Світове виробництво вина стало рекордним за 15 років

Про це свідчать дані Міжнародної організації виноградарства і виноробства (OIV), пише finance.ua.

Як стверджують фахівці організації, виробництво вина досягло позначки в 292,3 млн гектолітрів, або 39 млрд пляшок. При цьому зростання прогнозувалося не більше 12%, навіть з урахуванням поганого врожаю винограду в 2017 році.

Італія зберегла статус найбільшого виробника вина в світі завдяки збільшенню виробництва на 28,9%, до 54,8 млн гектолітрів. В інших європейських країнах приріст виявився ще істотнішим – у Франції темпи зростання досягли 34,8%, в Іспанії – 36,7%.

Найбільшим експортером в натуральному вираженні стала Іспанія (20,9 млн гектолітрів), а у вартісному – Франція (9,3 млрд євро).

США виявилися головними споживачами вина – обсяг випитого вина в країні склав 33 млн гектолітрів. Франція посіла друге місце з показником в 26,8 млн гектолітрів.

Однак за показником споживання на душу населення американці посіли лише 20-е місце (12,4 літра на людину на рік), а на чолі списку опинилися португальці (62,1 літра).

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Імпорт свинини перевищує експорт у 19 разів

Про це свідчать дані Державної фіскальної служби, передає УНН.

Так, головним постачальником свинини в Україну була Польща. З Польщі Україна імпортувала свинини на 7,5 млн дол.

Друге місце у списку належить Німеччині. У січні-березні Україна завезла з Німеччини свинини на 2,7 млн дол.

На третьому місці - Данія. За три місяці цього року Україна імпортувала з Данії свинини на 1 млн дол.

Водночас, у січні-березні Україна поставила на експорт всього 316 тонн свинини загальною вартістю 702 тис. дол.

Таким чином, імпорт свинини перевищує експорт у 19 разів (у грошовому вираженні).

За словами парламентарія Сергія Тригубенка, так багато свинини, як зараз, ми не імпортували останні 4 роки. Більш того, така ситуація призвела до відчутного подорожчання сала і свинини на внутрішньому ринку.

І оскільки з АЧС наші контролери впоратися досі не можуть, то, за прогнозами фахівців, українцям варто готуватися до подальшого зростання цін на продукцію свинарства.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Молоді фермери можуть отримати до 40 тис. грн

Так, голова фермерського господарства віком до 35 років 1 раз на рік може отримати бюджетну субсидію до 40 тис. грн на розвиток свого господарства.

Про це зазначив заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віктор Шеремета в інтерв'ю одному з українських радіо та додав, що детально з програмами підтримки АПК на 2019 рік можна ознайомитись на спеціальному сайті, який присвячено виключно дотаціям – https://dotacii2019.minagro.gov.ua/ua.

«Важливою метою для Уряду і Мінагрополітики є забезпечення сталості державної підтримки. Але, разом з тим, ми реагуємо на виклики галузі і доповнюємо програми новими актуальними напрямами. Зокрема, йдеться про підтримку молодих фермерів, новостворених фермерських господарств, галузі бджільництва, відшкодування вартості обладнання для шокової заморозки ягід та інше», - зауважив Віктор Шеремета.

За словами заступника Міністра, Уряд надає бюджетну субсидію новоствореним фермерським господарствам у розмірі 3 тис. грн на 1 гектар (до 60 тис. грн) на одне фермерське господарство. Дотація надається у перші три роки після його створення для провадження сільськогосподарської діяльності. Отримані кошти господарство може витратити, наприклад, на паливо для проведення комплексу весняно-польових робіт.

Також Віктор Шеремета відмітив, що бджільництво є дуже перспективним напрямом сільськогосподарської галузі, тому цей напрям було додано до програми здешевлення кредитів для тваринників. Так, держава компенсує відсотки за банківськими кредитами, залученими для витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності в галузях вівчарства, козівництва, бджільництва, звірівництва, кролівництва, шовківництва та аквакультури (рибництва) у розмірі 1,5 облікової ставки НБУ.

Крім того, у Мінагрополітики працюють над доповненням програми з підтримки розвитку фермерських господарств і кооперативів. Планується відшкодовувати кооперативам частину вартості обладнання іноземного виробництва для шокової заморозки ягід та виробництва продукції бджільництва.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чому зернотрейдери йдуть із залізниці

При цьому експорт зерна з країни склав приблизно 52 млн тонн, 95–97% якого відвантажується через морські торговельні порти. Більша його частина (32,6 млн тонн, або 63% експортних зернових вантажів) транспортувалася з лінійних елеваторів у порти залізничним транспортом. Хоча залізниця багато років поспіль є ключовим перевізником зерна всередині країни, але хронічні проблеми з логістикою призвели до того, що аграрії починають шукати альтернативні способи транспортування. Валерій Ткачов, заступник гендиректора з логістики ТОВ «ТД Дельта Вілмар», розповідає Mind, у чому полягають основні проблеми у взаємодії аграріїв з «Укрзалізницею» (УЗ) і як їх можна вирішити за наявності «політичної волі» у залізниці.

У 2001 році Україна виробляла близько 40 млн тонн зерна, з яких експортувала приблизно 10 млн тонн. У 2018-му виробництво (разом з олійними) зросло більш ніж удвічі (92 млн тонн), а експорт – більш ніж уп'ятеро (до 52 млн тонн). Але логістична інфраструктура України виявилася не готова до такого зростання. Наприклад, минулого року аграрії фізично не змогли вивезти з полів біля 3 млн тонн кукурудзи. Лінійні елеватори були переповнені, УЗ не встигала відвантажувати олійні та пізні зернові культури.

«Укрзалізниця» зараз знаходиться в жалюгідному технічному і фінансовому стані.  Знос локомотивів досяг 95–97%, вагонів – 87%, прострочені ремонти 60% залізничного полотна.

Що робить керівництво УЗ, щоб змінити ситуацію? У компанії стартували реформи, які торкнулися, зокрема, й аграріїв.

По-перше, проведено тотальну маршрутизацію відправок зерна. Відправки укрупнилися, оскільки було прийнято рішення відвантажувати і відправляти зернові вантажі лише залізничними маршрутами, тобто по 54 вагони.

По-друге, закрито малодіяльні залізничні станції.

По-третє, проведено дерегуляцію вагонної складової – аграрії почали платити УЗ добову орендну плату за використання вагонів, а це підвищило загальну вартість транспортування вантажів.

Що в підсумку отримали аграрії?

Майже 80% лінійних елеваторів тепер фактично відрізані від залізничної інфраструктури або у них утруднений доступ до неї. З приблизно 800 лінійних елеваторів, обладнаних залізничною інфраструктурою, відвантажувати зерно цілими «маршрутами» на сьогодні здатні лише 80–90 елеваторів, тобто близько 10%.

Ці «маршрутні» елеватори розташовані по території України нерівномірно і не покривають усі зони виробництва зерна. Вони знаходяться на 77 залізничних станціях, при цьому 36 станцій – у складі Південно-Західної залізниці, 23 – на Південній залізниці. А на Львівській залізниці знаходяться тільки п'ять станцій, на Придніпровській – дві, на Донецькій – лише одна маршрутна станція.

Наслідки дерегуляції вагонної складової тарифу призвели до значного збільшення вартості транспортування зерна залізницею – майже вдвічі за минулий рік.

Чому зернотрейдери йдуть із залізниці

Як урятувати «Укрзалізницю» і не нашкодити зростаючому зерновому ринку?

Треба переглядати загальну систему тарифікації перевезень вантажів і підвищувати операційну ефективність. В УЗ зберігається диференціація вартості транспортування від класу вантажу (існує три тарифних класи вантажів і позакласні вантажі).

Тобто вартість транспортування залежить від того, до якого класу належить вантаж. Наприклад, позакласні вантажі та вантажі 1-го класу транспортуються значно дешевше, ніж вантажі 2-го і 3-го класу. Різниця може становити 1,5–2 рази. Іншими словами, вантажі 2-го і 3-го класу субсидують транспортування позакласних вантажів і вантажів 1-го класу.

Кому це вигідно?

Перш за все, вантажовідправникам позакласних вантажів і вантажів 1-го класу. Це компанії гірничо-металургійного комплексу (ГМК), вугільники, будівельники. Вони перевозять свої вантажі нижче собівартості транспортування, чим погіршують становище «Укрзалізниці». УЗ, у свою чергу, недоодержуючи коштів, не проводить модернізацію локомотивного і вагонного парку. Держкомпанія зараз навіть не може підтримувати в робочому стані наявну інфраструктуру. І тому намагається компенсувати цей розрив за рахунок вантажів 2-го і 3-го класу.

Зернові вантажі належать до 2-го тарифного класу. У структурі вантажоперевезень УЗ вони займають близько 10–12%. А на вугілля, руду, будматеріали в цілому припадає близько 70% всього вантажопотоку залізниці.

Аграрії ж при скромному обсязі транспортування забезпечують 40% валютних надходжень у країну. А враховуючи, що потенціал зростання виробництва аграрної продукції в Україні величезний, і вже через 2–3 роки ми вирощуватимемо понад 100 млн тонн зерна і експортуватимемо близько 70 млн тонн на рік, необхідно терміново переглядати тарифну політику «Укрзалізниці».

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

З чого почати експорт ягід?

Якщо ви збираєтесь ним займатися, ось проста формула: спочатку оцініть, куди будете продавати, а потім починайте проект. Такою порадою поділився Олександр Ярещенко, заступник директора із наукової роботи Інституту садівництва, селекціонер по ягідних культурах, пише agro.guide.

«Варто починати з кінця. Зробіть аналіз ринку, оцініть ніші, які ви можете заповнити. І тільки після того зрозумієте, що потрібно вирощувати, або чого вирощувати не варто. Ви бачите свою нішу, далі – будуєте стратегію продаж і тільки потім стартуєте проект: шукаєте садивний матеріал, готуєте ділянку, забезпечуєте інфраструктурні вимоги і т. д.», – розповідає фахівець.

Безумовно, великим підприємствам та тим, хто орієнтований на роботу з роздрібними мережами, необхідно утримувати весь ланцюжок – від збору до післязбиральної доробки: швидкого охолодження, сортування, упаковки і т. д.

Дрібніші виробники можуть працювати у різних форматах. Хтось робить перші спроби кооперації, аби проводити післязбиральну доробку на спільних потужностях. Хтось пробує працювати в форматі B2C, доставляти свою продукцію кінцевим споживачам напряму – торгувати на ринку, робити адресну доставку тощо. З великими обсягами так не попрацюєш, а от з малими це може бути вірною стратегію, якщо задіяти маркетинг.

Споживання ягід зростає у всьому світі. Стає важливим не тільки вживати в їжу те, що смачно, але й те, що приносить користь організму. Це серйозний драйвер для ягідної індустрії.

Дуже багато говорять про нішеві, малопоширені культури – як то ожина, жимолость, кизил. Вони дають плоди з високим вмістом біологічно активних речовин і регулярне їх споживання дозволяє організму виводи вільні радикали та інші шкідливі речовини. Це можна використовувати для просування.

Проте ягода, яку ви отримали в себе на полі – це ще не продукт. Це сировина. Навіть заморожена ягода часто є сировиною. От коли ви її відсортуєте, помістите в кінцеву упаковку з яскравою етикеткою, з інформацією про цю ягоду, створите свій бренд – тоді інша справа. Споживач бере в руки таку продукцію, і її хочеться купити. Саме за такий продукт можна отримати преміальну ціну.

Половина успіху ягідного бізнесу – це сорт. Зараз люди стає дуже вибагливими. Вони не просто хочуть малину, суницю, а хочуть конкретний сорт, який би відповідав усім сучасним вимогам: яскравий вигляд, привабливість, лежкоздатність. Та й смакові якості не на останньому місці. Раніше вони були такі не важливі – купляли очима, купляли тонами, навіть не куштуючи.

Купуючи саджанці, потурбуйтеся, щоб їх якість була підтверджена відповідними документами. В Україні вже з’явилися професійні розсадники плодових і ягідних, які дотримуються технології, вирощують здоровий садивний матеріал.

Вибір сортів величезний і виробникам є на чому зупинитися. Важливо, якого терміну достигання ви хочете отримати врожай, в якій зоні будете вирощувати тощо.

Окрім того, з новими сортами завжди треба проводити невелике сортовивчення. Висаджувати невелику площу і оцінити один-два врожаї, щоб зрозуміти, як веде себе сорт у вашій зоні.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українські яблука уже прямують на Близький Схід

Про це пише EastFruit. Під час роботи форуму та В2В всі без винятку українські компанії-експортери фруктів змогли домовитися з найбільшими імпортерами плодоовочевої продукції регіону та укласти попередні домовленості про експорт яблук, ягід і інших видів фруктів і овочів. На цьому тижні перші контейнери яблук по нових умов вже вирушили на Близький Схід.

«Відразу кілька компаній змогли зробити експортні відвантаження яблука завдяки контактам, встановленим під час нашого заходу, незважаючи на те, що запаси продукції експортної якості в фруктосховищ стрімко знижуються. Якщо покупці будуть задоволені якістю поставлених яблук, а саме забарвленістю, пружністю, відповідністю упаковки, калібрування і сортування згідно із заявлених параметрів, то вони підтвердять свої попередні великі замовлення на новий сезон», – каже Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і керівник проекту розвитку експорту українського продовольства.

«Що стосується смаку українського яблука, то завдяки досвіду перших поставок і нашої активної інформаційної кампанії, місцеві імпортери вже знають, що українське яблуко має високі смакові якості. Це допомогло зацікавити їх в тому, щоб спробувати імпортувати з України також лохину, малину, черешню і навіть овочі. Ми дуже сподіваємося, що наші постачальники не підведуть і підтвердять, що Україна може постачати свіжу плодоовочеву продукцію преміальної якості на віддалені ринки збуту», – продовжує експерт.

Представники Української плодоовочевої асоціації (УПОА) вважають, що Україні під силу подвоїти обсяги експорту фруктів на Близький Схід в новому сезоні. Зокрема, поставки яблук в цей регіон, за умови, що урожай буде хорошим, можуть вирости в наступному сезоні до 8-10 тис. тонн.

Експерти EastFruit відзначають, що при експорті яблук в ОАЕ, Саудівську Аравію, Кувейт, Оман, Катар та інші країни регіону, українські садівники отримують в 2-4 рази вищу ціну за свою продукцію, ніж при реалізації її на внутрішньому ринку. Крім того, ціна, одержана ними за десертне яблуко в цих країнах, значно вище, ніж імпортна ціна в Росії.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview