Субсидування - найпоширеніший шлях підтримки державою агрострахування в світі

У той же час, ситуація в більшості розвинених держав світу кардинально відрізняється від того, що відбувається в нашій країні, пише AgroNews.ua. Світовий досвід підказує прописну істину: фермер, одного разу витратившись на послуги страховиків, не залишається в збитку в разі настання форс-мажорних обставин, ризик яких в сфері АПК вкрай великий.

Одна з найбільш ефективних систем агрострахування та управління ризиками в сільському господарстві створена в США. Програма почала працювати ще в 1937 році і за час розвитку вона кілька разів істотно оновлювалася і трансформувалася.

«Саме завдяки існуванню такої розвиненої системи стало можливим покриття ризиків катастрофічної посухи 2010 року в рекордній для країни сумі збитків - 5,8 мільярди доларів США», - зазначає експерт ринку агрострахування, гендиректор компанії «Агрориск» Володимир Юдін.

У Канаді субсидоване страхування впроваджено через королівські корпорації, що працюють в кожній провінції. Ці корпорації є державними компаніями, що працюють на ринкових принципах. Кожна корпорація розробляє свої програми страхування на основі методичних рекомендацій Федерального міністерства сільського господарства. Через специфіку сільськогосподарського виробництва в провінціях і фінансових можливостей бюджету кожної федеральної одиниці, програми страхування розрізняються, але відмінності ці незначні.

«При цьому в Канаді страхується приблизно 60% фермерів і 55% сільськогосподарської продукції», - говорить Володимир Юдін.

Цікавий досвід Іспанії, де страхові компанії виступають в ролі агентів. Всі підписані договори страхування передаються в компанію, створену спільно державою і приватними страховими компаніями, яка адмініструє договори, проводить оцінку збитку і виплати. Всі ризики перестраховуються через державну перестрахувальну компанію.

«Субсидування страхових премій - найбільш частий шлях підтримки урядами різних країн ринку агрострахування. Стандартним умовою є компенсування 50% сплаченої премії (вартості послуги страхування) при рівні покриття в 70%», - пояснює Володимир Юдін.

Однак, зазначає експерт, адміністратори систем диференційовано підходять до субсидування премій. Так, в Канаді, США та Іспанії страхування деяких видів фруктів, овочів і сільськогосподарських тварин субсидується в більшому обсязі (від 60 до 80%), а інші, менш стратегічно значущі субсидуються тільки на рівні 30-40%.

У Туреччині існує пул приватних страхових компаній, які страхують на однакових умовах ризики сільгоспвиробництва з кінця 2000-х років. Всіма членами пулу спільно створена компанія Tarsim, яка займається всією технологією страхування сільгоспризиків - від збору статистики і актуальних розрахунків до розробки методик оцінки збитку по врожаям різних культур. Держава субсидує від 50% до 70% страхової премії, в залежності від страхованої культури, ризиків і району місцезнаходження посівів. З 2016 р. пул зібрав понад півмільярда євро страхових премій.

«Таким чином, турецька держава виділила мінімум 250 мільйонів євро на страхування посівів від ризиків погоди. Збитковість в окремі роки в Туреччині зі страхування с / г ризиків досягала 180%. Охоплення страхуванням в різних районах досягає 30% господарств»,- коментує Володимир Юдін.

До речі, у зв’язку з тим, що останніми роками природні катаклізми і ризики, пов'язані з погодними умовами, почастішали і збільшилися в масштабах, цьогоріч Tarsim, за підтримки Міністерства сільського господарства, секретаріату Міністерства фінансів та інших зацікавлених сторін, запустив новий страховий продукт - Страхування врожаю від посухи на основі поділу по районам.

В рамках даного продукту, Tarsim надає страхове покриття від втрати врожаю пшениці на незрошуваних ділянках. Ризики, що покриваються страховкою: посуха, заморозки, суховії, спека, перезволоження, надлишкові опади та інші, крім граду, бурі, смерчу, вогню, зсувів, повені та землетруси. Якщо середній рівень врожайності по району в відповідному році нижче застрахованої, всім фермерам цього району передбачається виплата страхової компенсації. У разі, якщо рівень врожайності по району дорівнює або перевищує застрахований, страхові виплати проводитися не будуть. Крім отримання держпідтримки у вигляді субсидій в розмірі 60% від ставки премії, фермерам також надається система знижок. Для отримання страховки, фермер зобов'язаний пройти реєстрацію в спеціально створеній Реєстраційній системі або надати оновлені дані. Тільки після проходження процедури реєстрації фермер може придбати страхове покриття в будь-якому відділенні ліцензованої страхової компанії. Планується, що у 2018 році страхове покриття буде надано ще для чотирьох сільгоспкультур - ячмінь, жито, тритикале та овес.

Довідкова інформація про компанію «Агрориск»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як захистити зібраний врожай від гризунів

Теґи: 

Проте й тут аграріїв підстерігає небезпека пошкодження урожаю, адже він може бути атакований різноманітними гризунами та шкідниками, пише Аgronews.ua.

Якщо Ви плануєте зберігати урожай тривалий час, то необхідно обов'язково потурбуватися про його захист від різноманітних гризунів та шкідників. Зробити це можна за допомогою якісних родентицидів від Групи компаній UKRAVIT.

Основне призначення цих препаратів - відлякування або знищення гризунів: мишей, щурів хом'яків, полівок та інших. Також родентициди можуть використовуватися для обробки культур в процесі вирощування - сучасна продукція має високу ефективність і дозволяє зберегти урожай, незалежно від чисельності гризунів на прилеглій території.

Щодо характеристик родентицидів, то, в першу чергу, такий препарат має бути приємний  на запах і привабливий для гризунів смак. Він не повинен бути підозрілим, адже часто такі препарати діють лише після неодноразового застосування, тому гризун не повинен розуміти, що це його вбиває.

Основна маса препаратів розробляється таким чином, щоб гризун інтуїтивно залишав приміщення перед загибеллю. Їх дія проявляється далеко не відразу. Така відстрочка необхідна для того, щоб симптоми отруєння не проявилися завчасно і не злякали гризуна до вживання смертельної дози отрути. І, звичайно, дуже важливо, щоб родентицид був нетоксичний для домашніх тварин. Адже ваші домашні тварини можуть випадково спожити отруєного гризуна.

В портфелі Групи компаній UKRAVIT в якості ефективного родентициду аграріям пропонується препарат «Бродівіт». Це рідкий концентрат для приготування отруйних принад для знищення шкідливих мишоподібних гризунів в закритих приміщеннях різного призначення, на присадибних ділянках та  сільськогосподарських угіддях.

Це антикоагулянт другого покоління, що порушує механізм згортання крові та викликає підвищену схильність до кровотеч, що призводить до загибелі гризунів. Застосування БРОДІВІТ дозволяє не лише повністю позбутися мишоподібних гризунів, а й зберегти врожай та головне — запобігти фінансовим збиткам. До того ж, одна упаковка препарату розрахована для захисту посівів площею понад 30 га, що разом з не шкідливістю для навколишнього природного середовища та надзвичайно високою ефективністю дії робить його економічно вигідним для фермерів»,- розповідає керівник відділу розвитку продуктів та сервісів ЗЗР групи компаній UKRAVIT Олександр Мигловець.

Довідка: UKRAVIT – один із лідерів ринку засобів захисту рослин. Виробляє та продає пестициди, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.

Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Страхові виплати допоможуть зберегти бізнес аграрію при форс-мажорних обставинах

Тим часом, експерти переконані, що агропромисловий комплекс схильний до впливу зовнішніх факторів (погода, стихійні лиха і т.ін.), та без агрострахування не зможе отримати свого сталого розвитку, пише Аgronews.ua

Незважаючи на те, що останнім часом фермери стали проявляти інтерес до агрострахування, все ж, його рівень залишається вкрай низьким - договори зі страховими компаніями мають власники не більше 5% засіяних площ в країні. Для порівняння: рівень агрострахування у Франції становить 30-35%, в Іспанії - 60%, в Канаді він сягає 80%, а в Америці - 90% від усіх засіяних площ.

«На жаль, сьогодні, багато українських аграріїв розглядають агрострахування лише тільки як додаткові витрати для свого бізнесу. В деякій мірі це вірно. Але якщо настає страховий випадок, важливо зрозуміти, що саме виплати за страховим договором дозволять зберегти цей бізнес», - зазначає експерт з агрострахування, гендиректор компанії «Агрориск» Володимир Юдін.

При цьому експерт відзначає, що недовірі аграріїв сприяє як відсутність чіткої державної політики в сфері агрострахування, так і дії недобросовісних страховиків, які не виконують свої зобов'язання перед клієнтами.

«Це погано позначається на розвитку ринку агрострахування в цілому. Негативний досвід спілкування з вищевказаними страховиками швидко поширюється серед аграріїв і вони відмовляються страхуватися в подальшому. Однак, в останні роки в Україні утвердився цілий ряд страховиків, що працюють на агроринку і зарекомендували себе як компанії, які виконують всі умови договору з клієнтом. Наприклад, компанія «АСКА» за підсумками 2016 р. виплатила одразу 60 млн. грн. одному з агрохолдингів. В свою чергу, компанія «Агрориск» також виплачує всі належні виплати клієнту в тому випадку, якщо це передбачено договором про страхування. Це ми гарантуємо кожному клієнту», - зазначає Володимир Юдін.

При цьому в компанії «Агрориск» відзначають, що всі умови майбутнього договору  доносяться до клієнта – детальні роз'яснення дають фахівці компанії.

«При агрострахуванні обидві сторони повинні чітко знати взаємні зобов'язання, щоб контролювати дії один одного. Крім того, важливо знати механізми дії договору, як вони працюють в тому чи іншому випадку. Перш за все, це стосується механізмів можливого відшкодування збитків. Все це ми докладно роз'яснюємо нашим клієнтам», - зазначає Володимир Юдін.

Довідкова інформація про «Агрориск»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

АЧС не є головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні

Неточність, недомовленість, двозначність в подачі інформації часто призводять до невірного її тлумачення і укорінення міфів в уяві людей. Останнім часом доводиться спостерігати за розповсюдженням декількох міфів щодо м’ясного ринку України. Сьогодні розберемо один з них, пов’язаний з гарячою темою африканської чуми свиней (АЧС).

МІФ: головною причиною зниження поголів’я свиней в Україні є АЧС.

Негативний вплив цієї хвороби на поголів’я дійсно є, але він не такий, як інколи доводиться чути з різних аграрних або навколоаграрних медіа, і зовсім не такий, як уявили собі багато читачів цих медіа. По-перше, вплив «фактору АЧС» не був прямим. По-друге, цей вплив не був єдиним і навіть найбільшим по силі.

Всього з 2014 року, коли почалось активне розповсюдження хвороби, загинуло чи було знищено внаслідок АЧС близько 130 тис. свиней – менше 2% середньорічного поголів'я. В той же час, ЩОРІЧНІ втрати поголів’я від всіх причин складають 700-900 тис. голів (це – дані з балансу руху поголів’я, який публікував донедавна Держстат). Протягом кожного року внаслідок тільки сезонності поголів’я змінюється на 300-500 тис. голів! Всього за ці три роки загальне скорочення поголів’я склало 1,1 млн. голів. Тобто, очевидно, що АЧС напряму забрала тільки малу частину цієї кількості.

Так, побоювання втратити все через АЧС призводило в деяких випадках до закриття бізнесу і прискореного збуту поголів’я на забій (непрямий вплив, ми називаємо це «психологічний забій»), але це явище не було і не є всеохоплюючим, крім того, воно розтягнуто у часі по мірі просування хвороби країною з півночі на південь. Виходили з бізнесу, як правило, ті виробники, для яких свинарство не було профільним бізнесом, або ті, хто був у важкому економічному становищі і не бачив можливості збільшення інвестицій для опору хворобі. За нашими оцінками, такий «психологічний забій» дорівнював 1-2% поголів’я в тих регіонах, де виявлялись перші випадки АЧС, що і дозволяло вважати цей забій пов’язаним з АЧС.

Насправді ж, АЧС була не єдиною причиною забою навіть в цих випадках. Найбільш серйозною причиною був суто економічний чинник – низька прибутковість вирощування свиней. Ось така банальність. Співвідношення цін реалізації тварин на забій і їх собівартості досягло найнижчих рівнів в 2016 році і було дійсно надважким випробуванням для галузі. Така ситуація, в свою чергу, була пов’язана з багатьма факторами які зійшлися разом – девальвацією гривні, втратою російського ринку збуту свинини, зниженням купівельної спроможності українського споживача, зменшенням держпідтримки, низькими цінами на світовому ринку, тощо.

Для оцінки динаміки прибутковості в свинарстві ми розраховуємо так званий умовний індекс прибутковості, який є співвідношенням цін на живець свиней і вартості кормового міксу, як головної складової собівартості. Цей індекс показував зменшення прибутковості в 2016 на 32% у порівнянні з 2014 роком і це дуже суттєво.
 


 



Отже, тепер, коли ви будете чути, що АЧС вбила українське свинарство, ви будете розуміти, що це не все правда і не вся правда, а щоб побачити справжній стан справ в галузі краще подивитесь на індекс прибутковості. До речі, індекс прибутковості за сім місяців цього року вже на 26% перевищив відповідний показник минулого року, знаменуючи початок покращення економічної ситуації в свинарському бізнесі. Будемо сподіватись, що вслід за цим піде вгору і поголів’я. Незважаючи на АЧС.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Глобальні тенденції

Світовий ринок яблук, якщо рахувати лише міжнародну торгівлю, за обсягами складає 8,6 млрд. тон, а за вартістю – 7,8 млрд. доларів США. Частка України становить лише 0,08% – Україна не входить навіть в число 40 найбільших експортерів яблука в світі, маючи чи не ідеальні умови для їх виробництва.

Останні три роки глобальний ринок мав тенденцію до зниження, а світове виробництво продовжувало зростати – відбулася стагнація світової торгівлі яблуком.

Що ж призвело до цього? Основними причинами стагнації яблучного ринку стали такі фактори:

  • Наявність альтернативних фруктів та ягід, що раніше були малодоступними, за рахунок розвитку логістики, технологій вирощування та збереження якості продукції;
  • Зниження темпів глобалізації та зростання кількості міжнародних конфліктів в світі, що негативно впливає на торгівлю;
  • Зниження світових цін на нафту та енергоносії, що має негативний вплив на споживання яблук в країнах-експортерах енергоносіїв. Цей фактор призводить до здешевлення логістики яблук;
  • Спрощення доступу до інформації про технології вирощування, що стимулює розвиток виробництва яблук в колишніх країнах-імпортерах;
  • Значні ресурси вкладаються в просування споживання снеків та готових продуктів, менші – в просування екзотичних та дорогих фруктів та ягід, і майже нічого не вкладається в просування споживання яблука – це надзвичайно небезпечна тенденція.

 
Регіональні тенденції

У СНД колишні імпортери – Узбекистан, Грузія, Азербайджан і Таджикистан – активно нарощують власне виробництво завдяки високим внутрішнім цінам та підтримці міжнародних організацій та держави.

Врожайність яблук в окремих провідних господарствах розвинених яблучних держав регіону вже сягає 90-100 тон/га,  і все більше уваги приділяється питанням якості фруктів на кожному етапі роботи в саду. Так, Узбекистан за 3-4 роки буде збирати близько 1 млн. тон яблук з сучасних садів, значною мірою закриваючи потреби регіону.

Сербія стрімко нарощує виробництво та експорт завдяки доступу на ринок РФ, але варто поставити питання, що буде, коли зміниться міжнародна ситуація.
 
Загалом, ринкова ситуація для України виглядає несприятливою, адже:

  • Площі під сучасними яблуневими садами в регіоні і в світі зростають, як і врожайність;
  • Споживання яблук в Україні та ЄС падає (в Україні – мінус 15% з 2013 року на особу);
  • Кількість споживачів в Україні падає, тому розмір ринку яблук знизився на 21%;
  • Ціни і реальні доходи виробників яблука в Україні та ЄС падають, а конкуренція зростає.

Проте, у сезоні 2017/18 року виробники яблук зможуть трішки розслабитися. Очікується зменшення виробництва в ЄС внаслідок несприятливих погодних умов, яке може перевищити обсяг експорту з ЄС. Через це ціни, більш за все, будуть відносно високими. В Україні ціни теж будуть вищими, але вже зараз є тенденція до переоцінки можливого зростання цін в другій половині сезону. Тим не менш, є і зворотній бік медалі: споживання яблука в Україні, внаслідок очікуваного зростання ціни, знизиться ще відчутніше.
 
Світовий ринок яблук та Україна

Отож, чи є в України переваги на світовому яблучному ринку? Відповідь – так, але не багато, а якщо точніше – одна. Робоча сила в Україні дешевша в рази. Різниця в витратах на збирання 1 кг яблук в Україні та в більшості інших країн ЄС така, що маржа у сусідів часто менше, ніж ця різниця. Проте, робоча сила буде дорожчати – і не тільки витрати на зарплату, а й необхідність забезпечувати кращі умови та отримувати кращу якість плодів після збирання. Інших переваг, на жаль, немає, але ми можемо працювати над їх створенням.

Основними кроками для створення таких переваг можуть бути, по перше, інвестиції у знання та накопичення знань, підготовку кадрів, підвищення продуктивності, ефективності і якості. По-друге – побудова виробництва та логістики навколо стратегії маркетингу готової продукції. По-третє – активний, не в сліпу, а через прицільні маркетингові дослідження, пошук ринків збуту та просування споживання на внутрішньому ринку. І нарешті – кооперація в експорті яблука та маркетингу на внутрішньому ринку.
 
Експорт та імпорт яблук та перспективи України

Наразі десять найбільших експортерів контролюють 84% експорту свіжого яблука. Серед них – Китай, США, Італія, Чилі, Франція, Нова Зеландія, ПАР, Польща, Нідерланди та Бельгія.
 

Найбільші експортери, 2016, дол. США



Проте, десять найбільших імпортерів контролюють лише 43% імпорту свіжого яблука.
 

Найбільші імпортери, 2016, дол. США



Країни, що збільшують імпорт (окрім Білорусі), це, по-перше, країни, де яблуко лишається екзотикою, а доходи не залежать від нафти: В'єтнам, Філіппіни, Бангладеш, Південна Корея, Таїланд, Шрі-Ланка тощо. Також, це країни з високим рівнем доходів населення, що не вирощують яблука, наприклад, Тайвань, Гонконг, Сінгапур. По-третє, це великі країни, де населення зростає досить швидко, як і його доходи: Китай, Індія, Пакистан, Ірак, і т.д.

Відмітимо, що майже всі вони знаходяться в Азії, тому й експорт з Нової Зеландії зростає найшвидше.

Конкуренція за зростаючи ринки Південно-Східної Азії точиться дуже гостра. До речі, більшість цих країн надає перевагу червоним сортам яблук.

З тим підходом до експорту, що був до останнього часу, Україна однозначно програє конкуренцію на світовому ринку постачальникам з країн ЄС, і навіть постачальникам з Молдови та Сербії, а невдовзі – й країнам Центральної Азії.

"Але я, особисто, вірю в українців. Перспективи у нас чудові, але над ними потрібно наполегливо працювати. Вже зараз ФАОзалучає експертів до розвитку садівництва в країнах Центральної Азії та Кавказу. Я вважаю, що Україна може успішно експортувати свіже яблуко навіть до ЄС. Той, хто поставить собі це за мету, зможе продати яблуко будь-куди в світі", - підсумовує Андрій Ярмак.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Новий знак якості: «АВМ рекомендує»

За словами Віталія Ковальчука, голови правління ПрАТ «Тернопільський молокозавод», виробник і переробник — не конкуренти, а дві деталі одного ланцюга, які треба правильно з’єднати. 

Що дає така співпраця? Для виробника — підприємство, яке ґарантовано купить вироблені об’єми молока, а ще — частка від продажу готової продукції. Для переробника — стабільний поставник якісної сировини. Крім того, кооперуючись, розуміємо напрямок розвитку партнерів, а відтак можемо будувати довгострокову стратегію роботи. З отриманої сировини від ТОВ «Дзендзелівське» і ТОВ «Кищенці», а це — понад 40 т молока/доба — готуємо всі йогурти і кефір.

Олена Жупінас, керівник проекту «Гуртові закупівлі молока» АВМ наголосила на оптимізації роботи проекту.

Асоціація виробників молока наразі розпочинає роботу над ще одним проектом з кооперації. Він розрахований на менших виробників, обсяги яких  2-5 т/добу. Так, щоб зменшити логістичні витрати, планується будівництво накопичувального центру молока. На нього у подальшому теж поширюватиметься рекомендація АВМ. Так, український споживач буде впевнений у якості споживаної продукції.

Унікальність проекту кооперації відзначив і Володимир Лапа, голова Держпродспоживслужби.

Така співпраця виробника і переробника дасть можливість ґарантувати високу якість молока як на внутрішньому, так на зовнішньому ринках. Крім того, якщо молочарі матимуть не лише надійну закупівлю і стабільну ціну, а й певні прибутки (частка від вартості готової продукції), це стане рушієм розвитку, покращення сировинної бази.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview