще усвідомлюватимуть, що це – їхнє. Селян слід мотивувати розвивати свою землю, сільське господарство. Нехай вирощують ті ж горіхи або енергетичну вербу, яку можна швидко виростити і зробити з неї пелети для опалення. Людей просто треба навчити вирощувати все це або пояснити, чому це вигідно. Я переконаний, що відкриття ринку землі стане поштовхом для розвитку сільських територій. Взяти приклад з тієї ж Молдови. Там ринок землі відкритий. Але немає такого, що розкупили всю Молдову румуни чи ще хтось… Там нормально й оренда землі працює. Можна під землю взяти кредит у банку. Це дало можливість місцевим бізнесменам розвиватися. Так і має бути.

– Наостанок про приємне. Цього року Ви стали «Людиною року» в номінації «Аграрій року». Чим для Вас є перемога в цій номінації? Що відчули, коли дізнались, що стали переможцем?

– Нагородження відбувалося у залі оперного театру в Києві. Коли пролунало моє прізвище, ледве до сцени дійшов (посміхається). Так розхвилювався, що важко було й говорити. Це не особисто моя нагорода, а заслуга всієї команди «Ukravit». Вважаю, що наш колектив цю відзнаку заслужив. Ми працюємо для України, минулоріч сплатили 200 мільйонів гривень податку до бюджету, піднімаємо бренд нашої країни у світі завдяки експорту. Для нас це стимул розвиватись далі. Я б усім, хто створює виробництво в Україні і працює чесно, видав подібну премію у своїх номінаціях.

Джерело: infomist.ck.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Фермерам допомагають управляти родючістю ґрунтів

Теґи: 

Великого значення також набуває якість основного ресурсу сільгоспвиробництва – землі, і те, наскільки раціонально та ефективно цей ресурс використовується.
Знання фізико-хімічних характеристик ґрунту дозволяє фермеру заощадити значні кошти на добривах, правильно підібрати культури для вирощування і застосувати найкращі агротехнології, а власникові землі – бути певним, що його земля не виснажується. На цьому наголошували учасники Дня відкритих дверей, який нещодавно провели співробітники агрохімічної лабораторії Prime Lab Tech (PLT), що дотепер залишається єдиною сучасною лабораторією в Україні з науковим підходом до аналізу ґрунту та рослин.

Понад усе захід привернув увагу ґрунтознавців та аграріїв – і тих, хто вже користується послугами PLT, і тих, хто лише планує замовляти їх. За сприяння Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного і сільського розвитку» участь в Дні відкритих дверей взяв відомий американський експерт Девід Данн. Він прибув зі штату Міссурі, де при місцевому університеті очолює агрохімічну лабораторію з дослідження ґрунтів.

Девід Данн виступив перед присутніми з лекцією на тему «Роль інтегрованої програми в управлінні родючості ґрунтів в прибутковому рослинництві» та поділився практичним досвідом співпраці американських фермерів з місцевими агрохімічними лабораторіями.

Після завершення заходу Девід Данн та генеральний директор PLT Людмила Василенко охоче погодилися відповісти на запитання журналіста Національного прес-клубу «Українська перспектива». Зокрема, розмова торкнулися питань щодо ролі агрохімічних лабораторій у підвищенні ефективності роботи фермерських господарств, зростанні їх конкурентоздатності на ринку сільськогосподарської продукції.

- Які послуги надає лабораторія, чи має вона для цього достатнє кадрове та технічне забезпечення?
Л. Василенко: - Наші співробітники здійснюють професійний відбір зразків ґрунту та рослин, проводять якісні лабораторні дослідження, надають професійні та практичні рекомендації, здійснюють агрономічний супровід. Також ми надаємо своїм клієнтам протоколи випробувань, картограми, технологічно-економічні карти з орієнтацією на затверджений рівень рентабельності вирощування; надаємо рекомендації  з приводу складання планів польових робіт, систем захисту і живлення рослин сільськогосподарського використання.
Лабораторія має достатнє кадрове та технічне забезпечення.  Разом з тим, бачимо, що наші послуги набувають дедалі більшої популярності. Тому плануємо придбати додаткове обладнання, розширити свою діяльність. Скажімо, незабаром лабораторія надаватиме послуги з виявлення залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції. Це відбудеться завдяки співпраці з Проектом USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку».
Д. Данн: - Я надзвичайно вражений побаченим. Я хотів би, щоб моя лабораторія виглядала так само гарно, як ця. Мене дуже вразив рівень знань та мотивації персоналу.
Я завжди прагну, аби співробітники моєї лабораторії розуміли, що від їх роботи значною мірою залежить успіх сільгоспвиробників, доля коштів, які вони інвестують у свій бізнес. Я думаю, що люди, які працюють у цій лабораторії, усвідомлюють вагу та значимість своєї праці.

- Наскільки важливими для сільгоспвиробників є послуги лабораторії?
Л. Василенко: - Ми надаємо можливість фермерам економити значні кошти. Тому що визначаємо, які елементи присутні в ґрунті. Відповідно фермер може ухвалити для себе рішення, які добрива і в якій кількості йому використовувати, а від яких взагалі варто відмовитися. Наприклад, навіщо вносити кальцій, якщо його і так достатньо в ґрунті?
До того ж ми даємо рекомендації, які культури ліпше вирощувати на обстеженій ділянці. Це теж дуже важливо. Тому що площі можуть бути або кислими, або засоленими, а відтак і непридатними для вирощування певних культур.  
Другий напрямок нашої діяльності - екологічний. Сьогодні ми стикаємося з проблемою деградації ґрунтів. Значною мірою вона зумовлена високою інтенсивністю вирощування сільськогосподарських культур, грубим порушенням агротехнічних технологій. Як наслідок, з ґрунтів виноситься багато елементів, що робить їх неродючими. Наші дослідження, наші рекомендації дозволяють сільгоспвиробникам ухвалювати вірні рішення, ефективно використовувати наявні земельні ресурси, думати не лише про сьогодення, а й про майбутнє.
Д. Данн: - Наша робота пов’язана з контролем родючості ґрунтів. Наскільки вона є важливою, судіть самі - на родючість ґрунтів припадає близько 60% загального врожаю. Тож не дивно, що значну частку отриманих доходів американські фермери спрямовують на закупівлю міндобрив та на дослідження, пов’язані з родючістю ґрунтів. Зазвичай ці витрати становлять майже 20% від вартості отриманого врожаю.

- На кого переважно зорієнтована робота лабораторії  – на потужні сільгосппідприємства чи на фермерські господарства?
Л. Василенко: - Фермерські господарства і середні сільгосппідприємства є нашими клієнтами. Вони найбільше потребують нашої допомоги. Бо в них немає достатнього рівня кваліфікації. Переважно вони отримали землю, навіть не маючи спеціальної освіти. Ці сільгоспвиробники конче потребують партнерів, які допомогли б їм отримувати високі врожаї.

- Чи обізнані аграрії з можливостями лабораторії і з тим, як ними можна скористатися?
Л. Василенко: - Ми дуже багато провели семінарів по всій Україні, друкуємося в багатьох виданнях, в тому числі, й в топових, поширюємо інформацію про себе соціальними мережами. Також проводимо Дні відкритих дверей. Люди мають змогу познайомитися з можливостями нашої лабораторії і з тим, як вони використовуються. Станом на сьогодні ми добре розуміємо, що сільгоспвиробники потребують і подальшого вдосконалення своїх знань та навчання на регулярній основі.
Д. Данн: - Наші успішні фермери - люди талановиті. Вони знаються і на генетиці, і на ґрунтознавстві, і на ентомології. Водночас вони ефективно керують ресурсами - кадровими, фінансовими, технічними.
Часто фермерські господарства в США є династійними. Це коли один брат відповідає за землю і її родючість, інший – за відбір насіння, третій - за маркетинг… Тобто, спостерігається певна спеціалізація. Вона спрощує управління процесами.
Як часто американські фермери користуються послугами таких лабораторій? Є такі фермери, з якими я контактую майже щомісяця, а з деякими бачуся раз на три роки.
Роль нашої лабораторії: ми робимо хімічний аналіз, робимо первинні висновки. Потім ця інформація передається до університетських агрономів, які з деякими виробниками мають уже довготривалі партнерські стосунки і обізнані про якість їх ґрунтів. І вони на основі наших даних розробляють детальніші рекомендації.

- Нещодавно PLT розробила модель з управління врожайністю. Які базові компоненти вона містить і в чому полягає її цінність?
Л. Василенко: - Важливо навчитись керувати процесом формування врожаю, його якістю, забезпечувати оптимальне живлення рослин упродовж вегетації та застосувати методи ґрунтової і рослинної діагностики. Як колись влучно висловився відомий агрохімік Дмитро Миколайович Прянишников, «надмірною кількістю добрив не можна замінити нестачу знань». Знання взаємодії кореневої системи рослин, ґрунту, його мікрофлори, добрив і свідоме врахування цих процесів на практиці сприяють підвищенню родючості ґрунтів, збереженню енергоресурсів та охороні навколишнього природного середовища.
Сільськогосподарські культури характеризуються різною потребою в елементах живлення, різним їх виносом із ґрунту з урожаєм. Так, з урожаєм зерна озимої пшениці  5 т/га і з відповідною масою соломи з ґрунту виноситься 150 кг N,  50 - Р2 О5  і  100 кг К2 О, з урожаєм картоплі в 30 т/га  - 180 кг N, 60 - Р2 О5  і  240 кг  К2 О. У польовій сівозміні зерно-бурякового виду за врожайності буряку цукрового 30-40 т/га, пшениці озимої 4-5 т/га в середньому з 1 га щорічно виноситься 270 кг NPK, зокрема, 130 т/га  - 180 кг N, 40 - Р2 О5  і 100 кг К2 О. У разі вирощування сільськогосподарських культур без застосування добрив ґрунт виснажується, внаслідок чого врожаї з року в рік знижуються.
Модель з управління врожайністю - це наше ноу-хау. На цій моделі позначається багато чинників, на які ми не маємо впливу. Це і погодні умови, і природні катаклізми. Але є чинники, які можна регулювати. І ми даємо інструмент, який дозволяє кожному фермеру моделювати врожайність.
На практиці це виглядає так: ми робимо дослідження ґрунту за GPS-точками. В Україні 4 кліматичні зони і 33 види ґрунтів. На одному полі зазвичай спостерігається не один вид ґрунту, а кілька. Ми робимо картограму, бачимо рівномірність розподіленості ґрунтів на заданому полі. Програмне забезпечення дозволяє моделювати посіви заданої культури у відповідності до отриманої інформації про якість та склад ґрунтів на полі.
До розробки моделі з управління врожайністю ми долучили спеціалістів Харківського інституту землеробства імені Докучаєва, Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». Вже кілька компаній скористалися нею і залишилися задоволеними отриманими результатами.
Д. Данн: - У нас теж є подібні програми. Вони дуже інтегровані. До їх реалізації долучається по кілька учасників. Моя лабораторія є лише частиною цієї інтегрованої програми з управління родючістю.

- Чому PLT так щільно опікується фермерами?
Л. Василенко: - Коли Україна стане повноцінним учасником європейської інтеграції, наші фермери можуть втратити свою конкурентоздатність. Тому що здебільшого вони не звикли ретельно рахувати витрати. У нас завжди була родюча земля, ми маємо доволі сприятливі для успішного ведення агробізнесу кліматичні умови. У нас завжди було всього вдосталь. А зараз усе змінилося: ціни на добрива суттєво зросли, доступних ресурсів значно поменшало. І ми хочемо, щоб наші фермери навчилися ефективно управляти своїми господарствами. Вони здатні збільшувати врожайність за рахунок сучасних технологій, які ми їм пропонуємо.

- Як робота агрохімічної лабораторії позначається на збереженні сільського довкілля?
Л. Василенко: - Нещодавно з цього питання ми підписали Меморандум про співпрацю з Київською ОДА, у нас є інші масштабні екологічні проекти, які ми хочемо запустити в роботу. Зокрема, йдеться про проект щодо дослідження наслідків дії залишків пестицидів в сільгосппродуктах. Я згадувала про нього на початку нашої розмови.  
Цей проект дуже багато важить для всіх нас. Річ у тому, що сьогодні практично жодна українська лабораторія не спроможна зробити аналіз пестицидів на 52 діючі речовини, на які зараз існують вимоги по євроінтеграції.
Надмірне використання агрохімії, яке особливо спостерігалося в попередні роки, негативно позначилося на навколишньому середовищі та шкодить не лише здоров’ю споживачів сільгосппродукції, а й самому землеробству. У деяких селах з цієї причини колодязна вода стала  непридатною для споживання. Тамтешнє населення тепер змушене користуватися водогонами.
Тобто, це дуже великий шмат роботи, яку треба проводити.

- На які регіони поширюються послуги PLT?  
Л. Василенко: - Ми їх поширюємо на всю Україну. У нас зараз дуже багато замовлень. Вони надходять з Дніпропетровщини, Полтавщини, із Західної України. Наші ґрунтознавці, агрохіміки виїжджають туди, відбирають проби, привозять до лабораторії і ми тут їх аналізуємо.
Ми хочемо зробити мережу таких лабораторій. Це і в наших інтересах, і в інтересах фермерів. Тоді ми перебуватимемо ближче один до одного і це значно спростить нашу співпрацю.
Наші послуги є платними, але ми робимо й винятки. Наприклад, сьогодні для учасників Дня відкритих дверей ми робимо аналізи ґрунтів на безкоштовній основі.
Д. Данн: - Майже в кожному штаті моєї країни існують такі лабораторії. Зазвичай вони працюють при місцевих університетах. У перелік обов’язків таких установ входить розробка методологій і оцінка рекомендацій, які надаються виробникам сільгосппродукції, надання об’єктивних незалежних рекомендацій.
Університетська лабораторія розробляє алгоритм, як надавати рекомендації приватним лабораторіям, тобто, розробляє їм методологію.
Також є кілька лабораторій, які працюють на національному рівні. Такі лабораторії не фокусуються на окремих факторах і особливостях, характерних для кожного штату.
У кожному штаті ґрунти різні, тому методології обробки проб ґрунту різняться. Лабораторії національного рівня не завжди зважають на ці деталі.
У штаті Міссурі університетська лабораторія бере плату за надані послуги. В інших штатах вони можуть бути безкоштовними. Але насправді нічого безкоштовного немає. В тих штатах, де університетські лабораторії надають послуги з аналізу ґрунту на безкоштовній основі, ці гроші включаються у вартість кожної тонни добрива. Тобто, ці кошти беруться з дистриб’юторів міндобрив.

- Запитання до пана Данна - чому ви зацікавилися роботою PLT?
Д. Данн: - Якщо USAID підтримає цю лабораторію, зробить внесок в її розвиток, то це забезпечить широкомасштабний ефект. Тому що будь-яка економічна діяльність ґрунтується на землі. Якщо ми не зможемо вирощувати продукти харчування, то ніщо не зможе розвиватися. Підтримуючи цю лабораторію, можна досягти великого ефекту в усіх сферах виробництва.
Якщо взяти часи, коли господарював мій дід, то це була ділянка біля будинку і на ній один раз на 3 роки врожай був трохи більшим, ніж зазвичай. А зараз американські фермери виробляють набагато більше сільгосппродукції, вони продають її на ринку і це дає поштовх для подальшого розвитку національної економіки. Я хочу, щоб така прогресуюча динаміка спостерігалася і в Україні.

Роман НЕЧИПОРУК,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню

-Пане Євгенію, розкажіть про особливості побудови колективу. З чого складається Ваш день як керівника компанії?

- Почну з того, що завжди приємно працювати з людьми, з якими вже колись працював. По-перше, вони знають, чого я хочу, які вимоги я перед ними ставлю. Це обов’язкова умова для досягнення результату. Як казав колись Дмитро Васильович Фірташ: “Поганий той менеджер, якого все влаштовує”. Також я не беру у свій колектив людей, які не прагнуть розвиватися, ставати кращими і виконувати роботу якісніше. Мені потрібні люди, які весь час прагнуть досягати більшого, людина повинна до чогось іти, прагнути. При чому, як у матеріальному плані, так і морально, на кожному етапі досягати чогось нового. Ніколи не зупинятися на досягнутому. Якщо кожен гвинтик системи так працюватиме, за належного керівництва, компанія стрімко розвиватиметься. Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню.

- Як Ви мотивуєте своїх співробітників?

- По-перше, звичайно, є премії, грошові винагороди. Якщо працівник виконав належні обов’язки, або зробив більше чогось, ніж мав, проявив ініціативу, він обов’язково отримає премію. Якщо працівник не впорався із поставленим завданням, або виконав його неналежним чином, додаткові “бонуси” знімаються із роз’ясненням у відповідному наказі. Якщо я біжу, то всі мають бігти. Якщо хтось затягуватиме роботу підприємства, то буде йти зворотня реакція, і розвиток підприємства зупиниться. Є люди, які приходять зі сторони, серед них завжди трапляються ті, що вписуються в колектив і ті, хто до цього колективу не потрапляє. І “UKRAVIT” - не виняток в цьому правилі. Окрім мотивації вертикальної - від керівництва до працівників, наявна “внутрішня” мотивація між безпосередніми колегами: працівники мотивують один одного. В  “UKRAVIT” створена така якісна і позитивна робоча атмосфера, що за час моєї роботи в цій компанії (5 років) звільнилася тільки одна людина за власним бажанням. Це був HR, який працював в компанії місяць. Щорічно у вересні в Черкасах компанія “UKRAVIT” на виробництві організовує корпоративи, в рамках яких влаштовуються драйви, розваги, вечері, конструктивні мозкові штурми, бесіди у неформальній атмосфері. Агробізнес за своїми особливостями практичний. І навіть корпоративи в нашій компанії влаштовуються на виробництві. В команді гуртуються люди, які вміють працювати і хочуть це робити.

- Ви - керівник лідер, чи керівник-командувач?

- Я не люблю наказувати, із працівниками стосунки будую на довірі. Якщо ходити офісом і віддавати накази, ефективності компанія не матиме. Я ставлю задачі, мотивую співробітників, допомагаю, направляю - і отримую ефективну діяльність кожного окремо і всієї компанії в цілому. Я люблю працювати з людьми, які самі приходять і кажуть: “давайте зробимо так”. Тому що серед певної кількості банальних ініціатив обов’язково трапляються цікаві і важливі. Кожні слід розглянути і прийняти на основі них певні рішення. Кожен працівник на ділянці, за яку відповідає, може знати набагато більше, ніж керівник, який всю картину бачить трохи згори. Звичайно, я розумію, як рухаються всі процеси, але працівники оперують величезною кількістю важливої інформації. Двері мого кабінету завжди відчинені, в них навіть не потрібно стукати. Будь-який співробітник може зайти кожної хвилини. Єдине, що я делегую питання за ступенем важливості, і в результаті всі процеси, які відбуваються в компанії, проконтрольовані і всі проблеми й питання вирішені.

- Багато людей працює в компанії? Як гендерно сформований колектив?

- Наразі в компанії «Укравіт Агро» працює 47 осіб. Пропорція жінок і чоловіків рівномірна, ми орієнтуємось не на стать людини, а на її професіоналізм. В нашій команді є жінка-агроном, наприклад, вона кваліфікований спеціаліст, незважаючи на те, що загалом ці посади частіше обіймають чоловіки. Вона на рівних із чоловіками “мотається” по відрядженнях, вирішує важливі питання і має такі самі обов’язки, як і її колеги-чоловіки. Фінансовою  частиною  “UKRAVIT” теж керує жінка, менеджери з продажу, менеджери із закупівлі сировини - також жінки. Наша компанія створює комфортні умови для праці професіоналів, і не має значення, скільки їм років і якої вони статі.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Для розвитку села альтернативи фермерству немає, - Максим Мартинюк

Нещодавно уряд схвалив представлену Міністерством аграрної політики і продовольства концепцію держпрограми розвитку фермерства в Україні.

Сама програма спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу в селах, створення нових робочих місць і на загальний розвиток сільських територій. Реалізація програми дасть можливість протягом трьох років збільшити кількість робочих місць в селі вп'ятеро.

Передбачається, що інструменти підтримки будуть розділені на дві групи - фінансові і земельні. При цьому у фінансові будуть включені здешевлення кредитів, агрострахування та введення дотацій для нових фермерських господарств.

Про те що які перспективи відкриваються у фермерів завдяки реалізації цієї програми і яку вигоду від цього отримає держава, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів Максим Мартинюк, перший заступник міністра агрополітики та продовольства України.

– Традиційно загравання з аграріями, які складають третину українського електорату, практикують  політичні партії. Але останні кілька місяців інтереси АПК представляє або намагається представляти Кабмін - прийнято Концепцію розвитку фермерства, в бюджеті закладено рекордні суми підтримки. На який фідбек розраховує уряд?

– Уряд вперше за історію української незалежності чітко сформулював свої пріоритети в підтримці сільгоспвиробників. Це питання не політичної, а економічної та соціальної доцільності, причому питання, яке  через загрозливі тенденції в українському селі, перейшло в статус невідкладних.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій.

Тому ми розраховуємо, підтримавши фермерів, отримати ефект у вигляді відродження села. Фермери традиційно спеціалізуються на нішевих високомаржинальних видах діяльності, які складно піддаються механізації. Садівництво, вирощування ягід, утримання великої рогатої худоби передбачають високий рівень використання ручної праці. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4- 5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім'ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми  врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості.

Тобто розвиток фермерства для уряду дорівнює розвитку сільської місцевості, тому і зроблено акцент на підтримці цієї категорії сільгоспвиробників.

– Але такі програми і концепції підтримки, і розвитку фермерства існували і раніше. 

– Так, це не перший документ в Україні, який декларує, що фермери для нас важливі, але це точно перший документ, який під цю тезу має чітке фінансування. У проекті бюджету на 2018 рік запропоновано виділити на підтримку цієї категорії сільгоспвиробників 1 млрд грн.

– У порівнянні з минулим роком, це багато чи мало?

– Це рівно на один мільярд більше, ніж було.

Цифра в 1 млрд грн сама по собі виглядає переконливо, але наскільки вона значима в масштабах галузі? 

– Навіть якщо просто роздати їх кожному з 33 тис. фермерських господарств в Україні, то вийде по майже $1000 на кожне, що чимало. Але в цьому випадку ця підтримка не буде ефективною.

У нас є пріоритети і бачення, які напрями ми хочемо підтримати. Це бачення буде опрацьовуватися і узгоджуватися з фермерським середовищем, зокрема з Асоціацією фермерів.

У зв'язку з тим, що уряд перейшов до трирічного бюджетного планування, ми точно розуміємо, що на найближчі 3 роки рівень підтримки розвитку фермерства буде зберігатися на рівні не нижче, ніж у 2018 році.

Три роки стабільної і прогнозованої підтримки – це дуже значимий фактор для розвитку галузі і ми розраховуємо, що він дасть позитивний ефект, що вийде за межі АПК. Ключові індикатори ефективності – збільшення робочих місць (до 0,5 млн з нинішніх 0,1 млн) і збільшення питомої ваги продукції, яку виробляють фермерські господарства, в ВВП аграрної галузі (з поточних 6-8% до 12%). Також ми будемо моніторити динаміку технічного переоснащення фермерів, підвищення їх продуктивності, розширення площ під нішевими культурами і органікою, збільшення кількості фермерських господарств, у тому числі шляхом переходу господарств населення в цей статус.

Уряд досить гнучкий в плані трансформацій програм підтримки. Ми зможемо коригувати їх перелік і наповнення, якщо побачимо неефективність, або отримаємо фідбек від фермерів про їх неактуальність.

– Тобто ви вважаєте фермерство єдино правильним форматом для українського сільського господарства?

– Сільське господарство не буде моноформатним. Ми не говоримо про те, що агрохолдинги треба якось розформувати і замінити всіх фермерами. Потенціал індустріалізованого сільськогосподарського виробництва, безумовно, повинен реалізуватися.

Але ми повинні підтримувати фермерство як основу розвитку сільських територій. І тут, дійсно, альтернативи немає.

– Ви задоволені обсягом фінансування для АПК, який запропонований проектом держбюджету на 2018 рік?

– На це питання рідко відповідають позитивно, але насправді – так, задоволений, оскільки  фінансування: а) рекордне; б) концентроване на найбільш проблемних галузях.
Це дуже позитивний відступ від української традиції дати всім потроху, не рахуючись з ефективністю такої підтримки.

– На яких галузях буде зосереджена бюджетна підтримка у 2018 році?

– Третина всієї суми – 2,3 млрд грн – це програми підтримки тваринництва. Відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залученими на будівництво тваринницьких комплексів, або на часткове відшкодування вартості вже побудованих ферм. 0,3 млрд грн передбачено на здешевлення придбання високопродуктивного поголів'я. Також, в контексті АЧС, будуть частково компенсовані витрати на проведення заходів з біобезпеки або підвищення її рівня.

1 млрд грн отримають фермери. Майже стільки ж піде на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки. 2 млрд грн спрямовані на програму бюджетної дотації для сільгоспвиробників.

У бюджеті-2017 на АПК було менше грошей, але більше програм. Не всі вони були достатньо ефективними. На наступний рік уряд свідомо не розпиляє фінансовий ресурс, він концентровано спрямований на підтримку тваринницької галузі. Це дозволить істотно наситити внутрішній ринок і наростити свої експортні можливості.

– Уже визначено, як саме будуть розподілятися ці рекордні суми?

– Планується, що в частині фермерських програм, основним інструментарієм розподілу коштів буде Державний фонд підтримки фермерства. Самі механізми [отримання дотацій] будуть максимально спрощені, автоматизовані і прозорі. Асоціація фермерів буде виступати своєрідним аудитором розподілу цієї допомоги.

Значна частина коштів буде спрямована на підтримку фермерів через підтримку їх кооперації. Це стосується в основному сегментів переробки продукції. Досвід європейських країн показує, що невеликому сільгоспвиробнику без об'єднання з іншими фермерами досягти навіть середньої по галузі ефективності дуже складно.

За програмою бюджетної дотації діє автоматичний режим, що повністю виключає вплив людського фактора. Механізм простий: скільки заплатив [ПДВ], стільки пред'явив до отримання дотацій, розрахунок йде автоматично. Тому я думаю, що цей принцип залишиться в наступному році.

Оскільки проект закону про бюджет внесено вчасно, у нас є 2-3 місяці для того, щоб наповнити програми підтримки конкретними алгоритмами. Але підтримка буде йти туди, де з її допомогою можна створити точки зростання для галузі і економіки. Це органічне виробництво, садівництво, овочівництво, тваринництво.

– Не можу не запитати про врожай. На який результат виходять сільгоспвиробники і який ресурс для експорту буде в України?

– За великим рахунком, загальна картина мало відрізняється від минулорічної. Мінагрополітики неодноразово оприлюднювало прогноз врожаю 61-63 млн тонн. На сьогодні у мене немає підстав цей прогноз коригувати. Але потрібно враховувати, що збирання кукурудзи тільки починається, і тут можливі коливання як в одну, так і в іншу сторону від прогнозу (27 млн тонн), а це значна частина врожаю. Прогноз експорту ми також зберігаємо на торішній позначці, але знову ж із застереженням - «поки».

Що стосується внутрішнього споживання, то Україна повністю забезпечена зерном усіх категорій. Навіть жита – культури, що має низьку врожайність і яку ми традиційно докуповували з-за кордону – в 2017 році вирощено на рівні попиту (490 тис. тонн). Тому за основними продовольчими позиціями я прогнозую стабільність цін.

– Вас не бентежить, що два найбільших державних гравці в агросекторі – ДПЗКУ і Укрспирт вже багато місяців працюють без керівників?

– Ви назвали два найбільш проблемних активи, які є у нас в управлінні. Призначення керівників  у ці компанії, що відносяться до особливо великих, відбувається відповідно до постанови №777 через номінаційний комітет Мінекономіки. Нещодавно була визначена перша хвиля держпідприємств, керівники яких будуть відбиратися за новою процедурою. За пропозицією Мінагрополітики, в цю першу хвилю увійшли і Укрспирт, і ДПЗКУ. Ми сподіваємося, що конкурси будуть проведені до кінця поточного року.

Стратегічно держава зацікавлена в приватизації цих підприємств. Тільки за цієї умови вони перестануть бути джерелом якихось неправомірних доходів для різних груп впливу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview