ТОП культури, які вирощують з ГМО
На сьогоднішній день площа сільськогосподарських угідь світу, на яких вирощуються генно-модифіковані культури, становить 190 мільйонів гектарів. Для прикладу, ще в 2013 ця цифра була на 15 млн. га менше, а 21 рік тому, коли культивування подібних рослин тільки починалося, засіяна трансгенними продуктами площа не налічувала і гектара. Про це пише Маркер.
У 2017 компанія Markets & Markets оприлюднила дані прогнозу, за яким ринок досліджень ГМО до 2022 року досягне обсягу в $ 2,34 млрд з щорічним приростом в 8,2%.
На Заході вартість розробки і виведення на ринок нового трансгенного рослини становить від 50 до 200 млн доларів, тому займаються цим в основному тільки великі корпорації. Такі, як транснаціональна компанія «Монсанто», що стала свого часу піонером на ринку ГМ-рослин.
Основними модифікованими культурами є: соя, рис, кукурудза, бавовна, канола, картопля. У комерційних масштабах їх вирощують в 28 країнах світу. Ще в більш, ніж 30 країнах ГМ-продукцію дозволено використовувати для харчових цілей і як корм для тварин. Головні світові постачальники – США, Бразилія, Аргентина, Канада та Індія.
Якщо в США і Канаді необов’язкова навіть маркування про використання ГМО на продуктах, то в деяких країнах Європи до новаторського способу ведення сільського господарства відносяться з побоюванням. Так, наприклад, Греція, Швейцарія, Польща та Австрія оголосили про свою свободу від продуктів трансгенних технологій, на території цілого ряду інших європейських країн діють зони, вільні від ГМО, а в Німеччині і Франції заборонено використання певного сорту генно-модифікованої кукурудзи.
В цілому, ставлення до продуктів, отриманих в результаті генної модифікації, в світі дуже неоднозначно. Незважаючи на висновки, зроблені Всесвітньою організацією здоров’я та Національною академією наук США, згідно з якими, біотехнології, як такі не більш небезпечні, ніж традиційні технології селекції рослин, у ГМО залишається багато непримиренних супротивників. З самого початку вирощування ГМ-рослин час від часу з’являються результати досліджень, які нібито підтверджують негативні наслідки від вживання в їжу генно-модифікованих продуктів. Втім, крім коливань громадської думки і змін політичних рішень на користь заборон, особливого резонансу в наукових сферах ці заяви не викликають, так як практично відразу ж спростовуються іншими фахівцями.
[[{“fid”:”252676″,”view_mode”:”default”,”fields”:{“format”:”default”,”field_file_image_alt_text[und][0][value]”:false,”field_file_image_title_text[und][0][value]”:false},”type”:”media”,”field_deltas”:{“1”:{“format”:”default”,”field_file_image_alt_text[und][0][value]”:false,”field_file_image_title_text[und][0][value]”:false}},”attributes”:{“class”:”media-element file-default”,”data-delta”:”1″}}]]
Головним аргументом ворогів ГМО є той факт, що для винесення остаточного рішення про безпеку досягнень генної інженерії пройшло ще недостатньо часу і не виключено, що негативні наслідки позначаться на майбутніх поколіннях. Контраргумент прихильників нових біотехнологій – «традиційні сорти», виведені селекцією під дією мутагенів нічим не краще, так як їх безпеку перевіряється набагато гірше. «Противники ГМО страждають особливою формою розумового божевілля!», – заявила якось під час свого виступу головний науковий консультант Європейської комісії і молекулярний біолог Анна Гловер, після чого була знята з посади.
Заступник директора Інституту хроматографії ЗАТ «Еконова» Григорій Барам справедливо зауважує, що суперечки про шкоду або користь ГМО можна вести нескінченно, тому що 100% нешкідливість досі так і не доведена, а в проведенні вичерпних досліджень ніхто не зацікавлений економічно. У той же час канцерогенні і мутагенні властивості гербіцидів і пестицидів давно і добре відомі, проте вони продовжують використовуватися в багатьох країнах.