Топ-5 вітчизняних виробників морозива

Теґи: 

Про це пише Укрінформ.

"Так, у торгових мережах було відібрано 8 зразків морозива від 5-ти українських виробників, а також 2 зразки заморожених напівфабрикатів від 2-х виробників. Зразки були протестовані в ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» за фізико-хімічними, органолептичними, мікробіологічними та молекулярно-генетичними показниками. За результатами досліджень, всі протестовані зразки повністю відповідають нормам і вимогам нормативних документів", - йдеться у повідомленні.

Ринок морозива в Україні зростає другий рік поспіль. Але якщо в 2016 році приріст оцінювався в 14,8%, то в 2017-му темпи сповільнилися, додавши лише 1,1%. На ринку морозива все більш явною стає концентрація виробництва. Сильні бренди посилюють свої позиції, а дрібні гравці стають все слабкішими. У списку топ-виробників морозива — «Житомирський маслозавод» (ТМ Рудь), «Ласунка» (ТМ Ласунка), «Львівський холодокомбінат» (ТМ Лімо), «Фірма Ласка» (ТМ Ласка) і ФМ «Хладопром» (ТМ Хладик). Причому перші два займають 50,5% всього ринку.

Частка виробника «Житомирський маслозавод» у 2017-му склала 26,7%. І це при тому, що компанія активно просувала свою продукцію на експорт, завершивши 2017-й з 51% приростом зовнішніх продажів.

Друга за списком — ТМ «Ласунка» за останні два роки підвищила свою частку з 22,3% до 23,8%.

А ось позиції «Лімо» істотно послабились. За оцінками аналітиків, за рік компанія втратила 16% продажів — і все через високу конкуренцію в сегменті.

В цілому обсяг ринку в 2017 році оцінюється в 90 824 тонни, а це означає, що в середньому кожен українець за рік з’їв по 2-2,5 кг морозива.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ТОП-5 областей, у яких можна придбати найбільше літрів молока за середньостатистичну зарплату

Теґи: 

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук глава Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко

" За підрахунками наших експертів, на підставі даних офіційної статистики за рік, картоплі українці можуть дозволити собі купити більше на 27%, свинини менше на 11%, а молока менше на 5%", - зазначає Олексій Дорошенко.

ТОП-5 областей, у яких можна придбати найбільше літрів молока за середньостатистичну зарплату виглядає наступним чином: Київ – 624 л, Донецька – 424 л, Київська – 394 л, Запорізька – 377 л, Дніпропетровська – 374 л.

П’ятірка регіонів, у яких молока за середню зарплату можна придбати найменше, така: Волинська – 286 л, Херсонська – 290 л, Тернопільська – 296 л, Чернігівська – 305 л, Закарпатська – 311 л. Тобто різниця між Волинською областю і Києвом складає 338 літрів, або більш, ніж удвічі.

А між першими та останніми опинились: Миколаївська область – 371 л, Львівська – 364, Полтавська – 354, Вінницька – 352, Черкаська – 346, Чернівецька – 344, Сумська – 337, Одеська – 329, Рівненська – 326, Хмельницька –  323, Івано-Франківська – 321, Житомирська та Кіровоградська – по 320 л, Харківська – 316 і Луганська область – 314 л.

Якщо дослідити збільшення споживання молока за рік по областях, то рейтинг найкращих виглядає інакше: Чернівецька область +42 л, Дніпропетровська +29 л, Сумська область +24 л, Запорізька +22 л, Миколаївська область +18 л. А ТОП-5 областей зі зменшення споживання молока за рік наступний: Луганська -64 л, Хмельницька -58 л, Тернопільська -54 л, Харківська -50 л, Київ -45 л.

Лише у вісьмох областях, тобто 32%, за рік потенційно збільшилося споживання молока. На Київщині купівельна можливість не змінилась. Жителі інших 64% регіонів повинні були зменшити споживання.

"Тому ствердження, що рівень реальної купівельної спроможності пересічного українця значно підвищився за останні два роки, виглядає перебільшенням. Ми бачимо зростання мінімальної та середньої заробітної плати, бачимо збільшення пенсій. Але з іншого боку стрибок цін, який відбувається в країні на продукти, зводить нанівець збільшення доходів. Реальне збільшення доходів населення якщо й відбулося, то на більш скромні декілька відсотків", - підсумовує Олексій Дорошенко.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ТОП-10 найперспективніших рослин для виготовлення біопалива

Про це повідомляє хімік, менеджер з розвитку компанії Innovative Fuel Solutions, Костянтин Кирпач на сайті innovationhouse.org.ua.

На сьогодні українські аграрії вже вирощують культури, з яких можна виробляти біоетанол та біодизель, проте здебільшого це лише міні-виробництва для задоволення власних потреб.

Серед найперспективніших культур, які зможуть частково компенсувати вітчизняну паливозалежність, а також які можуть становити перспективу на ринку біопалива відзначимо наступні:

  • ріпак — олія рослини, якої міститься 40% від загальної маси, має ідеальний жирнокислотний склад для виробництва якісного біодизеля, має високу врожайність, особливо в наших кліматичних умовах, а також високу ефективність палива, особливо для важкої техніки. Разом з тим культура дуже виснажує родючі ґрунти;
  • соняшник — олія має схожий з ріпаковою склад та відносну стосовно загальної маси рослини кількість, але менш виснажлива стосовно ґрунтів, разом з тим культура більш вимоглива до складу та структури ґрунту. Україна є провідним світовим експортером олії, з якої у тієї ж Європі виготовляють біодизель;
  • соя — «олійність» культури приблизно 20%, в Україні минулого року під посіви сої було відведено 2 млн га. Найбільший виробник у світі — США, понад 10 млн т на рік;
  • ятрофа — тропічний отруйний чагарник, що набирає популярності в сфері біопального. Насіння виду Jatropha curcas містить до 40% олії, тривалість життя — до 50 р, має низьку вибагливість. Найбільші виробники — Індія та Південна Африка. Саме ці країни розглядають цю рослину як головний ресурс для виготовлення біопального, а також працюють над виведенням більш ефективних сортів;
  • пшениця — джерело одержання етилового спирту, який в подальшому можна використовувати як живлення бензинових двигунів, змішуючи його зі звичайним бензином для отримання більш якісного пального. Біоетанол, який отримують шляхом ректифікації продукту спиртового бродіння, майже не містить води, що робить його ефективним у паливних сумішах для автомобільних двигунів;
  • кукурудза — одна з альтернатив пшениці. Поки що використовують лише зерна рослини, але науковці з США вже працюють над переробкою всієї рослини, що зробить виробництво етанолу дешевшим;
  • буряк — одна з найрентабельніших рослин для виробництва екопалива, використовується для отримання етанолу, але менш вибаглива за кукурудзу. Процес отримання етанолу з буряка простіший, швидший та дешевший, ніж з кукурудзи, а враховуючи повністю перекриту потребу держави в цукрі, є альтернатива використання буряку в біопаливних цілях;
  • цукрова тростина — культура більш характерна для Південної Америки. Більшість бразильців їздять на автівках, що однаково придатні для заправки бензином чи етанолом. Вартість виготовлення етилового спирту із цукрової тростини в шість разів дешевше, ніж виробництво з кукурудзи, а вчені продовжуть працювати над виведенням більш витривалого та олійного сорту культури, що дасть змогу одночасно добувати з рослини два види біопального — біоетанол та біодизель;
  • цукрове сорго — рослина може вирощуватись в посушливих умовах, має високий вміст цукру, що є перспективним для виробництва етанолу.
  • водорості — головна перевага рослини полягає у відсутності необхідності використання земельних ресурсів, а також у більшому об’ємі рідкого пального з квадратного метра зайнятої площі, ніж наземні посівні рослини. Рослина має потребу у великій кількості викидів CO₂, розташовуючи установки для вирощування водоростей біля промислових об’єктів із постійними викидами в атмосферу. Така технологіє дає можливість отримання подвійного екологічного ефекту. Водорості залежно від їхнього виду можуть виробляти різні хімічні компоненти біопалива: етиловий спирт для бензинових двигунів, рослинну олію для виготовлення біодизеля, навіть біонафту, яку можливо перетворити на кілька видів пального.

 

Джерело: traktorist.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

У ТОП-33 кращих керівників України потрапили троє аграріїв і троє з харчопрому

Про це пише focus.ua, який провів дослідження, опитавши близько 100 галузевих експертів, аналітиків та учасників ринків.

Оцінювали діяльність як менеджерів, керуючих власним бізнесом, так і найманих топів приватних компаній і керівників державних і муніципальних активів. В агросекторі успішними керівниками визнали засновника агрохолдингу «Кернел» Андрія Веревського, генерального директора компанії «Нібулон» Олексія Вадатурського і генерального директора агрохолдингу «Астарта» Віктора Іванчика.

Андрій Веревський
Засновник агрохолдингу «Кернел», голова ради директорів.
Річний дохід компанії: 56,6 млрд грн.
Кількість працівників: 16 тис.
Чоловік.
Вік: 43 роки.
Досвід роботи на керівних посадах: 24 роки.
Почав кар’єру в 1993 році заступником директора Полтавської дирекції компанії «Хліб України».

Компанія «Кернел» під керівництвом Андрія Веревського залишається одним з найбільших гравців на сільськогосподарському ринку України. Основним напрямком діяльності холдингу традиційно є рослинництво, а також виробництво і експорт соняшникової олії. Попри несприятливу для компанії кон’юнктуру ринку, за результатами 2017 року чистий прибуток «Кернел» склала $ 176,2 млн. Агрохолдинг продовжує збільшувати обсяги продажів соняшникової олії наливом — у цьому сезоні показник виріс на 14%.

У 2018 році холдинг починає постачання соняшникового шроту на ринок Китаю, де внаслідок торгових воєн з США виник дефіцит цієї продукції. Крім того, «Кернел» — один з найбільших власників елеваторних потужностей в Україні: 2,86 млн т зберігання. При цьому компанія продовжує будувати нові сховища.

Також в планах «Кернел» збільшити обсяги перевалки в Чорноморському морському порту за рахунок запуску нового терміналу. У найближчі кілька років Андрій Веревський намір інвестувати в розвиток компанії близько $ 500 млн.

Олексій Вадатурський
Генеральний директор компанії «Нібулон»
Кількість працівників: близько 6 тис.
Вік: 70 років.
Досвід роботи на керівних посадах: 41 рік.
Почав кар’єру в Трикратському комбінаті хлібопродуктів.
Стиль управління: демократичний, що обумовлено перш за все високим рівнем самоконтролю і самоорганізації співробітників.
Бізнес-принцип: прозорість і відкритість ведення бізнесу виключно в правовому полі.
Улюблена книга: історії людей, які самостійно досягли успіху. Найскладніше управлінське рішення: створення компанії «Нібулон».
Порада починаючому кар’єристові: ставитеся до роботи не як до неприємного обов’язку, а як до можливості самореалізуватися і вдосконалюватися. Будьте вимогливі перш за все до себе.

Беззмінний керівник одного з найбільших агрохолдингів країни з року в рік продовжує нарощувати активи компанії. Зараз «Нібулон» володіє 19 елеваторними комплексами. Крім того, компанія продовжує розвивати вантажні перевезення по Дніпру. У минулому році Олексій Вадатурський вклав в розвиток річкової інфраструктури близько $ 100 млн.

Паралельно «Нібулон» збільшує власний флот. У березні цього року після реконструкції на суднобудівно-судноремонтному заводі компанії було спущено на воду несамохідне судно вантажомісткістю 5 тис. т. У планах Олексія Вадатурського побудувати судно місткістю до 10 тис. т і 40 несамохідних суден та буксирів для власного флоту. В даний час флот «Нібулона» налічує 68 суден.

Також компанія планує почати самостійно перевозити сільгосппродукцію морем.

Віктор Іванчик

Генеральний директор агрохолдингу «Астарта»
Річний оборот компанії: виторг
за 2017 рік — 14 млрд грн. Кількість працівників: 13 тис.
Вік: 62 роки.
Досвід роботи на керівних посадах: більше 25 років.
Почав кар’єру в 1993 році, разом з партнерами створивши торгову компанію «Астарта-Київ».
Бізнес-принцип: прагнути до неможливого, щоб досягати максимального. Хобі: подорожі.
Найкраще місце відпочинку: Мадейра; гірськолижні курорти Європи.
Улюблена книга: Good to Great Джима Коллінза.
Найскладніше управлінське рішення: скорочення співробітників, зупинка неефективних виробництв.
Порада починаючому кар’єристові: вірте в себе і при цьому керуйтеся моральними принципами і духовними постулатами. Минулий рік зажадав від Віктора Іванчика проявити якості не тільки гарного керівника, але і кризового менеджера. В кінці серпня 2017-го рахунки низки дочірніх компаній холдингу були заарештовані за клопотанням Генеральної прокуратури України. Причина — підозра в ухиленні від сплати податків. В рамках розслідування правоохоронці провели обшук в головному офісі компанії. Після таких дій Генпрокуратури в «Астарті» заявили про порушення процесуальних норм і подали на силовиків в суд. У підсумку все вирішилося благополучно. В кінці вересня арешти з рахунків дочірніх структур «Астарти» зняли, а кримінальне провадження закрили за відсутністю складу правопорушень.

Олександр Слободян
Голова корпорації «Оболонь»
Кількість працівників: близько 6 тис.
Вік: 62 роки.
Досвід роботи на керівних посадах: 37 років.
Почав кар’єру в 1980 році інженером-нормувальником праці на заводі «Оболонь».
Хобі: спорт — футбол і лижі, музика, книги, рибалка.

Олександр Слободян довгі роки керує підприємством з історією більш ніж в 40 років. «Оболонь» на сьогодні залишилася чи не єдиним великим пивоварним заводом в країні, котрі ввійшли в міжнародні корпорації. Компанія також має власну сировинну базу — вирощує пивоварний ячмінь в Хмельницькій області. Завод займає близько 20% українського ринку пива і приблизно 15% ринку безалкогольних напоїв.

Компанія Слободяна — лідер з експорту пива. Зараз у «Оболоні» по Україні налічується 10 виробничих майданчиків. У планах на найближчі роки — наростити частку алкогольних і безалкогольних напоїв на українському ринку. Для цього є всі передумови, оскільки компанія поступово виходить з кризи, про що свідчать фінансові показники 2017 року. «Оболонь» отримала майже 289 млн грн чистого прибутку, враховуючи, що минулий рік компанія закінчила з більш ніж 200 млн грн чистого збитку.

Василь Бовділов
Генеральний директор компанії «Unilever Україна»
Кількість працівників: близько 200.
Вік: 54 роки.
Досвід роботи на керівних посадах: 25 років.
Почав кар’єру в 1986 році інженером-дослідником на машинобудівному підприємстві.
Стиль управління: демократичний.
Бізнес-принцип: ефективний time-management і розстановка пріоритетів; орієнтація на результат, а не процес.
Хобі: вейкбординг та подорожі.
Найкраще місце відпочинку: Гаваї.
Улюблена книга: «Нічна варта» Террі Пратчетт.
Найскладніше управлінське рішення: перегляд стратегії і оптимізація бізнесу в момент кризи.
Порада починаючому кар’єристові: постійно навчатися і вдосконалювати свої навички, випереджаючи темп змін, що відбуваються.

Василь Бовділов очолив представництво Unilever в Україні в 2002 році, в 2015 році став членом ради директорів Unilever RUB (Росія, Україна, Білорусь). Попри те, що в Україні компанія працює давно (представництво відкрито 1 травня 1993 року) розміщувати виробництво всередині країни Unilever розпочала з 2015 року. Таке рішення прийшлося на часі, оскільки після початку конфлікту між Україною і Росією попит на російські товари падав. Більша ж частина товарів компанії для українського ринку втготовлялася в РФ.

У 2016 році Unilever відкрив в Київській області фабрику з виробництва пакетованого чаю ТМ Lipton, Brook Bond і «Бесiда». Сума інвестицій в проект склала 8,3 млн євро. Крім чаїв, Unilever представлена ​​на українському ринку десятками косметичних брендів, товарами гігієни і побутової хімії.

Ансгар Борнеманн

СЕО Nestlé Україна
Річний оборот: 7 млрд грн.
Кількість працівників: 5,5 тис.
Вік: 59 років.
Управлінський досвід: 33 роки.
Почав кар’єру стажером управлінської програми в компанії Unilever в 1985 році.
Управлінський стиль: бути прикладом для команди, підтверджувати свої слова справою.
Бізнес принцип: можливості безмежні. Вище неба тільки небо.
Хобі: спорт і польоти на приватних літаках.
Улюблене місце для відпустки: гори в Баварії.
Улюблена книга: «Хто забрав мій сир?» Спенсера Джонсона. Найскладніше управлінське рішення: справедливо оцінювати людей. Рада починаючому кар’єристові: будьте собою, будьте автентичними.

Nestlé Україна активно розвиває бізнес в Україні. У 2018 році компанія має намір збільшити обсяги інвестицій в три рази. 390 млн грн вкладуть в розвиток трьох вітчизняних фабрик Nestlé. Українським покупцям компанія відома такими торговими марками, як «Торчин», «Мівіна», «Світоч», Lion, KitKat, Nescafé. Основні обсяги продажів українського підрозділу концерну припадають на внутрішній ринок. У минулому році український підрозділ Nestlé збільшив постачання продукції за кордон до 10%. Так, компанія істотно збільшила експорт шоколаду «Світоч» — до 1,3 тис. т. Частка львівської фабрики на ринку України складає близько 18%. На підприємствах Nestlé також впроваджують ресурсозберігаючі технології. В рамках КСВ Nestlé вчить українських дітей правилам формування збалансованого та здорового раціону харчування.

Джерело: agroinsider.com.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Топ-10 перспективних напрямків експорту української ягоди

"Варто зауважити, що ягоди на сьогоднішній день є гарячою темою не тільки у плодоовочевому бізнесі України, але й в усьому світі. В Європі в середньому ринок ягід зростає на 8 відсотків на рік, на фоні того, що ринок інших фруктів практично не зростає взагалі: його щорічне зростання співставне з інфляцією і можна констатувати його стагнацію. Але ягоди на сьогоднішній день не тільки зростають, але й успішно забирають шматок ринку у інших більш традиційних фруктів, не зважаючи на те, що вони є більш дорогими", - підкреслив Андрій Ярмак.
 
За його словами, Україна не може залишитися обабіч таких тенденцій, вона може і повинна ними користатися.
 
Україна за чистими обсягами експорту є вже четвертим найбільшим експортером малини у світі та третім – в Європі. Але сьогодні експортуємо в основному ягоду не дуже високої якості. Це негативно впливає на імідж.
 
У нас, нажаль, ділянок з виробництва ягідних культур, які можна було б вважати ідеальними і на яких можна було б навчатися – дуже мало. Це проблема, але це і можливість одночасно.
 
Загалом, ринок ягід в Європі зростає дуже швидко. Найбільш динамічно зростає сегмент лохини, також відносно динамічно зростає сегмент малини та ожини. Звичайно, малина трошки випереджає.
 
Суниця садова – той сегмент, який є найбільшим у ягідному бізнесі, його зростання продовжується, але він втрачає свою частку ринку за рахунок більш динамічного зростання інших сегментів.
 
Що варто зауважити, як краще продавати ягоду? Європейці та американці знайшли дуже гарну нішу, вони продають ягоду як снек – ожину, малину і особливо лохину (чорниця садова). Це та ягода, яку зручно споживати.
 
Також, дуже важливий аспект, на який варто звернути увагу – це екологічність та чистота продукції, яка вирощується. Якщо ви зможете довести – я не говорю зараз про органік – що ви чимось краще за інших, що ви використовуєте менше засобів захисту рослин, ви зможете суттєво покращити перспективи реалізації для своєї ягоди.
 
"Яка ще тенденція у світі звертає на себе увагу? Я б сказав, що дуже цікавою є тенденція переходу виробництва ягід в захищений ґрунт. Це дозволяє не просто і не тільки отримувати ягоду раніше, але й отримувати ягоду з більш високими якісними параметрами. Це надзвичайно важливо, оскільки це дозволяє заробити більше грошей.
 
Отже, цей сегмент є трендовим, він зростає дуже швидко, але є й інший бік – це робоча сила. Як ми впораємося з питаннями робочої сили? Зараз це велике питання і воно постає вже в Україні.
 
Звичайно, ми маємо свої переваги, і нам не треба боятися – за умови професійного підходу у нас є непогана маржа, особливо при експорті свіжої ягоди. Ця маржа дозволяє нам запропонувати непогані умови для людей, які готові працювати на збиранні ягоди. Не треба боятися того, що хтось буде заробляти більше – треба боятися, що ми не зможемо зібрати та експортувати якісну продукцію", - зауважив експерт.
 
На його думку, дуже важливо зосередитися на експорті свіжої ягоди. "Це не означає, що ми не зможемо переробляти ягоду – навпаки, але це просто два різних види бізнеса, і в ягоді свіжій значно більше грошей. Це, можливо, трошки складніший сегмент, але це той сегмент де ми зможемо заробляти більше грошей.
 
Стосовно цін на ягоду – я вважаю, що ціни на ягоду будуть мати негативну тенденцію найближчим часом. Тобто ми будемо постійно зауважувати зменшення середньої закупівельної ціни на ягоду.
 
Як з цим боротися? Боротися дуже просто – кооперація виробників. Тобто, якщо ми займаємося вирощуванням ягоди на переробку, нам потрібно збільшувати об’єми, нам потрібно спільно створювати кооперативні підприємства із заморозки продукції. Це звучить як фантастика в Україні – але це можливо, ми над цим ретельно працюємо в кількох секторах, і ми сподіваємося, що ягідний бізнес також до цього доросте.
 
Я знаю, що це не буде завтра, оскільки він тільки починає розвиватися, але у нас обов’язково будуть кооперативні підприємства з переробки. ФАО та ЄБРР вже більше чотирьох років спільно працюють над поліпшенням законодавства з кооперації, закон вже у Верховній Раді, і ми сподіваємося, що він буде найближчим часом прийнятий", - підкреслив Андрій Ярмак.
 
Він зауважив, що найбільше споживання ягоди відбувається у Південно-Східній Азії, Китаї та Індії. Це той ринок, на який всі звертають увагу. Можливо там зараз немає ще такого розуміння і традицій споживання ягід як у Європі та Північній Америці, але це той регіон, який бурхливо розвивається.
 
В рамках топ-15 культур експерти визначали для кожної культури топ-50 країн з імпорту.

"Отже, якщо говорити про свіжі ягоди, то найбільш привабливими для нас країнами-ринками збуту свіжих ягід є Німеччина – на першому місці, а також – Великобританія та Голландія. Це ті країни, де великі обсяги імпорту ягід, досить динамічна торгівля, непогане споживання, ну а у випадку з Голландією – вона також центр перепродажу продукції.
 
До рейтингу увійшла свіжа лохина та свіжа малина. Свіжа суниця не увійшла до рейтингу найбільш перспективних експортних культур. В той же час – вона була досить близькою.
 
Досить цікаво, що на четвертому місці найбільш пріоритетних ринків для експорту свіжої ягоди розташувались Сполучені Штати Америки, а на п’ятому – Гонконг, Китай. Тобто, це досить віддалені від нас країни, але які споживають досить великі об’єми імпортної ягоди і куди ми її можемо постачати.
 
Ми з’ясували, що логістично це цілком реально. Наприклад, завдяки тому що у нас є прямий рейс до США, ми можемо відвантажувати до 8 тонн ягоди щоденно пасажирським рейсом, і вже за 15 годин ягода на місці, вона розмитнюється і відправляється в розподільчий центр. Це надзвичайно швидко, абсолютно не проблемно навість с точки зору збереження малини, а для лохини взагалі немає проблем.
 
З Гонконгом трохи важче – триваліший переліт і потрібне перевантаження, але в будь-якому разі це можливо – і навіть малина доїжджає з України в будь-який куточок світу.
 
Також в десятку цікавих для нас країн в плані експорту свіжої м’якої ягоди увійшли Польща, Канада, Швейцарія. Австрія і Франція. Відносно перспективними для нас ринками є Швеція, ОАЕ, Норвегія, Бельгія і Литва.
 
Перейдемо до ягоди замороженої. В цьому сегменті трошки інша ситуація. Насправді ми очікували що в цьому рейтингу буде більше віддалених країн, однак цього не сталося. Серед найбільш перспективних країн для збуту цієї продукції з віддалених країн у рейтингу були лише США та Канада, і вони також займали четверте та п’яте місце. Очолила рейтинг знову Німеччина, а на другому та третьому місцях розташувались Голландія та Франція. Також до рейтингу увійшли Польща, Австрія, Великобританія, Швеція і Бельгія", - підсумував Андрій Ярмак.
 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

МХП потрапив у рейтинг найбільш небезпечних для навколишнього середовища глобальних компаній

Новий індекс Collers, запущений мережею інвесторів FAIRR, назвав 36 глобальних компаній-виробників м'ясної та рибної продукції з високими ризиками» щодо проблем охорони здоров'я, навколишнього середовища і соціального життя.

Про це свідчать результати дослідження, пише latifundist.com.

За цими критеріями були відібрані 60 всесвітніх компаній вартістю $300 млрд.

Аналіз показав, що «більшість постачальників м'яса, риби і молочних продуктів не справляється з критичними бізнес-ризиками, такими як викиди парникових газів і ризик антибіотиків».

Компанії розділені за ступенем ризику на високі, середні і низькі.

МХП віднесений до компаній із середнім ризиком.

Учасники рейтингу з високим ризиком, є основними постачальниками в мережі швидкого харчування mcdonald's і KFC, і розташовані на декількох континентах, включаючи Азіатсько-Тихоокеанський регіон, Європу, Північну і Південну Америку.

Серед компаній, що входять в цей рейтинг, JBS (Бразилія), pilgrim's Pride (США), RCL Foods (Південна Африка), COFCO Meat Holdings (Китай), МХП (Україна), Група Черкізово (Росія), LDC (Франція), Inghams Group (Австралія), NH Foods (Японія).

Дев'ять компаній мають «низькі ризики», серед них Marine Harvest (Норвегія), Fonterra (Нова Зеландія), Marfrig Global Foods (Бразилія), Hormel Foods (США).

Кожна п'ята компанія (22%) не може продемонструвати повну простежуваність свого ланцюга поставок продовольства — ключову частину безпеки харчових продуктів.

В цілому, аналіз показував ризики на вартість акціонерного капіталу, суспільну охорону здоров'я та зміни клімату.

«Інвесторам потрібні дані і прозорість за трьома параметрами — екологічним, соціальним та управлінським, щоб приймати більш ефективні інвестиційні рішення, однак ця інформація відсутня в м'ясі, рибі і молочному секторі. Це перший індекс, який допоможе інвесторам подолати цей пробіл у знаннях», — зазначив Джеремі Коллер, засновник ініціативи FAIRR і головний інвестиційний директор Coller Capital.

Він додав, що в якості мега-тенденцій, таких як зміна клімату, резистентність до антибіотиків і технології виробництва продуктів харчування, радикально змінюються способи виробництва та споживання м'яса, риби і молочних продуктів. У зв'язку з цим індекс Coller FAIRR допоможе інституційного капіталу ідентифікувати кращі в своєму класі компанії.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview