Соняшник витіснить із полів пшеницю

Це говорить про те, що структура посівів в Україні змінюється, пояснює експерт, – аграрії зважають на рентабельність культури, попит і зміни клімату, пише agroday.com.ua.

Феофілов прогнозує, що тенденція продовжиться і у 2018 році. А за кілька років олійна культура за обсягами виробництва перевищить пшеницю.

Однак збільшення площ соняшнику було не надто помітним на кінцевому продукті, відзначають аграрії. Так, за словами генерального директора асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, площі за рік збільшилися на 2%, до 6,075 млн га, проте врожайність соняшнику в цьому сезоні впала – з 22,4 ц/га до 20 ц/га.

Змінила свою географію ще одна ключова українська культура -кукурудза. Її посіви посувають на північ, відзначають фахівці Украгроконсалту, при цьому на сході кукурудзи висаджують все менше. Однак пропорції поки все одно на користь сходу. Там розташовані більше 30 % площ, на півночі – чверть й у центральній і західній частинах – по 22%.

Овочеві площі в Україні за шість років зменшилися на 7%. Однак, за словами експерта ринку продовольства Ольги Мозгової, за цей час обсяги виробництва овочів на підприємствах зменшилися на 1% – до 17% від загальноукраїнського виробництва. 83% українських овочів вирощують приватники.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

В Україні вигідніше за все займатись агробізнесом

Так, 90% аграрних підприємств отримали прибутки у 2017 році. Про це повідомляють у Державній службі статистики України, пише landlord.ua.

В оприлюдненому звіті Держстату, друге та третє місто після сільського господарства з отримання прибутків стали компанії зі сфери охорони здоров’я – 79% і торгівлі – 76%.

Ризиковано цього року було займатись транспортним бізнесом та утримувати складські приміщення. В цих галузях 41% підприємств працювали зі збитками. За ними найбільш ненадійними виявилися підприємства у сфері громадського харчування – 39%, операцій з нерухомістю – 36% та, на жаль, промисловість – 30%.

Загалом зі збитками цього року працювала третина всіх українських підприємств. Щодо агросфери, то протягом року витрати на виробництво сільгоспродукції збільшились на 22%. Так витрати на продукцію рослинного походження зросли на 23,4%, а тваринного — на 18,6%. Ризики збільшення собівартості виробництва аграрії вклали у ціну товарів, відповідно цей тягар ліг на плечі споживача.

Причиною зростання вартості виробництва агропродукції стало збільшення ціни на паливо та добрива, які купуються за валюту, відповідно, зростання курсу призводить до здороження продукції, пояснив Landlord економіст Олександр Охрименко.

«Якщо говорити про зерно, то в нас більше 50% витрат на його виробництво — це паливо та мінеральні добрива, які завозяться в Україну. Зростають ціни на валюту – збільшується собівартість виробництва. Як наслідок, на сьогоднішній час ми стали заручниками імпортної енергії та міндобрив. З цієї причині будь-яке коливання курсу валют автоматично призводить до того що в нас дорожчає зерно. А воно, зокрема, є головним продуктом для тваринництва», — каже він.

За його прогнозом ціна вартості агровиробництва буде зростати і надалі.

«Нафта дорожчає, скоріш за все ціна на дизпаливо та міндобрива теж зросте. Тут ми можемо тільки спостерігати, а зробити поки що нічого не можемо», — додав він.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У грудні закупівельні ціни на молоко стабілізувалися

Фактичний показник індексу сирого молока в листопаді склав 232 пункти (попередній прогноз дорівнював 233 пункти), що на 2 процентних пункти вище жовтня і на 22 пункти вище за аналогічний показник минулого року. Прогнозний показник індексу на грудень розраховується на рівні 233 процентних пунктів, що на 1 пункт вище листопада і на 10 пунктів вище грудня минулого року, пише infagro.

У листопаді закупівельні ціни на молоко досягли свого історичного максимуму, найвища вартість молока сільгоспвиробників склала 10,50 грн/кг. Середня ціна фермерського молока зафіксувалася на рівні 9,70 грн/кг що також є хорошим значенням при виробництві молока, адже рентабельність бізнесу в такому випадку становить 50−80%.

Погані новини в тому, що з урахуванням дорогої сировини, переробники змушені були збільшувати прайси і на кінцеві продукти. Така ситуація негативно відбилася на споживчому попиті, тому вже в грудні ціни на сире молоко припинили зростання і навіть почали трохи опускатися. Проте, індекс трохи зміцнився завдяки зростанню частки переробки дорожчої сировини сільгоспвиробників, що позначиться на середній закупівельній вартості молока.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Топ-10 експортних позицій плодоовочевого ринку України

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на дані економіста департаменту технічного співробітництва продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрія Ярмака.

«Я впевнений, що найкраще, що сталося з українським плодоовочевим бізнесом за останні 25 років, – це втрата доступу до російського ринку, адже це змусило нас врешті-решт почати підвищувати ефективність виробництва та якість продукції», - зазначив Так, за підсумками 9 місяців 2017 року зростання обсягу експорту овочів з України становило 104% порівняно з аналогічним періодом минулого року і сягнуло $43,7 млн.

Топ-10 основних видів овочів, котрі експортуються з України, у натуральному значенні виглядає таким чином: на першому місці за обсягами експорту знаходяться помідори, далі йдуть баштанні, яблука, картопля, цибуля, капуста, огірки, суниця, черешня, лохина.

Топ-10 позицій плодоовочевого експорту у грошовому вираженні виглядає наступним чином: помідори, лохина, огірки, цибуля, яблука, баштанні, картопля, суниця, черешня, капуста.

Експерти радять виробникам нарощувати поставки не лише овочів, а й продуктів їхньої переробки, тоді доходи від продажу зростуть щонайменше на третину.

У 2017-му Україні вдалося істотно розширити географію експорту плодоовочевої продукції. Ключовими ринками збуту стали Індія (35,7%), Білорусь (34,2%), Туреччина (12,3%) та Польща (8,6%). «В 2017 році українськими яблуками ласували навіть мешканці Скандинавії та Індонезії», - розповідає А. Ярмак.

Ярмак констатує також різке збільшення експорту плодоовочевої продукції до країн Південно-Східної Азії, ЄС та Великобританії, початок системних поставок продуктів харчування до Канади в рамках договору про вільну торгівлю, а також стрімкий розвиток виробництва та експорту нішевих культур, серед яких найбільш вигідними, відповідно до дослідження експерта, є томати, лохина та огірки.

Для подальшого успішнього розвитку плодоовочевого ринку українським виробникам слід дотримуватися технологій і міжнародних стандартів, шукати нові ринки збуту, вивчати потреби закордонних та українських споживачів, коригуючи під них свої плани, а також пройти всі необхідні сертифікації.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Українські агровиробники можуть відмовитися від посіву гречки вже в наступному році

Про це повідомив глава Міжнародної асоціації виробників гречки Микола Малієнко, пише etcetera.media.

За словами експерта, падіння ціни на гречку в 2017 році обумовлено великим обсягом крупи з Росії, де в цьому році було зафіксовано перевиробництво цієї культури. У той час як українські виробники гречки не отримали очікуваного врожаю через погодні умови.

"До речі, як показали спеціально зроблені лабораторні аналізи, чимало завезеної російської гречки має низьку якість. Зокрема, вона не відповідає нашим стандартам за 9-ма показниками. Але при цьому заходить на наш ринок і демпенгує на ньому", - заявив Микола Малієнко.

Деякі агрогосподарства зібрали всього 0,8 тонн гречки з одного гектара, тоді як нормальна врожайність складає 2 тонни з гектара. Також відзначимо, що закупівельна ціна гречки не перевищує 8-9 тисяч гривень за тонну, і враховуючи орендну плату за землю та інші агротехнічні заходи, собівартість гречки досягає 12-13 тисяч гривень. За словами Миколи Малієнко, це стало причиною того, що в наступному році українські аграрії можуть відмовитися від посіву гречки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Які новації приніс в АПК рік, що минає

Всупереч кільком погодним антирекордам і дефіциту міндобрив, сформованому зупинкою заводів Ostchem у розпал весняної посівної, Україна зібрала другий за величиною в новітній історії урожай зернових – 62,3 млн т. Навіть попит на такі традиційно імпортозалежні культури, як жито і гречка, повністю забезпечений внутрішнім виробництвом, пише mind.ua.

У цілому, за підсумками року галузь зберігає за собою статус флагмана національної економіки: частка АПК у ВВП країни – близько 12% або 340 млрд гривень. Понад 40% усього українського експорту або близько $15 млрд (за 10 місяців) припадає на продукцію сільгоспвиробництва, переважно – сировинну.

Угода року. Аграрний сектор – найдинамічніший у національній економіці, і він же став першим, де поступово відновлюється докризовий рівень злиттів/поглинань. Провідний учасник M&A – група «Кернел» Андрія Веревського, яка реалізувала найважчу операцію року – покупку 100% агрохолдингу «Українські аграрні інвестиції» (УАІ). Сума угоди склала $155 млн за рослинницький бізнес УАІ в обсязі понад 190 000 га сільгоспземель, розбитих на 62 сільгосппідприємства в 16 областях України і 200 000 тонн потужностей зі зберігання.

У результаті цієї угоди земельний банк «Кернела» перевищив 600 000 га, а продавець – російська «Ренесанс Груп» Михайла Прохорова – нарешті успішно завершила багаторічні спроби вийти з українського бізнесу.

Також у 2017 році «Кернел» закрив операцію з придбання у компанії Glencore 10 агропідприємств у Черкаській, Київській та Вінницькій областях і отримав погодження АМКУ на покупку частки в статутних капіталах 10 агропідприємств холдингу «Агро Інвест Україна» серба Міодрага Костича.

У 2017 році активно нарощував свій аграрний бізнес і власник мережі DIY-гіпермаркетів «Епіцентр» Олександр Герега, акумулювавши близько 100 000 га завдяки покупкам компаній «Агрохолдинг-2012» і «Вінницька аграрно-промислова група». Учасники сільгоспринку характеризують стратегію новачка як «надагресивну». План-мінімум для Гереги в АПК – 300 000 га протягом декількох років. Окреслювати такі амбітні горизонти йому допомагає колосальний фінансовий ресурс, що генерується «Епіцентром» (прибуток у 2016 році – 2,434 млрд грн, виручка – 28,147 млрд грн, чистий дохід від операційної діяльності – 3,2 млрд грн).

Призначення року. 13 вересня 2017 року Кабмін призначив Дмитра Гавриша на посаду в.о. голови найбільшого державного оператора на аграрному ринку – Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ). Цьому рішенню передувала наростаюча криза в корпорації, різке зниження обсягів експорту до КНР і претензії з боку ССЕС – китайського партнера ДПЗКУ – в недотриманні умов контракту.

Новий керівник зернової корпорації невідомий аграрній галузі, але й залучали його як антикризового менеджера, а не стратега. Гавриш майже 20 років працював у бізнесі, з них шість років – з 2004 по 2010 рр. – обіймав посаду заступника голови правління найбільшої в Україні компанії з будівництва мостових конструкцій і транспортних розв'язок «Мостобуд».

Як повідомив Гавриш у короткому інтерв'ю (воно ж останнє, яке дав глава ДПЗКУ) одному з видань, його кандидатуру запропонувало рекрутингове агентство. Свої функції він охарактеризував як «загальноуправлінські й антикризові». «Те, що я не працював на аграрному ринку, в даному випадку великий плюс, оскільки я не пов'язаний з жодним із його учасників», – вважає він.

Новація року. Найбільш значуща для сільського господарства реформа була проведена вже насамкінець нинішнього року, а її практична реалізація почнеться восени наступного. 7 грудня, в ході прийняття Державного бюджету, депутати прийняли поправку до Податкового кодексу, якою скасували відшкодування ПДВ на експорт олійних культур – соняшнику, сої та ріпаку.

Новація мала набрати чинності з 1 березня 2018 і стала відповіддю на майже дворічні лобістські зусилля представників переробного бізнесу, чиї сумарні потужності вже перевищили 15 млн тонн на рік і потребували завантаження сировиною. Зараз майже весь соняшник переробляється всередині країни, але по ріпаку частка експорту перевищує 85%, а по сої – 60%.

Зміну експортного режиму з ПДВ на олійні було проведено виключно силами депутатів (навіть у КМУ про нього дізналися, схоже, по факту), і це стало предметом запеклих боїв між різними групами впливу в парламенті. Реалізації благої мети – нарощуванню переробки всередині країни та експорту продукції з високою доданою вартістю – зашкодила форма проведення цього рішення. Поправка приймалася без широкого обговорення, адже ініціатори небезпідставно побоювалися протидії, і була внесена до сесійної зали без проходження Аграрного комітету.

Сільгоспвиробники в особі аграрних асоціацій заявили про сумарні збитки через зниження експортних цін на рівень недоотриманого ПДВ у 10 млрд грн на коло (потім ця цифра зросла до 15 млрд), проте сухі розрахунки показують скромніший ефект.

Так, за оцінками економістів сума недоотриманого прибутку по галузі складе в рази менше – близько 3 млрд грн. «Рентабельність може знизитися на 6,5%, при цьому в 2016-му вона становила 61,9%, у 2015 – 78,4%, у 2014 – 36,7%. Фактично на фінансову звітність у кінці року це майже не вплине, а встановлене обмеження можна вважати заміною податку на екологію, за вирощування особливо шкідливих культур», – каже Григорій Кукуруза, економіст IMF Group. Щоб дати можливість експортерам завершити сезон за усталеними правилами, скасування ПДВ на сою було відстрочено до вересня 2018 року, а на ріпак – на два виробничих цикли, тобто до 2020 року.

Держава і галузь. У 2017 році на державному рівні вперше офіційно, а не декларативно, був затверджений курс на підтримку дрібних і середніх виробників. Кабмін затвердив Концепцію розвитку фермерських господарств на 2018-2020 рр., в якій зафіксував низку заходів, спрямованих на посилення ролі цієї категорії сільгоспвиробників в АПК. У наступному році з держбюджету фермерам буде скеровано 1 млрд гривень у форматі здешевлення ставок за кредитами, залученими на інвестпроекти, і на стимулювання кооперації знову-таки у формі співфінансування реалізованих кооперативами проектів.

За підсумком реалізації цих програм підтримки у трирічній перспективі розробники хочуть вийти на двократне збільшення частки фермерів в агарному ВВП (з 6% до 12%), п'ятикратне збільшення створених ними робочих місць (з нинішніх 100 000 до 500 000), оновлення парку агротехніки на 10% щорічно, а також додатково отримати до 1,5 млн тонн врожаю за рахунок поліпшення технологій, застосовуваних дрібними і середніми сільгоспвиробниками.

Ньюсмейкер галузі. Максим Мартинюк – перший заступник міністра аграрного міністерства і де-факто глава відомства після того, як Тарас Кутовий написав заяву про відставку, і чий офіційний статус повністю відповідає активізації ролі держави в галузі і спроб стимулювати розвиток стагнуючих секторів. Мартинюк був одним з учасників переговорів між аграрними асоціаціями і парламентом з питання скасування ПДВ на експорт олійних. Це посередництво не дало законотворчим різночитанням вилитися в багатотисячні мітинги аграріїв по всій країні. Серед озвучених ним ініціатив – можливість введення спеціальної ставки ПДВ для агросектора на рівні 7%, а також 100% усіх меседжів, що стосуються земельної реформи.

Утім, такій обізнаності та мандату на озвучування найбільш критичних тез у галузі є і більш прозаїчне пояснення – близькість до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, з яким Мартинюк працював у Вінницькій міськраді.

Ризики-2018. Особливість українського аграрного ринку, орієнтованого здебільшого на експорт, виводить на перший план зовнішні потенційні ризики: зміну правил торгівлі основними експортними позиціями та/або вимог до їхніх специфікацій. У 2017 році подібне сталося двічі: влітку єгипетський державний оператор GASC посилив вимоги до постачання причорноморської пшениці, підвищивши норму вмісту протеїну до 12,5%. Під цю вимогу підпадає російська пшениця, проте для значної частини українських зернових її важко виконати. У листопаді Індія, куди Україна до того моменту поставила 1,5 млн тонн пшениці на суму $234 млн, підвищила експортне мито на цю культуру вдвічі, до 20%. І тепер за підсумками сезону експерти очікують зниження експорту в цьому напрямку.

До специфічно українських ризиків можна віднести необхідність уже в січні виплатити перший транш за кредитом, наданим Державній продовольчо-зерновій корпорації Експортно-імпортним банком Китаю. В ході міжурядових переговорів досягнуто попередньої домовленості щодо повернення частини тіла кредиту і зниження процентної ставки на залишок до 2,5% + LIBOR, однак наскільки вона влаштовує кредитора, поки невідомо.

Ще один ризик – можливість радикальної трансформації всієї системи ієрархії в сфері земельних відносин. У парламенті зареєстровано кілька законопроектів (один з них – президентський), якими повноваження щодо розпорядження землями сільгосппризначення державної власності передаються на місця, а функції регулятора розпорошуються між різними суб'єктами. І якщо варіант розширення повноважень щодо розпорядження землями об'єднаних територіальних громад підтримується всіма, то передача земель держвласності під юрисдикцію РДА, як пропонується низкою законодавчих ініціатив, буде не реформою, а лише стресом для галузі, оскільки повертає порядок, який уже діяв раніше і згодом дискредитував себе.

Можливості-2018. Попри те, що мораторій на продаж сільгоспземель було продовжено ще на рік, до 11.01.2019, швидше за все, завершення земельної реформи в 2018-му Україна не побачить. Введення ринку землі – занадто радикальна реформа, токсичність якої хоч і знизилася (за два роки кількість людей, які підтримують зняття мораторію, зросла з 15% до 44%), але все ще занадто відчутна, щоб проводити її напередодні виборів. Проте, як можливість ринок землі в прогнозах на наступні 12 місяців не можна не враховувати, особливо якщо зовнішні донори України виявлять достатню наполегливість.

Наступний рік, швидше за все, відзначиться трансформаціями логістики сільгоспвантажів. Стара система себе вичерпала, і щорічно зростаючі обсяги експорту змушують операторів шукати або самотужки створювати альтернативні можливості, скеровуючи інвестиції в проекти із закупівлі та будівництва зерновозів і внутрішню інфраструктуру.

Ще один напрямок інвестицій і глобальна можливість розвитку сектора – зростання внутрішньої переробки, в тому числі як результат стимулюючих заходів у рамках держпідтримки і поступового розширення зовнішніх ринків збуту, в тому числі – збільшення квот на поставки до Євросоюзу.

Значний потенціал в АПК пов'язаний із розширенням корпоративного сегмента за рахунок проведення великої приватизації аграрних держпідприємств і таких гігантів, як «Укрспирт». Але з огляду на забюрократизованість процедур, пасивність ФДМ і вже згадані передвиборчі процеси, шанси на видимий прогрес у цій сфері до кінця 2018 року невисокі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview